ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 916/417/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Багай Н. О., Сухового В. Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - не з`явився,
Одеської міської ради - не з`явився,
Одеської обласної ради - не з`явився,
Одеського обласного комунального підприємства «Видавництво «Чорномор`я» - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 (у складі колегії суддів: Тищенко О. В. (головуючий), Поляков Б. М., Хрипун О. О.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 (суддя Лиськов М. О.)
у справі № 916/417/19
за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до Одеської обласної ради,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Одеського обласного комунального підприємства «Видавництво «Чорномор`я»,
про витребування земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2019 року Заступник прокурора Одеської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Одеської обласної ради, у якому просив витребувати у відповідача на користь Одеської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:57:005:0030 загальною площею 0,8166 га, яка розташована за адресою: площа Дерев`янка Бориса, 1, м. Одеса.
Позовні вимоги обґрунтовано незаконним вибуттям спірної земельної ділянки з комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, у зв`язку із чим земельна ділянка, яка перебуває у власності Одеської обласної ради без відповідних правових підстав, підлягає витребуванню на користь позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020, позов залишено без розгляду з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Постановою Верховного Суду від 16.12.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 у справі № 916/417/19 скасовано, справу № 916/417/19 направлено до суду першої інстанції для розгляду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 залучено до участі у справі №916/417/19 як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову на стороні позивача Одеське обласне комунальне підприємство «Видавництво «Чорномор`я» (далі - Одеське ОКП «Видавництво «Чорномор`я»).
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 залишено без змін.
Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у січні 2022 року Заступник керівника Одеської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021, ухвалите нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.02.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 916/417/19 за касаційною Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.03.2022.
Одеська обласна рада у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції без змін.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури.
30.03.2022 судовий розгляд справи № 916/417/19 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду не відбувся, зважаючи на Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, згідно з яким в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, та Указ Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні було продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Згідно з Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 строк дії воєнного стану в Україні було продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2022 справу № 916/417/19 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Багай Н.О., Суховий В.Г.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Багай Н. О., Сухового В. Г. від 03.05.2022 справу № 916/417/19 за касаційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури призначено до розгляду у відкритому судовому засідання на 08.06.2022.
Справа розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами, внесеними згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022).
Учасники справи в судове засідання своїх представників не направили.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», також те, що учасники справи не зверталися до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням Одеської міської ради від 09.04.2009 №4199-V «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання Одеському ОКП «Видавництво «Чорномор`я» в постійне користування земельної ділянки, площею 2,5094 га, за адресою: пл. Незалежності, 1, м. Одеса, для експлуатації будівель та споруд видавництва» надано Одеському ОКП «Видавництво «Чорномор`я» земельну ділянку площею 2,5094 та (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови), за адресою: пл. Незалежності, 1, м. Одеса, в постійне користування для експлуатації будівель та споруд видавництва.
На підставі зазначеного рішення, 17.12.2012 Одеському ОКП «Видавництво «Чорномор`я» видано державний акт серія ЯЯ №206461 на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,5094 га, розташованою за адресою: пл. Незалежності, 1, м. Одеса, кадастровий номер 5110137300:57:005:0015.
Рішенням Одеської обласної ради від 22.09.2017 № 4900-VII «Про проведення державної реєстрації права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області на земельну ділянку, яка знаходиться у постійному користуванні комунального підприємства «Видавництво Чорномор`я» вирішено, зокрема:
- провести державну реєстрацію права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області на земельну ділянку, яка знаходиться у постійному користуванні комунального підприємства «Видавництво Чорномор`я» за адресою: площа Бориса Дерев`янка, 1, м. Одеса, (кадастровий номер 5110137300:57:005:0015);
- після проведення державної реєстрації права власності провести поділ земельної ділянки (орієнтовною площею 1,6 га та 0,9 га) у встановленому законодавством порядку для реалізації інвестиційного конкурсу для залучення інвестора з метою будівництва житлового будинку з паркінгом для забезпечення житлом учасників АТО.
На підставі цього рішення державним реєстратором Комунального підприємства Новосілківської сільської ради «Регіональне бюро технічної інвентаризації» Бондар О.М. 15.11.2017 прийнято рішення про реєстрацію за Одеською обласною радою права власності на земельну ділянку площею 2,5094 га з кадастровим номером 5110137300:57:005:0015, яка розташована за адресою: площа Бориса Дерев`янка, 1, м. Одеса.
В подальшому земельну ділянку загальною площею 2,5094 га, кадастровий номер 5110137300:57:005:0015 було поділено на дві окремі земельні ділянки - площею 0,8166 га, кадастровий номер 5110137300:57:005:0030 та площею 1,6928 га, кадастровий номер 5110137300:57:005:0029.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.12.2018 на підставі рішення державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Ковач В. А. від 08.08.2018 № 42451223 за Одеською обласною радою зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:57:005:0030, яка розташована за адресою: площа Бориса Дерев`янка, земельна ділянка 1, м. Одеса.
Судами також установлено, що Одеське ОКП «Видавництво «Чорномор`я» є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради.
Прокурор, звертаючись до суду з відповідним позовом, обґрунтував його наявністю правових підстав для витребування у відповідача на користь Одеської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:57:005:0030, з огляду на відсутність рішення Одеської міської ради про передачу спірної земельної ділянки у власність Одеської обласної ради та незаконність рішення Одеської обласної ради від 22.09.2017 № 4900-VII.
Відмовляючи у задоволенні вимог прокурора в повному обсязі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наявності у Одеської обласної ради повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою згідно з приписами розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
У поданій касаційній скарзі Заступник керівника Одеської обласної прокуратури послався на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано положення частини 2 статті 19 Конституції України, статей 328 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 12 83 122 152-154 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 1, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування України», порушено норми статей 75-77 86 236 ГПК України та не враховано висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду відвід 05.03.2019 у справі № 910/6317/18, від 19.06.2019 та 14.01.2020 у справі № 910/3581/17, від 03.03.2021 у справі № 910/11242/19.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судове рішення апеляційної інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.
Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що право власності у Одеської обласної ради на земельну ділянку площею 2,5094 га, кадастровий номер 5110137300:57:005:0015 виникло на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності 01.01.2013, оскільки на цій земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради, а тому рішення Одеської обласної ради від 22.09.2017 № 4900-VII є повністю правомірним та таким, що відповідає чинному законодавству.
Проте з такими висновками погодитися не можна.
Правовідносини з розпорядження, набуття та припинення права користування землями комунальної власності врегульовані зокрема ЗК України.
Частиною 1 статті 80 ЗК України перебачено, що суб`єктами права власності на землю, зокрема є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
За змістом частин 1, 2 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій (частина 1 статті 173 ЗК України).
Частиною 1 статті 8 ЗК України передбачено, що до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин на території області, зокрема, належить розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Частиною 1 статті 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Однак судами помилково не враховано, що Одеською міською радою рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність Одеської обласної ради не приймалося, тобто волевиявлення територіальної громади м. Одеси щодо передачі цієї земельної ділянки не було.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 та 14.01.2020 у справі № 910/3581/17.
Чинний ЗК України визначає суб`єктом права власності на земельні ділянки комунальної власності територіальну громаду скла, селища, міста в особі органу місцевого самоврядування та не відносить обласні ради до суб`єктів права комунальної власності на землі, а уповноважує їх представляти спільні земельні інтереси територіальних громад за наслідками об`єднання територіальними громадами сіл, селищ, міст на договірних засадах належних їм земельних ділянок комунальної власності.
Крім того, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» не містить визначення обласної територіальної громади і не розмежував землі державної та спільної власності територіальних громад.
Такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 910/11242/19.
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/6317/18, розташування земельної ділянки на території відповідного міста свідчить про те, що така земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в силу закону через її територіальне розташування в межах населеного пункту, а тому право власності на таку земельну ділянку та право розпорядження нею шляхом прийняття відповідного рішення належить органу місцевого самоврядування, який діє у відповідних правовідносинах від імені територіальної громади міста, - міській раді. Тобто, право власності територіальної громади виникає на відповідні землі комунальної власності в силу їх територіального розташування в межах населеного пункту.
Так, при вирішенні спору суди наведених норм матеріального права та наведених правових позицій Верховного Суду не врахували та дійшли передчасних висновків про відмову у задоволенні вимог прокурора та наявності у Одеської обласної ради повноважень щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою та законних підстав для реєстрації за собою права власності на цю земельну ділянку.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтями 73 74 76 77 86 236-238 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права під час розгляду справи № 916/417/19 унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 310 ГПК України).
Ураховуючи підтвердження підстав оскарження щодо неврахування висновків Верховного Суду та допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи судам попередніх інстанцій необхідно врахувати викладене, дослідити обставини існування у Одеської обласної ради права розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, розташованою в межах населеного пункту, та наявність законних підстав для набуття такого права, дослідити зібрані у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановлених обставин вирішити спір відповідно до закону.
Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).
За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у справі № 916/417/19 скасувати.
3. Справу № 916/417/19 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: Н. О. Багай
В. Г. Суховий