ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/4181/14
Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:
Васьковського О. В. - головуючого, суддів: Білоуса В. В., Банаська О. О., Жукова С. В., Огородніка К. М., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., Ткаченко Н. Г.,
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу Головного управління державної податкової служби в Одеській області
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2020
та ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.12.2019
у справі № 916/4181/14
за заявою Головного управління ДФС в Одеській області
до Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Кутузова
про визнання банкрутом
Учасники справи: не з`явилися
1. Короткий зміст та підстави заявлених вимог
1.1. Білгород-Дністровська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою про визнання Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Кутузова (далі - СГВК імені Кутузова, боржник) банкрутом, оскільки боржник неспроможний сплатити заборгованість перед кредитором після настання встановленого строку у сумі 1 777 138,15 грн. Загальна сума безспірної заборгованості боржника перед кредитором без урахування неустойки, штрафів, пені та інших фінансових санкцій становить 1 089 121,82 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.10.2014 порушено провадження у справі про банкрутство СГВК імені Кутузова; визнано грошові вимоги Білгород-Дністровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області до СГВК імені Кутузова у сумі 1 089 121,82 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном.
1.2. 05.11.2019 Чорноморська об`єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС в Одеській області (далі - Чорноморська ОДПІ) звернулася із заявою про визнання поточних кредиторських вимог до СГВК імені Кутузова на загальну суму 10 371,70 грн.
Заява обґрунтована тим, що станом на 01.01.2018 відповідно до розрахунку податкового боргу та облікової картки платника податку податкова заборгованість СГВК імені Кутузова перед бюджетом з єдиного соціального внеску за період з 22.12.2014 по 20.04.2016, нарахована згідно з деклараціями, поданими боржником, становить 10 371,70 грн.
2. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.12.2019 відхилено повністю вимоги Чорноморської ОДПІ про визнання поточних кредиторських вимог до СГВК імені Кутузова на загальну суму 10 371,70 грн.
2.2. Ухвала суду мотивована тим, що заявлені грошові вимоги в сумі 10 371,70 грн є безпідставними, оскільки виникли після винесення постанови про визнання боржника банкрутом, а з дати відкриття ліквідаційної процедури, тобто з 16.12.2014, нові грошові зобов`язання відповідно до статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) не виникають.
3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3.1. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.12.2019 в частині відмови Чорноморській ОДПІ у визнанні кредиторських вимог зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за листопад 2014 року в сумі 2 039,50 грн, визнано зазначені кредиторські вимоги та включено їх до другої черги задоволення. У решті ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.12.2019 залишено без змін.
3.2. Рішення апеляційного господарського суду в частині скасування ухвали суду першої інстанції мотивоване тим, що вимога Чорноморської ОДПІ щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за листопад 2014 року в сумі 2 039,50 грн має поточний характер, оскільки вона виникла після порушення провадження у справі про банкрутство СГВК імені Кутузова, але до ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом від 16.12.2014, а тому відповідно до пункту 2 частини першої статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) підлягає включенню до другої черги задоволення.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
4.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.10.2014 порушено провадження у справі про банкрутство СГВК імені Кутузова.
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 09.12.2014 затверджено реєстр вимог кредиторів СГВК імені Кутузова.
4.2. Постановою Господарського суду Одеської області від 16.12.2014 СГВК імені Кутузова визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Дарієнко В. Д.
16.12.2014 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання СГВК імені Кутузова банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному вебсайті Вищого господарського суду України в мережі "Інтернет" за № 12523 від 16.12.2014.
4.3. Страхувальником (СГВК імені Кутузова) у період з грудня 2014 року по квітень 2016 року сформовано звіти, відповідно до яких на суму нарахованої заробітної плати був нарахований єдиний соціальний внесок, а саме: за звітами від 15.12.2014 нарахований єдиний внесок у сумі 2 039,50 грн, від 20.02.2015 - 611,85 грн, від 12.03.2015 - 611,85 грн, від 15.04.2015 - 611,85 грн, від 07.05.2015 - 611,85 грн, від 22.06.2015 - 611,85 грн, від 16.07.2015 - 611,85 грн, від 03.08.2015 - 611,85 грн, від 04.09.2015 - 611,85 грн, від 20.10.2015 - 611,85 грн, від 19.11.2015 - 611,85 грн, від 15.12.2015 - 611,85 грн, від 19.01.2016 - 611,85 грн, від 18.02.2016 - 330 грн, від 04.03.2016 - 330 грн, від 06.04.2016 - 330 грн.
Загальна сума заборгованості СГВК імені Кутузова перед Чорноморською ОДПІ, яка нарахована згідно зі звітами з єдиного соціального внеску за період з 15.12.2014 по 06.04.2015 становить 10 371,70 грн.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5.1. 01.06.2020 ГУ ДПС в Одеській області подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.12.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2020, прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги Чорноморської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області до СГКВ імені Кутузова в сумі 10 371,70 грн.
6. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6.1. Висновок судів попередніх інстанцій про те, що після ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у СГВК імені Кутузова не виникає жодних додаткових зобов`язань, в тому числі зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове страхування не відповідає положенням Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", норми статті 1 та 9 якого передбачають, що збір консолідованого страхового внеску здійснюється в обов`язковому порядку та на регулярній основі шляхом його обчислення на підставі бухгалтерських та інших документів. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
6.2. Скаржник є поточним кредитором СГКВ імені Кутузова відповідно до Закону про банкрутство, оскільки його вимоги виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, а тому, відхиливши вимоги Чорноморської ОДПІ, суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права.
7. Узагальнені доводи інших учасників справи
7.1. Відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду судових рішень.
8. Касаційне провадження
8.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/4181/14 визначено колегію суддів у такому складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., суддя - Білоус В. В., суддя - Погребняк В. Я. (витяг з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.06.2020).
8.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 касаційну скаргу ГУ ДПС в Одеській області залишено без руху та встановлено скаржнику строк на усунення недоліків касаційної скарги.
03.07.2020 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли докази виконання вимог ухвали від 16.06.2020.
8.3. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 916/4181/14 за касаційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.12.2019. Касаційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.08.2020 о 15:30.
8.4. 03.08.2020 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від ГУ ДПС в Одеській області надійшло клопотання, зі змісту якого слідує, що скаржник просить суд розглянути справу без участі його представника.
Згідно із частиною першої статті 42 ГПК України участь у судовому засіданні належить до процесуальних прав учасника у справі.
Учасники судового процесу на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема і правом на участь у судовому засіданні. Оскільки явка представників учасників у цій справі в судове засідання не була визнана обов`язковою, згадане клопотання підлягає задоволенню.
8.5. У зв`язку з відпусткою судді Погребняка В. Я. автоматизованою системою документообігу суду (витяг з протоколу від 04.08.2020) для розгляду справи № 916/4181/14 визначено колегію суддів у такому складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., судді: Білоус В. В., Пєсков В. Г.
У судове засідання 11.08.2020 представники учасників у справі не з`явилися.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.08.2020 розгляд справи було відкладено на 27.08.2020 о 16:00.
8.6. У зв`язку з відпусткою судді Білоуса В. В. автоматизованою системою документообігу суду (витяг з протоколу від 25.08.2020) для розгляду справи № 916/4181/14 визначено колегію суддів у такому складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., судді: Жуков С. В., Пєсков В. Г.
У судове засідання 27.08.2020 представники учасників у справі не з`явилися.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.08.2020 розгляд справи було відкладено на 22.09.2020 о 12:15.
8.7. У зв`язку з відпусткою судді Жукова С. В. автоматизованою системою документообігу суду (витяг з протоколу від 21.09.2020) для розгляду справи № 916/4181/14 визначено колегію суддів у такому складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., судді: Пєсков В. Г., Погребняк В. Я.
У судове засідання 22.09.2020 учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2020 справу № 916/4181/14 разом з касаційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.12.2019 передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - палата) у зв`язку з необхідністю з`ясування наявності або відсутності підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду у справі № 910/14827/16 від 12.03.2019, у справі № 911/3883/16 від 08.10.2019 та у справі № 913/412/16 від 14.08.2019, згідно з яким після введення ліквідаційної процедури у боржника не виникає (відсутній) обов`язку зі сплати будь-яких податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахованих з моменту визнання боржника банкрутом.
8.8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/4181/14 визначено суддів у складі: Васьковський О. В. - головуючий, судді - Банасько О. О., Білоус В. В., Жуков С. В., Катеринчук Л. Й., Огороднік К. М., Пєсков В. Г., Погребняк В. Я., Ткаченко Н. Г. (витяг з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2020).
13.10.2020 судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалила прийняти до розгляду справу № 916/4181/14 за касаційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.12.2019 і призначила розгляд справи у судовому засіданні на 05.11.2020 о 15:30.
8.9. У зв`язку з відпусткою судді Катеринчук Л. Й. автоматизованою системою документообігу суду (витяг з протоколу від 29.10.2020) для розгляду справи № 916/4181/14 визначено такий склад судді: Васьковський О. В. - головуючий, судді - Банасько О. О., Білоус В. В., Жуков С. В., Огороднік К. М., Пєсков В. Г., Погребняк В. Я., Ткаченко Н. Г.
У судове засідання 05.11.2020 учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.
У судовому засіданні 05.11.2020 оголошено перерву до 26.11.2020 о 15:30.
8.10. 26.11.2020 судове засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Васьковського О. В. на лікарняному з 11.11.2020 по 27.11.2020 включно, про що учасники справи були повідомлені телефонограмами.
8.11. У зв`язку з виходом судді Катеринчук Л. Й. з відпустки та перебуванням судді Банасько О. О. на лікарняному, автоматизованою системою документообігу суду (витяг з протоколу від 01.12.2020) для розгляду справи № 916/4181/14 визначено такий склад суддів: Васьковський О. В. - головуючий, судді - Білоус В. В., Жуков С. В., Катеринчук Л. Й., Огороднік К. М., Пєсков В. Г., Погребняк В. Я., Ткаченко Н. Г.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2020 справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.12.2020 о 10:30.
8.12. У зв`язку з обранням судді Катеринчук Л. Й. до Великої Палати Верховного Суду (рішення зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2020 № 13) та перебуванням судді Пєскова В. Г. на лікарняному, автоматизованою системою документообігу суду (витяг з протоколу від 09.12.2020) для розгляду справи № 916/4181/14 визначено суддів у складі: Васьковський О. В. - головуючий, судді: Білоус В. В., Жуков С. В., Огороднік К. М., Погребняк В. Я., Ткаченко Н. Г.
У судове засідання 10.12.2020 учасники справи не з`явилися, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2020 розгляд справи відкладено на 19.01.2021 о 11:00.
8.13. У судове засідання 19.01.2021 учасники справи не з`явилися, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.
До визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 19.01.2021. Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Ураховуючи, що явка представників у судове засідання не була визнана обов`язковою, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників учасників цієї справи.
9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
9.1. Стаття 300 ГПК України визначає межі розгляду справи судом касаційної інстанції, згідно з якою, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
9.2. Об`єктом касаційного перегляду у цій справі є судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів щодо кредиторських вимог Чорноморської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області до боржника на загальну суму 10 371,70 грн, які є вимогами зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеного на підставі поданих боржником звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб за період з 15.12.2014 по 06.04.2015.
Суд першої інстанції повністю відхилив зазначені вимоги Чорноморської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, зауваживши, що ці вимоги виникли після визнання боржника банкрутом, а з дати відкриття ліквідаційної процедури, тобто з 16.12.2014, нові грошові зобов`язання у боржника не виникають.
Суд апеляційної інстанції частково погодився з висновком місцевого господарського суду, встановивши, що зобов`язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за листопад 2014 року в сумі 2 039,50 грн виникло у боржника ще до визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, у зв`язку з чим суд визнав зазначені кредиторські вимоги та включив їх до другої черги задоволення. У решті ухвалу місцевого господарського суду залишена без змін.
Доводи касаційної скарги фактично зводяться до того, що зобов`язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування виникає відповідно до закону та не залежить від фінансового стану платника, у зв`язку з цим скаржник вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що після ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
9.3. Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Провадження у справі № 916/4181/14 про банкрутство СГВК імені Кутузова порушене ухвалою місцевого суду від 28.10.2014 відповідно до Закону про банкрутство (в редакції з 19.01.2011) та здійснюється на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою суду 16.12.2014.
Згідно з приписами частини третьої статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, згідно з пунктами 2, 4 Прикінцевих та перехідних положень якого з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
З наведеного випливає, що перехід від регулювання, передбаченого Законом про банкрутство, до передбаченого КУзПБ здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справи про банкрутство відповідно до положень Кодексу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 924/159/14, від 11.08.2020 у справі № 904/3457/19, від 27.08.2020 у справі № 904/4928/17, від 13.10.2020 у справі № 910/22904/15.
Отже, до 21.10.2019 щодо СГВК імені Кутузова підлягали застосуванню положення Закону про банкрутство у відповідній редакції, а із зазначеної дати провадження у справі № 916/4181/14 про банкрутство СГВК імені Кутузова, яке з 16.12.2014 перебуває на стадії ліквідаційної процедури, здійснюється згідно з положеннями КУзПБ.
9.4. Предметом дослідження у цій справі є встановлення наявності чи відсутності обов`язку боржника, визнаного банкрутом, щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, заборгованість за яким виникла у процедурі ліквідації банкрута, та включення таких поточних вимог до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), регулюються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", згідно зі статтею 1 якого єдиним внеском є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами обов`язковості сплати, захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами, зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу) (статті 3, 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").
9.5. Водночас відносини неплатоспроможності, які виникають з моменту порушення справи про банкрутство - це врегульовані законодавцем правовідносини щодо формування грошових вимог кредиторів до боржника, визначення їх черговості, призначення арбітражного керуючого на виконання певних повноважень у справах про банкрутство, введення щодо боржника передбаченої законодавством про банкрутство процедури (розпорядження майном, санації чи ліквідації), виявлення активів боржника, їх реалізації та справедливого розподілу грошових коштів, отриманих внаслідок продажу активів боржника.
Тобто з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, і норми законодавства про банкрутство у справах про банкрутство мають спеціальних характер щодо інших законодавчих актів України.
Відповідна правова позиція щодо застосування норм Закону про банкрутство є усталеною та послідовно викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 915/2069/15, від 04.09.2018 у справі № 922/4379/16, від 30.01.2019 у справі № 912/2185/16(912/3192/17), від 18.06.2019 у справі № 918/756/13, від 24.07.2019 у справі № 908/6183/15, від 27.08.2019 у справі № 913/982/14, від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012, від 22.10.2019 у справі № 904/10560/17.
Також у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № Б13/115-12 наведено висновок, згідно з яким КУзПБ, як і до його прийняття Закон про банкрутство, слід застосовувати як спеціальний законодавчий акт, приписи якого мають пріоритет перед загальними нормами щодо регламентування порядку відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
9.6. У статті 1 Закону про банкрутство (чинного на дату звернення скаржника з кредиторськими вимогами до боржника) визначено, що: кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Положення статті 1 КУзПБ стосовно визначення термінів подібні вищенаведеній статті Закону про банкрутство.
Процедура набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство до 21.10.2019 визначалася приписами статті 23 Закону про банкрутство, а з 21.10.2019 встановлена статтею 45 КУзПБ.
Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку.
Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16.
Згідно із частиною п`ятнадцятою статті 16 Закону про банкрутство, яка тотожна за змістом частині чотирнадцятій статті 39 КУзПБ, з моменту відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом.
9.7. У статті 38 Закону про банкрутство наведено наслідки визнання боржника банкрутом, згідно із частиною першою якої з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:
- господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;
- строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав;
- у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Зазначеними нормами Закону законодавець чітко встановив, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора. При цьому в ліквідаційній процедурі у банкрута не можуть виникати зобов`язання зі сплати обов`язкових платежів, оскільки господарська діяльність банкрута завершується і строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав.
Положення статі 59 КУзПБ, з введенням в дію якого 21.10.2019 втратив чинність Закон про банкрутство, за своїм змістом аналогічні положенням статі 38 названого Закону, що свідчить про послідовність та незмінність позиції законодавця в регулюванні питання щодо виникнення зобов`язань у боржника, який перебуває в судовій процедурі ліквідації.
9.8. Вирішуючи вимоги щодо визнання кредиторської заборгованості та внесення вимог до реєстру вимог кредиторів, господарський суд перевіряє обґрунтованість та законність дій розпорядника майна боржника і боржника, щодо розгляду грошових вимог, про що за результатами розгляду виносить ухвалу, в якій зазначає розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна або ліквідатором до реєстру вимог кредиторів, та розмір грошових вимог кредиторів, які підлягають відхиленню.
При цьому боржник у справі про банкрутство, щодо якого ухвалене рішення про визнання його банкрутом, на підставі положень статті 38 Закону про банкрутство має право на легітимне очікування бути звільненим від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
Легітимні очікування боржника безпосередньо випливають із частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Характеристика очікувань боржника як легітимних поєднує в собі їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права, та обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.
Звільнення від обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (частина перша статті 38 Закону про банкрутство, частина перша статті 59 КУзПБ), що в свою чергу зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання. Причому на такі сподівання боржника не впливають вчинені ліквідатором непослідовні дії з подання звітності до податкового органу.
9.9. Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що 16.12.2014 Господарським судом Одеської області ухвалено постанову, якою СГВК імені Кутузова визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Спірні вимоги у розмірі 10 371,70 грн обґрунтовано Чорноморською ОДПІ наявністю зобов`язань банкрута зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за звітний період з листопада 2014 року по березень 2016 року, визначеними на підставі поданих СГВК імені Кутузова звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованим особам, складених за період з 15.12.2014 по 06.04.2016.
Суди попередніх інстанцій встановили, що СГВК імені Кутузова, подаючи до податкового органу згадані звіти самостійно обчислив та задекларував до сплати зобов`язання з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 10 371,70 грн.
Згідно із частиною четвертою статті 60 КУзПБ до функцій господарського суду у ліквідаційній процедурі належить розгляд заяв з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.
У пункті 2 частини першої статті 64 КУзПБ визначено, що у другу чергу задовольняються вимоги із зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов`язань із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників).
9.10. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно зі звітом про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за листопад 2014 року, який було складено та підписано керівником боржника Юрьєвою Т. В. 15.12.2014, зобов`язання СГВК імені Кутузова зі сплати єдиного внеску за листопад 2014 року становило 2 039,50 грн.
Тобто зазначене зобов`язання виникло ще до ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, звідси виходить, що вимога Чорноморської ОДПІ в частині сплати єдиного внеску за листопад 2014 року в сумі 2 039,50 грн має поточний характер і згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 64 КУзПБ підлягає включенню до другої черги задоволення вимог кредиторів.
Місцевий господарський суд залишив поза увагою викладені обставини, що зумовило скасування апеляційним господарським судом ухвали Господарського суду Одеської області від 20.12.2019 в частині відмови Чорноморській ОДПІ у визнанні кредиторських вимог зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за листопад 2014 року в сумі 2 039,50 грн.
Водночас, ухвалюючи оскаржувані судові рішення в частині відмови у визнанні вимог Чорноморської ОДПІ на суму 8 332,20 грн, суди попередніх інстанцій правильно застосували положення статті 59 КУзПБ щодо наслідків визнання боржника банкрутом, які аналогічні наведеним у статті 38 Закону про банкрутство, оскільки навіть у разі самостійного подання боржником відповідних звітів до контролюючого органу такий факт не може бути передумовою виникнення у боржника зобов`язання щодо сплати податків і зборів. Нарахування за відповідними зобов`язаннями боржника повинні здійснюватися лише до моменту прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Наведене відповідає висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16, від 08.10.2019 у справі № 911/3883/16 та від 14.08.2019 у справі № 913/412/16 і судом касаційної інстанції не встановлено підстав, які б зумовлювали необхідність відступу від зазначено правового висновку.
Суд касаційної інстанції враховує, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Роботодавець як платник єдиного внеску є особою, на яку покладено обов`язок своєчасно і в повному обсязі нараховувати, утримувати та сплачувати за найманих працівників (застрахованих осіб) єдиний внесок, а також подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, які визначені законодавством.
Водночас, згідно зі статтею 41 Закону про банкрутство з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ліквідатор повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту.
Аналогічні положення щодо повноважень ліквідатора наведено в статті 61 КУзПБ.
Тож з визнанням боржника банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури у ліквідатора виникає обов`язок припинити трудові відносини між найманими працівниками та підприємством-банкрутом, що унеможливлює виникнення у роботодавця бази для нарахування єдиного внеску.
Ураховуючи ту обставину, що СГВК імені Кутузова 16.12.2014 визнано банкрутом, а також встановлений попередніми судовими інстанціями період нарахування зобов`язань боржника, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги як щодо наявності підстав для стягнення суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, так і щодо порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права в цій частині вимог.
9.11. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржена ухвала місцевого господарського суду від 20.12.2019 не в повній мірі відповідає наведеним вимогам. Однак судом апеляційної інстанції було усунуто допущене місцевим господарським судом порушення щодо неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи.
Ураховуючи викладене у цій постанові, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 у справі № 916/4181/14 ухвалена відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її зміни чи скасування відсутні, що скаржником не спростовано.
10. Висновок щодо застосування норми права
10.1. З дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у нього не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які були нараховані за період після визнання боржника банкрутом, оскільки положеннями частини першої статті 38 Закону про банкрутство, які аналогічні за змістом положенням частини першої статті 59 КУзПБ, передбачено підставу для припинення обов`язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Самостійне подання ліквідатором звітності до податкового органу не є винятком з цього правила.
11. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
11.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
11.2. Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції у цій справі.
12. Щодо судових витрат
12.1. У зв`язку з тим, що суд касаційної інстанції відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись статтями 240 301 302 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Головного управління державної податкової служби в Одеській області залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 у справі № 916/4181/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді В. В. Білоус
О. О. Банасько
С. В. Жуков
К. М. Огороднік
В. Г. Пєсков
В. Я. Погребняк
Н. Г. Ткаченко