№ 916/436/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/436/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Вронська Г.О., Кондратова І.Д.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Поліщук Л. В., Богатир К. В., Таран С. В.

від 20.02.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОВТЕХГАЗ"

про стягнення 460 314,00 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОВТЕХГАЗ" про стягнення 460 314,00 грн основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язань щодо повної оплати послуг за договором про надання послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів від 01.12.2021 № ВППТ 0264/21.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

В матеріалах справи наявний договір № ВППТ 0264/21 про надання послуг великовантажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів (надалі - Договір), укладений 01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗОВТЕХГАЗ" (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" (надалі - Виконавець).

Відповідно до пункту 1.1 Договору в порядку та на умовах, передбачених Договором, Виконавець на власний ризик та власними засобами зобов`язується надавати Замовнику послуги великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів (надалі - Техніки), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги. При виникненні необхідності Виконавець має право залучити до надання послуг технікою третіх осіб, залишаючись відповідальним перед Замовником за виконання Договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору послуги технікою надаються на підставі замовлення, яке складається Замовником в двох автентичних примірниках за формою, затвердженою згідно з додатком № 1 "Замовлення послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів", підписується уповноваженою особою Замовника, скріплюється його печаткою (за наявності) та направляється Виконавцю за реквізитами, зазначеними в Договорі. У випадку термінової потреби у наданні послуг технікою замовлення може бути надано та погоджено в телефонному режимі, у тому числі за допомогою месенджерів, з обов`язковим подальшим письмовим оформленням протягом 24 годин.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що підписане належним чином уповноваженими представниками та скріплене печатками (за наявності) сторін замовлення підтверджує досягнення взаємної згоди щодо усіх істотних умов надання послуг технікою, які є незмінними з моменту підписання замовлення, положення якого мають пріоритет над умовами Договору.

Відповідно до пунктів 3.2.5-3.2.6 Договору Замовник зобов`язаний у разі відсутності зауважень приймати надані послуги та підписувати оригінали актів приймання-передачі наданих послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів (надалі - акт приймання-передачі наданих послуг) або направляти Виконавцю відповідні заперечення щодо підписання відповідних актів. Своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги, надані Виконавцем Замовнику на підставі погоджених сторонами замовлень, актів приймання-передачі наданих послуг за цим договором.

Згідно з пунктом 3.3.4 Договору Виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за надані послуги.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що ціна (загальна вартість) Договору визначається в національній валюті України - гривні, та складається з ціни (загальної вартості) витрат Виконавця на мобілізацію/демобілізацію, монтаж/демонтаж техніки та ціни (загальної вартості) наданих технікою послуг, згідно з погодженими актами приймання-передачі наданих послуг.

У пунктах 4.7-4.10 Договору визначено, що оплата наданих технікою послуг здійснюється Замовником на умовах передплати протягом 25 календарних днів на підставі погодженого сторонами замовлення та виставлених Виконавцем рахунків-фактур. За погодженням сторін може використовуватися інший порядок розрахунків. Остаточний розрахунок за фактично надані послуги техніки здійснюється Замовником протягом 45 календарних днів з дати підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг та виставлення Виконавцем рахунку-фактури. Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Виконавця. Виконавець зобов`язаний перерахувати кошти, зайво отримані від Замовника, на поточний рахунок Замовника негайно, але не пізніше трьох банківських днів з моменту відповідної вимоги Замовника, яке вважається отриманим Виконавцем після закінчення трьох робочих днів з моменту його відправки Замовником за адресою Виконавця, вказаною у Договорі.

Відповідно до пунктів 5.1-5.5 Договору надані послуги передаються Виконавцем та приймаються Замовником за актом приймання-передачі наданих послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів. Акт приймання-передачі наданих послуг складається Виконавцем протягом 10 робочих днів після закінчення надання послуг, а при триваючому наданні послуг - не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін первинних документів бухгалтерського обліку (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, рапортів та рапортів-нарядів про роботу техніки, довідок про виконані роботи (послуги) тощо). Акт приймання-передачі наданих послуг складається Виконавцем в двох автентичних примірниках, підписується уповноваженою особою Виконавця, скріплюється його печаткою (за наявності) та направляється Замовнику виключно в оригіналі за реквізитами, зазначеними в Договорі, поштовим або кур`єрським зв`язком, або може бути наданий належним чином уповноваженою особою Виконавця особисто тощо. Акт приймання-передачі наданих послуг розглядається Замовником протягом 5 робочих днів з дати його отримання та, у випадку його погодження, підписується уповноваженою особою Замовника, скріплюється його печаткою (за наявності), після чого один примірник акта приймання-передачі наданих послуг направляється (повертається) Виконавцю за реквізитами, зазначеними в Договорі, поштовим або кур`єрським зв`язком, або може бути наданий належним чином уповноваженою особою Замовника особисто тощо. У випадку наявності у Замовника зауважень або заперечень до акта приймання-передачі наданих послуг, відповідні зауваження або заперечення направляються Виконавцю в порядку та у строки, передбачені пунктом 5.4 Договору.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з умовами Договору та чинним законодавством України.

Згідно з пунктами 9.1, 10.3 Договору він набуває чинності з моменту його підписання належним чином уповноваженими представниками і засвідчення печатками (за наявності) сторін та діє до 31.12.2022. Припинення Договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань за Договором, які виникли під час його дії.

Додаток № 2 до Договору, наявний в матеріалах справи, визначає перелік великовантажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів та договірних цін (тарифів): автопідіймач (вишка) 17 м, кількість - 1, ціна (маш/год.) - 420 грн; автопідіймач (вишка) 22-28 м, кількість - 1, ціна (маш/год.) - 650 грн; автокран в/п 50 т, кількість - 1, ціна (маш/год.) - 1 570 грн; довгомір 18-20 т, кількість - 1, ціна (маш/год.) - 500 грн; автокран в/п 65 т, кількість - 1, ціна (маш/год.) - 2 300 грн.

В матеріалах справи наявний договір оренди нерухомого майна під офіс від 01.12.2021 № 22/12-01, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗОВТЕХГАЗ" (надалі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" (надалі - Орендар), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення, що розташоване за адресою: вул. Лепорського, б. 1, м. Маріуполь, загальною площею 52 кв .м, які складаються з чотирьох кімнат, позначених на схемі цифрами: 17, 18, 19, 22 з метою використання під офіс; право власності Орендодавця на приміщення, що передаються в оренду, підтверджується договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 15.02.2017.

В матеріалах справи наявні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за Договором, а саме:

- акт від 29.12.2021 № ГОФР0001129 на суму 171 930,00 грн (підписаний обома сторонами), в якому відображено вид послуг з відповідними датами (03.12.2021-29.12.2021);

- акт від 10.01.2022 № ГОФР0000026 на суму 98 340,00 грн (підписаний обома сторонами), в якому відображено вид послуг з відповідними датами (06.12.2021-10.01.2022);

- акт від 20.01.2022 № ГОФР0000060 на суму 63 366,00 грн (підписаний лише Виконавцем), в якому відображено вид послуг з відповідними датами (11.01.2022-20.01.2022);

- акт від 31.01.2022 № ГОФР0000109 на суму 47 970,00 грн (підписаний лише Виконавцем), в якому відображено вид послуг з відповідними датами (11.01.2022-30.01.2022);

- акт від 10.02.2022 № ГОФР0000172 на суму 46 590,00 грн (підписаний лише Виконавцем), в якому відображено вид послуг з відповідними датами (01.02.2022-10.02.2022);

- акт від 20.02.2022 № ГОФР0000216 на суму 78 498,00 грн (підписаний лише Виконавцем), в якому відображено вид послуг з відповідними датами (11.02.2022-20.02.2022);

- акт від 04.05.2022 № ГОФР0000270 на суму 43 620,00 грн (підписаний лише Виконавцем), в якому відображено вид послуг з відповідними датами (21.02.2022-23.02.2022).

В матеріалах справи наявні рахунки на оплату за Договором: № ГОФР0001129 від 29.12.2021 на суму 171 930,00 грн; № ГОФР0000026 від 10.01.2022 на суму 98 340,00 грн; № ГОФР0000060 від 20.01.2022 на суму 63 366,00 грн; № ГОФР0000109 від 31.01.2022 на суму 47 970,00 грн; № ГОФР0000172 від 10.02.2022 на суму 46 590,00 грн; № ГОФР0000216 від 20.02.2022 на суму 78 498,00 грн; № ГОФР0000270 від 04.05.2022 на суму 43 620,00 грн.

29 серпня 2022 року Виконавець направив на адресу Замовника претензію № 274, в якій повідомлено, що: між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗОВТЕХГАЗ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" укладено Договір; протягом строку дії Договору Виконавцем було надано, а Замовником фактично прийнято послуги на суму 550 314,00 грн, з яких оплачено лише 90 000,00 грн; не повернені Виконавцю після підписання, надані Замовнику примірники актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОФР0000060, № ГОФР0000109, № ГОФР0000172, № ГОФР0000216 та № ГОФР0000270; необхідно підписати та направити на адресу Виконавця повторно направлені на адресу Замовника акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОФР0000060, № ГОФР0000109, № ГОФР0000172, № ГОФР0000216 та № ГОФР0000270, а також негайно сплатити наявну заборгованість в загальній сумі 460 314,00 грн.

До претензії було долучені копії рахунків на оплату: № ГОФР0001129, № ГОФР0000026, № ГОФР0000060 , № ГОФР0000109 , № ГОФР0000172 , № ГОФР0000216 та № ГОФР0000270; копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг): № ГОФР0001129, № ГОФР0000026 та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) в 2 примірниках: № ГОФР0000060, № ГОФР0000109, № ГОФР0000172, № ГОФР0000216 та № ГОФР0000270 .

В матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу вказаної претензії з додатками на адресу: м. Одеса, вул. Чорновола В`ячеслава, буд. 4, офіс 8, та відповідно до роздруківки відстеження поштового відправлення, 28.09.2022 відправлення повернуто за зворотною адресою (за закінченням терміну зберігання).

В матеріалах справи наявна виписка по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" за період з 01.12.2021 по 24.01.2023, з якої вбачається здійснення 08.02.2022 кореспондентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗОВТЕХГАЗ" оплати на суму 90 000,00 грн, з призначенням платежу - "оплата за услуги по договору №0264/21 от 01.12.21, в т.ч. ПДВ 20% 15000 грн.".

На підтвердження позовних вимог позивачем також додатково надано:

- копії подорожніх листів вантажного автомобіля, складені Виконавцем, за грудень 2021 року та лютий 2022 року;

- перелік рейсів за Договором;

- копію договору оренди транспортних засобів, великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів без екіпажу від 01.09.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ТРАНС", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ", як орендарем;

- копію договору оренди транспортних засобів, великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів від 21.12.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "НХТС", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ", як орендарем;

- копію наказу № 30-к від 08.01.2019 про прийняття ОСОБА_1 на посаду водія автотранспортних засобів, копію наказу № 96-к від 08.01.2019 про прийняття ОСОБА_2 на посаду машиніста крана автомобільного, копію наказу № 600-к від 30.11.2021 про прийняття ОСОБА_3 на посаду машиніста крана автомобільного;

- роздруківки податкових накладних, складених Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" 29.12.2021, 10.01.2022, 20.01.2022, 31.01.2022, 10.02.2022, 20.02.2022, 04.05.2022.

На підтвердження доводів відповідача ним були надано:

- наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОВТЕХГАЗ" від 24.03.2022 про зупинення дії трудових договорів з працівниками;

- повідомлення (повторне) від 26.07.2022 до ГУ ДПС в Одеській області про неможливість вивезення первинних документів, неможливість подання податкових звітностей та неможливість сплати податкових зобов`язань;

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі № 916/436/23 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОВТЕХГАЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" 460 314,00 грн основного боргу та 6 904,71 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- суд, надаючи оцінку доводам сторін щодо відсутності у них оригіналів документів, зокрема, Договору, прийняв до уваги той факт, що обставини, які мали місце у спірних правовідносинах, відбувались у м. Маріуполі, а також те, що наслідки військової агресії рф проти України, в тому числі окупація м. Маріуполя, вплинули на нормальне здійснення підприємницької діяльності, а також прийняв до уваги повідомлені сторонами обставини неможливості надання оригіналів документів, зокрема, Договору;

- проаналізувавши наявні матеріали справи, обставини, які склалися між сторонами, суд зазначив, що докази, надані позивачем на підтвердження позовних вимог та вказаних ним обставин, є більш вірогідними ніж докази, надані відповідачем на їх спростування та підтвердження повідомлених ним обставин, зокрема, суд дійшов висновку, що позивачем доведено обставину надання ним послуг відповідачу за Договором, що підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи копіями актів здачі приймання-робіт (на двох з яких міститься підпис та печатка як Виконавця, так і Замовника, подорожними листами, договорами оренди, переліками рейсів за договором, а також наданою позивачем банківською випискою, в якій відображено здійснення часткової оплати відповідачем за Договором, що на думку суду, з урахуванням стандарту доказування "баланс ймовірностей" (balance of probabilities), створює підстави вважати, що послуги за Договором були надані, а відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, окрім зазначення того, що він ставить під сумнів надані позивачем докази, не спростував факт підписання Договору, підписання двох актів здачі-приймання робіт та здійснення часткової оплати, з огляду на що, суд дійшов висновку про підставність та необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі № 916/436/23 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- при зверненні до суду з вказаним позовом позивач надав копію Договору та копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОФР0001129 від 29.12.2021 та № ГОФР0000026 від 10.01.2022;

- оригінали вказаних документів у позивача відсутні з тієї причини, що у зв`язку з початком збройної агресії російської федерації проти України, а також тимчасовою окупацією міста Маріуполь Донецької області, позивач втратив доступ до орендованого офісного приміщення та до архіву документів з господарської діяльності товариства;

- з такої ж причини відповідач також не має оригіналів Договору та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОФР0001129 від 29.12.2021 та № ГОФР0000026 від 10.01.2022, та ставить під сумнів відповідність поданих позивачем копій цих документів оригіналам;

- Договір з такими його реквізитами: № 0264/21 від 01.12.2021 між сторонами укладався, про що свідчить виписка по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" за період з 01.12.2021 по 24.01.2023, з якої вбачається здійснення 08.02.2022 кореспондентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗОВТЕХГАЗ" оплати на суму 90 000,00 грн, з призначенням платежу - "оплата за услуги по договору №0264/21 от 01.12.21, в т.ч. ПДВ 20% 15000 грн";

- проте з огляду на відсутність оригіналу Договору та сумніви відповідача щодо нього, відсутня можливість достеменно встановити, що укладений між сторонами Договір відповідає змісту договору, копію якого долучено позивачем до позовної заяви;

- так само, з огляду на сумніви відповідача, неможливо достеменно встановити, що надані позивачем копії підписаних і скріплених печатками сторін актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОФР0001129 від 29.12.2021 та № ГОФР0000026 від 10.01.2022 відповідають їх оригіналам;

- враховуючи приписи частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, наявні в матеріалах справи копія Договору та копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОФР0001129 від 29.12.2021 та № ГОФР0000026 від 10.01.2022 не можуть бути взятими судом до уваги;

- дослідивши надані позивачем акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОФР0000060 від 20.01.2022, № ГОФР0000109 від 31.01.2022, № ГОФР0000172 від 10.02.2022, № ГОФР0000216 від 20.02.2022, № ГОФР0000270 від 04.05.2022, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ці акти не відповідають вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, оскільки не містять підпису Замовника (відповідача), з огляду на що зазначені акти не можуть бути беззаперечними доказами факту надання відображених в них послуг;

- на підтвердження надання спірних послуг за Договором позивачем долучено до матеріалів справи роздруківки податкових накладних, складених ним 29.12.2021, 10.01.2022, 20.01.2022, 31.01.2022, 10.02.2022, 20.02.2022, 04.05.2022 за результатами проведення таких господарських операцій. В матеріалах справи відсутні повідомлення про реєстрацію цих податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. В матеріалах справи відсутні докази щодо відображення Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗОВТЕХГАЗ" спірних господарських операцій за всіма актами у своїй податковій звітності та вчинення останнім юридично значимих дій по оформленню податкового кредиту;

- позивач не подав допустимих доказів щодо вчинення відповідачем юридично значимих дій з оподаткування, а також не звертався до суду з клопотанням про витребування відповідних доказів, зокрема, матеріалів податкової звітності відповідача;

- беручи до уваги невідповідність актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОФР0000060 від 20.01.2022, № ГОФР0000109 від 31.01.2022, № ГОФР0000172 від 10.02.2022, № ГОФР0000216 від 20.02.2022, № ГОФР0000270 від 04.05.2022 вимогам оформлення первинних документів (відсутність особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати відповідача), відсутність оригіналів актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОФР0001129 від 29.12.2021 та № ГОФР0000026 від 10.01.2022, відсутність доказів реєстрації наданих позивачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також відсутність доказів щодо відображення Замовником спірних господарських операцій за всіма актами у своїй податковій звітності та вчинення останнім юридично значимих дій по оформленню податкового кредиту, суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутні підстави для висновку про доведеність факту надання послуг за відповідними актами;

- в матеріалах справи відсутні докази виконання Договору, копія якого була долучена до позовної заяви, а саме: здійснення відповідачем замовлення на надання послуг (пункт 2.1 Договору), погодження такого замовлення позивачем (пункт 2.3 Договору), надання відповідачем документів, необхідних для виконання зобов`язань за Договором (пункту 3.2 Договору) тощо;

- наявність в матеріалах справи копій подорожніх листів вантажного автомобіля, складених позивачем в односторонньому порядку за грудень 2021 року та лютий 2022 року (за січень 2022 року - відсутні), копії підписаного і скріпленого печаткою позивача переліку рейсів за Договором, копій договорів оренди транспортних засобів, копій наказів позивача про прийняття на роботу водія та машиністів не спростовують висновку про недоведеність факту надання послуг за відповідними актами;

- наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.12.2021 - 28.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗОВТЕХГАЗ" за Договором, підписаний і скріплений печаткою з боку позивача, сам по собі не є належним доказом у справі, не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 та залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у даній справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції не враховано статтю 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", положення частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, положення частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України стосовно стандартів доказування.

Внаслідок чого, з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник вказує що, судом апеляційної інстанції не були враховані висновки Верховного Суду щодо застосування наведених норм права стосовно стандартів доказування, викладені у постановах від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 15.07.2021 у справі № 916/2586/20, від 22.02.2022 у справі № 904/6293/20, від 30.06.2022 у справі № 927/774/20.

Як зазначає скаржник, суд апеляційної інстанції повністю проігнорував надані позивачем докази та порушив норми процесуального права щодо використання стандарту доказування "вірогідності доказів", урахування "балансу вірогідностей", застосування принципу змагальності, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

5. Позиція Верховного Суду

Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Здійснюючи касаційне провадження у даній справі, Суд зазначає таке.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допустимість доказів за статтею 77 Господарського процесуального кодексу України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (статті 78 Господарського процесуального кодексу України).

Слід наголосити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 30.06.2022 у справі № 927/774/20, на які посилається скаржник).

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт «вірогідності доказів» не нівелює обов`язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 908/2846/19, від 27.05.2021 у справі № 910/702/17, від 17.11.2021 у справі № 910/2605/20.

Зазначені правові висновки у застосуванні норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від змісту спірних правовідносин.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Мала проти України», «Богатова проти України»).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах «Дюлоранс проти Франції», «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»). Водночас принцип jura novit curia («суд знає закон») зобов`язує суд визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти встановлені під час розгляду справи, застосувавши положення які дійсно регулюють відповідні правовідносини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Однак, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам в повній мірі не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, причиною виникнення даного спору стало питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з Замовника на користь Виконавця основного боргу, у зв`язку з неналежним виконанням Замовником зобов`язань за Договором в частині оплати послуг.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина 1 статті 14 Цивільного кодексу України).

За змістом пункту 3 частини 1 статті 3, частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони, керуючись загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, свободою договору, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось вище, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення первісних позовних вимог, виходив з того, що з урахуванням стандарту доказування "баланс ймовірностей" докази, надані позивачем на підтвердження позовних вимог та вказаних ним обставин щодо надання послуг за Договором, є більш вірогідними ніж докази, надані відповідачем на їх спростування та підтвердження повідомлених ним обставин.

Натомість Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову у їх задоволенні, виходив з того, що у матеріалах справи відсутні та позивачем до місцевого господарського суду не подано жодного належного доказу на підтвердження надання спірних послуг за Договором.

Такий висновок зроблено, у тому числі, на підставі того, що деякі докази, надані позивачем, зокрема, копія Договору та копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОФР0001129 від 29.12.2021 та № ГОФР0000026 від 10.01.2022 не можуть бути взятими судом до уваги, з огляду на приписи частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає про помилковість такого висновку суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин 1 - 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Поряд з тим, в силу положень частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Тлумачення статті 91 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19).

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 910/17281/21.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, при зверненні до суду з вказаним позовом позивач надав копію Договору та копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОФР0001129 від 29.12.2021 та № ГОФР0000026 від 10.01.2022, які підписані обома сторонами.

Ухвалою від 27.02.2023 (т. 1, а.с. 112-115) суд першої інстанції зобов`язав позивача надіслати або вказати можливий термін надсилання оригіналів всіх поданих до суду в додатку до позовної заяви письмових доказів (для огляду суду).

У заяві про наявність та витребування оригіналів письмових доказів від 06.03.2023 (т. 1, а.с. 123-129) позивач додатково, до викладеного в позовній заяві, зазначив про те, що оригінали вказаних документів у позивача відсутні з тієї причини, що у зв`язку з початком збройної агресії російської федерації проти України, а також тимчасовою окупацією міста Маріуполь Донецької області, позивач втратив доступ до орендованого офісного приміщення та до архіву документів з господарської діяльності товариства. При цьому позивач вказав про наявність в розпорядженні відповідача оригіналів письмових доказів, зокрема, Договору та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОФР0001129 від 29.12.2021 та № ГОФР0000026 від 10.01.2022.

З огляду на те, що позивач зазначив про наявність в іншої особи оригіналів письмових документів, у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави застосовувати до позивача наслідки неподання для огляду оригіналу письмового доказу, у розумінні положень частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, та, як наслідок, були відсутні підстави не брати відповідні докази до уваги.

Крім того, за змістом частин 1 та 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України заперечення проти позову відповідач викладає у відзиві, який повинен містити, зокрема заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Частиною 4 цієї статті встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

У даній справі суд апеляційної інстанції не досліджував питання чи відповідач обґрунтовував, яким чином відповідно до конкретних обставин справи відсутність оригіналу Договору та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОФР0001129 від 29.12.2021 та № ГОФР0000026 від 10.01.2022 унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, чи відповідач заперечував наявність (існування) вказаних документів, зміст (умови) цих документів тощо.

Крім того суд апеляційної інстанції взагалі не досліджував питання чи відповідач висловлював незгоду з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема, чи заперечував відповідач обставини надання позивачем послуг за Договором та актами здачі-приймання робіт (надання послуг), їх кількості, вартості тощо.

Внаслідок порушення судом апеляційної інстанцій приписів частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України та необґрунтованого не взяття відповідних доказів до уваги, такі докази взагалі не досліджувались та не оцінювались, як окремо, так і в їх сукупності в цілому, у тому числі із застосуванням стандарту доказування "вірогідності доказів".

Крім того, відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема з мотивувальної частини із зазначенням мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (підпункт "в" пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України).

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати.

Разом з тим, приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам статей 86 238 282 Господарського процесуального кодексу України, взагалі не надав жодної оцінки аргументам позивача про те, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОФР0000060 від 20.01.2022, № ГОФР0000109 від 31.01.2022, № ГОФР0000172 від 10.02.2022, № ГОФР0000216 від 20.02.2022, № ГОФР0000270 від 04.05.2022 не підписані Замовником внаслідок ухилення відповідача від одержання відповідних актів та їх розгляду. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить мотивів відхилення відповідних аргументів позивача.

Відповідно до частина 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

У порушення зазначених приписів та без дослідження безпосередньо роздруківок податкових накладних, складених позивачем 29.12.2021, 10.01.2022, 20.01.2022, 31.01.2022, 10.02.2022, 20.02.2022, 04.05.2022, тобто, чи містять вони відмітки податкових органів про реєстрацію та прийняття, судом апеляційної інстанції передчасно зроблено висновок про відсутність повідомлення про реєстрацію цих податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також, роблячи висновок про те, що в матеріалах справи відсутні докази виконання Договору, зокрема: здійснення відповідачем замовлення на надання послуг (пункт 2.1 Договору), погодження такого замовлення позивачем (пункт 2.3 Договору), надання відповідачем документів, необхідних для виконання зобов`язань за Договором (пункту 3.2 Договору) тощо, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою виписку по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" за період з 01.12.2021 по 24.01.2023, з якої вбачається здійснення 08.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗОВТЕХГАЗ" оплати на суму 90 000,00 грн, з призначенням платежу - "оплата за услуги по договору №0264/21 от 01.12.21, в т.ч. ПДВ 20% 15000 грн.". Тобто, судом апеляційної інстанції не здійснено оцінку тим обставинам, чи підтверджує цей доказ здійснення відповідачем замовлення та надання позивачем послуг за Договором, без застосування вказаних пунктів Договору.

За наведених обставин у Суду відсутні правові підстави для висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду у цій справі в розумінні положень статей 86 і 236 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене Суд дійшов висновку щодо обґрунтованості доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, зокрема, про застосування судом апеляційної інстанції приписів статті 79 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновку щодо застосування цієї норми права, викладеного у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник, та про порушення судом апеляційної інстанції, у тому числі, зазначеної норми процесуального закону щодо застосування стандарту доказування "вірогідність доказів".

Суд зазначає, що допущені судом апеляційної інстанції порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України). Тому, дана справа підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Враховуючи, що аргументи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку, Суд вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" задовольнити частково, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід урахувати наведене у цій постанові, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Судові витрати

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює і не ухвалює нове рішення (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України), розподіл судових витрат Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 916/436/23 скасувати.

3. Справу № 916/436/23 передати на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді Г.О. Вронська

І.Д. Кондратова