ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/4894/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-СЕРВІС» (далі - Товариство, позивач, скаржник)
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 (головуюча - суддя Принцевська Н.М., судді Діброва Г.І., Савицький Я.Ф.), прийняту за результатами розгляду апеляційної скарги товариство з обмеженою відповідальністю «АБВ ПРОМ» (далі - ТОВ «АБВ ПРОМ») на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.12.2023 (головуючий - суддя Шаратов Ю.А.) про забезпечення позову
у справі за позовом Товариства
до товариства з обмеженою відповідальністю «АГТ ЛТД» (далі - ТОВ «АГТ ЛТД», відповідач)
про стягнення заборгованості,
особа, яка подавала апеляційну скаргу - ТОВ «АБВ ПРОМ».
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для забезпечення позову.
1. Короткий зміст заявлених вимог
1.1. Позивач звернувся до суду з позовом, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення заборгованості за договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 12.07.2022 №12/07-ЛС (далі - Договір) у розмірі 745 999,44 грн, 5 157,67 грн 3 % річних і 372 999,72 грн штрафу.
1.2. Товариство звернулося із заявою про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на такі транспортні засоби:
(1) 08.12.2021 у ТСЦ №5142 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу та договору комісії зареєстрований VAN HOOL 3В0070, 2005 року випуску;
(2) 08.02.2022 у ТСЦ №5142 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області на підставі вантажно митної декларації зареєстрований LAG 0-3-39L, 1996 року випуску;
(3) 04.09.2021 у ТСЦ №5142 РСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу та договору комісії зареєстрований DESOT D-3AT-38, 1998 року випуску;
(4) 23.06.2021 у ТСЦ №5150 РСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу, укладений нотаріально зареєстрований RENDERS ROC 12.27, 1998 року випуску;
(5) 12.06.2021 у ТСЦ №5150 РСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу, укладений нотаріально зареєстрований RENDERS ROC 12.27, 1996 року випуску;
(6) 14.08.2021 у ТСЦ №5142 РСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу та договору комісії зареєстрований RENDERS В 303, 2000 року випуску;
(7) 12.06.2021 у ТСЦ №5150 РСЦ МВС в Одеській області на підставі акта прийому-передачі та договору купівлі-продажу, укладеного нотаріально, зареєстрований KOEHLER SC 173, 1990 року випуску.
1.3. Заява про забезпечення позову мотивована тим, що:
- відповідачем не виконано обов`язок зі сплати за послуги у сфері експедирування (перевезення) у передбачені строки, які врегульовані Договором, укладеним ТОВ «АГТ ЛТД» і Товариством;
- листом 01.11.2023 №01/11 ТОВ «АГТ ЛТД» повідомило директора Товариства про те, що для продовження здійснення господарської діяльності в складних умовах військової агресії російської федерації проти України ТОВ «АГТ ЛТД» змушене було прийняти рішення про продаж наявних у власності відповідача напівпричепів;
- під час моніторингу відкритих джерел у мережі Інтернет з`ясовано, що ТОВ «АГТ ЛТД» дійсно, виставило напівпричепи на продаж, що підтверджується скріншотами.
2. Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2023 у справі №916/4894/23 заяву Товариства про забезпечення позову у справі № 916/4894/23 задоволено та накладено арешт на транспортні засоби, що належать ТОВ «АГТ ЛТД», а саме:
(1) VAN HOOL 3В0070, 2005 року випуску, що зареєстрований 08.12.2021 у ТСЦ №5142 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу та договору комісії;
(2) LAG 0-3-39L, 1996 року випуску, що зареєстрований 08.02.2022 у ТСЦ №5142 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області на підставі вантажно митної декларації;
(3) DESOT D-3AT-38, 1998 року випуску, що зареєстрований 04.09.2021 у ТСЦ №5142 РСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу та договору комісії;
(4) RENDERS ROC 12.27, 1998 року випуску, що зареєстрований 23.06.2021 у ТСЦ №5150 РСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу, укладеного нотаріально;
(5) RENDERS ROC 12.27, 1996 року випуску, що зареєстрований 12.06.2021 у ТСЦ №5150 РСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу, укладеного нотаріально;
(6) RENDERS В 303, 2000 року випуску, що зареєстрований 14.08.2021 у ТСЦ №5142 РСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу та договору комісії;
(7) KOEHLER SC 173, 1990 року випуску, що зареєстрований 12.06.2021 у ТСЦ №5150 РСЦ МВС в Одеській області, на підставі акта прийому-передачі та договору купівлі-продажу, укладеного нотаріально.
2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі №916/4894/23 апеляційну ТОВ «АБВ ПРОМ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.12.2023 (про забезпечення позову) у справі №916/4894/23 задоволено; ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.12.2023 (про забезпечення позову) у справі №916/4894/23 скасовано частково; відмовлено в задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову у справі №916/4894/23 в частині накладення арешту на транспортні засоби:
(1) VAN HOOL 3В0070, 2005 року випуску, зареєстрований 08.12.2021 у ТСЦ №5142 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу та договору комісії;
(2) DESOT D-3AT-38, 1998 року випуску, зареєстрований 04.09.2021 у ТСЦ №5142 РСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу та договору комісії;
(3) RENDERS ROC 12.27, 1998 року випуску, зареєстрований 23.06.2021 у ТСЦ №5150 РСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу, укладеного нотаріально;
(4) RENDERS ROC 12.27, 1996 року випуску, зареєстрований 12.06.2021 у ТСЦ №5150 РСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу, укладеного нотаріально;
(5) RENDERS В 303, 2000 року випуску, зареєстрований 14.08.2021 у ТСЦ №5142 РСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу та договору комісії;
(6) KOEHLER SC 173, 1990 року випуску, зареєстрований 12.06.2021 у ТСЦ №5150 РСЦ МВС в Одеській області на підставі акта прийому-передачі та договору купівлі-продажу, укладеного нотаріально; в іншій частині ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.12.2023 (про забезпечення позову) у справі №916/4894/23 залишено без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням, Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції від 25.03.2024 у справі №916/4894/23 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «АБВ-ПРОМ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.12.2023 у справі №916/4894/23.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. У касаційній скарзі (у нові редакції) Товариство вказало, що при винесенні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 145 та 254 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що узгоджується абзацом другим частини другої статті 287 ГПК України.
4.2. Також, у поданій касаційній скарзі Товариство посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що суд апеляційної інстанції порушив порядок застосування статей 145 та 254 ГПК України та не врахував постанови Верховного Суду від 11.03.2024 у справі №922/5628/14, від 20.03.2023 у справі №914/3080/20, від 20.09.2021 у справі №910/6681/20, постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3, від 25.05.2023 у справі №334/1250/22, від 22.04.2019 у справі №661/624/16-ц.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу у встановлений строк до Суду не надійшли.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судом апеляційної інстанції встановлено, що як вбачається з матеріалів оскарження ухвали суду першої інстанції, Товариство звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ «АГТ ЛТД» про стягнення заборгованості за Договором 745 999,44 грн і 5 157,67 грн 3 % річних.
6.1.1. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору щодо оплати.
6.1.2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання 22.12.2023.
6.1.3. В підготовчому засіданні 22.12.2023 представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог від 21.12.2023, в якій просив суд стягнути з ТОВ «АГТ ЛТД» на користь Товариства заборгованість у розмірі 745 999,44 грн, 5 157,67 грн 3 % річних і 372 999,72 грн штрафу.
6.1.4. Судом розцінена вказана заява позивача як збільшення позовних вимог та зміна предмету позову. Протокольною ухвалою від 22.12.2023 задоволено заяву позивача про збільшення позовних вимог від 21.12.2023.
6.1.5. На адресу суду 22.12.2023 надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій він просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на сім транспортних засобів.
6.1.6. Вказана заява обґрунтована тим, що відповідачем не виконано обов`язок зі сплати за послуги у сфері експедирування (перевезення) у передбачені строки, які врегульовані Договором, укладеним ТОВ «АГТ ЛТД» і Товариством.
6.1.7. Позивач зазначив, що під час моніторингу відкритих джерел у мережі Інтернет ним з`ясовано, що ТОВ «АГТ ЛТД» дійсно, виставив напівпричепи на продаж, що підтверджується скріншотами.
6.1.8. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2023 у справі №916/4894/23 заяву Товариства про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на сім транспортних засобів, що належать ТОВ "АГТ ЛТД".
6.1.9. Суд першої інстанції зазначив, що відповідач може відчужити нерухоме майно, яке належить йому, а невжиття заходів забезпечення позову, про які просить Товариство, унеможливить ефективне поновлення порушених прав, за захистом яких воно звернулось до суду, у випадку задоволення позову, оскільки, позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду, що є передумовою для постановлення ухвали відповідно до статей 136 137 ГПК України.
6.1.10. Крім того, суд вказав, що вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на транспортні засоби боржника є адекватним, співмірними відповідно до вимог, на забезпечення яких вони вживаються.
6.2. ТОВ «АБВ ПРОМ» не погодилося з ухвалою місцевого господарського суду та звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.12.2023 у справі №916/4894/23 в частині накладення арешту на шість транспортних засобів.
6.3. Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
6.3.1. В матеріалах справи наявний лист Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області, в якому зазначено, що станом на 15.11.2023 відповідно до Єдиного державного реєстру транспортних засобів за ТОВ «АГТ ЛТД» зареєстровані такі транспортні засоби:
- 08.12.2021 у ТСЦ №5142 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу та договору комісії зареєстрований VAN HOOL 3В0070, 2005 року випуску;
- 08.02.2022 у ТСЦ №5142 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області на підставі вантажно митної декларації зареєстрований LAG 0-3-З9L, 1996 року випуску;
- 04.09.2021 у ТСЦ №5142 РСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу та договору комісії зареєстрований DESOT D- 3AT-38, 1998 року випуску;
- 23.06.2021 у ТСЦ №5150 РСЦ МВС в Одеській області, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного нотаріально, зареєстрований RENDERS ROC 12.27, 1998 року випуску;
- 12.06.2021 у ТСЦ №5150 РСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу, укладеного нотаріально, зареєстрований RENDERS ROC 12.27, 1996 року випуску;
- 14.08.2021 у ТСЦ №5142 РСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу та договору комісії зареєстрований RENDERS В 303, 2000 року випуску;
- 05.02.2022 у ТСЦ №5142 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області на підставі вантажно митної декларації зареєстрований DAF FTP CF 85, 2011 року випуску, об`єм двигуна 12902 куб.см.;
- 12.06.2021 у ТСЦ №5150 РСЦ МВС в Одеській області на підставі акта прийому-передачі та договору купівлі-продажу, укладеного нотаріально, зареєстрований CF 85.340, 2006 року випуску, об`єм двигуна 12580 куб.см.;
- 24.06.2021 у ТСЦ №5150 РСЦ МВС в Одеській області, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного нотаріально, зареєстрований DAF CF 85.430, 2006 року випуску, об`єм двигуна 12580;
- 04.09.2021 у ТСЦ №5142 РСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу та договору комісії, зареєстрований DAF ТЕ 47, 2006 року випуску, об`єм двигуна 12580 куб.см.;
- 12.06.2021 у ТСЦ №5150 РСЦ МВС в Одеській області на підставі акта прийому-передачі та договору купівлі-продажу, укладеного нотаріально, зареєстрований KOEHLER SC 173, 1990 року випуску;
- 12.10.2021 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного у ТСЦ 5142 РСЦ МВС в Одеській області, зареєстрований SCHMITZ SCF 24, 2003 року випуску;
- 10.09.2021 у ТСЦ 5142 РСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу та вантажно митної декларації зареєстрований SCHMITZ SCF 24G, 2007 року випуску;
- 28.06.2022 у ТСЦ №5142 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу та договору комісії зареєстрований SCHWERINER CS-40G, 2004 року випуску;
- 14.08.2021 у ТСЦ №5142 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області, на підставі договору купівлі-продажу та договору комісії зареєстрований SNF PS 24, 1997 року випуску;
- 19.07.2022 у ТСЦ №5142 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу та договору комісії зареєстрований SCHMITZ SPR 24, 2000 року випуску;
- 20.09.2022 у ТСЦ №5142 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу та договору комісії зареєстрований SCHMITZ SCF 24G, 2007 року випуску;
- 08.02.2022 у ТСЦ №5142 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області на підставі вантажно митної декларації зареєстрований SCHMITZ SCF 24G, 2007 року випуску;
- 08.02.2022 у ТСЦ №5142 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області на підставі вантажно митної декларації зареєстрований SCHMITZ SCF 24, 2006 року випуску;
- 10.09.2021 у ТСЦ №5142 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області на підставі вантажно митної декларації зареєстрований SCHMITZ SCF 24G, 2005 року випуску;
- 24.06.2021 у ТСЦ №5150 РСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу, укладеного нотаріально, зареєстрований SCHMITZ SCF 24G, 2004 року випуску;
- 30.08.2022 у ТСЦ №5142 РСЦ ТСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу та договору комісії зареєстрований RENDERS N2SG31L Н/ПР-КОНТЕЙНЕРОВОЗ-Е, 2006 року випуску;
- 14.08.2021 у ТСЦ №5142 РСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу та договору комісії зареєстрований RENDERS RPS 20, 2004 року випуску;
- 04.01.2022 у ТСЦ №5142 РСЦ МВС в Одеській області на підставі вантажно митної декларації та договору купівлі-продажу зареєстрований M&V EURO 802, 2011 року випуску;
- 04.01.2022 у ТСЦ №5142 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області на підставі вантажно митної декларації та договору купівлі-продажу зареєстрований KOEGEL SW 24, 2008 року випуску;
- 04.01.2022 у ТСЦ №5142 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області на підставі вантажно митної декларації та договору купівлі-продажу зареєстрований KRONE SD, 2011 року випуску;
- 17.08.2022 у ТСЦ №5142 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу та договору комісії зареєстрований SCHWARZMUELLER SPA-3E, 2007 року випуску;
- 15.06.2022 у ТСЦ №5142 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу та договору комісії зареєстрований SCHWARZMUELLER SPA-3E, 2006 року випуску;
- 12.06.2021 у ТСЦ №5150 РСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу, укладеного нотаріально, та акта прийому-передачі, був зареєстрований ALI RIZA PETROL ART-3, 2008 року випуску.
6.3.2. Зазначена інформація стала підставою для накладення арешту на транспортні засоби, вказані позивачем в заяві про забезпечення позову.
6.3.3. Натомість, апелянт, звертаючись до суду апеляційної інстанції, надав до апеляційної скарги договори купівлі-продажу транспортних засобів від 01.12.2023 за №15-1584, №17-1583, №19-3819, №21-4587, №18-1589, №20-6007, а також відповідні акти прийому-передачі транспортних засобів від 06.12.2023. З вказаних договорів вбачається, що апелянтом придбано шість транспортних засобів і вказані транспортні засоби були передані ТОВ «АБВ ПРОМ» за актами приймання-передачі.
6.3.4. З урахуванням викладеного, враховуючи, що судом першої інстанції накладено арешт на транспортні засоби, які відповідно до наданих документів належать ТОВ «АБВ ПРОМ», колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржувана ухвала про забезпечення позову безпосередньо стосується прав та інтересів ТОВ «АБВ ПРОМ», яке не є учасником справи, а, отже, зазначена особа має право на оскарження в апеляційному порядку вказаної ухвали.
6.3.5. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що апелянтом оскаржується ухвала суду першої інстанції лише в частині арешту на транспортні засоби, які належать ТОВ «АБВ ПРОМ» на праві власності, у зв`язку з чим, відповідно до статті 269 ГПК України, апеляційна скарга переглядається в межах доводів та лише в оскаржуваній частині.
6.3.6. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів (правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 04.11.2021 у справі №907/416/21).
6.3.7. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
6.3.8. Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що на момент постановлення ухвали місцевим господарським судом, а саме 22.12.2023 власником частини рухомого майна (шести транспортних засобів), на яке накладено арешт, був не відповідач - ТОВ «ЛІДЕР СЕРВІС», а апелянт - ТОВ «АБВ ПРОМ». З 01.12.2023 частина транспортних засобів (шість), якими був забезпечений позов позивача, належали саме апелянту, оскільки, відповідач продав і передав їх у власність ТОВ «АБВ ПРОМ», що підтверджується відповідними документами: договорами купівлі-продажу транспортних засобів від 01.12.2023; актами приймання-передачі транспортних засобів від 06.12.2023; рахунками на оплату від 06.12.2023.
6.3.9. Судом апеляційної інстанції встановлено, що у відповідності з пунктом 3.4 договорів купівлі-продажу від 01.12.2023, укладених відповідачем та апелянтом, останніми додатково було узгоджено, що моментом переходу права власності на транспортні засоби є момент укладення даних договорів.
6.3.10. Відповідними актами-прийому-передачі усі шість транспортних засоби були передані ТОВ «АБВ ПРОМ» разом із свідоцтвами про їх реєстрацію, а також були вчинені всі дії, а саме зняття (з відповідача) та постановлення на військовий облік їх за апелянтом та надано відповідні докази до суду апеляційної інстанції.
6.3.11. Суд апеляційної інстанції зазначив, що при постановленні ухвали про забезпечення позову, місцевий господарський суд послався на неактуальну на момент постановлення ухвали інформацію та не врахував, що вжиті заходи забезпечення позову фактично перешкоджатимуть діяльності третьої особи - ТОВ «АБВ ПРОМ», що виходить за межі мети забезпечення позову, яка полягає у вжитті судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій зі сторони відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення у випадку задоволення заявлених позовних вимог саме в даній справі.
6.3.12. Не врахувавши викладеного, суд першої інстанції зробив необґрунтований висновок про накладення арешту на транспортні засоби, які належать ТОВ «АБВ ПРОМ»: VAN HOOL 3В0070, 2005 року випуску, зареєстрований 08.12.2021 у ТСЦ №5142 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу та договору комісії; DESOT D-3AT-38, 1998 року випуску, зареєстрований 04.09.2021 у ТСЦ №5142 РСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу та договору комісії; RENDERS ROC 12.27, 1998 року випуску, зареєстрований 23.06.2021 у ТСЦ №5150 РСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу, укладеного нотаріально; RENDERS ROC 12.27, 1996 року випуску, зареєстрований 12.06.2021 у ТСЦ №5150 РСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу, укладеного нотаріально; RENDERS В 303, 2000 року випуску, зареєстрований 14.08.2021 у ТСЦ № 5142 РСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу та договору комісії; KOEHLER SC 173, 1990 року випуску, зареєстрований 12.06.2021 у ТСЦ №5150 РСЦ МВС в Одеській області на підставі акта прийому-передачі та договору купівлі-продажу, укладеного нотаріально.
6.3.13. З огляду на вищевикладене, а також враховуючи накладення арешту на транспортні засоби, які на момент застосування заходу забезпечення позову не належали відповідачу, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним накладення арешту на шість транспортних засобів, які з 01.12.2023 належать ТОВ «АБВ ПРОМ».
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №916/4894/23 на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України, у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
7.2. Від ТОВ «АБВ ПРОМ» 12.06.2024 до Суду через «Скриня» надійшов відзив на касаційну скаргу.
7.3. Оскільки, в ухвалі від 15.05.2024 у справі №916/4894/23 вказано, що учасники справи мають право подати відзиви на касаційну скаргу до 30.05.2024, то відзив подано ТОВ «АБВ ПРОМ» поза межами встановленого Судом строку. Ураховуючи те, що ТОВ «АБВ ПРОМ» не подано відповідного клопотання, то в силу приписів статті 119 ГПК України відсутні підстави для прийняття відзиву. Втім, Суд долучив вказаний відзив як письмові пояснення в силу приписів статті 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.
7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою апеляційну ТОВ «АБВ ПРОМ» на ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову задоволено, вказану ухвалу скасовано частково; відмовлено в задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову у справі №916/4894/23 в частині накладення арешту на шість транспортних засобів, які належать ТОВ «АБВ ПРОМ», в іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
8.4. У касаційній скарзі (у нові редакції) Товариство вказало, що при винесенні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 145 «Скасування заходів забезпечення позову» та 254 «Право апеляційного оскарження» ГПК України.
8.5. Також, у поданій касаційній скарзі Товариство посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що суд апеляційної інстанції порушив порядок застосування статей 145 та 254 ГПК України та не врахував низку постанов Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, які наведені у пункті 4.2 цієї постанови.
8.6. Так, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції не враховано такі висновки Верховного Суду та Великої Палати верховного Суду:
- особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме. Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція) положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги (постанова Верховного Суду від 11.03.2024 у справі №922/5628/14);
- відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Тобто частиною першою статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким, зокрема розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Одночасно вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право. (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним (пункти 8.9 та 8.10 постанови Верховного Суду від 20.03.2023 у справі №914/3080/20);
- слід враховувати і те, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (постанова Верховного Суду від 20.09.2021 у справі №910/6681/20);
- у разі якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3);
- за приписами частини першої статті 158 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК україни) із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно) може звернутися виключно учасник справи. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.01.2020 у справі №753/12741/17, від 22.2020 у справі №607/15533/17, від 06.05.2020 у справі №756/8156/18, від 19.11.2020 у справі №759/3883/17, від 27.01.2021 у справі №757/9023/18-ц, від 10.02.2021 у справі №641/1271/19-ц, від 24.01.2024 у справі №552/5655/19 (постанова Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №334/1250/22);
- спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15 16 ЦПК України розглядають у порядку цивільного судочинства за правилами позовного провадження, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №661/624/16- ц).
8.7. Суд дійшов висновку про нерелевантність, вказаних у пункті 8.6 цієї постанови, правових позицій стосовно даної справи, виходячи з такого.
8.7.1. Предметом касаційного оскарження у справі №922/5628/14 була ухвала суду апеляційної інстанції, якою апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі в розгляді справи, на рішення суду першої інстанції закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
8.7.2. Предметом касаційного оскарження у справі №914/3080/20 була ухвала суду апеляційної інстанції, якою закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі в розгляді справи, на рішення та на додаткове рішення суду першої інстанції на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
8.7.3. Предметом касаційного оскарження у справі №910/6681/20 була ухвала суду апеляційної інстанції, якою закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі в розгляді справи, на рішення та на додаткове рішення суду першої інстанції на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
8.7.4. Предметом касаційного оскарження у справі №921/730/13-г/3 була ухвала суду апеляційної інстанції, якою закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі в розгляді справи, на рішення та на додаткове рішення суду першої інстанції на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК
8.7.5. Предметом касаційного оскарження у справі №334/1250/22 була ухвала суду першої інстанції, яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
8.7.6. Предметом касаційного оскарження у справі №661/624/16-ц було рішення суду першої інстанції, залишене без змін судом апеляційної інстанції, яким позов задоволено та знято арешт з квартири.
8.7.7. Враховуючи те, що предметом касаційного оскарження у даній справі є постанова суду апеляційної інстанції, якою задоволено апеляційну скаргу ТОВ «АБВ ПРОМ» на ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, вказану ухвалу скасовано частково; відмовлено в задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову у справі №916/4894/23 в частині накладення арешту на шість транспортних засобів, які належать ТОВ «АБВ ПРОМ», в іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін, то правові позиції, викладені у справах, вказаних у пунктах 8.7.1 - 8.7.6 цієї постанови, не є релевантними, зважаючи на предмет оскарження, нормативно-правове регулювання, у тому числі в частині застосування процесуальних норм, встановлені судами обставини справи та колом доказування.
8.8. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.
8.9. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
8.10. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову (близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо).
8.11. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
8.12. Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
8.13. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
8.14. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи апеляційну скаргу, виходив, зокрема, з такого:
- на момент постановлення ухвали місцевим господарським судом, а саме 22.12.2023 власником частини рухомого майна (шести транспортних засобів), на яке накладено арешт, був не відповідач - ТОВ «ЛІДЕР СЕРВІС», а апелянт - ТОВ «АБВ ПРОМ». З 01.12.2023 частина транспортних засобів (шість), якими був забезпечений позов позивача, належали саме апелянту, оскільки, відповідач продав і передав їх у власність ТОВ «АБВ ПРОМ», що підтверджується відповідними документами: договорами купівлі-продажу транспортних засобів від 01.12.2023; актами приймання-передачі транспортних засобів від 06.12.2023; рахунками на оплату від 06.12.2023;
- у відповідності з пунктом 3.4 договорів купівлі-продажу від 01.12.2023, укладених відповідачем та апелянтом, останніми додатково було узгоджено, що моментом переходу права власності на транспортні засоби є момент укладення даних договорів;
- відповідними актами-прийому-передачі усі шість транспортних засоби були передані ТОВ «АБВ ПРОМ» разом із свідоцтвами про їх реєстрацію, а також були вчинені всі дії, а саме зняття (з відповідача) та постановлення на військовий облік їх за апелянтом та надано відповідні докази до суду апеляційної інстанції;
- при постановленні ухвали про забезпечення позову, місцевий господарський суд послався на неактуальну на момент постановлення ухвали інформацію та не врахував, що вжиті заходи забезпечення позову фактично перешкоджатимуть діяльності третьої особи - ТОВ «АБВ ПРОМ», що виходить за межі мети забезпечення позову, яка полягає у вжитті судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій зі сторони відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення у випадку задоволення заявлених позовних вимог саме в даній справі;
- не врахувавши викладеного, суд першої інстанції зробив необґрунтований висновок про накладення арешту на транспортні засоби, які належать ТОВ «АБВ ПРОМ»: VAN HOOL 3В0070, 2005 року випуску, зареєстрований 08.12.2021 у ТСЦ №5142 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу та договору комісії; DESOT D-3AT-38, 1998 року випуску, зареєстрований 04.09.2021 у ТСЦ №5142 РСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу та договору комісії; RENDERS ROC 12.27, 1998 року випуску, зареєстрований 23.06.2021 у ТСЦ №5150 РСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу, укладеного нотаріально; RENDERS ROC 12.27, 1996 року випуску, зареєстрований 12.06.2021 у ТСЦ №5150 РСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу, укладеного нотаріально; RENDERS В 303, 2000 року випуску, зареєстрований 14.08.2021 у ТСЦ № 5142 РСЦ МВС в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу та договору комісії; KOEHLER SC 173, 1990 року випуску, зареєстрований 12.06.2021 у ТСЦ №5150 РСЦ МВС в Одеській області на підставі акта прийому-передачі та договору купівлі-продажу, укладеного нотаріально;
- з огляду на вищевикладене, а також враховуючи накладення арешту на транспортні засоби, які на момент застосування заходу забезпечення позову не належали відповідачу, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним накладення арешту на шість транспортних засобів, які з 01.12.2023 належать ТОВ «АБВ ПРОМ».
8.15. Суд виходить з того, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, необхідно брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів (близька за змістом правова позиція є послідовною та неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 23.11.2023 у справі №925/848/23, від 01.04.2024 у справі №922/5184/23).
8.16. Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що:
- ухвалою суду першої інстанції про забезпечення позову не було вирішено питання про права, інтереси та обов`язки ТОВ «АБВ-ПРОМ»;
- особа, що не є учасником справи, але вважає, що ухвалою суду накладено арешт на її майно має звертатися до суду із самостійним позовом про зняття арешту/визнання права власності.
8.17. Інші норми права та положення законодавства, окрім означених вище, як і доводи, мотиви, міркування, які, на думку скаржника, є підставою для скасування оскаржуваного рішення, Товариством не наведено.
8.18. Втім, як встановлено судом апеляційної інстанції ухвалою суду першої інстанції про забезпечення позову було накладено арешт на шість транспортних засобів, які належать/належали на час накладення арешту на праві власності ТОВ «АБВ-ПРОМ».
8.19. Доказів/доводів на спростування вказаних обставин позивачем Верховному Суду не надано/не наведено.
8.20. Верховний Суд виходить з того, що:
- під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20);
- судом апеляційної інстанції скасовано арешт на шість транспортних засобів і залишено в силі ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову в частині одного транспортного засобу;
- позивачем заявлено до стягнення грошові кошти у загальному розмірі 1 124 156,83 грн;
- адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії;
- співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18);
- скаржником не наведено доводів, які б свідчили про те, що накладення арешту на один транспортний засіб є неадекватним і неспівмірним заходом у даній справі;
- крім того, у разі з`ясування відсутності співвідношення прав (інтересу), про захист яких просило Товариство, з вартістю майна, на яке накладено арешт (один транспортний засіб), скаржник не був позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції з відповідною заявою про забезпечення позову в тій частині, яка не охоплювалася арештом одного транспортного заходу;
- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 висловила правову позицію про те, що при вирішенні питання забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
8.21. Суд наголошує, що приписи Конституції України (стаття 41), Першого протоколу до Конвенції та Цивільного кодексу України (стаття 321) [далі - ЦК України] визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення особи своєї власності.
8.22. Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
8.23. Оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції ТОВ «АБВ-ПРОМ» є власником шести транспортних засобів, на які було накладено арешт, то порушення його прав як власника є цілком очевидним.
8.24. Що ж до посилань скаржника на те, що особа, що не є учасником справи, але вважає, що ухвалою суду накладено арешт на її майно має звертатися до суду із самостійним позовом про зняття арешту/визнання права власності, то вказаний довід не узгоджується з правом на апеляційне оскарження передбачене статтею 254 ГПК України.
8.25. Також, Суд вважає за необхідне звернутися до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, такого змісту:
« 43. Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.
44. У частині першій статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
45. Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.
46. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
47. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
48. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії».
8.26. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не суперечить та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у пункті 8.23 цієї постанови.
8.27. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
8.28. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
8.29. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких у цій справі аргументовано не доведено.
8.30. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу Товариства слід залишити без задоволення.
10. Судові витрати
10.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу Товариства залишає без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-СЕРВІС» залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі №916/4894/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя А. Ємець