ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/5197/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючого), Булгакової І. В., Власова Ю. Л.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської обласної військової адміністрації
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
до Професійно-технічного училища № 27 м. Генічеська
про стягнення 269 026,99 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ «Нафтогаз Трейдинг», позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Професійно-технічного училища № 27 м. Генічеська (далі - Училище, відповідач) 269 026,99 грн заборгованості.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу щодо оплати поставленого позивачем природного газу.
2. Стислий виклад судових рішень попередніх інстанцій
2.1. Господарський суд Одеської області рішенням від 09.04.2024 у цій справі позов задовольнив у повному обсязі, стягнув з відповідача на користь позивача 186 606,39 грн основного боргу, 41 099,96 грн пені, 7 079,63 грн 3% річних, 34 241,01 грн інфляційних втрат та 3 228,32 грн судового збору.
2.2. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції у цій справі, керівник Генічеської окружної прокуратури (далі - прокурор), як особа яка не брала участі у розгляді справи, звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 у справі № 916/5197/23 в частині стягнення з Училища на користь ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» 62 666,63 грн основного боргу, 41 099,96 грн пені, 2 271,45 грн 3% річних, 10 192,37 грн інфляційних втрат. Також, апелянт просив залучити Херсонську обласну військову адміністрацію (далі - військова адміністрація) до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
2.2.1. На обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначив, що у цьому випадку порушення інтересів держави полягають у створенні загрози необґрунтованого стягнення коштів з місцевого бюджету, що в свою чергу підриває засади бюджетного процесу щодо цільового використання коштів місцевого бюджету та призводить до порушення економічних інтересів держави, необхідність захисту яких покладено на органи прокуратури.
2.2.2. На переконання прокурора, внаслідок ухвалення оскаржуваного судового рішення, фактично за рахунок коштів обласного бюджету Херсонської області на користь суб`єкта господарювання незаконно стягнуто грошові кошти. Стягнення коштів за договором з Училища, яке є неприбутковою організацією, а джерелом фінансування закупівлі якого є місцевий бюджет, за період тимчасової окупації території Генічеського району Херсонської області та не споживання природного газу споживачем, свідчить про нераціональне та неефективне витрачання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення економічних (майнових) інтересів держави у бюджетній сфері, враховуючи, що в умовах воєнного стану в першу чергу здійснюються значні видатки бюджету на сферу безпеки та оборони країни.
2.2.3. За твердженням прокурора, Училище як бюджетна установа, що фінансується за рахунок бюджетних коштів, не має власних коштів. Таким чином, у спірних правовідносинах Училище діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядником бюджетних коштів вищого рівня.
2.2.4. Отже, як вважає скаржник, стягнення коштів із навчального закладу, який фінансується з обласного бюджету Херсонської області, безпосередньо впливає на економічні та фінансові інтереси військової адміністрації, як розпорядника місцевого бюджету. Військова адміністрація є уповноваженим органом щодо захисту інтересів держави у вказаних правовідносинах. Проте, суд першої інстанції не дослідив указане під час розгляду справи.
2.3. Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.04.2025 відкрив апеляційне провадження у справі № 916/5197/23 за апеляційною скаргою прокурора на рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 у цій справі та визначив розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
3. Стислий виклад оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
3.1. Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.05.2025 (колегія суддів: Аленін О. Ю., Принцевська Н. М., Філінюк І. Г.) у цій справі закрив апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги прокурора на рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4. Стислий виклад вимог касаційної скарги
4.1. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції заступник керівника Херсонської обласної прокуратури (далі - прокурор, скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2025 у справі № 916/5197/23 та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
5. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
5.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1.1. Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.
5.1.2. Прокурор вважає, що ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2025 є незаконною, оскільки її прийнято із порушенням норм процесуального права (статей 4 53 55 86 254 ГПК України), що перешкоджає подальшому провадженню у справі по суті, та неправильним застосуванням норм матеріального права (статей 129 131-1 Конституції України, статей 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», статті 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», частини другої статті 13, частини другої статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
5.1.3. Враховуючи підстави звернення прокурора з апеляційною скаргою в інтересах особи, яка не брала участі у справі, висновок апеляційного суду щодо відсутності державного інтересу у цій справі зроблений без належного дослідження наведених прокурором підстав для представництва інтересів держави в особі військової адміністрації; без перевірки доводів прокурора щодо порушення інтересів держави та необхідності їх захисту; без з`ясування обставин щодо вирішення оскаржуваним рішенням питання, що стосується прав, інтересів та (або) обов`язків військової адміністрації, як органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах; внаслідок ігнорування низки норм матеріального права, що регулюють участь держави у господарській діяльності.
5.1.4. Прокурор зазначає, що військова адміністрація є уповноваженим органом щодо захисту інтересів держави у цих правовідносинах. Стягнення коштів із навчального закладу, який є неприбутковою організацією та джерелом фінансування закупівлі якого є місцевий бюджет, безпосередньо впливає на економічні та фінансові інтереси обласної військової адміністрації, оскільки саме вона виділяє кошти на погашення заборгованості відповідно до рішення суду у цій справі.
5.2. Доводи інших учасників справи
5.2.1. Відзиви на касаційну скаргу від позивача та відповідача до Суду не надходили.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.3. У зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т. М. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2025, який наявний в матеріалах справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Предметом касаційного перегляду є ухвала апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою керівника Генічеської окружної прокуратури на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
7.2. Перед Верховним Судом поставлено питання перевірки застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України з точки зору доводів касаційної скарги.
7.3. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.
7.4. Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією з основних засад судочинства.
7.5. Частиною першою статті 17 ГПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
7.6. Згідно з положеннями частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
7.7. Отже, у разі подання апеляційної скарги не учасником справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції, перш за все, має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.
7.8. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним. Така правова позиція послідовно та неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 10.09.2020 та від 23.11.2020 у справі № 914/1643/19, від 05.11.2020 у справі № 912/837/19, від 20.09.2021 у справі № 910/6681/20, від 18.09.2023 у справі № 914/1334/20, від 04.10.2023 у справі № 910/1005/23, від 16.10.2023 у справі № 914/794/21, від 12.03.2024 у справі № 910/6180/20, від 17.05.2024 у справі № 910/5094/23, від 22.05.2024 у справі № 910/4552/23, від 10.06.2024 у справі № 910/4552/23.
7.9. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
7.10. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи із зазначеного вище, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.
7.11. Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
7.12. Наведене також відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21.
7.13. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
7.14. Таким чином, у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі чи подання прокурором апеляційної скарги в інтересах держави в особі органу, не залученого до участі у справі, суд апеляційної інстанції перш за все має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника чи відповідного органу і які конкретно.
7.15. Верховний Суд неодноразово наголошував, що встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в інакшому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника у справі судом першої інстанції не вирішувалися) апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, незалежно від того, чи розглядалися відповідні доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи (правова позиція, яка викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 910/10364/16, від 28.08.2023 у справі № 910/15967/21, від 14.09.2023 у справі № 910/17544/20).
7.16. У цій справі апеляційну скаргу подано прокурором, оскільки, на його думку, рішення місцевого господарського суду безпосередньо впливає на права, інтереси та (або) обов`язки військової адміністрації, як розпорядника місцевого бюджету й органу управління освіти, а задоволення позову призвело до необґрунтованих витрат з місцевого бюджету.
7.17. Так, статтею 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
7.18. З`ясовуючи питання про те, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав, інтересів та (або) обов`язків військової адміністрації в інтересах якої звернувся прокурор, суд апеляційної інстанції виходив з такого:
- рішенням Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 у цій справі не вирішувалося питання про права, інтереси чи обов`язки військової адміністрації, оскільки предметом позову була вимога позивача до відповідача про стягнення грошових коштів за договором постачання природного газу від 10.11.2021 №20-1083/21-БО-Т;
- договір укладений між двома самостійними суб`єктами господарювання, а саме ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Училищем (споживач);
- згідно з умовами договору постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору;
- природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (пункт 1.2 договору);
- у цьому випадку відповідач виступає у спірних правовідносинах, як самостійна юридична особа, яка наділена певними правами та обов`язками.
7.19. Зі змісту оскаржуваної ухвали убачається таке.
7.19.1. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявні матеріли справи не містять, а скаржником не надано жодних доказів на підтвердження того, що спірні договірні відносини будь-яким чином стосуються та / або можуть стосуватися військової адміністрації, зокрема, але не виключно, що саме цей суб`єкт використовував газ, що постачався за договором, здійснював розрахунки за спожитий газ або будь-яким іншим чином приймав участь у названих договірних відносинах.
7.19.2. У цьому випадку позовні вимоги були спрямовані саме до Училища, як учасника договору (споживача), який є окремою юридичною особою та може набувати відповідних права та обов`язків. Оскаржуваним рішенням не вирішувалося жодних питань про права, обов`язки та інтереси особисто військової адміністрації, оскільки як вбачається з тексту рішення суду першої інстанції у цій справі, ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення суду першої інстанції не містять будь-яких суджень чи висновків суду саме про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника. Самим скаржником також не вказано конкретні пункти, абзаци тощо мотивувальної або резолютивної частини оскаржуваного рішення в яких йдеться про його права, інтереси та (або) обов`язки та про які саме, тобто чи повинен апелянт виконати будь-які зобов`язання, чи утриматись від вчинення певних дій, тощо.
7.19.3. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції відхилила посилання апелянта на те, що оскаржуване рішення може вплинути на права та обов`язки військової адміністрації, оскільки такі посилання не можуть бути підставою для перегляду справи.
7.19.4. Крім того, апеляційний суд відхилив посилання прокуратури на те, що Училище, як бюджетна установа, що фінансується за рахунок бюджетних коштів, не має власних коштів, а фінансування витрат згідно з договором від 10.11.2021 № 20-1083/21-БО-Т здійснювалося з обласного бюджету, розпорядником коштів якого є Херсонська обласна рада, оскільки апелянтом не надано жодних доказів на підтвердження таких обставин.
7.19.5. Апеляційний суд зауважив, що у цьому випадку відповідач, як окрема юридична особа, наділена правом фінансування не лише за рахунок бюджетних коштів, а також має власну автономію на укладення господарських договорів, зокрема, як у даному випадку на постачання природного газу.
7.19.6. З огляду на що, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційне провадження у справі № 916/5197/23 за апеляційною скаргою прокурора на рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 слід закрити на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки судом апеляційної інстанції після відкриття апеляційного провадження встановлено, що оскаржуваним рішенням господарського суду питання про права, інтереси та/або обов`язки військової адміністрації, тобто особи в інтересах якої заявлені відповідні вимоги, не вирішувалося.
7.20. Суд апеляційної інстанції, врахувавши усталені правові позиції щодо обов`язку з доведення особою, яка не брала участі у справі, обґрунтованості підстав для апеляційного перегляду (див. пункти 7.8- 7.12, 7.14 цієї постанови), правильно застосував положення статті 264 ГПК України та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність скаржником відповідності критеріям, визначеним у статтях 17, 254 цього Кодексу.
7.21. У межах перевірки доводів касаційної скарги Суд зазначає, що посилання прокурора на порушення норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими та не спростовують встановленого апеляційним судом факту, що оскаржуване судове рішення безпосередньо не впливає права, інтереси та (або) обов`язки військової адміністрації.
7.22. Наявність у прокурора повноважень на представництво інтересів держави, передбачених Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру», не звільняє його від обов`язку довести, що конкретне судове рішення безпосередньо стосується прав, інтересів та (або) обов`язків тієї особи, в інтересах якої подано скаргу, як того вимагає частина третя статті 264 ГПК України.
7.22.1. При цьому Суд, у контексті доводів касаційної скарги, наведених у пунктах 5.1.2 - 5.1.4 цієї постанови, зазначає, що у постановах Верховного Суду від 02.05.2025 у справі № 903/417/24, від 02.04.2025 у справі № 910/11496/23 та від 14.11.2024 у справі № 916/4944/23, від 26.06.2025 у справі № 916/537/24 був застосований саме такий підхід до доведення прокуратурою відповідних підстав.
7.23. Аргументи прокурора про те, що Училище фінансується з бюджету, а тому спір впливає на інтереси громади та держави не доводять прямого чи опосередкованого впливу судового рішення на права, інтереси та (або) обов`язки військової адміністрації. Участь у розподілі бюджетних коштів сама по собі не свідчить про наявність процесуального чи матеріального інтересу у конкретному судовому спорі. Крім того, як убачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, військова адміністрація не є стороною спірного договору й не брала участі у відповідних правовідносинах, а в оскаржуваному рішенні відсутні будь-які висновки щодо її правового статусу чи обов`язків, а прокурор не навів іншого.
7.24. Отже, прокурор не довів ані участі військової адміністрації у спірних правовідносинах, ані впливу рішення суду на її права, інтереси та (або) обов`язки, що підтверджує правомірність закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
7.25. Враховуючи наведене, Верховний Суд, діючи в межах повноважень, передбачених статтею 300 ГПК України, перевіривши у межах касаційної скарги законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що підстави касаційного оскарження, наведені прокурором у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.
7.26. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
7.27. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8.3. З огляду на встановлені обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.
9. Судові витрати
9.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 129 300 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської обласної військової адміністрації залишити без задоволення, а ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2025 у справі № 916/5197/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов