ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 916/950/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 (головуючий суддя Діброва Г. І., судді Колоколов С. І., Савицький Я.Ф.)
за заявою заступника керівника Одеської обласної прокуратури
про забезпечення позову
у справі № 916/950/22
за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі 1) Фонду державного майна України, 2) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області і 3) Державного підприємства "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві"
до Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області
про визнання незаконним та скасування окремих пунктів рішення, скасування державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, зобов`язання повернути земельні ділянки у власність держави,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
1. Заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та Державного підприємства "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" (далі - Державне підприємство) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області (далі - відповідач, Павлівська сільська рада), в якій просив суд:
1) визнати незаконним та скасувати пункт 2 рішення Павлівської сільської ради від 05.10.2021 за № 208-VIII "Щодо врегулювання питання подальшого використання окремих земельних ділянок на території Павлівської сільської територіальної громади";
2) визнати незаконним та скасувати пункт 3 рішення Павлівської сільської ради від 05.10.2021 за № 208-VIII "Щодо врегулювання питання подальшого використання окремих земельних ділянок на територій Павлівської сільської територіальної громади";
3) визнати незаконним та скасувати пункт 4 рішення Павлівської сільської ради від 05.10.2021 за № 208-VIII "Щодо врегулювання питання подальшого використання окремих земельних ділянок на території Павлівської сільської територіальної громади";
4) визнати незаконним та скасувати пункт 5 рішення Павлівської сільської ради від 05.10.2021 за № 208-VIII "Щодо врегулювання питання подальшого використання окремих земельних ділянок на території Павлівської сільської територіальної громади";
5) скасувати рішення державного реєстратора Павлівської сільської ради Бузаджи А. В. від 08.10.2021 за № 60856402 про реєстрацію за Павлівською сільською радою Арцизького району Одеської області права комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5120485200:01:001:0001 площею 693,8848 га (рнонм 2065947251204);
6) скасувати рішення державного реєстратора Павлівської сільської ради Бузаджи А. В. від 08.10.2021 за № 60855774 про реєстрацію за Павлівською сільською радою права комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5120482100:01:002:0013 площею 31,3265 га (рнонм 2071399651204);
7) скасувати рішення державного реєстратора Павлівської сільської ради Бузаджи А. В. від 08.10.2021 за №60856230 про реєстрацію за Павлівською сільською радою права комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5120482100:01:002:0014 площею 313,2355 га (рнонм 2071400251204);
8) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності від 06.10.2021 за № 44394170 з одночасним припиненням права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120485200:01:001:0001 (рнонм 2065947251204) за Павлівською сільською (код ЄДРПОУ 04380910);
9) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності від 06.10.2021 за № 44393548 з одночасним припиненням права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120482100:01:002:0013 (рнонм 2071399651204) за Павлівською сільською радою (код ЄДРПОУ 04380910);
10) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності від 06.10.2021 за № 44393977 з одночасним припиненням права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120482100:01:002:0014 (рнонм 2071400251204) за Павлівською сільською радою (код ЄДРПОУ 04380910);
11) зобов`язати Павлівську сільську раду (код ЄДРПОУ 04380910) повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871) та постійне користування Державного підприємства (код ЄДРПОУ: 00702897) земельні ділянки із кадастровими номерами 5120485200:01:001:0001, 5120482100:01:002:0013, 5120482100:01:002:0014, розташовані на території Павлівської та Долинівської сільських рад Болградського району Одеської області.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Павлівська сільська рада, в порушення вимог законодавства, із перевищенням повноважень прийняла рішення про вилучення із державної власності та фактичного користування Державного підприємства земельних ділянок сільськогосподарського призначення загального площею 1038,4468 га та про державну реєстрацію права комунальної власності на ці земельні ділянки, розпорядником яких за законодавством може бути виключно держава в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, а також незаконно розпорядилася цими земельними ділянками шляхом поділу та прийняття рішення про внесення їх до переліку ділянок для надання у приватну власність та в оренду, внаслідок чого із державної власності та постійного користування цього державного підприємства незаконно вибули земельні ділянки сільськогосподарського загальною площею 1038,4468 га.
3. Одночасно з позовом прокурором подано заяву про забезпечення позову, в якій останній з посиланням на статті 136-137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) просить забезпечити позов шляхом (1) накладення арешту на земельні ділянки із кадастровими номерами 5120485200:01:001:0001 площею 693,8848 га (рнонм 2065947251204), 5120482100:01:002:0013 площею 31,3265 га (рнонм 2071399651204), 5120482100:01:002:0014 площею 313,2355 га (рнонм 2071400251204), розташовані на території Болградського району Одеської області та (2) заборони Павлівській сільській раді, а також іншим фізичним та юридичним особам здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду, тощо земельних ділянок із кадастровими номерами 5120485200:01:001:0001 площею 693,8848 га, 5120482100:01:002:0013 площею 31,3265 га, 5120482100:01:002:0014 площею 313,2355 га, розташованих на території Павлівської та Долинівської сільських рад Болградського району Одеської області.
4. В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, прокурор послався на те, що відповідач вже прийняв рішення про поділ спірних земельних ділянок та подальшу їх передачу у власність та користування третім особам, а у разі подальшої реалізації Павлівською сільською радою рішення щодо поділу земельної ділянки площею 693,8848 га із кадастровим номером 5120485200:01:001:0001 на частини: загальною площею 50 га - для надання у приватну власність та площею 643,8848 га - для передачі в оренду, а також у разі передання у користування спірних земельних ділянок третім особам, дії відповідача призведуть до неможливості реального поновлення інтересів власника земельної ділянки - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, а також постійного користувача земельної ділянки Державного підприємства. Крім того, заява про забезпечення позову мотивована тим, що повернення земельної ділянки у непридатному для використання стані також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
5. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.05.2022 задоволено заяву прокурора про забезпечення позову у цій справі.
6. Обґрунтовуючи ухвалу суд виходив, зокрема, з того, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач, за твердженням прокурора, неправомірно здійснив поділ однієї зі спірних земельних ділянок з метою відчуження однієї та передачу в оренду іншої частини земельної ділянки.
7. Оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки предметом позову є вимоги немайнового характеру, у даному випадку невжиття визначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист і поновлення порушених прав позивачів та інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду.
8. Зокрема, суд зазначив, що у разі, якщо до закінчення розгляду цієї судової справи відповідачем буде реалізовано своє рішення щодо поділу земельних ділянок, їх відчуження або надання у користування третім особам, то позивачі не зможуть захистити свої права в межах одного судового провадження за цим позовом без нових звернень до суду, що може істотно ускладнити поновлення їх законних прав та інтересів держави.
9. При цьому суд дійшов висновку, що забезпечення позову в такий спосіб не створить будь-яких перешкод у праві користування відповідача спірними земельними ділянками, оскільки обрані прокурором заходи забезпечення лише тимчасово обмежать права відповідача щодо розпорядження земельними ділянками, які зареєстровані на праві комунальної власності.
10. Водночас, суд зазначив, що такі заходи не перешкоджають здійсненню відповідачем господарської діяльності, в той час як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
11. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.05.2022 у справі № 916/950/22, у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову - відмовлено.
12. Відмовляючи у забезпеченні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідна заява прокурора про вжиття таких заходів не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення саме такого позову, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви позивача про вжиття забезпечувальних заходів.
13. За висновком апеляційного суду, саме лише припущення заявника не свідчить про можливість ухилення відповідача від виконання майбутнього рішення суду у випадку задоволення судом позовних вимог прокурора, а заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить прокурор, не є адекватними позовним вимогам та не забезпечують можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову, а отже не відповідають тій легітимній меті, для досягнення якої призначене забезпечення позову.
14. Апеляційний суд зазначив, що такі заході направлені на забезпечення інших позовних вимог, підстави яких можуть виникнути або виникнуть у майбутньому, якщо відповідач здійснить в подальшому будь-які дії стосовно спірних земельних ділянок (її виникнення носить імовірний характер).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15. Прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2022, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.05.2022 у справі № 916/950/22 - залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
16. Скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права зазначаючи, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків щодо відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
17. За твердженнями скаржника, в порушення статей 76, 79 та 86 ГПК України судом апеляційної інстанції безпідставно не враховано зміст оспорюваного рішення Павлівської сільської ради від 05.10.2021 № 208-VIII, з якого вбачається вжиття останньою дій, направлених на розпорядження спірними земельними ділянками, шляхом передачі їх у власність чи користування третім особам.
18. Скаржник наголошує, що оспорюваним рішенням вже фактично здійснено поділ земельної ділянки площею 693,8848 га із кадастровим номером 5120485200:01:001:0001 на частини, а отже, подальша реалізація відповідачем цього рішення щодо передачі частин спірної земельної ділянки у власність чи користування третім особами унеможливить виконання рішення суду, а відтак і поновлення порушених інтересів держави в рамках цього позовного провадження та призведе до необхідності звертатися з новими позовами.
Позиція інших учасників справи
19. Павлівська сільська рада подала відзив на касаційну скаргу, в якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, зазначаючи, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена в результаті повного дослідження наявних у справі доказів та є законною, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
20. Відповідач зазначає, що самі лише твердження прокурора про потенційну можливість настання будь-яких негативних наслідків у разі задоволення позову, без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову у цій справі.
21. За доводами відповідача, оскільки у заяві про забезпечення позову неведені лише загальні міркування та припущення стосовно імовірності дій, які може вчинити Павлівська сільська рада щодо подальшого відчуження спірної земельної ділянки або вчинення інших навмисних дій з метою ускладнення виконання рішення у цій справі у разі задоволення позову, задоволення такої заяви не ґрунтується на вимогах статті 136 ГПК України.
22. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
Розгляд справи Верховним Судом
23. Оскільки частина матеріалів справи № 916/950/22 надійшли на адресу Верховного Суду лише 21.10.2022, Верховний Суд вважає за можливе прийняти цю постанову у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
24. З урахуванням положень статей 8 і 301 ГПК України Суд не вбачає підстав для розгляду цієї касаційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій
25. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
26. Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
27. Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
28. Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
29. Згідно з частинами першою, другою статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
30. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
31. Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
32. Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 137 ГПК України).
33. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).
34. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
35. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
36. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
37. Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
38. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
39. Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
40. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
41. Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
42. Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
У цій частині Суд звертається до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 902/775/20 від 27.01.2021 у справі № 910/3480/20.
43. Колегія суддів також зазначає, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися наданими йому правами. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 911/2930/17.
44. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
45. Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
46. Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Близькі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20.
47. З матеріалів вбачається, що предметом позову у цій справі є вимоги немайнового характеру, зокрема про визнання незаконним та скасування пунктів 2-5 рішення Павлівської сільської ради, скасування рішень державного реєстратора, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності.
48. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що відмовляючи у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову у даній справі, суд апеляційної інстанції фактично виходив з обставин ненадання ненадання останнім належних та вірогідних доказів у з відповідним обґрунтуванням щодо потенційної можливості ухилення відповідача від виконання майбутнього рішення суду в разі задоволення судом позовних вимог у справі.
49. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та погоджується з доводами прокурора у заяві про забезпечення позову (і відповідно з позицією місцевого господарського суду), що у спірному випадку доказами вчинення відповідачем відповідних дій щодо розпорядження спірними земельними ділянками є сам факт прийняття оскаржуваного рішення, за змістом якого Павлівська сільська рада вирішила розпорядитись земельними ділянками (які до прийняття цього рішення перебували у постійному користуванні Державного підприємства) шляхом реєстрації права комунальної власності на них, а також внесення їх до переліку ділянок для надання у приватну власність та в оренду.
50. Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні заходи забезпечення позову стосуються виключно предмету позову та за цією ознакою є такими, що відповідають вимозі адекватності заходів забезпечення. По суті такі заходи спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей, відтак правильним є висновок місцевого господарського суду, про те, що такі заходи є ефективним засобом запобігання неможливості чи утруднення ефективного захисту прав позивача у разі задоволення позовних вимог, з урахуванням того, що предметом позову є вимоги немайнового характеру, у разі задоволення яких виконання рішення суду відбуватиметься в порядку та згідно з нормами статей 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
51. З огляду на що, Верховний Суд вважає помилковою позицію суду апеляційної інстанції та відхиляє відповідне обґрунтування відзиву на касаційну скаргу щодо недоведення наявності у відповідача наміру подальшого відчуження спірної земельної ділянки або вчинення інших дій з метою ухилення відповідача від виконання майбутнього рішення суду у випадку задоволення судом позовних вимог прокурора, адже за відсутності застосованих заходів забезпечення позову стосовно спірної земельної ділянки відповідач може у будь-який час розпорядитися нею.
52. На переконання колегії суддів касаційної інстанції, судом першої інстанції наведено достатньо переконливі та мотивовані підстави, які свідчать про реальну імовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав заявника, за захистом яких прокурор звернувся до суду в межах цієї справи, у разі задоволення позову.
53. Колегія суддів також зазначає, що вжитими заходами забезпечення позову не вирішено спір по суті, а необхідність їх застосування покликана насамперед наявністю судового спору щодо права державної власності на земельну ділянку, під час розгляду якого відповідачем та іншими особами можуть бути вчинені дії, які можуть призвести до відчуження частин спірної земельної ділянки на користь третіх осіб; водночас вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не порушують та не обмежують права будь-яких осіб, в тому числі відповідача, а лише встановлюють певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав позивачів, в інтересах яких прокурор звернувся із цим позовом, в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду.
54. З огляду на викладене, за встановлених обставин цієї справи колегія суддів вважає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають приписам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та за даних фактичних обставин справи є співрозмірними із заявленими вимогами, за наявності реальних передумов для висновку про імовірність утруднення ефективного захисту прав позивачів.
55. Інші заперечення відповідача у відзиві на касаційну скаргу, зокрема щодо відсутності обґрунтування в заяві про забезпечення позову необхідності вжиття одночасно двох заходів забезпечення позову, є декларативними та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції відповідної норми права.
56. Так, відповідно до положень частини третьої статті 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. При цьому колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 ГПК України), що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.05.2019 у справі № 910/688/13.
57. Отже, доводи скаржника щодо безпідставного скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову у цій справі знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи, а заперечення відповідача на касаційну скаргу таких висновків Суду не спростовують.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
58. За змістом до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
59. Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
60. З огляду на викладене касаційна інстанція вважає наведені у касаційній скарзі доводи достатніми для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції від 12.07.2022 із залишенням у силі ухвали господарського суду першої інстанції від 30.05.2022.
Керуючись статтями 300 301 304 308 312 314 315 317 ГПК України, Cуд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 скасувати, ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.05.2022 у справі № 916/950/22 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил