ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 917/353/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
у письмовому провадженні розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09 грудня 2019 року (головуючий - Шутенко І.А., судді - Геза Т.Д., Плахов О.В.) у справі
за позовом Кременчуцької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"
про стягнення 407 822, 30 грн
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. Кременчуцька міська рада Полтавської області (далі також Позивач) звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом у якому просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (далі також Відповідач) 407 822, 30 грн збитків, заподіяних територіальній громаді м. Кременчука внаслідок порушення земельного законодавства, а саме через використання Відповідачем земельної ділянки без належного оформлення права такого користування.
Короткий зміст і мотиви рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.07.2019 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд вказав, що у даному випадку відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин положення чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, адже фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, може бути зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі статті 1212 ЦК України, проте заявлений позов таких вимог не містить.
4. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 рішення господарського суду першої інстанції скасовано і прийнято нове рішення про часткове задоволення позову.
5. Мотивуючи вказану постанову апеляційний господарський суд зазначив, що посилання Позивача як на підставу для задоволення своїх позовних вимог на іншу норму права, ніж та, що регулює спірні правовідносини сторін, саме по собі не може бути підставою для відмови у позові. При ухвалення рішення суд має з`ясовувати яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
5.1. Так, господарський суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду в частині того, що спірні правовідносини є кондикційними, а тому застосуванню до них підлягають положення статей 1212 - 1214 ЦК України, однак, разом з цим вказав, що ці норми мають бути застосовані навіть у тому випадку, коли позовна заява відповідних посилань і не містила.
5.2. Перевіривши наданий Позивачем розрахунок заборгованості, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що він відповідає вимогам закону, площа земельної ділянки та кількість днів користування нею зазначені правильно і розрахунок є арифметично правильним, а тому така сума має бути стягнута з Відповідача в порядку статей 1212 - 1214 ЦК України.
5.3. Часткове ж задоволення позовних вимог викликано тим, що Відповідачем сплачено 43 536, 26 грн земельного податку, а тому на цю суму розмір задоволених вимог має бути зменшено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погодившись з постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 у даній справі скасувати, а рішення Господарського суду Полтавської області від 18.07.2019 залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги Відповідача (узагальнено)
7. Суд апеляційної інстанції порушив приписи частини 3 статті 11, частини 3 статті 46, статті 182, частини 4 статті 236 ГПК України, оскільки не врахував, що такі способи захисту, як "стягнення збитків" та "повернення безпідставно набутого майна" є кардинально різними способами захисту порушеного права, регулюються різними правовими нормами, мають бути доведені за допомогою принципово різних джерел отримання доказів. Такі питання не можуть розглядатися як тотожні. В цій частині апеляційним судом не враховано практику Верховного Суду у справі № 922/3412/17 та Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Рисовський проти України", "Беєлер проти Італії", "Москаль проти Польщі", "Лелас проти Хорватії" та інші.
8. Постанова апеляційного суду прийнята без належного та допустимого доказу, який підтверджував би розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки, а саме без відповідного рішення Кременчуцької міської ради, а Витяг з техдокументації про нормативно-грошову оцінку не може вважатися таким доказом.
Доводи відзиву Позивача (узагальнено)
9. Наведені Позивачем у відзиві на касаційну скаргу доводи фактично є тотожними тим, які висловлені апеляційний судом в якості мотивувань оскаржуваної постанови. Позивач не вбачає у діях апеляційного господарського суду жодних порушень правових норм та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
10. Судами встановлено, а сторонами не заперечується, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.12.2014 (інд.номер 0857773), 49/100 частки адміністративного будинку загальною площею 569,0 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 належало Ковальову Володимиру Євгенійовичу .
11. В свою чергу ТОВ "Приватофис" на підставі свідоцтва про право власності від 11.12.2014 (інд.номер 30857773) є власником 51/100 об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
12. 17.11.2014 між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та ФОП Ковальов В.Є. було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендарю (ФОП Ковальову В.Є.) передано земельну ділянку (кадастровий № 5310436500:08:003:0666) для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку по АДРЕСА_1, загальною площею 703 кв.м, строком дії на один рік (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права - 7759362, підстава внесення запису індексний №17349292 від 20.11.2014).
13. 30.03.2015 між Ковальовим В.Є. та ТОВ "Приватофис" укладено договір купівлі продажу 49/100 частки адміністративного будинку загальною площею 569,0 кв.м. розташованого за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, вул. Першотравнева, З8-А.
14. Отже, з 30.03.2015 ТОВ "Приватофис" став власником 100% адміністративного будинку загальною площею 569,0 кв.м. розташованого за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, вул. Першотравнева, З8-А на земельній ділянці в межах території населеного пункту міста Кременчука загальною площею 703 кв.м., зареєстрованою в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 5310436500:08:03:0666.
15. Разом з цим, ТОВ "Приватофіс" надано в оренду ПАТ "КБ "Приватбанк" приміщення загальною площею 290,80 кв.м. за адресою АДРЕСА_1. Приміщення надано в оренду для банківської діяльності орендаря. Договір оренди від 17.02.2015 № 0295-2- АР.
16. Після того, як ТОВ "Приватофіс" став власником 100 відсотків приміщення, договір оренди з ПАТ "КБ "Приватбанк" був переукладений.
17. Так, 01.12.2016 укладено договір оренди приміщення між ТОВ "Приватофис" та ПАТ КБ "Приватбанк" в розмірі 569,00 кв.м. Відповідно до п. 1.4 договору приміщення надається орендареві для використання його у банківській діяльності орендаря.
18. Після укладення договору купівлі-продажу 49/100 частки адмінбудівлі ФОП Ковальов В.Є. звернувся до міської ради із заявою, в якій просив розірвати договір оренди землі, оскільки він більше не є власником частини будівлі. Згідно рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 26.05.2015 "Про припинення права користування земельними ділянками", ФОП Ковальову В.Є. припинено право користування вищезазначеною земельною ділянкою площею 703 кв.м. та вирішено розірвати договір оренди землі, виданий 17.11.2014 (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права - 7759362, підстава внесення запису індексний №17349292 від 20.11.2014) за взаємною згодою сторін.
19. Після розірвання договору оренди з попереднім землекористувачем Кременчуцька міська рада неодноразово зверталась до Відповідача як до власника нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної форми власності за кадастровим номером 5310436500:08:03:0666, з пропозиціями та вимогами оформити у відповідності до вимог закону право користування земельною ділянкою. Проте, зазначені звернення залишені Відповідачем без уваги та реагування.
20. Не оформлення належним чином Відповідачем права користування земельною ділянкою стало підставою для визначення розміру збитків, заподіяних територіальній громаді м. Кременчука.
20.1. Так, рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 19.02.2018 № 154 внесені зміни до рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 1229 від 07.12.2007 "Про утворення комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства" та викладено: "Положення про організацію роботи комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства в новій редакції"; склад комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства в новій редакції.
20.2. Комісією у визначеному складі визначено розмір збитків за користування відповідачем земельною ділянкою без належного оформлення. Акт комісії затверджено рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 17.08.2018 № 1028.
21. Відповідач повідомлявся про дату та місце засідання комісії та запрошувався на її засідання, однак на засідання комісії так і не прибув. Відповідачу направлялись листи повідомлення з вимогою добровільно сплатити збитки територіальній громаді м. Кременчук у визначеному розмірі.
22. Несплата Відповідачем збитків територіальній громаді м. Кременчук в добровільному порядку стала підставою для звернення Кременчуцької міської ради до господарського суду з позовом у даній справі. В позові Позивач просив суд стягнути з ТОВ "Приватофис" збитки за користування земельною ділянкою без належного оформлення такого користування за період 01.03.2016 по 28.02.2019 у розмірі 407 822, 30 грн.
23. Після відкриття провадження до підготовчого засідання у справі Позивач звернувся із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з Відповідача безпідставно набуте майно грошові кошти у розмірі 407 822, 30 грн (розраховані в порядку, якому нараховується орендна плата, яку мав би сплатити відповідач у разі належного оформлення права користування земельною ділянкою) на підставі статей 1212-1214 ЦК України.
23.1. В ухвалі Господарського суду Полтавської області від 27.06.2019 суд дійшов висновку про те, що заява про уточнення позову за своєю суттю є зміною підстав та предмету позову, тому позов належить розглядати в первісній редакції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
24. Вирішуючи підняте у касаційній скарзі питання (пункт 7 цієї Постанови), Суд вважає необхідним звернутися до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 04.12.2019 по справі № 917/1739/17.
25. Так, відповідно до положень статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
26. За змістом статей 122 123 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
27. Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
28. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
29. Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
30. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
31. За змістом указаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
32. Частина 1 статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
33. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).
34. Водночас, відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
35. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
36. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
37. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
38. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
39. Частиною 1 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.
40. Судами у даній справі встановлено, що предметом позову по суті є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.
41. Отже, немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
42. З огляду на викладене Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
43. Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
44. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
45. Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд зазначає, що збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім, на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
46. Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
47. Згідно із частиною 1 статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
48. Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
49. Відповідно до частини 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
50. На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважав господарський суд першої інстанції у цій справі.
51. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо безоплатного користування земельною ділянкою та відшкодування коштів, пов`язаних з її використанням без належного оформлення правовстановлюючих документів на неї (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
52. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц).
53. Тобто, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
54. Місцевий господарський суд у даній справі зазначеного не врахував та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову, не застосувавши до спірних правовідносин правову норму, яка підлягає застосуванню, однак, як вже зазначалося, апеляційний господарський суд вказану помилку господарського суду першої інстанції виправив, а тому саме господарський суд апеляційної інстанції здійснив правильне застосування правових норм.
55. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги ТОВ "Приватофис" у цій частині не знайшли свого підтвердження, а тому відхиляються як необґрунтовані, а висновки ж апеляційного господарського суду навпаки є правомірними та такими, що зроблені з правильним правозастосуванням та з урахуванням релевантної практики Верховного Суду.
56. Посилання скаржника на неврахування апеляційним судом правової позиції Великої Палати Верховного Суду зі справи № 922/3412/17 не приймаються, адже оскаржувана постанова прийнята з урахуванням наведеної позиції, як не приймаються у цій частині і посилання на практику Європейського суду з прав людини, адже рішення у справах на які посилається ТОВ "Приватофис" узагальнено стосуються принципу належного урядування державних органів, який у спірних правовідносинах не застосовується.
57. Щодо доводів касаційної скарги, які описані у пункті 8 цієї Постанови, Верховний Суд зазначає таке.
58. З урахуванням правової позиції Верховного Суду, зокрема, викладеної у постановах від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 11.06.2019 у справі № 922/551/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за земельну ділянку, необхідно з`ясувати, зокрема, чи є земельна ділянка об`єктом цивільних прав, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою.
59. При цьому, згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
60. Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
61. Таким чином витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативно-грошову оцінку.
62. З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1, на якій розташована будівля, яка належить Відповідачу на праві власності, сформована, має кадастровий номер 5310436500:08:003:0666, має чітко визначені межі та площу 703 кв.м.
63. Розмір доходу розрахований Кременчуцькою міською радою як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою комунальної форми власності без оформлення правовстановлюючих документів) у виді орендної плати за землю в період з 01.03.2016 по 28.02.2019 включно в розмірі 407 822, 30 грн.
64. Відповідно до витягу з нормативно грошової документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 22.05.2018 за № 1227/0/212-18 нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 703 кв. м на 2018 рік складає 2 303 780, 21 грн.
65. При розрахунку заявлених вимог Позивачем враховано розмір (площа) земельної ділянки, на якій розташована належна відповідачу на праві власності будівля - 703 кв.м; 10% ставка орендної плати відповідно до рішення КМР від 21.04.2011 "Про внесення змін до рішення міської ради від 23.09.2008 року "Про орендну плату за землю у м. Кременчуці"; понижуючий коефіцієнт до нормативної грошової оцінки згідно рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 02.02.2016 "Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 29.05.2012 "Про розгляд протесту прокурора м. Кременчука від 23.01.2012 № 94-908 вих12 на рішення Кременчуцької міської ради від 24.11.2009 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області" та кількість днів користування земельною ділянкою у заявленому періоді.
66. Перевіривши наданий Позивачем розрахунок, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що він відповідає вимогам закону, площа земельної ділянки та кількість днів користування нею зазначені правильно і розрахунок є арифметично правильним, а тому і у цій частині Верховний Суд констатує правильність правозастосування, що здійснене апеляційним господарським судом.
67. Так, Верховний Суд погоджується також і з відхиленням доводів Відповідача про те, що єдиним користувачем земельної ділянки є ПАТ КБ "Приватбанк", адже саме на Відповідача покладається обов`язок вчинення відповідних дій щодо оформлення права користування земельною ділянкою та відповідальність за невчинення таких дій. Тобто факт того, що Відповідач надав право оренди будівлі ПАТ КБ "Приватбанк" не позбавляє його обов`язку оформити право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівля, власником якої є саме ТОВ "Приватофис".
68. Безпідставними в цій частині є посилання Відповідача на те, що міськрадою необґрунтовано застосовано коефіцієнт "10" за "земельні ділянки передані для експлуатації та обслуговування банківських, фінансових та кредитних установ", адже на його думку необхідно застосовувати коефіцієнт "5" "для будівництва та обслуговування будівель торгівлі".
69. Як обґрунтовано зазначив апеляційний господарський суд, порядок нарахування визначений підпунктами 288.5.1 п. 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, а нормативно грошова оцінка земельної ділянки - визначена Міськрайонним управлінням у Кременчуцькому районі та м. Кременчуці, Горішніх Плавнях Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.
70. Стосовно цільового (функціонального) призначення (використання спірної земельної ділянки, то відповідно до наданого як Кременчуцькою міською радою Полтавської області так і Відповідачем договору оренди, будівля, яка розташована на спірній земельній ділянці передана Відповідачем в оренду ПАТ "КБ "Приватбанк", та використовується для банківської діяльності орендаря. Зазначене не заперечується та не спростовано Відповідачем. Матеріали справи не містять, а Відповідачем не надано доказів використання спірної земельної ділянки для обслуговування торгівельних кіосків, торгівельних павільйонів, магазинів, кафе.
71. Плата за землю в розмірі 10% від грошової оцінки землі визначена з урахуванням розмірів річної орендної плати за земельні ділянки комерційного використання (п.3 "за земельні ділянки передані для експлуатації та обслуговування банківських, фінансових та кредитних установ") у м. Кременчуці, які затверджені рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 21.11.2011 "Про внесення змін до рішення міської ради від 23.09.2008 "Про орендну плату за землю в м. Кременчуці" за фактичне функціональне використання.
72. Так, дійсно відповідно до наявного в матеріалах справи витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку спірної земельної ділянки вбачається, що цільове призначення землі є "для будівництва та обслуговування будівель торгівлі", однак, попередньому орендарю ФОП Ковальову В.Є спірна земельна ділянка передавалась з цільовим призначенням : "для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку".
73. Крім того, Верховний Суд, як і суд апеляційної інстанції, звертає увагу на відмінність поняття цільове призначення та використання землі. Цільове призначення землі чітко визначено та воно не змінювалось. Натомість, застосування коефіцієнту для розрахунку розміру плати залежить від мети використання земельної ділянки.
74. Як встановлено апеляційним судом та зазначено вище, на вказаній земельній ділянці розташована будівля, яка передана Відповідачем в оренду банківській установі для здійснення банківської діяльності. Тобто, докази використання будівлі, яка розташована на спірній ділянці в цілях торгівлі відсутні, тому відсутні правові підстави для застосування коефіцієнту розрахунку орендної плати для обслуговування будинків торгівлі, торгівельних кіосків, магазинів, кафе.
75. Таким чином, доводи касаційної скарги і у цій частині не знайшли свого підтвердження, а тому відхиляються Верховним Судом і взагалі, Суд вважає, що такі доводи зводяться виключно до висловлення незгоди з прийнятою постановою апеляційного господарського суду і є проханням про повторний перегляд матеріалів справи, що в силу передбачених ГПК України повноважень касаційного суду є неприпустимим.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
76. Статтею 300 ГПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
77. Переглядаючи, в межах своїх повноважень, судове рішенні у даній справі, Верховним Судом не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.
78. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
79. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
80. Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права. Оскаржувану постанову прийнято за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для її зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не вбачає.
81. Судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 306 308 309 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 08.02.2020), Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 09 грудня 2019 року у справі № 917/353/19 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Суховий В.Г.