ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 917/664/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області
на рішення Господарського суду Харківської області від 28.03.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 у справі
за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Гранд"
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 308 696,29 грн.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 звернуся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ГРАНД" (далі - ТОВ "ДЕЛЬТА ГРАНД") про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 308 696,29 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, з 18.04.2014 та по теперішній час в порушення вимог статей 125-126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), використовує земельну ділянку площею 726 кв.м. по вул. Академіка Павлова, 120, "Д-2" без виникнення в останнього права власності на землю, права постійного користування земельною ділянкою та права оренди земельної ділянки без державної реєстрації, у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка залишається в комунальній власності, відповідач, зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельної ділянки, таким чином на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), на думку позивача, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу всі доходи, які він одержав чи міг би одержати від цього майна, а тому відповідачем порушені права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.06.2018 передано матеріали позовної заяви керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради на розгляд господарського суду Харківської області за виключною підсудністю.
2.Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.03.2019 у справі № 917/664/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, аргументовано тим, що прокурором не доведено правових підстав для представництва інтересів держави в особі Харківської міської ради в суді з огляду на недоведеність обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Харківською міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади. Крім цього суд послався на необґрунтованість та безпідставність розрахунку суми позову з огляду на відсутність доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки за адресою: м. Харків вул. Академіка Павлова 120 площею 0,0726 та щодо того, що ця ділянка була сформована як об`єкт цивільних прав(оренди) відповідно до вимог статті 79-1 Земельного кодексу України із визначенням у встановленому порядку її площі, меж, внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру із присвоєнням кадастрового номеру.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судами
3.1. З матеріалів справи убачається і встановлено судами попередніх інстанцій, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Товариству з обмеженою відповідальністю ДЕЛЬТА ГРАНД код ЄДРПОУ 39067387, на підставі свідоцтва про право власності від 28.04.2014 №21057703 виданого Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції, з 18.04.2014 по 01.11.2016 на праві власності належала нежитлова будівля літ. Д-2 загальною площею 1498,6 кв.м. розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У акті обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120 складеному в порядку самоврядного контролю (ст. 189 ЗК України) головним спеціалістом відділу самоврядного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Салогубом Р.Г. за участі інженера-геодезиста Рядової А.В. (кваліфікаційний сертифікат №012901 від 05.10.2015) та інженера-землевпорядника Ткачової Г.О. (кваліфікаційний сертифікат №000023 від 24.12.2012) зазначено, що площа земельної ділянки за наведеною адресою, яка використовувалася ТОВ "ДЕЛЬТА ГРАНД" відповідно до її меж складає 0,0726 га.
У акті зазначено, що межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі, а координати точок знімальної основи визначались супутниковим методом з прив`язкою до сертифікованої мережі в системі СК - 63 ХАРКІВ (КНВА) із застосуванням RTK приймача GNSS S660P № S6626C123188554. Вся апаратура супутникових радіонавігаційних систем, що використовувалась для виконання топографо-геодезичних робіт зареєстрована та обліковується у Держгеокадастрі України (Реєстр апаратури супутникових радіонавігаційних систем геодезичного коду 9015. Реєстраційний номер 1315 (S660P №S6626C123188554).
Визначені за результатами геодезичної зйомки координати земельної ділянки оброблені та сформовані в електронному файлі у форматі .shp для подальшого отримання розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова даних про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки.
Відповідно до листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 15.11.2016 №19-20.08-3-4804/20-16, листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 23.11.2016 № 8089/0/225-16 та листа Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області речові права відповідача на земельну ділянку по вул. Академіка Павлова, 120, у м. Харкові не зареєстровані, договору оренди вказаної земельної ділянки не готувалось, а відповідач не є зареєстрованим як платник земельного податку.
Зважаючи на наведені обставини, прокурор зазначив, що відповідач, фактично використовуючи земельну ділянку по вул. Академіка Павлова, 120, у м. Харкові площею 0,0726 га у період з 01.06.2015 по 31.10.2016під розміщенння власного нерухомого майна, не сплачував за її користування плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 308696,29 грн., які він просить стягнути на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
При цьому, обґрунтовуючи необхідність захисту інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування-Харківської міської ради, прокурор зазначив, що факт безоплатного використання відповідачем земельної ділянки комунальної власності порушує інтереси держави в особі Харківської міської ради як уповноваженого органу власника-територіальної громади міста Харкова щодо реалізації передбаченої частиною 1 статті 319 ЦК України правомочності вільно, у встановленому законом порядку розпоряджатися нею, таке використання ослаблює економічні інтереси територіальної громади міста Харкова, що потребує прокурорського реагування у межах встановленої Конституцією України компетенції. Також прокурор зазначив, що з моменту отримання відповідачем права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці та на час поданння позову у справі Харківська міська рада не звернулася до суду з позовною заявою та не вжила інших відповідних заходів щодо стягнення недоотриманої орендної плати в сумі 308 696,29 грн, що призвело до ненадходження грошових коштів до бюджету територіальної громади міста Харкова.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Харківської області від 28.03.2019 і постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 у справі № 917/664/18, Заступник прокурора Харківської області звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для звернення прокурора із позовом у справі № 917/664/18, оскільки ним дотримано всіх вимог зазначених у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а органом місцевого самоврядування не здійснюється належним чином захист порушених прав та інтересів.
Також заявник стверджує, що суди відмовляючи у задоволенні позовних вимог безпідставно вказали на неподання технічної документації на спірну земельну ділянку, оскільки обов`язок розробки проекту землеустрою покладений на відповідача. У свою чергу, відсутність витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки зумовлена відсутністю технічної документації.
Крім того, для врегулювання судом кондикційних правовідносин не потрібен факт наявності сформованої земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, а необхідно встановити фактичну площу земельної ділянки, яку використовує відповідач та розмір безпідставно збережених коштів.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно частково задовольнити з огляду на таке.
5.2. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції Закону України від 18.12.2019 № 390-IX, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. Предметом розгляду справи № 917/664/18 є позовні вимоги прокурора до ТОВ "ДЕЛЬТА ГРАНД" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 308 696,29 грн.
Відповідно до положень статей 4 42 44 46 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.
Відповідно до частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
5.4. Як убачається із матеріалів справи, суди першої і апеляційної інстанцій досліджуючи підстави звернення прокурора із позовом до суду, обмежились твердженням стосовно того, що прокурор не довів наявність обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Харківською міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади, а тому не довів підстав щодо представництва інтересів держави в особі Харківської міської ради в суді, що є достатньою підставою для відмови в позові прокурора.
Водночас, суди фактично не досліджували аргументи скаржника стосовно того, що з моменту отримання ТОВ "ДЕЛЬТА ГРАНД" на спірну нежитлову будівлю та до моменту звернення із позовом, Харківська міська рада не зверталася до суду з позовною заявою та не вжила інших заходів щодо стягнення з відповідача недоотриманої орендної плати за землю, що призвело до ненадходження значних коштів до бюджету територіальної громади міста Харкова.
Відмова у задоволенні позовних вимог обґрунтована лише тим, що прокурор не довів наявність підстав для звернення до суду, без спростування доводів скаржника не може вказувати на дослідження всіх обставин справи та змісту позовної заяви у повному обсязі, як і відхилення належним чином аргументів скаржника.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відмова у позові, поданому прокурором за наявності компетентного органу, через те, що прокурор не підтвердив підстав для представництва, означатиме неможливість повторного звернення як прокурора, так і самого органу як позивача в інтересах держави.
Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. У таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду). Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Також зазначивши про відсутність у прокурора процесуальної дієздатності для звернення з цим позовом, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на ту обставину, що у такому разі виключається можливість розгляду заявленого прокурором позову по суті. У разі відсутності підстав для представництва прокурором вказаних інтересів можливим є залишення позову без розгляду - закінчення розгляду справи без прийняття рішення по суті.
За таких обставин, оскільки суди першої і апеляційної інстанцій не дослідили належним чином підстави звернення прокурора із позовом у справі № 917/664/18, що є першочерговим у цьому випадку, колегія суддів вбачає підстави для скасування рішення Господарського суду Харківської області від 28.03.2019 і постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 у справі № 917/664/18 та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд
6.1. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України у редакції Закону України від 18.12.2019 № 390-IX підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
6.3. За наведених обставин доводи, викладені у касаційній скарзі, частково підтвердилися, тому рішення і постанову у справі необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 ГПК України у редакції Закону України від 18.12.2019 № 390-IX, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 28.03.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 у справі № 917/664/18 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ