ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 918/351/21(918/672/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
Офісу Генерального прокурора: Голуб Є.В., Гриненко А.Є.,
позивача: не з`явився,
відповідача-1: не з`явився,
відповідача-2: не з`явився,
третьої особи-1: Бондаренко А.М.,
третьої особи-2: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 (колегія суддів у складі: Дужич С.П. - головуючий, Саврій В.А., Коломис В.В.)
у справі №918/351/21(918/672/21)
за позовом Розпорядника майна Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України - Захарко Івана Ігоровича
до 1) Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України; 2) Приватного підприємства "Холдер Агро"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Національна академія аграрних наук України
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Органікс-Агро"
про визнання недійсними договору підряду №1004 від 10.04.2020 та договору контрактації сільськогосподарської продукції №0804ВК від 08.04.2020,
у межах справи № 918/351/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром"
до Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог
1. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.06.2021 у справі №918/351/21 відкрито провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України (далі - Боржник).
2. У межах зазначеної справи розпорядник майна Боржника звернувся з позовом до Боржника та Приватного підприємства "Холдер Агро" (далі - Відповідач-2) про визнання недійсними укладених між Боржником та Відповідачем-2 договору підряду №1004 від 10.04.2020 (далі - Договір підряду) та договору контрактації сільськогосподарської продукції №0804ВК від 08.04.2020 (далі - Договір контрактації).
3. Позов мотивований посиланням на укладення спірних договорів з порушенням вимог статті 732 Господарського кодексу України без погодження із Національною академією аграрних наук України (далі - Третя особа-1) як органом управління майном Боржника.
4. Також у заяві про зміну підстав позову Позивач зазначив, що спірні договори є удаваними правочинами, оскільки містять ознаки прихованої оренди земельної ділянки з порушенням вимог статей 93 116 Земельного кодексу України, частини 4 статті 4 Закону України "Про оренду землі", що свідчить про їх недійсність відповідно до частин 1, 2, 5 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України.
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
5. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.04.2022 позов задоволено, визнано недійсними Договір контрактації та Договір підряду.
6. Рішення мотивоване наявністю підстав для визнання недійсними спірних договорів як таких, що вчинені з порушенням частини 2 статті 732 Господарського кодексу України за відсутності у Боржника повного обсягу цивільної дієздатності на вчинення значних господарських зобов`язань без погодження органу, до сфери управління якого від належить.
7. Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за умовами спірних договорів Відповідач-2 фактично отримав право використовувати земельні ділянки державної власності на платній основі в порушення вимог Закону України "Про оренду землі".
8. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
9. Постанова мотивована тим, що станом на момент підписання оспорюваних договорів не було визначено їх ціну, яка б становила чи перевищувала 7682100,00 грн, тому незалежно від обізнаності чи необізнаності представників сторін Договору підряду про наявні обмеження на вчинення правочинів, вартість яких перевищує зазначений розмір, безпідставними є доводи Позивача про підписання Договору підряду в.о. директора Боржника із перевищенням його повноважень.
10. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин сторін та правової природи Договору підряду, мета цього договору, з огляду на його умови щодо прав і обов`язків сторін, не спрямовані на досягнення прихованої мети із передачі цих земельних ділянок в оренду Відповідачу-2 та не зумовили настання інших правових наслідків, ніж ті, що передбачені для правовідносин за Договором підряду.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
11. Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури на підставі статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся з касаційною скаргою в інтересах держави в особі Третьої особи-1, яка неналежним чином здійснює захист інтересів держави у сфері регулювання спірних правовідносин, адже не вжила заходів щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції в цій справі в порядку, передбаченому процесуальним законодавством. У касаційній скарзі прокурор просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
12. Касаційна скарга мотивована наявністю підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на застосування судом апеляційної інстанції положень статей 92 95 116 122 152 Земельного кодексу України, статей 4, 15 Закону України "Про оренду землі", статті 713 Цивільного кодексу України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 03.11.2021 у справі №918/1226/20, від 28.03.2018 у справі №915/166/17, від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 06.11.2019 у справі №916/1424/18, від 21.06.2019 у справі №910/22880/17, від 07.07.2021 у справі №903/601/20, а також положень частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України - без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №911/1605/20, від 23.11.2021 у справі №911/604/19.
13. Прокурор звертає увагу на те, що за умовами Договору контрактації Боржник надає можливість Відповідачу-2 за плату та у визначений строк користуватись земельними ділянками, які перебувають у Боржника на праві постійного користування, та водночас отримує за це 700000,00 грн.
14. У зв`язку з наведеним прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив фактичний характер спірних правовідносин, які склались між сторонами, не з`ясував дійсні наміри сторін спору при укладенні спірних договорів щодо визначення умов виконання зобов`язань обома сторонами, не надав оцінки їх поведінці та не застосував відповідні норми права. Зокрема, апеляційний господарський суд не з`ясував, чи не є сплата грошових коштів Відповідачем-2, передбачених пунктом 2.5 Договору контрактації, компенсацією за використання земельних ділянок (орендною платою), враховуючи її безумовний характер.
15. При цьому прокурор наголошує, що згідно з вимогами статей 92 95 116 122 152 Земельного кодексу України та статей 4, 15 Закону України "Про оренду землі" постійний землекористувач не наділений правом розпорядження землею, в тому числі передавати її в користування іншим суб`єктам господарювання, тоді як за умовами спірних договорів право володіння та користування реалізується не землекористувачем, а Відповідачем-2 шляхом обробки землі та збору врожаю.
16. Крім того, прокурор вважає, що з огляду на наявність посилання в Договорі підряду на здійснення повноважень представником Боржника на підставі статуту, ознайомлення його контрагентів з обсягом повноважень такої особи відповідно до змісту статуту входить у межі звичайної обачності при укладенні договору.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
17. Відповідач-2 подав відзив на касаційну скаргу прокурора, в якому просить відмовити в задоволенні скарги, а постанову суду апеляційної інстанції залишити в силі.
18. Зазначений відзив не підлягає прийняттю до уваги відповідно до вимог статей 170 295 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до нього не додані докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
19. Третя особа-1 надала письмові пояснення, в яких просить задовольнити касаційну скаргу прокурора в повному обсязі, оскільки висновки суду апеляційної інстанції суперечать фактичним обставинам справи та нормам чинного процесуального і матеріального права.
20. Боржник подав відзив на касаційну скаргу прокурора, в якій просить скаргу задовольнити в повному обсязі.
21. Боржник вважає, що законне рішення суду першої інстанції було скасовано оскаржуваною постановою помилково внаслідок неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та без врахування висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах щодо застосування положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
22. 8 квітня 2020 року між Боржником (виробник) та Відповідачем-2 (контрактант) укладений Договір контрактації, за умовами якого виробник зобов`язався виростити і передати у власність контрактанта сільськогосподарську продукцію (надалі - продукція), визначену в додатках до цього договору та вирощену виробником на земельних ділянках, які наведені у додатку №1 до цього договору, а контрактант зобов`язався сприяти виробнику у вирощуванні зазначеної продукції, прийняти і провести розрахунки за продукцію на умовах, передбачених Договором контрактації.
23. Загальна вартість продукції, що постачається згідно з договором визначається в додатках до цього договору. Ціна та кількість продукції можуть бути скориговані на дату поставки продукції. Коригування ціни має бути здійснено виходячи із середніх ринкових цін на продукцію з поля (до сушення, очищення тощо) з урахуванням якісних характеристик. Зміна ціни відображається у відповідних додатках до договору (п. 2.1 Договору контрактації).
24. Оплата продукції за договором у розмірі 100% вартості продукції, враховуючи пункт 2.3 договору, здійснюється протягом 30 календарних днів після підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних про передачу продукції, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виробника, в строки, визначені у додатку до договору (п. 2.2 Договору контрактації).
25. При здійсненні розрахунків за продукцію, зобов`язання контрактанта з оплати продукції зменшуються на вартість переданих контрактантом виробнику товарно-матеріальних цінностей та/або виконаних робіт та/або наданих послуг для виробництва продукції на умовах цього договору (п. 2.3 Договору контрактації).
26. Незалежно від інших положень договору, контрактант сплачує виробнику грошові кошти у сумі 700000,00 грн. Така сплата здійснюється незалежно від вартості переданих виробнику матеріально-технічних ресурсів та/або виконаних робіт та/або наданих послуг, та не допускається заміна вказаної оплати на інші форми розрахунку, у тому числі на зарахування зустрічних взаємних вимог. Такий платіж сплачується контрактантом виробнику протягом 15 робочих днів з моменту переходу права власності на всю продукцію, котра зазначена у додатках до договору (п. 2.5 Договору контрактації).
27. Договір контрактації вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та закріплення їх печатками і закінчується 31 грудня 2020 року, але не пізніше моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань в рамках цього договору (п.п. 9.1, 9.2 Договору контрактації).
28. Згідно з Додатком №1 до Договору контрактації загальна площа земельних ділянок, на яких буде здійснено виробництво сільськогосподарської продукції (соняшнику) складає 1610,87 га, у тому числі на території Городищенської сільської ради - 601,42 га та на території Білокриницької сільської ради - 1009,45 га (далі - Земельні ділянки).
29. Крім того, 10 квітня 2020 року між Боржником (замовник) та Відповідачем-2 (підрядник) укладений Договір підряду, за умовами якого замовник доручив проведення робіт та зобов`язався оплатити їх вартість в порядку та строки визначені цим договором, а підрядник в свою чергу зобов`язався залучити власних працівників та виконати власною технікою, сільськогосподарські роботи на площі 1610,87 га +/- 15%.
30. Пунктом 2.1 Договору підряду передбачено, що підрядник забезпечує виконання сільськогосподарських робіт, передбачених цим договором, в терміни, визначені сторонами у додатках до цього договору. Місце виконання робіт - Городищенська та Білокриницька сільські ради Рівненської області.
31. Загальна вартість сільськогосподарських робіт, фактично виконаних підрядником за цим договором фіксується сторонами в акті приймання-передачі виконаних робіт. Замовник здійснює оплату підряднику по факту за виконані роботи протягом 3 банківських днів із дня підписання акту виконаних робіт та/або акту приймання-передачі виконаних робіт (п.п. 3.3, 3.4 Договору підряду).
32. Прийомка-передача виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт що надається підрядником замовнику в день закінчення виконаних робіт (п. 4.1 Договору підряду).
33. Замовник зобов`язаний підписати акт приймання-передачі виконаних робіт протягом 3 банківських днів з моменту надання його підрядником або в цей же термін направити підряднику мотивовану відмову від підписання акту (п. 4.6 Договору підряду).
34. Договір підряду вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2020 року, а стосовно проведення розрахунків - до повного їх здійснення (п. 9.1 Договору підряду).
35. На виконання Договору підряду, в силу необхідності забезпечити належне виконання умов Договору контрактації, Відповідач-2 власними силами та власними засобами, використовуючи власні комплекси сільськогосподарської техніки, паливно-мастильні матеріали та насіннєвий матеріал, за дорученням замовника провів сільськогосподарські роботи, передбачені Договором підряду, та засіяв насінням 1610,87 га площі, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт №1 від 28.04.2020 на суму 1288696,00 грн, №2 від 28.04.2020 на суму 2190783,20 грн, №3 від 28.04.2020 на суму 3463370,50 грн, №4 від 25.05.2020 на суму 2158565,80 грн, №5 від 25.05.2020 на суму 1771957,00 грн, №6 від 26.05.2020 на суму 5304950,00 грн, №7 від 26.10.2020 на суму 5799132,00 грн, №8 від 20.10.2020 на суму 7284354,14 грн, а всього на загальну суму 26421426,38 грн.
36. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.06.2021 у справі №918/215/21 задоволено позовні вимоги ПП "Холдер Агро" (Відповідач-2) до Боржника про стягнення заборгованості за Договором підряду в сумі 26421426,38 грн.
37. Разом з тим відповідно до положень Статуту та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) Боржник є державним комерційним унітарним підприємством, що діє на основі державної форми власності та перебуває у безпосередньому підпорядкуванні Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України.
38. Органом управління майном Боржника є Національна академія аграрних наук України (Третя особа-1), яка погоджує вчинення правочинів, якщо балансова вартість майна, або послуг чи сума коштів що підлягають наданню, відчуженню, отриманню або передачі відповідно до зобов`язання перевищує 10% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності підприємства.
39. За відомостями річної фінансової звітності (балансу/звіту про фінансовий стан) Боржника за 2019 рік, вартість активів підприємства становить 76821000,00 грн.
40. Водночас відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру від 15.12.2021 щодо Боржника (керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо) станом на дату укладення оспорюваного договору підряду керівником юридичної особи вказаний Коновал Руслан Михайлович, 25.03.2020 (виконуючий обов`язки керівника) - керівник. Зазначення про обмеження повноважень щодо вчинення правочинів керівником Боржника відсутні.
41. 06 липня 2021 року листом №02-06/124 арбітражний керуючий Захарко І.І. звернувся до Третьої особи-1 з проханням надати інформацію про погодження Договору контрактації та Договору підряду.
42. 12 липня 2021 року листом №14-240 Третя особа-1 повідомила арбітражного керуючого Захарка І.І. про те, що їй стало відомо про укладення вказаних договорів лише в жовтні 2020 року, укладення Договору контрактації Третя особа-1 не погоджувала, водночас зазначені договори за своєю суттю мають ознаки прихованої оренди державної земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 1610,87 га, що розташована на території Городищенської та Білокриницької сільських рад та знаходиться на праві постійного користування у Боржника.
Позиція Верховного Суду
43. Керуючись вимогами статей 14 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
44. Звертаючись із позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.
45. Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
46. При цьому зміст договору як дво- чи багатостороннього правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 Цивільного кодексу України).
47. Тобто правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.
48. Водночас, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним (ст. 235 Цивільного кодексу України).
49. Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 03.11.2021 у справі №918/1226/20 та інших, на які посилається прокурор у касаційній скарзі), що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.
50. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинений з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
51. Звертаючись із позовом у цій справі (з урахуванням заяви про зміну підстав позову), розпорядник майна Боржника доводив, зокрема, що Договір контрактації та Договір підряду є за своїм змістом прихованим договором оренди земельної ділянки, який укладений з порушенням вимог земельного законодавства.
52. Відповідно до положень статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. При цьому виконання робіт може здійснюватися як із матеріалу підрядника та його засобами, так і з матеріалу замовника (ст.ст. 839 840 Цивільного кодексу України).
53. За договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов`язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов`язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору. До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 713 Цивільного кодексу України).
54. Особливості контрактації сільськогосподарської продукції закріплені у Господарському кодексі України, який, окрім наведеного, також передбачає обов`язок контрактанта сприяти виробникові у виробництві відповідної продукції (ч. 2 ст. 272 зазначеного Кодексу).
55. Відповідно до частини 3 статті 272 Господарського кодексу України у договорах контрактації повинні передбачатися: види продукції (асортимент), гранично допустимий вміст у продукції шкідливих речовин; кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника; ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції; обов`язки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства; взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору; інші умови, передбачені Типовим договором контрактації сільськогосподарської продукції, затвердженим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
56. Тобто предметом договору контрактації виступає сільськогосподарська продукція, яка за замовленням контрактанта (заготівельника) та за його сприяння буде вирощена виробником продукції (продавцем) і поставлена контрактанту, що зобов`язується прийняти і оплатити товар.
57. Водночас договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").
58. Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі").
59. З викладеного вбачається, що як договір контрактації, так і договір оренди є оплатними. Однак на відміну від договору контрактації, за умовами якого замовник має оплатити саме вирощену та отриману сільськогосподарську продукцію, договір оренди укладається задля отримання однією стороною можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її корисних властивостей (продукції і доходів), а другою стороною - плати за надане в користування майно.
60. Дослідивши умови спірних у справі договорів, суд першої інстанції дійшов висновку, що на їх підставі Відповідач-2 фактично отримав право використовувати Земельні ділянки на платній основі за 700000,00 грн. При цьому суд встановив наявність таких істотних умов договору оренди, як об`єкт оренди (Земельні ділянки), дата укладення та строк дії оренди (з 08.04.2020 до 31.12.2020), умови оплати (700000,00 грн.).
61. Суд апеляційної інстанції з таким висновком не погодився, зазначивши про відсутність в оспорюваному правочині істотних умов, які б надавали йому характер орендного договору. На думку апеляційного господарського суду, Договір підряду жодним чином не передбачає передачу права користування (володіння) Земельними ділянками Відповідачу-2, а також не надає право цій особі на отримання продукції, плодів (посівів та вирощеної сільськогосподарської продукції) із Земельних ділянок, адже право власності на вирощену сільськогосподарську продукцію набув землекористувач - Боржник, тоді як предметом Договору контрактації є вирощування Боржником сільськогосподарської продукції, на яку в подальшому право власності оплатно набуває Відповідач-2.
62. Однак розглядаючи правовідносини Боржника та Відповідача-2 окремо за Договором підряду та за Договором контрактації, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що вони мають спільний предмет правового регулювання щодо використання Земельних ділянок у відповідний період та порядку розрахунку за виконані на Земельних ділянках сільськогосподарські роботи за 2020 рік при тому, що згідно з положеннями частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути зафіксований як в одному, так і в кількох документах.
63. Так, за умовами Договору підряду та Договору контрактації в їх сукупності та взаємозв`язку Відповідача-2 виконує весь обсяг сільськогосподарських робіт на Земельних ділянках (із використанням власної техніки, паливно-мастильних і насіннєвих матеріалів, залученням власних працівників) та натомість в рахунок вартості зазначених товарно-матеріальних цінностей і виконаних робіт для виробництва продукції отримує у власність сільськогосподарську продукцію, вирощену на Земельних ділянках.
64. Тобто внаслідок поєднання умов зазначених договорів не відбувається ані безпосереднє вирощування Боржником сільськогосподарської продукції на Земельних ділянках, ані набуття Боржником у власність сільськогосподарської продукції, вирощеної на наданих йому в постійне користування земельних ділянках. Зокрема, формальне зазначення про таке вирощування Боржником та оплатне передання ним продукції Відповідачу-2 спростовується змістом пункту 2.3 Договору контрактації щодо автоматичного зменшення зобов`язань Відповідача-2 на вартість переданих товарно-матеріальних цінностей і виконаних робіт (тобто автоматичного зарахування зустрічних однорідних вимог сторін без вчинення окремих правочинів щодо цього) та положеннями Договору підряду.
65. Замість того Боржник незалежно від інших положень договору (вартості переданих Відповідачем-2 матеріально-технічних ресурсів, виконаних робіт тощо) отримує від Відповідача-2 грошові кошти в розмірі фіксованої суми 700000,00 грн. За змістом пункту 2.5 Договору контрактації зазначені грошові кошти не є оплатою переданої Відповідачеві-2 сільськогосподарської продукції, як це передбачено статтею 713 Цивільного кодексу України. Зважаючи ж на те, що внаслідок укладення Договору контрактації в сукупності з Договором підряду Відповідач-2 фактично отримав від Боржника право обробітку Земельних ділянок у відповідний період із отриманням у власність вирощеного на них врожаю, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначена сума грошових коштів за своєю суттю є винагородою за використання Земельних ділянок для вказаної діяльності (орендною платою).
66. Незазначення сторонами у спірних договорах про надання Відповідачеві-2 саме права користування Земельними ділянками та сплату ним саме орендної плати за Земельні ділянки, відсутність закріплення ними умов щодо індексації, перегляду орендної плати тощо, не спростовує висновок щодо виникнення між ними орендних правовідносин, адже при здійсненні оцінки правочину на предмет удаваності значення мають не лише формально вказані в ньому терміни, а передусім суть правовідносин (прав і обов`язків сторін), на які спрямовано укладення правочину, та правові наслідки, обумовлені ним.
67. Водночас невикористання при вчиненні певного правочину термінів, які визначають притаманні такому виду правочинів поняття, із закріпленням їх натомість у завуальований спосіб, а також викладення у різних документах взаємопов`язаних між собою прав і обов`язків сторін, що в сукупності складають зміст відповідних правовідносин, можуть бути засобами, які використовуються задля приховання суті правочину, укладення якого мають на меті сторони, шляхом оформлення "про людське око" (напоказ) іншого правочину.
68. Тобто відсутність у спірних правочинах чіткого викладення усіх істотних умов, необхідних для договорів оренди, про яку зазначає суд апеляційної інстанції, не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі Земельних ділянок в користування.
69. Зважаючи на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про удаваність спірних у справі правочинів та вважає правильною їх оцінку з точки зору відповідності вимогам земельного законодавства, що регулює порядок користування земельними ділянками.
70. Відносини, пов`язані з орендою землі, врегульовані Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами. Вказаними законодавчими актами визначено істотні умови та порядок укладання договорів оренди.
71. Так, за змістом положень статей 93 124 Земельного кодексу України та статті 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи або особи, які використовують земельні ділянки на праві емфітевзису. Зокрема, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 зазначеного Кодексу та, за загальним правилом, за результатами проведення земельних торгів.
72. Водночас право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України).
73. Обсяг прав землекористувачів закріплений у статті 95 Земельного кодексу України та передбачає, зокрема, право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію тощо.
74. Однак положення земельного законодавства не надають постійному землекористувачу права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, в тому числі шляхом надання її в оплатне користування (оренду), оскільки цим правом наділений саме відповідний орган, уповноважений державною на здійснення таких функцій. Схожого за змістом висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 03.11.2021 у справі №918/1226/20 та інших, на які посилається прокурор у касаційній скарзі.
75. Конституційний Суд України у пункті 5.6 рішення від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі №1-17/2005 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) також наголосив, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Зокрема, власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені.
76. Отже, оскільки Боржник як постійний користувач Земельних ділянок не наділений правом передавати їх іншим особам, зокрема в оплатне користування (оренду), укладення спірних у справі договорів, які в сукупності складають удаваний договір оренди Земельних ділянок, суперечить наведеним вимогам земельного законодавства, що є достатньою правовою підставою для визнання їх недійсними.
77. Водночас, звертаючись із позовом у справі, розпорядник майна Боржника підставою недійсності спірних договорів визначив також укладення їх з порушенням вимог статті 732 Господарського кодексу України без погодження із Третьою особою-1 як органом управління майном Боржника.
78. Відповідно до положень статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Однак у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
79. Тобто обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи лише в тому випадку, якщо вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, вона діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа. Подібного за змістом висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 23.11.2021 у справі №911/604/19, на яку посилається прокурор у касаційній скарзі.
80. У частині 2 статті 65 Господарського кодексу України також закріплено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
81. Зокрема, за вимогами статті 732 Господарського кодексу України рішення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов`язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є його предметом, становить більше 10 відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, приймається органом, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство.
82. При цьому забороняється ділити предмет господарського зобов`язання з метою ухилення від передбаченого цією статтею порядку прийняття рішень про вчинення значного господарського зобов`язання (частина 5).
83. Встановивши на підставі дослідження наданих учасниками справи доказів, зокрема з урахуванням обставин, встановлених при розгляді справи №918/215/21, що загальна сума Договору підряду становить 26421426,38 грн, тоді як вартість активів Боржника (за відомостями річної фінансової звітності за 2019 рік) становить 76821000,00 грн, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про віднесення спірного господарського зобов`язання до значних, а отже й необхідність погодження його вчинення із органом, до сфери управління якого належить Боржник - Третьою особою-1.
84. Зважаючи ж на відсутність такого погодження, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним спірного господарського зобов`язання (зміст якого визначений у Договорі підряду та Договорі контрактації) відповідно до положень статті 215 Цивільного кодексу України та частини 5 статті 732 Господарського кодексу України.
85. Натомість суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком, посилаючись на відсутність у відомостях Єдиного державного реєстру зазначення про обмеження повноважень щодо вчинення правочинів керівником Боржника.
86. Однак апеляційний господарський суд залишив поза увагою усталену правову позицію Верховного Суду, зокрема викладену в постановах від 20.07.2021 у справі №911/1605/20, від 23.11.2021 у справі №911/604/19 (на які посилається прокурор у касаційній скарзі), згідно з якою наявність посилання у відповідному договорі на здійснення повноважень представником однієї зі сторін на підставі статуту, ознайомлення її контрагентів з обсягом повноважень такої особи відповідно до змісту статуту входить у межі звичайної обачності при укладення договору.
87. Тобто за наявності у положеннях статуту Боржника, на який міститься посилання у спірному договорі, обмежень щодо повноважень його керівника Відповідач-2 при укладенні такого договору за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження, зокрема проявивши звичайну обачність та ознайомившись зі змістом зазначеного статуту, а також даними відповідної річної фінансової звітності Боржника, якими обумовлені обмеження повноважень у статуті.
88. Зазначення суду апеляційної інстанції про відсутність оприлюднення звітності Боржника за 2019 рік на момент укладення Договору підряду не спростовують наведений висновок щодо необхідних проявів розумної поведінки при укладенні договору за наявності в статуті норм про обмеження повноважень керівника, зважаючи на закріплений у статтях 3 627 Цивільного кодексу України принцип свободи договору, зокрема вибору контрагента, за якого Відповідач-2 не був позбавлений можливості відмовитися від укладення договору в разі ненадання Боржником усіх необхідних відомостей та доказів, які підтверджують повноваження відповідної особи. При цьому Верховний Суд враховує відсутність встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин, які б свідчили про введення Боржником Відповідача-2 в оману щодо змісту статуту та/або відомостей фінансової звітності Боржника.
89. Також Верховний Суд вважає безпідставним посилання суду апеляційної інстанції на те, що станом на момент підписання оспорюваних договорів не було визначено їх ціну, зокрема яка б становила чи перевищувала 7682100,00 грн, адже відповідних положень оспорювані договори станом на момент їх укладення не містять, а перелік робіт та їх вартість визначені у підписаних сторонами актах прийому-передачі виконаних робіт, які відповідно до пунктів 3.1 - 3.3 Договору підряду є його додатками.
90. Вказавши про визначення ціни договору в додатках до договору, а не безпосередньо в його тексті, апеляційний господарський суд не врахував, що відповідно до положень статей 207 638 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України зміст правочину, вчиненого у письмовій формі, може бути зафіксований як в одному, так і в кількох документах (зокрема, додатках до договору, які є його невід`ємними частинами), і такий договір є укладеним саме в разі досягнення сторонами згоди щодо всіх його істотних умов, до яких відноситься, зокрема, ціна. Тоді як відсутність викладення у спірному договорі конкретних умов щодо обсягу майна та виконаних робіт, що визначені його предметом (зокрема із можливістю їх подальшого корегування), може свідчити про недобросовісність поведінки сторін при укладенні такого договору, спрямованої на ухилення від виконання вимог статті 732 Господарського кодексу України.
91. Отже, оцінка спірних у справі договорів щодо їх відповідності визначенню значного господарського зобов`язання, на переконання Верховного Суду, має оцінюватися з урахуванням усіх невід`ємних додатків до таких договорів, зокрема, які визначають обсяг та вартість майна, робіт, послуг, що становлять їх предмет, що обґрунтовано здійснив суд першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
92. Виходячи з викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками місцевого господарського суду по суті вирішення спору, у зв`язку з чим вважає безпідставним скасування апеляційним господарським судом рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові.
93. Отже, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права до встановлених судами обставин та без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду. Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі. Касаційну скаргу слід задовольнити.
Розподіл судових витрат
94. Зважаючи на залишення в силі судового рішення, яким задоволені позовні вимоги, судові витрати відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають покладенню на Відповідача-2.
Керуючись статтями 300 301 308 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України задовольнити.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 у справі №918/351/21(918/672/21) скасувати.
3. Рішення Господарського суду Рівненської області від 05.04.2022 у справі №918/351/21(918/672/21) залишити в силі.
4. Стягнути з Приватного підприємства "Холдер Агро" (48522, Тернопільська область, Чортківський район, с. Васильків, код ЄДРПОУ 37938319) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 52, код ЄДРПОУ 02910077) 9080 (дев`ять тисяч вісімдесят) гривень 00 копійок судового збору за подання касаційної скарги. Видачу наказу доручити Господарському суду Рівненської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді О. Банасько
В. Пєсков