11.11.2024

№ 918/471/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 918/471/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 (колегія суддів: Коломис В.В. головуючий, Саврій В.А., Миханюк М.В.) та на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.09.2019 (суддя Романюк Р.В.) в оскаржуваній частині

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-позивач) звернулося у суд з позовом до Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (далі-відповідач), у якому просило стягнути з відповідача 1 904 757,72 грн. заборгованості, 66 131,95 грн. три відсотки річних, 174 545,35 грн. інфляційних втрат та 170 296,63 грн. пені.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу щодо своєчасних та повних розрахунків за поставлений товар.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.09.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 1 904 757,72 грн. заборгованості, 85 148,32 грн. пені, 66 131,95 грн. три відсотки річних, 174 545,35 грн. інфляційних втрат, в іншій частині позову відмовлено.

2.2. Свої висновки суди мотивували тим, що відповідач обов`язок з оплати поставленого товару у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого наявна у відповідача заборгованість, інфляційні втрати, три відсотки річних підлягають стягненню, а також частково пеня. Відмовляючи частково у задоволенні позову в частині стягнення пені, суди послалися на наявність підстав для її зменшення.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 85 148,32 грн. та в цій частині прийняти нове, яким позов задовольнити.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на те, що судові рішення в оскаржуваній частині прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що відсутні підстави для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, оскільки скрутне матеріальне становище відповідача не підтверджено.

3.3. Відповідач засобами поштового зв`язку надіслав на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким у відмовити у позові. Свої вимоги, викладені у відзиві, відповідач обґрунтовує незаконністю судових рішень.

3.4. Поданий відповідачем відзив на касаційну скаргу не може бути прийнятий до розгляду разом із касаційною скаргою виходячи із наступного.

3.5. Відповідно до приписів частини 2 статті 295 Господарського процесуального кодексу України відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 297 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (ч.1). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (ч.3).

3.6. Отже оскільки поданий відзив не містить обґрунтування і заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відтак він не відповідає наведеним положенням частини 2 статті 295 Господарського процесуального кодексу України, тому в силу наведених норм права не може бути розглянутий судом як відзив на касаційну скаргу, а тому поданий відзив залишається без розгляду.

4. Мотивувальна частина

4.1. Суди встановили, що відносини сторін врегульовані договором постачання природного газу від 15.09.2017 № 8355/1718-БО-28, з урахуванням змін, (далі-договір), за умовами якого позивач зобов`язався здійснювати постачання відповідачу природного газу, а відповідач зобов`язався його оплачувати на відповідних умовах.

4.2. На виконання умов договору, позивач здійснював постачання відповідачу природного газу, який використовувався ним виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Однак відповідач в порушення умов договору своєчасно та в повному обсязі за нього не розрахувався, внаслідок чого виник борг за отриманий природний газ, що підтверджується належними доказами та сторонами не оспорюється.

4.3. Пунктом 8.2 договору, з урахуванням змін, передбачено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно пункту 6.1 договору, він зобов`язується сплатити позивачу пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

4.4. Також встановлено, що заборгованість у відповідача виникла через несплату споживачами заборгованості за використану теплову енергію, різницею у тарифах організацій, установ, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів і які із державного бюджету відповідачу не були відшкодовані, а також те, що майновий стан відповідача є скрутним з огляду на специфіку його діяльності та подане ним відповідне клопотання про зменшення пені.

4.5. Зважаючи на викладене, суди в оскаржуваних судових актах дійшли висновку про зменшення заявленої до стягнення пені на 50 % і, як наслідок, задовольнили позовні вимоги в цій частині на відповідну суму.

4.6. Зазначене зменшення пені і є предметом касаційного перегляду.

4.7. Відповідно до частин 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, яка підлягає застосуванню при розгляді касаційної скарги, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.8. Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Із наведених положень вбачається, що наявність обставин, які мають істотне значення, є самостійною підставою для зменшення розміру неустойки незалежно від наявності збитків.

Отже суд з урахування конкретних обставин справи вирішує питання про зменшення розміру неустойки.

4.9. Судами встановлено, що прострочення оплати відповідачем за наведеним договором було зумовлене несвоєчасними розрахунками за надані відповідачем послуги, а також перебування відповідача у скрутному фінансовому становищі, що підтверджується звітами про його фінансовий стан, які додані відповідачем до заяви про зменшення пені.

4.10. За вказаних обставин суди на підставі досліджених доказів дійшли до правильного висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені.

Наведений висновок судів відповідає правовим позиціям, які викладені у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 18.06.2019 у справі № 924/754/18, від 19.06.2019 у справі № 916/2290/18, відступати від яких колегія суддів правових підстав не вбачає.

4.11. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про те, що важкий фінансовий стан відповідача не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, з урахуванням наведеного не може свідчити про помилковість висновків судів щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, крім того такий аргумент не був єдиним мотивом для зменшення неустойки, а оцінений судами в сукупності з іншими обставинами.

4.12. Не можуть бути підставою для скасування судових рішень посилання позивача у касаційній скарзі на те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині обґрунтування зменшення розміру неустойки містить лише доводи, на яких ґрунтувалось зменшення пені, чим, за доводами скаржника, порушено принцип рівності учасників процесу перед законом і судом, оскільки із посилань скаржника не вбачається, що судом не розглянуто його доводи, такі посилання не спростовують висновків суду та частково зводяться до необхідності додатково перевірити докази, досліджені судами, що, відповідно до приписів статі 300 частини 2 Господарського процесуального кодексу України у відповідній редакції, при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається, а сама лише необхідність додатково дослідити докази, які вже були досліджені судами, не є підставою, яка б була передбачена процесуальним законом для скасування судових рішень.

4.13. Колегія суддів перевірила доводи, викладені у касаційній скарзі, на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

4.14. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

4.15. Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

4.16. Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

4.17. За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржених судових рішень у відповідній частині немає.

4.18. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються, а тому відповідно до положень частини першої статті 300 ГПК України не перевіряються.

Аналогічну правову позицію щодо меж касаційного перегляду викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.

Керуючись статтями 301 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 у справі Господарського суду Рівненської області № 918/471/19, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов