ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 918/812/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранця О. М. - головуючого, Кібенко О. Р., Студенця В. І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Рівненської області
у складі судді Романюк Ю. Г.
від 24.09.2021
та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Грязнова В.В., Василишина А.Р., Розізнаної І.В.
від 25.11.2021
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Екосплав"
до ОСОБА_1
про зміну умов договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі та стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог і вимог заяви про забезпечення позову
Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Екосплав" звернулося Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про зміну умов договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі та стягнення надмірно сплачених грошових коштів в розмірі 35 290 583,22 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідач ввів в оману позивача щодо реальної ціни частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" шляхом штучного завищення інформації про вартість чистих активів Товариства.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Екосплав" звернулося до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу на праві власності рухоме, нерухоме майно та грошові кошти у межах суми позову у розмірі 35 290 583,22 грн.
В обґрунтування поданої заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Екосплав" стверджує, що належне відповідачу на праві власності майно є предметом розгляду справи №569/7279/18 про поділ майна подружжя у Рівненському районному суді та на вказане майно накладено заборону відчуження. На переконання позивача, у разі задоволення позову у цій справі або укладення між сторонами мирової угоди, майно вибуде з володіння відповідача та перейде у власність ОСОБА_2 .
Також, належні відповідачу грошові кошти є предметом розгляду судової справи №918/685/21 про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, у розмірі 1 798 385,82 грн. У межах цієї справи ухвалою суду від 06.09.2021 було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу на праві власності рухоме, нерухоме майно та грошові кошти у розмірі 1 798 385,82 грн; якщо позовні вимоги позивача будуть задоволені, то ОСОБА_1 буде зобов`язаний сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" збитки у розмірі 1 798 385,82 грн.
Також заявник зазначає, що відповідач зі своєї сторони вже вчиняє дії щодо відчуження належного йому на праві власності майна, а саме - намагається продати будинок, належний йому на праві власності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом особистого звернення до різного роду агенцій нерухомості, що підтверджується роздруківками із веб-сайтів продажу та оренди нерухомості. Вказане, на думку заявника, свідчить про здійснення відповідачем активних дій щодо уникнення від відповідальності шляхом приховування та переоформлення належних йому активів.
За твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Екосплав", ОСОБА_1 вчиняє всі можливі дії для відчуження своїх активів і подальшого виведення коштів зі своїх рахунків з метою уникнення виконання судових рішень.
Короткий зміст ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 24.09.2021 у справі №918/812/21, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021, задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Екосплав» про забезпечення позову у справі №918/812/21 шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві власності рухоме, нерухоме майно та грошові кошти у межах суми позову у розмірі 35 290 583 грн 22 коп.
Судові рішення мотивовані обґрунтованістю заяви про забезпечення позову, оскільки наявний ризик того, що зареєстроване за відповідачем у даній справі майно вибуде із його власності, що призведе до неможливості виконання рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/812/21 за умови задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу та постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Скаржник зазначає про порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. 73 СК України, ст. 321 ЦК України, а також порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 32 79 80 87 136 137 139 140 202 236 270 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду, що викладенні в постанові від 25.09.2020 у справі №910/1762/20 щодо застосування ч. 2 ст.136 ГПК України, п. З, 4 ч. 1 ст. 139 ГПК України, в постанові від 16.11.2020 у справі № 910/7596/20 щодо застосування ч. 4 ст. 137 ГПК України, в постановах від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 16.10.2019 у справі № 911/1530/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 16.11.2020 у справі № 910/7596/20, від 19.10.2021 у справі №903/533/21 щодо застосування п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України.
На думку скаржника, суд забезпечив позов за відсутності обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог. Крім того, вжитті заходи забезпечення позовної заяви позивача стосуються майна, що не є предметом даного спору, не є співмірними із ціною позову, не містять чітко визначеного індивідуальними характеристиками майна, щодо якого вживаються заходи забезпечення, порушують розумний баланс інтересів сторін та суттєво порушують майнові права відповідача, а також особи, що не є учасником даної справи, а саме, ОСОБА_2 .
Скаржник стверджує, що оскаржуваною ухвалою суду був накладений арешт на спеціальний банківський рахунок відповідача, на який останній отримує пенсію.
Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення ст. ст. 202 270 ГПК України здійснив судовий розгляд апеляційної скарги за відсутності апелянта та його представника, які з поважних причин не змогли взяти участь в першому судовому засіданні, що у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 310 ГПК України є підставою для скасування постанови апеляційного суду.
На думку скаржника, автоматизований розподіл даної справи в суді апеляційної інстанції 04.11.2021 та 08.11.2021 був проведений з порушенням ст. 32 ГПК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
Позиція Верховного Суду.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.
Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали оскарження щодо дотримання господарськими судами норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Верховний Суд констатує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Предметом позову у даній справі є зміна договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» та стягнення надмірно сплачених грошових коштів в розмірі 35 290 583 грн 22 коп. через введення позивача в оману щодо реальної ціни частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» шляхом штучного завищення інформації про вартість чистих активів останнього.
Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що належне ОСОБА_1 на праві власності майно є предметом розгляду справи №569/7279/18 про поділ майна подружжя та у разі задоволення позову у цій справі або укладення між сторонами мирової угоди може вибути з його володіння. Крім того, належні відповідачу грошові кошти є предметом розгляду судової справи №918/685/21 про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, у розмірі 1 798 385,82 грн. і у разі задоволення позову ОСОБА_1 буде зобов`язаний сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" збитки у розмірі 1 798 385,82 грн. Також заявник зазначає, що відповідач намагається продати будинок, належний йому на праві власності. На думку позивача, внаслідок відчуження відповідачем майна виникне необхідність ініціювання нового судового процесу, оскільки потрібно буде повертати майно з чужого незаконного володіння.
Господарські суди попередніх інстанцій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановили, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нерухоме майно, зокрема, але не лише житловий будинок загальною площею 832.8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Судами встановлено, що на веб-сайтах в мережі Інтернет розміщені оголошення про продаж житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , належного відповідачу на праві власності.
Як правильно зазначено судами, наявність вищевказаних оголошень про продаж нерухомого майна свідчить про вчинення дій із відчуження майна, яке належить відповідачу, а тому існує потенційна можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у даній справі внаслідок відчуження належного йому майна.
Також судами встановлено, що існують судові провадження, що стосуються майна та грошових коштів, що належать ОСОБА_1 , зокрема у справі №569/7279/18, а відтак наявний ризик того, що зареєстроване за відповідачем майно вибуде із його власності, що призведе до неможливості виконання рішення Господарського суду Рівненської області у справі №918/812/21 за умови задоволення позову.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вчинення дій з боку відповідача спрямованих на відчуження свого майна може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення Господарського суду Рівненської області у справі №918/812/21, так як на момент виконання рішення (за умови задоволення позову) у відповідача взагалі може бути відсутнє будь-яке майно або грошові кошти, за рахунок яких має відбутися стягнення у розмірі 35 290 583,22 грн.
Доводи скаржника про відсутність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, зводяться до переоцінки вже встановлених судами обставин. При цьому сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою обставин справи та відповідних доказів не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням норм права.
Судами було враховано, що забезпечення позову не спричинить збитків відповідачу, оскільки накладення арешту стосується майна та грошових коштів, які належить відповідачу, в межах суми позову у розмірі 35 290 583,22 грн., є тимчасовими та не позбавляє відповідача такого майна. Вказаним також спростовуються доводи скаржника про порушення прав ОСОБА_2 .
Як правильно враховано апеляційним господарським судом, арешт реалізовується з урахуванням приписів Закону України «Про виконавче провадження» та є стадією виконання ухвали про арешт майна та рахунків, тому безпідставним є посилання на накладення арешту в тому числі і на спеціальні рахунки.
Суд звертає увагу, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено заборони щодо накладення арешту на відповідні рахунки і виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
З огляду на актуальну правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21, Суд відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду про те, що арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (постанови від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 16.10.2019 у справі №911/1530/19, від 25.09.2020 у справі №925/77/20, від 16.11.2020 у справі №910/7596/20, від 19.10.2021 у справі №903/533/21).
Верховним Судом у справі №908/2382/21 відступаючи від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, зазначено, що можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Аналіз висновків, зроблених у судових рішеннях у справі, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 25.09.2020 у справі №910/1762/20 та від 16.11.2020 у справі №910/7596/20, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.
Верховний Суд вважає, що постановляючи ухвалу, місцевий господарський суд надав оцінку обґрунтованості доводів позивача та правильно застосував положення статті 136 ГПК України та обґрунтовано обрав захід до забезпечення позову, який відповідає пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України.
Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права внаслідок відхилення клопотання про відкладення розгляду справи, Верховний Суд вважає безпідставними.
Як вбачається з постанови, суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання представника відповідача, належним чином обґрунтував підстави його відхилення, у зв`язку з чим Верховний Суд не вбачає порушень норм процесуального права, на які скаржник посилається у касаційній скарзі. Апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні клопотання, врахував, що явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов`язковою, та те, що апелянт не обмежений колом представників.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Судом також відхиляються посилання скаржника на порушення в суді апеляційної інстанції ст. 32 ГПК України в частині здійснення повторного автоматизованого розподілу справи з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів оскарження, відповідач звертався до апеляційного суду з заявою про відвід колегії суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Грязнова В.В., суддів Василишина А.Р. та Розізнаної І.В від участі у справі №918/812/21.
Судом апеляційної інстанції встановлено, та підтверджується матеріалами оскарження, що головуючий суддя Грязнов В.В. був визначений за наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із тим, що суддя-доповідач Філіпова Т.Л. не могла продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що могло перешкодити розгляду справи у строки, встановлені ГПК України на підставі ч. 9 ст. 32 ГПК України. Суддя-член колегії Розізнана І.В. визначена на підставі ч. 10 ст. 32 ГПК України, у зв`язку із тим, що суддя Бучинська Г.Б. не могла продовжувати розгляд справи, що могло перешкодити розгляду справи у строки, встановлені ГПК України. Суддя-член колегії Василишин А.Р. визначений при первісному розподілі судової справи між суддями, що підтверджується протоколом від 13.10.2021.
Повторний автоматизований розподіл даної справи в суді апеляційної інстанції відбувся з урахуванням спеціалізації, складу судових палат та з урахуванням резервних суддів судової колегії відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу, а тому посилання скаржника на порушення порядку визначення суддів для розгляду справи у суді апеляційної інстанції є безпідставним.
Верховний Суд вважає, що вжиті судом першої інстанції у даній справі заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства, у тому числі щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірного утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Скаржником не доведено порушення судами норм права, зокрема ст. ст. 136 137 ГПК України.
За таких обставин, підстав для скасування ухвали місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції з наведених у касаційній скарзі доводів не вбачається.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо судових витрат
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги відповідача та залишає без змін оскаржувані ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 24.09.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 у справі №918/812/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Баранець
Судді О. Кібенко
В. Студенець