ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 918/867/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 червня 2021 року (головуючий - Демидюк О. О., судді: Савченко Г. І., Павлюк І.Ю.) і рішення Господарського суду Рівненської області від 18 лютого 2021 року (суддя Горплюк А. М.), у справі
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"
про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов`язання
(за участю представника відповідача - Бабій В.В.)
Історія справи
Фактичні обставини, встановлені судами
1. 18 вересня 2017 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - ТОВ "Рівнетеплоенерго, Відповідач) укладено договір №8366/1718-БО-28 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до якого Позивач зобов`язався поставити Відповідачу у 2017-2018 роках природний газ, що використовується виключно для виробництва теплової енергії яка споживається бюджетними установами та організаціями.
1.1. Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється Відповідачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
2. На виконання умов договору Позивач у період з жовтня 2017 року по вересень 2018 року передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 105 294 147,64 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, який у порушення умов договору оплачувався Відповідачем несвоєчасно.
Короткий зміст позовних вимог
3. У грудні 2019 року АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до суду з позовом до ТОВ "Рівнетеплоенерго" про стягнення 10 074 214,51 грн. основного боргу, 908 849,82 грн. пені, 411 842,28 грн. три відсотки річних та 825 623,61 грн. інфляційних втрат.
4. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за договором у частині своєчасної оплати за переданий природний газ.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 червня 2021 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 10 074 214,51 грн основного боргу, 363 539,93 грн пені, 411 842,28 грн. 3% річних, 825 623,61 грн. інфляційних втрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
6. Суди встановили факт несвоєчасної оплати Відповідачем отриманого з жовтня 2017 року по вересень 2018 року природного газу та правильність здійснених Позивачем нарахувань як суми основного боргу, так і пені, інфляційних втрат, 3% річних.
7. Однак, зважаючи на ступінь виконання Відповідачем своїх зобов`язань (сплату переважної частини боргу), неподання Позивачем доказів понесення ним збитків внаслідок порушення Відповідачем зобов`язань, та зважаючи на правовий статус останнього, основним різновидом господарської діяльності якого є постачання теплової енергії (опалення, гаряча вода) населенню, бюджетним установам, враховуючи також соціальну спрямованість його господарської діяльності, суди дійшли висновку про можливість зменшення розміру пені до 60% від заявленого Позивачем на підставі статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частково задовольнивши таким чином відповідне клопотання Відповідача, який просив зменшити пеню на 100%.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
8. Частково не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 545 309,89 грн. пені з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
9. Також частково не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, з касаційною скаргою звернувся Відповідач, в якій просить їх скасувати в частині задоволення вимог про стягнення пені з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.
Аргументи учасників справи
Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
10. Суди неправильно застосували статтю 551 ЦК України та статтю 233 ГК України, не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, а також інтереси та майновий стан Позивача, не дослідили, чи є цей випадок винятковим, внаслідок чого дійшли помилкового висновку щодо зменшення розміру пені, який суперечить принципу розумності, справедливості, добросовісності та призводить до зловживання з боку боржника.
Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
11. Зменшивши пеню лише на 60%, замість повного звільнення Відповідача від її сплати, суди не в повній мірі врахували його скрутний матеріальний стан, статус постачальника теплової енергії населенню та бюджетним установам, а також те, що відмова у стягненні пені не матиме значного негативного впливу на фінансовий стан Позивача. При цьому відсутній висновок Верховного Суду про застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України у подібних правовідносинах, де боржником є теплопостачальна організація, яка перебуває у скрутному фінансовому становищі, є орендарем виробничих потужностей та несвоєчасно отримує компенсаційні виплати з державного бюджету.
Позиція Відповідача у відзиві на касаційну скаргу Позивача (узагальнено)
12. Касаційне провадження за касаційною скаргою позивача підлягає закриттю з огляду на неподібність правовідносин, за яких прийнято постанови суду касаційної інстанції, наведені Позивачем в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
13. Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
13.1. Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
14. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
15. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
16. З огляду на наведене вище Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, погодившись у цій частині з висновками місцевого господарського суду, відповідно до конкретних обставин даної справи зробив правильний висновок про можливість зменшення пені на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України, зважаючи на (1) ступінь виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором (значна сума основного боргу погашена Відповідачем на момент звернення з даним позовом); (2) відсутність доказів понесення Позивачем збитків внаслідок порушення Відповідачем грошових зобов`язань; (3) правовий статус Відповідача, основним різновидом господарської діяльності якого є постачання теплової енергії населенню та бюджетним установам, і те, що основним споживачем послуг Відповідача з централізованого теплопостачання являється населення, також беручи до уваги суспільну необхідність господарської діяльності Відповідача та її соціальну спрямованість; майновий стан Відповідача у зв`язку з значною заборгованістю споживачів за послуги теплопостачання.
17. Верховний Суд з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 ГПК України, зазначає, що застосоване у частині 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд першої та апеляційної інстанції користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
18. У цій справі суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого та законного висновку про можливість зменшення пені, який ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства та відповідає сформованій та сталій судової практиці суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права (частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України) у подібних правовідносинах, а саме у спорах про стягнення заборгованості з теплопостачального підприємства за поставлений природний газ.
19. З огляду на викладене висновки попередніх судових інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України відповідають висновкам, наведеним у постанові Верховного Суду у справі №918/116/19 щодо передбаченого вказаними правовими нормами права суду на зменшення пені, яке може бути реалізоване судом у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
20. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги Позивача щодо неврахування судами його інтересів, зокрема, незгоди з оцінкою майнового стану останнього, оскільки вони фактично є незгодою з висновками судів, які зроблені відповідно до встановлених конкретних обставин даної справи, що формують зміст спірних правовідносин. До того ж суди зменшили нараховану Позивачем суму пені на 60%, а не на 100%, як просив Відповідач, що також підтверджує врахування інтересів обох сторін.
21. Верховним Судом відхиляються посилання Позивача в якості підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, на постанову Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, у якій суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені до 90%. Постанова у цій справі хоча і була прийнята за матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце у справі № 918/867/19, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), тобто є відмінною за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.
22. Враховуючи наявність усталених правових висновків Верховного Суду про застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України у подібних правовідносинах, зокрема у наведеній вище постанові від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 та багатьох інших, а суди попередніх інстанцій у даній справі прийняли оскаржувані судові рішення відповідно до таких висновків Верховного Суду, касаційне провадження за касаційною скаргою Відповідача підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
23. За результатами касаційного перегляду в межах доводів та вимог касаційної скарги Позивача Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийняті за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Суд не вбачає.
Щодо судових витрат
24. У зв`язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги судовий збір за її подання в порядку статті 129 ГПК України слід покласти на Позивача.
Керуючись статтями 296 300 301 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 червня 2021 року і рішення Господарського суду Рівненської області від 18 лютого 2021 року у справі № 918/867/19 закрити.
2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 червня 2021 року і рішення Господарського суду Рівненської області від 18 лютого 2021 року у справі № 918/867/19 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Зуєв В.А.