ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 920/1149/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Міщенка І. С.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Сумської міської ради
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 (колегія суддів: Шаптала Є. Ю. - головуючий, Тищенко А. І., Яковлєва М. Л.) та рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2022 (суддя Джепа Ю. А.)
за позовом Сумської міської ради
до Фізичної особи-підприємця Войтовича Миколи Ігоровича
про стягнення безпідставно збережених коштів
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1 Сумська міська рада (далі - Рада) звернулася до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Войтовича Миколи Ігоровича (далі - ФОП Войтовича М. І.), у якому просила стягнути безпідставно збережені кошти в сумі 307 832,67 грн за користування земельною ділянкою комунальної власності, площею 0,1612 га, кадастровий номер 5910136300:06:025:0064, за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 127 (далі - Земельна ділянка), без укладання договору оренди, за період з 01.08.2018 до 31.07.2021.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач користується Земельною ділянкою комунальної власності без укладеного договору оренди землі під нерухомим майном, яке належить відповідачу на праві власності, що є підставою для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування цією земельною ділянкою відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
2. Короткий зміст судових рішень
2.1 Рішенням Господарського суду Сумської області від 09.12.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023, позов задоволено частково: стягнуто з ФОП Войтовича М. І. на користь Ради 146 029,56 грн недоотриманих коштів внаслідок використання землі за період з 01.08.2018 по 31.07.2021. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
2.2 Судові рішення мотивовані тим, що, виходячи із розміру земельної ділянки, що відповідачем беззаперечно використовувалась (764,7 м2), зважаючи на неузгодженість позицій сторін щодо оформлення користування землею (поновлення договору оренди усієї земельної ділянки, її поділ чи продаж) без оформлення прав на неї у період з 01.08.2018 по 31.07.2021, розмір недоотриманого доходу складає за підрахунком суду першої інстанції 146 029,56 грн.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі Рада просить скасувати вищевказані судові рішення в частині відмови у стягненні 161 803,06 грн та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судами положень статті 791 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, від 04.10.2022 у справі № 922/1717/20, від 16.11.2022 у справі № 922/519/20.
3.3 ФОП Войтович М. І. у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на її необґрунтованість, спростовує викладені в ній доводи і просить рішення першої і апеляційної інстанцій залишити без змін або перерахувати орендну плату, виходячи із площі земельної ділянки 448 м2, що відповідачем використовувалась.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.08.2021 № 269408 відповідач є власником нежитлового приміщення загальною площею 764,7 м2, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 127.
4.2 Зазначене нерухоме майно відповідача розташовується на Земельній ділянці, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.08.2021 № НВ-0007302162021. Земельна ділянка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, цільового призначення - землі громадської забудови (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).
4.3 Рішенням Сумської міської ради від 27.02.2013 № 2163-МР позивачеві було надано дозвіл на розробку проєкта землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1708 га під розміщеним автосалоном та станцією технічного обслуговування, за вищевказаною адресою: м. Суми, вул. Харківська, 127.
4.4 На підставі зазначеного рішення спеціалізованою організацією розроблено проєкт землеустрою, який був погоджений висновком Управління Держземагентства у Сумському районі Сумської області від 15.03.2013 № 2060/01-30-1584, відповідно до якого погоджено проєкт землеустрою та визнано за можливе відвести земельну ділянку в оренду ФОП Войтовичу М. І., загальною площею 0,1612 га під розміщеним автосалоном з станцією техобслуговування (за рахунок земель житлової та громадської забудови).
4.5 Рішенням Сумської міської ради від 31.07.2013 № 2594-МР затверджено даний проєкт та надано позивачеві в оренду Земельну ділянку.
4.6 На підставі рішення Сумської міської ради від 31.07.2013 № 2594-МР між позивачем та відповідачем укладено договір від 02.09.2013 оренди земельної ділянки, площею 0,1612 га в м. Суми, вул. Харківська, 127 строком до 31.07.2018. Договір був зареєстрований у реєстраційній службі Сумського міського управління юстиції Сумської області, про що в Державному реєстрі прав вчинено запис 01.07.2014 за № 6179006.
4.7 Згідно з пунктом 2.1 договору від 02.09.2013 земельна ділянка надається в оренду під розміщеним автосалоном та станцією технічного обслуговування, згідно Класифікацією видів цільового призначення земель - землі громадської забудови (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).
4.8 Пунктом 2.4 договору оренди земельної ділянки передбачено, що у разі припинення (розірвання) цього договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому, у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду, та придатному для подальшого використання за цільовим призначенням.
4.9 Зазначений договір оренди земельної ділянки припинив свою дію 31.07.2018 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено та на новий строк не був продовжений. Після 31.07.2018 за актом приймання-передачі Земельна ділянка не була повернута позивачу.
4.10 Також суди встановили, що відповідач у період з 01.08.2018 до 31.07.2021, за який йому розраховано позивачем суму недоотриманих коштів, не є ані власником, ані постійним землекористувачем Земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.
4.11 Водночас відповідач після 31.07.2018 на здійснював плату за земельну ділянку по вул. Харківська, 127.
4.12 Позивач вважає, що за період з 01.08.2018 по 31.07.2021 місцевий бюджет недоотримав 307 832,67 грн, які повинен був би сплатити відповідач, як землекористувач за умови укладення договору оренди, виходячи з розміру орендної плати, що складає 4 % нормативної грошової оцінки Земельної ділянки, зазначеної у витягу з технічної документації, з урахуванням коефіцієнту індексації, визначеного уповноваженим органом, а також із застосуванням ставки орендної плати, встановленої рішенням Сумської міської ради.
4.13 За таких обставин Рада звернулась з позовом у цій справі.
4.14 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.15 Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.16 У поданій касаційній скарзі Рада послалась на неврахування судами попередніх висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, від 04.10.2022 у справі № 922/1717/20, від 16.11.2022 у справі № 922/519/20.
4.17 Перевіряючи доводи позивача в цій частині, Суд виходить з такого.
4.18 Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
4.19 Згідно із частинами 1-4, 9 статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проєктами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проєктами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проєктами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проєктами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
4.20 Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
4.21 Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.
4.22 Як вбачається з встановлених судами обставин у справі, що розглядається, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 03.08.2021 № НВ-0007302162021 Земельна ділянка, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, належний відповідачу, та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у виді орендної плати, сформована в 2013 році (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.
4.23 При цьому твердження скаржника про користування меншою площею земельної ділянки, а саме лише тією, на якій розташована нежитлова будівля, суд касаційної інстанції у справі № 922/2060/20 визнав недоречними, оскільки, по-перше, спір стосується користування вже сформованою земельною ділянкою, по-друге, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, позивач не надав доказів на підтвердження формування за спірною адресою земельної ділянки меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі. Отже, розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами, про що правомірно зазначили суди попередніх інстанцій.
4.24 За вказаних обставин висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про те, що при розрахунку розміру безпідставно збережених коштів у спірних правовідносинах необхідно виходити лише із площі земельної ділянки, на якій розташована нежитлова будівля (764,7 м2), є безпідставним.
4.25 Крім цього, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив такий правовий висновок: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 ЦК України (постанови від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20).
4.26 Судами встановлено, що позивач просив суд стягнути з відповідача 307 832,67 грн за користування земельною ділянкою комунальної власності, площею 0,1612 га безпідставно збережених (утриманих) грошових коштів у розмірі орендної плати за період з 01.08.2018 до 31.07.2021.
4.27 Сам розрахунок розміру безпідставно збережених (утриманих) грошових коштів здійснено позивачем на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки і ця обставина судами попередніх інстанцій не спростовувалася.
4.28 Згідно з частинами першою-третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
4.29 При цьому колегія суддів враховує, що відповідач з підстав непогодження з висновками позивача в частині обґрунтованості розрахунку заявленої до стягнення суми відповідних доводів та обґрунтувань не наводив.
4.30 Відтак, з урахуванням наведеного, Верховний Суд зазначає, що сумою безпідставно збережених (утриманих) грошових коштів (орендної плати), яка підлягає стягненню з відповідача у цій справі за заявлений позивачем період, є сума в розмірі 307 832,67 грн.
4.31 За таких обставин судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального права, а доводи касаційної скарги позивача знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду.
4.32 Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
4.33 У разі, коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у справі, з`ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим, висновки суду першої та апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.
4.34 Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1 статті 311 ГПК України).
4.35 За вказаних обставин касаційна скарга Ради підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення 161 803,06 грн з ухваленням нового рішення про задоволення позову повністю.
4.36 В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються, а тому відповідно до вимог частини першої статті 300 ГПК України Судом не перевіряються.
4.37 З огляду на те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, колегія суддів вбачає підстави для покладання на відповідача обов`язку з відшкодування витрат позивача зі сплати судового збору у загальній сумі 10 921,73 грн, сплаченого за подання позовної заяви (2 427,05 грн - різниця між сплаченою позивачем сумою судового збору та відшкодованою за рішенням місцевого суду), апеляційної (3 640,58 грн) і касаційної (4 854,10 грн) скарг.
4.38 Видача наказу здійснюється Господарським судом Сумської області, до якого згідно із положеннями статті 319 ГПК України повертається справа.
Керуючись статтями 240 300 301 308 311 315 317 ГПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Сумської міської ради задовольнити.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 та рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2022 у справі № 920/1149/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати.
В цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Войтовича Миколи Ігоровича (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Сумської міської ради (код ЄДРПОУ 23823253) 161 803 (сто шістдесят одну тисячу вісімсот три) грн 06 коп. безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати за період з 01.08.2018 до 31.07.2021 та 10 921 (десять тисяч дев`ятсот двадцять одну) грн 73 коп. витрат зі сплати судового збору.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Є. В. Краснов
І. С. Міщенко