21.08.2024

№ 920/3/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 920/3/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець

за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019

у складі колегії суддів: Г. А. Кравчук - головуючий, Г. П. Коробенко, М. Л. Яковлєв

та на рішення господарського суду Сумської області від 08.05.2019

суддя: О. В. Коваленко

за позовом акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз"

до публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

про стягнення 5 777 149,50 грн

за участю представників учасників:

позивача: не з`явилися

відповідача: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" АТ "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз", позивач) звернулося до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", відповідач) заборгованості в сумі 5 777 149, 50 грн, з яких: 4 134 267,00 грн - пеня, 1 642 882,50 грн - штраф.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов`язання за договором №1607000299 від 08.07.2016 у частині обсягів та строку поставки товару.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Сумської області від 08.05.2019 у справі №920/3/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019, в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані неправильним визначенням позивачем періоду нарахування пені та тим, що позивачем пропущений строк спеціальної позовної давності в 1 рік, який встановлений ст. 258 Цивільного кодексу України.

Суди зазначають, що матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем поставки товару на виконання заявки від 07.02.2017, яка була отримана відповідачем електронною поштою та прийнята до виконання, факт часткового виконання зобов`язань з боку відповідача не заперечується позивачем.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 08.05.2019, постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 у справі № 920/3/19 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували при постановленні оскаржуваних рішень норми Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронний цифровий підпис", якими передбачені правила електронного листування.

Крім того, АТ "Укртрансгаз" зазначає про неправильне застосування судами позовної давності у зв`язку з помилковим визначенням початку строку порушеного права позивача на підставі заявки від 07.02.2017, яку позивач на адресу відповідача не надсилав.

Також, АТ "Укртрансгаз" вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. ст. 651 653 Цивільного кодексу України.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відповідач наголошує на тому, що при розгляді справи підтверджено факти оформлення, підписання уповноваженою особою та передачі позивачем заявки від 07.02.2017 відповідачеві на виконання, що на думку відповідача, свідчить про те, що АТ "Укртрансгаз" проявило свою волю, направлену на настання правових наслідків.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

08 липня 2016 року між ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" (покупець) і ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (продавець) укладено договір №1607000299 (договір), відповідно до якого продавець зобов`язувався поставити і передати у власність покупця крани, вентилі, клапани та подібні вироби до труб, котлів, резервуарів, цистерн і подібних виробів (крани, вентилі та клапани (Крани кульові Ду500-Ду1000)), у подальшому іменовані як "товар", найменування, кількість і ціна якого вказані у Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (Додаток №1), а покупець зобов`язувався на умовах цього договору прийняти товар та сплатити його вартість.

Згідно з п. 3.1 договору ціна договору згідно Специфікації складає 58 100 016,00 грн, в т.ч. ПДВ 9 683 336,00 грн.

Пунктами 3.3, 3.4 договору передбачено, що ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Обсяг закупівлі товару може зменшуватися, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця.

Відповідно до п. 4.1 договору сплата вартості поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця по факту поставки окремої партії товару не пізніше 90 робочих днів з дати поставки партії товару.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що товар за цим договором продавець зобов`язується поставити та передати покупцю окремими партіями за письмовими заявками покупця протягом 75 календарних днів з дати відправлення заявки покупцем.

У пункті 5.2 договору сторони погодили, що товар зазначений в Специфікації поставляється продавцем в місця призначення по території України відокремленим підрозділам покупця, згідно заявок покупця, в яких вказуються відвантажувальні реквізити, поштова адреса місця поставки та кількість товару.

Перехід права власності на товар покупцю відбувається в момент передачі цього товару на склад покупця (п.5.4. договору).

Згідно з п. 8.1 договору за порушення строку поставки товару або недопоставку товару продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товару, поставку якого прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад тридцять днів продавець додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Крім того, продавець зобов`язується відшкодувати усі пов`язані з цим збитки.

В пункті 13.1 договору сторони передбачили, що всі зміни та доповнення до цього договору здійснюються за згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди.

У Специфікації (Додаток 1 до договору) зазначено найменування, кількість та ціну товару про поставку, якого сторони домовилися в зазначеному договорі.

17 липня 2017 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, якою зменшено ціну договору на 1 235 250,00 грн (без зміни кількості (обсягу) та якості товару)) шляхом зменшення ціни за одиницю недопоставленого товару, передбаченого договором.

Відповідно до вказаної додаткової угоди ціна договору згідно зі Специфікацією становить 56 864 766,00 грн, в т.ч. ПДВ - 9 477 461,00 грн.

У Специфікації, відповідно до якої здійснюється поставка товару, визначено одиниці виміру, кількість і ціна товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем частково здійснено поставку товару позивачу.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання за вказаним договором у частині обсягів та строку поставки товару позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Позивач зазначає, що 13.10.2017 Філією УМГ "Київтрансгаз" було направлено на адресу відповідача заявку вих.№2401ВИХ-17-706 від 12.10.2017 на поставку партії товару на загальну суму 23 469 750,00 грн.

На думку позивача, вказаний у заявці від 12.10.2017 товар, відповідач зобов`язаний був поставити у строк до 27.12.2017 (включно), проте, у встановлений строк, товар відповідачем поставлено не було.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем надіслано відповідачеві заявку №830/28-04 від 07.02.2017, яка була отримана відповідачем електронною поштою та прийнята до виконання.

Також судами встановлено, що відповідно до інформації, що міститься в базі даних "Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг" Українського інституту інтелектуальної власності, сторінка пошуку в якій розміщена на сайті (http://base.uipv.org/searchBUL/), та п. 3.1 правил Домену.UA, доменне ім`я другого рівня "utg.ua" належить Акціонерному товариству "Укртрансгаз" на підставі свідоцтва №39507 від 15.04.2004, дію якого подовжено до 15.07.2022 (заявка №2002075882).

Крім того, судами встановлено, що на заявці №830/28-04 від 07.02.2017 розміщено реквізит №28 за ДСТУ 4163-2003 "Прізвище виконавця і номер його телефону", а саме: " ОСОБА_1 (044) НОМЕР_1 ".

Вищезазначене доводить факт отримання відповідачем вказаної заявки саме від позивача.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідачем здійснено часткову поставку товару на виконання заявки №830/28-04 від 07.02.2017 та оплату позивачем отриманого товару, факт часткового виконання зобов`язань з боку відповідача не заперечується позивачем, тобто матеріалами справи підтверджується факт виконання умов вказаної заявки від 07.02.2017 обома сторонами.

З огляду на зазначене та на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо підтвердження факту оформлення, підписання уповноваженою особою та передачі позивачем заявки №830/28-04 від 07.02.2017 відповідачеві на виконання, та не доведення позивачем належними та допустимими доказами, того, що ОСОБА_1 не є заступником начальника відділу матеріально-технічного постачання позивача, а поштова адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 не закріплена за ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору, зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Згідно з ч. 3 вказаної статті у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, сторони додатковою угодою №1 від 17.07.2017 лише змінили загальну ціну договору шляхом зміни вартості товару, не змінюючи кількість та якість товару, не вносячи при цьому змін до п. 5.1 договору щодо строків поставки товару. Тому суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що строк виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару має розраховуватися від дати направлення заявки №830/28-04 від 07.02.2017 та датою закінчення такого строку є 25.04.2017 (75 календарних днів з дати відправлення заявки).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З огляду на зазначене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач мав право на нарахування пені з 25.04.2017 по 25.10.2017.

Однак, позивач, звертаючись з позовом, нарахував пеню за період з 28.12.2017 по 25.06.2018, оскільки на думку позивача, товар відповідачем мав бути поставлений у період з 14.10.2017 по 27.12.2017.

Оскільки позивачем неправильно визначено період нарахування пені та заявлено вимоги про стягнення пені за інший період, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач у позові просив стягнути з відповідача 1 642 882,50 грн штрафу за період з 14.10.2017 по 27.12.2017.

З огляду на те, що факт порушення прав позивача з 25.04.2017 встановлено судами попередніх інстанцій, а позивач звернувся до суду з позовом лише 27.12.2018, тобто з пропуском встановленого законом річного строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про застосування позовної давності, що є підставою для відмови в позові в частині стягнення штрафу.

Верховним Судом відхиляються доводи позивача щодо неправильного застосування строків позовної давності з огляду на вищевказане.

Також Верховним Судом відхиляються доводи позивача про те, що заявка від 07.02.2017 є електронним документом, а її надсилання засобами електронного зв`язку зумовлює необхідність її скріплення електронним цифровим підписом, оскільки позивач помилково ототожнює поняття електронного документу та надсилання електронної копії письмового документу засобами електронного зв`язку.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій відповідачем прийнято до виконання спірну заявку від 07.02.2017 та частково поставлено товар, який прийнятий позивачем та оплачений останнім.

Верховним Судом відхиляються доводи позивача щодо порушення судами попередніх інстанцій норм ст. ст. 651 653 ЦК України, оскільки додатковою угодою №1 від 17.07.2017 сторони лише змінили загальну ціну договору, шляхом зміни вартості товару, не змінюючи кількість та якість товару, не вносячи змін до п. 5.1 договору щодо строків поставки товару, тому відсутні підстави для направлення заявки від 12.10.2017. Направлення такої заявки не змінює строків поставки товару.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд констатує, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, що стали підставою для відмови в задоволенні позову відповідно до встановлених обставин.

8. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 08.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 у справі №920/3/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя О. М. Баранець

Суддя В. І. Студенець