ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 920/526/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Баранець О.М., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.;
за участю представників учасників справи:
представника позивача - Лисенко В.О.,
представника відповідача - Сечін С.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Сумської області
(суддя Джепа Ю.А.)
від 06.10.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Владимиренко С.В., судді - Євсіков О.О., Корсак В.А.)
від 21.12.2021
у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"
про стягнення 1 588 276,40 грн,
Короткий зміст позовних вимог та заперечень, суть спору
1. У травні 2021 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" (далі - Товариство) борг у загальній сумі 1 588 276,40 грн, з яких: пеня у сумі 460 716,71 грн, 3% річних у сумі 456 791,13 грн, інфляційних втрат у сумі 670 768,56 грн, а також судовий збір.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов`язання за договором постачання природного газу № 4098/1920-ЕЕ-29 від 24.09.2019 (далі - договір) щодо оплати вартості поставленого природного газу.
3. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на неправильність розрахунку пені, відсутність підстав для її нарахування за період з 26.03.2020 по 17.04.2020 на суму 2 506 821,70 грн, оскільки в цей час тривав карантин. Також відповідач заявив клопотання про зменшення пені на 50 %.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. 24 вересня 2019 року між сторонами укладено договір №4098/1920-ЕЕ-29 постачання природнього газу (договір), на виконання якого Компанія (постачальник) поставила Товариству природний газ по актах приймання-передачі природного газу від 31.10.2019, від 31.12.2019, від 31.01.2020, від 29.02.2020, від 31.03.2020, від 30.04.2020, від 31.05.2020, від 30.06.2020, від 30.09.2020 на загальну суму 38 031686,50 грн.
5. Товариство розрахувалось за поставлений газ, але прострочило строки оплати. Остаточний розрахунок по договору за зобов`язаннями з оплати відповідач здійснив наступним чином: за жовтень 2019 - 18.02.2020; за грудень 2019 - 26.11.2020; за січень 2020 - 18.01.2021; за лютий 2020 - 18.01.2021; за березень 2020 - 22.01.2021; за квітень 2020 - 22.01.2021; за травень 2020 - 22.01.2021; за червень 2020 - 22.01.2021; за вересень 2020 - 22.01.2021.
6. Заборгованість за договором повністю погашена 22.01.2021, що не заперечується сторонами.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
7. Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.10.2021 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у сумі 239911,62 грн, 3% річних у сумі 456 791,13 грн, інфляційні втрати у сумі 670 768,56 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 22 054,36 грн.
8. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 102 819,27 грн суд відмовив у зв`язку зі зменшенням розміру пені, а у частині стягнення пені у сумі 117 985,82 грн суд відмовив у зв`язку з безпідставністю її нарахування.
9. Суд першої інстанції виходив з того, що:
- відповідач прострочив оплату за поставлений позивачем природний газ;
- підстави для нарахування штрафних санкцій з 12.03.2020 відсутні з огляду на положення пункту 15 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 13.04.2020 № 553-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", якими тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням короновірусної хвороби (COVID-19), звільнено виробників теплової енергії від нарахування постачальниками природного газу пені та штрафних санкцій;
- розмір пені, що підлягає стягненню, має бути зменшений на 30%, відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України;
- розрахунок річних та інфляційних втрат є арифметично правильним, тому підлягає задоволенню.
10. 21.12.2021 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення, апеляційну скаргу відповідача задовольнив. Рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким у позові відмовив повністю.
11. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки встановив, що погашення основної частини боргу було здійснено до 01.06.2021, тому відповідно до Закону України від 14.07.2021 №1639-IX "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", що набрав чинності 29.08.2021, нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу
12. У касаційній скарзі скаржник просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог у сумі 220 805, 09 грн та постанову суду апеляційної інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення 1 588 276,40 грн задовольнити повністю.
13. Скаржник визначає підставою касаційного оскарження пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.
14. В обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про можливість зменшення неустойки, застосував норми статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, оскільки не брав до уваги майновий стан позивача, зокрема, наявність податкового боргу, що призвело до безпідставного надання переваги правам відповідача перед правами позивача у справі.
15. Скаржник також вказує, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у стягненні пені за період з 12.03.2020 по 17.04.2020, оскільки неправильно застосував норми пунктів 1 та 15 розділу ІІ Закону України від 13.04.2020 № 553-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", що набрав чинності 18.04.2020, до спірних правовідносин. У цій частині скаржник не визначає пункт та підставу касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 ГПК України.
16. В обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми 7 Закону України від 03.11.2016 № 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", в редакції Закону України № 1639-ІХ від 14.07.2021 "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", оскільки не брав до уваги, що відповідно до частинні першої статті 3 цього Закону для процедури врегулювання заборгованості шляхом реструктуризації, необхідною умовою є включення до реєстру, в якому буде міститись інформація щодо кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню, і висновок Верховного Суду з цього питання відсутній.
17. Скаржник вважає, що відповідно абзацу другого частину першої статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", в редакції Закону України № 1639-ІХ від 14.07.2021, лише участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до статті 4 цього Закону не потребує обов`язкового включення до реєстру, тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що списання нарахованих неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань, процентів річних не ставиться у залежність від виконання будь - яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до певної дати.
18. Скаржник наполягає, що для списання коштів, як складовою процедури врегулювання заборгованості, необхідною умовою є включення до реєстру, в якому буде міститись інформація щодо кредиторської заборгованості. Суд апеляційної інстанції не встановив такі обставини.
19. Товариство у відзиві на касаційній скаргу просить залишити її без задоволення, а скаргу - без змін, посилаючись на те, що:
- скаржник безпідставно посилається на відсутність висновку щодо застосування норми 7 Закону України від 03.11.2016 № 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", оскільки суд апеляційної інстанції правильно врахував висновок Верховного Суду, що норма щодо списання пені, інфляційних витрат, відсотків річних є нормою прямої дії та не потребує від відповідачів вчинення будь-яких інших додаткових дій;
- аргументи позивача стосовно відсутності підстав для застосування положення пункту 15 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 13.04.2020 № 553-ІХ є помилковими, оскільки у постанові від 21.10.2021 року у справі № 922/29/21 Верховний Суд зробив висновок, що звільнення від нарахування пені та штрафних санкцій виробників теплової енергії саме з 12.03.2020 (введення на території України карантину) прямо передбачено в Законі, що узгоджується із приписами статті 58 Конституції України;
- посилання позивача на постанову Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 є помилковим, оскільки у кожній справі суди оцінюють та досліджують різні докази, які сторони подавали в обґрунтування своєї позиції щодо заяви про зменшення розміру санкцій і вже на підставі встановлених обставин ухвалюють рішення відповідно до статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України.
-
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
20. 30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України від 03.11.2016 № 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який передбачав, що:
на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості (частина перша);
на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом (частина третя).
21. Відповідно до установленої судової практики Верховного Суду частина третя статті 7 вказаного Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми Закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом. Застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3 Закону, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом (пункт 30 постанови від 02.10.2020 у справі 911/19/19 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, постанови колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 905/1964/18, від 07.11.2019 у справі № 920/67/19, від 29.05.2019 у справі № 916/2279/18, від 10.06.2019 у справі 904/4592/18; та інші).
22. 29.08.2021 набрав чинності Закон України від 14.07.2021 №1639-IX "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", яким, зокрема, внесено зміни до Закону України від 03.11.2016 №1730-VIII.
23. Цим Законом частини першу статті 7 викладено в такій редакції:
"1. На реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:
підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;
підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
24. Вирішуючи порушені в касаційній скарзі питання, Верховний Суд виходить із того, що у даному випадку викладення законодавцем положень статті 7 Закону у новій редакції не є підставою для зміни судової практики і відступлення від висновку, що така норма є нормою прямої дії у правовідносинах щодо списання нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, оскільки фактично зміни стосувалися текстуально лише дати, до якої має бути здійснено погашення основної частини боргу, та дати виникнення боргу (до 01.06.2021). Суть правовідносин не змінилась.
25. У постанові від 19.01.2022 у справі № 924/298/21 Верховний Суд також дійшов висновку, що внаслідок набрання чинності наведеними законодавчими положеннями у новій редакції відбулася зміна умов, обов`язкових для можливості списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних втрат, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, а саме - така заборгованість повинна утворитися станом на 01.06.2021, крім того, погашення основної частини боргу повинно відбутися до 01.06.2021 або до моменту укладення договору про реструктуризацію.
26. Верховний Суд вважає, що доповнення статті 3 Закону абзацом другим такого змісту: "Участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до статті 4 цього Закону не потребує обов`язкового включення до реєстру", не свідчить, що виключно в такому випадку (проведення взаєморозрахунків) допускається здійснення заходів на виконання Закону без включення до реєстру.
27. На думку Верховного Суду, така норма не впливає на вищенаведений висновок щодо застосування норми статті 7 Закону, яка прямо не передбачає обов`язковість такої умови (включення до реєстру) для списання нарахувань на заборгованість за спожитий газ, і пов`язує право на списання цих сум у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ - у строк до 01 червня 2021 року.
28. Верховний Суд відхиляє аргументи позивача, що із змісту частини першої статті 3 Закон України від 03.11.2016 № 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", у редакції Закону України від 14.07.2021 №1639-IX, що передбачає, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, випливає, що його дія поширюється лише на учасників, що включені до реєстру.
29. Верховний Суд звертає увагу, що сферу дії визначає преамбула та стаття 2 Закону України від 03.11.2016 № 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", у редакції Закону України від 14.07.2021 №1639-IX, відповідно до якої його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ. У цьому Законі прямо не передбачено та не обумовлено, що його положення застосовуються лише до учасників, що включені до реєстру (для порівняння, стаття 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", що регулює подібні правовідносини прямо визначає, що його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру).
30. З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що норми статті 7 Закону України від 03.11.2016 № 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", у редакції Закону України від 14.07.2021 №1639-IX, виключають можливість застосування відносно відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафних та компенсаційних нарахувань, оскільки заборгованість за договором повністю погашена відповідачем 22.01.2021. У такому разі обставини включення до реєстру не мають значення.
31. Зважаючи на те, що відповідно до частини першої та другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, і в даному випадку законодавець, впроваджуючи заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, прямо перебачив звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ шляхом списання неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками у встановлений строк, що свідчить про відсутність порушення прав позивача за будь-яких обставин, Верховний Суд не вбачає жодних підстав для стягнення цієї заборгованості у судовому порядку.
32. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову з підстав застосування норми щодо списання суми боргу, що предметом спору, Верховний суд, що немає необхідності розглядати інші доводи касаційної скарги, що стосуються рішення суду першої інстанції, яке було скасовано.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
33. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної ін-станції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
34. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
35. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанова апеляційного суду ухвалена із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.
Розподіл судових витрат.
36. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі №920/526/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кондратова
Судді О. Баранець
Н. Губенко