№ 920/705/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 920/705/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Лисенка В.О.,

відповідача - акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" - не з`яв.,

розглянув касаційні скарги акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", Компанія) та акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - АТ "Сумське НВО", Товариство)

на рішення господарського суду Сумської області від 28.01.2020

(суддя - Котельницька В.Л.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020

(головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді Шаптала Є.Ю. і Куксов В.В.)

зі справи № 920/705/19

за позовом АТ "НАК "Нафтогаз України"

до АТ "Сумське НВО"

про стягнення 999 969,10 грн.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про стягнення 999 969,10 грн., з яких: 365 007,47 грн. - основний борг, 345 629,85 грн. пені, 76 008,20 грн. - 3% річних, 213 323,58 грн. - "інфляційні втрати".

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 31.10.2016 №5300/1617-БО-29 (далі - Договір) у частині повної та своєчасної оплати за переданий природний газ.

Короткий зміст рішень судових інстанцій

3. Рішенням господарського суду Сумської області від 28.01.2020 у справі №920/705/19: позов задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь Компанії 365 007,47 грн. основного боргу, 170 108 грн. пені, 75 234,79 грн. - 3% річних, 213 323,58 грн. "інфляційних втрат", 14 906,73 грн. судового збору; відстрочено виконання рішення суду на 3 місяці до 28.04.2020; в іншій частині позову відмовлено.

4. Рішення місцевого господарського суду мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог про стягнення за період з листопада 2016 року по квітень 2017 року основного боргу, "інфляційних витрат", 3% річних та пені. При цьому, задовольнивши частково клопотання відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50% та для відстрочення виконання судового рішення до 28.04.2020. Стосовно заявлених до стягнення 5 413,88 грн. пені та 773,41 грн. 3% річних за період з 26.11.2016 по 29.11.2016 судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог на підставі частини третьої статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі №920/705/19:

- скасовано рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства на користь Компанії пені в сумі 170 108 грн., 3% річних у сумі 75 234,79 грн., "інфляційних втрат" у сумі 213 323,58 грн., витрат зі сплати судового збору в сумі 14 906,73 грн.;

- прийнято в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог;

- викладено резолютивну частину рішення господарського суду Сумської області від 28.01.2020 у справі №920/705/19 стосовно позовних вимог про стягнення пені, 3% річних, "інфляційних втрат" та витрат зі сплати судового збору в такій редакції: "Стягнути з акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (40004, м. Суми, вул. Горького, 58; код ЄДРПОУ 05747991) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 20077720) 3% річних в сумі 15 360,31 грн, інфляційні втрати в сумі 66 493,43 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 6 701,92 грн. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені відмовити у повному обсязі";

- у решті рішення господарського суду Сумської області від 28.01.2020 у справі №920/705/19 залишено без змін.

6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована таким:

- наявність боргу у Товариства перед Компанією у сумі 365 007,47 грн. належним чином доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, і, отже, рішення місцевого господарського суду в цій частині є обґрунтованим;

- суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 5 413,88 грн. пені та 773,41 грн 3% річних за період з 26.11.2016 по 29.11.2016 відповідно до приписів частини третьої статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії";

- суд апеляційної інстанції частково не погодився з висновками місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача "інфляційних витрат", 3% річних та пені за період з листопада 2016 року по квітень 2019 року, зазначивши таке:

матеріали справи свідчать, що розрахунки між сторонами Договору за період з 01.01.2016 по 30.04.2019 здійснювалися за рахунок коштів, які перераховувалися на користь позивача виключно із рахунків зі спеціальним режимом використання відповідно до вимог Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 (далі - Порядок №217; у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних відносин);

відповідач не міг самостійно впливати на порядок оплати послуг з постачання природного газу, що надавалися йому позивачем на підставі Договору, оскільки у даному випадку у відповідача була відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за природний газ, тому що всі кошти, які надходять на рахунок відповідача, уповноваженим банком самостійно розподіляються згідно із затвердженим постановами НКРЕКП алгоритмом та перераховуються на рахунок позивача;

матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів, які підтверджували б перерахування коштів з порушенням строків, визначених Порядком №217, тому суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про те, що строки виконання зобов`язання відповідачем за Договором шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання були порушені, у зв`язку з чим безпідставно дійшов і висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, які обраховані позивачем за зобов`язаннями листопада 2016 року - квітня 2017 року;

при цьому, оскільки станом на момент звернення з даним позовом у відповідача існувала заборгованість за спожитий природний газ у квітні 2017 року у сумі

365 007,47 грн., на яку позивачем було нараховано 3 % річних у сумі 15 360,31 грн. за період з 15.12.2017 по 10.05.2019 та "інфляційні витрати" у сумі 66 493,43 грн. за період з 01.12.2017 по 30.04.2019, то суд першої інстанції в цій частині вимог дійшов правомірного висновку про присудження їх до стягнення з відповідача на користь позивача у зв`язку з порушенням умов Договору та на підставі статті 625 Цивільного кодексу України;

судом першої інстанції було надано належну оцінку обставинам справи щодо наявності підстав для зменшення розміру пені на 50%, проте колегія суддів залишає клопотання відповідача про її зменшення без задоволення, оскільки позовні вимоги в частині пені не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

7. У касаційній скарзі Компанія просить: скасувати рішення господарського суду Сумської області від 28.01.2020 у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних; скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 345 629,85 грн., 3% річних у розмірі 60 647,89 грн. та "інфляційних втрат" у розмірі 146 830,15 грн.; прийняти нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 345 629,85 грн., 3% річних у розмірі 60 647,89 грн. та "інфляційних втрат" у розмірі 146 830,15 грн. - задовольнити; судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 16 593,24 грн. за розгляд касаційної скарги покласти на відповідача.

8. Товариство також звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 та рішення господарського суду Сумської області від 28.01.2020 у справі №920/705/19 у частині задоволення позовних вимог Компанії щодо стягнення 365 007,47 грн. основного боргу, 15 360,31 грн. - 3% річних, 66 493,43 грн. "інфляційних втрат", 6 701,92 грн. витрат зі сплати судового збору та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

9. У касаційній скарзі до Верховного Суду Компанія, зазначаючи, що вона не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог, вважає, що такі рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, зокрема статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 549-552 599 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), без дослідження усіх істотних обстави справи. Зокрема, Компанія зазначає, що: суди попередніх інстанцій, відмовляючи у стягненні пені, 3% річних та "інфляційних витрат", не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/16072/16, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18 у подібних правовідносинах, щодо застосування Порядку № 217; сторони прямо передбачили в Договорі (пункт 6.3) обов`язок відповідача за відсутності або несвоєчасності надходження грошей через рахунок із спеціальним режимом використання відповідача сплачувати заборгованість власними коштами у строки, передбачені умовами Договору.

10. У касаційній скарзі Товариство зазначає, що: приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції невірно застосував положення Порядку № 217, без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/13088/18, від 23.09.2019 у справі № 908/885/18, від 03.04.2019 у справі № 906/278/18, від 24.07.2019 у справі № 918/553/18, від 17.12.2019 у справі № 922/932/19, від 18.03.2020 у справі № 908/2304/18, від 31.03.2020 у справі № 917/530/19, від 09.07.2019 у справі № 924/297/18; враховуючи, що кошти за поставлений природний газ за Договором, були перераховані постачальнику на поточний рахунок із спеціальним режимом використання відповідно до вимог Порядку № 217, відповідач не міг самостійно впливати на порядок оплати послуг з постачання природного газу, що надавались йому позивачем на підставі Договору, оскільки у даному випадку у відповідача була відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за природний газ, тому що всі кошти, які надходять на рахунок відповідача, уповноваженим банком самостійно розподіляються згідно із затвердженим постановами НКРЕКП алгоритмом та перераховуються на рахунок позивача; матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів, які б підтверджували перерахування коштів з порушенням строків, визначених Порядком № 217; сума основного боргу в розмірі 365 007,47 грн. також підлягає сплаті в порядку автоматичного перерахування зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки постачальника природного газу за визначеним нормативами (Порядок № 217), тобто відповідач жодним чином не впливав (не міг впливати) та не може впливати на даний час на порядок і строки перерахування зазначених коштів. Отже, немає вини відповідача щодо несвоєчасного перерахування зазначених коштів; на даний час відсутній правовий висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах - щодо правомірності стягнення основної суми боргу за газ, розрахунки за який проводяться згідно з Порядком № 217.

Доводи інших учасників справи

11. Від Компанії відзив на касаційну скаргу не надходив.

12. Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Відповідно до умов укладеного Компанією (постачальник) та Товариством (споживач) Договору:

- постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1);

- природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (пункт 1.2);

- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі (пункт 3.4 Договору);

- оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1);

- у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення

(пункт 8.2).

14. На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 33 046 092,66 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016, від 30.11.2016, від 31.12.2016, від 30.01.2017, від 28.02.2017, від 31.03.2017, від 30.04.2017.

15. Відповідачем було частково оплачено поставлений Позивачем газ, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у сумі 365 007,47 грн., у зв`язку з чим позивач і звернувся з відповідним позовом до господарського суду. На основну заборгованість позивачем нараховано та заявлено до стягнення у судовому порядку пеню, 3 % річних та "інфляційні втрати".

16. Весь обсяг газу, що був переданий за Договором, було використано відповідачем для виробництва теплової енергії, яка була спожита бюджетними установами/організаціями; вказана обставина підтверджується змістом актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2016, від 30.11.2016, від 31.12.2016, від 30.01.2017, від 28.02.2017, від 31.03.2017, від 30.04.2017.

17. Відповідач як станом на період дії Договору, так і станом на день розгляду справи є виробником та постачальником теплової енергії та реалізує її у відповідності до вимог Закону України "Про теплопостачання", Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 20.05.2011 № 322 "Про визначення виробників та виконавців послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в місті Суми", що також підтверджується наявністю ліцензій на виробництво та постачання теплової енергії, копії яких додані до матеріалів справи відповідачем.

18. Відповідно до наданого позивачем розрахунку 01.12.2016 відповідач повністю розрахувався за спожитий природний газ за Договором за жовтень 2016 року.

19. Оскільки станом на 30.11.2016 - день набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" відповідач як виробник та постачальник теплової енергії внаслідок часткового погашення заборгованості за жовтень 2016 року мав заборгованість в сумі 201 125,85 грн., то в силу вимог частини третьої статті 7 вказаного Закону в частині заявленої до стягнення суми штрафних санкцій за період з 26.11.2016 по 29.11.2016 у розмірі 5 413,88 грн. пені та 773,41 грн. 3% річних, судом першої інстанції було відмовлено.

20. Приймаючи оскаржуване судове рішення в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача "інфляційних втрат", 3% річних та пені за період з листопада 2016 року по квітень 2019 року, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки право на нарахування штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань виникло у позивача в силу пунктів 6.1, 8.2. Договору та статті 625 ЦК України, то обґрунтованими і правомірними є такі нарахування: розмір пені за порушення відповідачем зобов`язання з оплати придбаного у період з листопада 2016 року по квітень 2017 року газу становить 340 215,97 грн., розмір "інфляційних нарахувань" становить 14 906,73 грн., розмір 3% річних становить 75 234,79 грн.

21. Суд першої інстанції, враховуючи інтереси обох сторін та те, що природний газ за спірним Договором придбавався відповідачем для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними організаціями і установами, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50% - до 179 108 грн. та для відстрочення виконання судового рішення до 28.04.2020.

22. Судом апеляційної інстанції також зазначено, що розрахунки між сторонами Договору за період з 01.01.2016 по 30.04.2019 здійснювались за рахунок коштів, які перераховувались відповідачем на користь позивача виключно з рахунків зі спеціальним режимом використання. У зв`язку з прийняттям Порядку № 217 державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває теплопостачальну організацію від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки постачальника природного газу (постачальник із спеціальними обов`язками) за визначеними нормативами.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

23. ЦК України:

стаття 11:

- цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочину;

частина перша статті 509:

- зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;

частина перша статті 526:

- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

частина перша статті 530:

- якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін);

частина третя статті 551:

- розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення;

частина перша статті 611:

- у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

стаття 629:

- договір є обов`язковим для виконання сторонами.

частини перша, друга, третя статті 692:

- покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами;

частини перша, друга статті 712:

- за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

24. Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії":

стаття 2:

- дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії;

частина перша статті 5:

- реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року;

частина третя статті 7:

- на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

25. Закон України "Про теплопостачання":

стаття 1:

- поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі - рахунки із спеціальним режимом використання) - рахунки теплопостачальної організації, відкриті в уповноваженому банку і призначені для зарахування коштів, що вносяться споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, для виробництва якої повністю або частково використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником;

частина перша статті 19:

- діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб`єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів;

частини перша, третя, четверта, п`ята статті 19-1:

- оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється;

- оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії;

- кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації.

- цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.

26. Господарський кодекс України (далі - ГК України):

стаття 233:

- у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанції

27. Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про правомірність стягнення з Товариства на користь Компанії 365 007,47 грн. основного боргу за поставлений природний газ; доводи Товариства про автоматичне перерахування зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки постачальника природного газу за визначеним нормативами відповідно до Порядку № 217 судом касаційної інстанції не приймаються з огляду на таке.

28. На виконання вимог статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок №217.

29. Пунктом 1 Порядку №217 передбачено, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

30. Отже, в силу частин четвертої, п`ятої статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" Порядок №217, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 18.06.2014 №217, є спеціальним підзаконним нормативно-правовим актом, що визначає правовідносини між уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання, які відкрито відповідно до цієї постанови, постачальником природного газу для цілей виробництва теплової енергії, теплогенеруючими і теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії, а саме: визначає обов`язковим відкриття теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання гарячої води, з подальшим інформуванням уповноваженим банком НКРЕКП про переліки спеціальних рахунків таких організацій для розрахунків із гарантованим постачальником природного газу (пункти 3, 4, 5, 6 Порядку №217); визначає порядок внесення споживачами, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, вартості спожитих послуг на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів, а також процедуру перерахування уповноваженим банком грошових коштів споживачів згідно з реєстром нормативів, затверджених НКРЕКП, у частині вартості природного газу на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками (пункти 8, 9, 14 Порядку №217).

31. Отже, положеннями Порядку №217 визначено алгоритм розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки теплогенеруючих та теплопостачальних організацій зі спеціальним режимом використання для проведення уповноваженим банком розрахунків відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів з гарантованим постачальником природного газу як ресурсу для виробництва теплової енергії.

32. Разом з тим Порядок №217 не стосується договірних зобов`язань гарантованого постачальника природного газу та теплопостачальної організації як споживача в частині порядку та строків розрахунків за договором постачання та не змінює строків розрахунків за поставку природного газу, які було погоджено сторонами у договорі.

33. Аналіз приписів статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в сукупності з положеннями Порядку №217, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 на виконання статті 19-1 цього Закону, дозволяє дійти висновку, що Порядком №217 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, який усуває теплопостачальні організації від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожиту теплову енергію, вироблену із ресурсу (природного газу), поставленого гарантованим постачальником.

34. Водночас положення Порядку №217 не обмежують теплопостачальні організації у можливості виконати свої договірні зобов`язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності.

35. Визначений Порядком №217 (пункти 8, 9, 13, 14) алгоритм розподілу уповноваженим банком коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води: не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов`язків з оплати отриманого природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником природного газу за невиконання чи неналежне виконання обов`язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу.

36. Отже, положення Порядку №217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію як споживача природного газу можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу (пункт 8.2 договору), а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та "інфляційних втрат".

37. Така правова позиція узгоджується з правовим висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.10.2020 у справі №903/918/19.

38. З урахуванням викладеного відповідач мав можливість погасити заборгованість за отриманий природний газ за Договором.

39. Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з Товариства на користь Компанії 365 007,47 грн. основного боргу, пені в сумі 170 108 грн., 3% річних в сумі 75 234,79 грн., "інфляційних втрат" у сумі 213 323,58 грн. за період з листопада 2016 по квітень 2019 року.

40. Суд апеляційної інстанції викладеного не врахував, припустившись неправильного застосування норм матеріального права - статей 525 526 612 625 629 ЦК України, Порядку № 217.

41. Також Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 5 413,88 грн. пені та 773,41 грн. 3% річних за період з 26.11.2016 по 29.11.2016, нарахованих на заборгованість за жовтень 2016 року, оскільки застосування приписів частини третьої статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.08.2020 у справі № 904/4721/19.

42. Щодо часткового задоволення судом першої інстанції клопотання відповідача та зменшення пені на 50% - до 170 108 грн. Верховний Суд зазначає таке.

Суд першої інстанції, враховуючи інтереси обох сторін, встановивши, що: природний газ за спірним договором придбавався відповідачем для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними організаціями і установами; наявність значної заборгованості з виплати заробітної плати; заборгованість державного бюджету України перед Товариством за різницею в тарифах на виробництво, постачання та транспортування теплової енергії у 2014-2019 роках, керуючись правом, наданим йому статтями 233 ГК України та 551 ЦК України, - дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення з Товариства розміру пені до 50%.

43. З огляду на викладене висновок суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України відповідає висновкам, наведеним у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19 щодо передбаченого статтею 233 ГК України, статтею 551 ЦК України права суду на зменшення пені, яке може бути реалізоване судом у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

44. Таким чином, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення зі справи.

45. Натомість апеляційний господарський суд у розгляді справи:

- припустився неправильного застосування норм матеріального права - статей 525 526 612 625 629 ЦК України; Порядку № 217;

- скасувавши рішення місцевого господарського суду, яке відповідало закону, за відсутності підстав для цього, передбачених статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, припустився й порушення викладених у ній норм процесуального права.

46. Наведене згідно із статтею 312 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційної інстанції та залишення в силі рішення місцевого господарського суду з даної справи і, відповідно, підставою для часткового задоволення касаційної скарги Компанії та відмови у задоволенні касаційної скарги Товариства.

Судові витрати

47. З огляду на викладене та відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом касаційної скарги позивача, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 300 308 309 312 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі №920/705/19 скасувати в частині скасування рішення господарського суду Сумської області від 28.01.2020 у справі №920/705/19 щодо задоволення позовних вимог про стягнення з акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пені в сумі 170 108 грн., 3% річних в сумі 75 234,79 грн., "інфляційних втрат" в сумі 213 323,58 грн., витрат зі сплати судового збору в сумі 14 906,73 грн.

У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі №920/705/19 залишити без змін.

4. Рішення господарського суду Сумської області від 28.01.2020 у справі №920/705/19 залишити в силі.

5. Стягнути з акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 13 759,99 грн. судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова