№ 920/847/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 920/847/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.,

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - Ємельяненко С. В. (адвокат)

відповідача-2 - Гребіник В. В. (адвокат)

відповідача-3 - не з`явився,

третьої особи на стороні позивача - не з`явився,

третьої особи на стороні відповідачів - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Сумбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопментінтернешнл технології"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 (судді: Сулім В. В. - головуючий, Гаврилюк О. М., Ткаченко Б. О.)

та рішення Господарського суду Сумської області від 10.02.2021 (судді: Котельницька В. Л. - головуючий, Заєць С. В., Яковенко В. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" ЛТД

до: 1. Приватного акціонерного товариства "Сумбуд"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопментінтернешнл технології"

3. Сумської міської ради в особі державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління "Центр надання адміністративних послуг м. Суми" Сумської міської ради Матусенко Тетяни Петрівни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Сумиінвест" в особі ліквідатора Кириченка Миколи Петровича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Канівець Людмила Олександрівна

про визнання протиправною та скасування державної реєстрації, визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності договору у вигляді скасування запису,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра" ЛТД (далі - ТОВ "Терра" ЛТД, Позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Сумбуд" (далі - ПрАТ "Сумбуд", Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопментінтернешнл технології" (далі - ТОВ "Девелопментінтернешнл технології", Відповідач-2) та Сумської міської ради в особі державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління "Центр надання адміністративних послуг м. Суми" Сумської міської ради Матусенко Тетяни Петрівни (далі - Державний реєстратор, Відповідач-3) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватного акціонерного товариства "Сумиінвест" в особі ліквідатора Кириченка Миколи Петровича (далі - ПрАТ "Сумиінвест", Третя особа-1) та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Канівець Людмили Олександрівни (далі - Приватний нотаріус, Третя особа-2) про визнання протиправною і скасування державної реєстрації, визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності договору у вигляді скасування запису.

1.2. Позовні вимоги мотивовані незаконною реєстрацією Відповідачем-1 права власності на нерухоме майно, власником якого є Позивач, а також подальшим протиправним відчуженням ПрАТ "Сумбуд" цього нерухомого майна на користь Відповідача-2.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 10.02.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021, позов задоволено.

Скасовано державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 980,4 кв. м, що знаходиться за адресою: Сумська область, АДРЕСА_1"А", за ПАТ "Сумбуд", проведену державним реєстратором реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Матусенко Т. П. 12.11.2015 за номером 12013190, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 774357459101.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 03.02.2016 між ПАТ "Сумбуд" та ТОВ "Девелопментінтернешнл технології", посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Канівець Л. О. за реєстр. № 110.

Скасовано розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритий на об`єкт нерухомого майна № 774357459101 - нежитлове приміщення загальною площею 1 646,8 кв. м, що знаходиться за адресою: Сумська область, АДРЕСА_1, буд. 4"А", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 774357459101, право власності на який зареєстровано за ТОВ "Девелопментінтернешнл технології" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.02.2016, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Канівець Л. О. за реєстр. №110, та на підставі Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І - ІІІ категорії складності СМ № 142170620213, зареєстрованої 03.03.2017 Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради".

2.2. Зазначені судові рішення обґрунтовано тим, що, як свідчать матеріали справи, саме АТ "Сумінвест" станом на час укладення договору купівлі-продажу виробничого об`єкту незавершеного будівництва 1994 року був власником вказаного об`єкта, тобто мав право на користування та розпорядження цим майном. Зазначеного Відповідачі в ході розгляду справи не спростували, доказів, які б підтверджували понесення ПрАТ "Сумбуд" фактичних витрат та їх розміру (частки) на спорудження спірного об`єкта судам надано не було. Таким чином, суди дійшли висновку, що Позивачем належними та допустимими доказами доведені ті обставини, на які він посилався, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, натомість Відповідачем-1 не доведено суду факту законного набуття права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, та факту подальшого відчуження спірного нерухомого майна Відповідачу-2 на законних підставах.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ПрАТ "Сумбуд" просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування місцевим та апеляційним господарськими судами висновків суду касаційної інстанції щодо застосування положень Цивільного кодексу УРСР Господарського процесуального кодексу України, у тому числі норм його статті 92, викладених в постановах від 23.12.2020 у справі №757/28231/13-й, від 02.03.2016 у справі № 6-308цс16, від 03.10.2018 у справі № 369/2770/16-ц, від 07.11.2018 у справі №357/3394/16-ц, від 31.07.2019 у справі № 910/3692/18, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

3.3. Обґрунтовуючи наявність підстав для подання касаційної скарги Відповідач-1 також посилається на те, що господарські суди попередніх інстанцій дослідили неналежним чином зібрані у справі докази, зокрема акт приймання-передачі від 07.09.2014.

3.4. Відзиву на зазначену касаційну скаргу не надходило.

3.5. Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, ТОВ "Девелопментінтернешнл технології" також подало касаційну скаргу, в якій просить визнати їх незаконними і скасувати, а також визнати незаконною та скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 про повернення без розгляду заяви щодо приєднання до апеляційної скарги, і постановити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

3.6. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 77 86 265 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постановах від 05.12.2018 у справі № Б8/036-11, від 14.03.2018 у справі № 903/333/17, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 18.03.2019 у справі № 914/1287/18.

3.7. Додатково обґрунтовуючи наявність підстав для подання своєї касаційної скарги Відповідач-2 посилається на встановлення господарськими судами попередніх інстанцій істотних обставин справи на підставі недопустимих доказів, а саме платіжного доручення від 28.10.1994 про сплату 1 млрд крб.

3.8. У відзиві на зазначену касаційну скаргу ТОВ "Терра" ЛТД просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

4. Обставини встановлені судами

4.1. При розгляді цієї справи господарськими судами попередніх інстанцій було враховано як преюдиційні обставини, встановлені у справі № 920/169/19 за позовом ПрАТ "Сумбуд" до ТОВ "Терра" ЛТД та ПрАТ "Сумінвест" про визнання недійсним договору купівлі-продажу промислового об`єкта незавершеного будівництва від 31.10.1994, укладеного між відповідачами на підставі прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та статей 48 59 128 Цивільного кодексу УРСР.

4.2. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 28.02.2019 у справі №920/169/19 було залучено до участі у вказаній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелопментінтернешнл технології".

4.3. Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.12.2019 у справі №920/169/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020, повністю відмовлено у задоволенні позову.

4.4. Під час розгляду справи № 920/169/19 судами були встановлені наступні обставини.

4.5. 25.10.1993 між Управлінням капітального будівництва ВПБП "Сумбуд" (замовник) і АТ "Сумінвест" (дольовик) було укладено договір №87 співробітництва в будівництві вбудовано-прибудованого приміщення для роботи з дітьми (клуб для роботи з дітьми) в 106 квартирному житловому будинку на АДРЕСА_1"А" м. Суми (далі - договір № 87), відповідно до умов якого замовник взяв на себе функції замовника з проектування та будівництва вбудовано-прибудованого приміщення для роботи з дітьми (клубу для роботи з дітьми загальною площею - 1 663,42 кв. м, в т.ч. площа підвалу - 397,0 кв. м) в 106 квартирному житловому будинку за вказаною адресою, забезпечуючи його фінансування за рахунок дольового внеску АТ "Сумінвест", а дольовик зобов`язався передати замовнику джерела фінансування будівництва об`єкту.

Договором № 87 передбачено, що дольовик відшкодовує витрати замовника за 1992 рік в сумі 2,72 млн крб, за січень - вересень 1993 року в сумі 4,60 млн крб, перераховує дольовий вклад в сумі 29,91 млн крб для продовження будівельних робіт в 1993 - 1994 роках до 20.01.1994, перераховує замовнику 0,93 млн крб. (що складає 2,6% від всього дольового вкладу в сумі 37,23 млн крб) за здійснення функцій замовника до 20.12.1993.

Після закінчення будівництва і введення в експлуатацію об`єкта замовник передає його дольовику.

За умовами цього договору він вступає в силу після його затвердження.

Зазначений договір був затверджений Генеральним директором ВПБП "Сумбуд".

4.6. У подальшому, 31.10.1994 між АТЗТ "Сумінвест" (продавець) та ТОВ "Терра" ЛТД (покупець) було укладено договір купівлі-продажу виробничого об`єкту незавершеного будівництва, за умовами якого продавець продає, а покупець купує незавершене будівництво вбудовано-прибудованого приміщення, яке в проекті визначено як "приміщення для роботи з дітьми", загальною площею 1 650 кв. м, в т.ч. площа підвалу - 397 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1-а, в 106-ти квартирному житловому будинку, що більш повно описано на плані, який є Додатком № 1 до цього договору (далі - договір від 31.10.1994).

Пунктом 2.1. договору від 31.10.1994 передбачено, що покупець сплачує продавцю за об`єкт на зазначений ним розрахунковий рахунок 1 млрд крб. Платіж здійснюється одноразово в повному обсязі у строк до 01.11.1994.

Згідно з п. 3.1. договору від 31.10.1994 покупець набуває права власності на об`єкт після сплати встановленої суми вартості об`єкта у відповідності до п.2.1. даного договору.

При цьому продавець зобов`язаний передати об`єкт і проектно-кошторисну документацію в повному обсязі за актом прийняття-передачі покупцю протягом 5-ти робочих днів після сплати повної вартості об`єкта (п. 3.2.1. договору від 31.10.1994).

Відповідно до п. 3.2.4. зазначеного договору продавець гарантує, що об`єкт не був і не є предметом застави (для отримання кредитів у юридичних та фізичних осіб, отримання іншого майна в постійно чи тимчасове користування, в т.ч. в оренду тощо), а також що у продавця не існує заборгованості перед третіми особами за будівництво об`єкта чи поставки на його адресу будівельних та інших матеріалів, обладнання тощо.

Сторони узгодили, що даний договір може бути розірваний лише за згодою сторін (п. 4.3. договору від 31.10.1994).

За умовами п. 4.5. договору від 31.10.1994 всі питання, що ним не врегульовані, вирішуються на підставі чинного законодавства України.

Згідно з п. п. 5.2., 5.5. договору від 31.10.1994 він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і може бути змінений тільки в письмовій формі за погодженням сторін.

Договір від 31.10.1994 було підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відтисками печаток підприємств.

4.7. Як встановлено господарськими судами, на виконання умов вказаного договору сторони 01.12.1994 склали акт приймання-передачі об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 .

За змістом вказаного акта, об`єкт, переданий від продавця покупцю має таку характеристику: 1) об`єкт є трьохповерховою будівлею з підвалом загальною площею 1650кв.м, загальною будівельною готовністю 82%; 2) інженерні мережі і комунікації виконані у відповідності із проектом, загальною будівельною готовністю 88%; 3) вертикальне планування і благоустрій прилеглої території виконані на 95%; 4) конструкції і матеріали на об`єкті відсутні.

До акта від 01.12.1994 додаються: проектно-кошторисна документація та акти на приховані роботи.

Указаний акт було підписано представниками комісій від обох сторін без зауважень та затверджено керівниками продавця і покупця, підписи яких скріплені відтисками печаток юридичних осіб.

4.8. Господарськими судами також встановлено, що ТОВ "Терра" ЛТД на підставі договору купівлі-продажу частини незавершеного будівництвом нежитлового приміщення від 27.12.2002, посвідченого в цей же день приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Краснощок Л. М. (зареєстровано в реєстрі за № 5115) продало, а ОСОБА_1 придбала 6/100 частин незавершеного будівництвом нежитлового приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складає 76% готовності. За вказаним договором у власність ОСОБА_1 перейшли приміщення загальною площею 102,8 кв. м. Приватним нотаріусом при вчиненні цього правочину перевірено належність продавцю частини приміщення, яке відчужується, і констатовано, що це незавершене будівництвом нежитлове приміщення належить ТОВ "Терра" ЛТД на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.1994 та акта прийому-передачі від 01.12.1994, укладених між АТ "Сумиінвест" та ТОВ "Терра" ЛТД.

4.9. 12.02.2003 на підставі договору купівлі-продажу частини незавершеного будівництвом нежитлового приміщення, посвідченого 12.02.2003 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Краснощок Л. М. (зареєстровано в реєстрі за № 529) ТОВ "Терра" ЛТД продано ОСОБА_2 68/1000 частин незавершеного будівництвом нежтлового приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складає 61% готовності. За вказаним договором у власність ОСОБА_2 перейшли приміщення загальною площею 105,4 кв. м. Приватним нотаріусом при вчиненні цього правочину перевірено належність продавцю частини приміщення, яке відчужується, і констатовано, що це незавершене будівництвом нежитлове приміщення належить ТОВ "Терра" ЛТД на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.1994 та акта прийому-передачі від 01.12.1994, укладених між АТ "Сумиінвест" та ТОВ "Терра" ЛТД.

4.10. Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.03.2018 за індексним номером 117420992, ТОВ "Терра" ЛТД є власником 872/1000 часток незавершеного будівництва вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень під літ. А готовністю 59%, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 25286722, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1508818159101.

4.11. Судами при розгляді справи № 920/169/19 були досліджені наявні в матеріалах справи документи, зокрема, лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях від 06.09.2019, лист Державного архіву Сумської області від 08.10.2019 № СП-85, копії протоколу засідання інвентаризаційної комісії УКБ ВПБП "Сумбуд" від 15.12.1993 та інвентаризаційного опису незавершеного будівництва об`єктів соціально сфери по УКБ ВПБП "Сумбуд" станом на 01.12.1993, відомість розрахунку вартості незавершеного будівництва УКБ ВПБП "Сумбуд" станом на 01.12.1993, акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу ВПБП "Сумбуд" станом на 30.12.1993, План приватизації цілісного майнового комплексу ВПБП "Сумбуд" станом на 20.01.1994.

За результатами такого дослідження встановлено, що у вказаних документах щодо приватизації ВПБП "Сумбуд" не значиться такого об`єкта незавершеного будівництва, як вбудовано-прибудоване приміщення для роботи з дітьми, загальною площею 1650 кв. м, в т.ч. площа підвалу - 397 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в 106-ти квартирному житловому будинку.

Судами також встановлено, що 12.03.2014 Публічне акціонере товариство "Сумбуд" листом № 127/01-1 на запит ОСОБА_3 повідомило, що будівля, про яку йдеться в зверненні, а саме прибудова біля будинку АДРЕСА_1, даному підприємству не належить, а тому вчиняти будь-які дії щодо даної будівлі підприємство не має права. ПАТ "Сумбуд" зроблено запити до БТІ та реєстраційної служби на який отримано відповідь про те, що власник зазначеної будівлі не зареєстрований. Водночас, Публічне акціонере товариство "Сумбуд" зазначило, що громадянка не позбавлена права звернення до міської ради та прокуратури міста Суми щодо визнання зазначеного приміщення безхазяйним та прийняття його в комунальну власність.

4.12. Судами встановлено, що в реєстраційній справі № 774357459101 на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 774357459101 містяться копії наступних документів:

- рішення Виконавчого комітету Сумської міської Ради народних депутатів від 19.03.1992 № 75 "Про реєстрацію 106 квартирного житлового будинку для малих сімей два під`їзда№4а по АДРЕСА_2 як сімейного гуртожитку", згідно з яким зареєстровано 106 квартир в будинку АДРЕСА_1 за вказаною адресою як гуртожитку для тимчасового проживання сімей ВПБП "Сумбуд";

- наказ Регіонального відділення по Сумській області Фонду державного майна України № 62 від 11.02.1994, яким перетворено Державне виробниче проектно-будівельне підприємство "Сумбуд" у Відкрите акціонерне товариство "Сумбуд";

- акт робочої комісії Виробничого проектно-будівельного підприємства "Сумбуд" про прийняття закінченого будівництва, до якого входить:106 квартир житлового будинку на АДРЕСА_2 , вбудовано-прибудований магазин і приміщення для роботи з дітьми від 17.06.1994 № 9. Згідно з висновком даної комісії роботи з будівництва (реконструкції) вбудовано-прибудованого магазина і приміщення для роботи з дітьми в 106 квартирному житловому будинку за наведеною адресою виконані згідно з проектом, будівельними нормами і правилами і відповідають вимогам приймання закінчених будівництвом об`єктів, у зв`язку з чим робоча комісія прийняла рішення, що поданий до прийняття вбудовано-прибудований магазин і приміщення для робот з дітьми в 106 квартирному житловому будинку на АДРЕСА_2 вважати прийнятим від генерального підрядчика в експлуатацію та подати для подальшого затвердження до державної приймальної комісії;

- акт державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту 106 кв. житлового будинку для малих сімей в АДРЕСА_2 ;

- витяг з рішення Виконавчого комітету Зарічної районної Ради народних депутатів від 30.12.1991 № 291 "Про затвердження актів державних комісій про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів", за яким в т.ч. затверджено акт державної комісії про прийняття в експлуатацію 106 квартирного житлового будинку для малосімейних приведеною площею 4723,5 кв. м за поштовою адресою: АДРЕСА_2 ; дозволено замовнику та генпідряднику здійснити передачу вказаного об`єкту в експлуатацію.

- витяг із протоколу № 1 від 19.01.2011 загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Сумбуд", за яким останнє змінює свій тип та стає Публічним акціонерним товариством "Сумбуд".

4.13. Як встановлено судами, 12.11.2015 державним реєстратором Матусенко Т. П. була прийнята і зареєстрована за номером 14253536 заява від ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), до якої заявником додано наступні документи: 1) технічний паспорт на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 виготовлений 25.08.2015 року ТОВ "Сумбудпроект"; 2) акт робочої комісії ВПБП "Сумбуд"; 3) рішення Виконавчого комітету Сумської міської Ради народних депутатів від 19.03.1992 № 75; 4) архівний витяг з рішення Виконавчого комітету Зарічної районної Ради народних депутатів від 30.12.1991 №291.

На підставі поданих документів 12.11.2015 державний реєстратор прав на нерухоме майно Матусенко Т. П розглянула заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 12.11.2015 за реєстраційним номером 14253536 від ОСОБА_4 , що діє на підставі виписки з ЄДР, та прийняла рішення №26075179 про державну реєстрацію прав і їх обтяжень, за яким провела державну реєстрацію права власності: форма власності - приватна, розмір частки - 1, на нежитлове приміщення загальною площею 980,4 кв. м, що розташоване: АДРЕСА_2 за суб`єктом: Публічне акціонерне товариство "Сумбуд", податковий номер 14017843, про що видане свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно індексний номер 47464128 від 12.11.2015.

4.14. У подальшому, 03.02.2016 між Публічним акціонерним товариством "Сумбуд" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Девелопментінтернешнл технології" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець прийняв нежитлове приміщення загальною площею 980,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з п. 2. договору купівлі-продажу від 03.02.2016 відчужуване майно належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 47464128, виданого реєстраційною службою Сумського міського управління юстиції Сумської області 12.11.2015.

Реєстрація права власності за продавцем - Публічним акціонерним товариством "Сумбуд" проведена державним реєстратором реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області Матусенко Т. П. 12.11.2015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №12013190, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованим 12.11.2015 державним реєстром реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області Матусенко Т. П. за № 47464372. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 774357459101.

Відповідно до п. 9. договору купівлі-продажу від 03.02.2016 балансова вартість нежитлового приміщення, що відчужується, становить 603 465,60 грн в т.ч. ПДВ згідно з довідкою, виданою 03.02.2016 УКБ ВАТ "Сумбуд" за №02/05-4. Водночас, відповідно до звіту про оцінку майна, ідентифікатор за базою ФДМУ 885668_23012016_000013, виконаного ТОВ "ЕстейнСервісес" 23.01.2016, ринкова вартість нежитлового приміщення, яке є предметом цього договору, становить 502 888,00 грн без ПДВ.

4.15. Господарські суди також зазначили, що факт набуття права власності на спірний об`єкт підтверджується наступними документами, які містяться в матеріалах справи:

- копією акта приймання-передачі від 07.09.1994, за яким на виконання договору №87 від 25.10.1993 УКБ АТ "Сумбуд" передає, а АТ "Сумиінвест" приймає вбудовано-прибудоване приміщення для роботи з дітьми (клуб для роботи з дітьми загальною площею - 1 653,42 кв. м, в т. ч. площа підвалу - 397,0 кв. м) в 106 квартирному житловому будинку на АДРЕСА_1"А" м. Суми, затвердженого головою правління АТ "Сумбуд";

- копією платіжного доручення від 28.10.1994 про сплату ТОВ "Терра" ЛТД на користь ЗАТ "Сумиінвест" 1 млрд крб на виконання умов договору від 28.10.1994.

4.16. При цьому, як встановлено господарськими судами, оплата зазначених коштів відбулась саме на виконання договору від 31.10.1994, оскільки вказаний договір містить дату "28.10.1994 року" на останньому аркуші після слів "прошито та пронумеровано 3 аркуші".

4.17. Крім того, ухвалою Господарського суду Сумської області від 23.05.2019 було задоволено клопотання Позивача та призначено у справі № 920/847/18 судову будівельно-технічну експертизу. Перед експертом були поставлені наступні питання:

- чи один і той самий об`єкт нерухомого майна відображений у Технічному паспорті від 25.08.2015 на нежитлове приміщення АДРЕСА_1, та у Технічному паспорті від 13.01.2017 на нежитлове приміщення АДРЕСА_1, м. Суми, виготовлених ТОВ "Сумбудпроект", а також у Технічному паспорті від 20.01.2009 на громадський будинок, виготовленому КП "Сумське МБТІ", та у Технічному паспорті ТОВ "Терра" ЛТД від 07.03.2018 на вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення на АДРЕСА_1", м. Суми, виготовленому ФОП Бачинським Олексієм Юрійовичем? Якщо ні, то які між ними існують розбіжності і у чому саме вони полягають?

- який саме об`єкт нерухомого майна розташований за адресою: АДРЕСА_1"А" - об`єкт, характеристики якого вказані у Технічних паспортах на нежитлове приміщення від 25.08.2015 та від 13.01.2017, виготовлених ТОВ "Сумбудпроект", чи об`єкт, характеристики якого наведені у технічному паспорті на громадський будинок від 20.01.2009, виготовленому КП "Сумське МБТІ", та у Технічному паспорті на вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення від 07.03.2018, виготовленому ФОП Бачинським О.Ю.?

- яка на даний час загальна площа нежитлових приміщень об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, 4"А", а також яка площа його 1, 2 і 3 поверхів та підвального приміщення?

- у якому стані на даний час знаходяться нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 - об`єкт незавершеного будівництва, введені в експлуатацію чи готові до експлуатації нежитлові приміщення? Який відсоток готовності до експлуатації даних нежитлових приміщень?

31.03.2020 до місцевого суду від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Проф. М. С. Бокаріуса надійшов висновок експерта за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи №1141/2177/2178/448/449/450/451/452/453/454 від 30.01.2020.

4.18. За результатами аналізу вказаного висновку та відповідно до матеріалів справи, суди дійшли висновку, що судовою будівельно-технічною експертизою було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1, 4"А", знаходиться лише один об`єкт нерухомого майна.

Із даних, наведених у висновку експертів вбачається, що характеристики спірного нерухомого майна такі як загальна площа приміщень будівлі, площа її окремих поверхів, а також стан готовності наближені до характеристик, наведених у Технічному паспорті ТОВ "Терра" ЛТД, а встановлені експертами розбіжності виникли у результаті знесення внутрішніх перегородок у підвалі та на 1-му поверсі будівлі, а також в результаті облаштування Відповідачами даху з металевих профільних листів з гідроізоляцією по дерев`яним стропильним конструкціям.

У той же час, із змісту судової будівельно-технічної експертизи вочевидь вбачається, що об`єкта нерухомого майна - введених в експлуатацію нежитлових приміщень площею 1 646,8 кв. м за вказаною адресою не існує.

Тобто, як встановлено судами, на даний час має місце подвійна державна реєстрація права власності на одне й те ж саме нерухоме майно.

4.19. У свою чергу, підставою для звернення ТОВ "Терра" з цим позовом до суду стала незаконна, на думку останнього, реєстрація Відповідачем-1 права власності на вищевказане нерухоме майно, власником якого є Позивач, а також подальше відчуженням ПрАТ "Сумбуд" цього нерухомого майна на користь Відповідача-2.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

5.2. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Як зазначалося вище, касаційна скарга ПрАТ "Сумбуд" обґрунтована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, у зв`язку з тим, що:

- місцевий суд не звернув увагу на заперечення Відповідачів на відсутність оригіналу акта приймання-передачі від 07.09.1994, за яким на виконання договору № 87 від 25.10.1993 АТ "Сумбуд" передало, а АТ "Сумиінвест" прийняло вбудовано-прибудоване приміщення для роботи з дітьми (клуб для роботи з дітьми загальною площею - 1 653,42 кв. м, в т. ч. площа підвалу - 397,0 кв. м.) в 106 квартирному житловому будинку на АДРЕСА_1"А" м. Суми. У зв`язку з наведеним, на думку заявника, судами не враховано висновки Верховного Суду, викладеної в постанові від 23.12.2020 у справі №757/28231/13-ц, про те, що письмовий доказ не береться до уваги судом, якщо не подано його оригінал, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії такому оригіналу;

- платіжне доручення від 28.10.1994 на суму 1 млрд крб не є доказом перерахування коштів та виконання зобов`язань за договором купівлі продажу і суди неналежним чином дослідили відповідні обставини справи, оскільки згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.07.2019 у справі № 910/3692/18, грошове зобов`язання є виконаним з моменту зарахування коштів на рахунок кредитора;

- суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, щодо необхідності дотримання судами принципів та стандартів доказування при дослідженні обставин справи.

5.4. У свою чергу, у своїй касаційній скарзі ТОВ "Девелопментінтернешнл технології" зазначає, що суди попередніх інстанцій безпідставно прийняли до уваги платіжне доручення від 28.10.1994 на суму 1 млрд крб в якості доказу оплати за договором купівлі-продажу від 31.10.1994, оскільки в його призначенні платежу вказано реквізити іншого договору, який укладено 28.10.1994. У зв`язку з наведеним Відповідач-2 вважає, що місцевим і апеляційним судами було залишено поза увагою правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 05.12.2018 у справі №Б8/036-11 (про те, що право визначати призначення платежу в платіжних документах належить виключно платнику), від 14.03.2018 у справі № 903/333/17 (про те, що платник відповідає за дані, які зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу").

5.5. За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

5.6. Згідно з частинами першою та третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

5.7. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

5.8. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

5.9. При цьому колегія суддів звертає увагу, що важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

5.10. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

5.11. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

5.12. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

5.13. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

5.14. Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.15. Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

5.16. При цьому у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

5.17. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

5.18. З викладеного убачається, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У той же час, з`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

5.19. Як встановлено господарськими судами, предмет договору, за яким 31.10.1994 АТ "Сумиінвест" відчужувало ТОВ "Терра" ЛТД об`єкт незавершеного будівництва (вбудовано-прибудоване приміщення для роботи з дітьми загальною площею 1 650 кв. м, в т.ч. площа підвалу - 397 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1"А", в 106-ти квартирному житловому будинку) будувався за рахунок дольового внеску АТ "Сумінвест" згідно з договором № 87. При цьому АТ "Сумінвест" за умовами договору № 87 компенсувало Позивачу також і витрати за виконання функцій замовника. Тобто, саме АТ "Сумінвест" станом на час укладення договору 1994 року було власником вказаного об`єкта незавершеного будівництва, а відтак мало право на користування та розпорядження цим майном.

Судами попередніх інстанцій також враховано, що факт набуття права власності на спірний об`єкт підтверджують наявні в матеріалах справи документи:

- копія акта приймання-передачі від 07.09.1994, за яким на виконання договору № 87 від 25.10.1993 УКБ АТ "Сумбуд" передає, а АТ "Сумиінвест" приймає вбудовано-прибудоване приміщення для роботи з дітьми (клуб для роботи з дітьми загальною площею - 1 653,42 кв. м, в т. ч. площа підвалу - 397,0 кв. м) в 106 квартирному житловому будинку на АДРЕСА_1"А" м. Суми, затвердженого головою правління АТ "Сумбуд";

- копія платіжного доручення від 28.10.1994 про сплату ТОВ "Терра" ЛТД на користь ЗАТ "Сумиінвест" 1 млрд крб на виконання умов договору від 28.10.1994.

Водночас, місцевим судом при дослідженні оригіналу вказаного платіжного доручення та оригіналу договору від 31.10.1994, укладеного між ТОВ "Терра" ЛТД та ЗАТ "Сумиінвест", встановлено, що оплата зазначених грошових коштів відбулась саме на виконання договору від 31.10.1994, оскільки цей договір містить дату "28.10.1994 року" на останньому аркуші після слів "прошито та пронумеровано 3 аркуші", чим спростовуються відповідні доводи касаційних скарг.

5.20. У свою чергу, господарськими судами попередніх інстанцій відхилені доводи ПрАТ "Сумбуд" про те, що власником об`єкта незавершеного будівництва вбудованого-прибудованого приміщення для роботи з дітьми загальною площею 1 653,42 кв. м в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1"А", було ПВБП "Сумбуд", а АТЗТ "Сумиінвест" ніколи не було власником цього майна, оскільки Відповідачем-1 ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували понесення фактичних витрат та їх розміру (частки) на спорудження спірного об`єкта.

При цьому, за висновком судів, акт робочої комісії Виробничого проектно-будівельного підприємства "Сумбуд" від 17.06.1994 № 9 про прийняття закінченого будівництва (що складається з 106 квартир житлового будинку на АДРЕСА_1"А", вбудовано-прибудований магазин і приміщення для роботи з дітьми) на підставі якого Відповідачем-1 було здійснено реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно не є допустимим та належним доказом набуття останнім права власності на цей об`єкт з огляду на зміст договору № 87, оскільки рішенням Виконавчого комітету Сумської міської Ради народних депутатів від 19.03.1992 № 75 "Про реєстрацію 106 квартирного житлового будинку для малих сімей два під`їзда №4а по АДРЕСА_2 як сімейного гуртожитку" в будинку за вказаною адресою було зареєстровано лише 106 квартир як гуртожиток для тимчасового проживання сімей ВПБП "Сумбуд". Аналогічно, відповідно до витягу з рішення Виконавчого комітету Зарічної районної Ради народних депутатів від 30.12.1991 № 291 "Про затвердження актів державних комісій про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів", наведеним рішенням було затверджено акт державної комісії про прийняття в експлуатацію лише 106 квартирного житлового будинку для малосімейних площею 4 723,5 кв. м за поштовою адресою: АДРЕСА_1"А".

5.21. Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій за результатами дослідження доводів сторін і оцінки поданих ними доказів окремо та в їх сукупності, забезпечивши дотримання стандартів доказування, а також з огляду на встановлені у справі № 920/169/19 обставини дійшли висновку про те, що саме АТ "Сумінвест" в 1994 році було власником вищевказаного об`єкта незавершеного будівництва, а договір від 31.10.1994 був укладений у законний спосіб, майно передано за актом приймання-передачі, і зазначений договір був виконаний сторонами належним чином, що свідчить про наявність порушеного права ТОВ "Терра" ЛТД на спірне нерухоме майно як власника.

5.22. Що стосується доводів ПрАТ "Сумбуд" про безпідставне врахування місцевим судом акта приймання-передачі від 07.09.1994, за яким на виконання договору № 87 від 25.10.1993 АТ "Сумбуд" передало, а АТ "Сумиінвест" прийняло вбудовано-прибудоване приміщення для роботи з дітьми (клуб для роботи з дітьми загальною площею - 1 653,42 кв. м, в т. ч. площа підвалу - 397,0 кв. м) в 106 квартирному житловому будинку на АДРЕСА_1"А" м. Суми, враховуючи заперечення Відповідачів на відсутність оригіналу цього акта, то колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки, як зазначалося вище, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову за результатами дослідження доводів сторін і оцінки поданих ними доказів у їх сукупності (а не одного лише вказаного акта), також врахувавши встановлені у справі №920/169/19 обставини та виникнення правовідносин між сторонами ще у 1994 року, а відтак навіть у разі підтвердження таких доводів ПрАТ "Сумбуд", вони не спростовують зазначених висновків судів та, з урахуванням норм статті 310 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.23. За таких обставин посилання заявників на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, від 31.07.2019 у справі № 910/3692/18, від 05.12.2018 у справі № Б8/036-11, від 14.03.2018 у справі № 903/333/17, стосуються не порушення чи неправильного застосування судами правових норм, а фактично зводяться до незгоди з оцінкою зібраних у справі доказів та спонукання суду касаційної інстанції до їх переоцінки, що, відповідно до норм статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі його повноважень.

5.24. Доводи ПрАТ "Сумбуд" про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, про необхідність дотримання судами принципів та стандартів доказування при дослідженні обставин справи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки: по-перше, як наводилося вище, місцевим та апеляційним господарськими судами було забезпечено належне дотримання таких стандартів і принципів при оцінці поданих сторонами доказів та встановлення істотних обставин справи; по-друге, дотримання судами вказаних стандартів і принципів є обов`язковим під час розгляду будь-якої справи, незалежно від предмета, підстав позову та її фактичних обставин, а відтак зазначені доводи скаржника є також такими, що зводяться до спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів, що, як вже зазначалося, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

5.25. Що стосується посилання ПрАТ "Сумбуд" у своїй касаційній скарзі на неврахування місцевим і апеляційним господарськими судами правової позиції суду касаційної інстанції, викладеної в постановах від 02.03.2016 у справі № 6-308цс16, від 03.10.2018 у справі № 369/2770/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 357/3394/16-ц (відповідно до якої якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається, визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, а тому такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом), то колегія суддів зазначає наступне.

5.26. Господарський суд під час прийняття судового рішення керується не лише тими нормативно-правовими актами, на які посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

5.27. Верховний Суд звертає увагу, що місцевий та апеляційний господарські суди, надаючи оцінку предмету та підставам, визначеним позивачем у позовній заяві, повинні керуватись принципом jura novit curia ("суд знає закони"), відповідно до якого суд під час розгляду справи має перевірити доводи сторін і самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію таких правовідносин та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

5.28. Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права й обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок цієї процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній і резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою принципу jura novit curia.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц, від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц, від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, від 15.06.2021 у справі № 927/531/18, від 19.10.2021 у справі № 910/19021/20.

5.29. Як встановлено господарськими судами, предметом позову у цій справі є вимога, зокрема, про визнати недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 03.02.2016 між ПАТ "Сумбуд" та ТОВ "Девелопмент інтернешнл технології", яка обґрунтована протиправністю відчуження ПрАТ "Сумбуд" спірного майна, власником якого є Позивач.

5.30. У свою чергу, господарські суди попередніх інстанцій в межах заявлених вимог та на підставі встановлених обставин справи визначили відповідне спірним правовідносинам матеріально-правове регулювання та за наслідками його застосування дійшли висновку про наявність підстав для визнання недійсним вказаного договору.

5.31. Таким чином, враховуючи наведене, а також загальний характер правової позиції Верховного Суду, на неврахування судами якої посилається ПрАТ "Сумбуд", колегія суддів вважає вищевказані доводи скаржника необґрунтованими, а зазначену правову позицію суду касаційної інстанції - нерелевантною по відношенню до спірних правовідносин.

5.32. Обґрунтовуючи наявність підстав для подання своєї касаційної скарги, ТОВ "Девелопментінтернешнл технології" посилається, у тому числі, на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду про застосування норм статті 265 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постанові від 18.03.2019 у справі № 914/1287/18, щодо відсутності встановленої у Законі України "Про судовий збір" ставки судового збору, який підлягає сплаті при поданні заяви про приєднання до апеляційної скарги.

5.33. Відповідно до статті 265 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки. Заяву про приєднання до апеляційної скарги може бути подано до початку розгляду справи в суді апеляційної інстанції. До заяви про приєднання до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази надсилання (направлення) копії заяви іншим учасникам справи.

5.34. З викладеного убачається, що наведеними положеннями чинного процесуального законодавства чітко передбачено обов`язок особи, яка бажає приєднатися до вже поданої апеляційної скарги, сплатити судовий збір, додавши до своєї заяви відповідні документи.

5.35. Не подання особою вказаних доказів виключає можливість такої особи приєднатися до апеляційної скарги.

Подібну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 911/772/18.

5.36. Водночас, як убачається зі змісту судових рішень у справі №914/1287/18, на яку посилається ТОВ "Девелопментінтернешнл технології", у заяві про приєднання до апеляційної скарги заявники вказували на їх звільнення від сплати судового збору, оскільки вони є учасниками бойових дій, що підтверджується відповідними посвідченнями. У зв`язку з наведеним Верховний Суд не погодився з висновками суд апеляційної інстанції про те, що заявниками не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо їх звільнення від сплати судового збору за подання заяви про приєднання до апеляційної скарги.

5.37. З викладеного убачається, що постанова Верховного Суду у справі №914/1287/18 хоча і прийнята за подібного правового регулювання, однак за відмінних фактичних обстави, у зв`язку з чим наведена у вказаній постанові правова позиція не могла бути врахована судами при розгляді цієї справи з огляду на неподібність правовідносин.

5.38. Що стосується доводів Відповідач-2 про те, що господарські суди попередніх інстанцій встановили істотні обставини справи на підставі недопустимих доказів - платіжного доручення від 28.10.1994 про сплату 1 млрд крб (у зв`язку з чим, на думку ТОВ "Девелопментінтернешнл технології", судами не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20), то колегія суддів зазначає наступне.

5.39. Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України ("допустимість доказів") обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Отже, допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування (постанови Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №913/38/20, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 26.02.2021 у справі №908/2847/19, від 14.04.2021 у справі № 910/7431/19).

5.40. Водночас, за змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

5.41. При цьому відповідно до положень пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України до повноважень суду касаційної інстанції віднесено вирішення питання тільки щодо допустимості доказу. Установлення цього дефекту доказу є питанням права в тому значенні, що висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.

5.42. У той же час, скаржником взагалі не зазначено наявності передбачених чинним законодавством обставин, які б зумовлювали визнання оціненого судами доказу - платіжного доручення від 28.10.1994 на суму 1 млрд крб недопустимим.

Доводи скаржника зводяться до необхідності вирішення питання щодо належності доказу, тобто переоцінки його змісту, що виходить за межі визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України повноважень суду касаційної інстанції.

5.43. Таким чином, скаржник помилково ототожнює категорії належності та допустимості доказів і не враховує вимоги частини другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої саме суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справа № 920/505/20.

5.44. Отже, доводи заявника про встановлення місцевим і апеляційним судом істотних обставин справи на підставі недопустимого доказу, яким він вважає платіжне доручення від 28.10.1994 на суму 1 млрд крб, є необґрунтованими.

5.45. Інші доводи скаржників про необґрунтованість та незаконність оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій є неаргументованими та відхиляються колегією суддів як такі, що спрямовані на переоцінку доказів з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що, як вже неодноразово зазначалося, виходить за межі встановленої законом компетенції Верховного Суду.

5.46. Саме лише прагнення скаржників здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.47. До того ж, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

5.48. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Сумбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопментінтернешнл технології" не підлягають задоволенню, а оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

6.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. Відповідно до частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Ураховуючи залишення касаційних скарг Приватного акціонерного товариства "Сумбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопментінтернешнл технології" без задоволення, судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на заявників.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Сумбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопментінтернешнл технології" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 та рішення Господарського суду Сумської області від 10.02.2021 у справі №920/847/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді І. С. Берднік

І. С. Міщенко