№ 920/956/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 920/956/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 (колегія суддів: Разіна Т. І., Іоннікова І. А., Тарасенко К. В.)

та рішення Господарського суду Сумської області від 04.03.2019 (суддя Резніченко О. Ю.)

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут"

про стягнення 763 915,65 грн заборгованості відповідно до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000180/Н036, укладеного між сторонами 01.07.2015,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ ""Укртрансгаз") звернулося з позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут" (далі - ТОВ "Сумигаз Збут") на свою користь 763 915,65 грн, у тому числі 465 824, 84 грн -пеня, 128 050,00 грн - три проценти річних, 170 040,81 грн -інфляційні збитки відповідно до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000180/Н036, укладеного між сторонами 01.07.2015.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 01.07.2015 № 1506000180/Н036 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами в частині своєчасної оплати за надані послуги з транспортування природного газу.

1.3. У відзиві на позов відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив повністю, мотивуючи це тим, що він є суб`єктом господарювання, основним видом діяльності якого є діяльність з постачання природного газу. Предметом його діяльності, зокрема, є надання населенню, бюджетним установам та організаціям, промисловим підприємствам, а також іншим юридичним особам послуг з постачання природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ.

Відповідачем на виконання пункту 5.6 договору починаючи з червня 2016 року здійснювалися щоденні перерахування коштів на поточні рахунки позивача із спеціальним режимом використання. Відповідачем було сплачено кошти за період з квітня 2016 року по грудень 2017 року на загальну суму 41 517 914,12 грн, а також відповідно до спільних протокольних рішень було сплачено кошти на загальну суму 59 482 166,34 грн, що в сукупності становить 101 000 080,46 грн.

Підписання сторонами протягом 2016 - 2017 років спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, наказу Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 № 55/57/43, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688, свідчить, що сторони фактично погодились, що оплата наданих послуг з транспортування газу за договором №1506000180/Н036 від 01.07.2015 підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення.

Підписанням Спільних протокольних рішень сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за послуги з транспортування газу, надані відповідно до договору №1506000180/Н036 від 01.07.2015.

Для стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, необхідно, щоб оплата за послуги з транспортування газу була здійснена поза межами порядку, встановленого спільними протокольними рішеннями.

Відповідач вказував, що ним вжито усіх належних від нього заходів щодо належного виконання грошового зобов`язання в частині погашення заборгованості перед позивачем за послуги з транспортування природного газу.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 04.03.2019 позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Сумигаз Збут" на користь АТ "Укртрансгаз" 437 280,33 грн пені, 128050,00 грн трьох процентів річних, 170 040,81 грн інфляційних збитків, 11030,56 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

2.2. Рішення мотивовано тим, що відповідачем неналежно виконані договірні зобов`язання щодо своєчасної оплати наданих послуг, оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене умовами укладеного між сторонами договору, а стягнення інфляційних збитків та трьох процентів річних передбачене діючим законодавством України. Разом з тим, місцевий суд вважав, що позивач звернувся з позовними вимогами щодо стягнення з відповідача пені у сумі 28 544,51 грн, нарахованої за період з 16.11.2017 до 29.11.2017 зі спливом строку позовної давності, а тому дійшов висновку про відмову у задоволенні вищевказаних позовних вимог.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2019 рішення Господарського суду Сумської області від 04.03.2019 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

2.4. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що укладаючи спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, сторони фактично погодились, що залишок оплати наданих послуг за договором № 1506000180/Н036, підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного такого спільного протокольного рішення, тобто тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків за поставлений природний газ за цим договором, і тому підставами для стягнення пені, штрафу, відсотків річних та інфляційних втрат необхідно, щоб оплата за газ була здійснена поза межами порядку, встановленого спільними протокольними рішеннями. З огляду на особливості здійснення господарської діяльності між підприємствами ПЕК та законодавчо-обумовлену специфіку взаємовідносин між суб`єктами, що проводять господарську діяльність в енергетичній галузі, ТОВ "Сумигаз Збут" було позбавлено можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставлений природний газ, що в свою чергу свідчить про відсутність вини відповідача у простроченні платежів, а тому в силу статті 218 Господарського кодексу України, статті 614 Цивільного кодексу України, виключає застосування наслідків за порушення грошового зобов`язання.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У своїй касаційній скарзі АТ "Укртрансгаз" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі № 920/956/18 та рішення Господарського суду Сумської області від 04.03.2019 й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

3.2. Скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами положень статей 526 530 612 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, стверджує, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (пункт 7 Порядку).

3.3. Отже, розрахунки, які здійснюються за Порядком, є лише одним із способів виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором і вказаний Порядок, затверджений постановою КМУ № 20 від 11.01.2005, не змінював та не змінює строки виконання відповідачем грошових зобов`язань перед позивачем за договором, передбачених умовами пункту 5.6 договору (до двадцятого числа місяця, наступного за звітним).

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 01.07.2015 між АТ "Укртрансгаз" та ТОВ "Сумигаз Збут" укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000180/Н036 відповідно до якого позивач (газотранспортне підприємство) зобов`язується надати відповідачу (замовнику) послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу відповідача від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а відповідач зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору.

4.3. Відповідно до пункту 11.1 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє в частині транспортування газу з 01.07.2015 до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за надані послуги - до повного виконання відповідачем своїх зобов`язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

4.4. Оскільки жодна із сторін договору не заявила про припинення його дії чи про перегляд умов договору, останній продовжує свою дію до 31.12.2018.

4.5. Приписами пункту 3.1 та пункту 3.4 договору встановлено, що послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

4.6. Відповідно до пункту 5.5. договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

4.7. Разом з тим, пунктом 5.6 договору визначено, що у випадку якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

4.8. Пунктом 7.3 договору встановлено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

4.9. Суд апеляційної інстанції установив, що позивачем у період з квітня 2016 року по грудень 2017 року були надані послуги відповідачу із транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 101000080,46 грн, у тому числі в квітні 2016 року на суму 3 827 906,80 грн, у травні 2016 року на суму 1 785 223, 60 грн, у червні 2016 року на суму 996 314, 32 грн, у липні 2016 року на суму 1 000 771,64 грн, у серпні 2016 року на суму 1 043 962,85 грн, у вересні 2016 року на суму 1 904 552,88 грн, у жовтні 2016 року на суму 5 297 961,98 грн, у листопаді 2016 року на суму 9 448 977,85 грн, у грудні 2016 року на суму 12 513 046,42 грн, у січні 2017 року на суму 12 170 857, 34 грн, у лютому 2017 року на суму 10 434 323,66 грн, у березні 2017 року на суму 7 590 320,75 грн, у квітні 2017 року на суму 5 136 226, 73 грн, у травні 2017 року на суму 2065996,31 грн, у червні 2017 року на суму 1382610,78 грн, у липні 2017 року на суму 1390358,78 грн, у серпні 2017 року на суму 1388064,19 грн, у вересні 2017 року на суму 1787349,50 грн, у жовтні 2017 року на суму 4450007,18грн, у листопаді 2017 року на суму 7 142 065,85 грн, у грудні 2017 року на суму 8243580,31 грн, що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

4.10. Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумській області, Департаментом фінансів Сумської облдержадміністрації, ТОВ "Сумигаз Збут", ПАТ "Укртрансгаз" та НАК "Нафтогаз України" укладені Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України № 1255/у від 18.04.2016 на суму 10 000 000,00 грн, № 1596/у від 20.05.2016 на суму 3289000,00грн, № 1786/у від 21.06.2016 на суму 3500000,00 грн, № 1814/у від 24.06.2016 на суму 10 476 349,02 грн, № 1922/у від 20.07.2016 на суму 100 000,00 грн, № 2166/у від 17.08.2016 на суму 300 000, 00 грн, № 2376/у від 19.09.2016 на суму 400 000 грн, № 2519/у від 19.00.2016 на суму 400 000 грн, № 2946/у від 18.11.2016 на суму 1 500 000, 00грн, № 3277/у від 16.12.2016 на суму 5 000 000 грн, № 547/у від 20.01.2017 на суму 2 000 000,00 грн, № 549/у від 20.01.2017 на суму 6 000 000,00 грн, № 548/у від 20.01.2017 на суму 10 000 000,00 грн. У вказаних спільних протокольних рішеннях було врегульовано порядок погашення боргу за послуги, надані у 2016 році. У пункті 2.5. визначено, що ТОВ "Сумигаз Збут" (сторона - 3) перераховує ПАТ "Укртрансгаз" (сторона - 4) кошти з призначенням платежу "Постанова уряду від 11.01.2005 № 20, дата та номер спільного протокольного рішення за транспортування природного газу за 2016 рік, договір від 01.07.2015 № 1506000180/НО3".

4.11. Також між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумській області, Департаментом фінансів Сумської облдержадміністрації, ТОВ "Сумигаз Збут", ПАТ "Укртрансгаз" та НАК "Нафтогаз України" були укладені Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України № 1373/у від 21.02.2017 на суму 3000000,00 грн, № 1292/у від 20.02.2017 на суму 2 000 000,00 грн, № 1783/у від 17.03.2017 на суму 1 500 000,00 грн, № 1785/у від 17.03.2017 на суму 3 700 000,00 грн, № 1784/у від 17.03.2017 на суму 1 800 000,00 грн, № 2260/у від 19.04.2017 на суму 1 719 693,41 грн, № 2259/у від 19.04.2017 на суму 3 000 000,00 грн, № 2258/у від 19.04.2017 на суму 6 000 000,00 грн, № 2702/у від 18.05.2017 на суму 2 059 300,14 грн, № 2945/у від 19.06.2017 на суму 1 600 000,00 грн, № 3056/у від 18.07.2017 на суму 900 000,00 грн, № 3299/у від 17.08.2017 на суму 158 460,53 грн, № 3573/у від 20.09.2017 на суму 159 595,07 грн. У вказаних спільних протокольних рішеннях було врегульовано порядок погашення боргу за послуги, надані у 2017 році. У пункті 2.5. визначено, що ТОВ "Сумигаз Збут" (сторона - 3) перераховує ПАТ "Укртрансгаз" (сторона - 4) кошти з призначенням платежу "Постанова уряду від 11.01.2005 № 20, дата та номер спільного протокольного рішення за транспортування природного газу за 2017 рік, договір від 01.07.2015 № 1506000180/НО36".

4.12. Відповідно до розрахунку заборгованості позивача загальна вартість послуг транспортування природного газу за період з квітня 2016 року по грудень 2017 року становить 101 000 080,46 грн.

4.13. Разом з тим, у вищевказаний період відповідачем було сплачено позивачу кошти на загальну суму 41 517 914,12 грн, а також відповідно до спільних протокольних рішень було сплачено кошти на загальну суму 59 482 166,34 грн, що в сукупності становить 101 000 080,46 грн.

4.14. Тобто, розрахунки між сторонами за договором здійснювались двома способами: укладенням спільних протокольних рішень та коштами, які перераховувались відповідачем на користь позивача виключно з рахунку із спеціальним режимом використання, у строки передбачені пунктом 5.6 договору.

4.15. Відповідно до 7.3 договору №1506000180/Н036, сторони встановили, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 цього договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

4.16. Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 465 824,84 грн пені, 128 050,00 грн трьох процентів річних, 170 040,81 грн інфляційних втрат через неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000180/Н036 від 01.07.2015.

4.17. Як убачається зі змісту Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій, компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

4.18. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

4.19. Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

4.20. Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок від 11.01.2005 № 20.

4.21. Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

4.22. Аналогічний правовий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 та у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №906/159/19.

4.23. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України і статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.24. У частині першій статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

4.25. За змістом статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

4.26. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

4.27. У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 Цивільного кодексу України).

4.28. Статтею 12 Господарського кодексу України передбачено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

4.29. Як установлено судом апеляційної інстанції, розрахунки між сторонами за договором здійснювались двома способами: укладенням спільних протокольних рішень та коштами, які перераховувались відповідачем на користь позивача виключно з рахунку із спеціальним режимом використання, у строки передбачені пунктом 5.6 Договору за рахунок коштів, отриманих в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

4.30. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що встановлені вище обставини, що стосуються порядку розрахунків, свідчать про те, що відповідач, не міг, в силу норм діючого законодавства України, у тому числі попередньо затвердженого алгоритму розподілу коштів, вплинути на процес здійснення розрахунків з позивачем.

4.31. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підписання сторонами спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ", Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України і Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688, враховуючи зміст протокольних рішень і первинних документів, складених на їх виконання, а також виконання умов договору, підтверджує в сукупності те, що сторони узгодили, що залишок оплати за договором проводиться шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення, а день проведення таких розрахунків є одночасно і днем погашення заборгованості за природний газ у відповідному місяці за договором.

4.32. Отже, заборгованість за договором підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення, що також узгоджується з приписами статей 7 12 Господарського кодексу України.

4.33. Водночас апеляційним судом правомірно зауважено, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних повинно відбуватися у разі порушення стороною умов та обов`язків спільних протокольних рішень, укладених на виконання Договору № 1506000180/Н036, оскільки даними протокольними рішеннями змінюється порядок та строки проведення розрахунків за надані за даним договором послуги.

4.34. Таким чином рішення суду апеляційної інстанції прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

5.3. Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.4. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.5. Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.6. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.7. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження та не спростовують обставин справи, на які посилався суд як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень у справі не вбачається.

5.8. Поряд з тим Верховний Суд погоджується з доводами, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, як такими, що узгоджуються із встановленими судами обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2019 та рішення Господарського суду Сумської області від 04.03.2019 у справі №920/956/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков