ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2024 року
м. Київ
cправа № 921/245/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Іщенка Віталія Юрійовича
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 (колегія суддів: Кравчук Н. М. - головуючий, Малех І. Б., Плотніцький Б. Д.) і ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24.04.2024 (суддя Шумський І. П.)
за заявою Бережанської міської ради
про забезпечення позову у справі
за позовом Бережанської міської ради
до Фізичної особи - підприємця Іщенка Віталія Юрійовича
про стягнення 1 847 193,89 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст обставин справи
1.1. 21.03.2024 Бережанська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Іщенка Віталія Юрійовича (далі - ФОП Іщенко В. Ю.) про стягнення 1 847 193,89 грн безпідставно збережених коштів - орендної плати за фактичне користування земельними ділянками.
1.2. Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі № 921/245/24 позовну заяву Бережанської міської ради з доданими до неї матеріалами передано за виключною територіальною підсудністю до Господарського суду Тернопільської області.
1.3. 22.04.2024 Бережанська міська рада звернулася до Господарського суду Тернопільської області із заявою про забезпечення позову, у якій просила вжити заходи забезпечення позову у справі за позовною заявою Бережанської міської ради до ФОП Іщенка В. Ю. шляхом накладення арешту в межах ціни позову 1 847 193,89 грн до вирішення справи по суті на нерухоме майно, яке належить ФОП Іщенку В. Ю. на праві власності, а саме:
- на нежитлову будівлю, контору площею 196,8 м2 за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, м. Бережани, вул. Золочівська, 4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2831775161040);
- комплекс нежитлових будівель та споруд загальною площею 8454,30 м2, який складається з: візіровочної лабораторії під літерою "Б" площею 264,3 м2, пожежного депо під літерою "В" площею 24,3 м2, караульного приміщення під літерою "Г" площею 23,00 м2, ваги під літерою "Д" площею 38,4 м2, гаражів під літерою "Ж" площею 125,7 м2, складу під літерою "З" площею 131,2 м2, піднавісу під літерою "І" площею 332,6 м2, насосної станції під літерою "К" площею 18,5 м2, конюшні під літерою "Л" площею 162,6 м2, конюшні під літерою "М" площею 268,2 м2, крупорушки під літерою "Н" площею 96,2 м2, зерносушки під літерою "О, П" площею 125,2 м2, вбиральні під літерою "Р" площею 11,4 м2, складу під літерою "С" площею 1194,1 м2, складу під літерою "Т" площею 1194,1 м2, складу під літерою "Ф" площею 975,3 м2, зерносушки під літерою "Ц" площею 42,1 м2, зерносушки під літерою "Ш" площею 20,8 м2, складу під літерою "Щ" площею 2164,7м2, зерносушки під літерою "Ю" площею 21,5 м2, складу під літерою "Я" площею 1220,1 м2 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2831590561040).
1.4. Заява Бережанської міської ради обґрунтована тим, що предметом позову у справі є стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельними ділянками площею 4,1698 га з кадастровим номером 6120410100:04:001:0233 та площею 0,2455 га з кадастровим номером 6120410100:04:002:0234 у розмірі 1 847 193,89 грн. Заявник, зокрема, зазначав, що в разі задоволення позовних вимог виконання у майбутньому судового рішення про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельними ділянками безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач фінансову (грошову) можливість для виконання рішення суду. Відповідно до інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно перелік нерухомого майна, що є предметом забезпечення, належить на праві власності ФОП Іщенку В. Ю. Згідно з протоколом електронного аукціону №CSE001-UA-20231204-07178 від 21.12.2023 та протоколом електронного аукціону №CSE001-UA-20240103-91742 від 30.01.2024 ФОП Іщенко В. Ю. виставляв на електронний аукціон (продаж) виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, що розташований у м. Бережани Тернопільської області. Об`єкт продажу складається з комплексу нежитлових будівель та споруд загальною площею 8454,3 м2 за адресою: Тернопільська область, м. Бережани. За твердженням заявника, вказані обставини свідчать про вчинення ФОП Іщенком В. Ю. дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, зокрема, шляхом реалізації наявного на праві власності майна.
2. Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі
2.1. Згідно з ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24.04.2024, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 у справі № 921/245/24, заяву від 19.04.2024 Бережанської міської ради про забезпечення позову, задоволено.
Накладено арешт в межах грошової суми 1 847 193,89 грн до вирішення справи по суті на нерухоме майно, а саме:
- на нежитлову будівлю, контору площею 196,8 м2 за адресою Тернопільська область, Тернопільський район, м. Бережани, вул. Золочівська, 4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2831775161040);
- комплекс нежитлових будівель та споруд загальною площею 8454,3 м2, який складається з візіровочної лабораторії під літерою "Б" площею 264,3 м2, пожежного депо під літерою "В" площею 24,3 м2, караульного приміщення під літерою "Г" площею 23,00 м2, вагів під літерою "Д" площею 38,4 м2, гаражів під літерою "Ж" площею 125,7 м2, складу під літерою "З" площею 131,2 м2, піднавісу під літерою "І" площею 332,6 м2, насосної станція під літерою "К" площею 18,5 м2, конюшні під літерою "Л" площею 162,6 м2, конюшні під літерою "М" площею 268,2 м2, крупорушки під літерою "Н" площею 96,2 м2, зерносушки під літерою "О, П" площею 125,2 м2, вбиральні під літерою "Р" площею 11,4 м2, складу під літерою "С" площею 1194,1 м2, складу під літерою "Т" площею 1194,1 м2, складу під літерою "Ф" площею 975,3 м2, зерносушки під літерою "Ц" площею 42,1 м2, зерносушки під літерою "Ш" площею 20,8 м2, складу під літерою "Щ" площею 2164,7 м2, зерносушки під літерою "Ю" площею 21,5 м2, складу під літерою "Я" площею 1220,1 м2 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2831590561040).
Суд визначив стягувачем за цією ухвалою Бережанську міську раду, а боржником - ФОП Іщенка В. Ю.
2.2. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, виходив із того, що ФОП Іщенком В. Ю. вчинялися дії, спрямовані на відчуження власних активів (нерухомого майна), а саме комплексу нежитлових будівель та споруд загальною площею 8454,3 м2, який знаходиться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, м. Бережани, вул. Золочівська, 4/1. Суд першої інстанції, встановивши наявність прямого зв`язку між запропонованим позивачем заходом забезпечення позову і предметом позову, визнав обґрунтованими доводи заявника щодо накладення арешту на наведене у заяві нерухоме майно відповідача в межах заявленої до стягнення у справі № 910/3498/24 грошової суми 1 847 193,89 грн. При цьому суд першої інстанції виснував, що такі заходи забезпечення позову не позбавляють ФОП Іщенка В. Ю. права володіти та користуватися належним йому майном.
Суд апеляційної інстанції констатував, що доводи ФОП Іщенка В. Ю. не підтвердилися під час розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують висновків, покладених в основу оскарженої ухвали місцевого господарського суду.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. ФОП Іщенко В. Ю. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24.04.2024 у справі № 921/245/24, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Бережанської міської ради до ФОП Іщенка В. Ю. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно в межах грошової суми 1 847 193,89 грн до вирішення справи по суті.
3.2. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на неправильне застосування норм процесуального права, зокрема статей 136- 139 Господарського процесуального кодексу України. ФОП Іщенко В. Ю. зазначає, що за відсутності доказів про оцінку майна, на яке накладений арешт, та, незважаючи на те, що в протоколах електронних торгів, на які посилалися суди попередніх інстанцій, визначена стартова ціна кожного лота (об`єкта), яка складає 6 000 000,00 грн, суд наклав арешт на все майно відповідача при заборгованості на суму 1 847 193,89 грн. На думку скаржника, таке накладення арешту є надмірним способом забезпечення захисту прав позивача. ФОП Іщенко В. Ю. також стверджує про наявність у нього іншого нерухомого майна, тому вважає, що рішення суду може бути виконане за рахунок іншого майна відповідача. ФОП Іщенко В. Ю. вважає, що суди не встановили реальної загрози невиконання можливого рішення суду, а застосовані заходи забезпечення позову не є співмірними з вартістю майна, на яке накладено арешт, тому зазначає, що його права порушені безпідставним обмеженням його у праві власності на нерухоме майно.
3.3. Бережанська міська рада у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, тому просить залишити без задоволення касаційну скаргу ФОП Іщенка В. Ю., а постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24.04.2024 у справі № 921/245/24 залишити без змін.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
4.2. Дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке.
4.3. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, про задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах грошової суми, яка заявлена до стягнення.
4.4. Колегія суддів зазначає, що реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
4.5. Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
4.6. Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
4.7. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22.
4.8. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
4.9. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23.
4.10. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.
4.11. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
4.12. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.
4.13. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 31.05.2023 у справі № 906/1223/22, від 21.12.2022 у справі № 911/121/22.
4.14. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 922/1583/23, від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
4.15. Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності (такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23).
4.16. При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
4.17. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
4.18. Верховний Суд зазначає, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 01.07.2024 у справі № 916/770/24, від 26.06.2024 у справі № 916/938/24.
4.19. За змістом частини 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.
4.20. Верховний Суд також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22.
4.21. Колегія суддів зазначає, що у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, про вжиття яких просить у суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди у його господарській діяльності (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).
4.22. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву Бережанської міської ради про забезпечення позову, зазначив, що заявлена до стягнення з відповідача грошова сума складає 1 847 193,89 грн та складається з коштів, обрахованих позивачем як плата за фактичне користування земельними ділянками з кадастровими номерами 6120410100:04:002:0234, 6120410100:04:001:0233. Відповідно до інформаційних довідок Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 05.04.2024 ці земельні ділянки належать Бережанській міській раді на праві комунальної власності.
Суд першої інстанції також зазначив про долучення позивачем до заяви про забезпечення позову інформаційної довідки від 04.04.2024 № 372860040 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2831775161040, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2831590561040. Згідно з цією довідкою Іщенко Віталій Юрійович з 13.11.2023 зареєстрований власником нерухомого майна. Суд першої інстанції виснував, що ФОП Іщенком В. Ю. вчинялися дії, спрямовані на відчуження власних активів (нерухомого майна), а саме комплексу нежитлових будівель та споруд загальною площею 8454,3 м2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що Бережанська міська рада долучила до своєї заяви протоколи електронних аукціонів від 21.12.2023 №-UA-20231204-07178 та від 30.01.2024 № CSE001-UA-20240103-91742, за змістом яких аукціони не відбулися. Посилаючись на положення статей 316 317 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову сприяє збереженню існуючого становища до розгляду справи по суті та ніяким чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив про обґрунтованість доводів заявника щодо накладення арешту на вказане у заяві нерухоме майно відповідача в межах заявленої до стягнення у справі № 910/3498/24 грошової суми - 1 847 193,89 грн.
4.23. ФОП Іщенко В. Ю., не погодившись із судовими рішеннями, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на неправильне застосування норм процесуального права, зокрема статей 136- 139 Господарського процесуального кодексу України.
ФОП Іщенко В. Ю. зазначає, що за відсутності доказів про оцінку майна, на яке накладений арешт, та незважаючи на те, що в протоколах електронних торгів, на які посилалися суди попередніх інстанцій, визначена стартова ціна кожного лота (об`єкта), яка складає 6 000 000,00 грн, суд наклав арешт на все майно відповідача при заборгованості на суму 1 847 193,89 грн.
На думку скаржника, таке накладення арешту є надмірним способом забезпечення захисту прав позивача. ФОП Іщенко В. Ю. також стверджує про наявність у нього іншого нерухомого майна, тому вважає, що рішення суду може бути виконане за рахунок іншого майна відповідача.
ФОП Іщенко В. Ю. вважає, що суди не встановили реальної загрози невиконання можливого рішення суду, а застосовані заходи забезпечення позову не є співмірними з вартістю майна, на яке накладено арешт, тому зазначає, що його права порушені безпідставним обмеженням його у праві власності на нерухоме майно.
4.24. Колегія суддів вважає, що доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема статей 136-139 Господарського процесуального кодексу України є безпідставними з огляду на таке.
4.25. Предметом позову в цій справі є вимоги про стягнення грошової суми 1 847 193,89 грн. Отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. Тому суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, наклав арешт на нерухоме майно, належне відповідачу, в межах грошової суми 1 847 193,89 грн до вирішення справи по суті.
Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
4.26. Отже, суди попередніх інстанцій застосували адекватний захід забезпечення позову з урахуванням позовних вимог, на забезпечення яких його було вжито.
4.27. Крім того, відповідно до правової позиції, що викладена в постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22 у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, про вжиття яких просить позивач. Отже, за відсутності належних та допустимих доказів неспівмірності заходів забезпечення позову суди попередніх інстанцій дійшли висновків про обґрунтованість доводів заявника щодо накладення арешту на зазначене у заяві нерухоме майно відповідача в межах заявленої до стягнення у справі № 910/3498/24 грошової суми - 1 847 193,89 грн.
4.28. Тому накладення господарським судом арешту на майно відповідача в межах заявленої до стягнення у справі № 910/3498/24 грошової суми 1 847 193,89 грн не суперечить вимогам процесуального законодавства, зокрема, щодо адекватності та співмірності відповідного заходу забезпечення та позовних вимог. За таких обставин доводи скаржника про порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 136 137 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованими.
4.29. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарським судом апеляційної інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
5.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.4. Оскільки доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
6. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Іщенка Віталія Юрійовича залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 і ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24.04.2024 у справі № 921/245/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак