№ 921/628/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 921/628/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевчик О.Ю.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Аско" - Фольчик А.С., адвокат (довіреність від 11.04.2019 №б/н),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехсервіс" - Авдєєнко В.В. - адвокат (ордер від 21.08.2021 № 1008578) ,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехсервіс"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 (головуючий суддя: Матущак О.І., судді: Бойко С.М., Якімець Г.Г.)

у справі № 921/628/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аско" (далі - ТОВ "Аско")

до товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехсервіс" (далі - ТОВ "Автотехсервіс"),

про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 01.09.1998 у редакції договору із зміненим п.2 та зміненим п.4, де наявний підпункт 4.5, та про визнання недійсним додатку №1 до договору про спільну діяльність від 01.09.1998.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Склад судової колегії змінився, на підтвердження чого матеріали справи №910/13908/17 містять протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2021.

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ "Аско" звернулось до господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до ТОВ "Автотехсервіс" про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 01.09.1998 у редакціях договорів із зміненими пунктами 2 та 4, де наявний підпункт 4.5 та про визнання недійсним додатку №1 без дати до договору про спільну діяльність від 01.09.1998.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договори про спільну діяльність від 01.09.1998 у редакціях із зміненими пунктами 2 та 4, а також додаток № 1 до вказаного договору є підробленими, оскільки ТОВ "Аско" не виявляло своєї волі на вчинення вказаних правочинів, а уповноважені особи товариства їх не підписували.

Як на підставу для звернення до суду позивач посилався на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018 у справі № 607/5641/18, яка залишена без змін ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 14.11.2018, відповідно до якої провадження у кримінальній справі закрито та звільнено від кримінальної відповідальності відповідно до частини першої статті 364-1 Кримінального кодексу України директора ТОВ "Аско" - Андрійчука Т.Д. у зв`язку з закінченням строків давності.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 19.10.2020 (суддя Охотницька Н.В.) у позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що станом на момент розгляду даної справи, відповідно до приписів частини шостої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) преюдиційне значення надається лише вироку суду у кримінальному провадженні. Тому обставини, вказані в інших процесуальних документах, в даному випадку в ухвалі Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018, не мають преюдиційного значення при розгляді цієї господарської справи.

Виконання умов договору про спільну діяльність від 01.09.1998 в редакції із зміненим пунктом 4, де наявний підпункт 4.5, яким передбачено, що побудоване спільне майно (автозаправочна станція) протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту вводу майна в експлуатацію переходить на баланс АТЗТ "Автотехсервіс", а також щодо правомірності набуття/оформлення права власності на будівлю автозаправочної станції по вул. Микулинецькій, 40 в м. Тернополі за АТЗТ "Автотехсервіс", встановлені судовим рішенням у справі 7/86-1298 і, в силу частини четвертої статті 75 ГПК України, не потребують повторного доведення у справі, що розглядається.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову ТОВ "Аско" в частині позовних вимог про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 01.09.1998, укладеного між ТОВ "Аско" та АТЗТ "Автотехсервіс" в редакції договору із зміненим п.2, де замість обов`язку ТОВ "Аско" "передати для цілей спільної діяльності право користування земельною ділянкою в м. Тернопіль по вул. Микулинецькій, 40" зазначено обов`язок "після прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкту, право власності та розпорядження об`єктом (майно АЗС) переходить до АТЗТ "Автотехсервіс", а також в редакції договору із зміненим пунктом 4, де наявний підпункт 4.5, яким передбачено, що побудоване спільне майно (автозаправочна станція) протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту вводу майна в експлуатацію переходить на баланс АТЗТ "Автотехсервіс".

Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що ухвала Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.18 у справі №607/5641/18, показання свідка ОСОБА_1 , викладені письмово у нотаріально засвідченій заяві від 27.11.2019 та висновок експертизи від 27.03.2014 № 149/15-22 не є належними та допустимими доказами, у відповідності до статей 73 77 ГПК України, на підтвердження обставин підроблення додатку № 1 до договору про спільну діяльність від 01.09.1998, у зв`язку з чим в частині позову про визнання недійсним додатку № 1 до договору про спільну діяльність від 01.09.1998 укладеного між ТОВ "Аско" та АТЗТ "Автотехсервіс", за умовами якого Сторона-2 (АТЗТ "Автотехсервіс") сплачує Стороні-1 (ТОВ "Аско") частку яка складає 10% і майно залишається за Стороною-2. Частка майна Сторони 2 складає -100% суд також відмовляє.

Водночас, господарський суд Тернопільської області зазначив, що судом не встановлено підстав для визнання недійсними редакцій договору про спільну діяльність від 01.09.1998 із зміненим пунктом 2 та із зміненим пунктом 4, а також додатку № 1 до вказаного договору, що свідчить про відсутність порушення прав позивача та є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, а тому питання пропущення позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення.

Західним апеляційним господарським судом постановою від 25.03.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Аско" задоволено; рішення господарського суду Тернопільської області від 19.10.2020 скасовано; прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги у повному обсязі; визнано недійсним договір про спільну діяльність від 01.09.1998, укладений між ТОВ "Аско" та АТЗТ «Автотехсервіс» у редакції договору із зміненим пунктом 2, згідно з яким «після прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкту, право власності та розпорядження об`єктом (майном АЗС) переходить до сторони 2»; визнано недійсним договір про спільну діяльність від 01.09.1998, укладений між ТОВ "Аско" та АТЗТ "Автотехсервіс" у редакції договору з наявним пунктом 4.5, згідно з яким «побудоване спільне майно (автозаправочна станція) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту вводу майна в експлуатацію переходить на баланс АТЗТ "Автотехсервіс"; визнано недійсним додаток №1 до договору про спільну діяльність від 01.09.1998, укладений між ТОВ "Аско" та АТЗТ "Автотехсервіс", згідно з яким «сторона-2 сплачує стороні-1 частку, яка складає 10% і майно залишається за стороною-2, частка майна якого складає 100%».

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду у кримінальному провадженні, експертний висновок, ненадання відповідачем витребуваних спірних правочинів, пояснюючи факт то вилученням вказаних документів, то їх знищенням у зв`язку зі строками, зазначення у своїй же апеляційній скарзі у кримінальному провадження про неукладення спірних правочинів та підписання додатку до нього та протилежні пояснення у даній справі дозволяє суду дійти висновку, що такий факт як підроблення документів скоріше був (мав місце), аніж не був. Тобто, надані докази позивачем та відсутність будь-яких доказів відповідачем, за винятком пояснень, які є протилежними, свідчить про те, що більш вірогідними є докази, подані позивачем, на підтвердження своїх вимог про підроблення договору про спільну діяльність від 01.09.1998 у редакціях із зміненим пунктом 2 та із зміненим пунктом 4, а також додатку № 1 до вказаного договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ "Автотехсервіс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням уточнень до касаційної скарги), в якій просить з підстав визначених у касаційній скарзі скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2021, та залишити без змін рішення господарського суду Тернопільської області від 19.10.2020.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу з урахуванням уточнень до касаційної скарги

ТОВ "Автотехсервіс" зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 22.06.2020 у справі № 177/1942/16-ц про те, що наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а тому висновок апеляційного господарського суду про застосування положень Цивільного кодексу України щодо оцінки наявності підстав для визнання недійсним спірних редакцій договорів на момент їх укладення (01.09.1998) є неприпустимим, оскільки станом на момент укладення таких редакцій договорів Цивільний кодекс України не існував.

Як на момент ухвалення судом першої інстанції рішення, скасованого спірною постановою, так і на день ухвалення спірної постанови діяла редакція статті 75 ГПК України, яка не передбачала обов`язковість (преюдиційний характер) ухвали суду у кримінальній справі про закриття провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, а тому посилання суду апеляційної інстанції на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018 у справі № 607/5641/18, як на преюдиційну, слід визнати протиправною, разом з тим відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 3 ГПК України.

Окрім того, відсутній і висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 1.1 розділу І Криміналістичні експертизи Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення експертиз та експертних досліджень стосовно того, що для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів. Водночас апеляційний господарський суд помилково застосував положення 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз у редакції змін і доповнень, внесених наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5 зазначивши, що експертиза могла бути проведена за фотознімками та іншими копіями об`єкта дослідження.

При цьому судом апеляційної інстанції не враховано висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.12.2020 у справі № 909/1165/19 про те, що у разі якщо господарським судом позовні вимоги визнані обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу. Водночас судом апеляційної інстанції вирішено спір з пропуском строку позовної давності, про застосування якого ТОВ "Автотехсервіс" просив ще у суді першої інстанції, без надання жодної правової оцінки пропуску такого строку.

Узагальнені доводи інших учасників у справі щодо касаційної скарги

Від ТОВ "Аско" надійшов відзив на касаційну скаргу в якому зазначено про незгоду з доводами ТОВ "Автотехсервіс" у зв`язку з їх безпідставністю. ТОВ "Аско" вважає, що постанова у справі ухвалена з дотриманням усіх норм матеріального та процесуального права а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 залишити без змін.

Розгляд клопотань учасників справи

Від ТОВ "Аско" надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, яка полягає в тому, чи може суд застосовувати частину шосту статті 75 ГПК України у редакції, яка діяла на момент пред`явлення позову у випадку, якщо під час розгляду справи редакція цієї статті змінилася. Верховний Суд, оцінивши доводи заявника, дійшов висновку, що аргументи та мотиви, викладені у клопотанні, не є переконливими, доречними і достатніми, враховуючи критерії, визначені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, що дана справа містить виключну правову проблему і передача її на розгляд Великої Палати Верховного Суду є необхідною для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини

Між ТОВ "Аско" та АТЗТ "Автотехсервіс", правонаступником якого є ТОВ "Автотехсервіс", укладено договір про спільну діяльність від 01.09.1998 (далі - Договір), відповідно до якого сторони зобов`язуються шляхом об`єднання майна та зусиль спільно діяти у сфері розробки, будівництва, запуску та експлуатації автозаправної станції (АЗС) за адресою м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 40.

Згідно з підпунктом 2.1 Договору ТОВ "Аско" зобов`язалось передати для цілей спільної діяльності право користування земельною ділянкою в м. Тернополі по вул. Микулинецька, 40 та передати попередню проектну документацію на АЗС.

Відповідно до підпункту 2.2 Договору АТЗТ "Автотехсервіс" зобов`язалось оформити документи для прийняття в експлуатацію АЗС; надати для цілей спільної діяльності обладнання для АЗС; провести будівництво АЗС: організувати роботу АЗС; забезпечувати постачання паливно - мастильних матеріалів та таке інше; організувати найм персоналу для забезпечення діяльності АЗС.

За умовами пункту 4.1 Договору ТОВ "Аско" для цілей спільної діяльності за даним договором передає право користування земельною ділянкою по вул. Микулинецькій, 40 в м. Тернополі на проектну документацію на АЗС.

Згідно з підпунктом 4.2 Договору АТЗТ "Автотехсервіс" для цілей спільної діяльності за даним договором передає обладнання АЗС та здійснює фінансування усіх робіт, необхідних для експлуатації АЗС.

Підпунктом 4.3 Договору встановлено, що частка ТОВ "Аско" у спільній діяльності складає - 10%, а АТЗТ "Автотехсервіс" - 90%. Сторони зобов`язалися зробити свої внески у повному обсязі в місячний термін з моменту підписання договору.

Відповідно до підпункту 4.4 Договору передбачено, що при зміні обсягів робіт, що виконуються, сторони вносять відповідні зміни та доповнення до даного договору, у тому числі уточнюючи свою часткову участь у сумісній діяльності.

Згідно з підпунктом 8.1 Договору визначено, що умови договору мають однакову зобов`язальну силу для сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою з обов`язковим складанням письмового документа.

Приписами підпунктів 7.1, 7.2 Договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, діє до 01.09.2003 та автоматично пролонгується на невизначений термін в разі виконання сторонами своїх зобов`язань по договору.

В подальшому, як стверджує позивач, відповідачем було підроблено договір про спільну діяльність від 01.09.1998 у редакції 2 і редакції 3.

Так, у редакції 2 договору про спільну діяльність від 01.09.1998, в підпункті 2.1, замість обов`язку ТОВ "Аско" «передати для цілей спільної діяльності право користування земельною ділянкою в м. Тернопіль по вул. Микулинецькій,40» зазначено обов`язок «після прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкту, право власності та розпорядження об`єктом (майном АЗС) переходить до АТЗТ "Автотетехсервіс".

В редакції 3 договору про спільну діяльність від 01.09.1998, міститься підпункт 4.5, яким передбачено, що побудоване спільне майно (автозаправочна станція) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту вводу майна в експлуатацію переходить на баланс АТЗТ "Автотехсервіс".

Окрім того, позивач стверджує, що відповідачем також підроблено додаток № 1 до договору про спільну діяльність від 01.09.1998, відповідно до якого сторона-2 (АТЗТ "Автотехсервіс") сплачує стороні-1(ТОВ "Аско") частку, яка складає 10% і майно залишається за стороною-2. Частка майна сторони 2 складає -100%.

Вищезазначені обставини були предметом дослідження у кримінальному провадженні у справі № 607/5641/18.

Згідно з ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018 у справі №607/5641/18, залишеною без змін ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 14.11.2018, кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 у справі закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності, однак вину встановлено на підставі доказів, показань свідків та визнання вини особи. Водночас ухвалою при встановленні вини, встановлено, що в процесі здійснення реконструкції, а надалі після її завершення, невстановлені у ході досудового розслідування посадові особи АТЗТ "Автотехсервіс" вживали заходів з метою оформлення права власності на реконструйоване приміщення АЗС по вул. Микулинецька, 40, за АТЗТ "Автотехсервіс". У зв`язку із зазначеним, вказані особи використовували копії договору про спільну діяльність від 01.09.1998, але вже із зміненим змістом істотних умов договору, а саме: договір про спільну діяльність від 01.09.1998 із зміненим пунктом 2 та договір про спільну діяльність від 01.09.1998 із зміненим пунктом 4.

Зокрема, договір про спільну діяльність від 01.09.1998 із зміненим пунктом 2, де замість обов`язку TOB "Аско" «передати для цілей спільної діяльності право користування земельною ділянкою в м. Тернопіль по вул. Микулинецька, 40» зазначено обов`язок «після прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкту, право власності та розпорядження об`єктом (майно АЗС) переходить до АТЗТ "Автотехсервіс".

Договір про спільну діяльність від 01.09.1998 із зміненим пунктом 4, де на відміну від інших зазначених договорів, наявний підпункт 4.5, яким передбачено, що побудоване спільне майно (автозаправочна станція) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту вводу майна в експлуатацію переходить на баланс АТЗТ» "Автотехсервіс".

Окрім того TOB "Аско" неодноразово в судових інстанціях оспорювало дії АТЗТ "Автотехсервіс", а далі його правонаступника ТОВ "Автотехсервіс", в ході чого названі сторони самостійно під час вирішення спору, під час судового розгляду у справі від 11.04.2013 №6/7/921/39/13 визнали, що договір із зміненим пунктом 2, у якому замість обов`язку TOB "Аско" «передати для цілей спільної діяльності право користування земельною ділянкою в м. Тернопіль по вул. Микулинецька, 40» зазначено обов`язок «після прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкту, право власності та розпорядження об`єктом (майно АЗС) переходить до АТЗТ "Автотехсервіс" фактично не укладався.

В ухвалі місцевого суду у кримінальному провадженні також встановлено, що договір про спільну діяльність від 01.09.1998 із зміненим пунктом 4, який доповнено підпунктом 4.5, посадовими особами TOB "Аско" не підписувався та печаткою товариства не скріплявся, оскільки, відтиск печатки АТЗТ "Автотехсервіс", який послужив оригіналом для його виготовлення, нанесений не 01.09.1998, а його нанесено не раніше ніж 15.02.2000. В свою чергу підпис від імені ОСОБА_2 в оригіналі договору про спільну діяльність від 01.09.1998 без зміненого змісту не послугував оригіналом при виготовленні копії підпису від імені ОСОБА_2 у договорі про спільну діяльність від 01.09.1998 із зміненим пунктом 2 та договорі про спільну діяльність від 01.09.1998 із зміненим пунктом 4. Наведене свідчить про те, що договір із зміненим пунктом 4, який доповнено підпунктом 4.5 є підробленим.

Також у цій же ухвалі встановлено, що продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, ОСОБА_1 на початку грудня 2002 року достовірно знаючи, що договір про спільну діяльність від 01.09.1998 не затверджений загальними зборами TOB "Аско", не зареєстрований у передбаченому чинним на той час законодавством порядку, в силу чого, не був діючим, підписав та скріпив печаткою товариства чисті аркуші формату A4, які в подальшому передав невстановленим у ході досудового розслідування посадовим особам АТЗТ "Автотехсервіс", які використали їх для оформлення не передбаченого договором про спільну діяльність від 01.09.1998 додатку №1 до вказаного договору, за умовами якого АТЗТ "Автотехсервіс" сплачує TOB "Аско" частку, яка складає 10% і майно залишається за АТЗТ "Автотехсервіс", частка майна якого складає 100%.

У вказаній ухвалі суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 , з огляду на сукупність доказів, зокрема, висновку експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 14.10.2014 №983/14-22, згідно якого всі три надані на дослідження документи виготовлено шляхом копіювання на електрофотокопіювальних пристроях. Оригіналом для виготовлення документу №1 послужив інший документ, ніж для документів №2 і №3. У документах №1 та № 2 виявлено сліди монтажу. У документі №3 слідів монтажу не виявлено, проте цей документ виготовлено шляхом кількаразового копіювання.

Крім цього, вказана ухвала ґрунтується на доказі - висновку експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 26.11.2014 № 1202/14-22, відповідно до якого відтиск печатки АТЗТ "Автотехсервіс", котрий послужив оригіналом для копіювання при виготовленні документу №2 копії договору про спільну діяльність від 01.09.1998, в якому відсутній пункт 4.5, а в підпункті 2.1.2. зазначено «після прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкту право власності та розпорядження об`єктом (майном АЗС) переходить до сторони 2» нанесений до 15.02.2000. Встановити, чи був він нанесений у період з 15.02.2000 по 15.02.2001 не видається можливим через відсутність зразків за цей проміжок часу. Відтиск печатки АТЗТ "Автотехсервіс", котрий послужив оригіналом для виготовлення документу №3-копії договору про спільну діяльність від 01.09.1998, в якому наявний пункт 4.5, а в підпункті 2.1.2 зазначено: «передати попередню проектну документацію на АЗС», нанесений не 01.09.1998, а не раніше, ніж 15.02.2000.

Таким чином, згідно вказаної ухвали встановлено факт підроблення договору про спільну діяльність від 01.09.1998 в редакції договору із зміненим пунктом 2 та зміненим пунктом 4, де наявний підпункт 4.5 та додаток №1 без дати до договору про спільну діяльність від 01.09.1998.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині першій статті 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (близька за змістом позиція міститься також у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №922/1425/17).

Як встановлено місцевим господарським судом заяву відповідача про застосування строку позовної давності викладено у відзиві на позов від 12.08.2020, проте у зв`язку з тим, що судом першої інстанції не встановлено підстав для визнання недійсними редакцій договору про спільну діяльність від 01.09.1998 із зміненим пунктом 2 та із зміненим пунктом 4, а також додатку № 1 до вказаного договору, що свідчить про відсутність порушення прав позивача та є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, питання пропуску строку позовної давності (за таких обставин) судом не вирішувалось, оскільки воно не впливало на суть винесеного рішення.

Водночас як вбачається з матеріалів справи Західний апеляційний господарський суд постановою від 25.03.2021 визнавши позовні вимоги TOB "Аско" обґрунтованими та скасувавши рішення господарського суду Тернопільської області від 19.10.2020 ухвалив нове рішення, яким задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 02.03.2021, під час перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним господарським судом, ТОВ "Автотехсервіс" знову наголошувало про пропуск TOB "Аско" строку позовної давності, що також знаходить своє підтвердження у поданій TOB "Аско" заяві з приводу заперечень відповідача на апеляційну скаргу подану 22.03.2021.

Якщо позовні вимоги визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу, тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право.

Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України у визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. За змістом наведеної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що подання позову з іншими матеріально-правовими підставами не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №902/326/16 та від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції розглянувши позовні вимоги TOB "Аско" та задовольнивши позовну заяву не врахував доводи ТОВ "Автотехсервіс", які мають значення для правильного вирішення справи, про сплив позовної давності для звернення з відповідним позовом до суду, а тому всупереч вимогам статті 86 ГПК України не надав оцінки клопотанню відповідача про застосування строку позовної давності.

Колегія суддів зазначає, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Разом з тим, враховуючи наведене вище, судове рішення суду апеляційної інстанції зазначеним критеріям не відповідають, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Зазначені обставини є самостійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, а тому інші доводи учасників справи не розглядаються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції, що унормовано приписами частини четвертої статті 310 ГПК України.

При новому розгляді справи необхідно належним чином дослідити всі наявні в матеріалах справи докази, надати належну оцінку заявам і клопотанням учасників справи з урахуванням вимог статей 7 13 86 ГПК України, а саме - клопотанню відповідача про застосування позовної давності у справі, на підставі чого, з правильним застосуванням норм матеріального права, зокрема статті 267 ЦК України, і процесуального права вирішити питання наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. В залежності від встановленого, відповідно до вимог закону прийняти рішення, яке відповідає вимогам статей 236 - 238 ГПК України.

За результатами нового розгляду має бути здійснений і розподіл судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300 308 310 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехсервіс" задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 зі справи №921/628/19 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.Булгакова

Судді І. Колос

Т. Малашенкова