ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 921/730/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Уркевич В. Ю.- головуючий, Мачульський Г. М., Краснов Є. В.,
за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь»
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 (колегія суддів у складі: Бонк Т. Б., судді Матущак О. І., Якімець Г. Г.) у справі
за позовом Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь»
до 1) Тернопільської обласної державної адміністрації, 2) Обслуговуючого кооперативу «Аляска Авто»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державний концерн «Укроборонпром»,
за участю Військової прокуратури Тернопільського гарнізону на стороні третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного концерну «Укроборонпром»
про визнання недійсними розпорядження та договору оренди землі,
за участю представників:
позивача - Костової Н. З. (адвокат),
відповідача-1 - Калиняки С. В. (у порядку самопредставництва),
відповідача-2 - Шевчука Т. І. (у порядку самопредставництва), Янковича І. Є. (адвокат),
третьої особи - Прудь О. В. (у порядку самопредставництва),
прокурора - Толсторебрової О. О.,
ВСТАНОВИВ
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2019 року Тернопільське державне науково-технічне підприємство «Промінь» (далі - Тернопільське ДНТП «Промінь») звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської обласної державної адміністрації (далі - Тернопільська ОДА) та Обслуговуючого кооперативу «Аляска Авто» (далі - ОК «Аляска Авто») про:
- визнання недійсним розпорядження голови Тернопільської ОДА від 12.06.2019 № 355-од «Про право користування земельною ділянкою», яким земельну ділянку площею 5,7575 га за кадастровим номером 6110100000:04:003:0040 передано в оренду ОК «Аляска Авто» на 10 років для колективного гаражного будівництва за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28, та надано ОК «Аляска Авто» згоду на поділ земельної ділянки державної власності площею 5,7575 га з кадастровим номером 6110100000:04:003:0040 для колективного гаражного будівництва за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28, в установленому законом порядку;
- визнання недійсним договору оренди землі від 18.06.2019 № 142, укладеного між Тернопільською ОДА та ОК «Аляска Авто», відповідно до якого Тернопільська ОДА надає, а ОК «Аляска Авто» приймає в строкове платне користування земельну ділянку державної власності загальною площею 5,7575 га з кадастровим номером 6110100000:04:003:0040 для колективного гаражного будівництва за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28 (далі - спірна земельна ділянка).
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Тернопільське ДНТП «Промінь» зазначає, що спірна земельна ділянка надана йому у постійне користування і, на думку позивача, протиправно передана в користування ОК «Аляска Авто».
3. Тернопільське ДНТП «Промінь» посилається на те, що розпорядження голови Тернопільської ОДА від 12.06.2019 № 355-од «Про право користування земельною ділянкою» і договір оренди землі від 18.06.2019 № 142 суперечать вимогам чинного законодавства та порушують права та законні інтереси позивача.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. Тернопільському ДНТП «Промінь» для обслуговування та подальшого будівництва підприємства надано в постійне користування земельну ділянку загальною площею 24,13096 га на вул. Текстильній у м. Тернополі, до складу якої входить спірна земельна ділянка, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 05.12.00 № 566 серія ІІ - ТР №001553 (за формою власності згідно з державною статистичною звітністю 2-ЗЕМ - землі державної власності).
5. 03.06.2019 головою Тернопільської ОДА видано розпорядження № 333-од «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», яким Тернопільському ДНТП «Промінь» припинено право користування спірною земельною ділянкою та переведено її до земель запасу державної власності на території Тернопільської міської ради.
6. Подальшим розпорядженням голови Тернопільської ОДА від 12.06.2019 № 355-од «Про право користування земельною ділянкою» спірну земельну ділянку передано ОК «Аляска Авто» в оренду на 10 років для колективного гаражного будівництва та надано йому згоду на поділ цієї земельної ділянки.
7. На підставі розпорядження від 12.06.2019 № 355-од між Тернопільською ОДА (орендодавцем) та ОК «Аляска Авто» (орендарем) укладено договір оренди землі від 18.06.2019 № 142 (далі - договір оренди), згідно з пунктом 1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування спірну земельну ділянку.
8. 24.06.2019 Тернопільське ДНТП «Промінь» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської ОДА про визнання недійсним розпорядження голови Тернопільської ОДА «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» від 03.06.2019 № 333-од.
9. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2019 у справі № 921/388/19, залишеним без змін постановами Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 та Верховного Суду від 24.09.2020, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним розпорядження голови Тернопільської ОДА від 03.06.2019 № 333-од «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою».
10. Посилаючись на незаконність прийнятого 12.06.2019 головою Тернопільської ОДА розпорядження № 355-од, порушення прав позивача як постійного землекористувача, Тернопільське ДНТП «Промінь» звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним цього розпорядження та укладеного на його підставі договору оренди землі від 18.06.2019 № 142. Визначило одним з відповідачів Тернопільську ОДА.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
11. Господарський суд Тернопільської області рішенням від 04.12.2020 позов задовольнив.
12. Місцевий господарський суд виходив з того, що розпорядження від 12.06.2019 № 355-од, прийняте щодо земельної ділянки, постійним користувачем якої є позивач, без врахування його права на подання заперечень щодо прийняття цього розпорядження та на підставі незаконного і скасованого в судовому порядку розпорядження від 03.06.2019 № 333-од, підлягає визнанню недійсним разом з договором оренди землі від 18.06.2019 № 142.
13. Західний апеляційний господарський суд постановою від 08.06.2021 рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.12.2020 скасував, справу передав для розгляду до Господарського суду міста Києва за встановленою підсудністю.
14. Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскільки позов у даній справі заявлений до Тернопільської ОДА, дана справа відноситься до виключної підсудності господарського суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, і не підлягала розгляду Господарським судом Тернопільської області, а підлягала передачі для розгляду за встановленою виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва. Проте Господарський суд Тернопільської області не передав справу для розгляду за виключною підсудністю, а розглянув її по суті, чим порушив встановлені процесуальним законом правила щодо виключної підсудності справ у спорах, в яких відповідачем є обласна державна адміністрація. Розгляд даної справи по суті Господарським судом Тернопільської області з порушенням правил виключної підсудності є таким, що в цілому нівелює інститут виключної підсудності та ставить під сумнів саму сутність судового розгляду.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
15. У липні 2021 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Тернопільського ДНТП «Промінь», в якій скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги та заперечень на неї
16. Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
17. На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми статті 279 Господарського процесуального кодексу України без урахування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 24.07.2018 у справі № 910/22878/17.
18. Тернопільське ДНТП «Промінь» також посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 914/240/18 щодо конкуренції норм частини третьої та частини п`ятої статті 30 Господарського процесуального кодексу України.
19. У відзиві на касаційну скаргу Тернопільська ОДА посилається на те, що відповідачем у цій справі є орган, визначений у частині п`ятій статті 30 Господарського процесуального кодексу України, і вона у будь-якому разі підлягає розгляду місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
20. ОК «Аляска Авто» у відзиві вважає, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено без врахування інтересів осіб, які не були залучені до справи (власників гаражів), за неповного з`ясування обставин (щодо відмови позивача від спірної земельної ділянки), з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
21. У відзиві на касаційну скаргу Державний концерн «Укроборонпром» (далі - ДК «Укроборонпром») зазначає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосовано висновки, зроблені Верховним Судом у справах, що не є подібними за своїми обставинами до цієї справи, та порушено вимоги статті 279 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Тернопільська ОДА під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявляла про непідсудність справи.
22. У письмових поясненнях виконуючий обов`язки керівника Тернопільської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано відсутність заяви Тернопільської ОДА про непідсудність справи та не взято до уваги положення частини другої статті 279 Господарського процесуального кодексу України.
23. У судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
24. Представники Тернопільської ОДА та ОК «Аляска Авто» у судовому засіданні заперечували проти задоволення касаційної скарги та просили залишити оскаржуване судове рішення без змін.
25. Представник ДК «Укроборонпром» та прокурор у судовому засіданні просили касаційну скаргу задовольнити.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
26. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін та інших учасників справи, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
28. Скаржник в касаційні скарзі зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 279 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних відносинах, викладеного у постанові від 24.07.2018 у справі № 910/22878/17.
29. Предметом спору у цій справі є визнання недійсним розпорядження голови Тернопільської ОДА та укладеного на його підставі договору оренди, відповідно до якого передана у користування ОК «Аляска Авто» земельна ділянка державної власності, яка, за твердженням позивача, перебуває у нього в постійному користуванні.
30. Тернопільське ДНТП «Промінь» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської ОДА та ОК «Аляска Авто».
31. Господарський суд Тернопільської області, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, зокрема, що, враховуючи зміст позовних вимог та суб`єктний склад сторін у справі № 921/730/19, станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду стаття 30 Господарського процесуального кодексу України містила дві конкурентні норми щодо застосування правил виключної підсудності. В подальшому, після відкриття провадження у цій справі, Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ) внесено зміни до частини п`ятої статті 30 Господарського процесуального кодексу України.
32. Оскільки відкриття провадження у даній справі було здійснено з дотриманням правил підсудності, які вже після відкриття провадження у справі змінилися внаслідок змін до законодавства щодо підсудності такої категорії справ, суд першої інстанції, пославшись на частину другу статті 31 Господарського процесуального кодексу України, визнав, що саме Господарський суд Тернопільської області повинен розглядати дану справу.
33. За загальними правилами територіальної юрисдикції (підсудності), встановлених частиною першою статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
34. Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено правила виключної підсудності господарських справ.
35. Виключна підсудність означає, що відповідний спір не може бути розглянутий за загальними правилами підсудності або альтернативної підсудності.
36. Так, частиною третьою статті 30 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.
37. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20) зазначила, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.
38. Оскільки предметом позову у справі № 921/730/19 є вимога про визнання недійсними розпорядження Тернопільської ОДА та договору оренди землі, укладеного на його підставі, то у цій справі спір виник з приводу нерухомого майна - земельної ділянки, яка знаходиться на території міста Тернополя Тернопільської області.
39. У той же час частиною п`ятою статті 30 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі) встановлено, що спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
40. Одним із відповідачів у справі № 921/730/19 є Тернопільська ОДА, а спір за її участю має бути розглянутий місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ - Господарським судом міста Києва.
41. Таким чином, при відкритті провадження у даній справі виникла конкуренція між нормами Господарського процесуального кодексу України, що встановлюють правила виключної підсудності. Так, за правилами частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України спір підсудний Господарському суду Тернопільської області, а за частиною п`ятою цієї ж статті - Господарському суду міста Києва.
42. У подальшому Законом України від 15.01.2020 № 460-IX внесено зміни до статті 30 Господарського процесуального кодексу України, з врахуванням яких відповідно до частини п`ятої цієї статті спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.
43. У рішенні від 04.12.2020 у цій справі Господарський суд Тернопільської області дійшов висновку, що даний спір підсудний йому на підставі частини другої статті 31 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
44. Суд апеляційної інстанції в постанові від 08.06.2021, скасовуючи рішення суду першої інстанції та передаючи справу до Господарського суду міста Києва, керувався положеннями частини першої статті 279 Господарського процесуального кодексу України та врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 914/240/18.
45. Колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
46. Частина перша статті 279 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
47. Разом з тим частина друга статті 279 Господарського процесуального кодексу України передбачає виняток з правила, встановленого частино першою цієї статті, а саме: справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
48. Звідси, за загальним правилом, рішення, яке прийнято судом першої інстанції з порушенням територіальної юрисдикції (підсудності), підлягає скасуванню в апеляційному порядку з направленням справи на новий розгляд за встановленою законом підсудністю. Проте вказане правило не застосовується, якщо учасник справи, який звернувся з апеляційною скаргою, не заявив про непідсудність справи під час її розгляду судом першої інстанції.
49. У цій справі апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 04.12.2020 подав відповідач - Тернопільська ОДА.
50. Таким чином, саме Тернопільська ОДА мала заявити про непідсудність цієї справи Господарському суду Тернопільської області під час розгляду справи в суді першої інстанції.
51. Водночас будь-які відомості про те, що Тернопільською ОДА було заявлено про непідсудність цієї справи Господарському суду Тернопільської області, рішення суду першої інстанції від 04.12.2020 не містить.
52. Під час судового засідання з розгляду касаційної скарги в суді касаційної інстанції представник Тернопільської ОДА заявив, що заява про непідсудність справи Господарському суду Тернопільської області була заявлена в усній формі в суді першої інстанції. Водночас такі обставини матеріалами справи не підтверджується.
53. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції мав перевірити обставини подання заяви про непідсудність справи, а у випадку, якщо вона не подавалася, - встановити та перевірити поважність причин цього.
54. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 24.07.2018 у справі № 910/22878/17, на який міститься посилання в касаційній скарзі.
55. Натомість, скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначених положень частини другої статті 279 Господарського процесуального кодексу України не врахував, належним чином не перевірив факт подання заяви про непідсудність справи.
56. Крім того, суд апеляційної інстанції, враховуючи в оскаржуваній постанові висновок Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 914/240/18, не перевірив подібність правовідносин у цій справі та справі № 921/730/19.
57. Так, у справі № 914/240/18 до Господарського суду Львівської області звернувся прокурор з позовом до державного підприємств та товариства з обмеженою відповідальністю. Предметом спору було визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого в місті Львові. Тобто на момент відкриття провадження у справі № 914/240/18 вона була підсудна Господарському суду Львівської області за правилами, встановленими частиною третьою статті 30 Господарського процесуального кодексу України.
58. Під час розгляду справи в суді першої інстанції прокурор заявив клопотання про залучення як співвідповідача Адміністрацію Державної прикордонної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади. Внаслідок цього справа одночасно стала підсудна Господарському суду міста Києва в силу положень частини п`ятої статті 30 Господарського процесуального кодексу України.
59. Відповідно до частини другої статті 31 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
60. Тобто після залучення зазначеного співвідповідача Господарський суд Львівської області мав розглянути питання щодо підсудності справи цьому суду і, в разі необхідності, передати справу за встановленою підсудністю іншому господарському суду.
61. Однак Господарський суд Львівської області питання щодо підсудності не розглянув та продовжив розгляд цієї справи всупереч положенням частини п`ятої статті 30 та частини другої статті 31 Господарського процесуального кодексу України.
62. Західний апеляційний господарський суд за апеляційною скаргою прокурора рішення суду першої інстанції скасував та направив справу для розгляду до Господарського суду міста Києва за встановленою підсудністю. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що після зміни у складі відповідачів у справі вона стала підсудна Господарському суду міста Києва.
63. Верховний Суд за наслідками розгляду касаційної скарги у цій справі дійшов висновку, що оскільки відповідачем у справі є орган, зазначений в частині п`ятій статті 30 Господарського процесуального кодексу України, то розгляд справи в будь-якому разі відноситься до компетенції виключно Господарського суду міста Києва і в сукупності з положеннями частини другої статті 31 Господарського процесуального кодексу України дана справа мала бути передана до Господарського суду міста Києва після зміни у складі відповідачів у справі - залучення як відповідача центрального органу виконавчої влади.
64. Таким чином, Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 914/240/18 розглянув питання щодо конкуренції між нормами частини третьої та частини п`ятої статті 30 Господарського процесуального кодексу України, що виникла після відкриття провадження у справі у зв`язку зі зміною у складі відповідачів у справі. Водночас питання про застосування частини другої статті 279 Господарського процесуального кодексу України у справі № 914/240/18 не вирішувалося.
65. Разом з тим до спірних правовідносин у справі №921/730/19 підлягали до застосування положення частини другої статті 279 Господарського процесуального кодексу України.
66. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
67. Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, оскільки не ґрунтується на повно і всебічно з`ясованих обставинах справи та прийняте без дотримання норм процесуального права.
68. Допустивши вказане порушення процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи до Господарського суду міста Києва за встановленою підсудністю.
69. За таких обставин зазначена Тернопільським ДНТП «Промінь» підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, отримала підтвердження під час касаційного провадження.
70. Водночас Тернопільське ДНТП «Промінь» в касаційній скарзі вказує на необхідність відступу від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 914/240/18.
71. Оскільки, як вказувалося раніше, у постанові Верховного Суду від 04.12.2020 у справі № 914/240/18 висновок щодо застосування частини другої статті 279 Господарського процесуального кодексу України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин у цій справі, не викладався, то це унеможливлює вирішення питання про такий відступ.
72. Ураховуючи, що доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд, приймаючи оскаржувану постанову, порушив норми процесуального права, знайшли підтвердження, то постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
73. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
74. Відповідно до частини шостої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
75. Зважаючи на викладене, касаційна скарга Тернопільського ДНТП «Промінь» підлягає частковому задоволенню, судове рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Щодо судових витрат
76. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь» задовольнити частково.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у справі № 921/730/19 скасувати, справу направити для продовження розгляду до Західного апеляційного господарського суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Ю. Уркевич
Судді: Г. М. Мачульський
Є. В. Краснов