№ 922/1064/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/1064/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 (у складі колегії суддів: Пуль О.А. (головуючий), Білоусова Я.О. , Мартюхіна Н.О.)

та ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.04.2024 (суддя Байбак О.І.)

за заявою Фізичної особи-підприємця Галая Євгена Олеговича про забезпечення позову

у справі № 922/1064/24

за позовом Фізичної особи-підприємця Галая Євгена Олеговича

до Акціонерного товариства «Харківське підприємство автобусних станцій», ОСОБА_1 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця Івана Олександровича,

про переведення прав та обов`язків покупця за договором та визнання окремої частини договору недійсною,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) Галай Є.О. звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Харківське підприємство автобусних станцій» (далі - АТ «Харківське підприємство автобусних станцій»), ОСОБА_1 , у якому просить суд:

- перевести на Галая Є.О. права і обов`язки покупця за договором купівлі-продажу, укладеним між АТ «Харківське підприємство автобусних станцій» і ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Ємцем І.О. за реєстровим № 3063 від 19.05.2023, на 682/1000 частини нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 205,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (у частині купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «А-1», площею 140,00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним пункт 2.1.3, відповідно до якого: «у разі наявності наміру орендодавця продати об`єкт оренди, його частину чи об`єкт нерухомості в цілому (нежитлову будівлю) та за умови належного виконання орендарем своїх обов`язків за цим договором, орендодавець зобов`язується надати орендарю пропозицію про здійснення переважної купівлі об`єкту оренди його частини чи нерухомості, частиною якої є об`єкт оренди за 30 днів до запланованої дати продажу» та п. 2.3.5. договору оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023, укладений між Акціонерним товариством «Харківське підприємство автобусних станцій» та ОСОБА_1 , відповідно до якого передбачено, що «в разі належного виконання своїх обов`язків за цим договором, у разі продажу орендодавцем об`єкту оренди, його частини чи об`єкта нерухомості в цілому (нежитлова будівля) орендар має переважне право перед іншими особами на придбання об`єкту оренди його частини чи об`єкту нерухомості в цілому (нежитлової будівлі). У разі бажання орендаря скористатись своїм правом визначеним у цьому пункті, орендар повинен повідомити про це орендодавця продовж 30 днів з дати отримання пропозиції орендодавця про своє рішення».

Одночасно з позовною заявою позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову (вх. № 1064/24 від 02.04.2024), в якій просить суд до вирішення спору по суті застосувати наступні заходи забезпечення позову:

- заборонити відчуження 682/1000 частини нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 205,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (у частині нежитлової будівлі літ. «А-1», площею 140,00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - до вирішення справи по суті;

- заборонити будь-яким державним реєстраторам (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, чи іншим особам, уповноваженим вчиняти реєстраційні дії у вказаних реєстрах) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо 682/1000 частини нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 205,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (у частині нежитлової будівлі літ. «А-1», площею 140,00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - до вирішення справи по суті.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що на цей час відповідач ОСОБА_1 як власник спірного майна має можливість вільно відчужити та здійснювати будь-які дії щодо майна, яке є предметом спору, що в свою чергу ускладнить чи унеможливіть ефективний судовий захист порушеного права позивача та призведе до необхідності залучення інших осіб до участі у справі, подання нових позовів тощо.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.04.2024, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2024, заяву задоволено. Вжито заходи забезпечення позову, відповідно до яких заборонено відчуження 682/1000 частини нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 205,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у частині нежитлової будівлі літ. «А-1», площею 140,00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - до вирішення справи по суті; заборонено будь-яким державним реєстраторам (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, чи іншим особам, уповноваженим вчиняти реєстраційні дії у вказаних реєстрах) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо 682/1000 частини нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 205,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (у частині нежитлової будівлі літ. «А-1», площею 140,00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - до вирішення справи по суті.

Суд виходив із встановлених обставин наявності зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірності та адекватності заходів із позовними вимогами, порушення чого у випадку задоволення позову нівелюватиме ефективність обраного позивачем способу захисту та може зумовити понесення збитків чи додаткових витрат іншими учасниками спірних правовідносин. Суд врахував, що обрані способи забезпечення позову не порушують прав осіб, що не є учасниками судового процесу, та співвідносяться з предметом позову, а отже існує зв`язок між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом позову, а тому вжиті судом заходи до забезпечення позову спроможні забезпечити ефективне поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову. Вжиття заходів до забезпечення позову шляхом встановлення відповідних заборон мають тимчасовий характер, в той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін спірних правовідносин та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у липні 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права (абзац 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.04.2024 про забезпечення позову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ФОП Галая Є.О. про забезпечення позову відмовити повністю.

Касаційну скаргу обґрунтовано, зокрема тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні заяви про забезпечення позову неправильно застосовано положення статті 137 ГПК та не взято до уваги, що позивачу вже неодноразово судами загальної юрисдикції було відмовлено в задоволенні заяв про забезпечення позову, які було подано з одних і тих самих підстав, такі обставини є преюдиційними при вирішенні заяви про забезпечення позову у цій справі, при цьому судами не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17. Суди не навели достатніх підстав для необхідності застосування забезпечення позову та не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі № 915/373/20, у питання вирішення заяв про забезпечення позову.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 922/1064/24 за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК, та постановлено здійснити перегляд оскаржуваних судових рішень у справі № 922/1064/24 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Витребувано матеріали, необхідні для розгляду касаційної скарги, з Господарського суду Харківської області/Східного апеляційного господарського суду.

ФОП Галай Є.О. у відзиві на касаційну скаргу зазначив про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні питання забезпечення позову у цій справі, тому просив залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Також у відзиві зазначено, що у зв`язку із поданням цієї скарги позивач розраховує понести 300,00 доларів США витрат на професійну правничу допомогу, докази реальності понесення яких будуть надані протягом 5-ти днів після ухвалення рішення (просить вважати це відповідною заявою у розумінні частини 8 статті 129 ГПК).

Справа № 922/1064/24 надійшла до Верховного Суду 16.09.2024, отже розглядається в розумні строки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить із такого.

Згідно з частинами 1, 2 статті 136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1); забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (пункт 4).

Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Разом із тим у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, встановити: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірність обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22).

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що ФОП Галай Є.О. звернувся до суду із зазначеним позовом, в забезпечення якого подав відповідну заяву обґрунтовану тим, що на підставі договору оренди частини нежитлового приміщення від 15.09.2020, укладеного між ним і АТ «Харківське підприємство автобусних станцій», є орендарем частини нежитлового приміщення, яке за договором купівлі-продажу, укладеним між АТ «Харківське підприємство автобусних станцій» і ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Ємцем І.О. за реєстровим № 3063 від 19.05.2023, відчужене ОСОБА_1 , чим порушене його (позивача) переважне право на купівлю частини нежитлового приміщення, що орендувалося ним.

Оскільки на даний час відповідач ОСОБА_1 має можливість вільно відчужити та здійснювати будь-які дії щодо майна, яке є предметом спору, зокрема, вчинити дії щодо перереєстрації спірних приміщень за іншими особами, позивач має достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду.

На підтвердження зазначених обставин заявником надано такі докази: договір оренди частини нежитлового приміщення від 15.09.2020 № 350, укладений між АТ «Харківське підприємство автобусних станцій» та ФОП Галаєм Є.О. з додатками № 1, 2 до нього, додаткову угоду № 1 від 25.09.2020 до договору оренди частини нежитлового приміщення від 15.09.2020 № 350, акт приймання-передачі об`єкта оренди від 28.09.2020, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 17.02.2015, свідоцтво про право власності, видане на підставі рішення від 11.06.2002 № 40, додаткову угоду № б/н від 22.03.2022 до договору оренди частини нежитлового приміщення від 15.09.2020 № 350; додаткову угоду № 1 від 30.12.2022 до договору оренди частини нежитлового приміщення Нововодолазької автостанції від 15.09.2020 № 350, платіжні доручення про сплату орендних платежів за оренду приміщення, акти надання послуг з оренди приміщення, акт звіряння взаємних розрахунків за період вересень 2020-червень 2023 років між ФОП Галаєм Є.О. та АТ «Харківське підприємство автобусних станцій» за договором від 15.09.2020 № 350, договір купівлі-продажу від 19.05.2023, укладений між АТ «Харківське підприємство автобусних станцій» та ОСОБА_1 , Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 01.04.2024, акт від 27.02.2023 прийому-передачі до договору оренди № 16/23 від 27.02.2023, лист-пропозицію за вих. № 07/31/1 від 05.04.2023 та лист щодо викупу об`єкта оренди.

Отже, за висновками судів попередніх інстанцій у межах даної справи існує спір про правомірність укладення договору купівлі-продажу від 19.05.2023 № 3063 у частині продажу нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. «А-1», площею 140,00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тому заява про вжиття заходів забезпечення позову та мотивація, викладена у ній, відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки заявник обґрунтував причини звернення з заявою про забезпечення позову, в тому числі з посиланням на відповідні обставини та належні докази, які свідчать, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Суди попередніх інстанцій правомірно вважали обґрунтованими доводи ФОП Галая Є.О. про те, що такі обставини та подані на їх підтвердження докази дають підстави вважати, що в подальшому можливе вчинення відповідачем дій, спрямованих на розпорядження спірним майном, що може призвести до того, що позивач змушений був звернутися до суду за захистом своїх прав з іншими позовами.

Таким чином суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, урахувавши предмет спору у цій справі, встановивши зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, взявши до уваги те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів, правомірно задовольнив заяву ФОП Галая Є.О. про забезпечення позову. При цьому судом було вжито заходи забезпечення позову, передбачені статтею 137 ГПК, та враховано як інтереси позивача, так і інтереси відповідача з огляду на те, що останній не понесе жодних збитків у зв`язку із вжиттям відповідних заходів забезпечення позову до набрання рішенням суду законної сили, оскільки зазначене майно фактично перебуває у володінні відповідача, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Водночас вжиття таких заходів не перешкоджатиме здійсненню відповідачем господарської діяльності.

У свою чергу ОСОБА_1 , окрім посилання на безпідставність таких заходів забезпечення позову, не спростував наведені позивачем аргументи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову та не надав відповідних доказів, що спростовували б такі доводи позивача.

За таких обставин правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що вимоги заявника, наведені у заяві про забезпечення позову щодо заборони відповідачу та реєстраційним органам на період до вирішення справи по суті здійснювати певні дії, співмірні із заявленими позовними вимогами, що узгоджується з положеннями частини 4 статті 137 ГПК.

Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що застосування заходів забезпечення позову у цьому спорі, вжиті судом апеляційної інстанції, відповідають процесуальним нормам, що регулюють відповідні правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Натомість викладені в касаційній скарзі аргументи щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій статті 137 ГПК підлягають відхиленню, адже не спростовують висновки, на яких ґрунтується оскаржувані судові рішення.

Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на наявність преюдиційності обставин, встановлених у судових рішеннях (ухвалах) Нововодолазького районного суду Харківської області у справах № 631/954/23 та № 631/1011/23, суд касаційної інстанції відхиляє як безпідставні, оскільки у цих справах, за встановлених судом апеляційної інстанції обставин, міститься лише правова оцінка наявності підстав застосування положень Цивільного процесуального кодексу України щодо забезпечення позову та питання віднесення справ до юрисдикції господарських судів, при цьому ці судові рішення у справах № 631/954/23 та № 631/1011/23 не містять жодних преюдиційних обставин у порядку статті 75 ГПК при вирішенні питання наявності/відсутності підстав для застосування заходів забезпечення позову у даній справі.

Разом із тим такі висновки суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, не суперечать висновкам, наведеним у постановах Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, на які послався скаржник у касаційній скарзі.

Водночас необхідно зауважити, що висновки судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, щодо наявності підстав для забезпечення позову за заявою позивача не суперечать і висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі № 915/373/20, які зроблені судом касаційної інстанції за наслідками перегляду судових рішень при вирішенні заяв про забезпечення позову з урахуванням установлених конкретних обставин у кожній справі.

Крім того, як зазначалося вище, суд при вирішенні заяви про забезпечення позову у кожному конкретному випадку встановлює наявність обставин, які дають підстави для висновку, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для поновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову, що і було встановлено судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається. При цьому відповідачами у встановленому процесуальним законом порядку не було спростовано наведених позивачем аргументів щодо необхідності забезпечення позову у цій справі.

Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення поновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову. При цьому відповідно до статті 145 ГПК заходи забезпечення позову можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи та з урахуванням результатів розгляду спору.

Частиною 1 статті 2 ГПК установлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Верховний Суд зазначає, що оскаржені судові рішення, якими задоволено заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, а також аргументація, викладена в них, відповідають наведеним вище вимогам процесуального законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постановлених у справі судових рішень - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.04.2024 у справі № 922/1064/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко