11.08.2024

№ 922/1394/21

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/1394/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3"

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 922/1394/21

за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі 1) Харківської міської ради і 2) Північно-Східного офісу Держаудитслужби

до 1) Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради і 2) Товариства з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3"

про визнання недійсними договорів,

(у судовому засіданні взяв участь прокурор - Єреп В. В.)

ВСТАНОВИВ:

1. Постановою Верховного Суду від 30.07.2024 касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишено без задоволення; рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2023, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 20.12.2023, постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у справі № 922/1394/21 залишено без змін.

2. 31.07.2024 Товариство з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3" (далі - відповідач-2, заявник) звернулось до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Харківської обласної прокуратури судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у справі № 922/1394/21 в сумі 20 000 грн.

3. Розглянувши цю заяву, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

4. Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідними нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

5. Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

6. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

7. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

8. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

9. Відповідно до частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, відповідно до пункту 1 частини третьої зазначеної статті, належать витрати на професійну правничу допомогу.

10. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

11. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

12. Частинами першою, другою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

13. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

14. Відповідно до частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

15. Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

16. Відповідач-2 у поданому 17.06.2024 відзиві на касаційну скаргу у цій справі заявив про те, що ним очікується понесення витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції у сумі 20 000 грн, до відзиву ним було долучено докази понесення судових витрат. 31.07.2024 відповідач-2 надіслав до Верховного Суду заяву про відшкодування судових витрат у справі № 922/1394/21.

17. Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

18. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

19. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

20. Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та / або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

21. В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції в розмірі 20 000 грн відповідач-2 зазначає, що 04.10.2023 між відповідачем-2 (клієнт) і Адвокатським об`єднанням "Паркулаб і партнери" (виконавець) було укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 14/10-23, предметом якого є надання виконавцем правової інформації, консультацій і роз`яснень, підготовка доказів, позовної заяви, процесуальних документів і участь в провадженні в суді першої та апеляційної інстанції у справі № 922/1394/21.

22. Додатковою угодою від 10.06.2024 № 1 до договору № 14/10-23 про надання професійної правничої адвоката сторони погодили викласти розділ 1 договору в наступній редакції: предметом цього договору є надання виконавцем правової інформації, консультацій і роз`яснень, підготовка доказів, позовної заяви, процесуальних документів і участь в провадженні в суді першої, другої та касаційної інстанції у справі № 922/1394/21.

23. До відзиву також долучено розрахунок суми вартості послуг від 10.06.2024 № 3 до договору від 04.10.2023 № 14/10-23 про надання професійної правничої допомоги адвоката, рахунок-фактуру від 10.06.2024 № 14/10-23 на суму 20 000 грн, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 14.06.2024 про надання правничої допомоги в суді касаційної інстанції вартістю 20 000 грн, платіжну інструкцію від 14.06.2024 № 607 про сплату клієнтом на користь виконавця 20 000 грн.

24. Верховний Суд наголошує, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

25. Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (аналогічні висновки містяться в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

26. Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

27. За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

28. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

29. Водночас, за нормами частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

30. У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

31. Отже, процесуальне законодавства надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.

32. 26.06.2024 прокурор надіслав до Верховного Суду відповідь на відзив відповідача-2, яка частково по суті є клопотанням про зменшення витрат, понесених відповідачем-2 на оплату правничої допомоги в суді касаційної інстанції, в якій прокурор наголошує на тому, що відповідачем-2 не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що витрачений адвокатом час на виконання певних дій з надання правової допомоги у справі та їх вартість відповідають фактичному обсягу виконаних робіт та складності вчинених дій, а отже визначена у договорі сума не підтверджується. Заявлений відповідачем-2 розмір витрат на професійну правничу допомогу є суттєво завищеним і не відповідає критеріям "реальності" та "розумності".

33. Проаналізувавши наведені доводи прокурора, Верховний Суд вважає, що зазначені у клопотанні заперечення є необґрунтованими та не можуть бути підставою для зменшення витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.

34. Верховний Суд враховує, що прокурор у своїх запереченнях не доводить з наведенням відповідного мотивування неспівмірності суми витрат відповідача-2 на правничу допомогу зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо, прокурор лише обмежився загальним доводом, що вартість усіх вказаних відповідачем-2 послуг з надання професійної правничої допомоги є суттєво завищеною.

35. Сама лише незгода однієї сторони з розміром визначених іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, без належного доведення їх неспівмірності зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо, не може бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

36. Колегія суддів вважає безпідставним посилання прокурора на правові висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18, від 14.11.2018 у справі № 753/15687/15-ц, від 06.06.2019 у справі № 752/4513/17, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, від 19.12.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 09.12.2021 у справі № 922/3812/19 щодо відшкодування вартості адвокатських послуг заявлених стороною, оскільки, судові рішення у вказаних справах, прийняті за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), які подані сторонами та оцінені судами під час розгляду заяви про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, тобто ці справи і справа, що переглядається, є відмінними за істотними правовими ознаками, а наявні відмінності полягають переважно у сфері оцінки конкретних обставин та наявних у справах доказів.

37. Суд вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86 210 ГПК України.

38. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи прокурора про те, що саме позивач-1 та позивач-2 набули статусу позивачів у цій справі, тому обов`язок з відшкодування судових витрат має бути покладений саме на них, з огляду на таке.

39. Згідно з частиною п`ятою статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. Дещо інший механізм визначено цією ж статтею стосовно звернення з позовом прокурора. Так, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

40. Заразом загальна норма частини першої статті 55 ГПК України передбачає, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті (стосовно права укладати мирові угоди).

41. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 923/199/21 дійшла висновку, що за змістом наведених положень процесуального закону прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

42. Відтак, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

43. Крім того, прокурор в судовому засіданні просив застосувати частину дев`ятої статті 129 ГПК України та покласти витрати на правничу допомогу у суді касаційної інстанції на відповідача-2, оскільки прокурор вважає, що спір у справі виник внаслідок його (відповідача-2) неправомірних дій.

44. Так, частиною дев`ятою статті 129 ГПК України визначено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

45. Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 зазначила, що процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

46. Суд має застосовувати зазначені положення процесуального закону за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

47. Зміст вказаної норми також свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов`язок здійснити розподіл судових витрат у зазначений вище спосіб. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

48. Подібні правові висновки викладено також в постановах Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 927/515/21, від 25.11.2021 у справі № 904/5929/19, від 15.09.2022 у справі № 910/10159/21, додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 916/376/19.

49. Суд касаційної інстанції, виходячи з того, що судами попередніх інстанцій у задоволенні позову прокурора відмовлено, оскільки ними не встановлено допущення, зокрема, відповідачем-2 порушень процедури проведення закупівель, передбаченої Законом України "Про публічні закупівлі", касаційну скаргу прокурора на судові рішення судів попередніх інстанцій залишив без задоволення, а рішення - без змін. Відтак, Верховний Суд не вбачає підстав для покладення витрат відповідача-2, пов`язаних з розглядом справи в суді касаційної інстанції, на нього ж на підставі частини дев`ятої статті 129 ГПК України, тому відхиляє доводи прокурора на необхідність застосування зазначеної статті.

50. З огляду на наведене, сукупність доказів щодо витрат відповідача-2 з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 922/1394/21 у повному обсязі, відповідно про стягнення з прокуратури на користь відповідача-2 витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції в розмірі 20 000 грн.

Керуючись статтями 123 126 129 244 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3" про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

2. Стягнути з Харківської обласної прокуратури на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3" 20 000 грн (двадцять тисяч гривень) 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції у справі № 922/1394/21.

3. Доручити Господарському суду Харківської області видати наказ на виконання цієї додаткової постанови.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил