ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/1683/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О.,
за участю секретаря судового засідання Москалика О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут"
на рішення Господарського суду Харківської області
у складі судді Байбака О.І.
від 02.10.2023
та на постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Тихого П.В., Слободіна М.М., Терещенко О.І.
від 20.02.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут"
до 1) Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз"
2) Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз"
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
про зобов`язання вчинити певні дії,
за участю представників:
від позивача: Романенко О.М.,
від відповідача-1: Смолякова І.О.,
від відповідача-2: Мар`їна І.О.,
від відповідача-3: Колток О.М.,
від відповідача-4: Коваль Н.Т.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до 1) Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", 2) Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", в якому просило суд:
1) зобов`язати Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" здійснити перерахунок обсягів переданого природного газу ТОВ "Харківгаз Збут" за рамковим договором купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ХГЗ від 30.09.2021 та індивідуальним договором № БГр-21/22-ХГЗ від 30.09.2021, зазначених в комерційних актах приймання-передачі за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року;
2) зобов`язати Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" здійснити перерахунок обсягів переданого природного газу ТОВ "Харківгаз Збут" за рамковим договором купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ХГЗ від 30.09.2021 та індивідуальним договором № БГр-21/22-ХГЗ від 30.09.2021, зазначених в комерційних актах приймання-передачі за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року;
3) зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" безоплатно усунути недоліки товару (природного газу) шляхом коригування в бік зменшення обсягів переданого природного газу ТОВ "Харківгаз Збут" за рамковим договором купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ХГЗ від 30.09.2021 та індивідуальним договором № БГр-21/22-ХГЗ від 30.09.2021, зазначених в комерційних актах приймання-передачі за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року;
4) зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" безоплатно усунути недоліки товару (природного газу) шляхом коригування в бік зменшення обсягів переданого природного газу ТОВ "Харківгаз Збут" за рамковим договором купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ХГЗ від 30.09.2021 та індивідуальним договором № БГр-21/22-ХГЗ від 30.09.2021, зазначених в комерційних актах приймання-передачі за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є газопостачальним підприємством та надає споживачам послуги з постачання природного газу, тобто, забезпечує споживачів ресурсом природного газу. При цьому, інші послуги на ліцензованій території, як-то послугу з розподілу газу здійснюють Оператори ГРМ, а саме, в Харківській області - АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" та в м. Харкові - АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз"; послугу з транспортування газу здійснює Оператор ГТС, а саме, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України". ТОВ "Харківгаз Збут" вказує, що основною категорією споживачів природного газу, що ним постачався до 30.04.2022 року включно, були побутові споживачі м. Харкова та Харківської області (територія здійснення ліцензованої діяльності AT«Харківміськгаз» та AT «Харківгаз»), при цьому протягом періоду з 01 жовтня 2021 року по 30 квітня 2022 року природний газ для цих потреб ТОВ "Харківгаз Збут" закуповувало у оптового постачальника природного газу - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг".
Позивач зазначає, що з вказаною метою між ним та ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" було укладено Рамковий договір купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ХГЗ від 30.09.2021 та Індивідуальний договір № БГр-21/22-ХГЗ від 30.09.2021 на виконання умов яких ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" поставило ТОВ "Харківгаз Збут" 546 903,18 тис. куб. м. природного газу.
При цьому ТОВ "Харківгаз Збут" вказує, що воно отримало від своїх споживачів ряд претензій щодо імовірної невідповідності якості газу, який постачався їм у період з жовтня 2021 по квітень 2022 року (та, відповідно, був придбаний у ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"), вимогам фізико-хімічних показників, визначених Кодексом газотранспортної системи, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493, зареєстрованою в Мінюсті України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі - Кодекс ГТС).
ТОВ "Харківгаз Збут" зазначає, що проаналізувавши паспорти фізико-хімічних показників природного газу за період з 01.10.2021 - 30.04.2022 рр., звіти про недотримання параметрів якості природного газу по Харківській області, які були роздруковані з офіційного веб-сайта оператора газотранспортної системи за посиланням: https://tsoua.com/prozorist/vakist-gazu/, ним встановлено невідповідність якості газу, переданого за Рамковим та Індивідуальним договором упродовж періоду з жовтня 2021 по квітень 2022 року, вимогам фізико-хімічних показників, визначених Кодексом ГТС. зокрема в частині дотримання параметру «температура точки роси за вологою».
Відповідальність за якість газу несуть відповідачі, які його продають / транспортують / розподіляють, тому заявлено вимоги про зобов`язання АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" та АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" здійснити перерахунок обсягів природного газу, та вимоги про зобов`язання ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" та ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" безоплатно усунути недоліки товару (природного газу) шляхом коригування в бік зменшення обсягів переданого з жовтня 2021 року по квітень 2022 року природного газу.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
ТОВ «Харківгаз Збут» є суб`єктом господарювання, основним видом діяльності якого є діяльність з постачання природного газу, відповідно до ліцензії, виданої постановою НКРЕКП № 633 від 11.05.2017 року.
ТОВ «Харківгаз Збут», як газопостачальне підприємство, надає споживачам послуги з постачання природного газу, тобто, забезпечує споживачів ресурсом природного газу.
При цьому, інші послуги на ліцензованій території, як-то послугу з розподілу газу здійснюють Оператори ГРМ, а саме, в Харківській області - АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" та в м. Харкові - АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз"; послугу з транспортування газу здійснює Оператор ГТС, а саме, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України".
ТОВ "Харківгаз Збут" вказує, що основною категорією споживачів природного газу, що ним постачався до 30.04.2022 року включно, були побутові споживачі м. Харкова та Харківської області (територія здійснення ліцензованої діяльності AT «Харківміськгаз» та AT «Харківгаз»), при цьому протягом періоду з 01 жовтня 2021 року по 30 квітня 2022 року природний газ для цих потреб ТОВ "Харківгаз Збут" закуповувало у оптового постачальника природного газу - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг".
Як свідчать матеріали справи, 30 вересня 2021 року між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» і ТОВ "Харківгаз Збут" було укладено Рамковий договір купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ХГЗ (надалі - Рамковий договір), який відповідно до змісту п. 1.1. Рамкового договору регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що надалі іменується Індивідуальний договір, форма якого наведене в Додатку 1 до даного Рамкового договору.
Пунктом 1.3. Рамкового договору передбачено, що умовами індивідуального договору визначається договірна ціна, договірна вартість, договірний обсяг, періоди поставки, порядок оплати, пункт поставки та інші умови, визначені згідно з договором. У разі якщо інше не передбачено умовами індивідуального договору, то застосовуються положення рамкового договору.
Відповідно до п. 1.4. Рамкового договору, продавець зобов`язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах і строки, що погоджені сторонами у відповідному індивідуальному договорі, а покупець зобов`язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки і порядку, що визначені відповідним індивідуальним договором та цим рамковим договором.
Відповідно до п. 2.1. Рамкового договору, загальна кількість природного газу, що передається продавцем покупцю на виконання договору, дорівнює обсягу природного газу, що передається відповідно до індивідуального договору за цим договором, та визначається на підставі комерційних актів.
Згідно з п. 3.3. Рамкового договору, передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у ВТТ (віртуальна торгова точка згідно з Розділом «Терміни» Рамкового договору).
Пунктом 3.4. Рамкового договору передбачено, що після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов`язану із правом власності на природний газ.
Відповідно до п. 3.5 Рамкового договору, торгові сповіщення надаються відповідно до умов, визначених Індивідуальним Договором та Кодексом ГТС:
Покупець зобов`язаний надати Торгове сповіщення на набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС в обсязі, що не перевищує максимальний обсяг природного газу відповідного Періоду поставки, з урахуванням попередньо переданого Продавцем та прийнятого Покупцем обсягу у такому Періоду поставки згідно з умовами Індивідуального Договору та Додаткової угоди, до 13-00 год. Газової доби, що передує Газовій добі передачі відповідного Періоду поставки.
Покупець має право до 04:00 Газової доби, що передує Газовій добі передачі відповідного Періоду поставки, скоригувати подане Торгове сповіщення на набуття\ природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС, згідно з умовами підпункту 3.5.1 Договору.
Пунктом 3.8. Рамкового договору передбачено, що фактичний обсяг переданого продавцем та прийнятого покупцем газу на ВТТ за період поставки згідно з індивідуальним договором дорівнює сумі усіх обсягів, зазначених у торгових сповіщеннях сторін, на підставі яких оператором ГТС погоджено передачу природного газу протягом такого періоду поставки.
Згідно з п. 3.9. Рамкового договору, після закінчення періоду поставки, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 8-го числа місяця, наступного за періодом поставки, якщо інше не передбачено індивідуальним договором, продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою комерційний акт та направляє на підпис покупцю його скановану копію на електронну адресу покупця. Комерційний акт вважається отриманим покупцем в день направлення його продавцем на електронну адресу покупця, також продавець надсилає на підпис покупцю оригінали комерційного акту у 2 примірниках підписані та скріплені печаткою продавця на поштову адресу покупця.
Пунктом 3.10 Рамкового договору передбачено, що покупець підписує, скріплює печаткою (за наявності) отриману скановану копію Комерційного акту та направляє підписану ним скановану копію на електронну адресу Продавця вказану у Розділі 11 цього Договору. Покупець також підписує оригінал отриманого від Продавця Комерційного акту та повертає один примірник підписаного Покупцем Комерційного акту Продавцю, не пізніше 12-го числа місяця, наступного за Періодом поставки на поштову адресу Продавця, вказану у Розділі 11 цього Договору.
Положеннями п. 3.12. Рамкового договору визначено, що після надання Торгового сповіщення Продавець не несе відповідальність за подальше використання природного газу Покупцем.
Відповідно до п. 4.1. Рамкового договору його загальна вартість не може перевищувати 4561074 000,00 грн.
Пунктом 9.1. Рамкового договору сторони визначили термін його дії, а саме з дати підписання його уповноваженими представниками сторін та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного здійснення, а в частині передачі газу покупцю по 30.04.2022 року.
30.09.2021 року між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та ТОВ "Харківгаз Збут" було укладено Індивідуальний договір № БГр-21/22-ХГЗ відповідно до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ХГЗ від 30.09.2021 (надалі - Індивідуальний договір).
Загальний період поставки відповідно до пункту 1 Індивідуального договору - з 01.10.2021 по 30.04.2022 року (включно).
Згідно з п. 2 Індивідуального договору сторони узгодили, що договірний обсяг природного газу за загальний період поставки, що передається на умовах індивідуального договору, складається з суми усіх договірних обсягів за кожний період поставки, які формуються на підставі додаткових угод, укладених відповідно до п. 7 індивідуального договору та заявок покупця на обсяг природного газу.
Відповідно до п. 19 Індивідуального договору - пункт поставки - віртуальна торгова точка (ВТТ). Перехід права власності на природний газ відбувається відповідно до умов Рамкового договору.
Як свідчать матеріали справи, комерційними актами приймання-передачі природного газу сторони підтвердили факт передачі ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на користь ТОВ "Харківгаз Збут" природного газу обсягом 546 903,18 тис.куб.м. на виконання умов Рамкового та Індивідуального договорів, а саме:
- Комерційний акт від 31.10.2021 засвідчує, що у жовтні 2021 року ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» передало, а ТОВ "Харківгаз Збут" прийняло 59 388,180 тис. куб. м. природного газу;
- Комерційний акт від 30.11.2021 засвідчує, що у листопаді 2021 року ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» передало, а ТОВ "Харківгаз Збут" прийняло 78 615,00 тис. куб. м. природного газу;
- Комерційний акт від 31.12.2021 засвідчує, що у грудні 2021 року ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» передало, а ТОВ "Харківгаз Збут" прийняло 106 940,00 тис. куб. м. природного газу;
- Комерційний акт від 31.01.2022 засвідчує, що у січні 2022 року ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» передало, а ТОВ "Харківгаз Збут" прийняло 103 220,00 тис. куб. м. природного газу;
- Комерційний акт від 28.02.2022 засвідчує, що у лютому 2022 року ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» передало, а ТОВ "Харківгаз Збут" прийняло 80 630,00 тис. куб. м. природного газу,
- Комерційний акт від 31.03.2022 засвідчує, що у березні 2022 року ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» передало, а ТОВ "Харківгаз Збут" прийняло 79 110,00 тис. куб. м. природного газу;
- Комерційний акт від 30.04.2022 засвідчує, що у квітні 2022 року ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» передало, а ТОВ "Харківгаз Збут" прийняло 38 940,00 тис. куб. м. природного газу.
Такий обсяг переданого покупцю природного газу підтверджується також долученим ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» витягом з Інформаційної платформи оператора газотранспортної системи про подобові об`єми погоджених Оператором ГТС торгових сповіщень на відчуження (Продавця) та набуття (Покупця) природного газу з жовтня 2021 року по квітень 2022 року включно обсягом 546 903,18 тис. куб. м.
Матеріали справи також свідчать про те, що 18.12.2019 року між ТОВ "Харківгаз Збут" (замовник) та ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (оператор) укладено договір № 1910000206 транспортування природного газу (далі - договір), за умовами п.2.1. якого Оператор надає Замовнику послугу транспортування природного газу (далі - Послуга) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлені в цьому Договорі вартість такої Послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором (п. 2.2. договору).
Згідно з п. 2.4. договору, приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності Оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу.
У п. 3.1. договору до обов`язків оператора віднесено здійснення додаткової оплати Замовнику у разі недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в точках виходу з газотранспортної системи, в порядку, визначеному цим Договором.
Замовник, в свою чергу, має право отримувати плату за недотримання вимог щодо якості газу, який передається Оператором з газотранспортної системи, в порядку, визначеному цим Договором (п. 4.2. договору).
Відповідно до пунктів 5.1. - 5.3. договору порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються Сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього Договору.
Якість газу має відповідати вимогам щодо норм якості газу, фізико-хімічних показників та інших характеристик (далі - ФХП), визначених у Кодексі та нормативно-правових актах і відповідних стандартах, на які Кодекс містить посилання.
За порушення вимог щодо якості газу, який подається в газотранспортну систему Оператора або передається з неї Оператором, стягується додаткова плата, визначена умовами цього Договору.
У розділі X договору сторонами узгоджено порядок визначення додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу. Так, сторона, яка порушила вимоги щодо параметрів якості природного газу, який передається/відбирається до/з газотранспортної системи, визначені Кодексом, зобов`язана сплатити на користь іншої Сторони додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу.
Відповідальною Стороною за якість газу є: 1) у точках входу (крім точок входу на міждержавному з`єднанні) - Замовник (оператори суміжних систем, газовидобувні підприємства, виробники біогазу та інших видів газу з альтернативних джерел, які подають природний газ до газотранспортної системи в точці входу) - перед Оператором. У точках входу на міждержавному з`єднанні - Замовник - перед Оператором; 2) у точках виходу відповідальним є Оператор - перед Замовником, який є оператором газорозподільної системи або прямим споживачем. У точках виходу на міждержавному з`єднанні - Оператор - перед Замовником.
Розрахунок розміру додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу проводиться щомісяця окремо по кожному параметру якості щодо природного газу на підставі даних, визначених Оператором у звіті про недотримання параметрів якості природного газу, який він надає Замовнику на його електронну адресу до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.
Сторони мають право звернутися до уповноваженого органу на проведення робіт з визначення параметрів природного газу. У разі підтвердження відповідності природного газу параметрам, визначеним Кодексом, витрати на це дослідження покриває Сторона, яка вимагала його проведення, в іншому разі витрати на дослідження покриває інша сторона.
Обсяг природного газу з недотриманим значенням параметра якості Qi визначається з моменту останнього визначення ФХП газу, що відповідав параметрам, визначеним Кодексом, до моменту усунення невідповідності параметрам якості природного газу.
Сторона, яка допустила порушення щодо якості газу, зобов`язана сплатити додаткову плату у строк до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на підставі рахунка-фактури, який надсилається на її електронну адресу іншою Стороною до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.
Розбіжності щодо якості природного газу та розміру додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу підлягають урегулюванню відповідно до умов Кодексу або в суді. До прийняття рішення суду якість природного газу та/або розмір додаткової плати, яку відповідальна за порушення параметрів якості газу Сторона зобов`язана сплатити в строк, визначений пунктом 10.7 цього Договору, визначається за даними Оператора.
Згідно з п. 17.1. договору, він набирає чинності з дня його укладення, а в частині транспортування природного газу з 7:00 години 01 січня 2020 року (включно). Цей договір діє до 31.12.2022 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Як стверджує позивач природний газ, придбаний за Рамковим та Індивідуальним договорами, постачався ним безпосередньо побутовим споживачам. При цьому ТОВ "Харківгаз Збут" вказує, що воно отримало від своїх споживачів ряд претензій щодо імовірної невідповідності якості газу, який постачався їм у період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року (та, відповідно, був придбаний у ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»), вимогам ФХП, визначених Кодексом газотранспортної системи, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493, зареєстрованою в Мінюсті України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі - Кодекс ГТС).
ТОВ "Харківгаз Збут" вказує, що проаналізувавши паспорти фізико-хімічних показників природного газу за період з 01.10.2021 - 30.04.2022 рр., звіти про недотримання параметрів якості природного газу по Харківській області, які були роздруковані з офіційного веб-сайта оператора газотранспортної системи за посиланням: https://tsoua.com/prozorist/vakist-gazu/, ним було встановлено невідповідність якості газу, переданого за Рамковим та Індивідуальним договором упродовж періоду з жовтня 2021 по квітень 2022 року, вимогам ФХП, визначених Кодексом ГТС, зокрема в частині дотримання параметру «температура точки роси за вологою».
ТОВ "Харківгаз Збут" вважає, що враховуючи інформацію, наявну в чисельних значеннях фізико-хімічних показників природного газу переданого газотранспортними підприємствами в газорозподільну систему, АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» в порушення умов Рамкового та Індивідуального договорів, Кодексу ГТС та Кодексу ГРМ передали ТОВ "Харківгаз Збут" природний газ, якість якого не відповідає вимогам, встановленим чинними нормативними документами України, а також укладеним з ними договорам.
Відтак, оскільки АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» не виконано належним чином зобов`язання по передачі ТОВ "Харківгаз Збут" природного газу належної якості, ТОВ "Харківгаз Збут" вважає, що АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» зобов`язані усунути недоліки переданого товару (природного газу), шляхом здійснення перерахунку обсягів природного газу, переданого ТОВ "Харківгаз Збут" за Рамковим договором купівлі-продажу природного газу та Індивідуальним Договором до Рамкового Договору купівлі-продажу природного газу, у зв`язку із недотриманням параметрів якості природного газу за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції
Господарський суд Харківської області рішенням від 02.10.2023 у справі № 922/1683/23, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2025, в позові відмовив.
Рішення судів мотивовані тим, що нормами закону чітко встановлено, що у випадку передачі природнього газу неналежної якості, сплачується додаткова компенсація, а не проводиться коригування об`ємів поставленого природного газу чи зменшення його вартості, як на цьому наполягає позивач в позовній заяві.
Відповідальність за неналежну якість природного газу, що надходить в газотранспортну систему (з причин, незалежних від оператора газотранспортної системи) покладається на суб`єкта, який подав у газотранспортну систему неякісний газ, а відповідальність за якість природного газу в точках виходу з газотранспортної системи несе оператор ГТС. Відтак, суб`єкт, який подав у газотранспортну систему неякісний газ сплачує додаткову оплату Оператору ГТС, а Оператор ГТС сплачує Оператору ГРМ додаткову плату за переданий природний газ, що не відповідає встановленим вимогам, тобто відповідальність за передачу газу неналежної якості покладається на визначених Кодексом ГТС та Кодексом ГРМ суб`єктів.
Отже, з моменту, коли природний газ був переданий оператором ГТС до газорозподільної мережі відповідальність за якість газу, який доставляється по такій газорозподільній мережі кінцевому споживачу є оператор ГРМ, а у разі якщо завантажений в газорозподільну систему природний газ неналежної якості з причин, що не залежать від Оператора ГРМ, він має право на компенсацію.
Зазначене в свою чергу свідчить про необґрунтованість та безпідставність вимог ТОВ "Харківгаз Збут" про зобов`язання ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" та ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" безоплатно усунути недоліки товару (природного газу) шляхом коригування в бік зменшення обсягів переданого природного газу ТОВ "Харківгаз Збут" за рамковим договором купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ХГЗ від 30.09.2021 та індивідуальним договором № БГр-21/22-ХГЗ від 30.09.2021, зазначених в комерційних актах приймання-передачі за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року з посиланням на відповідні положення ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справ
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 у справі № 922/1683/23, у якій просило судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 2, 4 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначив про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування категорій стандарту доказування та принципу змагальності в частині забезпечення повноти дослідження обставин справи, що викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13, від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17, постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17; від 14.08.2018 у справі № 905/2382/17.
Пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України обґрунтовано необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №910/4171/20, від 17.08.2021 року у справі №914/749/20, відповідно до яких до правовідносин в сфері транспортування природного газу не підлягають застосуванню норми ст. 673 та ст.678 ЦК України, які передбачають наслідки передання товару неналежної якості, які були застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України обґрунтовано тим, що судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 310 цього Кодексу, а саме - суд необґрунтовано відхилив клопотання про призначення експертизи у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 99 ГПК України, в результаті чого було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" подали відзиви на касаційну скаргу, у яких просили у її задоволенні відмовити, судові рішення залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
Позивачем заявлено вимоги про зобов`язання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз та Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" здійснити перерахунок обсягів переданого природного газу ТОВ "Харківгаз Збут" за рамковим договором купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ХГЗ від 30.09.2021 та індивідуальним договором № БГр-21/22-ХГЗ від 30.09.2021, зазначених в комерційних актах приймання-передачі за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" безоплатно усунути недоліки товару (природного газу) шляхом коригування в бік зменшення обсягів переданого природного газу ТОВ "Харківгаз Збут" за рамковим договором купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ХГЗ від 30.09.2021 та індивідуальним договором № БГр-21/22-ХГЗ від 30.09.2021, зазначених в комерційних актах приймання-передачі за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року.
Підставою для подання позову стало те, що за доводами позивача ним встановлено невідповідність якості газу, переданого за Рамковим та Індивідуальним договором упродовж періоду з жовтня 2021 по квітень 2022 року, вимогам фізико-хімічних показників, визначених Кодексом ГТС. зокрема в частині дотримання параметру «температура точки роси за вологою».
Оскільки відповідальність за якість газу несуть відповідачі, які його продають / транспортують / розподіляють, ним заявлено вимоги про зобов`язання АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" та АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" здійснити перерахунок обсягів природного газу, та про зобов`язання ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" та ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" безоплатно усунути недоліки товару (природного газу) шляхом коригування в бік зменшення обсягів переданого з жовтня 2021 року по квітень 2022 року природного газу.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, обґрунтували свої рішення таким:
- якість газу мала б встановлюватися саме в момент переходу права власності на нього у віртуальній торговій точці, а не в точці входу в ГТС. Встановлення якості природного газу на точці входу в ГТС не має значення для розгляду цієї справи. Крім того, позовній заяві не зазначено, яка саме фізична точка входу в ГТС мається на увазі, оскільки існує не одна фізична точка входу в газотранспортну систему;
- неналежна якість природного газу не може бути виявлена у момент передачі газу на ВТТ, у зв`язку з чим не можна встановити, що продавець газу не виконав свої зобов`язання перед покупцем щодо відповідності параметрів якості газу на момент його передачі на ВТТ;
- функція контролю якості природного газу покладена на ліцензованих суб`єктів ринку природного газу, які займаються його транспортуванням, розподілом, видобуванням та зберіганням. Продавець газу на віртуальній торговій точці (ВТТ), як і покупець газу на ВТТ - є рівноцінними замовниками послуг з транспортування газу в оператора ГТС;
- ТОВ «Харківгаз Збут» не є ні оператором суміжної системи, ні суб`єктом, безпосередньо підключеним до газотранспортної системи, відповідно, ТОВ «Харківгаз Збут» не є уповноваженою особою, з яким Оператор ГТС визначає ФХП природного газу чи надає відповідні дані щодо таких показників. Крім того, в силу нормативних вимог Оператор ГТС не відповідає перед ТОВ «Харківгаз Збут» за якість переданого газу, оскільки такими суб`єктами є інші учасники ринку природного газу. Тобто, ТОВ «Харківгаз Збут» в розумінні вимог договору транспортування природного газу та Кодексу ГТС не є тим суб`єктом, у взаємовідносинах з яким встановлюється належність/неналежність фізико-хімічних параметрів якості природного газу вимогам нормативних документів;
- відповідальність за неналежну якість природного газу, що в точках входу в газотранспортну систему (з причин, незалежних від оператора газотранспортної системи) покладається на суб`єкта, який подав у газотранспортну систему неякісний газ, а відповідальність за якість природного газу в точках виходу з газотранспортної системи несе оператор ГТС;
- суб`єкт, який подав у газотранспортну систему неякісний газ сплачує додаткову плату Оператору ГТС, а Оператор ГТС сплачує Оператору ГРМ додаткову плату за переданий природний газ, що не відповідає встановленим до нього вимогам, тобто відповідальність за передачу газу неналежної якості покладається на визначених Кодексом ГТС та Кодексом ГРМ суб`єктів. Таким чином, нормами закону чітко встановлено, що у випадку передачі природнього газу неналежної якості, сплачується додаткова компенсація, а не проводиться коригування об`ємів поставленого природного газу чи зменшення його вартості, як на цьому наполягає позивач в позовній заяві;
- правовідносини між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та ТОВ «Харківгаз Збут» є такими, що відбуваються на оптовому ринку купівлі-продажу природного газу та регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газотранспортної системи, Кодексом газорозподільних систем, Правилами постачання природного газу, якими встановлено інші наслідки передання товару неналежної якості ніж ті, що передбачені ст. 678 ЦК України;
- до правовідносин між сторонами не підлягають застосуванню норми статей 673 678 924 ЦК України, що узгоджується з висновками Верховного Суду.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, частиною другою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Позивач у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції визначив пункт 2 частини 2 статті 287 ГПК України, який обґрунтував необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №910/4171/20, від 17.08.2021 року у справі №914/749/20, який було враховано судами попередніх інстанцій.
Зазначив, що суд першої інстанції не вірно застосував норми матеріального права, а саме: статі 673 924 ЦК України, ст. ст. 308 314 ГК України, розділ ІІІ Кодексу ГТС, оскільки положення пункту 18 глави 1 розділу III Кодексу ГТС, не перешкоджають сторонам договору купівлі-продажу природного газу врегульовувати питання компенсації у разі недотримання його умов у частині якості природного газу, та відповідно, не суперечать статям 673 та 678 ЦК України.
Щодо наявності / відсутності вмотивованої необхідності для відступу від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 20.01.2021 у справі №910/4171/20, від 17.08.2021 року у справі №914/749/20 про те, що до правовідносин в сфері транспортування природного газу не підлягають застосуванню норми ст. 673 та ст.678 ЦК України, які передбачають наслідки передання товару неналежної якості, слід зазначити таке.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 зазначеного Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.
Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
Верховний Суд вважає за необхідне звернутися до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 910/8091/20, від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13, де зазначено, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави - попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Верховний Суд відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.
Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію «якість закону»), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.
Водночас скаржник у касаційній скарзі у контексті приписів пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №910/4171/20, від 17.08.2021 року у справі №914/749/20 про те, що до правовідносин в сфері транспортування природного газу не підлягають застосуванню норми ст. 673 та ст.678 ЦК України, які передбачають наслідки передання товару неналежної якості, а також не навів вагомих, вмотивованих, обґрунтованих та достатніх аргументів для такого відступлення.
Викладені скаржником в касаційній скарзі доводи у цій частині фактично зводяться до власного суб`єктивного тлумачення норм права, якими врегульовано спірні правовідносини, та власних заперечень скаржником висновків Верховного Суду, які викладені у наведених скаржником постановах.
Більш того, позиція Верховного Суду, відповідно до якої до правовідносин в сфері транспортування природного газу не підлягають застосуванню норми статті 673 та статті 678 ЦК України, які передбачають наслідки передання товару неналежної якості, є сталою та послідовно підтримується Верховним Судом у постановах від 14.11.2019 у справі № 910/11739/18, від 20.01.2021 у справі №910/4171/20, від 17.08.2021 року у справі №914/749/20.
Враховуючи викладене, у межах цієї справи відсутні правові підстави для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у наведених скаржником постановах від 20.01.2021 у справі №910/4171/20, від 17.08.2021 року у справі №914/749/20, з наведених скаржником підстав.
Щодо наведених позивачем підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід зазначити таке.
У касаційній скарзі позивач вказує на те, що суди попередніх інстанцій не врахували та не здійснили належного дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються якості переданого природного газу з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України, висновки щодо застосування яких викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13, від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17, постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 14.08.2018 у справі № 905/2382/17 слід зазначити таке.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, для касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити, що обов`язковою умовою у цьому разі є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Водночас колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях.
Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13, від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17, постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17; від 14.08.2018 у справі № 905/2382/17, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що викладені у ній висновки не є релевантними для справи № 922/1683/23.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13 прийнята за наслідками розгляду спору про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників підприємства від 5 червня 2012 року, згідно з яким позивача звільнили з посади директора й обрали виконавчий комітет. Підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду було порушення правил суб`єктної юрисдикції.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 прийнята за наслідками розгляду спору про стягнення грошових коштів з фізичних осіб на підставі статті 1212 ЦК України як отриманих ними без достатньої правової підстави, та враховуючи, що такі фізичні особи є учасниками товариства з обмеженою відповідальністю й отримали спірні кошти у вигляді дивідендів. Підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначено наявність виключної правової проблеми у вирішенні питання щодо розмежування юрисдикції цивільних і господарських судів щодо даної категорії спорів.
Наведені скаржником постанови Великої Палати Верховного Суду прийняті у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин, що виникли у справі № 922/1683/23.
У наведених скаржником постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13 та від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 не формувалися висновки про застосування положень 73 74 75 76 77 86 236 ГПК України, на неврахуванні яких ґрунтуються доводи касаційної скарги позивача у цій справі № 922/1683/23.
Постанова Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, прийнята за наслідками вирішення спору за позовом ДП "Житомирський БТЗ" до ТОВ "Дівітіс" та ТОВ "Завод "Спецмашбуд" про визнання недійсним, укладеного між ними, договору № 3 від 15.09.2016 про відступлення права вимоги за договором поставки № 165 від 01.10.2014, укладеного між позивачем та ТОВ "Дівітіс". Позовна заява мотивована тим, що Договір № 3 укладений без надання письмової згоди ДП "Житомирський БТЗ", що є порушенням пункту 10.10 Договору № 165.
У цій постанові Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, відкинувши акт звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, як неналежний доказ наявності заборгованості та згоди позивача на відступлення права вимоги, дійшли суперечливого висновку про те, що акт свідчить про наявність у позивача заборгованості. Дійшовши такого висновку, суди під час розгляду цієї справи в повній мірі не забезпечили дотримання принципу змагальності та найбільш відповідного цьому принципу стандарту доказування - стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (див. п. 12 постанови Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 905/2382/17): суди не з`ясували, чи існують між ДП "Житомирський БТЗ" та ТОВ "Завод "Спецмашбуд" інші правовідносини, у яких існує заборгованість, про наявність якої суди зробили висновок.
Верховний Суд дійшов висновку про передчасність висновків судів попередніх інстанцій, які прийняті за неповного дослідження поданих сторонами доказів, виходячи з конкретних обставин справи № 916/2403/18, встановлених судами попередніх інстанцій, та предмету доказування у цій справі, який є відмінним від справи № 922/1683/23.
Наведена постанова не містить висновку про застосування положень 73 74 75 76 77 86 236 ГПК України у подібних до справи № 922/1683/23 правовідносинах.
У справі № 910/18036/17 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ інвест" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов`язання відповідача звільнити з під арешту та закрити рахунки; визнання договору № zф1i8c від 05.06.2008 припиненим.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в межах зведеного виконавчого провадження № 48466787 з примусового виконання наказів господарського суду Запорізької області № 908/2716/13 від 23.09.2014 та № 908/2718/13 від 07.02.2014 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ інвест", в подальшому державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 45897906, яка входила до зведеного виконавчого провадження № 48466787, якою постановлено звільнити з-під арешту кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ інвест", що містяться на рахунках у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк", проте відповідачем на час подання позову арешт з рахунків не знято, чим порушено вимоги Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Тобто постанова Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 прийнята у правовідносинах, що не є подібними до справи № 922/1683/23.
А також наведена постанова не містить висновку Верховного Суду про застосування положень 73 74 75 76 77 86 236 ГПК України.
У справі № 905/2382/17 Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" подало позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький завод нестандартного технологічного обладнання" 529 166 грн. 37 коп. та зобов`язання припинити дії, які порушують право позивача на майно шляхом повернення ротора власнику. Позовна заява мотивована тим, що відповідачем не виконані у встановлені строки зобов`язання за укладеним з Позивачем договором підряду № 80-08/16 від 11.08.2016 з капітального ремонту ротору центрифугальної установки ОГШ-461Л-01 зав. № 11221, що належить на праві власності Позивачу, у зв`язку із чим за умовами Договору у Відповідача виникло зобов`язання сплатити за вимогою замовника неустойку у вигляді штрафу в розмірі 10 % від вартості робіт та додатково (за письмовою вимогою замовника - Позивача) неустойку в розмірі 0,5 % від вартості робіт за кожен день прострочення. Також вказано про право власника (Позивача) витребувати майно - Ротор, у Відповідача як у особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, оскільки Ротор, який був переданий для ремонту за Договором, після спливу строку виконання робіт за Договором не був повернутий Відповідачем.
У постанові від 14.08.2018 у справі № 905/2382/17 Верховний Суд зауважив, що встановлення на підставі доказів у справі обставин передачі Ротора в ремонт за Договором від Позивача до Відповідача, а відповідно і визначення початку перебігу та закінчення погодженого сторонами в пункті 2.1.2 Договору строку виконання Відповідачем ремонтних робіт, не може мати місце на стадії касаційного перегляду судових рішень, оскільки виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Наслідком невстановлення обставин передачі Позивачем Відповідачу в ремонт Ротору є відсутність підстав для стягнення з Відповідача неустойки за порушення строків виконання ним ремонтних робіт відповідно до умов пункту 6.5 Договору та повернення майна за Договором, правомірного та обґрунтованого висновку про що дійшли суди попередніх інстанцій.
Верховний Суд у цій постанові з посиланням на положення частини 1 статті 75 та частини 1 статті 74 ГПК України дійшов висновку про те, що відсутність заперечень позовних вимог з боку Відповідача не означає доведеність цих вимог, помилкового висновку про що дійшов скаржник.
У той же час наведена постанова Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 905/2382/17 не містить висновку про застосування положень 73 74 75 76 77 86 236 ГПК України. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
З огляду на викладене касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" на рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 у справі № 922/1683/23 підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
Також підставою для касаційного оскарження рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції позивачем визначено пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, який обґрунтовано тим, що судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 310 цього Кодексу, а саме - суд необґрунтовано відхилив клопотання про призначення експертизи у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 99 ГПК України, в результаті чого було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.
За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Скаржником визнається, що судом було розглянуто його клопотання про призначення експертизи. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі №922/1683/23 вже задовольнялося аналогічне клопотання ТОВ Харківгаз Збут про призначення судової (комплексної) експертизи та на вирішення судових експертів було поставлено ті ж самі питання, які просить позивач вирішити у клопотанні яке надійшло до суду 19.02.2025 про призначення судової експертизи вх.№2241.
Проте від Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України надійшло повідомлення від 01.11.2024 №СЕ-19/24-3340-ТВ про неможливість проведення судової експертизи. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що призначення судової експертизи у тій же експертній установі з тим же самих питань після отримання від цієї експертної установи повідомлення про неможливість проведення судової експертизи є недоцільним.
У зв`язку з цим апеляційний господарський суд зазначив, що безпідставне призначення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Отже, ураховуючи те, що позивач реалізував своє право на звернення з клопотанням про проведення експертизи, а також предмет доказування у цій справі, Верховний Суд доходить висновку, що скаржник аргументовано не довів у чому саме полягає необґрунтованість відхилення клопотання щодо призначення експертизи. Крім того, незгода із відмовою у призначенні експертизи сама по собі не може бути підставою для висновку, що судом допущено у цій частині порушення норм процесуального права, яке є підставою для скасування оскарженого рішення.
Висновки Верховного Суду
За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.
Водночас, як уже зазначалося, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою в цій частині на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.
Судові витрати
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись пунктом 5 частини 1 статті 296, статями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне провадження у справі № 922/1683/23, відкрите за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" на рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. В іншій частині касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 у справі № 922/1683/23 залишити без змін.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Кролевець
О. Мамалуй