ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/1699/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О. М. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В. І.,
за участю секретаря Низенко В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування»
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів Пономаренка Є.Ю., Суліма В.В., Руденко М.А.
від 09.09.2019
за позовом Прокурора Красноградського району Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області
до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз»
про стягнення 2 043 460,00 грн
за участю представників:
від позивача: не з?явилися.
від відповідача: Горошко Т.М., Лозова Н.В.
прокурора: Кравчук О.А.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року Прокурор Красноградського району Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Філії Бурове управління «Укрбургаз» про стягнення 2 043 460 грн збитків, завданих державі порушенням природоохоронного законодавства.
Звернення прокурора з позовом до суду про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Філії Бурове управління «Укрбургаз» відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної інтересам держави внаслідок порушення природоохоронного законодавства, здійснено згідно зі статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на час звернення з позовом) та обґрунтовано необхідністю захисту державних інтересів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Державною екологічною інспекцією у Харківській області під час перевірки встановлено, що Підсобне сільське господарство «Україна» відділення виробничо-соціального забезпечення і торгівлі Філії Бурового управління «Укрбургаз» Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - ПСГ «Україна» Філії БУ «Укрбургаз» ПАТ «Укргазвидобування») використовує з артезіанських свердловин підземні води крім господарсько-побутових потреб також на виробничі потреби (для водопостачання корівників, свинарників, експлуатації тракторів, автомобілів, роботи котельні адміністративних будівель) без отримання спеціального дозволу на користування надрами.
У зв?язку з допущеними порушеннями природоохоронного законодавства згідно з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, нанесених державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389, Державною екологічною інспекцією у Харківській області розраховано матеріальну шкоду, заподіяну державі внаслідок використання ПСГ «Україна» Філії БУ «Укрбургаз» ПАТ «Укргазвидобування» для виробничих потреб підземних вод з артезіанських свердловин без спеціального дозволу на користування надрами, що складає 2 043 460 грн.
Господарський суд Харківської області ухвалою від 26.03.2015 порушив провадження у справі № 922/1699/15 та призначив її до розгляду.
Ухвалою від 24.04.2015 Господарський суд Харківської області матеріали справи №922/1699/15 передані за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
Державною екологічною інспекцією у Харківській області на підставі наказу № 1414/01-03 від 16.10.2013 та виданого направлення у період з 16.10.2013 по 29.10.2013 була проведена перевірка ПСГ «Україна» Філії БУ «Укрбургаз» ПАТ «Укргазвидобування» з дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт № 1414/01-03/06-11. Згідно з актом перевірки відповідачем у період з 01.10.2011 по 30.09.2013 використовувались з семи артезіанських свердловин підземні води, крім господарсько-побутових потреб, також на виробничі потреби (для водопостачання корівників, свинарників, експлуатації тракторів, автомобілів, роботи котельної, адміністративних будівель), без отримання спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням вимог ст. ст. 16, 19 та 21 Кодексу України про надра.
З метою усунення виявлених під час перевірки порушень, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Харківської області було видано припис від 01.11.2013 № 06-22-266, яким зобов`язано керівника ПСГ «Україна» Філії БУ «Укрбургаз» ПАТ «Укргазвидобування», зокрема, отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами).
У зв`язку з невиконанням вказаного припису державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Харківській області Ткачовим С.О. були складені протокол про адміністративне правопорушення № 003121 від 04.12.2013 та постанова про накладення адміністративного стягнення № 06-23-852 від 04.12.2013, згідно з якою завідувача ПСГ «Україна» Філії БУ «Укрбургаз» ПАТ «Укргазвидобування» ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтями 19 21 Кодексу України про надра та відповідно до статті 47 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Крім того, за невиконання зазначеного припису державним інспектором з охорони навколишнього природнього середовища Харківської області були складені протокол про адміністративне правопорушення № 001009 від 23.04.2014 та постанова про накладення адміністративного стягнення № 06-23-231 від 23.04.2014, згідно з якою директора ПСГ «Україна» Філії БУ «Укрбургаз» ПАТ «Укргазвидобування» ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та застосовано відповідальність передбачену статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255,00 грн.
Враховуючи допущені порушення природоохоронного законодавства згідно з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, нанесених державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за №767/1678, Державною екологічною інспекцією у Харківській області розраховано матеріальну шкоду, заподіяну державі внаслідок використання ПСГ «Україна» Філії БУ «Укрбургаз» ПАТ «Укргазвидобування» для виробничих потреб підземних вод з артезіанських свердловин без спеціального дозволу на користування надрами, що складає 2 043 460,00 грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з Положенням про ПСГ «Україна» Філії БУ «Укрбургаз» ПАТ «Укргазвидобування» від 28.12.2012 ПСГ «Україна» не є юридичною особою, а є структурним підрозділом і підпорядковується відділенню виробничо-соціального забезпечення і торгівлі філії БУ «Укрбургаз» ПАТ «Укргазвидобування».
Основним видом діяльності ПСГ «Україна» є вирощування сільськогосподарських культур та розведення великої рогатої худоби.
Свою діяльність ПСГ «Україна» здійснює на території Красноградського району Харківської області, користується земельною ділянкою з 18.12.1995, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею, та використовує 7 артезіанських свердловин, що розташовані в межах цієї ділянки.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що АТ «Укрбургазвидобування» отримало дозвіл на спеціальне водокористування, виданий 06.02.2013 № 6568 А/хар. терміном дії до 19.12.2014, джерелами водокористування є 9 артезіанських свердловин, 7 з яких використовує ПСГ «Україна», метою користування яких визначено виробниче та господарсько-питне водокористування, використання для власних потреб та передача населенню. Водокористування дозволено при заборі свіжої води підземних вод не більше 313,88 м3/доб; 112,64 тис.м3/рік.
Відповідно до звітів за формою 2-ТП та 7-гр підприємство видобуло та використало воду в період з 01.10.2011 по 31.12.2011 в обсязі 4,7 тис.м3, у 2012 році в обсязі 20,3 тис.м3, у період з 01.01.2013 по 30.09.2013 в обсязі 16,5 тис.м3 для власних господарсько-побутових потреб.
Однак під час проведення перевірки позивачем було встановлено, що відповідачем у період з 01.10.2011 по 30.09.2013 використовувались з артезіанських свердловин підземні води, крім господарсько-побутових потреб, також на виробничі потреби (для водопостачання корівників, свинарників, експлуатації тракторів, автомобілів, роботи котельної, адміністративних будівель).
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
Господарський суд міста Києва рішенням від 02.06.2016 у справі № 922/1699/15 у позові відмовив.
Рішення суду мотивовано тим, що наведені позивачем доводи на підтвердження обставин завдання шкоди державі внаслідок самовільного користування надрами, а саме акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 29.10.2013 № 1414/01-03/06-11, протокол про адміністративне порушення від 04.12.2013 №003121 відносно завідувача ПСГ «Україна» ОСОБА_1., постанову від 04.12.2013 № 06-23-852 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 47 Кодексу України про адміністративні правопорушення спростовуються постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 в адміністративній справі № 638/8281/15-а, у якій встановлено відсутність фактів використання ПСГ «Україна» підземних вод для виробничих потреб та порушення вимог статті 19 Кодексу України про надра.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 09.09.2019 рішення суду першої інстанції скасував. Прийняв нове рішення. Позов задовольнив. Стягнув з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» відшкодування матеріальної шкоди заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в сумі 2 043 460,00 грн, шляхом перерахування вказаних коштів на рахунок для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності».
Стягнув з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» на користь Державного бюджету України 40 869,20 грн судового збору за розгляд позовної заяви.
Стягнув з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» на користь Прокуратури міста Києва 44 956,12 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що обставини користування відповідачем у період з 01.10.2011 по 30.09.2013 підземними водами з артезіанських свердловин, для виробничих потреб без спеціального дозволу на користування надрами, встановлені проведеною Державною екологічною інспекцією у Харківській області перевіркою, про що складено акт №1414/01-03/06-11.
Факт водокористування протягом зазначеного часу за відсутності спеціального дозволу на користування надрами не заперечується відповідачем.
Доводи відповідача, що відповідно до звітів за формою 2-ТП та 7-гр за 2012-2013 роки підприємство використовувало воду для власних господарсько-побутових потреб та не використовувало її для виробничих потреб судом апеляційної інстанції не прийнято, з тих підстав, що основним видом діяльності ПСГ «Україна» є вирощування сільськогосподарських культур та розведення великої рогатої худоби, що свідчить про використання води на виробничі цілі (спеціальне водокористування), пов`язані безпосередньо із технологічним забезпеченням виробництва, а не лише на господарсько-побутові потреби.
Оскільки здійснення відповідачем самовільного водокористування знайшло своє підтвердження, поведінка відповідача є неправомірною, а його вина полягає у здійсненні водокористування без спеціального дозволу, що призвело до спричинення державі збитків в сумі 2 043 460 грн., які розраховані позивачем відповідно до «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389.
Тобто прокурором доведено наявність всіх складових елементів правопорушення, що є підставою для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності за шкоду заподіяну навколишньому природному середовищу, у вигляді її відшкодування, а також наявність підстав для вжиття заходів прокурорського реагування, так як Державна екологічна інспекція у Харківській області, як орган, уповноважений державою здійснювати контроль за використанням та охороною надр, тривалий час не вчиняла суттєвих заходів щодо стягнення з відповідача збитків, завданих самовільним користуванням надрами, що порушувало інтереси держави та потребувало вжиття заходів прокурорського реагування.
Також судом апеляційної інстанції зазначено, що висновок суду першої інстанції про встановлену постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 в адміністративній справі № 638/8281/15-а відсутність в діях завідуючого ПСГ «Україна» ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 47 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також відсутність фактів використання ПСГ «Україна» підземних вод для виробничих потреб та порушення вимог статті 19 Кодексу України про надра, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у даній справі зважаючи на наявність у матеріалах справи достатніх доказів, зокрема, документів, складених за результатами перевірки, якими підтверджується здійснення відповідачем водокористування без спеціального дозволу.
Крім того враховано, що станом на час прийняття постанови у даній господарській справі вказану постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 в адміністративній справі №638/8281/15-а було скасовано постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року та визнано висновок суду апеляційної інстанції про те, що господарство використовує підземні води тільки для господарсько-побутових потреб, а не для виробничих, тому не потребує отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), помилковим.
Судом апеляційної інстанції перевірено здійсненний позивачем розрахунок розміру збитків, та відхилено заперечення відповідача щодо правильності здійсненого розрахунку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
Акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 у справі № 922/1699/15, у якій просило її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначив, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Вважає що він мав обов?язок отримати спеціальний дозвіл на користування надрами лише на частину обсягу підземних вод спрямованих на виробничі потреби;
- відсутні підстави для відшкодування майнових збитків, оскільки такі збитки відсутні, зважаючи на здійснення відповідачем плати за користування надрами за весь обсяг видобутої води;
- позивач безпідставно для розрахунку суми матеріальних збитків, нанесених державі, взяв весь обсяг використаних відповідачем водних ресурсів, не дослідивши їх цільове використання (без відповідного розмежування на різні потреби) та проігнорував факт сплати відповідачем плати за користування водними ресурсами (надрами) за весь обсяг видобутої води, незалежно від цілей водокористування за ставкою встановленою на момент видобування відповідно до розділу ХІ «Плата за користування надрами» Податкового кодекс України;
- в діях відповідача відсутні вина, протиправна поведінка, та як наслідок заподіяння шкоди у спірних правовідносинах.
Верховним Судом ухвалою від 01.11.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 у справі № 922/1699/15 та призначено судове засідання на 28.11.2019.
Ухвалою від 28.11.2019 провадження у справі № 922/1699/15 за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.
Ухвалою від 01.09.2020 касаційне провадження у справі № 922/1699/15 поновлено у зв`язку з офіційним оприлюдненням 20.07.2020 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, призначено розгляд касаційної скарги Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на 17 вересня 2020 року о 10:15 год у приміщенні Касаційного господарського суду.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу у якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 у справі № 922/1699/15 - без змін.
Зазначив, що наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції, так як він не заперечує відсутності за період нарахування шкоди, спеціального дозволу на користування надрами;
- відповідачем в порядку статтей 74 80 Господарського процесуального кодексу України копій податкових декларацій та доказів фактичної сплати рентної плати за користування надрами (підземні води) не надано;
- чинне законодавство не передбачає звільнення суб?єктів господарювання від відшкодування збитків, в разі сплати ними збору за спеціальне користування відповідними природними ресурсами (рентної плати, податку, тощо);
- розмір шкоди розраховано відповідно до Методики на підставі показників взятих з наданих відповідачем звітів за формою № 2-ТП (водгосп), які підтверджують факт видобування та подальшого використання підземної води в обсягу, який використаний Інспекцією для розрахунку, та не містять будь-якого розмежування обсягу видобутої підземної води за потребами;
- у діях відповідача наявні всі складові для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду, а саме: протиправна поведінка, яка полягає у незаконному добуванню надр (підземних вод); вина, як полягає у порушенні правил використання надр; шкода, яка розраховано відповідно до Методики; причинний зв?язок, який виражений у заподіянні шкоди саме протиправною поведінкою відповідача;
- відсутність вини у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу має доводити відповідач;
- відповідачем розмір визначеної в розрахунку шкоди не спростований, контррозрахунок шкоди не подано.
Склад суду у даній справі визначений згідно з витягом з протоколу розподілу судової справи від 23.10.2019, який знаходиться в матеріалах справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Щодо суті касаційної скарги
Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Відповідно до статті 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Приписами частини 1 статті 149, статті 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 3 Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України, а згідно зі статтями 1 6 Кодексу України про надра вони є частиною надр.
Отже, підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.
Відповідно до положень статтей 46 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це збір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу України про надра - надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
Згідно зі статтею 21 Кодексу України про надра - надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 м3 на добу.
Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб?єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.
Чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття «господарсько-побутові потреби», проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об`єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями «водокористування для потреб галузей економіки» та «промислові потреби» (постанова Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 922/2610/14).
Отже, використання води у господарсько-побутових потребах повинно бути підтверджено належними доказами у справі.
Під час перевірки екологічною інспекцією встановлено використання відповідачем води на виробничі цілі (спеціальне водокористування), пов`язані безпосередньо із технологічним забезпеченням виробництва, так як основним видом діяльності ПСГ «Україна» є вирощування сільськогосподарських культур та розведення великої рогатої худоби.
У касаційній скарзі відповідач також визнав, що частина видобутих підземних вод була спрямована ним на виробничі потреби та погодився з необхідністю отримання дозволу на частину обсягу підземних вод, спрямованих на виробничі потреби.
За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин у справі положень статті 23 Кодексу України про надра, з огляду на те, що матеріалами справи не підтверджено належними та достовірними доказами використання відповідачем води виключно для господарсько-побутових потреб.
Статтями 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та статтями 110 111 Водного кодексу України встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Статтею 65 Кодексу України про надра передбачено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у тому числі у самовільному користуванні надрами.
Відповідно до статті 67 Кодексу України про надра підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. У деліктних зобов`язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювана шкоди.
Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.
Враховуючи викладене, правильними є висновки суду апеляційної інстанції, що у даному випадку у діях відповідача наявні всі елементи правопорушення, що є підставою для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду, а саме:
- протиправна поведінка, яка полягає у самовільному надрокористуванні;
- вина, що підтверджується актом перевірки, приписом, а також наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року №389 та причинний зв`язок, що виражений у заподіянні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача.
При цьому суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.
Щодо заперечень відповідача щодо правильності здійсненого розрахунку матеріальних збитків, завданих державі, то судом апеляційної інстанції було перевірено розрахунок позивача, та встановлено, що він зроблений відповідно до «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389.
Згідно із пунктами 9.1, 9.2 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), здійснюється за формулою: З сам = 5 х W х Тар (грн.),(23), де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води); Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 куб.м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб.м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб.м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника «Інші водні об`єкти», встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення. Фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).
Фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів, визначено на підставі наданих відповідачем звітів за формою № 2-ТП (водгосп), які підтверджують факт видобування та подальшого використання підземної води в визначеному обсязі та не містять розмежування обсягу видобутої підземної води за потребами.
У матеріалах справи також відсутні докази, що відповідачем здійснювався розподіл води на виробничі потреби та на господарсько-побутові, зокрема, встановлювались окремі лічильники обліку тощо, а тому є неможливим дійсно встановити, яка частина води була використана для господарсько-побутових потреб.
Отже, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, яка частина води була ним використана для господарсько-побутових потреб, а також не наведено власного контррозрахунку завданих збитків, що спростовує доводи касаційної скарги про необґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції.
Щодо доводів касаційної скарги відповідача, що ним сплачено до державного бюджету плату за користування надрами за весь обсяг видобутої води, а тому відсутня матеріальна шкода завдана державі таким самовільним видобуванням, то вони є безпідставними. Внесення плати за користування надрами у розмірі, встановленому Податковим кодексом України, здійснюється за умови наявності спеціального дозволу на користування надрами. Відповідач не заперечує, що спеціальний дозвіл на користування надрами у спірному періоді ним не отримувався.
За самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) передбачена відповідальність у вигляді відшкодування шкоди, розмір якої визначається за формулою відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389. Отже, внесення відповідачем плати за користування надрами за відсутності спеціального дозволу на користування надрами не звільняє його від відповідальність за порушення законодавства про надра.
З огляду на викладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла вірного висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи перевірку підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді, помилково керувався положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015, та пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, яка набрала чинності 30.09.2016, оскільки у справі, що переглядається, прокурор звертався із позовом відповідно до положень статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII та статтей 2 29 54 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017, чинних на час пред`явлення позову (17.03.2015), однак зазначене не призвело до формування неправильних висновків.
Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час подання позову, на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом (частина перша статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час звернення прокурора до суду).
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на час звернення до суду). У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача (стаття 29 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на час звернення до суду).
Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (частина третя статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру»). За наявності зазначеної підстави з метою представництва держави прокурор має, зокрема, право в порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовами (пункт 1 частини п`ятої статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру»). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 2-5633/11, від 23.07.2020 у справі № 902/862/15.
Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, що державною екологічною інспекцією не вчинялися дії спрямовані на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків, завданих державі порушенням природоохоронного законодавства, а також що прокурором у позовній заяві обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у визначений спосіб і наведені підстави визнані судом достатніми, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність у прокурора повноважень для представництва у спірних правовідносинах інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду у апеляційної інстанцій - без змін.
Судові витрати
Судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 у справі № 922/1699/15 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Мамалуй
В. Студенець