№ 922/1742/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/1742/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючого, Бакуліної С.В., Кондратової І.Д.

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.

представників учасників справи:

ОСОБА_1 - Романюка Л.С., Терлецького О.М.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" - не з`явилися,

ОСОБА_2 - не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 (колегія суддів у складі: Білоусова Я.О., Бородіна Л.І., Шевель О.В.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" (далі - Товариство, ТОВ)

про стягнення вартості частини майна,

ВСТУП:

1. Спір у цій справі виник через те, що у 2016 році ОСОБА_1 було виключено з числа учасників відповідача. Товариство йому повернуло патент на винахід, який він вніс до статутного капіталу при створенні Товариства у 2001 році. Інші розрахунки не проводилися.

2. Виключений учасник звернувся до суду з позовом до Товариства про стягнення вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному капіталі.

3. Суд першої інстанції позов задовольнив, а суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за апеляційною скаргою іншого учасника Товариства, який не брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив повністю.

4. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції.

5. У цій справі перед Верховним Судом постало наступне питання:

- чи вирішив суд питання про права та інтереси учасника товариства з обмеженою відповідальністю у справі про стягнення з товариства вартості частини його майна за позовом виключеного з товариства учасника.

6. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_1 з наступних міркувань.

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Фактичні обставини справи, встановлені судами

7. 15.06.2001 згідно протоколу №1 установчих зборів учасників Товариства затверджено установчий договір Товариства (далі - Установчий договір), засновниками якого стали Закрите акціонерне товариство "Міжнародний науково-технічний університет" (далі - ЗАТ "Міжнародний науково-технічний університет"), фізична особа ОСОБА_3 , фізична особа ОСОБА_1 ; призначено ОСОБА_1 на посаду ректора Товариства.

8. Згідно з п. 3.1 Установчого договору для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів засновників створюється статутний фонд у розмірі 3 231 035,00 грн. Статутний фонд Товариства розподіляється між засновниками таким чином: ЗАТ "Міжнародний науково-технічний університет" - 23%, ОСОБА_3 - 42%, ОСОБА_1 - 35%.

9. Відповідно до п. 3.3 Установчого договору вкладами засновників до статутного фонду товариства є:

- ЗАТ "Міжнародний науково-технічний університет" - нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3 , загальною площею 619,7 кв.м, вартістю 190 700,00 грн та нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Сагайдачного, 6 , загальною площею 2485,1 кв.м, вартістю 552 438,00 грн;

- ОСОБА_1 - право власності на винахід "ІНФОРМАЦІЯ_1", засвідчене патентом на винахід НОМЕР_2, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі - Патент), вартістю 1 130 862,00 грн;

- ОСОБА_3 - право власності на винахід "ІНФОРМАЦІЯ_2", засвідчене патентом на винахід № НОМЕР_1 , виданим Держпатентом України, вартістю 1 357 035,00 грн.

10. Пунктом 3.8 Установчого договору передбачено, що засновнику, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво учасника товариства.

11. 25.07.2001 виконкомом Луцької міської ради зареєстровано Статут Товариства.

12. Умовами п. 4.18 Статуту передбачено, що при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

13. За змістом п. 4.19 Статуту учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

14. Згідно з п. 5.1 Статуту майно товариства складають основні фонди, обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображена в самостійному балансі товариства.

15. Пунктом 5.2.1 Статуту визначено, що товариство є власником майна, переданого йому засновниками/учасниками у власність.

16. 30.06.2005 ОСОБА_2 було прийнято до складу учасників Товариства за згодою інших учасників після смерті її чоловіка - ОСОБА_3 .

17. 23.02.2012 ОСОБА_1 видано свідоцтво учасника Товариства, відповідно до якого його частка у статутному фонді складає 35%.

18. 01.02.2016 відбулися позачергові загальні збори Товариства, на яких встановлено, що його учасник ОСОБА_1 перешкоджає діяльності Товариства своїми діями, та попереджено ОСОБА_1 про можливість виключення зі складу учасників Товариства.

19. 15.03.2016 на позачергових загальних зборах Товариства (протокол № 2) вирішено виключити зі складу учасників Товариства ОСОБА_1 та повернути останньому його внесок до статутного капіталу, а саме - право власності на винахід "ІНФОРМАЦІЯ_1", засвідчене Патентом вартістю 1 130 862,00 грн.

20. 15.09.2017 ОСОБА_1 звернувся до Товариства із заявою, в якій просив виплатити йому ринкову вартість частини майна Товариства, пропорційну його частці в статутному капіталі в розмірі 35%.

21. Товариство жодних розрахунків зі ОСОБА_1 до дати звернення з позовом до суду не проводило.

22. Судом першої інстанції також було встановлено, що у власності Товариства станом на 15.03.2016 знаходилися права власності на винаходи та нежитлові приміщення, а саме:

- винахід "ІНФОРМАЦІЯ_1" вартістю 1 130 862,00 грн, внесений до статутного фонду Товариства ОСОБА_1 ;

- винахід "ІНФОРМАЦІЯ_2", вартістю 1 357 035,00 грн, внесений до статутного фонду Товариства ОСОБА_3;

- нежитлове приміщення за адресою: м. Луцьк, вул. Сагайдачного, 6 , із загальною зареєстрованою площею 2542,7 кв.м.; ринкова вартість становить 58 098 636,00 грн з ПДВ (або 48 415 530,00 грн без ПДВ);

- нежитлове приміщення за адресою: м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3 , із загальною зареєстрованою площею 645,5 кв.м.; ринкова вартість становить 4 349 915,00 грн з ПДВ (або 3 624 929,17 грн без ПДВ).

23. Товариство є власником також інших об`єктів нерухомості, право власності на які не зареєстроване, але підтверджено рішеннями суду; ці об`єкти виникли внаслідок реконструкції (добудови) двох будівель, зазначених у п.22 цієї постанови.

- площею 1750,8 кв.м., за адресою м. Луцьк, вул. Сагайдачного, 6 , вартість становить 42 703 588,00 грн. (35 586 323,33 грн. без ПДВ);

- площею 205.2 кв.м., за адресою м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3 , вартість становить 1 385 808,00 грн. (1 154 840,00 грн. без ПДВ).

24. Фактично Товариство на 15.03.2016 було власником двох об`єктів нерухомості, які складали його основні активи:

- нежитлової будівлі за адресою: місто Луцьк, вул. Сагайдачного, 6 , загальною площею 4293,5 кв.м,

- нежитлової будівлі (гуртожиток) за адресою: місто Луцьк, вул. Електроапаратна, 3 , загальна площа 850,7 кв.м.

25. Станом на 31.03.2016:

- загальна балансова вартість активів Товариства складала 15 100,00 грн;

- загальна сума зобов`язань за балансом Товариства становила 33 600,00 грн;

- ринкова вартість активів Товариства становила 52 055 500,00 грн;

- вартість чистих активів Товариства становила 52 021 900,00 грн;

- ринкова вартість незареєстрованих активів, право власності на які підтверджено рішеннями судів, - 44 089 396,00 грн (36 741 163,33 грн без ПДВ).

26. Судом апеляційної інстанції встановлено, що зареєстрованим власником патенту НОМЕР_2 на винахід "ІНФОРМАЦІЯ_1" протягом 2001-2016 років залишався ОСОБА_1 , на Товариство патент не був перереєстрований. Дію патенту НОМЕР_2 припинено з 02.11.2003 у зв`язку з несплатою річного збору за підтримання його чинності.

Короткий зміст позовних вимог

27. 25.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства про стягнення, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, суми вартості частини майна та прибутку в розмірі 31 067 077,17 грн, три проценти річних в сумі 3 913 942,43 грн та інфляційних втрат в сумі 13 541 583,73 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

28. Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.11.2020 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_1 вартість частини майна та прибутку в розмірі 31 067 077,17 грн, три проценти річних в сумі 2 991 592, 79 грн, інфляційні втрати в сумі 7 699 140,31 грн.

29. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції з посиланням на ст. ст. 66 139 167 Господарського кодексу України (далі - ГК), ст.ст. 116 148 190 612 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), ст.ст. 10, 45, 54, 55, 64 Закону "Про господарські товариства", ст.ст. 76 123 127 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) виходив з того, що:

- Товариство зобов`язано виплатити учаснику, який вибув, вартість майна Товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі, та належну йому частку прибутку;

- Товариством не проведено розрахунок зі ОСОБА_1 після його виключення зі складу учасників;

- за наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (ст. 76 ГПК). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів (правова позиція, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №925/1165/14, провадження №12-38гс12);

- судом враховано висновки оціночно-будівельної екпертизи (Висновок судового експерта Перекрьостова В.М. від 01.04.2020 №2954) та економічної експертизи (Висновок економічної експертизи від 08.04.2020 №2959), надані ОСОБА_1 ;

- не прийнято як доказ Консультативний висновок від 11.08.2020 щодо висновків, зазначених у висновку експерта за результатами проведеної економічної експертизи №2959 від 08.04.2020, як такий, що не містить застереження щодо обізнаності експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також Висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 18.08.2020 №31/08-2020, оскільки його було підготовлено для подальшого подання до суду в м. Луцьку;

- у зв`язку з простроченням розрахунку з учасником, який вибув, Товариство має сплатити три проценти річних та інфляційні втрати.

30. 11.12.2020 Товариство звернулося з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 12.11.2020, яку Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.12.2020 через відсутність доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі залишив без руху, а ухвалою від 15.02.2021 - повернув скаржнику.

31. 30.12.2020 ОСОБА_2 як учасник Товариства звернулася з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 12.11.2020; у скарзі просила поновити їй строк на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи причини його пропуску тим, що у Товариства відсутні можливості сплатити судовий збір, на підставі чого його апеляційну скаргу було повернуто раніше.

32. Скаргу ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що рішення суду першої інстанції порушує її права та інтереси, як засновника Товариства; суд ухвалив стягнути вартість частини майна Товариства станом на 15.03.2016 в розмірі 35%, яка є очевидно та значно завищеною; зазначене впливає на її права та інтереси як іншого засновника та порушує їх; факт завищення вартості частини майна, яка підлягає виплаті на користь виключеного учасника (позивача) безпідставно зменшує розмір вартості тої частини майна, яка фактично залишається у Товариства і належить іншим засновникам; в даному випадку на користь позивача було здійснено стягнення не 35%, а більше 100% вартості майна Товариства, що безумовно порушує права і інтереси ОСОБА_2 як його іншого засновника.

33. 03.03.2021 суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2

34. 19.03.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив закрити провадження на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК, оскільки оскаржуване рішення не містить відомостей про порушенні права ОСОБА_2 .

35. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

36. Ухвалюючи постанову суд апеляційної інстанції з посиланням на ст. 88 167 ГК, ст. ст. 140, 143, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 144, ч. ч. 1, 4 ст. 145, ч. ч. 2, 3 ст. 148 ЦК, ст.ст.12, 13, 50, 51, 52, 54, 64 ст. 1, 28, 29 Закону "Про господарські товариства", ст. ст. 1, 28, 29, Закону "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", ст. ст. 73-79 86 123 129 236 254 277 282 ГПК виходив з того, що:

- спір у цій справі є корпоративним, ОСОБА_2 є засновником Товариства, а позивачем заявлено вимогу про стягнення з Товариства вартості частини його майна та прибутку внаслідок виключення ОСОБА_4 зі складу учасників, тому оскаржуване рішення безпосередньо стосується корпоративних прав та обов`язків апелянта;

- ОСОБА_1 не було внесено вклад до статутного капіталу Товариства: (1) право власності на винахід не перейшло до Товариства, а лишилося у ОСОБА_1 , оскільки не був укладений письмовий договір про передачу права власності на винахід, тоді як законодавство вимагає наявності такого; (2) дію патенту припинено у 2003 році (через несплату річного збору за підтримку чинності патенту), статутний фонд не може формуватися за рахунок неіснуючого активу; (3) суд критично ставиться до свідоцтва учасника Товариства, яким підтверджено повне внесення вкладу (таке свідоцтво ОСОБА_4 видав самому собі як керівник Товариства);

- учасник, який протягом одного року з дня державної реєстрації товариства не вніс свій вклад, може бути виключений з Товариства на підставі ст. 144 ЦК.

Короткий змість наведених у касаційній скарзі вимог

37. 21.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2021, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Доводи касаційної скарги та відзиву

38. В обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на таке:

- суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду;

- суд необґрунтовано поновив ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження;

- в оскаржуваній постанові суд не дослідив в якій частині оскаржуваного судового рішення прямо зазначено про права, інтереси та (або) обов`язки апелянта та не врахував правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №904/897/19;

- ОСОБА_1 вніс свій вклад до статутного фонду Товариства, що підтверджується свідоцтвом учасника, яке не визнавалося судом недійсним;

- протоколом від 15.03.2016 №2 фактично визнано, що ОСОБА_1 вніс в статутний фонд внесок в розмірі 1 130 862,00 грн, що становить 35% статутного фонду Товариства;

- суд не досліджував питання здійснення Товариством дій щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за невнесення ним свого вкладу до статутного фонду, чим не врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №913/966/16;

- право власності на винахід за Патентом було передано на підставі Установчого договору, який має змішаний характер, а реєстрація зміни власника не є обов`язковою;

- Патент припинив свою дію після його передачі до статутного фонду Товариства через несплату річного збору, сплата якого було обов`язком саме Товариства як нового власника;

- є передчасними доводи апелянта, що за результатами виконання судового рішення дійсна вартість майна Товариства зменшиться до нуля.

39. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та зазначає, що:

- суд апеляційної інстанції правомірно прийняв апеляційну скаргу до провадження, оскільки рішення суду першої інстанції стосується її прав та інтересів;

- ОСОБА_1 не вніс до статутного фонду Товариства право власності на об`єкт інтелектуальної власності вартістю 1 130 862,00 грн як 35% статутного фонду;

- порядок передачі права власності на винахід чітко регламентований законодавством, а позивач його не дотримався;

- 15.06.2016 рішенням загальних зборів повернуто ОСОБА_1 внесене ним до статутного фонду Товариства право власності на винахід;

- вартість частини майна Товариства, стягнута за рішенням суду першої інстанції на користь ОСОБА_1 , є необґрунтованою, а позивач вже отримав компенсацію в розмірі 1 130 862,00 грн при його виключенні з Товариства шляхом повернення його вкладу;

- позивач додатково вимагає 35% вартості майна, яке було внеском до статутного фонду іншого учасника Товариства.

40. Крім того, ОСОБА_2 подала клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 5 ст. 302 ГПК як такої, що містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Клопотання мотивоване тим, що теоретичне питання щодо права учасника, вартість частки якого визначено судовим рішенням, на оскарження такого судового рішення в розрізі висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.10.2019 у справі №916/2084/17 наразі не визначено. Більшість висновків щодо захисту корпоративних прав учасника товариства шляхом оскарження ним рішення про одержання іншим учасником частини майна, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства (що фактично визначає вартість часток у статутному капіталі обох учасників) та можливість участі такого учасника у спорі, зокрема через апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, має виключну правову проблему.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

41. Верховний Суд ухвалою від 10.06.2021 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , розгляд касаційної скарги призначив на 30.06.2021. У судовому засіданні 30.06.2021 оголошено перерву до 07.07.2021. У судовому засіданні 07.07.2021 оголошено перерву до 21.07.2021.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

42. ОСОБА_1 стверджує, що суд необґрунтовано прийняв до провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка не була учасником справи під час її розгляду в суді першої інстанції, та не дослідив в якій частині рішення суду першої інстанції прямо зазначено про права, інтереси та/або обов`язки апелянта.

43. Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

44. Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст. 254 ГПК, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме

45. Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

46. Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №904/897/19, постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №910/3438/17, від 01.12.2020 у справі №910/5511/19 та від 11.01.2021 у справі №925/1600/16).

47. Якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги (п. 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3).

48. Однак, суд апеляційної інстанції ані при відкритті касаційного провадження, ані в оскаржуваній постанові не зазначив яким чином рішення суду першої інстанції стосується прав, інтересів та обов`язків апелянта, в якій частині тексту рішення наявні висновки суду про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_2 .

49. Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки спір у даній справі є корпоративним, а позивачем заявлено вимоги про стягнення частини майна Товариства, то оскаржуване рішення безпосередньо стосується корпоративних прав та обов`язків апелянта.

50. Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

51. Конституційний Суд України у рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) вказав, що легітимний інтерес акціонерного товариства не є простою сукупністю законних інтересів його акціонерів. Акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі й третіми особами, прав та охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом. Даний висновок Конституційного суду України може стосуватися й учасників інших, крім акціонерного, господарських товариств, враховуючи їх спільну правову природу, як юридичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які створюються іншою особою (особами) (засновниками).

52. Матеріально-правовою вимогою в справі, що переглядається, було стягнення з господарського товариства грошових коштів як вартості майна та частини прибутку, належних учаснику товариства при його виключенні з нього.

53. Відповідно до ч. 1 ст. 115 ЦК господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

54. Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

55. Статтями 54, 64 Закону "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виключення ОСОБА_1 з Товариства) та Статутом Товариства встановлено обов`язок виплатити виключеному учаснику вартість частини майна товариства та частку прибутку, пропорційно його частці у статутному капіталі. Даний обов`язок покладається безпосередньо на Товариство.

56. Таким чином, з моменту виключення ОСОБА_1 зі складу учасників у Товариства виникло зобов`язання зі сплати грошових коштів. Відповідальність за виконання такого зобов`язання Товариство несе самостійно як незалежний учасник цивільних відносин.

57. Частиною 1 ст. 54 ГПК передбачено, що власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.

58. Законодавець передбачив можливість подачі до суду позову учасника господарського товариства в інтересах такого товариства, але обмежив коло питань, які можуть бути предметом судового розгляду за таким позовом.

59. Як встановлено судами попередніх інстанцій спір у справі, що переглядається, не стосується відшкодування збитків, заподіяних Товариству його посадовою особою.

60. Європейській суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні у справі "Агротексім та інші проти Греції" (Agrotexim and Others v. Greece) від 24.10.1995, пункт 66, Серії А №330-A, зазначив, що проникнення за "корпоративну завісу" або нехтування правосуб`єктністю компанії може буде виправданим лише за виключних обставин, зокрема, якщо точно встановлено, що компанія не може звернутися до конвенційних установ через органи, утворені згідно з її статутом, або, у випадку ліквідації, через її ліквідаторів.

61. Тобто, Товариство, маючи цивільну правоздатність і дієздатність та не будучи позбавленим можливості діяти через свої органи управління, мало право самостійно звернутися до апеляційного суду зі скаргою на рішення суду першої інстанції в даній справі.

62. Суд апеляційної інстанції встановив, що Товариством була подана апеляційна скарга, але з порушенням процесуального законодавства - без сплати судового збору. Суд надав можливість та час для усунення вказаного недоліку скарги, однак, Товариство не скористалося такою можливістю.

63. Таким чином, Товариство реалізувало надане йому процесуальне право на оскарження судового рішення, а звернення учасника Товариства з апеляційною скаргою у даній справі в інтересах Товариства неможливе.

64. Враховуюче викладене, Верховний Суд погоджується з твердженнями касаційної скарги та вважає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не дослідив про які саме права, інтереси та обов`язки ОСОБА_2 було прийнято рішення суду першої інстанції та в якій частині цього рішення прямо зазначено про них.

65. Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції повинен з`ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та скасування судового рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК, оскільки таке порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

66. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

67. Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції не встановив які саме права та інтереси учасника Товариства були порушені та не було досліджено того, чи може наявність частки ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства бути достатньою підставою для висновку про те, що рішення суду, прийняте щодо такого Товариства, впливає на права, інтереси та (або) обов`язки учасника цього Товариства, та свідчить про порушення корпоративних прав останнього.

68. Крім того, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК. Однак суд не надав відповідей на доводи позивача.

69. Згідно з п.п. 2 - 5 ч. 4 ст. 238 ГПК у мотивувальній частині рішення зазначаються перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

70. Отже процесуальне законодавство визначає чіткі стандарти мотивування судових рішень.

71. У рішенні ЄСПЛ "Руїз Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 (заява №18390/91) та "Проніна проти України" 18.07.2006 (заява №63566/00), вказано, що в рішеннях національних судів мають бути належним чином зазначені мотиви, на яких вони ґрунтуються; міра, до якої суд має виконати свій обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення; проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді.

72. В рішенні ЄСПЛ у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003 (заява №37801/97) зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доводів сторін на підтвердження їхніх позицій, - суд зобов`язаний виправдовувати свої дії і наводити обґрунтування своїх рішень.

73. В рішенні ЄСПЛ у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001 (заява №49684/99) вказано: "ще одне призначення належно обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам спору, що вони були почуті; також, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд судом вищестоящої інстанції; лише за умови винесення обґрунтованого рішення забезпечується публічний контроль за здійсненням правосуддя".

74. В рішеннях ЄСПЛ "Вєрєнцов проти України" 11.04.2013 (заява №20372/11); "Проніна проти України" від 18.07.2006 (заява №63566/00); "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21.04.2011 (заява №42310/04) ЄСПЛ наголосив, що принцип справедливості, закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретні, доречні та важливі доводи, наведені заявником.

75. У апеляційній скарзі ОСОБА_2 , обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, зазначала, що всі активи Товариства вартують менше ніж судом першої інстанції було стягнуто на користь позивача як 35% вартості майна Товариства; таким чином, за результатами реалізації відповідного судового рішення як інший засновник Товариства вона буде мати частку в майні Товариства, дійсна вартість якої буде дорівнювати нулю, що безумовно порушує її права як учасника. Таке рішення суду порушує баланс інтересів учасників Товариства, тобто ухвалено без врахування інтересів інших учасників, які залишаються в Товаристві.

76. Крім того, ОСОБА_2 зазначила, що вона розраховувала, що її права та інтереси як засновника будуть захищатися і забезпечуватися шляхом оскарження рішення суду першої інстанції самим Товариством, проте після повернення судом апеляційної скарги через несплату судового збору, була змушена звертатися з апеляційною скаргою самостійно. Товариство з 2012 року фактично не здійснює будь-якої діяльності, не має рахунків в банках та будь-яких обігових коштів, має значну заборгованість зі сплати обов`язкових платежів і тому не мало об`єктивної можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги і у звільнення від сплати судового збору було відмовлено.

77. ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу з посиланням на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 18.02.2021 у справі №904/153/19, від 11.01.2020 №925/1600/16, зазначає такі аргументи:

- суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки скаржника, та після цього вирішити питання про залучення такої особи до провадження та скасування судового рішення або про закриття вже відкритого апеляційного провадження за умови, що права скаржника не порушені;

- судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків такої особи, тобто суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення є скаржник, або міститься судження про права, інтереси або обов`язки цієї особи;

- особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст. ст. 17 254 ГПК повинна довести наявність у неї правового зв`язку із сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її 1) право, 2) інтерес, 3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним;

- якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги;

- зі змісту оскаржуваного рішення жодним чином не вбачається порушень прав апелянта, оскільки ані в його мотивувальній, ані в резолютивній частинах не міститься висновків суду про права та обов`язки ОСОБА_2 .

78. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права після надходження апеляційної скарги від ОСОБА_2 як особи, яка не брала участі у справі; суд не аргументував належним чином наявність чи відсутність у ОСОБА_2 права на апеляційне оскарження, і не відповів на важливі аргументи як апелянта, так і позивача щодо наявності/відсутності у апелянта такого права, внаслідок чого було ухвалено незаконне рішення. Отже, суд апеляційної інстанції передчасно залучив ОСОБА_2 до участі у справі у якості третьої особи та здійснив апеляційний перегляд справи по суті, чим порушив стадійність розгляду.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

79. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції порушив стадійність розгляду і здійснив перегляд рішення суду першої інстанції по суті без мотивованого вирішення питання про право особи, яка не брала участі у справі, звертатися з апеляційною скаргою, Верховний Суд вважає передчасним і, відповідно, таким, що не може бути задоволено, клопотання ОСОБА_2 про передання цієї справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

80. Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

81. За ч. 3 ст. 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

82. У цій справі суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми ГПК, що призвело до ухвалення незаконної постанови, яка підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

83. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене в цій постанові, належним чином дослідити та встановити чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка подала апеляційну скаргу, конкретно визначити обсяг таких прав, інтересів та (або) обов`язків, а також встановити правовий зв`язок між останніми та оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та, виходячи із встановленого, вирішити питання про закриття апеляційного провадження або розгляд апеляційної скарги по суті.

Судові витрати

84. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 14 ст. 129 ГПК).

85. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 скасувати.

3. Справу №922/1742/18 передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

І. Кондратова