ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/1839/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 (Д.О.Попков, О.В.Стойка, О.А.Істоміна) у справі №922/1839/19 Господарського суду Харківської області
за позовом ОСОБА_1 (замінено Приватне підприємство "Орієнтир МВ") до Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" про стягнення коштів в сумі 1 419 481,75 грн
Історія справи
1. Приватне підприємство "Орієнтир МВ" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" (далі - Відповідач) про стягнення коштів у сумі 1 419 481,75 грн.
2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.10.2019 позовні вимоги задоволено повністю.
3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2019 замінено стягувача - Приватне підприємство "Орієнтир МВ" на його правонаступника - фізичну особу ОСОБА_1 .
4. Комунальне підприємство "Салтівське трамвайне депо" (далі - Скаржник) звернулося в Східний апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, в якій зазначало, що є правонаступником Відповідача, але, в порушення статей 50 52 ГПК України, не було вирішено питання щодо можливого залучення до участі у справі.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції
5. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України закрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Скаржника на рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2019.
6. Ухвала суду мотивована тим, що надане Скаржником рішення про формування комісії з припинення Відповідача (наказ №489 від 23.04.2014) не замінює належного підтвердження факту припинення Відповідача як юридичної особи та не може засвідчувати набуття Скаржником статусу учасника спірних матеріально-правових відносин з Позивачем з підстав правонаступництва прав та обов`язків Відповідача, адже за змістом частин другої та третьої статті 107 ЦК України таке правонаступництво має підтверджуватися затвердженим засновником (Харківською міською радою) відповідним передавальним актом, тоді як ані доказів складання такого акту, ані його затвердження на дату ухвалення оскаржуваного рішення Скаржником надано не було.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Скаржник подав касаційну скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 15.12.2022 відмовлено у відкритті касаційного провадження в частині оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2019 та відкрито касаційне провадження в частині оскарження ухвали Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2022.
Аргументи учасників справи
Доводи Скаржника, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
8. Суд апеляційної інстанції помилково пов`язує перехід прав та обов`язків до правонаступника з моментом внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення юридичної особи, що підтверджується і практикою Верховного Суду (постанови від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц, від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, від 04.11.2020 у справі №922/817/18).
9. Апеляційний господарський суд безпідставно відхилив посилання Скаржника в апеляційній скарзі на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 20.12.2021 у справі №922/492/21 лише з тих підстав, що справа була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, а тому висновки, зроблені Верховним Судом у вказаній справі не можна вважати джерелом правової позиції в розумінні частини четвертої статті 236 та частини другої статті 315 ГПК України.
10. Судом не враховано, що рішенням суду першої інстанції у цій справі вирішено питання про інтереси Скаржника в розумінні частини першої статті 254 ГПК України, зокрема, інтереси бути поінформованим щодо всіх боргових зобов`язань Відповідача, інтерес недопущення збільшення розміру заборгованості у зв`язку із збільшенням строку прострочення зобов`язання Відповідача тощо.
Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу
11. Позивач та Відповідач відзиви на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у даній справі у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
12. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи.
Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
12.1. Таким чином ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
Разом з тим судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.
Отже, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.
13. Як встановив суд апеляційної інстанції, з наявних в матеріалах справи документів, на час ухвалення рішення суду першої інстанції вбачається, що Відповідач перебував у стані припинення за рішенням засновника (Харківської міської ради), про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.08.2019; відомості щодо правонаступників підприємства Відповідача реєстр не містив, так само, як не містив таких відомостей витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, доданий Скаржником до апеляційної скарги.
13.1. Водночас, апеляційний господарський суд, дослідивши доданий Скаржником до матеріалів апеляційної скарги наказ Харківської міської ради (засновник Відповідача) №489 від 23.04.2014 "Про створення комісії з припинення діяльності Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод", за яким створено комісію з припинення діяльності Відповідача шляхом його приєднання до Скаржника, дійшов висновку про те, що даним наказом не може засвідчуватися набуття Скаржником статусу учасника спірних матеріально-правових відносин з Позивачем з підстав правонаступництва прав та обов`язків Відповідача, оскільки, відповідно до статті 107 ЦК України, таке правонаступництво має підтверджуватися затвердженим засновником (Харківська міська рада) відповідним передавальним актом, тоді як доказів складання такого акта та його затвердження на дату ухвалення рішення у справі Скаржником не надано.
14. Відповідно до частин першої, четвертої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно з частиною першою статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина п`ята статті 104 ЦК України).
15. При цьому, відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 11.07.2012 у справі №6-65цс12, а також Верховного Суду, викладеній в постановах від 20.02.2018 у справі №920/608/17, від 20.11.2018 у справі №925/1143/17, від 18.03.2021 у справі №917/462/20, виходячи з аналізу змісту норм статей 104 105 110 ЦК України, ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов`язків до інших осіб. Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (статті 104 - 109 ЦК України). У розумінні зазначених норм закону приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального (а не ліквідаційного) акта орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру. Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов`язки припиненої юридичної особи, несе відповідальність за її зобов`язаннями в повному обсязі (стаття 107 ЦК України).
16. За встановлених судом апеляційної інстанції обставин під час надання оцінки матеріалам апеляційної скарги Скаржника, суд вірно зазначив, що наказ №489 від 23.04.2014 "Про створення комісії з припинення діяльності Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" не може засвідчувати набуття Скаржником статусу учасника спірних матеріально-правових відносин з Позивачем з підстав правонаступництва прав та обов`язків Відповідача, оскільки відсутні докази наявності затвердженого засновником (Харківська міська рада) передавального акта, як того вимагає стаття 107 ЦК України. Колегія суддів звертає увагу, що передавальний акт та розподільчий баланс, які затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення (стаття 107 ЦК України) є підтвердженням факту та допустимим доказом переходу прав та обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання до іншої юридичної особи.
17. Але, апеляційним господарським судом залишено поза увагою, що право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції мають також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання не лише про їхні права та (або) обов`язки, а ще й про інтереси (стаття 254 ГПК України).
18. У Рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
19. Колегія суддів зазначає про те, що з наказу Харківської міської ради №489 від 23.04.2014 "Про створення комісії з припинення діяльності Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" вбачається про створення комісії з припинення діяльності Відповідача шляхом його приєднання до Скаржника, про що було відомо суду апеляційної інстанції під час надання оцінки вказаному документу.
19.1. Таким чином, з огляду на наведене вище можна дійти висновку про те, що здійснюючи розгляд справи, в якій Відповідач (особа, яка припиняється) є особою, до якої пред`явлено позов про стягнення заборгованості, суд може вирішувати питання про інтерес особи, до якої приєднується Відповідач, оскільки саме така особа є тією, яка має законний інтерес щодо захисту прав та обов`язків особи, яка до неї приєднується і з якої за рішенням суду може бути стягнуто заборгованість, адже, від особи, яка припиняється переходять/перейдуть права та обов`язки до особи, до якої така особа приєднується і саме в цьому полягає законний інтерес особи (Скаржник) (в участі у справі, в якій заявлено вимогу про стягнення заборгованості з приєднуваної особи), до якої приєднується та особа, яка має або може мати заборгованість перед іншими особами (Відповідач).
19.2. Таким чином, існують підстави вважати, що у Скаржника виникає законний інтерес до вирішення питань щодо прав та обов`язків Відповідача перед іншою особою (Позивачем) в межах даної справи №922/1839/19, зокрема, відносно питань заборгованості за зобов`язаннями Відповідача.
20. Отже, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою з`ясування питання, чи прийнято оскаржуване Скаржником рішення суду першої інстанції безпосередньо про інтереси Скаржника і які конкретно, внаслідок чого, не встановивши всіх обставин справи з урахуванням доданого до матеріалів апеляційної скарги наказу №489 від 23.04.2014, дійшов передчасних висновків про закриття апеляційного провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої стаття 264 ГПК України, зокрема, що судовим рішенням не вирішувалося питання про інтереси Скаржника.
21. При цьому, у справі №922/492/21 (про стягнення з Відповідача штрафних санкцій за договорами та не виконання рішення у цій справі №922/1839/19), Верховний Суд (постанова від 20.12.2022), здійснюючи касаційний перегляд справи вказав, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що "за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також відповідно до виписки з реєстру юридичних осіб, рішенням Харківської міської ради Харківської області №1505/14 від 26.02.2014, припинено діяльність Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" шляхом приєднання до Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо". Наказом №489 від 23.04.2014, на виконання рішення 31 сесії Харківської міської ради 6 скликання №1505/14 від 26.02.2014 "Про припинення діяльності Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод", створено комісію з припинення діяльності Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" шляхом його приєднання до Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо". Так, як вбачається з матеріалів справи, всю кореспонденцію, яку було направлено судом на адресу відповідача, було повернуто поштовим відділенням, з поміткою у довідці "адресат відсутній за вказаною адресою". Суд першої інстанції на зазначене не звернув належної уваги та розглянув справу по суті заявлених вимог. Судом першої інстанції, в порушення положень статей 50 52 ГПК України, не було вирішено питання щодо можливого залучення до участі у справі КП "Салтівське трамвайне депо", тоді як обов`язок остаточного визначення складу учасників судового процесу, зважаючи на положення статті 177 ГПК України, є завданням суду. При цьому, зважаючи на предмет і підстави позову, для встановлення обставин щодо наявності/відсутності заборгованості, суду необхідно було належним чином дослідити обставини щодо правильного визначення учасників справи. Вказане не було виконано судом першої інстанції, внаслідок чого суд першої інстанції прийняв судове рішення у справі, яке безпосередньо стосується прав та обов`язків КП "Салтівське трамвайне депо", яке не було залучено до участі у справі".
22. Відхиляючи посилання Скаржника в апеляційній скарзі на необхідність застосування правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 20.12.2021 у справі №922/492/21, апеляційний господарський суд послався на те, що вказана постанова не може вважати джерелом правової позиції в розумінні частини четвертої статті 236 та частини другої статті 315 ГПК України, так як справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
22.1. З приводу наведеного колегія суддів звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/22858/17, в пункті 71 якої зазначено, що "норми ГПК України не поділяють висновків Верховного Суду щодо застосування норм права на ті, що викладені у постановах, якими справу направлено на новий розгляд, та ті, що викладені у постановах, якими завершений розгляд справи. Подібний підхід також відсутній у судовій практиці. Кожна постанова Верховного Суду в силу частини третьої статті 317 ГПК України є остаточною і оскарженню не підлягає, а якщо в ній викладені висновки щодо застосування норми права, то такі висновки підлягають врахуванню іншими судами при вирішенні подібних спорів".
23. З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги визнаються Судом обґрунтованими.
24. Таким чином перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд, з урахуванням положень статті 300 ГПК України, дійшов висновку, що апеляційний господарський суд припустився порушення приписів пункту пункт 3 частини першої статті 264 ГПК України, тому наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції від 05.09.2022 та направлення справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.
25. Водночас, Скаржник в прохальній частині касаційної скарги просив, окрім ухвали апеляційного господарського суду від 05.09.2022, скасувати ще й рішення суду першої інстанції від 01.10.2019, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Водночас, оскільки ухвалою Верховного Суду від 15.12.2022 відмовлено у відкритті касаційного провадження в частині оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2019 та відкрито касаційне провадження в частині оскарження ухвали Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2022, тому, відповідно, здійснено касаційний перегляд лише ухвали суду апеляційної інстанції і касаційна скарга підлягає задоволенню в частині оскарження та перегляду ухвали суду апеляційної інстанції від 05.09.2022.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
26. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.
27. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
28. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 ГПК України).
29. Оскільки апеляційний господарський суд допустив порушення вимог ГПК України, ухвала Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 відповідно до статті 310 ГПК України підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд суду апеляційної інстанції.
Щодо судових витрат
30. Оскільки у цьому касаційному провадженні спір по суті не вирішується, а справа підлягає передачі на розгляд суду апеляційної інстанції, відповідно до статті 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 300 301 304 306 308 310 314 315 317 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" задовольнити.
2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 у справі №922/1839/19 скасувати, а справу передати на розгляд суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Суховий
Судді І. Берднік
В. Зуєв