№ 922/2020/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/2020/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О. А., Мамалуя О. О.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-Тайм"

на рішення Господарського суду Харківської області

у складі судді Калантай М. В.

від 23 жовтня 2024 року

та постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів Здоровко Л. М., Крестьянінова О. О., Пуль О. А.

від 22 січня 2025 року (повний текст складений 03 лютого 2025 року)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-Тайм"

до Акціонерного товариства "Харківобленерго"

про стягнення 1 226 828,63 грн

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-Тайм"

про стягнення 1 897 142,31 грн,

за участю представників:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Абросімов С. С.,

Величко Д. В.

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Верещагін Є. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-Тайм" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Харківобленерго" про стягнення 1 226 828,63 грн, з яких: 1 062 817,74 грн - основна заборгованість, 14 955,07 грн - інфляційні втрати, 14 025,70 грн - три відсотки річних, 135 030,12 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення статей 837 854 Цивільного кодексу України та пункту 4.5. укладеного з позивачем договору підряду № Ц8547 від 12 травня 2021 року не оплатив позивачу остаточну вартість виконаних належним чином обумовлених договором підрядних робіт.

28 червня 2024 року Акціонерне товариство "Харківобленерго" звернулося до Господарського суду Харківської області із зустрічним позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-Тайм" про стягнення неустойки у розмірі 1 897 142,31 грн.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що відповідач за зустрічним позовом, як підрядник, порушив визначені договором строки виконання робіт, з огляду на що відповідно до пункту 7.2. договору має сплатити штраф.

Господарський суд Харківської області ухвалою від 17 червня 2024 року прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-Тайм" до розгляду, відкрив провадження у справі № 922/2020/24, а ухвалою від 03 липня 2024 року прийняв зустрічну позовну заяву Акціонерне товариство "Харківобленерго" до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 922/2020/24, вимоги за зустрічним позовом об`єднав в одне провадження з первісним позовом.

2. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій.

12 травня 2021 року між Акціонерним товариством "Харківобленерго", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-Тайм", як підрядником, був укладений договір підряду № Ц8547 (щодо виконання робіт з технічного переоснащення) (далі - договір, договір підряду), за умовами якого Підрядник зобов`язався власними силами зі своїх матеріалів виконати для Замовника наступні роботи (код за ДК 021:2015: 45230000-8): "Технічне переоснащення іншої частини ПС 110/35/10 кВ "Качаловка" (інв. №00565941/01) з заміною СМВ-110 кВ типу ВМТ-110Б-25/1250 на елегазовий вимикач типу ВГТ-110-ІІ*-40/3150 У1 у Краснокутському районі, Харківської області, с. Качалівка, вул. Сидорова, буд. 29", а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Відповідно до пункту 3.1. договору загальна вартість договору з урахуванням ПДВ складає 14 900 000,00грн.

Згідно з пунктами 4.1., 4.2. договору Замовник сплачує Підряднику аванс у розмірі 70% (сімдесят відсотків), що складає 10 430 000,00 грн (з ПДВ) від загальної вартості договору на виконання робіт, придбання (постачання) необхідних матеріалів, виробів, обладнання (за наявності авансу).

Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 15 банківських днів після підписання кожної проміжної довідки про виконані будівельні роботи та затрати (форма КБ-3) з додаванням актів виконаних робіт та актів вартості змонтованого обладнання.

За змістом пункту 4.3. договору Замовник здійснює щомісяця проміжні платежі за виконані роботи на підставі довідки про виконані будівельні роботи та затрати (форма КБ-3) з додаванням актів виконаних робіт та актів вартості змонтованого обладнання, придбаного Підрядником, підписаних уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт та акт вартості змонтованого обладнання, придбаного Підрядником, кожного місяця готує Підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику Замовника у строк не пізніше 25 числа звітного місяця. Замовник протягом 5 робочих днів від дати отримання перевіряє відповідність виконаних робіт зазначеним у акті та відповідність обладнання, зазначеному в акті, і підписує їх в частині фактично виконаних робіт та змонтованого обладнання.

Остаточний розрахунок з Підрядником проводиться Замовником після завершення обумовлених договором робіт та оформлення документа про введення об`єкта в експлуатацію. Розмір притриманої оплати складає 10% від договірної ціни. Ці кошти сплачуються Підряднику після отримання в установленому порядку документа про введення об`єкта в експлуатацію (пункт 4.5. договору).

Відповідно до пункту 5.1. договору строк (термін) виконання робіт передбачено календарним планом (графіком) виконання робіт та починає перебіг протягом 3 днів з дати набрання чинності цього договору та отримання авансу (за наявності авансу) або заявки від Замовника на виконання робіт. Підрядник зобов`язаний виконувати роботи у відповідні строки, що встановлені календарним планом (графіком) виконання робіт (додаток 2 до договору).

Відповідно до пункту 7.2. договору у разі порушення терміну виконання робіт за цим договором до 15 днів - Підрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 10 % від ціни договору. У разі порушення терміну виконання робіт за цим договором понад 15 днів - Підрядник сплачує Замовнику штраф 20%, а у разі здійснення попередньої оплати Підрядник, крім сплати зазначеного штрафу, повертає Замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з пунктом 7.5. договору у випадку неналежного виконання договірних зобов`язань Підрядником Замовник має право в односторонньому порядку вирахувати (утримати) суму штрафних санкцій, що підлягають сплаті Підрядником згідно з умовами розділу 7 договору, із сум, належних йому до оплати за виконані роботи. Сума такого утримання визначається на підставі пред`явленої Підряднику письмової Претензії та Заяви про зарахування (залік) зустрічних однорідних (грошових) вимог, складеної та підписаної Замовником.

За змістом пункту 7.6. договору за невчасне здійснення розрахунків Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми нездійсненого платежу на користь Підрядника за кожен день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2022 року (пункт 11.1.).

У календарному плані (графіку) виконання робіт (додаток № 2 до договору) сторони встановили строк виконання робіт за договором - 183 дні.

На виконання пункту 4.1. договору 21 травня 2021 року Замовник сплатив Підряднику 10 430 000,00 грн попередньої оплати за платіжним дорученням № 20065 від 21 травня 2021 року.

29 листопада 2021 року між сторонами договору була укладена додаткова угода №1 до договору, відповідно до пункту 1 якої сторони внесли зміни до Календарного плану (графіку) виконання робіт, що є додатком № 2 до договору, а саме: встановили строк виконання робіт - 224 дні.

21 січня 2022 року між сторонами договору була укладена додаткова угода № 2 до договору, відповідно до пункту 1 якої сторони внесли зміни до Календарного плану (графіку) виконання робіт, що є додатком № 2 до договору, а саме: встановили строк виконання робіт - 315 днів.

23 лютого 2022 року між Акціонерним товариством "Харківобленерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-Тайм" були підписані акти №№ 1-3 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року, а також Замовник здійснив на користь Підрядника наступні оплати: відповідно до платіжного доручення № 5111 сплатив суму 1 097 696,40 грн, відповідно до платіжного доручення № 5112 сплатив суму 2 209 286,08 грн.

28 грудня 2022 року між Акціонерним товариством "Харківобленерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-Тайм" була укладена додаткова угода № 3 до договору, відповідно до пункту 3 якої були внесені зміни до пункту 11.1. договору з викладенням цього пункту в наступній редакції: "11.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 30.06.2023 року".

29 листопада 2023 року між Акціонерним товариством "Харківобленерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-Тайм" була укладена додаткова угода № 4 до договору, відповідно до пункту 1 якої сторони внесли зміни до пункту 3.1. договору з викладенням цього пункту в наступній редакції: "Ціна цього договору є твердою та становить 14 799 800,22 грн, у тому числі ПДВ 20% - 2 466 633,37 грн".

Також 29 листопада 2023 року сторони договору підписали наступні документи: довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2023 року (вартість виконаних робіт з початку будівництва по звітній місяць включно 14 799 800,22 грн, вартість виконаних робіт у тому числі за звітній місяць 1 062 817,74 грн), акт № 4 приймання виконання будівельних робіт за листопад 2023 року; акт вартості устаткування до акта приймання виконаних робіт № 4 за листопад 2023 року.

29 грудня 2023 року між сторонами договору та сертифікованим інженером технічного нагляду був підписаний акт готовності об`єкта електроенергетики до експлуатації технічно переоснащених або замінених складових частин об`єкта електроенергетики за № 4, відповідно до якого технічно переоснащений об`єкт або замінена складова частина мереж "Технічне переоснащення іншої частини ПС 110/35/10 кВ "Качаловка" (інв. № 00565941/01) з заміною СМВ-110 кВ типу ВМТ-11ОБ-25/1250 на елегазовий вимикач типу ВГТ-110-ІІ*-40/3150 У1 у Краснокутському районі, Харківської області, с. Качалівка, вул. Сидорова, буд. 29" - відповідає вимогам стандартів, норм, правил улаштування електроустановок, правил охорони праці і промислової санітарії, правил вибухо- і пожежобезпеки, вказівок заводів-виробників, інструкцій з монтажу, устаткування і готовий до ведення в дію.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕК "Енерго-Тайм" звернулося до Акціонерного товариства "Харківобленерго" з претензію № 12-04/3 від 12 квітня 2024 року, в якій повідомило про наявність у Замовника непогашеної заборгованості з оплати виконаних Підрядником за договором робіт у розмірі 1 062 817,74 грн та вимагало належним чином виконати свої зобов`язання за договором та перерахувати Підряднику вказану суму заборгованості.

Акціонерне товариство "Харківобленерго" у своїй відповіді від 14 травня 2024 року № 17-47/3542 на зазначену претензію повідомило Підрядника про те, що з 24 лютого 2022 року тривають обставини, які мають ознаки форс-мажорних, та призвели до незалежного від волі Замовника невиконання зобов`язань, з огляду на що Акціонерне товариство "Харківобленерго" здійснить оплату заборгованості за договором у розмірі 1 062 817,74 грн за наявності такої можливості.

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-Тайм" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Харківобленерго" про стягнення 1 226 828,63 грн, з яких: 1 062 817,74 грн - основна заборгованість, 14 955,07 грн - інфляційні втрати, 14 025,70 грн - три відсотки річних, 135 030,12 грн - пеня.

Після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-Тайм" до Господарського суду Харківської області із зазначеним первісним позовом Акціонерне товариство "Харківобленерго" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕК "Енерго-Тайм" заяву № 02-19/4564 від 25 червня 2024 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій повідомило про те, що:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕК "Енерго-Тайм" має заборгованість перед Aкціонерним товариством "Харківобленерго" зі сплати штрафу за порушення термінів виконання робіт, передбачених пунктом 7.2 договору, у сумі 2 959 960,05 грн, а Акціонерне товариство «Харківобленерго» має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕК "Енерго-Тайм" за виконані роботи за договором підряду у сумі 1 062 817,74 грн;

- здійснюється погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "Енерго-Тайм" перед Aкціонерним товариством "Харківобленерго" зі сплати штрафу за порушення термінів виконання робіт, передбачених пунктом 7.2. договору, на суму 1 062 817,74 грн, а також погашення заборгованості Акціонерного товариства "Харківобленерго" перед Товариством з обмеженою відповідальніст "ЕК "Енерго-Тайм" за виконані роботи за договором підряду на суму 1 062 817,74 грн.

28 червня 2024 року Акціонерне товариство "Харківобленерго" звернулося до Господарського суду Харківської області із зустрічним позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-Тайм" про стягнення неустойки за порушення термінів виконання робіт, передбачених пунктом 7.2 договору, у розмірі 1 897 142,31 грн, що є незарахованим залишком штрафу (2 959 960,05 грн (сума штрафу) - 1 062 817,74 грн (сума штрафу, зарахована в порядку зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою № 02-19/4564 від 25 червня 2024 року) = 1 897 142,31 грн).

3. Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду, мотиви їх ухвалення.

Господарський суд Харківської області рішенням від 23 жовтня 2024 року у справі № 922/2020/24, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22 січня 2025 року, первісний позов задовольнив частково: стягнув з Акціонерного товариства "Харківобленерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-Тайм" 14 955,07 грн інфляційних втрат, 14 025,70 грн три відсотки річних, 135 030,12 грн пені, 18 402,43 грн судового збору та 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Закрив провадження у справі за первісним позовом в частині вимог про стягнення 1 062 817,74 грн заборгованості. Зустрічний позов задовольнив: стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-Тайм" на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" 1 897 142,31 грн штрафу та 22 765,71 грн судового збору.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що

- первісні позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки Замовник не виконав свого зобов`язання з остаточної оплати виконаних Підрядником робіт в обумовлений договором строк, докази погашення Замовником заборгованості з остаточної оплати виконаних за договором підрядних робіт в розмірі 1 062 817,74 грн станом на дату подання первісного позову в матеріалах справи відсутні. Проте, Замовник скористався передбаченим законом та договором правом на здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, з огляду на що його зобов`язання зі сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "Енерго-Тайм" заборгованості за виконані роботи в розмірі 1 062 817,74 грн припинилося з 25 червня 2024 року, що є підставою для закриття провадження у справі за первісним позовом в частині вимог про стягнення 1 062 817,74 грн заборгованості;

- факт порушення Замовником строку оплати виконаних робіт є доведеним, з огляду на що Підрядник (позивач за первісним позовом) правомірно здійснив нарахування Замовнику та заявив до стягнення з нього інфляційні втрати за період з 02 січня по 31 травня 2024 року, три відсотки річних та пеню за період з 02 січня по 10 червня 2024 року; проведений позивачем за первісним позовом розрахунок цих сум є правильним;

- зустрічні позовні вимоги про стягнення штрафу за порушення термінів виконання робіт, передбачених пунктом 7.2 договору, є обґрунтованими, оскільки факт порушення Підрядником (відповідачем за зустрічним позовом) терміну виконання передбачених договором робіт на строк понад 15 днів є доведеним, відповідач за зустрічним позовом не довів наявності форс-мажорних обставин, які унеможливили своєчасне виконання ним обумовлених договором підрядних робіт, заявлений до стягнення розмір штрафу, що є незарахованим в порядку зарахування зустрічних однорідних вимог залишком штрафу, був правильно визначений позивачем за зустрічним позовом та правомірно заявлений до стягнення, підстави для зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу відсутні.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-Тайм" просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 23 жовтня 2024 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22 січня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, а у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підстави касаційного оскарження зазначених судових рішень скаржник послався на пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. В обґрунтування зазначених підстав касаційного оскарження скаржник послався на те, що суди попередніх інстанцій:

- неправильно застосували частину третю статті 14 та статтю 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», дійшли помилкового висновку про не доведення відповідачем за зустрічним позовом наявності форс-мажорних обставин, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права, викладені у пункті 9.41. постанови від 09 липня 2024 року у справі № 910/11718/22, у пункті 5.59. постанови від 13 грудня 2023 року у справі № 922/193/23 та пункті 56 постанови від 13 вересня 2023 року у справі № 910/7679/22, у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 910/9226/23, у пунктах 75 -77 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2022 року у справі № 908/2287/17, у постанові від 22 червня 2022 року у справі № 904/5328/21, у пункті 6.9. постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16, у пункті 38 постанови від 21 липня 2021 року у справі №912/3323/20;

- неправильно застосували статтю 233 Господарського кодексу України та статтю 551 Цивільного кодексу України, дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру штрафу, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права, викладені у пунктах 7.33., 7.45. постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22, у постановах від 27 липня 2024 року у справі № 910/12247/23, 28 січня 2025 року у справі № 903/280/24, від 22 січня 2025 року у справі № 916/495/24, від 08 січня 2025 року у справі № 921/299/24;

- неправильно застосували статті 601 625 Цивільного кодексу України, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права, викладені у постанові від 16 січня 2025 року у справі № 910/1911/24, дійшли помилкового висновку про те, що зобов`язання Замовника зі сплати на користь Підрядника заборгованості за виконані роботи в розмірі 1 062 817,74 грн припинилося зарахуванням зустрічних однорідних вимог;

- неправильно застосували пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, порушили доктрину заборони суперечливої поведінки, не застосували доктрину «(не)чистих рук», не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права та цих доктрин, викладені у пунктах 54, 55 постанови від 16 січня 2025 року у справі № 920/604/23, у пунктах 122, 123 постанови від 02 липня 2024 року у справі № 909/282/23, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 черв6ня 2020 року у справі № 145/2057/16, у пункті 8.32. постанови від 03 грудня 2024 року у справі № 910/762/24;

- неправильно застосували частину другу статті 218 Господарського кодексу України, статтю 617 Цивільного кодексу України, статті 14 та 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», постанову Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» і наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 «Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зокрема пункт 1.8. підрозділу 1 розділу І цього Переліку. При цьому, скаржник послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних до цієї справи правовідносинах та просить сформувати цей висновок у контексті надання відповіді на питання:

чи є ця обставина (можливість виконання підрядних робіт на території, на якій ведуться (велися) бойові дії (території можливих бойових дій) відповідно до зазначених норм права надзвичайною і невідворотною обставиною (обставиною непереборної сили або форс-мажорною обставиною) в розумінні частини другої статті 218 Господарського кодексу України та частини першої статті 617 Цивільного кодексу України?

чи є ця обставина самостійною і достатньою обставиною непереборної сили (форс-мажорною обставиною), існування якої відносно боржника звільняє останнього від відповідальності за невиконання договірного зобов`язання, без необхідності надання інших додаткових доказів існування і строку дії обставини непереборної сили (форс-мажорних обставин), в тому числі і сертифікату ТПП України про форс- мажорні обставини?

- порушили норми процесуального права, а саме: статтю 86, пункт 2 частини першої статті 231, статті 236 237 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки неповно з`ясували обставини цієї справи.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - Акціонерне товариство «Харківобленерго» у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість наведених скаржником підстав касаційного оскарження судових рішень. Відповідач зазначає про те, що:

- скаржник просить Верховний Суд сформувати висновки, які будуть суперечити загальній судовій практиці щодо застосування обставин непереборної сили,

- застосування судами попередніх інстанцій частини третьої статті 14 та статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України не суперечать висновкам Верховного Суду, на неврахування яких послався скаржник,

- висновки Верховного Суду щодо застосування статті 601 625 Цивільного кодексу України, викладені у постанові від 16 січня 2025 року у справі № 910/1911/24, на неврахування яких судами попередніх інстанцій послався скаржник, зроблені у неподібних до цієї справи правовідносинах та є нерелевантними для цієї справи, а висновки судів попередніх інстанцій у цій справі зроблені з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19, яка має перевагу над висновками палати чи колегії судді.

- в діях відповідача за первісним позовом відсутня будь-яка суперечлива поведінка, на відміну від позивача за первісним позовом, який, зловживаючи своїми правами, намагається ввести суд в оману і таким чином виправдати своє тривале прострочення виконання зобов`язань за договором та уникнути відповідальності щодо відшкодування завданих Відповідачу збитків у порядку сплати визначеної договором неустойки.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи сторін, викладені у касаційній скарзі та у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановили суди попередніх інстанцій спірні правовідносини виникли між сторонами у цій справі на підставі укладеного між ними договору підряду щодо виконання робіт з технічного переоснащення № Ц8547 від 12 травня 2021 року (далі - договір).

Правовідносини за договором підряду урегульовані положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Суди попередніх інстанцій встановили, що за умовами договору № Ц8547 від 12 травня 2021 року Підрядник (позивач за первісним позовом) зобов`язався виконати для Замовника (відповідача за первісним позовом) роботи з технічного переоснащення іншої частини ПС 110/35/10 кВ "Качаловка" у Краснокутському районі, Харківської області, с. Качалівка, вул. Сидорова, буд.29", а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Як вбачається первісні позовні вимоги заявлені Підрядником у зв`язку з порушенням Замовником договірного зобов`язання з остаточної оплати виконаних Підрядником за договором робіт у визначені договором строки. Натомість зустрічні позовні вимоги заявлені Замовником у зв`язку з порушенням Підрядником встановлених договором строків виконання підрядних робіт.

Щодо порушення Замовником договірного зобов`язання з остаточної оплати виконаних Підрядником за договором робіт у визначені договором строки Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою, третьою статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина перша статті 854 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Як встановили суди попередніх інстанцій ціна договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 29 листопада 2023 року) є твердою та становить 14 799 800,22 грн (з ПДВ). Відповідно до визначеного сторонами у договорі порядку оплати підрядних робіт Замовник сплачує Підряднику:

- попередню оплату (аванс) у розмірі 70% від загальної вартості договору, що складає 10 430 000,00 грн (з ПДВ);

- проміжні платежі за виконані роботи протягом 15 банківських днів після підписання кожної проміжної довідки про виконані будівельні роботи та затрати (форма КБ-3) з додаванням актів виконаних робіт та актів вартості змонтованого обладнання;

- здійснює остаточний розрахунок з Підрядником після завершення обумовлених договором робіт та оформлення документа про введення об`єкта в експлуатацію.

На виконання умов договору Замовник сплатив Підряднику 21 травня 2021 року 10 430 000,00 грн попередньої оплати (платіжне доручення № 20065 ) та 23 лютого 2022 року сплатив 3 306 982,48 грн (платіжні доручення № 5111 та № 5112). Залишок вартості підрядних робіт за договором складає 1 062 817,74 грн.

У спірних правовідносинах, що склалися між сторонами у цій справі, документ про введення об`єкта в експлуатацію, а саме: акт готовності об`єкта електроенергетики до експлуатації технічно переоснащених або замінених складових частин об`єкта електроенергетики № 4, що за умовами договору підряду підтверджує передання робіт Підрядником і прийняття їх Замовником та є підставою для проведення остаточного розрахунку, був підписаний між сторонами у цій справі та сертифікованим інженером технічного нагляду 29 грудня 2023 року.

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За змістом статті 253 та частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Встановивши ці обставини, зокрема дату підписання сторонами акту готовності об`єкта електроенергетики до експлуатації № 4 - 29 грудня 2023 року, врахувавши правила визначення та обчислення строків з урахуванням вихідних днів, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що відповідач за первісним позовом був зобов`язаний здійснити остаточний розрахунок з Підрядником (позивачем за первісним позовом) за виконані підрядні роботи 01 січня 2024 року. Однак, як встановили суди, Замовник (відповідач за первісним позовом) не здійснив остаточного розрахунку за договором у розмірі 1 062 817,74 грн ні станом на 01 січня 2024 року, ні станом на 11 червня 2024 року - дату звернення Підрядника до суду з позовом до Замовника про стягнення цієї суми боргу за нарахованих на неї інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені. Відповідно, прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем за первісним позовом розпочалося з 02 січня 2024 року.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що факт невиконання відповідачем за первісним позовом свого договірного зобов`язання з остаточної оплати виконаних Підрядником робіт в обумовлений договором строк є доведеним та станом на дату звернення Підрядника до суду з позовом до Замовника про стягнення цієї суми боргу за нарахованих на неї інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені (первісний позов у цій справі) у Замовника перед Підрядником існував борг у сумі 1 062 817,74 грн.

Щодо порушення Підрядником (відповідачем за зустрічним позовом) встановлених договором строків виконання підрядних робіт Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як встановили суди попередніх інстанцій строки виконання підрядних робіт були встановлені сторонами у пункті 5.1. договору та у додатку № 2 «Календарний план виконання робіт по об`єкту» до договору, відповідно до яких (у редакції додаткової угоди № 2 від 21 січня 2022 року) Підрядник був зобов`язаний виконати роботи протягом 315 днів з дати набрання чинності цього договору та дати отримання авансу, який був сплачений Замовником 21 травня 2021 року, тобто не пізніше 01 квітня 2022 року.

При цьому, суди попередніх інстанцій встановили, що сторони при укладенні додаткової угоди № 3 від 28 грудня 2022 року до договору не погодили між собою зміну (продовження) строку виконання підрядних робіт за договором згідно з додатком № 2 «Календарний план виконання робіт по об`єкту».

Згідно з пунктом 12.2. договору зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані представниками Сторін.

Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, додаток № 2 «Календарний план виконання робіт по об`єкту» в редакції додаткової угоди № 3 від 28 грудня 2022 року в письмовій формі з підписами представників обох сторін відсутній, з огляду на що дійшли правильного висновку про те, що додаток № 2 до додаткової угоди № 3 від 28 грудня 2022 року не має юридичної сили та не може вважатися невід`ємною частиною договору в розумінні пункту 12.2. договору.

За таких обставин, Верховний Суд зазначає про те, що суди попередніх інстанцій при вирішенні питання щодо встановлених (погоджених) сторонами строків виконання підрядних робіт за договором правильно виходили зі строку у 315 днів, встановленого у додатку № 2 до додаткової угоди № 2 від 21 січня 2022 року.

При цьому, суди попередніх інстанцій правильно зазначили про те, що не оформлення належним чином (у відповідності до умов договору) документації щодо збільшення строку виконання робіт за додатковою угодою № 3 від 28 грудня 2022 року до договору є неналежною поведінкою обох сторін, у тому числі і самого відповідача за первісним позовом.

При цьому, дії позивача за зустрічним позовом (Замовника), який заперечує факт підписання ним додатку № 2 «Календарний план виконання робіт по об`єкту» до договору у редакції додаткової угоди № 3, не мають ознак суперечливої поведінки, на що помилково посилається відповідач за зустрічним позовом у касаційній скарзі, оскільки відповідно до умов, встановлених сторонами у пункті 12.2 договору, попереднє погодження внесення змін до договору не має юридичної сили та не може вважатися невід`ємною частиною договору.

З огляду на викладене Верховний Суд не бере до уваги доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, доктрин «заборони суперечливої поведінки» та «(не)чистих рук».

Отже, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, відповідно до умов договору Підрядник був зобов`язаний виконати роботи протягом 315 днів з дати набрання чинності цього договору та дати отримання авансу, який був сплачений Замовником 21 травня 2021 року, тобто не пізніше 01 квітня 2022 року.

Проте, Підрядник виконав передбачені договором роботи 29 листопада 2023 року, про що свідчать складені та підписані сторонами 29 листопада 2023 року такі документи: довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2023 року, акт № 4 приймання виконання будівельних робіт за листопад 2023 року; акт вартості устаткування до акта приймання виконаних робіт № 4 за листопад 2023 року.

Встановивши ці обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що факт порушення Підрядником (відповідачем за зустрічним позовом) встановленого договором строку виконання підрядних робіт є доведеним.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 Цивільного кодексу України).

Суди попередніх інстанцій встановили, що у пункті 7.2. договору сторони передбачили відповідальність Підрядника за порушення терміну виконання робіт за цим договором понад 15 днів у вигляді сплати Замовнику штрафу 20% від ціни договору.

Встановивши зазначені вище обставини щодо порушення Підрядником встановленого договором строку виконання підрядних робіт, врахувавши наведені норми закону та погоджені сторонами умови договору щодо відповідальності сторін, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що Замовник - Акціонерне товариство "Харківобленерго" мав передбачені законом та умовами договору підстави для нарахування Підряднику штрафу у розмірі 20% від ціни договору. При цьому, суди встановили, що замовник, керуючись пунктом 7.2. договору, нарахував Підряднику штраф у розмірі 2 959 960,05 грн, що складає 20% від ціни договору.

Щодо наявності у спірних правовідносинах у відповідача за зустрічним позовом форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Як вбачається зі змісту касаційної скарги скаржник зазначає про те, що він звільняється від відповідальності у вигляді сплати нарахованого йому Замовником штрафу внаслідок виникнення у нього обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин): військової агресії російської федерації проти України та виконання ним підрядних робіт на території можливих бойових дій, а суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про недоведення ним наявності у нього цих обставин, які унеможливили своєчасне виконання ним обумовлених договором підрядних робіт, та про правомірність нарахування йому Замовником штрафу.

Однак, Верховний Суд вважає зазначені доводи скаржника безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Колегія звертає увагу, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України та статтею 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/ обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанови Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

Саме лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку (постанова Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18).

Верховний Суд у постанові від 16 травня 2024 у справі № 913/308/23 сформував такі загальні правові висновки у правовідносинах, пов`язаних зі встановленням наявності/відсутності форс-мажорних обставин: 1) неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин; 2) перед тим як з`ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню договору, та їх правових наслідків, суди повинні з`ясувати право сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин; 3) форс-мажор не звільняє сторони договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач за зустрічним позовом має довести об`єктивну неможливість виконання ним умов договору у зв`язку із введенням на території України воєнного стану, а суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається відповідач за зустрічним позовом, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання ним свого обов`язку зі своєчасного виконання передбачених договором підрядних робіт.

Як встановили суди попередніх інстанцій у пункті 9.1. договору сторони передбачили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є випадки, передбачені статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

Згідно із частинами першою, другою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2022 року у справі № 908/2287/1 дійшов висновку про те, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач за зустрічним позовом послався на наявність у нього форс-мажорних обставин: військової агресії російської федерації проти України та виконання ним підрядних робіт на території можливих бойових дій, що унеможливило своєчасне виконання ним обумовлених договором робіт. В обґрунтування цих доводів відповідач послався на те, що підрядні роботи проводилися ним у с. Качалівка Краснокутського району Харківської області, що є територією на якій ведуться (велися) бойові дії, де майже щоденно відбуваються обстріли та бомбардування, що є загальновідомим фактом.

Дослідивши зазначені доводи скаржника, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до пункту 1.8. підрозділу 1 «Території можливих бойових дій» розділу І Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, Краснокутська селищна територіальна громада, у складі якої перебуває і населений пункт виконання обумовлених договором підрядних робіт - с. Качалівка з 24 лютого 2022 року знаходиться саме на території можливих бойових дій з початку повномасштабного вторгнення, не перебував під окупацією, оточенні (блокуванні) чи на території активних бойових дій.

Крім того, як зазначило Акціонерне товариство "Харківобленерго" у своїх заявах по суті справи, об`єкт, на якому велися роботи на виконання договору, та і взагалі електричні мережі с. Качалівки жодного разу не був пошкоджений внаслідок військової агресії, а докази протилежного відповідач за зустрічним позовом суду не надав.

Згідно з пунктом 9.3. договору доказом виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та строку їх дії є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видається торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою.

Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач за зустрічним позовом не надав суду сертифікату торгово-промислової палати про виникнення форс-мажорних обставин, який би стосувався конкретного укладеного між сторонами у цій справі договору підряду № Ц8547 від 12 травня 2021 року.

При цьому, Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на лист Торгово-промислової палати України (ТПП України) від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, в якому ТПП України засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), оскільки цей лист ТПП України адресований "Всім кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Крім того, Верховний Суд у постанові від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22 дійшов висновків про те, що цей лист ТПП України від 28 лютого 2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання. При цьому, наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

З огляду на викладене посилання скаржника на загальний лист Торгово-промислової палати України (ТПП України) від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 за відсутності в матеріалах справи наданого ним суду сертифікату торгово-промислової палати про виникнення форс-мажорних обставин, який би стосувався саме укладеного між ним та Акціонерним Товариством «Харківобленерго» у цій справі договору підряду № Ц8547 від 12 травня 2021 року, а також інших доказів на підтвердження обставин неможливості своєчасного виконання ним договірних зобов`язань внаслідок форс-мажорних обстави, є безпідставним.

Враховуючи наведене Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідач за зустрічним позовом не довів наявності у нього форс-мажорних обставин, які унеможливили своєчасне виконання ним умов договору підряду № Ц8547 від 12 травня 2021 року.

При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, цей висновок був зроблений судами попередніх інстанцій не лише на підставі відсутності наданого відповідачем за зустрічним позовом суду сертифікату торгово-промислової палати по договору підряду № Ц8547 від 12 травня 2021 року, а був зроблений за результатом оцінки судами цього факту у сукупності з іншими обставинами у справі та наявними у матеріалах справи доказами. Наведене свідчить про те, що цей висновок судів не суперечить висновками Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 218 Господарського кодексу України, статті 617 Цивільного кодексу України та статей 14 та 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», на неврахування яких судами попередніх інстанцій послався скаржник, а навпаки повністю відповідає цим висновкам Верховного Суду.

Крім того, як вбачається з касаційної скарги, скаржник просить Верховний Суд сформувати висновки щодо застосування частини другої статті 218 Господарського кодексу України, статті 617 Цивільного кодексу України, статей 14 та 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», постанови Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» і наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 «Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зокрема пункт 1.8. підрозділу 1 розділу І цього Переліку, у контексті надання відповіді на такі питання:

- чи є обставина виконання підрядних робіт на території можливих бойових дій відповідно до зазначених норм права надзвичайною і невідворотною обставиною (обставиною непереборної сили або форс-мажорною обставиною) в розумінні частини другої статті 218 Господарського кодексу України та частини першої статті 617 Цивільного кодексу України?

- чи є ця обставина самостійною і достатньою обставиною непереборної сили (форс-мажорною обставиною), існування якої відносно боржника звільняє останнього від відповідальності за невиконання договірного зобов`язання, без необхідності надання інших додаткових доказів існування і строку дії обставини непереборної сили (форс-мажорних обставин), в тому числі і сертифікату ТПП України про форс- мажорні обставини?

Однак, Верховний Суд зазначає про те, що ці доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою наявності у спірних правовідносинах щодо відповідача за зустрічним позовом форс-мажорних обставин, до необхідності здійснити переоцінку доказів у справі, що суперечить положенням статті 300 Господарського процесуального кодексу України та не є компетенцією суду касаційної інстанції. Крім того, суд касаційної інстанції зазначає про відсутність підстав для формування у цій справі висновків, про які просить скаржник, оскільки висновки, які скаржник просить зробити у межах цієї справи, фактично зводяться до формування висновків щодо конкретних фактичних обставин справи, а не щодо застосування норм права.

Щодо наявності підстав для зменшення заявленого позивачем за зустрічним до стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафу.

Як вбачається відповідач за зустрічним позовом у касаційній скарзі послався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, зазначив про те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру штрафу, не врахували висновки Верховного Суду України щодо застосування зазначених норм закону, викладені у постанові 14 вересня 2016 року у справі № 6-473цс16, а також висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 жовтня 2018 року у справі № 910/22964/17 та від 02 липня 2019 року у справі № 925/1641/17.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд зазначає про те, що при застосуванні статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України існує сформована стала судова практика та усталені правові висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права. Відповідно до зазначених висновків господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Верховний Суд зазначає про те, що зазначені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак, результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

Як встановили суди попередніх інстанцій відповідач за зустрічним позовом звернувся до суду першої інстанції із заявою про зменшення заявленого до стягнення з нього розміру штрафу, в обґрунтування якої послався на те, що встановлений у пункті 7.2. договору підряду розмір його відповідальності, як Підрядника, а саме: у відсотковому відношенні до усієї ціни договору є завищеним; в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази понесення Замовником збитків внаслідок порушення Підрядником договірного зобов`язання зі своєчасного виконання підрядних робіт; дії Замовника не відповідають принципу справедливості, добросовісності та розумності, оскільки акти виконаних робіт №№ 1, 2, 3 за лютий 2022 року підписані вчасно і без зауважень; Замовник у листі (відгук) від 01 грудня 2021 року № 11-19/15394 не висловив зауважень та претензій до Підрядника щодо якості, кількості та строків виконання договору; уповноважена особа Підрядника на виконання робіт за договором була мобілізована на військову службу та виконання підрядних робіт вимагало здійснення належної організації перевезення інструментів, обладнання та матеріалів на об`єкт у небезпечних умовах, що підтверджується внутрішніми організаційними наказами Підрядника.

Дослідивши зазначені доводи відповідача за зустрічним позовом, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність у спірних правовідносинах підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру штрафу. При цьому, суди попередніх інстанцій правильно та обґрунтовано зазначили про те, що визначене сторонами у пункті 7.2. договору підряду обрахування штрафу від всієї ціни договору є розумним та справедливим, оскільки невиконання Підрядником будь-якого обсягу робіт за договором, через що такий об`єкт не був введений в експлуатацію, позбавляє права Замовника на його використання у повному обсязі. Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що ця умова договору була узгоджена сторонами за результатом їх вільного волевиявлення, недійсною не визнавалася та в силу презумпції чинності правочину є дійсною.

Оцінюючи ступінь виконання зобов`язання боржником, господарські суди встановили, що Підряднику неодноразово створювалися умови щодо збільшення строку виконання робіт, сторони двічі погоджували збільшення строку виконання робіт за договором: за додатковою угодою №1 до договору початковий строк виконання робіт тривалістю 183 дні був збільшений до 224 днів, а за додатковою угодою № 2 до договору - до 315 днів.

Досліджуючи обставини понесення Замовником збитків, суди попередніх інстанцій встановили те, що внаслідок прострочення Підрядником виконання обумовлених договором робіт на високовольтній підстанції був порушений нормальний режим використання електричних мереж відповідного регіону на строк такого порушення (608 днів), що потягло за собою більшу кількість аварій в мережах і, відповідно, використання Замовником коштів на їх усунення. Крім того, прямим наслідком цього є зменшення обсягу розподілу електричної енергії та недоотримання коштів за цей розподіл. З огляду на викладене, суди дійшли висновку про понесення Замовником збитків (витрат на усунення аварій та недоотримання коштів за розподіл електроенергії) внаслідок несвоєчасного виконання Підрядником обумовлених договором робіт. При цьому, суди встановили, що збиток лише від недовідпуску електричної енергії і лише за один день ремонту за цінами квітня 2022 року (початок прострочення) дорівнює: 11400 кВт х 24 години х 2,322 грн./кВт (середньозважена ціна електроенергії на ринку на добу наперед (РДН) за квітень 2022 відповідно до оприлюдненої на офіційному сайті Оператора ринку інформації) = 635 299,20 грн. За цінами листопада 2023 (останній місяць прострочення) року такий збиток за один день недовідпуску вже становить: 11400 кВт х 24 години х 4,321 грн/кВт (середньозважена ціна електроенергії на РДН за листопад 2023 відповідно до оприлюдненої на офіційному сайті Оператора ринку інформації) = 1 182 225,60грн.

Також суди не взяли до уваги посилання відповідача за зустрічним позовом на лист (відгук) Замовника від 01 грудня 2021 року № 11-19/15394, оскільки встановили, що цей лист стосується виконання Підрядником робіт на певному етапі та не впливає на оцінку виконання договору в цілому.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що обставини призначення / заміни Підрядником відповідальної особи на виконання робіт за договором та організації Підрядником перевезення інструментів, обладнання та матеріалів на об`єкт є свідченням виключно вжиття Підрядником організаційних заходів, направлених на виконання договору, за достатність яких він сам несе відповідальність і відповідні ризики (є складовою підприємницьких ризиків).

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що суди правильно та обґрунтовано відхилили доводи відповідача за зустрічним позовом, наведені ним в обґрунтування заяви про зменшення заявленого до стягнення з нього розміру штрафу, правильно і обґрунтовано відмовили у зменшенні заявленого позивачем за зустрічним позовом до стягнення з відповідача за зустрічним позовом розміру штрафу. Як вбачається, суди, вирішуючи питання про наявність підстав зменшення розміру штрафу у цій справі, оцінили винятковість випадку, врахували інтереси сторін, обставини та причини неналежного виконання, строк прострочення виконання, наслідки порушення зобов`язання для сторін, оцінили надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності та дійшли правильного висновку про відсутність підстав для зменшення заявленого позивачем за зустрічним позовом з відповідача за зустрічним позовом штрафу у спірних правовідносинах.

Зазначений висновок судів попередніх інстанцій ґрунтується на правильному застосуванні судами норм чинного законодавства України, зокрема, статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, та відповідає сформованій та сталій судової практиці, зокрема і висновкам Верховного Суд, щодо застосування цих норм матеріального права, на неврахування яких судами попередніх інстанцій послався скаржник.

З огляду на викладене посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, що стосуються задоволення клопотань про зменшенні неустойки, є безпідставними, оскільки зменшення розміру неустойки є правом суду, яке реалізується судом у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками в обґрунтування своїх вимог та заперечень, та дослідження доказів.

Положення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України свідчать про те, що саме суди першої та апеляційної інстанції користуються певною можливістю розсуду щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки) та щодо розміру такого зменшення, оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин.

Щодо здійсненого Замовником (відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом) зарахування зустрічних однорідних вимог.

Як встановили суди попередніх інстанцій 25 червня 2024 року (після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-Тайм" до Господарського суду Харківської області із первісним позовом у цій справі) Акціонерне товариство "Харківобленерго" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕК "Енерго-Тайм" заяву № 02-19/4564 від 25 червня 2024 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій повідомило про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕК "Енерго-Тайм" має заборгованість перед Aкціонерним товариством "Харківобленерго" зі сплати штрафу за порушення термінів виконання робіт, передбачених пунктом 7.2 договору, у сумі 2 959 960,05 грн, а Акціонерне товариство «Харківобленерго» має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕК "Енерго-Тайм" за виконані роботи за договором підряду у сумі 1 062 817,74 грн. Також повідомило про здійснене ним зарахування зустрічних однорідних вимог, внаслідок чого здійснюється погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "Енерго-Тайм" перед Aкціонерним товариством "Харківобленерго" зі сплати штрафу за порушення термінів виконання робіт, передбачених пунктом 7.2. договору, на суму 1 062 817,74 грн, а також погашення заборгованості Акціонерного товариства "Харківобленерго" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕК "Енерго-Тайм" за виконані роботи за договором підряду на суму 1 062 817,74 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та зі змісту касаційної скарги позивач за первісним позовом заперечує дійсність проведеного відповідачем за первісним позовом зазначеного вище зарахування зустрічних однорідних вимог та, зокрема, посилається на те, що зараховані відповідачем за первісним позовом вимоги не є безспірними.

Однак, Верховний Суд вважає зазначені доводи скаржника безпідставними та не бере їх до уваги з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Аналіз положень статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України свідчить про те, що вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей. При цьому, правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

- безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань.

При цьому, умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 Господарського кодексу України та статтею 601 Цивільного кодексу України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами, що вже є усталеною судовою практикою та підтверджується численними постановами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема від 11 жовтня 2018 року у справі № 910/23246/17, від 05 листопада 2019 року у справі № 914/2326/18, постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19.

Отже, зобов`язання з оплати заборгованості за договором може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених статтею 601 Цивільного кодексу України, та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.

Аналогічні висновки є усталеними та викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 914/3217/16, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема від 11 жовтня 2018 року у справі № 910/23246/17, від 05 листопада 2019 року у справі № 914/2326/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/12968/17.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає про те, що висновки Верховного Суду щодо такої умови для проведення зарахування в порядку статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України, як безспірність вимог, що зараховуються, сформовані, викладені (уточнені) у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19.

Згідно з цими висновками Верховного Суду (пункти 47 - 51 зазначеної постанови) безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Верховний Суд зазначає про те, що зазначені висновки Верховного Суду щодо безспірності вимог, які зараховуються, як умови для проведення зарахування в порядку статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України, є загальними та підлягають застосуванню до усіх правовідносин у справах, в яких має місце здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема і вимог про сплату штрафних санкцій, оскільки ці висновки стосуються загальної для усіх вимог, які зараховуються, умови - безспірності вимог. Подібний висновок Верховного Суду викладений у постанові 24 квітня 2025 року у справі № 922/1782/24.

Як вбачається суд апеляційної інстанцій у цій справі врахував зазначені висновки Верховного Суду, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19.

Суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про порушення обома сторонами договору зобов`язань зі здійснення остаточного розрахунку та з порушення строків виконання підрядних робіт, дійшли правильного висновку про те, що у сторін, починаючи з 29 грудня 2023 року - дати прийняття об`єкту в експлуатацію, виникли зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав.

Суди попередніх інстанцій, досліджуючи наявність підстав для проведеного відповідачем за первісним позовом зарахування зустрічних однорідних вимог у спірних правовідносинах, встановили наявність у кожної із сторін договору невиконаних договірних (зустрічних) грошових (однорідних) зобов`язань, строк виконання яких настав.

Досліджуючи зобов`язання Підрядника зі сплати на користь Замовника штрафу за порушення встановлених договором строків виконання підрядних робіт, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що право Замовника на нарахування штрафу за вказане порушення передбачене умовами договору, факт порушення Підрядником строків виконання обмовлених договором робіт є доведеним, визначений Замовником розмір цього штрафу є правильним, підстави для звільнення Підрядника від відповідальності у спірних правовідносинах внаслідок обставин непереборної сили та підстави для зменшення розміру штрафу відсутні. Встановивши та врахувавши ці обставини, суди дійшли правильного висновку про безспірність заборгованості Підрядника перед Замовником зі справи штрафу за порушення строків виконання підрядних робіт.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з судами попередніх інстанцій про те, що зобов`язання Акціонерного товариства «Харківобленерго», який скористався передбаченим законом та договором правом на здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, зі сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "Енерго-Тайм" заборгованості за виконані роботи в розмірі 1 062 817,74 грн припинилося з 25 червня 2024 року зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

При цьому, Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування статей 601 625 Цивільного кодексу України, викладених у постанові від 16 січня 2025 року у справі № 910/1911/24, оскільки відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 910/11131/19, висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

У контексті наведеного суд касаційної інстанції зазначає про те, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19, мають перевагу над висновками колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеними, зокрема у постанові від 16 січня 2025 року у справі № 910/1911/24, на неврахування яких судами попередніх інстанцій послався скаржник.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної процесуальної норми можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно та обґрунтовано закрив провадження у справі за первісним позовом в частині вимог про стягнення 1 062 817,74 грн заборгованості на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, встановивши те, що в порядку зарахування зустрічних однорідних вимог зобов`язання Підрядника перед Замовником зі сплати штрафу припинилися лише частково - на суму 1 062 817,74 грн, а підстави для звільнення Підрядника від відповідальності у спірних правовідносинах внаслідок обставин непереборної сили та підстави для зменшення розміру штрафу відсутні, суди попередніх інстанцій правильно та обґрунтовано задовольнили зустрічні позовні вимоги повністю.

Верховний Суд зазначає про те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Іншою підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі позивач визначив пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанції порушили норми процесуального права, а саме: статтю 86, пункт 2 частини першої статті 231, статті 236 237 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки неповно з`ясували обставини цієї справи. Отже, доводи скаржника фактично зводяться до не дослідження судами попередніх інстанцій доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин у справі, які мають значення для правильного вирішення справи (по суті спору), тобто до підстави, передбаченої пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Верховний Суд зазначає, що умовою застосування пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Проте, у цій справі заявлені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованими, про що зазначалося вище по тексту цієї постанови.

З огляду на необґрунтованість зазначених скаржником у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника і на пункт 4 частини другої статті 287 та пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, а також на доводи, що стосуються порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та не дослідження судами зібраних у справі доказів.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що суди попередніх інстанцій вирішили спір у справі правильним застосуванням та дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, наведені ним підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктами 1, 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованими, з огляду на що Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішення Господарського суду Харківської області від 23 жовтня 2024 року та постанови Східного апеляційного господарського суду від 22 січня 2025 року у справі № 922/2020/24.

9. Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-Тайм" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 23 жовтня 2024 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22 січня 2025 року у справі № 922/2020/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

О. Мамалуй