ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/2046/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Черненка О.В.,
представників учасників справи:
позивача: Мастюгін Д.І.,
відповідача: не з`явився,
третьої особи: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2019
(головуючий суддя Геза Т.Д., судді Мартюхіна Н.О., Плахов О.В.)
у справі №922/2046/19 Господарського суду Харківської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд"
третя особа, яка не заявляє самостійних щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ УКРАЇНА"
про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (далі - Відповідач) про стягнення 1707500,00 грн заборгованості, 450491,80 грн пені, 189933,87 грн 3% річних, 762103,46 грн інфляційних.
2. Позов мотивований посиланням на неналежне виконання Відповідачем зобов`язань за договором поставки №13/09/15 від 21.01.2015 (далі - Договір поставки-1), укладеним між Відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ УКРАЇНА" (далі - Третя особа), право вимоги за яким відступлено Позивачеві на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) від 27.12.2016 (далі - Договір цесії).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.08.2019 позов задоволений.
4. Рішення мотивовано встановленням обставин наявності спірної заборгованості, а також відступлення на користь Позивача права вимоги щодо її сплати.
5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
6. Постанова мотивована наявністю обов`язкової підстави для скасування рішення суду першої інстанції, передбаченої пунктом 3 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, через неналежне повідомлення Відповідача про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 28 серпня 2019 року.
7. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у Відповідача не виникло обов`язку з оплати боргу за Договором цесії, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання ним передбаченої у пункті 6 Договору цесії вимоги про сплату частини боргу за договором поставки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
8. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
9. Касаційна скарга мотивована посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке полягає у безпідставному поновленні строку на апеляційне оскарження, незаконному відкритті апеляційного провадження та у протиправному перевищенні меж розгляду апеляційної скарги.
10. Позивач вважає неналежними надані Відповідачем докази перебування його керівника у відпустці в період з 04.09.2019 до 04.10.2019, які прийняті судом апеляційної інстанції до уваги при задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. Наведені Відповідачем причини пропуску строку на подання апеляційної скарги, на думку Позивача, не є поважними та не можуть бути підставами для його поновлення.
11. Позивач заперечує проти висновку суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для застосування положень частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, адже суд першої інстанції не порушив принципу змагальності сторін та право Відповідача на участь у судовому засіданні.
12. Крім того, Позивач посилається на незастосування судом апеляційної інстанції статей 549 610 612 625 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України.
13. Позивач зазначає, що доказом отримання Відповідачем вимоги про сплату грошових коштів є часткова оплата грошових коштів за договором цесії у період з 09.02.2017 до 18.06.2019 та підписання акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 до 11.03.2019, також Відповідач отримав вимогу за вих. №0020-225/16 від 28.12.2016 разом з отриманням позову в цій справі.
14. Водночас, на думку Позивача, пункт 6 Договору цесії передбачає лише порядок та строки виникнення зобов`язання Відповідача з оплати суми основної заборгованості за Договором поставки-1, що пов`язаний з отриманням відповідної вимоги. Зазначений порядок не стосується питання переходу права на стягнення пені, річних процентів та інфляційних нарахувань, а також виникнення зобов`язання Відповідача з оплати вказаних штрафних санкцій та заходів компенсаційного характеру.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
15. Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу не надали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
16. 21 січня 2015 року між Третьою особою (постачальник) та Відповідачем (покупець) укладений Договір поставки-1, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцеві, а покупець прийняти в свою власність та оплатити в строк, встановлений договором, товар. Найменування, кількість, одиниця виміру, упаковка, ціна, загальна вартість, умови оплати і строк поставки кожної партії Товару визначаються Сторонами в Специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2 Договору поставки-1).
17. Ціна товару є договірною, вказується з урахуванням ПДВ, встановлюється в гривнях за одиницю товару та узгоджується в специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору Загальна орієнтовна сума (вартість) договору становить 18000000,00 грн, ПДВ 20% - 3600000,00 грн, а всього разом з ПДВ - 21600000,00 грн. Остаточна загальна сума (вартість) договору визначається, виходячи із суми вартості товару, поставленого за специфікаціями, підписаними сторонами та/або зазначеної в товаросупровідних документах (видаткових накладних) (п.п. 3.1, 3.2 Договору поставки-1).
18. Оплата здійснюється покупцем шляхом 100% попередньої оплати за партію товару на поточний рахунок постачальника, якщо інше не зазначено в специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору. При здійсненні оплати за товар покупець зобов`язаний в призначенні платежу вказати номер і дату рахунку-фактури, на підставі якої здійснено оплату товару. У разі якщо покупець при оплаті товару не вказує номера, дати рахунку-фактури, то постачальник має право зарахувати грошові кошти, отримані від покупця, в рахунок виконання грошових зобов`язань покупця по оплаті рахунків-фактур, за якими товар був отриманий, але не оплачений покупцем (п. 4.2 Договору поставки-1).
19. Фактична кількість поставленого покупцю постачальником товару підтверджується видатковою накладною або комплектом товарно-транспортних документів, а саме залізничної накладної або товарно-транспортної накладної, яка слідує з товаром до станції призначення (п. 6.7 Договору поставки-1).
20. У разі недотримання термінів оплати, які узгоджені сторонами, покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку Украйни, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості неоплаченого вчасно товару за кожен день прострочення (п. 8.6 Договору поставки-1).
21. За згодою сторін термін позовної давності для стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої цим договором, встановлюється тривалістю у три роки (п. 8.9 Договору поставки-1).
22. Договір набуває чинності з моменту (термін) його підписання і діє по 31.12.2016, а в частині розрахунків - до повного їх завершення (п. 11.5 Договору поставки-1 з урахуванням додаткової угоди №1 від 31.12.2015).
23. Згідно зі специфікацією №1/16 від 24.06.2016 до Договору поставки-1 Третя особа взяла на себе зобов`язання поставити карбамідо-аміачну суміш наливом в цистернах в кількості 1000 тон (±10%) на загальну вартість 5175000,00 грн з ПДВ зі строком поставки - червень-липень 2016 року.
24. У пункті 5 специфікації сторони передбачили, що покупець здійснює оплату вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі 100% загальної вартості об`єму товару на умовах оплати в строк до 11 липня 2016 року включно.
25. На виконання умов Договору поставки-1 та специфікації №1/16 від 24.06.2016 Третя особа поставила Відповідачу карбамідо-аміачну суміш в кількості 988,64 тон загальною вартістю 5116212,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №1284 від 02.07.2016.
26. Третя особа виставила Відповідачеві рахунок-фактуру №1033 від 24.06.2016 на оплату товару, поставленого відповідно до специфікації №1/16 до Договору поставки-1.
27. Згідно з банківськими виписками Відповідач перерахував на рахунок Третьої особи грошові кошти у наступних розмірах:
- 15.12.2016 - 400000,00 грн (платіжне доручення №2157, оплата за КАС зг.рах.1073 від 04.07.2016);
- 15.12.2016 - 1355076,00 грн (платіжне доручення №2147, оплата за КАС зг.рах.1073 від 04.07.2016);
- 15.12.2016 - 710856,00 грн (платіжне доручення №2146, оплата за КАС зг.рах.1073 від 04.07.2016);
- 26.12.2016 - 200000,00 грн (платіжне доручення №2199, оплата за КАС зг.рах.1073 від 04.07.2016);
- 26.12.2016 - 200000,00 грн (платіжне доручення № 2191, оплата за КАС зг.рах.1073 від 04.07.2016);
- 27.12.2016 - 100000,00 грн (платіжне доручення № 2209, оплата за КАС зг.рах.1073 від 04.07.2016).
28. Листом б/н від 27.12.2016 Відповідач просив Третю особу вважати оплатою за карбамідо-аміачну суміш згідно з рахунком №1033 від 24.06.2016 (Договір поставки-1) наступні оплати: в сумі 1171115,00 грн (платіжне доручення №2157 від 15.12.2016), в сумі 400000,00 грн (платіжне доручення №2157 від 15.12.2016), в сумі 200000,00 грн (платіжне доручення №2199 від 26.12.2016), в сумі 200000,00 грн (платіжне доручення №2191 від 26.12.2016), в сумі 100000,00 грн (платіжне доручення №2209 від 27.12.2016), а також в сумі 1171115,00 грн (платіжне доручення №2147 від 15.12.2016, частково).
29. 27 грудня 2019 року між Третьою особою (цедент), Позивачем (цесіонарій) та Відповідачем (боржник) укладений Договір цесії, за умовами якого цедент відступає (передає) цесіонарієві, а цесіонарій набуває права вимоги, що належить цедентові, і стає новим кредитором за зобов`язанням боржника за Договором поставки-1 на суму 3000000,00 грн. з ПДВ (п. 1 Договору цесії).
30. Згідно з пунктом 2 Договору цесії цесіонарій набуває право вимагати від боржника здійснити оплату частини боргу за Договором поставки-1 на суму 3000000,00 грн з ПДВ, а також до цесіонарія переходять всі права цедента за Договором поставки-1 в обсязі, пропорційному сумі 3000000,00 грн з ПДВ, і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі права на стягнення відсотків, штрафних санкцій тощо.
31. Право вимоги, яка відступається цесіонарієві, засвідчується наступним: Договором поставки, специфікацією №1/16 від 24.06.2016 та видатковою накладною №1284 від 02.07.2016, за якими цедент передав боржнику товар, частина якого на загальну суму 3000000,00 грн з ПДВ не оплачена боржником (п. 3 Договору цесії).
32. За відступлення права вимоги цесіонарій має сплатити на рахунок цедента грошову суму, зазначену у пункті 1 цього договору, до 06 січня 2017 року включно (п. 5 Договору цесії-1).
33. Боржник зобов`язаний здійснити оплату частини боргу за договором поставки за вимогою цесіонарія в продовж 7 банківський днів з моменту отримання такої вимоги шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок цесіонарія, вказаний у пункті 20 цього договору. Сторони мають право на зарахування зустрічних однорідних вимог (п. 6 Договору цесії).
34. У випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством (п. 8.Договору цесії).
35. Строк Договору цесії починає свій перебіг з 27 грудня 2016 року та діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків по ньому (п. 15 Договору цесії).
36. 27 грудня 2016 року Третя особа (цедент) та Позивач (цесіонарій) склали акт приймання-передачі права вимоги та акт приймання-передачі документів.
37. На виконання пункту 5 Договору цесії Позивач сплатив Третій особі грошові кошти у розмірі 3000000,00 грн за платіжними дорученнями №1024 від 29.12.2016, №26435 від 29.12.2016, №1168 від 29.12.2016.
38. 28 грудня 2016 року на виконання пункту 6 Договору цесії Позивач надіслав на адресу Відповідача вимогу про сплату грошових коштів у розмірі 3000000,00 грн.
39. 29 грудня 2016 року Позивач надіслав на адресу Третьої особи лист (вих. №0020-227/16), в якому просив оплати за платіжними дорученнями №26435 від 29.12.2016, №1168 від 29.12.2016, №1024 від 29.12.2016 вважати проведеними з такими призначеннями платежу: "Згідно з договором відступлення права вимоги (цесії) від 27.12.2016".
40. 09 лютого 2017 року Відповідач перерахував на рахунок Позивача грошові кошти у розмірі: 300000,00 грн за платіжним дорученням №242 і 20000,00 грн за платіжним дорученням №938.
41. 21 березня 2017 року між Відповідачем (постачальник) та Третьою особою (покупець) укладений договір поставки №21/03 від 21.03.2017 (далі - Договір поставки-2), за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар у кількості та на умовах визначених даним договором (додатками до договору), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар (п.п. 1.1, 2.1 Договору поставки-2).
42. Оплата товару здійснюється згідно з додатками до договору. Оплата вартості партії товару проводиться покупцем прямим банківським перерахуванням на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого останнім рахунку-фактури (п. 4.1 Договору поставки-2).
43. Згідно з пунктом 3 додатку №1 до Договору поставки-2 оплата за товар здійснюється протягом 5 календарних днів включно з дати поставки товару на підставі виставленого рахунку-фактури та видаткових накладних шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою поставки товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній.
44. Відповідно до видаткової накладної №РН-0000096 від 04.04.2017 Відповідач поставив Третій особі товар (селітра аміачна ДЕСТ 2-2013) на суму 478500,26 грн.
45. 10 квітня 2017 року між Відповідачем (кредитор), Третьою особою (первісний боржник) та Позивачем (новий боржник) укладений договір про переведення боргу (далі - Договір переведення боргу), предметом якого є правовідносини сторін з переведення боргу за Договором поставки-2 та видатковою накладною №96 від 04.04.2017 (п. 1.1 Договору переведення боргу).
46. Згідно з пунктом 1.2 Договору переведення боргу станом на дату його укладення сума невиконаних первісним боржником зобов`язань, строк виконання яких настав, складає 478500,00 грн, що підтверджується Договором поставки-2, видатковою накладною №96 від 04 04.2017.
47. За згодою кредитора, первісний боржник у зобов`язанні, передбаченому в пункті 1.2 договору, замінюється новим боржником (п. 1.3 Договору переведення боргу).
48. Відповідно до умов пунктів 2.1, 2.4, 2.5 Договору переведення боргу новий боржник зобов`язується виконати зобов`язання первісного боржника, а саме: провести розрахунки за Договором поставки-2 на загальну суму 478500,00 грн, за проведений розрахунок з кредитором на вимогу нового боржника первісний боржник зобов`язується сплатити новому боржнику суму в розмірі 478500,00 грн в строк до 31 серпня 2017 року включно. Сторони мають право провести зарахування зустрічних однорідних вимог.
49. 08 серпня 2017 року за платіжним дорученням №16073 Позивач на виконання пункту 2.4 Договору переведення боргу перерахував на рахунок Третьої особи грошові кошти у розмірі 478500,00 грн.
50. Також 08 серпня 2017 року між Позивачем та Відповідачем укладена угода про зарахування зустрічних однорідних вимог (далі - Угода).
51. Відповідно до пунктів 1, 2 Угоди Відповідач має перед Позивачем непогашене грошове зобов`язання у сумі 2680000,00 грн, яке виникло па підставі Договору цесії. Строк виконання грошового зобов`язання у сумі 478500,00 грн із загальної суми боргу для Відповідача настав. Позивач має перед Відповідачем непогашене грошове зобов`язання у сумі 478500,00 грн, що виникло на підставі Договору переведення боргу. Строк виконання грошового зобов`язання у сумі 478500,00 грн для Позивача настав.
52. Керуючись статтею 601 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов`язаннями, зазначеними у пунктах 1 і 2 Угоди, і таким чином з моменту підписання цієї угоди вважатимуть: зобов`язання Відповідача перед Позивачем (п. 1 Угоди) таким, що припинено частково у розмірі 478500,00 грн та становить 2201500,00 грн, строк виконання по ньому для Відповідача ще не настав; зобов`язання Позивача перед Відповідачем (п. 2 Угоди) таким, що припинено у повному обсязі, заборгованості Позивача перед Відповідачем немає (п. 5 Угоди).
53. Після укладення Угоди Відповідач перерахував на рахунок Позивача грошові кошти у наступних розмірах: 100000,00 грн (платіжне доручення №1129 від 11.08.2017); 70000,00 грн (платіжне доручення №1523 від 19.10.2017); 60000,00 грн (платіжне доручення №1710 від 13.11.2017); 90000,00 грн (платіжне доручення №34 від 11.09.2018); 30000,00 грн (платіжне доручення №39 від 12.09.2018); 80000,00 грн (платіжне доручення №41 від 12.09.2017).
54. 11 березня 2019 року Позивач та Відповідач склали та підписали акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 до 11.03.2019, відповідно до якого станом на дату підписання акту відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 1701500,00 грн.
55. Після складання зазначеного акту звірки Відповідач перерахував на рахунок Позивача грошові кошти у наступних розмірах: 50000,00 грн (платіжне доручення №568 від 19.03.2019); 10000,00 грн (платіжне доручення №739 від 08.05.2019); 10000,00 грн (платіжне доручення №14 від 18.06.2019).
56. За розрахунками Позивача, з якими погодився суд першої інстанції, на момент звернення з позовною заявою (25 червня 2019 року) несплаченою залишилася сума боргу Відповідача у розмірі 1701500,00 грн.
57. Разом з тим, суд апеляційної інстанції встановив, що до матеріалів справи приєднана належним чином засвідчена копія листа за вих. №0020-225/16 від 28.12.2016, підписаного генеральним директором Позивача та адресованого керівникові Відповідача, в якому зазначено, що на підставі пункту 6 Договору цесії висувається вимога про сплату грошових коштів у розмірі 3000000,00 грн.
58. Однак у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт направлення вимоги на адресу Відповідача та її отримання Відповідачем.
Позиція Верховного Суду
59. Суд не приймає до уваги аргументи Позивача щодо порушення судом апеляційної інстанції приписів частини 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зі змісту касаційної скарги не вбачає доведення того, що безпідставне, на думку Позивача, поновлення судом апеляційної інстанції строку на апеляційне оскарження свідчить про наявність таких порушень норм процесуального права, які визначені підставами для скасування відповідного судового рішення згідно з положеннями статей 310-312 Господарського процесуального кодексу України.
60. Зокрема, Позивач не наводить конкретних підстав для висновку, що саме поновлення строку на апеляційне оскарження призвело до ухвалення судом апеляційної інстанції незаконного рішення, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи тощо.
61. Водночас Суд вважає хибними твердження Позивача про скасування судом апеляційної інстанції судового рішення, яке відповідає закону, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено 28 серпня 2019 року без належного повідомлення Відповідача про дату, час і місце засідання суду, що згідно з пунктом 3 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, якщо відповідний учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
62. При цьому Суд враховує, що згідно з відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення Відповідач отримав копію ухвали Господарського суду Харківської області від 21.08.2019 про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 28 серпня 2019 року лише 29 серпня 2019 року.
63. Водночас положеннями статей 202 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено відкладення розгляду справи, зокрема, у випадку неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання. А приписи Господарського процесуального кодексу України (зокрема статей 120, 242) не дозволяють дійти висновку, що зазначення підприємством зв`язку про невручення ухвали з "інших причин" є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи, адже не свідчить ані про відмову сторони від одержання відправлення, ані про її незнаходження за адресою, повідомленою суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №906/142/18.
64. У зв`язку з викладеним Суд також відхиляє доводи Позивача про перевищення меж розгляду апеляційної скарги, адже в силу частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
65. Разом з тим щодо аргументів Позивача про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та обґрунтованість висновків суду першої інстанції Суд зазначає наступне.
66. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
67. Зокрема, за змістом статті 712 Цивільного кодексу України на підставі договору поставки у замовника виникає обов`язок з оплати отриманого товару, якому кореспондує право постачальника вимагати таку оплату.
68. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).
69. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України). При цьому частина 1 статті 651 Цивільного кодексу України допускає зміну договору за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
70. Крім того, згідно з положеннями статей 512 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
71. Згідно з положеннями статей 546 549 611-612 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Порушення зобов`язання надає кредитору право на стягнення з боржника неустойки, якщо її сплата передбачена договором або законом, а боржник не доведе наявності правових підстав для звільнення його від відповідальності.
72. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України також передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
73. У силу статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 531 Цивільного кодекс України).
74. Оскільки статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, він може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому волевиявлення щодо виконання боржником відповідного обов`язку має бути вчинено кредитором в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до відома боржника.
75. З встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин вбачається, що у Відповідача виникло зобов`язання перед Третьою особою за Договором поставки-1 та Специфікацією №1/16 з терміном виконання до 11 липня 2016 року. На підставі Договору цесії до Позивача перейшло право вимоги щодо невиконаної частини зазначеного зобов`язання в розмірі 3000000,00 грн, а також нарахованих на нього відсотків, штрафних санкцій тощо.
76. Водночас пунктом 6 Договору цесії сторони передбачили зміну строку виконання зобов`язання, обумовивши його настання отриманням боржником відповідної вимоги нового кредитора без визначення форми зазначеної вимоги.
77. Встановивши на підставі наданих учасниками справи доказів щодо здійснених ними розрахунків, зокрема часткового зарахування зустрічних вимог, суд першої інстанції встановив наявність невиконаного зобов`язання Відповідача перед Позивачем у розмірі 1701500,00 грн.
78. Однак задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення спірної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних у повному обсязі, суд першої інстанції належним чином не дослідив момент настання строку виконання відповідного зобов`язання з урахуванням узгоджених сторонами умов, зокрема пункту 6 Договору цесії. Посилаючись на надіслання Позивачем 28 грудня 2016 року на виконання зазначеної умови договору на адресу Відповідача вимоги про сплату грошових коштів у розмірі 3000000,00 грн, місцевий господарський суд всупереч вимогам частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення не зазначив, якими наявними в матеріалах справи доказами підтверджені наведені обставини. Тоді як суд апеляційної інстанції встановив ненадання Позивачем відповідних доказів.
79. З огляду на встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи Суд відхиляє викладені в касаційній скарзі аргументи про те, що доказом отримання Відповідачем вимоги про сплату грошових коштів є підписання акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 до 11.03.2019. Адже з встановлених судами обставин не вбачається, що при підписанні зазначеного акту сторони узгодили умови щодо зміни строку виконання відповідного зобов`язання.
80. Також Суд вважає безпідставним посилання Позивача на часткову сплату Відповідачем грошових коштів за договором цесії у період з 09.02.2017 до 18.06.2019, адже стаття 531 Цивільного кодексу України дозволяє виконання боржником свого обов`язку достроково. Водночас у пункті 5 Угоди, укладеної Позивачем і Відповідачем 8 серпня 2017 року, тобто після 28 грудня 2016 року (дата відповідної вимоги), сторони зазначили, що строк виконання передбаченого пунктом 1 Угоди зобов`язання Відповідача перед Позивачем ще не настав (окрім частини, щодо якої проведено зарахування зустрічних однорідних вимог).
81. Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог з підстав відсутності доказів надіслання Позивачем вимоги Відповідачеві 28 грудня 2016 року, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що звертаючись з позовною заявою у цій справі, яка містить вимогу про стягнення відповідної заборгованості, Позивач згідно з описом вкладення у цінний лист від 25.06.2018 направив Відповідачеві її копію та копії доданих до неї документів, зокрема копію листа за вих. №0020-225/16 від 28.12.2016. Тобто на момент вирішення спору в даній справі Відповідач, зокрема отримавши зазначеного листа, вочевидь, мав бути обізнаним про наявність волевиявлення Позивача щодо виконання ним спірного зобов`язання, вираженого в однозначній формі, та був зобов`язаний виконати його у семиденний строк від дня пред`явлення відповідної вимоги, тобто доведення такого волевиявлення до відома Відповідача.
82. Не врахувавши наведеного, апеляційний господарський суд під час розгляду справи належним чином не з`ясував момент, з якого зобов`язання Відповідача згідно з умовами Договору цесії є порушеним, а Позивач набуває права на нарахування неустойки, інфляційних і 3% річних, виходячи з дати пред`явлення Позивачем вимоги Відповідачеві, зокрема отримання Відповідачем зазначеного поштового відправлення.
83. Також суд апеляційної інстанції не встановив конкретні розміри пені, інфляційних і 3% річних, які були нараховані на відповідну заборгованість у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за Договором поставки-1 до моменту укладення Договору цесії та право стягнення яких було відступлено Позивачеві Третьою особою. При цьому суд апеляційної інстанції у постанові не навів підстав для висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зазначеній частині.
84. Отже, апеляційний господарський суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції на підставі пункту 3 частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, але водночас дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, не встановивши обставини виконання Відповідачем спірного зобов`язання в семиденний строк від дня пред`явлення йому відповідної вимоги, а також інші суттєві обставини, які є необхідними для правильного вирішення спору з урахуванням наведеного.
85. Крім того, суд апеляційної інстанції у мотивувальній частині постанови не зазначив про прийняття ним до уваги чи відхилення наданого Відповідачем додаткового доказу щодо сплати ним грошових коштів у сумі 15000,00 грн в рахунок погашення спірної заборгованості, зокрема, вирішення ним питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції.
86. Тобто суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статей 86 236 269 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки наявних у справі та додатково поданих доказів, всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
87. Водночас відповідно до вимог частини 3 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
88. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що постанова Східного апеляційного господарського суду підлягає скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
89. Касаційна скарга Відповідача підлягає задоволенню частково.
90. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене та на підставі належних доказів з`ясувати усі обставини щодо дійсного розміру заборгованості Відповідача перед Позивачем, періоду прострочення виконання Відповідачем своїх зобов`язань, а також сум пені, інфляційних і 3% річних, які підлягають нарахуванню на відповідну заборгованість за час прострочення.
Розподіл судових витрат
91. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 у справі №922/2046/19 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Кролевець
Судді Н. Губенко
В. Студенець