ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/2199/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання Черненка О.В.,
представників учасників справи:
позивача: Щербань С.Г.,
законного представника позивача: ОСОБА_1 ,
відповідача-1: не з`явився,
відповідача-2: не з`явився,
відповідача-3: Волторніст С.І.,
відповідача-4: не з`явився,
третьої особи: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Вячеслав"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2020
(головуючий - Ільїн О.В., судді Дучал Н.М., Россолов В.В.)
у справі №922/2199/19 Господарського суду Харківської області
за позовом Фізичної особи ОСОБА_2
за участю законного представника позивача ОСОБА_3
до 1) Фізичної особи ОСОБА_4 , 2) Фізичної особи ОСОБА_5 , 3) Приватного підприємства "Вячеслав", 4) Харківської районної державної адміністрації в Харківської області в особі Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради
про переведення прав та обов`язків покупця частки, визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулась до господарського суду з позовом до ОСОБА_4 (далі - Відповідач-1), ОСОБА_5 (далі - Відповідач-2), Приватного підприємства "Вячеслав" (далі - Підприємство, Відповідач-3) та Харківської районної державної адміністрації в Харківської області в особі Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Відповідач-4) про:
- переведення на Позивача прав і обов`язків покупця частки в статутному капіталі Підприємства за договором купівлі-продажу від 13.07.2018 (далі - Договір купівлі-продажу);
- визнання недійсними рішень власника Підприємства №04/13-07-18 і №05/13-18 від 13.07.2018 (далі, відповідно: Рішення №04/13-07-18 і Рішення №05/13-18);
- визнання недійсним статуту Підприємства в редакції 2018 року (далі - Статут);
- скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу від 16.07.2018, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) щодо Підприємства;
- зобов`язання Відповідача-4 провести державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Реєстрі щодо Підприємства, та змінити інформацію про розмір частки Позивача з 50% статутного капіталу Підприємства, що складає 25,00 грн, на 100% статутного капіталу Підприємства, що складає 50,00 грн.
2. Позов мотивований посиланням на порушення Відповідачем-2 переважного права Позивача на придбання частки в статутному капіталі Підприємства, порушення Відповідачем-1 і Відповідачем-2 порядку скликання загальних зборів Підприємства та прийняття рішень, порядку оформлення відчуження частки в статутному капіталі Підприємства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.11.2019 у задоволенні позову відмовлено.
4. Рішення мотивоване відсутністю порушення корпоративних прав Позивача, за захистом яких він звернувся з позовом у справі, адже він не був учасником Підприємства станом на час прийняття оскаржуваних рішень та відчуження Відповідачем-2 частки в статутному капіталі Підприємства Відповідачу-1.
5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені.
6. Постанова мотивована встановленням обставин щодо позбавлення Позивача права участі в загальних зборах Підприємства, а також порушення переважного права Позивача на придбання частки в статутному капіталі Підприємства з урахуванням того, що відповідно до положень статті 1268 Цивільного кодексу України та статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" Позивач є спадкоємцем 50% частки статутного капіталу Підприємства та носієм корпоративних прав у Підприємстві з моменту відкриття спадщини.
7. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з огляду на положення статей 1268 1296 Цивільного кодексу України та статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у разі смерті учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства, водночас при спадкуванні моментом набуття корпоративних прав слід визначати момент прийняття спадщини, який має зворотну силу з часу відкриття спадщини.
8. У зв`язку з наведеним суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Позивач є спадкоємцем 50% частки статутного фонду Підприємства та носієм корпоративних прав Підприємства в зазначеній частині, тому має право на врахування його голосу для вирішення питань, пов`язаних із внесенням змін в установчі документи, яке було порушено. А відчуження частки в статутному капіталі Підприємства Відповідачем-2 на користь Відповідача-1 здійснено з порушенням переважного права Позивача на придбання частки, яке підлягає захисту шляхом переведення на нього прав і обов`язків покупця за Договором купівлі-продажу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
9. Відповідач-3 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
10. Касаційна скарга мотивована наявністю підстави для касаційного оскарження зазначених судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
11. Відповідач-3 вважає, що суд апеляційної інстанції застосував положення частин 1, 2 статті 1220 та частини 5 статті 1268 Цивільного кодексу України без урахування правових позицій Верховного Суду, наведених у постановах від 20.02.2020 у справі №922/333/19, від 31.10.2018 у справі №904/9835/17, від 03.12.2019 у справі №909/230/19, та правової позиції Верховного Суду України в постанові від 21.10.2014 у справі №3-151гс14.
12. Відповідач-3 зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував положення статті 147 Цивільного кодексу України, статті 63 Господарського кодексу України, статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" без урахування правових позицій Верховного Суду, наведених у постанові від 27.02.2019 у справі №761/27538/17, а положення статті 23, частини 2 статті 30 і частини 3 статті 34 зазначеного Закону - без урахування правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 14.02.2018 у справі №740/2194/15-ц.
13. На думку Відповідача-3 ані Рішення №04/13-07-18 і Рішення №05/13-07-18, ані нова редакція Статуту, ані Договір купівлі-продажу не порушили і не могли порушити будь-які права Позивача, адже на момент вчинення цих юридичних дій Позивач не був учасником Підприємства, тому не мав права приймати участь у загальних зборах учасників Підприємства та не мав переважного права на придбання частки в статутному капіталі.
14. Також Відповідач-3 посилається на висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №907/167/17, у зв`язку з неврахуванням судом апеляційної інстанції положень статуту Підприємства при вирішенні спору, та на висновок у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №922/561/19 щодо застосування норм матеріального права, які діяли на час виникнення спірних правовідносин.
15. Крім того, Відповідач-3 зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2019 у справі №752/15452/17, від 18.04.2018 у справі №923/489/17, від 20.02.2019 у справі №910/4476/18, від 28.03.2018 у справі №903/565/16, від 07.08.2019 у справі №320/4574/17, від 18.12.2019 у справі №922/561/19, від 13.11.2019 у справі №904/242/19.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
16. Позивач подав пояснення на касаційну скаргу, в яких просить у задоволенні скарги відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
17. Позивач не погоджується з доводами Відповідача-3 про неврахування висновків Верховного Суду судом апеляційної інстанції, адже вони стосуються саме товариств (корпоративних підприємств), а не унітарного підприємства, тому не можуть бути застосовані при розгляді цього спору.
18. Позивач вважає, що будь-які рішення стосовно внесення змін, доповнень, призначення директора, відчуження частки тощо після смерті ОСОБА_6 могли прийматися лише в наведеному Позивачем порядку, зокрема після прийняття у спадщину усіма спадкоємцями прав на частку в статутному капіталі Підприємства, державної реєстрації переходу прав власності на корпоративні права, одностайного прийняття рішення спадкоємцями про реорганізацію Підприємства з унітарного підприємства в корпоративне тощо.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
19. Згідно зі Статутом Підприємства його засновником був ОСОБА_6 , який володів 100% статутного капіталу Підприємства, що складає 50,00 грн.
20. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .
21. Після смерті ОСОБА_6 . Відповідач-2 і Позивач успадкували за заповітом по 50% частки у статутному капіталі Підприємства вартістю 25,00 грн кожний.
22. Відповідно до витягу з Реєстру 8 липня 2018 року внесені зміни до відомостей про юридичну особу Підприємство, що не пов`язані зі змінами в установчих документах - зміна складу або інформації про засновників за №14711070030000982.
23. Відповідно до витягу з Реєстру 11 липня 2018 року внесені зміни до відомостей про юридичну особу Підприємство, що не пов`язані зі змінами в установчих документах - зміна складу або інформації про засновників за №14711070025000982.
24. За інформацією, яка міститься у Реєстрі, Відповідач-2 вступив до складу учасників підприємства 11 липня 2018 року.
25. Відповідно до витягу з Реєстру 12 липня 2018 року внесені зміни до відомостей про юридичну особу Підприємство, що не пов`язані зі змінами в установчих документах - зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів за №14711070026000982.
26. 13 липня 2018 року Відповідач-2 прийняв Рішення №04/13-07-18 про відчуження на користь Відповідача-1 своєї частки у Підприємстві, яка складає 50% від статутного капіталу Підприємства, що в номінальному вираженні становить 25,00 грн, шляхом укладання договору купівлі-продажу. Цього ж дня між Відповідачем-2 і Відповідачем-1 укладений Договір купівлі-продажу.
27. 13 липня 2018 року Відповідач-1 Рішенням №05/13-07-18 вніс зміни до складу учасників Підприємства та затвердив нову редакцію Статуту.
28. 14 липня 2018 року Відповідач-2 за заявою про вихід зі складу засновників (учасників) підприємства за власним бажанням вийшов зі складу учасників Підприємства у зв`язку з відчуженням Відповідачу-1 належної йому частки статутного капіталу в розмірі 50%, що складає 25,00 грн.
29. Директор Підприємства 16 липня 2018 року звернувся до Відповідача-4 із заявою про державну реєстрацію змін до Статуту Підприємства, у тому числі змін у складі учасників Підприємства, надавши нову редакцію Статуту, підписану Відповідачем-2, Рішення №04/13-07-18 і Рішення №05/13-07-18.
30. Відповідно до витягу з Реєстру 17 липня 2018 року внесені зміни до відомостей про юридичну особу Підприємство, що не пов`язані зі змінами в установчих документах - зміна складу або інформації про засновників за №14711050029000982.
31. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 19 липня 2018 року державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Богуновою Н.В. та зареєстрованим у реєстрі за №2-608, Позивач успадкував 1/2 частки статутного фонду Підприємства, яка в цілому складає статутний капітал грошовою сумою 50,00 грн та належала померлому ОСОБА_6 .
32. 8 липня 2019 року внесені зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах - зміна складу або інформації про засновників.
Позиція Верховного Суду
33. У силу положень статей 15 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право на захист свого права (охоронюваного законом інтересу) у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку.
34. Способами захисту цивільних (господарських) прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
35. Так, частиною 4 статті 362 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.
36. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
37. Корпоративні права визначені у частині 1 статті 167 Господарського кодексу України як права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
38. Пунктом 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України до господарських організацій віднесені юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
39. Частиною 1 статті 62 Господарського кодексу України визначено підприємство як самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
40. Згідно з положеннями статті 63 Господарського кодексу України з огляду на форми власності передбачена дія, зокрема, приватних підприємств, що діють на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи). Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.
41. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об`єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.
42. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
43. Положеннями статей 83 84 Цивільного кодексу України також передбачено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі. Підприємницькі товариства можуть бути створені лише як господарські товариства або виробничі кооперативи.
44. Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства (ст. 113 Цивільного кодексу України).
45. Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів (ч. 3 ст. 80 Господарського кодексу України).
46. Закон України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній станом на 5 вересня 2017 року) у статтях 53, 55 передбачав, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. У зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.
47. Пунктом 2 глави VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (який набрав чинності з 17 червня 2018 року, крім частини другої статті 23 цього Закону) визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про господарські товариства" у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю.
48. Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", у статті 20 передбачає переважне право учасника товариства на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі. У наведеній статті Закону закріплено право учасника товариства вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним.
49. Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства. Статтями 30, 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначена компетенція загальних зборів учасників та порядок прийняття ними рішень з питань порядку денного.
50. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору керувався положеннями статей 20, 23, 30, 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", оскільки Підприємство на час виникнення спірних правовідносин фактично стало корпоративним, а не унітарним підприємством з огляду на успадкування часток статутного фонду Підприємства в рівних частинах по 50% частки Позивачем і Відповідачем-2.
51. Однак апеляційний господарський суд у постанові не навів правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень зазначеного Закону, який визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників, та залишив поза увагою висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 06.03.2018 у справі №907/167/17 (на яку посилається Підприємство у касаційній скарзі).
52. У зазначеній постанові Верховний Суд звернув увагу, що приватне підприємство є окремою організаційно-правовою формою суб`єкта господарювання, що передбачена статтею 113 Господарського кодексу України. Наявність у підприємства, яке може діяти, зокрема, на основі приватної власності кількох громадян, статутного капіталу не є достатньою підставою для ототожнення його з господарським товариством.
53. Суд першої інстанції при вирішенні спору виходив з того, що порядок створення та діяльності уповноважених власником органів управління приватним підприємством не врегульований ні Цивільним кодексом України, ні Господарським кодексом України, відтак відповідно до положень статті 8 Цивільного кодексу України щодо вказаних правовідносин слід застосувати правові норми цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
54. Проте при застосуванні наведеної норми місцевий господарський суд залишив поза увагою, що згідно з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 06.03.2018 у справі №907/167/17, відсутність правового регулювання є підставою для застосування до відповідних правовідносин правових норм цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, положень статуту відповідного приватного підприємства.
55. Оскільки суди як першої, так і апеляційної інстанцій під час вирішення спору не досліджували положення статуту Підприємства в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, Суд вважає передчасними будь-які висновки щодо застосування до спірних у справі правовідносин положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", у тому числі за аналогією закону.
56. Однак Суд вважає за необхідне зазначити про обґрунтованість доводів Підприємства щодо неврахування судом апеляційної інстанції під час застосування положень наведеного Закону висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 20.02.2020 у справі №922/333/19.
57. У зазначеній постанові Верховний Суд зауважив, що з набуттям особою права власності на частку у статутному капіталі товариства така особа автоматично не набуває корпоративних прав. Набуття права на частку в статутному капіталі товариства надає такій особі право на вступ до товариства, яке новий власник частки як зацікавлена в набутті корпоративних прав особа може реалізувати та набути корпоративних прав учасника товариства шляхом звернення до державного реєстратора для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників товариства, про розміри часток у статутному капіталі в порядку, передбаченому частиною 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній після внесення змін Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
58. Твердження суду апеляційної інстанції про те, що при спадкуванні моментом набуття корпоративних прав слід визначати момент прийняття спадщини, який має зворотну силу з часу відкриття спадщини, суперечить наведеному висновку Верховного Суду.
59. Водночас слід звернути увагу, що висновки суду апеляційної інстанції про набуття корпоративних прав Позивачем з 5 вересня 2017 року та застосування до спірних правовідносин положень статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (який набрав чинності з 17 червня 2018 року, крім частини другої статті 23 цього Закону) щодо переходу частки до спадкоємця або правонаступника учасника товариства мають суперечливий характер з огляду на визначену статтею 5 Цивільного кодексу України дію актів цивільного законодавства у часі.
60. Разом з тим наведений висновок про набуття Позивачем корпоративних прав з моменту прийняття спадщини з огляду на виникнення у спадкоємців права участі в товаристві при спадкуванні права на частку в статутному капіталі також не відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 14.02.2018 у справі №740/2194/15-ц і від 27.02.2019 у справі №761/27538/17, на які посилається Підприємство у касаційній скарзі.
61. Так, у справі №761/27538/17 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що статтею 1219 Цивільного кодексу України імперативно встановлено, що особисті немайнові права, яким є право участі у товаристві, не входять до складу спадщини.
62. У справі №740/2194/15-ц Верховний Суд зазначив, що факт одержання статусу спадкоємця учасника товариства лише засвідчує перехід до спадкоємця майнових прав померлого (частка у статутному капіталі, яка належала померлому учаснику товариства) та дає спадкоємцю право на вступ до господарського товариства. Право ж безпосередньої участі в управлінні господарським товариством (корпоративні права) спадкоємці набувають тільки з моменту вступу до господарського товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів товариства (витяг з постанови Верховного Суду України від 21 жовтня 2014 року у справі № 3-151гс14).
63. З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що визначена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстава оскарження судових рішень у справі знайшла своє підтвердження, адже суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, наведених у перелічених постановах Верховного Суду.
64. Водночас без дослідження положень статуту Підприємства в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, передчасними є будь-які висновки судів як першої, так і апеляційної інстанції стосовно моменту набуття Позивачем прав щодо Підприємства, за захистом яких він звернувся з позовом у даній справі, а відтак щодо наявності чи відсутності підстав для висновку про їх порушення у зв`язку з відчуженням частки в статутному капіталі Підприємства Відповідачем-2 на користь Відповідача-1, ухваленням спірних рішень, затвердженням статуту Підприємства в новій редакції.
65. При цьому відповідно до встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, досліджувати надані сторонами докази, зокрема статут Підприємства в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.
66. Разом з тим Суд не вбачає достатніх підстав для висновку про неврахування судом апеляційної інстанції наведеного у постанові від 03.12.2019 у справі №909/230/19 висновку Верховного Суду про те, що рішення органів юридичної особи, прийняті до вступу позивача до складу її учасників або придбання ним акцій, не можуть бути визнані такими, що порушують його корпоративні права. Адже зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору виходив саме з висновку про наявність у Позивача корпоративних прав на момент виникнення спірних правовідносин, який є передчасним.
67. Стосовно посилання Підприємства на постанову Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №904/9835/17 Суд враховує, що висновки суду касаційної інстанції у зазначеній постанові стосуються правовідносин за відсутності цивільно-правової угоди про відступлення частки станом на дату прийняття загальними зборами рішень, якими засвідчується волевиявлення власника на відступлення частки. Водночас у справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанції з огляду на зміст Рішення №04/13-07-18 встановили обставини укладення між Відповідачем-2 і Відповідачем-1 Договору купівлі-продажу, але не зазначили про безпосереднє дослідження зазначеного доказу та приєднання його копії до матеріалів справи. Зокрема, суд апеляційної інстанції ухвалив нове рішення про переведення на Позивача прав покупця за Договором купівлі-продажу без дослідження його умов, з`ясування ціни, яку повинен сплатити покупець тощо.
68. Разом з тим Суд не приймає до уваги посилання Відповідача-3 на інші постанови Верховного Суду, щодо яких у касаційній скарзі відсутнє обґрунтування, в чому полягає застосування судом апеляційної інстанції певних норм права без урахування, викладених у таких постановах висновків.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
69. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також не дотримались вимог статей 86 236 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів.
70. Зважаючи на встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
71. Касаційна скарга Підприємства підлягає задоволенню частково.
72. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене та на підставі належних доказів з`ясувати момент виникнення у Позивача прав, за захистом яких він звернувся з позовом у справі, наявність чи відсутність їх порушення у спірних правовідносинах.
Розподіл судових витрат
73. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Вячеслав" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 07.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі №922/2199/19 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Кролевець
Судді Н. Губенко
І. Кондратова