№ 922/2417/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/2417/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Овіс Трейд» (далі - ТОВ «Овіс Трейд», позивач) - не з`явився,

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Групп Нафта» (далі - ТОВ «Прайм Групп Нафта», відповідач, скаржник) - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ «Прайм Групп Нафта»

на рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2023 (суддя - Аюпова Р.М.),

постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 (головуючий - суддя Здоровко Л.М., судді: Бородіна Л.І., Лакіза В.В.)

та додаткову постанову Східного апеляційногог господарського суду від 16.08.2023 (головуючий - суддя Здоровко Л.М., судді: Лакіза В.В., Плахов О.В.)

у справі № 922/2417/22

за позовом ТОВ «Прайм Групп Нафта»

до ТОВ «Прайм Групп Нафта»

про стягнення 1 409 544, 78 грн.

ВСТУП

Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення основної суми заборгованості та нарахованих штрафних санкцій (пені та штрафу), 3 % річних та інфляційних втрат за неналежне виконанням умов договору купівлі-продажу (поставки) у частині своєчасної та повної оплати за постановлений товар.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ "Овіс Трейд" звернулося до суду з позовом до ТОВ "Прайм Групп Нафта" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу (поставки) у розмірі 1 409 544, 78 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення умов укладеного між сторонами договору не здійснив своєчасної та повної оплати за поставлене позивачем паливо, чим допустив прострочення зобов`язання. Тому позивач у відповідності до умов договору та приписів чинного законодавства нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.04.2023, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2023, у справі №922/2417/22 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Прайм Групп Нафта" на користь ТОВ "Овіс Трейд" заборгованість за договором поставки у розмірі 1 409 544, 78 грн, судовий збір у розмірі 21 143, 17 грн та витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката, у розмірі 122 000, 00 грн.

2.2. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 у справі №922/2417/22 стягнуто з ТОВ "Прайм Групп Нафта" на користь ТОВ "Овіс Трейд" 24 000, 00 грн витрат на оплату правничої допомоги адвоката в суді апеляційної інстанції.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями Господарського суду Харківської області від 27.04.2023, постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2023, а також із ухваленими додатковими судовими рішеннями про стягнення судових витрат, ТОВ «Прайм Групп Нафта» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати повністю рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 у справі №922/2417/22 як такі, що ухвалені із порушенням норм права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та за результатами розгляду скарги ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі. Судові витрати розподілити згідно до положень діючого законодавства. В касаційній скарзі (уточненій) скаржник, не погоджуючись також із зазначеними вище судовими рішеннями, просив Суд скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 у справі №922/2417/22 та розподілити судові витрати.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи осіб, які подали касаційні скарги

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ТОВ «Прайм Групп Нафта» із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права - статті 76 77 ГПК України, без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування положень даних статей, викладеного у постанові від 29.06.2021 у справі №910/23097/17 щодо оцінки доказів.

4.2. В описовій частині касаційної скарги (уточненої) скаржник також зазначає, зокрема, про те, що не згодний з додатковими рішеннями про стягнення судових витрат, які є похідними від рішення, що є предметом оскарження у цій скарзі.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. ТОВ «Овіс Трейд» 21.09.2023 через «Електронний суд» подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без розгляду, а оскаржувані судові рішення без змін.

5.1.1. Крім того, ТОВ «Овіс Трейд» просило Суд стягнути з ТОВ «Прайм Групп Нафта» судові витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 34 000 грн. До відзиву на касаційну скаргу додані наступні документи: доказ направлення відзиву на касаційну скаргу відповідачу; деталізація наданих послуг від 20.09.2023; акт прийому-передачі наданих послуг від 20.09.2023; рахунок від 20.09.2023.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Між ТОВ "Овіс Трейд" (постачальник) та ТОВ "Прайм Групп Нафта" (покупець) укладено договір поставки від 06.09.2021 №858 (далі - Договір), згідно з умовами якого позивачем поставлявся відповідачу бензин автомобільний (товар).

6.1.1. У відповідності до пункту 2.5 Договору, факт поставки (передачі у власність) кожної партії товару, в рамках цього Договору, може підтверджуватися або актами приймання-передачі товару або видатковими накладними на переданий товар, підписаними уповноваженими представниками обох сторін. Датою поставки (передачі у власність) партії товару, вважається дата, що вказана у видатковій накладній або в акті приймання-передачі товару. Продавець не несе відповідальність за пошкодження чи втрату партії товару з моменту поставки (передачі) її покупцеві, відповідно до умов цього Договору.

6.1.2. Згідно з пунктом 2.7 Договору, право власності на товар (партію товару) виникає у покупця з моменту його передачі (поставки) та оформлення податкової накладної (акту приймання-передачі), в порядку, передбаченому пунктом 2.5. Договору.

6.1.3. Згідно з пунктом 3.3 Договору партія товару, що була поставлена продавцем покупцю без часткової або повної передплати, підлягає повній та остаточній оплаті в термін, що не перевищує 2-х (двох) календарних днів від дати поставки, вказаній у видатковій накладній.

6.1.4. Пунктом 4.4 Договору сторони узгодили, що покупець повинен повністю розрахуватися (провести повну оплату) з продавцем за передані товари.

6.1.5. Згідно з пунктом 5.2 Договору за несвоєчасну оплату покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, а у разі прострочення оплати більше ніж на 10 (десять) календарних днів винна сторона зобов`язана сплатити іншій стороні штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

6.1.6. Договір набирає чинності з дати його укладання (підписання) сторонами та діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за договором (пункт 7.1 Договору).

6.2. Видаткові накладні надані відповідачу при постачанні товару, а також відповідно до умов пункту 8.2 Договору направлені відповідачу в електронному вигляді за допомогою сервісу MEDOC.

6.3. Поставку товару здійснено без попередньої оплати за домовленістю сторін.

6.4. Відповідно до наданих роздруківок податкових накладних, відповідач отримав від позивача податкові накладні по оспорюваних поставках та встановив податковий кредит на суму цих поставок.

6.5. Відповідно до наданих видаткових накладних:

- від 15.02.2022 № 2091 на суму 319 410, 00 грн;

- від 15.02.2022 № 2092 на суму 310 300, 00 грн;

- від 15.02.2022 № 2094 на суму 310 850, 00 грн, відповідач (покупець) отримав від позивача товар (бензин автомобільний Shebel-А-92-Євро5-Е0 та бензин автомобільний Shebel-А-95-Євро5-Е0) на загальну суму 940 560, 00 грн.

6.6. Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, ухвалюючи судове рішення, виходив з такого:

- поставка товару підтверджується договором, видатковими накладними, податковими та акцизними накладними. Відповідачем протилежного не доведено, інших пояснень та доказів, в обґрунтування заперечень, відповідачем до суду надано не було;

- відповідач зареєстровав податкові накладні та акцизні накладні (що ним підтверджується), що свідчить про прийняття товару згідно з видатковими документами;

- відповідач, як розпорядник акцизних складів, виконав вимоги статті 231 ПК України та зареєстрував другий примірник акцизної накладної в ЄРАН, про це свідчать наявні в матеріалах справи акцизні накладні з квитанцією за електронним підписом директора відповідача;

- відповідач, зареєструвавши належним чином другі примірники акцизних накладних (в які корегування не вносив), підтвердив отримання пального на свої акцизні склади;

- обсяги пального, які були передані зі складу позивача співпадають з обсягами отриманими відповідачем на його акцизні склади і ця інформація відповідає даним системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового;

- всупереч вимогам Договору, свої зобов`язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар відповідач не виконав та не надав суду доказів на підтвердження оплати суми боргу, відтак відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати товару за Договором;

- враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивач правомірно нарахував відповідачеві пеню та штраф 10% від суми простроченого зобов`язання. Контррозрахунку суми штрафних санкцій відповідачем до суду надано не було;

- позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих згідно з частиною другою статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання, підлягають задоволенню, як правомірні та обґрунтовані. Здійснений позивачем розрахунок перевірено судом, контррозрахунку відповідачем не надано;

- отже, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем, тому підлягають задоволенню у повному обсязі;

- з огляду на наведені положення процесуального законодавства та надані заявником докази в обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу, враховуючи не заперечення щодо заявлених витрат адвоката відповідачем, суд вважає, що надані ТОВ "Овіс Трейд" докази в обґрунтування понесених витрат на правову допомогу, свідчать про доведеність заявлених до відшкодування та реально понесених витрат на правову допомогу, у зв`язку з чим, зазначена сума підлягає задоволенню та відшкодуванню за рахунок відповідача.

6.7. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи додаткову постанову у справі, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини справи, дійшов висновку, що відповідно до положень статей 123 126 129 ГПК України, за рахунок відповідача мають бути відшкодовані витрати позивача на професійну допомогу в частині надання адвокатом таких послуг, як складання відзиву на апеляційну скаргу (6 годин) та участь в судовому засіданні (1 година), які підтверджені матеріалами справи, а також узгоджений позивачем та адвокатом "гонорар успіху", що в цілому складають 24 000, 00 грн.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2023 у справі №922/2417/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Малашенкова Т.М., судді: Булгакова І.В., Колос І. Б.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2023 відкрито касаційне провадження у справі №922/2417/22 за касаційною скаргою ТОВ "Прайм Групп Нафта" на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

7.5. Предметом касаційного оскарження, ураховуючи зміст касаційної скарги та касаційної скарги уточненої, з огляду на описову її частини, мотиви та резолютивні частини у їх сукупності, скерованості, ураховуючи принципи господарського судочинства, в тому числі частину другу статті 2 ГПК України (суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі), є рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2023, постанова Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 та додаткова постанова Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2023. При цьому, Суд приймає до уваги і розуміння позивача щодо предмету касаційного оскарження, наведені у відзиві на касаційну скаргу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. З огляду на наведене у Розділі 4 цієї Постанови, Верховний Суд відзначає таке.

8.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.5 Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.6. ТОВ "Прайм Групп Нафта", посилаючись, зокрема на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано висновку щодо застосування норми права (статей 76 77 ГПК України) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17.

8.7. Так, касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.8. Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.9. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.10. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.10.1. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.10.2. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.10.3. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.11. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.12. Так, у справі №910/23097/17 (на яку вказує скаржник) ГУ ДФС звернулося до суду в межах провадження про банкрутство із заявою про визнання недійсним договору поставки, укладеного між відповідачами, та застосування наслідків недійсності правочину.

8.12.1. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі №910/23097/17, розглядаючи доводи скаржника (ГУ ДПС) щодо можливості підтвердження факту вчинення правочину складеними та зареєстрованими податковими накладними, відзначила таке:

« 4.21. За загальним правилом, недодержання письмової форми договору (відсутність єдиного документа тощо) не свідчить про недійсність чи неукладеність правочину. Загальним наслідком недодержання вимоги закону про письмову форму правочину є обмеження доказів, які допускається наводити в разі заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин. Допустимими є письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису та інші докази. Недопустимими є свідчення свідків.

4.22. Отже, такі ж докази є допустимими й у випадку спору про недійсність правочину, щодо якого не додержано письмову форму (або текст документа не надано сторонами). Ураховуючи, що при фіктивному правочині майно не переміщається, а кошти не передаються, для вирішення питання про те, чи було укладено правочин, слід у повному обсязі дослідити всі докази, які відображають волю сторін, пов`язану з правочином.

4.23. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано положеннями ПК України.

4.24. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

4.25. Згідно з пунктом 201.1 статті 201, пунктом 187.1 статті 187 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

4.26. Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

4.27. Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

4.28. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

4.29. Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

4.30. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

4.31. Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

4.32. За частинами першою та другою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

4.33. Законодавчо встановлені вимоги до доказів у господарському судочинстві визначають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 76 77 ГПК України).

4.34. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

4.35. У справі, що переглядається, ГУ ДПС у підтвердження укладення оспорюваного договору надало податкові накладні, виписані ТОВ «Нибулон прайм» та зареєстровані заявником у період з 1 по 27 лютого 2015 року, з посиланням на оспорений договір поставки б/н від 1 лютого 2015 року, за яким було поставлено на користь ТОВ «Грант резорт» товар на загальну суму 8 821 200,02 грн, у тому числі податок на додану вартість.

4.36. Разом з тим відповідно до аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Нибулон прайм», у період з моменту державної реєстрації останнє жодних операцій щодо постачання на свою користь товарів/послуг (крім реєстрації електронного ключа в центрі сертифікації ключів) не здійснювало, про що свідчить витяг з реєстру податкових накладних.

4.37. З урахуванням наведеного, за доводами заявника, ТОВ «Нибулон прайм» фактично не могло поставити відповідні товарно-матеріальні цінності у зв`язку з відсутністю вказаних товарів, а відтак операції з постачання товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Нибулон прайм» на користь ТОВ «Грант резорт» на порушення частини п`ятої статті 203 ЦК України не мали реального характеру та лише відображалися на паперових носіях, а тому вказаний правочин є недійсним.

4.38. Не будучи стороною укладеного договору, заявник надав суду ті наявні в нього докази, які містять відомості, пов`язані з укладенням договору, та є достовірними при визначенні податкових зобов`язань боржника як платника податку на додану вартість.

4.39. Натомість відповідачі жодним чином не спростували доводи та докази заявника, ухилились від участі в судовому процесі та не надали суду витребуваний від них текст договору.

4.40. За поясненнями, наданими арбітражним керуючим, ліквідатором ТОВ «Грант резорт» Палієм О. П., колишні керівники ТОВ «Грант резорт» на зв`язок не виходили, бухгалтерську та іншу документацію, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності ліквідатору не передавали, в зв`язку з чим документи, що підтверджують господарську діяльність боржника у ліквідатора відсутні. На запит, направлений на виконання ухвали суду в цій справі від 18 липня 2019 року про витребування доказів, колишній керівник ТОВ «Грант резорт» жодних документів також не надав.

4.41. Такі дії є порушенням обов`язків учасника справи, передбачених частиною другою статті 42 ГПК України, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати всі наявні в них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

4.42. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що з метою забезпечення однакового застосування норм права в подібних правовідносинах, які підлягають застосуванню, виникла необхідність для відступу від висновку, викладеного в раніше ухваленому рішенні, а саме в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 14 лютого 2020 року у справі № 640/18643/18 (адміністративне провадження № К/9901/20404/19).

4.43. У наведеній постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду на підставі аналізу приписів частини першої статті 202, частини першої статті 205 ЦК України, статті 180, частини першої статті 181 ГК України зробив висновок, що оскільки закон не встановлює спеціальних вимог для форми та порядку укладення договору підряду, предметом якого є виконання вантажно-розвантажувальних робіт, питання про докази укладення такого договору (вчинення правочину) повинно вирішуватися судом із застосуванням норм статей 72 73 75 76 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким доказом може бути податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

4.44. Також у цій постанові зазначено, що згідно з абзацом першим пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзац другий цього пункту). За встановленого в судовому процесі факту реєстрації Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофлексгруп 2015» податкових накладних, складених на операції з постачання послуг на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мотор», суд касаційної інстанції дійшов висновку про помилкове відхилення судами попередніх інстанцій доводу ГУ ДФС про вчинення правочину цими юридичними особами.

4.45.З огляду на наведене вище Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку, викладеного в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2020 року у справі № 640/18643/18 (адміністративне провадження № К/9901/20404/19)».

8.13. Тобто, як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду у справі №910/23097/17 Велика Палата, зокрема, аналізуючи пункт 201.1 статті 201, пункт 201.7 статті 201, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, статті 76 77 ГПК України навела правовий висновок щодо правової природи податкової накладної як доказу у контексті можливості/неможливості підтвердження фату реальності здійснення господарської операції суб`єктом господарювання, підтвердження факту вчинення правочину.

8.13.1. Велика Палата Верховного Суду у контексті спірних правовідносин та предмета/підстав позову цій справі дійшла висновків, що податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

8.14.. Колегія суддів відзначає, що висновки суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 29.06.2021 у справі №910/23097/17.

8.14.1. Суд враховує, що висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №910/23097/17 щодо правової природи податкових накладних, саме як доказу здійснення господарської операції, а також правозастосування норм процесуального права, а саме - статей 76 77 ГПК України (на які вказує скаржник), є універсальними для розгляду справ у господарських судах, незалежно від характеру правовідносин. Водночас їх застосування залежить виключно від встановлених обставин справи, які були досліджені і оцінені судами на підставі поданих сторонами доказів.

8.15. Відтак, проаналізувавши зміст постанови Верховного Суду у справі №910/23097/17, а також зміст оскаржуваного судового рішення (з урахуванням встановлених обставин справи та мотивів, з яких виходили суди при ухваленні рішень) за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку, що, оскільки останні прийняті за схожого правового регулювання (зокрема, щодо застосування пункту 201.1 статті 201, пункту 201.7 статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, статей 76 77 ГПК України) зі справою, що переглядається, а відтак правовідносини у справі №910/23097/17 є релевантними до спірних правовідносин (в окресленій вище частині).

8.15.1. При цьому відмінність у судових рішеннях обумовлена не різним застосуванням статей 76 77 ГПК України, а різними встановленими судами обставинами справи.

8.16. Отже, наведена ТОВ "Прайм Групп Нафта" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

8.17. При цьому Верховний Суд відзначає і таке.

8.18. За змістом положень статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

8.19. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

8.20. За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

8.21. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

8.21.1. Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

8.22. Статтями 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

8.22.1. Колегія суддів наголошує, що визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів (схожі висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18).

8.23. Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

8.23.1. Відповідно до пункту 2.4 Положення обов`язковими реквізитами документа є: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

8.24. Тобто, первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.

8.25. За умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 ПК України, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженими (правомірними), якщо не буде доведено зворотного.

8.26. Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

8.26.1. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

8.27. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 сформувала наступний висновок: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

8.28. Крім того, відповідно до статті 231 ПК України, зокрема, при реалізації пального або спирту етилового з акцизного складу до іншого акцизного складу з використанням акцизного складу пересувного, у разі якщо до реалізації пального або спирту етилового такий інший акцизний склад уже відомий, складається одна акцизна накладна на реалізацію пального з акцизного складу на такий інший акцизний склад із зазначенням у такій акцизній накладній ідентифікаційних даних такого акцизного складу пересувного.

Перехід права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, від одного суб`єкта господарювання до іншого вважається реалізацією пального або спирту етилового з одного акцизного складу пересувного до іншого. При цьому суб`єкт господарювання, від якого переходить право власності на таке пальне або спирт етиловий, вважається особою, яка реалізує пальне, а суб`єкт господарювання, до якого переходить право власності на таке пальне або спирт етиловий, вважається отримувачем пального або спирту етилового.

Особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов`язана скласти акцизну накладну в двох примірниках у разі реалізації пального або спирту етилового:

а) з акцизного складу до іншого акцизного складу, в тому числі через трубопровід або з використанням акцизного складу пересувного, у разі якщо до реалізації пального або спирту етилового такий інший акцизний склад уже відомий;

б) з акцизного складу до акцизного складу пересувного;

в) з акцизного складу пересувного до іншого акцизного складу пересувного;

г) з акцизного складу пересувного до акцизного складу.

Особа, яка склала акцизну накладну в двох примірниках, зобов`язана зареєструвати перший примірник такої акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних, а другий примірник такої акцизної накладної в день її складання надіслати розпоряднику акцизного складу - отримувачу пального або спирту етилового.

Розпорядник акцизного складу/розпорядник акцизного складу пересувного - отримувач пального або спирту етилового зобов`язаний зареєструвати другий примірник такої акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних після реєстрації першого примірника такої акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних та отримання пального або спирту етилового на акцизний склад/акцизний склад пересувний.

Підтвердженням особі, яка реалізує пальне або спирт етиловий, про прийняття її акцизної накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру акцизних накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання акцизної накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, отримувач пального або спирту етилового надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру акцизних накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію акцизної накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних та акцизну накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі акцизна накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі акцизних накладних та отриманими отримувачем пального або спирту етилового.

8.29. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19).

8.30. Так, як встановлено судами попередніх інстанції на підтвердження вчинення господарської операції (купівлі-продажу/поставки товару) позивачем надані Договір, видаткові накладні (згідно з умовами Договору), податкові та акцизні накладні, які у свою чергу зареєстровані відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних та Єдиному реєстрі акцизних накладних, у встановленому ПК України порядку та строки.

8.30.1. Суди попередніх інстанцій на підставі встановлених обставин справи, досліджених та оцінених доказів, наданих сторонами, зокрема - видаткових, податкових, акцизних накладних, а також з урахуванням вчинення відповідачем подальших дій з реєстрації податкових та акцизних накладних, дійшли висновку, що відповідачем отримано товар згідно з видатковими документами на свої акцизні склади. А відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

8.31. Отже, ураховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції (яким задоволено позовні вимоги) як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, дійшов заснованого на законі висновку.

8.32. При цьому Суд відхиляє доводи скаржника, що суд апеляційної інстанції проігнорував обставини неподання позивачем до суду ані актів приймання-передачі, ані видаткових накладних, що підтверджувало б факт постачання товару відповідно до умов Договору, з огляду на те, що матеріали справи містять видаткові накладні, сформовані позивачем, та які, у свою чергу, досліджені та оцінені господарськими судами разом з іншими доказами у справі. Крім того, Суд враховує і те, що як встановлено судами попередніх інстанцій, подані видаткові накладні були направлені відповідачу, зокрема в електронному вигляді за допомогою сервісу MEDOC відповідно до умов пункту 8.2 Договору.

8.32.1. Колегія суддів відхиляє і покликання скаржника щодо його незгоди з додатковими рішеннями про стягнення судових витрат, як похідних від основного рішення, що є предметом оскарження у цій скарзі, з огляду на те що, касаційна скарга не містить будь-яких обґрунтувань/мотивувань/аргументувань порушень судами попередніх інстанцій норм права у цій частині у контексті вимог частини другої статті 287 ГПК України. Верховний Суд відзначає, що фактично доводи касаційної скарги у цій частині зводяться лише до того, що додаткове рішення є похідним від основного.

8.33. Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та переважно зводяться до заперечень обставин, встановлених господарськими судами у справі, що переглядається, до їх переоцінки, що, у свою чергу, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини другої статті 300 ГПК України. Відтак, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

8.33.1. Водночас Суд приймає доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать мотивам даної Постанови.

8.34. У свою чергу, Верховний Суд враховує, що, якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

8.35. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

8.35.1. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

8.35.2. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

8.36. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

8.37. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.38. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.39. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї Постанови.

9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.4. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені із додержанням норм права.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

10.2. Враховуючи, що відзив, в якому міститься вимога позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а також докази понесення таких витрат, надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку 21.09.2023, з метою забезпечення реалізації всіма учасниками справи процесуальних прав, зокрема для забезпечення права на подання письмових пояснень/заперечень/клопотань щодо заяви, з огляду на принципи змагальності, рівності та диспозитивності господарського судочинства, колегія суддів вважає за можливе розглянути дану заяву у порядку статей 221 244 ГПК України.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Групп Нафта» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2023, постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 у справі №922/2417/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос