ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/2635/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна, Харківської обласної військової адміністрації і Департаменту культури та туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (як правонаступник Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної (військової) адміністрації на рішення Господарського суду Харківської області
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 (головуючий суддя Хачатрян В. С., судді Гетьман Р. А., Россолов В. В.)
про відмову у відкритті апеляційного провадження
у справі № 922/2635/22
за позовом Громадської організації "Харківське медичне товариство"
до Виробничо-комерційної фірми Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестстрой"
про розірвання договору оренди, стягнення 5 168,00 грн і визнання права власності,
особа, яка подала апеляційну скаргу - Харківська обласна прокуратура в інтересах держави в особі 1) Фонду державного майна, 2) Харківської обласної військової адміністрації і 3) Департаменту культури та туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (як правонаступник Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної (військової) адміністрації,
ВСТАНОВИВ:
Обставини справи
1. У грудні 2022 року Громадська організація "Харківське медичне товариство" (далі - позивач, ГО "Харківське медичне товариство") звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Виробничо-комерційної фірми Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінвестрой" (далі - ВКФ ТОВ "Укрінвестрой"), в якому просила суд стягнути з відповідача 5 168,00 грн заборгованості з орендної плати за період з грудня 2020 року по січень 2021 року.
2. У подальшому, 15.03.2023 ГО "Харківське медичне товариство" подано заяву про зміну предмета позову, в якій позивач просив суд:
- розірвати договір оренди приміщення, укладений 01.09.2020 між ВКФ ТОВ "Укрінвестрой" та ГО "Харківське медичне товариство";
- стягнути з відповідача 5 168,00 грн заборгованості з орендної плати;
- визнати право власності ГО "Харківське медичне товариство" на нежитлову будівлю літ. "А-2" по вулиці Максиміліанівській (попередня назва Ольмінського), будинок 11 у місті Харкові з приналежностями (господарськими будівлями та спорудами) за тією ж адресою: флігель літ. "Б-1", сарай літ. "В", сарай літ. "Г", льох літ. "Д", огорожа № 1, огорожа № 2.
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.04.2023 у справі № 922/2635/22 позов задоволено повністю.
4. Харківська обласна прокуратура не погодилась із вказаним рішенням суду першої інстанції та звернулась в інтересах держави в особі Фонду державного майна (далі - Фонд), Харківської обласної військової адміністрації (далі - Адміністрація) і Департаменту культури та туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (як правонаступник Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної (військової) адміністрації (далі - Департамент) до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2023 в частині визнання права власності на нежитлову будівлю літ. "А-2" по вул. Максиміліанівській (попередня назва Ольмінського), будинок 11 у м. Харкові з приналежностями (господарськими будівлями та спорудами) за тією ж адресою: флігель літ. "Б-1", сарай літ. "В", сарай літ. "Г", льох літ. "Д", огорожа № 1, огорожа № 2, та земельну ділянку площею 2 470 кв.м з кадастровим номером 6310136600:03:004:0501 (з урахуванням ухвали про роз`яснення рішення суду від 16.08.2023 - 6310136600:03:004:0033), розташовану по вул. Максиміліанівській (попередня назва Ольмінського), 11 у місті Харкові; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
5. При цьому скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення у даній справі, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку тим, що прокуратура не була стороною у справі, а про рішення суду першої інстанції прокурор довідався лише 10.08.2023 після ознайомлення з матеріалами справи, і лише після якого у прокурора з`явилась можливість в силу вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" належним чином вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (зокрема з`ясувати чи підтверджується наявність порушення інтересів держави у справі № 922/2635/22, надати оцінку діям/бездіяльності уповноваженим органам).
Короткий зміст рішень апеляційного суду
6. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 відмовлено Харківській обласній прокуратурі у відкритті апеляційного провадження на рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2023 року у справі № 922/2635/22. Апеляційну скаргу та додані до неї документи повернуто заявнику.
7. Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що Харківська обласна прокуратура не довела поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а суд не встановив особливих і непереборних обставин, які б надавали право на поновлення пропущеного прокурором строку на апеляційне оскарження.
8. При цьому апеляційним судом враховано, що про обставини існування рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2023 прокурору беззаперечно було відомо щонайменше з 23.05.2023.
9. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.12.2023 касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 року у справі № 922/2635/22 скасовано. Постановлено справу № 922/2635/22 передати до Східного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна, Харківської обласної військової адміністрації і Департаменту культури та туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (як правонаступник Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної (військової) адміністрації на рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2023.
10. Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції мотивував свій висновок тим, що зміст оскарженої ухвали свідчить про те, що апеляційний господарський суд, мотивуючи відмову у прийнятті апеляційної скарги з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження обмежився посиланням виключно на обізнаність прокурора з оскаржуваним рішення суду першої інстанції з 23.05.2023, не аналізував та не надав жодної оцінки доводам, викладеним у заяві про поновлення строку, встановленого для подання апеляційної скарги у цій справі, а також не досліджував подані в підтвердження цих доводів докази.
11. Верховний Суд звернув увагу, що вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку на оскарження, суд має перевірити доводи, викладені у клопотанні та оцінити докази, надані скаржником на підтвердження об`єктивної неможливості своєчасного вчинення таких процесуальних дій, і, з урахуванням обставин (підстав) пропуску строку, зробити мотивований висновок стосовно наявності або відсутності правових підстав для його відновлення.
12. Верховний Суд виснував про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскарженої ухвали, а саме відсутність перевірки доводів та надання юридичної оцінки клопотанню апелянта про поновлення строку на подання апеляційної скарги, чим порушено норми статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
13. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 відмовлено Харківській обласній прокуратурі у відкритті апеляційного провадження на рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2023 року у справі № 922/2635/22.
14. Приймаючи оскаржувану ухвалу, апеляційний суд дійшов висновку, що зволікання прокурора та органів державної влади, в інтересах яких він звернувся, щонайменше на три місяці з моменту проголошення оскаржуваного рішення і обізнаності про таке рішення не може бути поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку.
15. Апеляційний суд вказав, що отримання інформації щодо права на звернення до суду не співвідноситься зі строком на звернення зі скаргою, оскільки належить до різних категорій. При цьому право на звернення до суду є беззаперечним і його реалізація може бути обмежена лише правомірністю вчинюваної дії у належні строки. Натомість, подання прокурором апеляційної скарги з пропущенням визначеного нормами процесуального строку і надання обґрунтування причин пропущення такого строку крім призму права на звернення, апеляційний суд визнав неналежним і таким, що свідчить про підміну скаржником поняття категорії доказування у спірному питанні.
16. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що основним питанням у листуванні прокурора з відповідними органами ставилось дослідження обставин щодо можливості його звернення до суду в інтересах цих органів в порядку представництва. Проте суд апеляційної інстанції наголосив, що Харківська обласна прокуратура не була обмежена у своєму праві самостійно звернутися зі скаргою до суду апеляційної інстанції у належні строки і надати відповідні уточнення. Отже, апеляційний суд виснував, що обставини дослідження щодо можливості звернення в інтересах відповідних органів зайняли у прокурора майже чотири місяці, що за висновком суду є значним проміжком часу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду, Адміністрації і Департаменту звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2024, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
18. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, прокурор посилається на те, що оскаржувана ухвала апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права (статей 13 53 254 256 277 ГПК України) та неправильним застосуванням норм матеріального права (статті 131-1 конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
19. Заявник касаційної скарги вказує, що суд апеляційної інстанції помилково не звернув увагу на те, що прокурор, Фонд, Адміністрація і Департамент не брали участі у розгляді цієї справи в суді першої інстанції.
20. Отже, як наголошує скаржник, з огляду на вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурору для можливості встановлення виключного випадку, за наявності якого останній міг здійснити представництво інтересів держави в суді апеляційної інстанції, в обов`язковому порядку необхідно було дати оцінку діяльності відповідним державним органам, зокрема, з`ясувати питання, чи реагували такі державні органи належним чином, чи вони самоусунулись від виконання своїх прямих обов`язків - належного захисту державних інтересів.
21. На переконання скаржника, лише з тексту оскаржуваного судового рішення, без вивчення матеріалів справи, надати оцінку діям/бездіяльності відповідних державних органів на предмет належної чи неналежної їх діяльності неможливо.
22. Скаржник також відзначає, що в апеляційний скарзі (заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження) прокурор наголошував саме на неналежному здійсненні захисту Фондом, Адміністрацією і Департаментом інтересів держави.
23. За доводами скаржника, висновок суду апеляційної інстанції про те, що Харківська обласна прокуратура не була обмежена у своєму праві самостійно звернутися з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції у належні строки і надати відповідні уточнення, є необґрунтованим.
24. Скаржник наголошує, що при винесенні оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції допустив довільне тлумачення положень статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", які надають прокурору повноваження вживати заходи реагування представницького характеру лише у виключних випадках.
25. Таким чином, скаржник зауважує, що витрачання прокурором певного часу на виконання обов`язку з дотримання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", безумовно вплинуло на можливість звернення із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у відповідні строки та не залежало від прокурора, що свідчить про необґрунтований висновок апеляційного суду щодо відсутності поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду в цій справі.
26. Поряд з цим, скаржник просить взяти до уваги, що правильне вирішення даного спору становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для держави. За доводами скаржника, у спірному питанні мають враховуватись також не лише факти нездійснення/неналежного здійснення уповноваженими органами захисту інтересів держави, а і наявність "суспільного інтересу", оскільки спір у справі стосується пам`ятки культурної спадщини, яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та перебуває на обліку органу охорони культурної спадщини.
27. З огляду на що, посилаючись на порушення апеляційним судом процесуальних норм, скаржник вказує на те, що судом безпідставно не взято до уваги об`єктивні обставини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а також допущено надмірний формальний підхід при розгляді клопотання про відновлення такого строку.
Позиція інших учасників справи
28. ГО "Харківське медичне товариство" подало відзив у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними, необґрунтованими.
29. За доводами відзиву, в контексті вступу прокурора у справу саме у формі касаційного чи апеляційного оскарження судового рішення розумність строку реагування органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження, має визначатися з урахуванням вчинення/невчинення таких дій протягом строків на відповідне оскарження таких судових рішень, які є загальновідомими, адже визначені процесуальним законом.
30. Позивач зазначає, що отримавши листи від прокурора (від 23.05.2023 та від 24.05.2023) відповідні органи не вчинили жодних заходів протягом розумного строку після того, як їм стало відомо про можливе порушення інтересів держави, що кваліфікується як бездіяльність відповідного органу та було самостійною підставою для звернення прокурора до суду відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", враховуючи строки апеляційного оскарження судових рішень у господарських судах.
31. При цьому позивач вказує, що зволікання прокурора та органів державної влади, в інтересах яких він звертається, щонайменше на три місяці з моменту проголошення судового рішення саме по собі вказує на неповажність причин пропуску відповідного строку на апеляційне оскарження рішення суду і відсутність будь-яких підстав для поновлення пропущеного строку.
32. З огляду на що, позивач у відзиві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - залишити без змін.
33. Інші учасники справи не надали відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів скаржника і висновків суду апеляційної інстанції
34. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
35. Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, виходить з такого.
36. Згідно з частинами першою, третьою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.
37. Відповідно до частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
38. Згідно з частиною другою статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
39. Приписами частин третьої, четвертої статті 260 ГПК України унормовано, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
40. Пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
41. Згідно з частиною другою статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.
42. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
43. ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження.
44. У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
45. Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, прокурор обґрунтовував необхідність представництва інтересів держави у суді порушенням прав держави в особі Фонду як власника спірної нерухомості, яка є пам`яткою культурної спадщини, уповноваженим органом з охорони якої є Департамент, та яка розташована на земельній ділянці, розпорядником якої є Адміністрація.
46. Прокурор зазначав, що в силу вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повинен був надати оцінку діяльності відповідним державним органами в контексті виконання/невиконання ними своїх прямих обов`язків - належного захисту державних інтересів.
47. У зв`язку із зазначеним, прокурор, виконуючи вимоги частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", до звернення з апеляційною скаргою звертався до відповідних органів з листами від 24.05.2023 № 15/4-246вих-23, від 24.05.2023 № 15/4-247вих-23, від 22.06.2023 № 15/4-303вих-23 та від 11.08.2023 № 15/4-395вих-23 з метою встановлення наявності підстав щодо звернення прокурора з апеляційною скаргою на рішення суду у цій справі.
48. Прокурор вказував, що з огляду на особливість спірних правовідносин у цій справі, для встановлення наявності підстав щодо звернення прокурора з апеляційною скаргою на рішення суду мали значення отримання офіційної позиції від Фонду, Адміністрації та Департаменту.
49. З урахуванням чого, прокурор наголошував, що підстави для представництва прокурором інтересів держави (охоплюють у цій справі і суспільні інтереси) у цій справі у суді апеляційної інстанції виникли у останнього з того моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про невжиття протягом розумного строку уповноваженими органами заходів щодо усунення виявленого у відповідних сферах порушення.
50. Разом з тим, наголошуючи на неналежному здійсненні Фондом, Адміністрацією та Департаментом захисту інтересів держави, прокурор відзначав, що у даному випадку пропуск відповідного строку не може слугувати меті легалізації триваючого правопорушення або здійсненню незаконної діяльності, та фактично позбавить державу можливості захистити своє право, що прямо суперечить суті субсидіарної ролі прокурора.
51. Отже, за наведеними прокурором у касаційній скарзі аргументами, апеляційний суд при врахуванні конкретних обставин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення повинен був надати оцінку як відповідним доводам прокурора щодо поважності причин пропуску цього строку, так і поданим в обґрунтування таких доводів доказам.
52. Як уже зазначалось, мотивуючи ухвалу від 25.01.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, із того, що Харківській обласній прокуратурі про існування рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2023 (повний текст якого складено 01.05.2023) було відомо ще у травні 2023 року, щонайменше з 23.05.2023. У зв`язку із цим апеляційний суд дійшов висновку, що зволікання прокурора та органів державної влади, в інтересах яких він звернувся, щонайменше на три місяці з моменту проголошення оскаржуваного рішення і обізнаності про таке рішення не може бути поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку (див. пункт 14-15 постанови).
53. При цьому суд апеляційної також дійшов висновку, що Харківська обласна прокуратура не була обмежена у своєму праві звернутися до суду з апеляційною скаргою самостійно у належні строки і надати відповідні уточнення (див. пункт 16 постанови).
54. Проте Верховний Суд вважає такий висновок суду апеляційної інстанції помилковим та таким, що не враховує дійсного змісту здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді.
55. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
56. Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
57. Згідно з абзацами 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
58. Відповідно до абзаців 1-3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
59. Одночасно згідно з положеннями частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
60. Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
61. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
62. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
63. Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
64. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
65. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки: "…Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
66. Отже, бездіяльністю компетентного органу щодо захисту прав та інтересів держави чи територіальної громади є невжиття ним заходів для такого захисту протягом розумного строку після того, як йому стало або повинно було стати відомо про можливе порушення зазначених прав або інтересів, а не про лист прокурора. Питання про те, який строк вважати розумним, суд має вирішувати у кожному випадку з огляду на конкретну конфліктну ситуацію.
67. З огляду на викладене підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
68. У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 906/982/19.
69. При цьому з постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 чітко вбачається необхідність дослідження судом дотримання прокурором процедури, передбаченої частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", і при подачі прокурором апеляційної скарги.
70. У постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 911/936/18 викладено такий правовий висновок: "… дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду (у цьому випадку з апеляційною скаргою) підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки недотримання такої процедури унеможливлює розгляд справи за поданою прокурором апеляційною скаргою". Колегія суддів підстав для відступу від викладених у попередньому і цьому пунктах висновків не вбачає.
71. Верховний Суд також звертає увагу, що критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися судом з урахуванням великого кола чинників.
72. До таких чинників відноситься, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення або про можливе порушення інтересів держави та вжиті ним заходи з моменту виникнення такої обізнаності, спрямовані на захист інтересів держави. Схожі за змістом висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 913/124/10 та від 08.04.2021 у справі № 925/11/19.
73. Разом з тим, Верховний Суд зазначає, що дослідження обставин щодо дотримання прокурором процедури, передбаченої частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", в контексті оцінки доводам, викладеним у заяві останнього про поновлення строку, встановленого для подання апеляційної скарги у цій справі, залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.
74. Так, суд апеляційної інстанції хоч формально і послався на обставини, якими прокурор обґрунтовував пропуск відповідного строку (пункт 47 цієї постанови), проте з урахуванням викладеного у цій постанові належної оцінки їм не надав.
75. Таким чином, оскаржувану ухвалу апеляційного суду від 25.01.2024 прийнято з неправильним застосуванням положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
76. Разом з тим, для застосування правового механізму, передбаченого частинами третьою, четвертою статті 260 та пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України, необхідно, насамперед, з`ясувати, чи було апелянтом порушено процесуальні строки звернення до суду, і у випадку такого пропуску строку надати належну оцінку причинам пропуску строку на апеляційне оскарження, з`ясувати, чи є ці причини такими, що об`єктивно перешкоджали подати апеляційну скаргу у визначений законом строк, коли особа отримала відповідне оскаржуване рішення суду, тобто ознайомилася з його змістом.
77. Отже, Верховний Суд повторно звертає увагу, що вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку на оскарження, суд має перевірити доводи, викладені у клопотанні та оцінити докази, надані скаржником на підтвердження об`єктивної неможливості своєчасного вчинення таких процесуальних дій, і, з урахуванням обставин (підстав) пропуску строку, зробити мотивований висновок стосовно наявності або відсутності правових підстав для його відновлення.
78. Судова колегія акцентує увагу на тому, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
79. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
80. У пунктах 1-3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
81. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
82. Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
83. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
84. Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає передчасними висновки апеляційного суду про наявність підстав для застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України та відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду, Адміністрації і Департаменту на рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2023 року у справі № 922/2635/22.
85. Отже, доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції прийняв оскаржену ухвалу з неправильним застосуванням положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, знайшли свої підтвердження, а тому ухвала апеляційного господарського суду підлягає скасуванню з направленням справи до апеляційного господарського суду для надання оцінки доводам, якими скаржник обґрунтовував обставини пропуску строку на апеляційне оскарження у відповідній заяві, і як наслідок встановлення наявності/відсутності поважності причин пропуску строку на її подачу.
86. Доводи відзиву не спростовують зазначених у цій постанові процесуальних порушень, допущених судом апеляційної інстанції під час розгляду заяви прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
87. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.
88. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
89. Положеннями частини шостої статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
90. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
91. За наведених вище обставин, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виходячи з повноважень суду касаційної інстанції, враховуючи встановлені судом касаційної інстанції обставини порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскарженої ухвали, а саме відсутність перевірки доводів та надання юридичної оцінки клопотанню апелянта про поновлення строку на подання апеляційної скарги чим суд апеляційної інстанції порушив норми статті 236 ГПК України, та внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції від 09.10.2023 скасувати з переданням матеріалів справи до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі з урахуванням викладеного у цій постанові.
Судові витрати
92. Враховуючи, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа передається до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду, розподіл судових витрат у справі, зокрема судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300 301 304 308 310 314 315 317 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити.
2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 у справі № 922/2635/22 скасувати.
3. Справу № 922/2635/22 передати до Східного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна, Харківської обласної військової адміністрації і Департаменту культури та туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (як правонаступник Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної (військової) адміністрації на рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2023.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил