04.07.2023

№ 922/2761/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 922/2761/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Міщенко І. С., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Харківської обласної громадської організації "Спортивний центр "Авангард" та Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 у справі

за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2

до 1) Харківської міської ради,

2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,

3) Харківської обласної громадської організації "Спортивний центр "Авангард"

про визнання незаконними та скасування рішення та наказу, визнання недійсним договору та повернення майна.

У судовому засіданні взяли участь представники: Харківської обласної громадської організації "Спортивний центр "Авангард" - Радченко С. М. (адвокат), Генеральної прокуратури України - Зарудяна Н. О.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У серпні 2019 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради (далі - Харківська міськрада), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління) та Харківської обласної громадської організації "Спортивний центр "Авангард" (далі - ХОГО "СЦ "Авангард"), в якій просив суд:

- визнати незаконним та скасувати пункт 16 додатку до рішення 7 сесії Харківської міськради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16;

- визнати незаконним та скасувати наказ Управління від 05.07.2018 № 241 "Про оформлення договору купівлі-продажу";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.07.2018 № 5595-В-С, укладений між Управлінням та ХОГО "СЦ "Авангард", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н. В. і зареєстрований в реєстрі за № 2191, скасувавши його державну реєстрацію;

- зобов`язати ХОГО "СЦ "Авангард" повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міськради нежитлові приміщення 2-го поверху 3-го ярусу № 11-:-39, 12а, 13а у нежитловій будівлі літ. "А-2" площею 922,5 кв. м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 45.

1.2. На обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що приватизацію нерухомого майна, яке є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова (нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 45 ), здійснено без проведення аукціону або конкурсу, тобто з порушенням процедури, передбаченої Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", оскільки орендар - ХОГО "СЦ "Авангард" під час оренди спірних нежитлових приміщень не здійснював поліпшення в розмірі не менш як 25 % відсотків від їх ринкової вартості.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.05.2021 (суддя Шатерніков М. І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.2. Рішення суду арґументовано тим, що: Харківська міськрада діяла в межах своїх повноважень, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012- 2016 роки; право ХОГО "СЦ "Авангард" на викуп орендованого майна виникло із договору оренди нерухомого майна згідно з положеннями статті 289 Господарського кодексу України (далі - ГК України); Харківською міськрадою дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення, оскільки рішення прийнято на черговій сесії ради, зазначена сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь та обговорення проекту рішення, голосування і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів рішення було прийняте; суд не вбачає в діях ХОГО "СЦ "Авангард" вини стосовно неправильного оформлення документів приватизаційної справи, оскільки ХОГО "СЦ "Авангард" виконала усі вимоги закону, що унормовують умови, за якими можлива приватизація нерухомого майна шляхом викупу: ХОГО "СЦ "Авангард" правомірно користувалася нерухомим майном з 12.04.2012 до моменту укладення договору купівлі-продажу (липень 2018 року), належним чином виконувала взяті на себе зобов`язання; мала правомірні очікування на наявність переважного права перед іншими особами на придбання спірної нерухомості, якою користувалась на підставі договору оренди; під час перебування нерухомості у користуванні ХОГО "СЦ "Авангард" були здійснені невід`ємні поліпшення майна, за рахунок яких вартість майна збільшилась із 604 900,00 грн до 2 177 520,00 грн, та була відчужена вже за збільшеною ціною.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 (Гетьман Р. А. - головуючий, судді Склярук О. І., Терещенко О. І.) рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2021 у справі № 922/2761/19 скасоване; прийнято нове рішення, яким позов задоволено; визнано незаконним та скасовано пункт 16 додатку до рішення 7 сесії Харківської міськради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16; визнано незаконним та скасовано наказ Управління від 05.07.2018 № 241 "Про оформлення договору купівлі-продажу"; визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.07.2018 № 5595-В-С, укладений між Управлінням та ХОГО "СЦ "Авангард", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н. В. і зареєстрований в реєстрі за № 2191, скасувавши його державну реєстрацію; зобов`язано ХОГО "СЦ "Авангард" повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міськради нежитлові приміщення 2-го поверху 3-го ярусу № 11-:-39, 12а, 13а у нежитловій будівлі літ. "А-2" площею 922,5 кв. м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 45.

2.4. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючі позовні вимоги, виходив з того, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що орендарем - ХОГО "СЦ "Авангард" здійснювалися будь-які поліпшення орендованих нею приміщень за договором оренди від 12.04.2012 № 4841. При цьому посилання відповідача на пункт 5.6 договору оренди нежитлового приміщення, яким встановлено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, є безпідставними, оскільки таке право виникає в орендаря лише за умов, визначених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Ураховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що пункт 16 додатку до рішення 7 Харківської міськради від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади" прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017- 2022 рр., затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міськради 7 скликання 21.16.2017 № 691/17, а тому є незаконним. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про збільшення вартості об`єкта оренди більше ніж на 25 % в порядку, визначеному законодавством, та про правомірність відчуження спірних об`єктів нерухомості Харківською міськрадою.

Апеляційний господарський суд наголосив, що порушення Харківською міськрадою умов та порядку приватизації призвели не тільки до можливих економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продажу майна конкурентним способом), а позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна. При цьому орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом. Харківська міськрада, розпорядившись таким чином майном, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який не здійснив його невід`ємних поліпшень, та інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації. Тобто органи місцевого самоврядування порушили умови та порядок приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв`язку з нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою, що свідчить про недобросовісність дій орендаря.

Отже, позбавлення такої особи майна не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки такі наслідки обумовлені протиправною поведінкою самого набувача майна.

Повернення у власність територіальної громади майна (приміщення), незаконно відчуженого (шляхом викупу) фізичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке відчуження відбувалося у передбачений чинним законодавством спосіб та сприяло досягненню максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності. У даному випадку позбавлення ХОГО "СЦ "Авангард" майна не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності, оскільки викуп орендованого майна ХОГО "СЦ "Авангард" здійснено з порушенням вимог чинного законодавства внаслідок недобросовісних дій самої ХОГО "СЦ "Авангард".

3. Короткий зміст касаційних скарг і заперечення на них

3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 у справі № 922/2761/19, Харківська міськрада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2021 залишити в силі. Крім цього, у поданій касаційній скарзі Харківською міськрадою заявлено клопотання про передачу справи № 922/2761/19 разом із касаційною скаргою Харківської міськради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 1, 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.3. На обґрунтування підстав касаційного оскарження Харківська міськрада посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 16.12.2020 у справі № 922/534/19 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18. Скаржник наголошує, що Харківською місцевою прокуратурою № 2 не обґрунтовані та не доведені підстави представництва інтересів держави в суді.

Скаржник також наголошує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права щодо способу захисту порушеного речового права позивача без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 20.04.2021 у справі № 922/1030/20 та від 02.02.2021 у справі № 925/642/19. Харківська міськрада наголошує, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування пункту 16 додатку до рішення 7 сесії Харківської міськради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16 та наказу Управління від 05.07.2018 № 241 "Про оформлення договору купівлі-продажу" та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.07.2018 № 5595-В-С є неефективними, адже рішення, наказ та правочин є реалізованими та такими, що вичерпали свою дію, а дії щодо їх оскарження не призведуть до поновлення порушених прав.

Крім цього, Харківська міськрада посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема положень статей 256 257 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16. Скаржник наголошує, що позивач вважається таким, що довідався або міг би довідатися про порушення прав безпосередньо в день пленарного засідання Харківської міськради, а саме 06.07.2016, під час якого було прийняте спірне рішення № 283/16, а тому, на думку скаржника, позов у цій справі подано поза межами загальної позовної давності. Харківська міськрада звертає увагу, що під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції відповідачами було заявлено про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

3.4. На обґрунтування підстав касаційного оскарження Харківська міськрада також вказує на необхідність відступлення від висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20 стосовно твердження суду щодо порушень процедури приватизації та протиправної поведінки покупця нежитлових приміщень.

Харківська міськрада вважає, що законодавством встановлено самостійні, не пов`язані між собою, підстави викупу орендованого майна орендарем: (а) за умови, що право викупу передбачено договором оренди та (б) за умови поліпшення орендарем за власні кошти орендованого майна за згодою орендодавця, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менше як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду.

Харківська міськрада зазначає, що при здійсненні відчуження майна комунальної власності шляхом викупу орендарем виконавчі органи Харківської міськради діяли відповідно до положень статті 289 ГК України та частини 2 статті 777 ЦК України.

Крім того, Харківська міськрада вказує, що при прийнятті рішення про відчуження об`єкта шляхом викупу Харківською міськрадою застосовувалися положення Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012- 2013 рр., що затверджена рішенням 12 сесії 6 скликання Харківської міськради від 23.12.2011 № 565/11.

Таким чином, на думку скаржника, відповідачами дотримано спосіб та порядок проведення приватизації.

3.5. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 у справі № 922/2761/19, ХОГО "СЦ "Авангард" звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2021 залишити в силі.

3.6. За змістом касаційної скарги (з урахуванням заяви про усунення недоліків) її подано на підставі положень пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

3.7. На обґрунтування підстав касаційного оскарження ХОГО "СЦ "Авангард" посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема пункт 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18, від 24.06.2020 у справі № 903/206/19, від 08.07.2020 у справі № 922/1969/19, від 07.07.2020 у справі № 922/2932/19.

ХОГО "СЦ "Авангард" також наголошує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції без урахування висновків, викладених Верховним Судом України у постанові від 14.03.2007 у справі № 21-8во07, Верховним Судом у постанові від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18 та Вищим господарським судом України у постанові від 28.02.2017 у справі № 910/13043/15.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, під час здійснення Харківською місцевою прокуратурою № 2 процесуального керівництва у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого часиною 3 статті 365-2 Кримінального кодексу України, а саме в ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа № 639/687/19) в Управлінні було вилучено ряд приватизаційних справ та, зокрема, було встановлено, що 12.04.2012 між Управлінням та ХОГО "СЦ "Авангард" укладено договір оренди нежитлових приміщень № 4841, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 1023,6 кв. м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 45, які належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова та перебувають на балансі "Жилкомсервіс". Право на оренду цього майна отримано ХОГО "СЦ "Авангард" на підставі наказу Управління від 15.03.2012 № 589. Майно передається в оренду з метою розміщення дитячого клубу (пункт 1.2 договору).

За умовою пункту 3.1 договору вартість об`єкта визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 658 200,00 грн.

Розділом 5 договору визначено перелік прав орендаря, за якими останній має право, в тому числі, здійснювати капітальний ремонт за наявності письмової згоди орендодавця (пункт 5.2), за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості (пункт 5.3), у разі належного виконання умов договору оренди та у разі продажу орендованих нежитлових приміщень має переважне право перед іншими особами на його викуп (пункт 5.6).

Відповідно до додаткової угоди від 16.09.2015 № 4 до договору оренди нежитлових приміщень № 4841 предмет договору визначено наступним чином: нежитлові приміщення 2-го поверху 3-го ярусу № 11-:-39, 12а, 13а загальною площею 922,5 кв. м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 45.

У пункті 3.1 додаткової угоди від 16.09.2015 № 4 унормовано, що вартість об`єкта оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 604 900,00 грн.

Відповідно до пункту 5.6 договору орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.

У подальшому, 13.04.2018 між Управлінням та ХОГО "СЦ "Авангард" укладено додаткову угоду № 7 до договору оренди нежитлових приміщень № 4841, за умовами якої, зокрема, предмет договору визначено наступним чином: нежитлові приміщення 2-го поверху 3-го ярусу № 11-:-39, 12а, 13а загальною площею 922,5 кв. м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 45.

У пункті 3.1 додаткової угоди від 13.04.2018 № 7 унормовано, що вартість об`єкта оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 2 223 400,00 грн.

Разом з цим, судом встановлено, що 24.09.2015 ХОГО "СЦ "Авангард" звернулася до Управлінням з листом (вх .№ 15688), в якому просила розглянути можливість приватизацію орендованих приміщень.

Рішенням 7 сесії Харківської міськради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16 вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу, зокрема у пункті 16 зазначається, що вирішено провести відчуження на користь ХОГО "СЦ "Авангард" об`єкта комунальної власності територіальної громади м. Харкова - нежитлові приміщення 2-го поверху 3-го ярусу, у нежитловій будівлі літ. "А-2", розташованої за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 45, шляхом викупу.

12.07.2016 ХОГО "СЦ "Авангард" листом за вх. № 11327 звернулася до Управління із заявою про приватизацію із визначенням способу приватизації об`єкта шляхом викупу.

З метою здійснення заходів щодо приватизації об`єкта нерухомого майна ХОГО "СЦ "Авангард" звернулася до Управління із заявою про приватизацію з листом (вх. № 19788 від 29.12.2017) щодо здійснення експертної оцінки приміщень для приватизації шляхом викупу суб`єктом оціночної діяльності ТБ "УРТБ" для приватизації вказаного майна.

Управлінням здійснено запит до директора ТБ "УРТБ" Карповича С. Д. (лист від 29.12.2017 № 19267) з пропозицією провести оцінку вказаних нежитлових приміщень на підставі договору з ХОГО "СЦ "Авангард".

Відповідно до висновку ТБ "УРТБ" про вартість об`єкта оцінки нерухомого майна: нежитлових приміщень 2-го поверху 3-го ярусу в літ. "А-2" загальною площею 922,5 кв. м, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 45, вартість нежитлових приміщень на момент оцінки, тобто станом на 31.12.2017 без ПДВ становить 1 814 600,00 грн.

05.07.2018 на підставі рішення 13 сесії Харківської міськради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 "Про Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017- 2022 рр." та рішення 7 сесії Харківської міськради 7 скликання від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", та наказу Управління від 05.07.2018 № 241 "Про оформлення договору купівлі-продажу" між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міськради в особі Управління та ХОГО "СЦ "Авангард" укладено договір № 5595-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих ХОГО "СЦ "Авангард", за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти нежитлові приміщення 2-го поверху 3-го ярусу № 11-:-39, 12а, 13а у житловому будинку літ. "А-2" загальною площею 922,5 кв. м, за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 45, орендовані ХОГО "СЦ "Авангард" згідно з договором оренди від 12.04.2012 № 4841. Договір посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі під номером 2191.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор вказав на порушення Харківською міськрадою вимог законодавства у сфері приватизації при прийнятті рішення Харківської міськради "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" та незаконне обрання способу приватизації (відчуження) спірних нежитлових приміщень шляхом викупу ХОГО "СЦ "Авангард" як їх орендарем, оскільки останнім не було здійснено жодних поліпшень спірного нежитлового приміщення за період перебування об`єкта нерухомого майна у нього в оренді, а саме з 12.04.2012 по 24.09.2015, тобто по день подачі заяви орендаря до міської ради для викупу, зокрема невід`ємних поліпшень у розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна. При цьому прокурор наголошував, що орендарем не було здійснено жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкта нерухомого майна в оренді, оскільки у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заяві орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також в усій приватизаційній справі будь-які відомості про такі поліпшення відсутні, а також при оцінці майна не було застосовано Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затверджений наказом Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) від 27.02.2004 № 377. Ураховуючи викладені обставини, прокурор вважав, що нежитлове приміщення за адресою: вул. Гвардійців-Широнінців, 45, орендоване ХОГО "СЦ "Авангард" згідно з договором оренди від 12.04.2012 № 4841, могло бути відчужене Харківською міськрадою лише шляхом продажу його на аукціоні або за конкурсом, а не шляхом викупу, що є підставою для визнання незаконним та скасування спірного рішення Харківської міськради в частині пункту 16, оскільки Харківська міськрада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Крім того, прокурор вважав, що укладений на підставі спірного рішення Харківської міськради договір купівлі-продажу від 05.07.2018 № 5595-В-С не є таким, що відповідає вимогам законодавства та інтересам держави і суспільства, що є підставою для визнання цього договору недійсним.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

5.2. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. Щодо підстави касаційного оскарження, наведеної Харківською міськрадою та передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Харківська міськрада у своїй касаційній скарзі послалася на неврахування апеляційним господарським судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 922/534/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 20.04.2021 у справі № 922/1030/20, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 та від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16.

Дослідивши зазначені доводи, наведені у касаційній скарзі Харківської міськради, і матеріали справи, Верховний Суд відхиляє їх з огляду на таке.

У справі № 922/2761/19, судові рішення в якій переглядаються у касаційному порядку, судами вирішено спір про визнання незаконним та скасування рішення Харківської міськради, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, зобов`язання повернути майно.

Прокурор у позовній заяві вказував, що спірне рішення щодо надання дозволу на проведення вищевказаної приватизації шляхом викупу є незаконним та підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що прийнято з порушенням вимог статті 345 ЦК України, статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 1, 2, 4, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Крім того, оскільки договір купівлі-продажу, укладений на підставі спірного рішення, то прокурор вважав, що такий договір підлягає визнанню недійсним. Відповідно запис про проведену реєстрацію права власності слід скасувати, а нежитлові приміщення - повернути територіальній громаді м. Харкова.

Судове рішення апеляційного господарського суду щодо задоволення позовних вимог мотивовано тим, що Харківська міськрада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, оскільки ХОГО "СЦ "Авангард" поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкта нерухомого майна в оренді по день подачі заяви до міськради для викупу не здійснило, тому обраний спосіб приватизації є не лише незаконним, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади.

Разом з тим у справі № 922/534/19 за позовом заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), фермерського господарства "Ранг" (далі - ФГ "Ранг") предметом позову є визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди, суборенди земель, скасування їх державної реєстрації та повернення земельної ділянки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області всупереч положенням земельного законодавства ОСОБА_1 незаконно передано у користування земельну ділянку, який, у свою чергу, незаконно передав її в суборенду ФГ "Ранг".

У постанові від 16.12.2020 у справі № 922/534/19 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про залишення позову заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області без розгляду та зазначив, що у спірних правовідносинах ГУ Держгеокадастру у Харківській області не позбавлене права звернутися у суд із позовом про визнання недійсними спірних договорів оренди та суборенди земель, незважаючи на наявність вищевказаного наказу цього органу про передачу в оренду земельної ділянки, та навести підстави, за яких вважало би видачу такого наказу незаконним, а суд під час розгляду такого позову не позбавлений права надати правову оцінку такому наказу, який є, фактично, письмовою формою волевиявлення особи, яка діє від імені власника землі у спірних правовідносинах. При цьому така вимога, як визнання рішення незаконним не є обов`язковою у спорі, що виник із земельних правовідносин.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 навела правовий висновок щодо дій суду у разі встановлення після відкриття провадження у справі відсутності підстав для звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі компетентного органу, тоді як у справі № 922/2761/19, яка розглядається, прокурор самостійно звернувся з позовом до суду в інтересах держави без визначення компетентного органу у зв`язку з тим, що Харківська міськрада є одним із співвідповідачів, рішення якого оскаржується через недотримання процедури приватизації нежитлових приміщень, передбаченої нормами приватизаційного законодавства, в результаті чого прокурор набув статусу позивача.

З викладеного вбачається, що судові рішення у справах № 922/534/19, № 912/2385/18 ухвалені за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), іншого суб`єктного складу учасників судового процесу, ніж у справі, що розглядається, тобто зазначені справи і справа № 922/2761/19, судові рішення в якій переглядаються, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

Зважаючи на те, що фактичні обставини зазначених вище справ є відмінними від встановлених апеляційним господарським судом фактичних обставин у справі № 922/2761/19, доводи Харківської міськради про застосування апеляційним господарським судом статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без врахування висновків Верховного Суду, наведених у вказаних вище постановах, є необґрунтованими.

Верховний Суд також зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, на яку посилається Харківська міськрада у поданій касаційній скарзі, міститься висновок про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.

У справі № 914/3224/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, висловлених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 711/802/17 та від 06.06.2018 у справі № 520/14722/16-ц, згідно з якими початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно, а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу. Колегія суддів зазначила, що за змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна. Суд зазначив, що порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб. Отже, Велика Палата у зазначеній постанові виклала висновок, що початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу.

У справі № 362/44/17, на яку також посилається Харківська міськрада у поданій касаційній скарзі, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі сільської ради з позовом, в якому просив витребувати на користь територіальної громади спірні земельні ділянки. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 в частині висновків щодо позовної давності зазначила, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що позовна давність до правовідносин, пов`язаних з витребування майна, не застосовується. Суд касаційної інстанції врахував висновки місцевого суду про те, що про порушення права власності територіальної громади прокуратура дізналася ще у червні 2009 року, а отже прокурор у 2017 році звернувся з позовом після спливу позовної давності і залишила в силі рішення місцевого суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

З викладеного вбачається, що судові рішення у справах № 697/2751/14-ц, № 914/3224/16, № 362/44/17, ухвалені за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), іншого суб`єктного складу учасників судового процесу, ніж у справі, що розглядається, тобто зазначені справи і справа № 922/2761/19, судові рішення в якій переглядаються, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них. Більш того, у справі № 922/2761/19, яка розглядається, апеляційним господарським судом установлено, що відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час та місце судових засідань, та були присутні під час слухання справи у суді першої інстанції, що підтверджується листами фіксації осіб, що прибули в судове засідання та протоколами судових засідань. Тобто відповідачі мали рівні з позивачем можливості для подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, а також мали змогу нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень. Проте у даному випадку відповідачами не було заявлено клопотання про застосування позовної давності під час розгляду справи у суді першої інстанції. У той же час тільки у відзиві на апеляційну скаргу Харківська міськрада зазначає про наявність підстав для застосування наслідків пропуску позовної давності. У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 08.07.2021 представник Харківської міськради та Управління зазначив, що ними не було подано клопотання про застосування позовної давності у суді першої інстанції, проте про застосування наслідків спливу строків позовної давності було заявлено усно у судовому засіданні. Колегія суддів апеляційного господарського суду, дослідивши протоколи засідань суду першої інстанції, зазначила, що із їх змісту не вбачається оголошення представником відповідачів заяви про застосування позовної давності. При цьому, ураховуючи положення частини 1 статті 224 ГПК України, Харківська міськрада та/або Управління не зверталися до суду із письмовими зауваженнями з приводу неповноти вміщених у протоколі відомостей, у зв`язку з чим апеляційний господарський суд дійшов висновку про достовірність відсутності розгляду судом заяви від відповідачів про застосування позовної давності.

Зважаючи на те, що фактичні обставини зазначених вище справ є відмінними від встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин у справі № 922/2761/19, доводи Харківської міськради про неправильне застосування апеляційним господарським судом положень глави 19 ЦК України (позовна давність) без врахування висновків Верховного Суду, наведених у вказаних вище постановах, є необґрунтованими.

Посилання скаржника на правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 за позовом Родниківської сільської ради до Уманської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення від 08.04.2014 № 5.16-52/6 "Про затвердження документації із землеустрою, надання земельних ділянок у власність та у користування", колегією суддів відхиляються, адже судові рішення у зазначеній справі також ухвалені за інших фактичних обставин, які формують зміст правовідносин, та наявних у таких справах доказів, а також іншого суб`єктного складу учасників судового процесу, ніж у справі, що розглядається, різними є предмети і підстави позовів і нормативно-правове регулювання (в окремих справах), тобто зазначена справи і справа, судові рішення в якій переглядаються, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них, а отже, висновки судів у такій справі не підлягають застосуванню у справі, що наразі розглядається судом касаційної інстанції.

Посилання Харківською міськрадою на постанову Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 922/1030/20, в якій позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення Харківської міськради визнана неефективним способом захисту прав територіальної громади м. Харкова, є неприйнятними з огляду на таке. Так, у справі № 922/1030/20 Верховним Судом зазначено, що суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-ФКФ" повернути територіальній громаді м. Харкова спірне нерухоме майно з мотивів пропуску позивачем позовної давності без поважних причин, а тому, оскільки рішення Харківської міськради від 26.10.2016 про застосування викупу як способу приватизації спірного нерухомого майна, вже було реалізоване і вичерпало свою дію наприкінці грудня 2016 року внаслідок укладення між Управлінням і Товариством оспорюваного договору купівлі-продажу та переходу до покупця права власності на спірні нежитлові приміщення, судам необхідно було відмовити й у задоволенні вказаної позовної вимоги з тих підстав, що така вимога сама по собі не призведе до поновлення прав територіальної громади м. Харкова, відновлення володіння, користування або розпорядження нею зазначеним майном, а отже, не є ефективним способом захисту прав територіальної громади м. Харкова. Отже, постанова у справі № 922/1030/20 прийнята судом касаційної інстанції з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідних справах, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених у справах, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, залежно від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Харківської міськради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 у цій справі.

5.4. Щодо підстави касаційного оскарження, наведеної Харківською міськрадою та передбаченою пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, Харківська міськрада також посилається і на пункт 2 частини 2 статті 287 ГПК України та обґрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20 стосовно твердження суду щодо порушень процедури приватизації та протиправної поведінки покупця.

Крім того, Харківська міськрада вказує, що при прийнятті рішення про відчуження об`єкта шляхом викупу Харківською міськрадою застосовувалися положення Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012- 2013 року, що затверджена рішенням 12 сесії 6 скликання Харківської міськради від 23.12.2011 № 565/11. Таким чином, на думку скаржника, відповідачами дотримано спосіб та порядок проведення приватизації.

При цьому Харківською міськрадою заявлено клопотання про передачу справи № 922/2761/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Щодо зазначених доводів та клопотання скаржника, то колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає таке.

Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.

Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" ("Chapman v. the United Kingdom" від 18.01.2001, заява № 27238/95, пункт 70) наголошується на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом Суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18, пункти 42- 44)).

У постанові від 22.01.2021 у справі № 922/623/20 за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 до Харківської міськради, Управління, фізичної особи-підприємця Нагорної Світлани Михайлівни про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу нежитлових будівель недійсним, зобов`язання повернути нежитлові приміщення та скасувати рішення про проведену державну реєстрацію права власності суд касаційної інстанції, закриваючи касаційне провадження та залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог, дійшов таких висновків.

В оспорюваному рішенні Харківської міськради від 21.02.2018 № 1008/18 зазначено, що його прийнято на підставі Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва", статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017- 2022 рр., затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міськради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17.

Відповідно до пункту 1.1 зазначеної Програми приватизації її розроблено відповідно до Конституції України ЦК України ГК України, законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

У Програмі визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017- 2022 рр.

Відповідно до пункту 3.1 Програми приватизації ініціатива щодо приватизації об`єктів комунальної власності може виходити як від Управління комунального майна Харківської міськради, так і від інших виконавчих органів Харківської міськради, осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства.

Ініціатива щодо визначення способу приватизації належить Управлінню комунального майна Харківської міськради.

Приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою (пункт 3.3).

Пунктом 3.4 Програми приватизації визначено, що приватизація об`єктів здійснюється: шляхом викупу, продажу об`єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу об`єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей.

Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.

Згідно з пунктом 3.7 Програми приватизації Управлінням комунального майна Харківської міськради готується проект рішення Харківської міськради з переліками об`єктів, що пропонуються для приватизації за способами їх приватизації.

Рішення про затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації, приймається на пленарному засіданні сесії Харківської міськради за поданням Управління комунального майна Харківської міськради (пункт 3.8).

Відповідно до пункту 7.1 Програми приватизації відчуження об`єктів комунальної власності здійснюється із врахуванням вимог ЦК України ГК України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також інших законодавчих та нормативно-правових актів у цій сфері.

Умови та порядок відчуження комунального майна вносяться на розгляд сесії для кожного об`єкта окремим рішенням (пункт 7.2).

За змістом частини 1 статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на час прийняття рішення про відчуження об`єктів комунальної власності) з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами, зокрема, група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно.

Частиною 2 статті 5-1, частиною 2 статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації. Викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.

З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; публікації інформації про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; а також вчиненні інших дій, необхідних для підготовки об`єктів малої приватизації до продажу.

Викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється ФДМУ (частини 1, 3 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Порядок викупу встановлений ФДМУ. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений ФДМУ від 02.04.2012 № 439 (далі - Порядок № 439).

Згідно з пунктом 8.1 Порядку № 439 викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Виходячи з аналізу наведених вище норм, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що Харківська міськрада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна Харківської міськради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виняткових випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Тобто викуп орендарем орендованого ним приміщення, виходячи з положення статті 11, статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. В іншому разі приватизація такого приміщення повинна здійснюватися у загальному порядку за результатами проведення аукціону або конкурсу.

У справі № 922/623/20 суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що орендарем - фізичною особою-підприємцем Нагорною С. М. здійснювалися будь-які поліпшення орендованих нею приміщень за договором оренди від 30.10.2017 № 1376, а тому правильно вказав на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що Харківська міськрада як орган місцевого самоврядування має право самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених законодавчих обмежень.

Судом апеляційної інстанції також правильно зазначено про помилковість здійснених судом першої інстанції, на підтвердження свого висновку про право Харківської міськради самостійно обирати будь-який спосіб приватизації, посилань на Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 № 14-рп/2000 у справі № 1-16/2000 за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні № 163 "Черемшина" щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації), оскільки Конституційний Суд України в цьому Рішенні роз`яснив, що право органів, які здійснюють функції розпорядження державною власністю, самостійно визначати спосіб приватизації обмежується випадками, передбаченими законом.

Правильними є і висновки суду апеляційної інстанції про те, що посилання відповідачів на пункт 5.6 договору оренди нежитлового приміщення від 30.10.2017 № 1376, яким встановлено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, є безпідставними, оскільки таке право виникає в орендаря лише за умов, визначених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Згідно із частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд у справі № 922/623/20 вказав, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що пункт 76 додатку 1 до рішення Харківської міськради від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади" прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017- 2022 рр., затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міськради 7 скликання 21.16.2017 № 691/17, а тому є незаконним.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з наведеним правовим висновком та зазначає, що він є чітким, зрозумілим й сприяє однозначному застосуванню норм права, тому не вбачає підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правового висновку, викладеного у справі № 922/623/20.

Апеляційним господарським судом у справі № 922/2761/19, що розглядається, також встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що орендарем - ХОГО "СЦ "Авангард" здійснювалися будь-які поліпшення орендованих ним приміщень за договором оренди від 12.04.2012.

Доводи, наведені Харківською міськрадою у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку та не містять вагомих аргументів, які можуть бути підставою для відступу від цього висновку. Крім того, таку правову позицію було неодноразово підтримано Верховним Судом (див. постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/1009/20, від 24.03.2021 у справі № 922/3276/19, від 31.03.2021 у справі 922/3272/18, від 13.04.2021 у справі № 922/3852/19), а аргументи Харківської міськради про необхідність відступлення від неї колегія суддів визнає непереконливими.

Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку, що клопотання Харківської міськради про передачу справи № 922/2761/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає.

5.5. Щодо підстави касаційного оскарження, наведеної ХОГО "СЦ "Авангард" та передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

ХОГО "СЦ "Авангард" у своїй касаційній скарзі послалася на неврахування апеляційним господарським судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18, від 24.06.2020 у справі № 903/206/19, від 08.07.2020 у справі № 922/1969/19, від 07.07.2020 у справі № 922/2932/19, від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18, постанові Верховного Суду України у від 14.03.2007 у справі № 21-8во07 та постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2017 у справі № 910/13043/15.

Дослідивши зазначені доводи, наведені у касаційній скарзі ХОГО "СЦ "Авангард", і матеріали справи, Верховний Суд відхиляє такі доводи з огляду на таке.

З постанови Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18, на яку посилається скаржник у поданій касаційній скарзі, вбачається, що фактичні обставини у вказаній справі, які сформували зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, не є подібними до тих фактичних обставин, що склалися між сторонами у справі, що переглядається у касаційному порядку, оскільки у справі № 905/2236/18 встановлено, що на момент прийняття рішення про приватизацію орендованого майна шляхом викупу та укладення договору купівлі-продажу орендарем було здійснено та сплачено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна.

Натомість у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції не встановив, що ХОГО "СЦ "Авангард" здійснювалися поліпшення орендованого нею майна.

У справі № 903/206/19, на яку скаржник посилається в касаційній скарзі, Верховний Суд постановою від 24.06.2020 скасував рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про скасування рішення Харківської міськради про відчуження майна шляхом викупу, визнання недійсним приватизаційного договору та зобов`язання повернути нежитлове приміщення у комунальну власність та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зокрема, для надання оцінки аргументам орендаря про наявність у нього переважного права на викуп орендованого майна через здійснення поліпшення цього майна на більш ніж 25 % його ринкової вартості, дослідження обставин проведення такого поліпшення, та залежно від встановленого - з`ясування обставин порушення приватизаційного законодавства при прийнятті оспорюваного рішення та при укладенні спірного договору.

У справі № 922/1969/19, на яку скаржник посилається в касаційній скарзі, Верховний Суд постановою від 08.07.2020 скасував рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про скасування рішення міської ради про відчуження майна шляхом викупу, визнання недійсним приватизаційного договору та зобов`язання повернути нежитлове приміщення у комунальну власність та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зокрема, для надання оцінки: змісту наданих суб`єктом оціночної діяльності - ФОП Прокоп`євою І. Б. висновкам від 30.11.2016 про вартість нежитлових приміщень, загальною площею 50,5 кв. м і 20,7 кв. м та літнього майданчика загальною площею 120,5 кв. м, в яких відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у цих нежитлових приміщеннях та на літньому майданчику, у т. ч. було здійснено їх невід`ємні поліпшення; подання/неподання Товариством з обмеженою відповідальністю "Світфранс" до органу приватизації (Управління) документів, передбачених пунктом 2.2 Порядку № 377, щодо здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна. Верховний Суд наголосив, що зазначені обставини мають суттєве значення для вирішення даного спору, проте не були встановлені судами попередніх інстанцій та не можуть бути з`ясовані судом касаційної інстанції з огляду на визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

У справі № 922/2932/19, на яку скаржник посилається в касаційній скарзі, Верховний Суд постановою від 07.07.2020 скасував рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про скасування рішення міської ради про відчуження майна шляхом викупу, визнання недійсним приватизаційного договору та зобов`язання повернути нежитлове приміщення у комунальну власність, та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зокрема, для надання оцінки: змісту наданих суб`єктом оціночної діяльності - ФОП Буйницьким М. В. висновкам від 30.11.2016 про вартість нежитлових приміщень, загальною площею 62,8 кв. м та 8,4 кв. м, та літнього майданчика, в яких відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у цих нежитлових приміщеннях та на літньому майданчику, у т. ч. було здійснено їх невід`ємні поліпшення; факту неподання ФОП Одарюк Т. М. до органу приватизації (до Управління) документів, передбачених п. 2.2 Порядку № 377, щодо здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна.

Отже, зазначені постанови Верховного Суду ухвалені хоча й за правового регулювання спірних правовідносин схожого з тим, що має місце в цій справі, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), ніж у справі, що розглядається, тобто справи № 905/2236/18, № 903/206/19, 922/1969/19 та 922/2932/19 і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

Верховний Суд також зауважує, що постанова Вищого господарського суду України не є тим судовим рішенням, невідповідність висновкам якого щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, є підставою касаційного оскарження, тому суд касаційної інстанції не бере до уваги посилання скаржника на обґрунтування підстав касаційного оскарження на постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2017 у справі № 910/13043/15.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07 також мають декларативний характер і не свідчать про неврахування висновків, які містяться в ній, судом апеляційної інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Зважаючи на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 922/2761/19, відкритого за касаційними скаргами Харківської міськради та ХОГО "СЦ "Авангард" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2021.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги Харківської міськради, поданої з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшли підтвердження, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження в цій частині, вважає, що оскаржувану постанову прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачає.

6.5. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу Харківської міськради слід залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційних скарг в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржників.

Керуючись статтями 296 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження у справі № 922/2761/19 за касаційними скаргами Харківської обласної громадської організації "Спортивний центр "Авангард" та Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Касаційну скаргу Харківської міської ради в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 у справі № 922/2761/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді І. С. Міщенко

О. В. Случ