ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 922/3302/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кондратова І.Д.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши касаційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради
на постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Шутенко І.А., судді: Тихий П.В., Хачатрян В.С.)
від 20.05.2021
у справі № 922/3302/18
за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради
до Приватного підприємства "Торгкомплектаціяплюс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Харківська міська рада
про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харків,
за участю представників учасників справи:
позивача - Замніус М.В.
відповідача - не з`явилися
третьої особи - Замніус М.В.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Департамент) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Торгкомплектаціяплюс» (далі - ПП «Торгкомплектаціяплюс») про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова між ПП «Торгкомплектаціяплюс» та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради у запропонованій позивачем редакції.
1.2. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту - реконструкції частини складського приміщення №1-1 нежитлової будівлі літ. А-1 з улаштуванням антресольного офісного приміщення по вул. Морозова, 11 в м. Харкові, відповідач не виконав покладеного на нього Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов`язку щодо укладення договору про пайову участь і не звернувся до позивача з приводу укладення такого договору.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.02.2019 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 11.03.2019) у справі №922/3302/18 позовні вимоги задоволено. Визнано укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова між Приватним підприємством "Торгкомплектаціяплюс" та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради у редакції позивача.
2.2. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що існує пряма вказівка Закону щодо обов`язковості прийняття пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, діями відповідача з ухилення від участі у розвитку інфраструктури м. Харкова порушуються права та інтереси територіальної громади міста Харкова на отримання пайових внесків, чим завдається майнова шкода місцевому бюджету.
Обов`язковість укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури прямо передбачена Законом, відповідно до умов якого замовник об`єкта будівництва зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування.
При цьому, враховуючи збільшення розміру пайової участі на 10%, у зв`язку з не укладання відповідачем договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова до введення об`єкта в експлуатацію, місцевий суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок розміру пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова в сумі 238 541,82 грн відповідає вимогам чинного законодавства.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 рішення Господарського суду Господарського суду Харківської області від 28.02.2019 у справі №922/3302/18 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
2.4. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, зазначив, що неналежне повідомлення відповідача про час, дату та місце судового засідання, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент розгляду цієї справи останнім стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка зобов`язувала замовника будівництва укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, втратила чинність, відтак суд не наділений повноваженнями визнати укладеним договір, обов`язковість якого для відповідача не передбачена.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що беручи до уваги положення Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, Закону України "Про архітектурну діяльність", ДБН А.2.2-3:2014, Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, Переліку об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109, більш вірогідним видається висновок про те, що фактично на спірному об`єкті здійснювалася не реконструкція, а капітальний ремонт у розумінні ДБН А.2.2-3:2014 (сукупність робіт на об`єкті будівництва, введеному в експлуатацію в установленому порядку, без зміни його геометричних розмірів та функціонального призначення, що передбачають втручання у несучі та огороджувальні системи при заміні або відновленні конструкцій чи інженерних систем та обладнання у зв`язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення його експлуатаційних показників, а також благоустрій території). І оскільки у разі віднесення робіт, що виконуються на певному об`єкті, до капітального ремонту, у відповідності до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №911/594/18, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №922/3693/18, відсутні передбачені статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підстави виникнення у відповідача обов`язку укласти договір про пайову участь та сплатити відповідні кошти, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову і в разі застосування вказаної норми (що втратила чинність з 01.01.2020).
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі №922/3302/18, Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся з касаційною скаргою, якою просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду (з урахування ухвали про виправлення описки) залишити в силі.
3.2. Підставою касаційного оскарження Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
3.4. Департамент з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 1, 2, 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції на період розгляду судом першої інстанції) та посилається на постанови Верховного Суду від 29.07.2020 у справі №922/4248/17, 02.07.2020 у справі №922/1498/19, 26.06.2020 у справі №922/3049/18, від 12.12.2019 у справі №922/3627/18, від 05.12.2019 у справі №922/4250/17, від 27.11.2019 у справі №903/539/18, від 04.06.2018 у справі №908/6331/15, від 25.05.2018 у справі №903/736/17, від 07.05.2018 у справі №908/6328/15; від 28.10.2019 у справі №352/1129/16, від 15.04.2019 у справі №642/3423/17, від 17.02.2021 у справі №641/157/16.
Також скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №911/594/18 та зазначає, що суд апеляційної інстанції послався на подібність аналогічних правовідносин, однак, справи не містять тотожних правовідносин.
3.5. У відзиві на касаційну скаргу ПП «Торгкомплектаціяплюс» проти вимог касаційної скарги заперечує з підстав, викладених у ньому, та просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
В свою чергу, Харківська міська рада у відзиві на касаційну скаргу підтримала доводи та вимоги касаційної скарги Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та просить оскаржувану постанову скасувати, рішення місцевого суду залишити в силі.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої Департаментом ДАБІ у Харківській області 13.05.2017 № ХК 142171321974, ПП «Торгкомплектаціяплюс» є замовником реконструкції частини складського приміщення №1-1 нежитлової будівлі літ. "А-1" з улаштуванням антресольного офісного приміщення за адресою вул. Морозова, 11, м. Харків, 61036, код об`єкта - 1230.5; категорія складності - ІІІ.
Згідно даних декларації, кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією становить 49,3 тис. гривень.
Згідно із пунктом 22 декларації про готовність об`єкта до експлуатації відповідачем внесений запис про те, що у зв`язку з реконструкцією приміщень без зміни зовнішньої конфігурації, та як наслідок відсутності намірів забудови земельної ділянки, об`єкт не залучається до сплати пайової участі відповідно до статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
На виконання розділу 5 Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, Департамент надіслав на адресу відповідача лист-повідомлення від 12.09.2017 №1363/0/124-17, яким проінформовано ПП «Торгкомплектаціяплюс" про необхідність у 10-денний термін звернутися із заявою про укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова та додати до заяви документи, передбачені пунктом 2.6 Порядку.
Позивачем 12.01.2018 на адресу відповідача була направлена пропозиція №32/0/124-18 про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова та направлено для підписання два оригінали договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.
Відповіді на лист, підписаного договору або протоколу розбіжностей до позивача від відповідача не надходило.
Зазначені листи позивача повернулися до відправника неврученими.
Запропонованим позивачем проектом договору кошторисну вартість об`єкта будівництва визначено в сумі 238 541,82 грн (проект договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова та розрахунок величини пайової участі при реконструкції нежитлової будівлі, розміщеної по вул. Морозова, 11 в м. Харкові.
Відповідач договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова при реконструкції нежитлової будівлі, розміщеної по вул. Морозова, 11, в м. Харкові не уклав, пайовий внесок не сплатив, що зумовило його звернення до місцевого суду з позовом у даній справі.
Спір у даній справі виник у зв`язку із тим, що відповідач без достатніх правових підстав ухиляється від укладення з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради обов`язкового в силу закону договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
5.3. Станом на момент виникнення правовідносин була чинною стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини третьої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами (частина п`ята статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», чинної на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини дев`ятої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.
Істотними умовами договору є: розмір пайової участі; строк (графік) сплати пайової участі; відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
5.4. Рішенням Харківської міської ради Харківської області від 22.05.2013 № 319 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 № 804 «Про пайову участь замовників у розвиток інфраструктури м. Харкова» затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Харкова у новій редакції (далі - Порядок).
Відповідно до вказаного Порядку пайова участь у розвитку інфраструктури міста Харкова є обов`язковою для всіх замовників (фізичних осіб - підприємців, фізичних та юридичних осіб), які мають намір здійснити нове будівництво, реконструкцію, розширення, капітальний ремонт, технічне переоснащення та реставрацію об`єкта містобудування на території міста Харкова, незалежно від форми власності замовника, розташування та функціонального призначення об`єкта будівництва.
Згідно з пунктом 1.3 Порядку замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки в місті Харкові, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, крім випадків, передбачених чинним законодавством України та цим Порядком.
Замовники будівництва залучаються до пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста виключно на підставі укладених з виконавчим комітетом та фінансовим управлінням договорів про пайову участь (пункт 1.2 Порядку).
Залучення замовників до пайової участі здійснюється шляхом укладання договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова, які укладаються з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради (пункт 1.4 Порядку).
Пайова участь замовника полягає у перерахуванні до бюджету міста Харкова коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Харкова (пункт 1.5 Порядку).
Відповідно до пункту 2.5 Порядку не пізніше ніж за 30 календарних днів до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію замовник будівництва зобов`язаний звернутися із заявою до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради для укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова. До заяви необхідно додати визначені пунктом 2.6 Порядку документи.
Таким чином, обов`язок звернутись до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту законом покладено саме на замовника такого будівництва.
5.5. Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, 13.05.2017 ПП «Торгкомплектаціяплюс" була зареєстрована декларація про готовність до експлуатації складського приміщення №1-1 нежитлової будівлі літ. «А-1» з улаштуванням антресольного офісного приміщення. Водночас на дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом зазначеного об`єкта ПП «Торгкомплектаціяплюс" не уклала договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова.
5.6. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 зроблено наступні висновки.
Стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 Цивільного кодексу України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.
Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» після втрати нею чинності.
Крім того, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.
Відтак, якщо на час здачі новозбудованого об`єкта до експлуатації або ухвалення судового рішення було скасовано норму статті закону, яка зобов`язувала укласти договір про участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, то суд не має підстав для задоволення позову обраним позивачем способом, а саме зобов`язати укласти договір або визнати договір укладеним.
Таким чином замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
За таких обставин у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.
5.7. За результатом розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з 01.01.2020 стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка зобов`язувала замовника будівництва укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, втратила чинність, тому обов`язок відповідача укласти відповідний договір на час розгляду справи судом відсутній. Відтак суд не наділений повноваженнями визнати укладеним вказаний договір з дня набрання рішенням суду законної сили, а тому позовні вимоги про визнання договору укладеним не підлягають задоволенню.
У разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.
Разом з тим, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, колегія суддів вважає, що звернення до суду з вимогою про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним за встановлених судами фактичних обставин справи не є належним способом захисту права чи інтересу позивача, що є самостійною підставою для відмови в позові.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Частиною четвертою статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
6.2. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
6.3. Згідно з частинами першою та четвертою статті 313 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
6.4. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі №922/3302/18, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
7. Судові витрати
7.1. З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку про зміну мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції із залишенням без змін резолютивної частини, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити частково, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі №922/3302/18 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
2. В іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі №922/3302/18 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді О. Баранець
І. Кондратова