№ 922/3711/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/3711/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Могила С. К.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2020 у справі

за позовом Харківської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" про стягнення безпідставно збережених коштів,

за участю представників:

позивача - Ворожбянов А. М.,

відповідача - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" (далі - ПАТ Концерн АВЕК та Ко") про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 7 305 149, 15 грн.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ПАТ "Концерн АВЕК та Ко" у період з 01.08.2017 по 31.10.2019 не сплачувало за користування земельною ділянкою площею 2,5307 га, просп. Ювілейному у м. Харкові, плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 21.07.2003 на підставі рішення Харківської міської ради від 24.09.2003 № 187/03 та рішення виконавчого комітету Київської районної у м. Харкові ради від 11.05.2004 № 126 між Харківською міською радою та ПАТ "Концерн АВЕК та Ко" укладено договір оренди земельної ділянки № 6670/03, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:09:001:0006) за адресою: м. Харків, пр. 50-річчя ВЛКСМ у м. Харкові, загальною площею 2,5307 га, в тому числі під забудову 0,0485 га, інших угідь 2,4822 га згідно з планом земельної ділянки, що додається (пункт 1.1. договору).

2.2. Відповідно до пункту 1.2 договору земельна ділянка надається в оренду строком до 01.01.2028 для експлуатації та обслуговування оптової частини торговельного центру.

2.3. За актом приймання-передачі від 20.08.2003 орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 2,5307 га для експлуатації та обслуговування оптової частини торговельного центру.

2.4. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 31.10.2019 № 186953099 ПАТ "Концерн АВЕК та Ко" на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 23.03.2017 № 922/698/17 припинено право оренди земельної ділянки загальною площею 2,5307 га, кадастровий номер 6310136600:09:001:0006, на просп. 50-річчя ВЛКСМ (змінено на просп. Ювілейний) у м. Харкові для експлуатації та обслуговування оптової частини торговельного центру. Інше речове право припинено 05.07.2017.

2.5. Згідно з актом приймання земельної ділянки до земель запасу від 19.10.2017, орендодавець в односторонньому порядку на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 23.03.2017 у справі № 922/698/17 прийняв до земель запасу земельну ділянку, яка була в оренді у відповідача на підставі договору оренди землі від 20.08.2003 № 6670/03.

2.6. Рішенням Харківської міської ради 21 сесії 7 скликання "Про надання земельних ділянок для експлуатації та обслуговування об`єктів самочинного будівництва" від 22.08.2018 № 1183/18 ПАТ "Концерн АВЕК та Ко" надано дозвіл на збереження самочинно розпочатого будівництва нежитлових будівель (торгівельного призначення): літ. А-2, літ. Б-1, літ. Г-2, літ. Д-1, літ. Є-1, літ. Ж-1, літ. 3-2, літ. И-2, літ. І-1, літ. Ї-1, літ. Й-1, літ. К-2, літ. Н-1, літ. 0-2, літ. П-1,літ. Р-1, літ. С-1, літ. Т-2, літ. У-2, літ. Ф-2, літ. Х-2, літ. Ц-2, літ. Ч-2, літ. Ш-2, літ. 3-1, літ. Щ-2, літ. Ю-1, літ. ДД-2, літ. Я-2, літ. АА-1, літ. ББ-2, літ. ВВ-2, літ. ГГ-2 по просп. Ювілейному.

Змінено вид використання земельної ділянки (кадастровий номер 6310136600:09:001:0006) площею 2,5307 га по просп. Ювілейному на для завершення будівництва нежитлових будівель торгівельного призначення та подальшої експлуатації та обслуговування об`єктів. Надано вказану земельну ділянку в оренду строком до 22.08.2028. Завершення будівництва об`єкту виконати до 22.08.2021.

2.7. 31.10.2019 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки по просп. 50-річчя ВЛКСМ (змінено на просп. Ювілейний) у м. Харкові, розробленого ТОВ Геодезично-вишукувальний центр та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 6310136600:09:001:0006) від 01.07.2019 № 1096/0/45-19, виданого відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

2.8. Згідно з вказаним витягом, а також витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.11.2018 № НВ-6306765992018 про земельну ділянку, що знаходиться на просп. 50-річчя ВЛКСМ (змінено на просп. Ювілейний) у м. Харкові, (кадастровий номер 6310136600:09:001:0006), площа вказаної земельної ділянки становить 2,5307 га. Земельна ділянка зареєстрована як об`єкт цивільних прав. Форма власності комунальна. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

2.9. За результатами обстеження земельної ділянки по просп. 50-річчя ВЛКСМ (змінено на просп. Ювілейний) у м. Харкові складено акт від 31.10.2019, згідно з яким з 05.07.2017 земельна ділянка площею 2,5307 га, кадастровий номер 6310136600:09:001:0006, використовується без виникнення права власності /користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125 126 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Обстеженням на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 2,5307 га розташовано нежитлові будівлі та некапітальні споруди торгівельного призначення.

Посилаючись на те, що ПАТ "Концерн АВЕК та Ко" після припинення на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 23.03.2017 у справі № 922/698/17 права оренди земельної ділянки площею 2,5307 га, що знаходиться на просп. 50-річчя ВЛКСМ (змінено на просп. Ювілейний) у м. Харкові, кадастровий номер 6310136600:09:001:0006, не оформив речового права на вказану земельну ділянку, проте користується нею, звернувся до суду з даним позовом.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.03.2020 (суддя Пономаренко Т. О.) позов задоволено; стягнуто з ПАТ "Концерн АВЕК та Ко" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 7 305 149,15 грн, а також судовий збір у розмірі 109 577,24 грн.

3.2. Рішення мотивовано тим, що незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою комунальної форми власності свідчить про втрату позивачем майна, що у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

При цьому судом зазначено, що відновлення порушених прав Харківської міської ради у спосіб, передбачений статтею 1212 ЦК України не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Враховуючи, що внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради була позбавлена можливості отримати дохід від надання земельної ділянки в оренду, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 7 305 149,15 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, яка розрахована на підставі нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки з урахуванням ставки річної орендної плати за період з 01.11.2016 до 31.10.2019.

3.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 (колегія суддів у складі: Плахов О. В., суддя Геза Т. Д., суддя Мартюхіна Н. О.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. ПАТ "Концерн АВЕК та Ко" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема статті 1212 ЦК України, невзяттям до уваги висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 05.03.2020 у справі № 922/981/18, від 05.03.2029 у справі № 922/926/19.

Скаргу подано на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)(суд апеляційної інстанції під час ухвалення судового рішення не врахував висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України) та пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу).

4.2. Від ПАТ "Концерн АВЕК та Ко" також надійшло клопотання про передачу справи № 922/3711/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду як такої, що містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Заявник наголошує, що велика кількість справ у спорах про стягнення безпідставно збережених коштів на підставі статей 1212-1214 ЦК України зумовлює наочне існування виключної правової проблеми щодо умов та підстав дослідження в якості доказу витягу з технічної документацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини 5 статті 302 ГПК України суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо наявності проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право (але не покладає на нього обов`язку) передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Підставою для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначеною у частині 5 статті 302 ГПК України, є наявність виключної правової проблеми, яку містить справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Виключність правової проблеми слід оцінювати з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже виникли, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики з питань, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можна кваліфікувати як виключну правову проблему, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами, ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

В якості обґрунтування своєї заяви ПАТ "Концерн АВЕК та Ко" посилається на практику Верховного Суду в аналогічних справах, де по-різному оцінюється витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі як доказ для підтвердження розрахунків. Проте, у справі № 922/2413, на постанову у якій міститься посилання у клопотанні, Верховний Суд, скасовуючи рішення та постанову попередніх судових інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що суди, обмежившись хибним висновком про договірний характер спірних правовідносин та неможливість застосування до них положень статей 1212-1214 ЦК України, залишили поза увагою, що договір припинено в установленому порядку, у зв`язку з чим не застосували наведені вище положення законодавства; оцінки спірним правовідносинам у контексті зазначених норм не надали; належним чином не з`ясували обставини, пов`язані з правильністю здійснення Радою розрахунку безпідставно збережених грошових коштів, та не здійснили оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується, зокрема, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.06.2019 № 786/0/45-19.

У справі № 910/17026/17, на постанову Верховного Суду у якій є посилання у клопотанні, предметом позову є визнання нікчемного договору № 25/02/16 від 25.02.2016 недійсним та застосування наслідків його недійсності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 820/1804/16 предметом позову є визнання протиправними дій та скасування витягу.

У постанові від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19 Верховний Суд наголосив, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку.

Таким чином, заявник не довів, що Верховний Суд в аналогічних справах по-різному оцінює витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі як доказ для підтвердження розрахунків.

Враховуючи викладене та оцінивши зміст касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що ця справа не містить виключної правової проблеми і передача її на розгляд Великої Палати Верховного Суду не є необхідною для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. Харківська міська рада у відзиві просить судові рішення залишити без змін, наголошуючи на їх законності і обґрунтованості.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.

6.3. Згідно із частинами 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

6.4. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

6.5. При цьому для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

6.6. У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц і від 20.09.2018 у справі № 925/230/17, постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних правовідносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18).

6.7. З огляду на викладене ПАТ "Концерн АВЕК та Ко" як фактичний користувач земельної ділянки, що у спірний період без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

6.8. Перевіривши розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, дослідивши надані позивачем докази, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

6.9. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, на яку міститься посилання у касаційній сказі, суд наголосив, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Тобто, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а суд апеляційної інстанції вказані порушення не виправив. Наведене стало підставою для направлення справи на новий розгляд. Крім того, у матеріалах справи відсутні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, відомості яких є обов`язковими при визначенні орендної плати, а суди не обґрунтували відхилення доводів відповідача щодо визначення розміру орендної плати за земельні ділянки на підставі нормативної грошової оцінки. Також Велика Палата звернула увагу, що відхиляючи заявлені відповідачем доводи щодо наявності підстав для застосування площі земельних ділянок 0,22715 га для розрахунку суми недоотриманих доходів позивача, суди не мотивували, чому за наявності в матеріалах справи різних показників площ земельних ділянок в основу рішень покладена саме площа, визначена комісією (0,4572 га).

6.10. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, на яку міститься посилання у касаційній сказі, суд зазначив, що ТОВ "Сінтрекс" як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Велика Пала також зазначила, що суд першої інстанції, встановивши факт використання відповідачем земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів статей 1212 - 1214 ЦК України, оскільки для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Натомість суд апеляційної інстанції без належного обґрунтування зазначив, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідною умовою є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення. При цьому поза увагою суду апеляційної інстанції залишився доказ, наданий Харківською міською радою, що встановлює фактичний розмір земельної ділянки, яку використовує відповідач, - акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 04.09.2017, складений Департаментом територіального контролю Харківської міської ради на виконання самоврядних повноважень позивача, визначених приписами Земельного кодексу України та Закону України від 21.05. 1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні". Крім того, Велика Палата наголосила, що суд апеляційної інстанції мав дослідити розмір безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без належних на те правових підстав, а також розрахунки між сторонами щодо сплаченого ТОВ "Сінтрекс" земельного податку за відповідну земельну ділянку. Наведене стало підставою для направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6.11. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій у цій справі щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України не протирічать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах у справах № 629/4628/16-ц, № 922/3412/17.

6.12. Твердження скаржника про те, що він не користується спірною земельною ділянкою, а на ній тільки розташоване його нерухоме майно, не може бути взято до уваги, оскільки судами попередніх інстанцій достеменно встановлено, що ПАТ "Концерн АВЕК та Ко" є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, протилежного скаржником судам не доведено.

6.13. Посилання скаржника на те, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 6310136600:09:001:0006) від 01.07.2019 № 1096/0/45-19, виданий відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, не містить інформації про те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки діяла саме у такому розмірі в період з 01.08.2017 до 31.10.2019 вже розглядалося апеляційним судом і йому було надано належну правову оцінку. Так, суд зазначив, що рішенням 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 № 1209/13 була затверджена Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, яка застосовується з 01.01.2014 і до теперішнього часу. Базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова становить 291,18 грн. При цьому судом враховано, що чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування щодо обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 № 922/2843/19).

6.14. Посилання скаржника на те, що судами не надано оцінки його аргументу щодо правильності обчислення коефіцієнта Км3 є помилковим, оскільки судом апеляційної інстанції перевірено обчислення та застосування вказаного коефіцієнта, про що зазначено у постанові. При цьому посилання на постанову Верховного Суду від 30.07.2018 у справі № 922/2598/16 є недоречним, оскільки у цій справі було взято до уваги, що при формуванні управлінням Держземагентства у м. Харкові Харківської області витягу № 546 з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 30.10.2013 були застосовані окремі локальні коефіцієнти Км3 з перевищенням їх максимального значення, що було встановлено Харківським окружним адміністративним судом в постанові від 08.06.2017 у справі № 820/149/17, якою було визнано саме протиправним та скасовано витяг № 546 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.10.2013, виданий Управлінням Держземагентства у м. Харкові Харківської області.

Обставина застосування окремих локальних коефіцієнтів Км3 з перевищенням їх максимального значення скаржником не доведена, судами відповідно не встановлена.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (п.71).

Таким чином, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку. Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 917/353/19, від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19.

6.15. Доводи скаржника щодо неправомірності застосування коефіцієнта Кф із значенням 3, щодо неправомірності встановлення орендної плати у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки землі, щодо неможливості використання земельної ділянки площею 2,5307 га повністю з огляду на наявність на ній ЛЕП 110 кВт, щодо зазначення позивачем у позовній заяві коду класифікації доходів бюджету, який застосовується для зарахування шкоди вже розглядалися судом апеляційної інстанції і їм було надано належну правову оцінку.

Так, апеляційна інстанція, зокрема, зазначила, що з наданої технічної документації щодо відведення зазначеної земельної ділянки, яку розробляв саме відповідач, не вбачається розташування на спірній земельній ділянки електрогенеруючих об`єктів. Згідно листа AT "Харківобленерго" № 02-15/1380 від 03.03.2018 вбачається, що він наданий на звернення щодо узгодження збудованих та реконструйованих нежитлових будівель по вул. Районній (ділянка площею 0,6157 га), просп. Ювілейному, 5 (ділянка площею 2,2115 га) та просп. Ювілейному (ділянка площею 2,5307 га). При цьому, інформація про знаходження на земельній ділянці по просп. Ювілейному опори № 1/66 двоколової ПЛ 110 кВт зазначена без конкретизації, на якій саме земельній ділянці по просп. Ювілейному знаходяться вказана опора, яку площу вона займає та які спричиняє обмеження на право використання земельної ділянки площею 2,5307га (кадастровий номер: 6310136600:09:001:0006). Крім того, суд зазначив, що згідно наявних в матеріалах справи документів не вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:09:001:0006 площею 2,5307 га має будь-які обмеження по її використанню у зв`язку з наявністю ЛЕП 110 кВт. З попередньо діючого договору оренди землі, укладеного між позивачем та відповідачем, встановлено, що передана в оренду земельна ділянка не має недоліків, які могли б перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки за цільовим призначенням.

Доказів виникнення таких перешкод після припинення дії договору оренди як під час розгляду справи місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду відповідачем надано не було.

Щодо встановлення плати за використання земельної ділянки у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки землі суди зазначили, що враховуючи те, між сторонами у справі договір оренди укладено не було, а також те, що споруди розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:09:001:0006 були самовільно побудовані, доказів належного оформлення будівництва та реконструкції об`єктів у встановленому порядку в період, за який здійснено нарахування безпідставно збережених коштів, матеріали справи не містять і відповідачем не було надано, позивачем при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки по просп. Ювілейному у м. Харкові ставка річної орендної плати застосовувалась у розмірі 8% (тобто, поточна базова ставка орендної плати визначена пунктом 2.5 Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі у м. Харкові від 27.02.2008 № 41/08, затвердженого рішенням Харківської міської ради).

Щодо застосування коефіцієнту Кф із зазначенням 2 за період з 01.08.2017 по 31.12.2017, з 01.01.2018 по 31.07.2018, та Кф із зазначенням 3 за період з 01.08.2018 по 31.10.2019, суди зазначили, що земельна ділянка по просп. Ювілейному у м. Харкові, кадастровий номер 6310136600:09:001:0006, зареєстрована у Державному земельному кадастрі із кодом цільового призначення, який не визначений у Наказі Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 538. Відповідно до п. 2 прим. 2 до додатку 1 Наказу Мінагрополітики України від 25.11.2016 № 489 у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0. Водночас, згідно Наказу Мінагрополітики України від 27.03.2018 № 162 у Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів внесені зміни, а саме: "У примітках до Додатку 1 цифри " 2,0" замінити цифрами " 3,0". Наказ набрав чинності 17.07.2018. Таким чином, Харківською міською радою правомірно у період з 01.08.2017 по 31.12.2017, з 01.01.2018 по 31.07.2018 застосований коефіцієнт Кф 2, а у період з 01.08.2018 по 31.10.2019 застосований коефіцієнт Кф 3. Ця інформація підтверджується листом Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 22.11.2019 № 2999/116-19, в якому надається роз`яснення щодо застосування коефіцієнтів при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки та нормативні положення, які при цьому застосовуються.

6.16. Таким чином, доводи, викладені у касаційній скарзі, фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

6.17. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, оскаржувані рішення та постанову у справі прийнято із додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.2. З огляду на викладене рішення та постанова попередніх судових інстанції відповідають нормам чинного законодавства і мають бути залишені без змін.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 306 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2020 у справі № 922/3711/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя С. Могил