ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/4067/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Баранець О. М.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - Мельниченко В.С.,
відповідача - Тарасенко О.М.,
третя особа 1 - не з`явився,
третя особа 2 - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер №1"
на постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Россолов В. В., Ільїн О. В., Хачатрян В. С.
від 18.08.2021
за позовом Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер №1"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАТЬ"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Харківська обласна рада, Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації
про стягнення коштів,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради "Обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер №1" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рать" про стягнення збитків у розмірі 1271584,42 грн, штрафу у розмірі 63579,22 грн, витрат на проведення експертизи у розмірі 89403,21 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем договору № 2 від 29.09.2016 по ремонту покрівлі та заміні віконних блоків, а також договору нагляду. Позивач зазначав, що роботи, проведені відповідачем за договором підряду, були проведені неякісно та з порушеннями нормативно-правових актів у галузі будівництва, на підтвердження чого проведено декілька експертиз, недоліки відповідачем не усунуті. Позивач в подальшому змушений буде понести витрати для здійснення капітального ремонту покрівлі, а також стін будівлі. Крім того, позивач зазначив, що відповідач також зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 5% вартості неякісних робіт.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.05.2021 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рать" на користь Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер №1" збитки у розмірі 1 271 584,42 грн. В іншій частині у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- щодо експертиз за 2018 та 2019 роки, то суд, в силу статті 104 Господарського процесуального кодексу України, їх приймає до уваги тільки як непрямий доказ неналежних та неякісних робіт підрядника, та бере до уваги, що експерти не були попереджені про кримінальну відповідальність, підрядник не приймав участь в їх проведенні, не був про них обізнаний, був позбавлений права на відвід експерта, тощо;
- оцінюючи висновок експерта за 2021 рік, суд зазначає, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи, при цьому, висновок експерта складений кваліфікованим атестованим судовим експертом. Таким чином, висновок експерта за 2021 рік за результатами судової експертизи приймається судом в якості належного та допустимого доказу;
- відповідач своєчасно не попередив замовника про непридатність рулонного матеріалу "Гидробарьер Д96СИ" марки "JUTA" для теплого горища та щодо деяких інших матеріалів у кошторисі. Отже, посилання відповідача на затверджений позивачем кошторис як на доказ відсутності його вини у поганій якості виконаних робіт, яка згодом проявилась, є безпідставним, оскільки відповідно до приписів статті 848 Цивільного кодексу України відповідач мав своєчасно попередити замовника про непридатність матеріалів затверджених позивачем у кошторисах та про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи. Доказів попередження замовника до суду не надано;
- висновком судової експертизи за 2021 рік встановлено, що фактично виконані будівельні роботи частково не відповідають актам приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2016 року, №2 за грудень 2016 року, та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНІП, стандартам, технічним умовам тощо). Аналогічний висновок міститься у судовій експертизі за 2020 рік, проведеній у кримінальній справі;
- у дослідницькій частині експертиз за 2020 та 2021 рік перелічені недоліки виконаних робіт та їх невідповідність ДБН, технологіям укладання, тощо;
- суд бере до уваги, що погіршення стану горища, поява плісняви, тощо сталося після проведення відповідачем робіт за договором підряду;
- матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов договору підряду, роботи виконав не якісно, виявлені недоліки не усунув, а тому відповідно до статті 852 Цивільного кодексу України та пункту 2.6 договору підряду відповідач має відшкодувати витрати на усунення недоліків (дефектів);
- враховуючи, що для усунення недоліків необхідно повністю переробити виконані відповідачем роботи та замінити матеріали, то розмір збитків підтверджується матеріалами справи та відповідає сумі спірних договорів підряду та нагляду;
- наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення підтверджується матеріалами справи, докази, надані на підтвердження доводів позивача є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на спростування позовних вимог, відповідно до статей 73-79 Господарського процесуального кодексу України;
- заявлені вимоги позивача до відповідача про стягнення 1271584,42 грн збитків є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, відповідають умовам і способам захисту порушеного права та законного інтересу, передбачених договором та чинним законодавством України, відповідачем не спростовані, у зв`язку з чим підлягають задоволенню;
- судом встановлено, що умовами договору підряду передбачено відповідальність за недоліки виконання робіт та якості робіт у вигляді пені, а не штрафу, в розмірі 5% вартості неякісних робіт (пункт 7.3.1 договору). За таких обставин, враховуючи, що стягнення штрафу згідно із пунктом 7.3.1 договору підряду договором не передбачено, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині;
- оскільки в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача до звернення до суду з позовом, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на підготовку експертного висновку.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 27.05.2021 у справі № 922/4067/19 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рать" на користь Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер №1" збитків в сумі 1 271 584,42 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- оскільки відповідач фактично оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог та стягнення збитків у розмірі 1265428,80 грн суд надає правову оцінку законності рішення Господарського суду Харківської області лише в частині розгляду даної вимоги;
- предметом доказування у даній справі є обставина істотності недоліків виконаних відповідачем ремонтних робіт за договором підряду;
- зміст експертних висновків зводиться до констатації обставини існування такого недоліку, шляхом виявлення технологічних порушень в розрізі вимог, визначених будівельними нормами;
- у результатах проведених експертиз не міститься висновку щодо неможливості належного функціонування за своїм цільовим призначенням покрівлі приміщення у зв`язку з існуванням відповідного недоліку. Також у вищезазначених експертизах відсутній і окремий висновок щодо: 1) причинно-наслідкового зв`язку між вищезазначеними недоліками робіт і появою конденсату та плісняви, 2) визнання таких недоліків як виникнення конденсату та плісняви - істотних. А тому, відповідні висновки експертизи не підтверджують істотність таких недоліків в розумінні вимог чинного законодавства;
- враховуючи, що визначений позивачем недолік роботи відповідача у вигляді неправильного встановлення підрядником гідробар`єрної мембрани по обрешетуванню даху не є істотним в контексті частини 3 статті 858 Цивільного кодексу України відсутні правові підстави для застосування частини 3 статті 858 Цивільного кодексу України та стягнення замовником з підрядника збитків за проведення ним робіт з певним недоліком у вигляді вартості виконання повторних ремонтних робіт;
- з огляду на відсутність правових підстав для застосування частини 3 статті 858 Цивільного кодексу України (стягнення збитків), права позивача як замовника ремонтних робіт мають бути захищені виключно у спосіб встановлений частиною 1 статті 858 Цивільного кодексу України;
- суд першої інстанції не надав належної правової кваліфікації спірним правовідносинам із застосуванням саме частини 3 статті 858 Цивільного кодексу України, яка регламентує відповідальність підрядника за неналежну якість роботи у вигляді стягнення збитків та помилково застосував положення статті 22 Цивільного кодексу України, статті 225 Господарського кодексу України. Вказане спричинило неправильне вирішення спору в частині розгляду позовних вимог про стягнення збитків. У зв`язку із чим, керуючись частиною 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, при розгляді справи дійшов висновку про доцільність виходу за межі доводів апеляційної скарги відповідача;
- суд не надає правової оцінки аргументам апелянта щодо відсутності його вини як у виникненні недоліків роботи, так і в обставині виникнення вологості та плісняви в приміщенні даху будівлі, оскільки останні, з огляду на зміст частини 3 статті 858 Цивільного кодексу України не входять до предмету доказування у даній справі.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у даній справі, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Скаржник у якості підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: Східний апеляційний господарський суд застосував статтю 858 Цивільного кодексу України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.03.2019 у справі № 912/4364/16, від 07.08.2019 у справі № 910/17995/16 та від 15.06.2021 у справі № 922/2297/20.
12.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рать" подало відзив на касаційну скаргу з клопотанням про поновлення пропущеного строку для подання відзиву.
Відповідач посилається на те, що строк на подання відзиву пропущено представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Рать" за станом здоров`я. При цьому, до клопотання не додано будь-яких доказів на підтвердження викладених у ньому обставин.
Вирішуючи питання про прийняття відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у цій справі відкрито ухвалою Верховного Суду від 25.10.2021, якою встановлено строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 09.11.2021.
Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом. За приписами частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. У частині 4 статті 294 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Таким чином, строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється не законом, а судом, а тому може бути продовженим, а не поновленим.
З урахуванням викладеного та оскільки зазначене клопотання подане відповідачем поза межами встановленого судом строку (до 09.11.2021) і було подано разом з відзивом, який надіслано до Суду 12.11.2021, Верховний Суд не вбачає підстав для його задоволення. За таких обставин відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Рать" на касаційну скаргу, відповідно до частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, залишається без розгляду як такий, що поданий після закінчення встановленого судом процесуального строку.
19.11.2021 (засобами поштового зв`язку) та 22.11.2021 (через електронний суд) відповідачем подано ідентичні за змістом додаткові пояснення, які подано з посиланням на статтю 295 Господарського процесуального кодексу України "Відзив на касаційну скаргу", та в яких відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Зазначені додаткові пояснення Верховним Судом також залишаються без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, оскільки подані після закінчення строку встановленого в ухвалі від 25.10.2021.
4. Позиція Верховного Суду
Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Позивачем оскаржується постанова Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у даній справі, якою переглядалося рішення суду першої інстанції лише в частині позовних вимог щодо стягнення збитків у розмірі 1271584,42 грн.
Відтак, суд касаційної інстанції переглядає оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції саме в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 1271584,42 грн.
Касаційне провадження у справі відкрито згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, який визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цієї норми касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27 березня 2020 року у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17, пункт 40 постанови від 25 квітня 2018 року у справі №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 910/8956/15 та від 13 вересня 2017 року у справі № 923/682/16.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15ц).
Проаналізувавши висновки щодо питання застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду від 14.03.2019 у справі № 912/4364/16, від 07.08.2019 у справі № 910/17995/16 та від 15.06.2021 у справі № 922/2297/20, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, з огляду на таке.
Так, у справі № 912/4364/16, що переглядалась Верховним Судом, предметом спору були вимоги щодо стягнення збитків за договором підряду у зв`язку із неналежним виконанням підрядником робіт з ремонту покрівлі адмінбудівлі. Верховний Суд залишаючи в силі рішення суду першої інстанції виходив з того, що взявши до уваги експертний висновок про технічний стан конструкцій даху та покрівлі адміністративної будівлі, висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи (проведений на виконання вимог ухвали місцевого суду від 22.03.2017), які були оцінені місцевим судом у сукупності з іншими доказами відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд, на відміну від апеляційного суду, дійшов правильного висновку про те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується наявність недоліків, допущених відповідачем при виконанні робіт з утеплення, гідроізоляції, пароізоляції та ізоляції повітроводів для захисту від конденсату водяної пари покрівлі адміністративної будівлі. При цьому, Верховний Суд, з посиланням на положення статті 22 Цивільного кодексу України, зазначив, що місцевий господарський суд, належним чином дослідивши надані сторонами докази, встановивши доведеність позивачем складу цивільного правопорушення в діях відповідача, правомірно задовольнив позов.
Отже, Верховний Суд у справі № 912/4364/16 зазначив, що до вимог про стягнення збитків за договором підряду у зв`язку із неналежним виконанням підрядником робіт з ремонту покрівлі адмінбудівлі підлягають застосуванню норми статті 22 Цивільного кодексу України.
У справі № 910/17995/16, що переглядалась Верховним Судом, предметом первісного позову були вимоги, зокрема, щодо стягнення збитків за договором підряду у зв`язку із неналежним виконанням підрядником робіт. Суди першої та апеляційної інстанцій, керуючись положеннями статті 22, частини 3 статті 858 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України, частково задовольнили вимоги замовника про стягнення з підрядника збитків. Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права.
Правовідносини у справах №№ 912/4364/16, 910/17995/16 та у справі, що переглядається є подібними, з огляду на предмет, підстави позову та зміст позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції у справі, що переглядається, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що суд першої інстанції не надав належної правової кваліфікації спірним правовідносинам із застосуванням саме частини 3 статті 858 Цивільного кодексу України, яка регламентує відповідальність підрядника за неналежну якість роботи у вигляді стягнення збитків та помилково застосував положення статті 22 Цивільного кодексу України, статті 225 Господарського кодексу України.
Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що під час розгляду даного спору підлягають застосуванню положення частини 3 статті 858 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
Водночас, колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що до даних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 22 Цивільного кодексу України, статті 225 Господарського кодексу України, та таким, що зроблений без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.03.2019 у справі № 912/4364/16 та від 07.08.2019 у справі № 910/17995/16, оскільки частина 3 статті 858 Цивільного кодексу України передбачає умови за яких замовник може вимагати відшкодування збитків, а підстави для відшкодування збитків визначені, зокрема положеннями Глави 3 "Захист цивільних прав та інтересів" Розділу І "Основні положення" Книги першої "Загальні положення", Глави 51 "Правові наслідки порушення зобов`язання. Відповідальність за порушення зобов`язання" Розділу І "Загальні положення про зобов`язання" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" Цивільного кодексу України та Главою 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Розділу V "Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання" Господарського кодексу України, в тому числі положеннями статті 22 Цивільного кодексу України та статті 225 Господарського кодексу України.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1)протиправної поведінки; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; 4) вини.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов`язань, оскільки, в даному випадку, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
У даній справі перед встановленням та дослідженням наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення судам необхідно було встановити умови, передбачені частиною 3 статті 858 Цивільного кодексу України, за яких замовник може вимагати відшкодування збитків.
До предмета доказування з підстав, передбачених частиною 3 статті 858 Цивільного кодексу України, входять обставини, зокрема, щодо відповідності виконаних підрядником робіт умовами договору підряду або вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру, при цьому виявлені недоліки є істотними, якщо результат роботи є непридатним для використання (Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16).
Суд першої інстанції розглядаючи даний спір не застосував частину 3 статті 858 Цивільного кодексу України, яка підлягала застосуванню до даних правовідносин.
В свою чергу, апеляційний господарський суд застосував положення частини 3 статті 858 Цивільного кодексу України, та дійшов висновку про те, що недоліки підрядних робіт не є істотними, та відмовив у позові.
Так, апеляційний господарський суд зазначив, що висновки експертиз, в тому числі експертизи, яка проведена на виконання вимог ухвали суду першої інстанції, не містять висновку щодо неможливості належного функціонування за своїм цільовим призначеннях покрівлі приміщення у зв`язку з існуванням відповідного недоліку.
Водночас, зазначивши наведене, суд апеляційної інстанції не надав будь-якої оцінки відповіді на 11 питання, викладеній у заключній частині висновку експерта №15474/6352/6353, складеному за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, про те, що встановлення можливості використання результатів роботи для мети, яка зазначена в договорі не входить до компетенції експерта з будівельно-технічних досліджень. До того ж, апеляційний господарський суд не зазначив, який вид (підвид) експертизи може надати відповідь на зазначене питання.
Разом з тим, апеляційний господарський суд, керуючись внутрішнім переконанням, дійшов висновку, що недоліки виконаних відповідачем ремонтних робіт за договором підряду не є істотними, з огляду на визначений позивачем недолік роботи відповідача у вигляді неправильного встановлення підрядником гідробар`єрної мембрани по обрешетуванню даху.
При цьому, суд апеляційної інстанції не навів доводів, за якими не погодився із висновком суду першої інстанції, який також став підставою для стягнення збитків, про те, що для усунення недоліків виконаних робіт позивачу необхідно буде повністю переробити виконані відповідачем роботи та замінити матеріали.
В свою чергу, даний висновок суду першої інстанції зроблено з урахуванням висновку експертів №1807-11/02-1 від 11.07.2018, яким запропоновано негайно провести наступні безвідкладні протиаварійні ремонтно-реставраційні заходи з усунення будівельних помилок, що допущені в процесі виконаного у 2016 році капітального ремонту покрівлі, а саме: - провести демонтаж покрівельного покриття даху; - виконати демонтаж раніше встановленої гідробар`ерної мембрани та замінити її на більш якісну, яка відповідає технічним вимогам та Технічному регламенту, встановленому рішенням Мінрегіону України, при її укладенні чітко дотримуватися рекомендацій встановлених технічних вимог; - демонтувати шар утеплювача та гідробар`єрну мембрану, що укладені на поверхню горищного перекриття, як такі, що лише погіршують технічний стан вказаного перекриття, а прогнозованої функції при цьому не виконують; -здійснити заходи з просушування та антисептування будівельних конструкцій даху та горищного перекриття, усунути наслідки тривалого замокання та зволожування цих конструкцій; - змонтувати нове покрівельне покриття з урахуванням вимог чинного пам`яткоохоронного законодавства України та наведених рекомендацій; - змонтувати та належним чином обладнати всі без винятку слухові вікна даху з урахуванням збереження первісного вигляду пам`ятки.
У зазначеному експертному висновку також вказано, що стан покрівлі обстежуваної пам`ятки на момент проведення обстеження є незадовільним, що межує з аварійним.
Висновок експертів №1807-11/02-1 від 11.07.2018 було подано позивачем на підтвердження своїх позовних вимог. Однак, суд апеляційної інстанції не навів мотиви відхилення даного доказу.
З огляду на викладене, Суд вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для застосування частини 3 статті 858 Цивільного кодексу України, та відповідно про відмову у позові.
Водночас, дійшовши передчасного висновку про відсутність правових підстав для застосування частини 3 статті 858 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції не надав будь-якої оцінки висновкам суду першої інстанції щодо наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення.
Допущені судом апеляційної інстанції порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України).
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно із частинами 3, 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у справі № 922/4067/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків, та в цій частині направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
6. Судові витрати
Оскільки справа передається на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не здійснюється.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер №1" задовольнити частково.
2. Скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у справі № 922/4067/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 1 271 584,42 грн, та в цій частині передати справу на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді С.В. Бакуліна
О.М. Баранець