ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/4132/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКМ-1"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 (судді: Мартюхіна Н. О. - головуючий, Гетьман Р. А., Хачатрян В. С.) у справі
за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКМ-1"
про розірвання договорів купівлі-продажу, зобов`язання повернути земельні ділянки.
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
1. У вересні 2023 року керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКМ-1" (далі - ТОВ "ФКМ-1"), в якому просить суд:
1) розірвати договір купівлі-продажу № 61/10 земельної ділянки площею 0,1779 га з земель житлової та громадської забудови, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, ріг вул. Державінської, Комінтернівський район, кадастровий номер 6310136900:01:008:0022, укладений 30.12.2010 між Харківською міською радою та ТОВ "ФКМ-1", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О. А. (далі - приватний нотаріус) та зареєстрований в реєстрі за № 1315, який зареєстрований в Харківській міській раді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 30.12.2010 за № 61/10;
2) зобов`язати ТОВ "ФКМ-1" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,1779 га, кадастровий номер 6310136900:01:008:0022, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, ріг вул. Державінської;
3) розірвати договір купівлі-продажу № 62/10 земельної ділянки площею 0,1797 га з земель житлової та громадської забудови, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, ріг вул. Державінської, Комінтернівський район, кадастровий номер 6310136900:01:008:0097, укладений 30.12.2010 між Харківською міською радою та ТОВ "ФКМ-1", посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 1316, який зареєстрований в Харківській міській раді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 30.12.2010 за № 62/10;
4) зобов`язати ТОВ "ФКМ-1" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,1797 га, кадастровий номер 6310136900:01:008:0097, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, ріг вул. Державінської;
5) розірвати договір купівлі-продажу № 64/10 земельної ділянки площею 0,0315 га з земель житлової та громадської забудови, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, ріг вул. Державінської, Комінтернівський район, кадастровий номер 6310136900:01:008:0092, укладений 30.12.2010 між Харківською міською радою та ТОВ "ФКМ-1", посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 1318, який зареєстрований в Харківській міській раді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 30.12.2010 за № 64/10;
6) зобов`язати ТОВ "ФКМ-1" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,0315 га, кадастровий номер 6310136900:01:008:0092, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, ріг вул. Державінської;
7) розірвати договір купівлі-продажу № 63/10 земельної ділянки площею 0,3602 га з земель житлової та громадської забудови, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, ріг вул. Державінської, Комінтернівський район, кадастровий номер 6310136900:01:008:0091, укладений 30.12.2010 між Харківською міською радою та ТОВ "ФКМ-1", посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 1317, який зареєстрований в Харківській міській раді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 30.12.2010 за № 63/10;
8) зобов`язати ТОВ "ФКМ-1" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,3602 га, кадастровий номер 6310136900:01:008:0091, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, ріг вул. Державінської;
9) розірвати договір купівлі-продажу № 60/10 земельної ділянки площею 4,1916 га з земель житлової та громадської забудови, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, ріг вул. Державінської, Комінтернівський район, кадастровий номер 6310136900:01:008:0090, укладений 30.12.2010 між Харківською міською радою та ТОВ "ФКМ-1", посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 1314, який зареєстрований в Харківській міській раді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 30.12.2010 за № 60/10;
10) зобов`язати ТОВ "ФКМ-1" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку загальною площею 4,1916 га, кадастровий номер 6310136900:01:008:0090, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, ріг вул. Державінської.
2. Позовні вимоги прокурора обґрунтовані істотним порушенням відповідачем умов договорів купівлі-продажу, внаслідок чого друга сторона (позивач) значною мірою позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договорів. Так, відповідно до пункту 1.2 договорів купівлі-продажу від 30.12.2010 №№ 60/10, 61/10, 62/10, 63/10, 64/10 зазначені земельні ділянки продаються для будівництва торговельно-розважального центру з офісними приміщеннями та подальшої експлуатації цього об`єкта. Пунктом 3.1.5 договорів передбачено обов`язок покупця використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням - для будівництва торговельно-розважального центру з офісними приміщеннями та подальшої експлуатації об`єкта. Строк будівництва об`єкта встановлено до 31.12.2011.
Разом з тим, ТОВ "ФКМ-1" не виконуються зобов`язання за договорами купівлі-продажу земельних ділянок від 30.12.2010 щодо здійснення будівництва торгово-розважального центру з офісними приміщеннями як це передбачено пунктом 3.1.5. цих договорів. Прокурор вважає, що невиконання відповідачем умов спірних договорів купівлі-продажу земельних ділянок в частині здійснення будівництва нерухомого майна порушує принцип раціонального використання земельної ділянки, у зв`язку з чим існують підстави для розірвання укладених договорів у судовому порядку на вимогу продавця, відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, внаслідок невиконання ТОВ "ФКМ-1" обов`язків, передбачених договорами, та повернення спірних земельних ділянок територіальній громаді міста Харкова.
3. Разом з позовною заявою прокурором було подано заяву про забезпечення позову (від 22.09.2023 вх. № 4132/23), в якій останній просить господарський суд вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення ТОВ "ФКМ-1" заборони на відчуження земельних ділянок: кадастровий номер 6310136900:01:008:0022 загальною площею 0,1779 га; кадастровий номер 6310136900:01:008:0090 площею 4,1916 га; кадастровий номер 6310136900:01:008:0091 площею 0,3602 га; кадастровий номер 6310136900:01:008:0092 площею 0,0315 га; кадастровий номер 6310136900:01:008:0097 площею 0,1797 га, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівській, ріг вул. Державінської у м. Харкові.
Заява про забезпечення позову мотивована наявністю підстав, передбачених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, шляхом встановлення відповідачу заборони на відчуження спірних земельних ділянок. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі обґрунтована тим, що відчуження ТОВ "ФКМ-1" спірних земельних ділянок унеможливить в подальшому виконання рішення суду за результатом розгляду позову про розірвання договорів купівлі-продажу, укладених між Харківською міською радою та ТОВ "ФКМ-1", та зобов`язання повернення земельних ділянок у разі задоволення позовних вимог. За твердженням прокурора, заявлені заходи забезпечення позову повністю відповідають обсягу позовної вимоги про повернення майна на користь Харківської міської територіальної громади. Крім того, заборона відчужувати земельні ділянки жодним чином не вплине на господарську діяльність відповідача, оскільки земельні ділянки надавалися у власність саме під забудову та подальшу експлуатацію ТРЦ, а тому права відповідача цим забезпеченням позову порушені не будуть. Також, за твердженням прокурора, у разі продажу відповідачем спірних земельних ділянок на нового власника вже не буде покладено обов`язок здійснити будівництво ТРЦ, для якого вони і виділялись. Зазначене унеможливить захист законних інтересів Харківської міської ради шляхом подачі нового позову на цій підставі до іншого власника та позбавить позивача ефективних способів захисту у майбутньому. Крім того, близьке розташування зони бойових дій з місцем знаходження спірних земельних ділянок може вплинути на господарську діяльність відповідача та спонукати останнього до відчуження земельних ділянок та зупинення господарської діяльності на території міста Харкова.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
4. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.09.2023 (суддя Новікова Н. А.) відмовлено у задоволенні заяви керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову.
Приймаючи зазначену ухвалу, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурор не навів фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту інтересів держави, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову, а також обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів територіальної громади, які є предметом цього спору. Зокрема, прокурор не зазначив у заяві та не надав до неї жодних доказів, які б свідчили, що відповідач вчиняє або має намір вчинити певні дії, спрямовані на відчуження спірних земельних ділянок. Посилання прокурора у поданій ним заяві про забезпечення позову на близьке розташування зони бойових дій з місцем знаходження спірних земельних ділянок, за висновком суду є лише припущенням, яке не може бути достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.09.2023 у справі № 922/4132/23 скасовано; ухвалено нове судове рішення, яким заяву прокурора про вжиття заходів забезпечення позову задоволено; вжито заходи забезпечення позову шляхом встановлення ТОВ "ФКМ-1" заборони на відчуження таких земельних ділянок:
- кадастровий номер 6310136900:01:008:0022, загальною площею 0,1779 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівській, ріг вул. Державінської у м. Харкові;
- кадастровий номер 6310136900:01:008:0090, площею 4,1916 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівській, ріг вул. Державінської у м. Харкові;
- кадастровий номер 6310136900:01:008:0091, площею 0,3602 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівській, ріг вул. Державінської у м. Харкові;
- кадастровий номер 6310136900:01:008:0092, площею 0,0315 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівській, ріг вул. Державінської у м. Харкові;
- кадастровий номер 6310136900:01:008:0097, площею 0,1797 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівській, ріг вул. Державінської у м. Харкові.
З метою обмеження можливості відчуження ТОВ "ФКМ-1" спірних земельних ділянок суд апеляційної інстанції визнав за можливе вжити заходів забезпечення позову за відсутності доведеності обставин, які б безпосередньо вказували на наявність у відповідача наміру чи вчинення ним безпосередньо дій, спрямованих на відчуження спірних земельних ділянок, адже можливі негативні наслідки від відчуження земельних ділянок відповідачем перевищують негативний вплив запроваджених обмежень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "ФКМ-1" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 у справі № 922/4132/23 скасувати, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.09.2023 залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (статей 136 139 140 ГПК України), наголошуючи на тому, що суд дійшов помилкового висновку щодо можливості застосування обраного Прокурором заходу забезпечення позову:
- незважаючи на порушення мети, принципу розумності відношення до такого заходу, його обґрунтованості та не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.08.2022 у справі № 72з-22 та від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21;
- незважаючи на наявний дефект передумови забезпечення позову - неналежного предмету позову та не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21;
- незважаючи на те, що Прокурором не надано жодних достовірних доказів на підтвердження існування загрози відчуження відповідачем земельних ділянок та не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19, від 08.09.2020 у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 № 921/40/20;
- порушивши при цьому принцип співмірності та не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 та Постанові Верховного Суду від 18.01.23 № 910/3334/22.
Скаржник також вважає, що оскаржувана постанова має бути скасована через неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 319 321 Цивільного кодексу України та принципу прав: "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet" - "ніхто не може передати іншому більше прав на річ, ніж має сам", оскільки суд дійшов помилкового висновку про зникнення обов`язку будівництва ТРЦ у разі відчуження земельних ділянок та не врахував висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20.
Узагальнені доводи інших учасників справи
8. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ФКМ-1" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 у справі № 922/4132/23 та призначено здійснити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
10. Відповідно до пункту 1.2 договорів купівлі-продажу від 30.12.2010 № 60/10, № 61/10, № 62/10, № 63/10, № 64/10 оспорювані земельні ділянки продаються для будівництва торговельно-розважального центру з офісними приміщеннями та подальшої експлуатації цього об`єкта. Пунктом 3.1.5 договорів передбачено обов`язок покупця використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням - для будівництва торговельно-розважального центру з офісними приміщеннями та подальшої експлуатації об`єкта. Зобов`язано пункт 1.2 договорів будівництво об`єкта виконати до 31.12.2011.
Разом з тим, на спірних земельних ділянках до теперішнього часу не розпочато та не виконано будівництво відповідного торговельно-розважального центру з офісними приміщеннями, для будівництва якого вони були надані.
Листом від 09.06.2023 за № 3702/0/225-23 Департаментом земельних відносин Харківської міської ради повідомлено прокуратуру про те, що до договорів купівлі-продажу землі від 30.12.2010 № 60/10, № 61/10, № 62/10, № 63/10, № 64/10 додаткові угоди не укладалися. Відповідно до інформації Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва торговельно розважального центру з офісними приміщеннями по вул. Плеханівській, ріг вул. Державінської у м. Харкові не надавались.
Згідно з інформацією Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради станом на сьогодні в реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на офіційному веб-порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, який містить відомості про документи, що дають право на виконання будівельних робіт, з травня 2011 року відсутня інформація стосовно наявності документів дозвільного та декларативного характеру щодо об`єкта будівництва по вул. Плеханівський, ріг вул. Державінської у м. Харкові.
11. ТОВ "ФКМ-1" до теперішнього часу не виконуються зобов`язання за договорами купівлі-продажу землі щодо здійснення будівництва торговельно-розважального центру з офісними приміщеннями, як це передбачено пунктами 1.2, 3.1.5 договорів від 30.12.2010 № 60/10, № 61/10, № 62/10, № 63/10, № 64/10. Поки спірні земельні ділянки перебувають у власності відповідача, Харківська міська рада не може передати її іншому добросовісному забудовнику, який зможе побудувати необхідний об`єкт нерухомості, що в умовах наявності обмежених земельних ресурсів населеного пункту порушує інтереси територіальної громади у сфері забезпечення раціонального використання та охорони земель, створення належних умов для розвитку міста.
Позиція Верховного Суду
12. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
13. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача.
14. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
15. Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 4 цієї статті заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
16. Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
17. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
18. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесеності виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи та інших осіб.
19. У разі звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (такий правовий висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19).
20. З урахуванням вимог, передбачених статтями 73 74 76 ГПК України, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет вірогідності, належності, допустимості та достовірності.
З наведеного вище вбачається, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться в прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
21. Предметом позову у цій справі є розірвання п`яти договорів купівлі-продажу від 30.12.2010 № 60/10, №61/10, №62/10, №63/10, №64/10, укладених між Харківською міською радою та ТОВ "ФКМ-1", та зобов`язання відповідача повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради спірні земельні ділянки, кадастровий номер 6310136900:01:008:0022, загальною площею 0,1779 га; кадастровий номер 6310136900:01:008:0090, площею 4,1916 га; кадастровий номер 6310136900:01:008:0091, площею 0,3602 га; кадастровий номер 6310136900:01:008:0092 площею 0,0315 га; кадастровий номер 6310136900:01:008:0097, площею 0,1797 га, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівській, ріг вул. Державінської у м. Харкові.
22. Оскільки в цій справі Прокурор звернувся до суду із вимогами немайнового характеру (про розірвання договорів купівлі-продажу, зобов`язання повернути земельні ділянки) разом із заявою про забезпечення позову, в якій останній просить господарський суд вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення ТОВ "ФКМ-1" заборони на відчуження спірних земельних ділянок, які наразі належать відповідачу на праві власності, то в цьому випадку суд апеляційної інстанцій цілком правомірно обмежився дослідженням такої підстави вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття такого заходу як встановлення відповідачу заборони на відчуження спірних земельних ділянок, які є предметом спору, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що запропонований Прокурором захід забезпечення позову є обґрунтованим, розумним, адекватним і співмірним із заявленими позовними вимогами, на забезпечення яких він вживається, оскільки в разі ймовірного вчинення ТОВ "ФКМ-1" дій з відчуження спірних земельних ділянок третім особам, унеможливлюватиметься захист або поновлення прав і законних інтересів Харківської міської ради в межах одного цього судового провадження без нових звернень позивача до суду із заявами про доповнення підстав позову, зокрема, новими обставинами, так і до суду з відповідними новими позовами.
Наведеним спростовуються доводи скаржника про неврахування судами правового висновку, викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
23. У постанові Верховного Суду від 18.08.2022 у справі № 72з-22, на яку посилається скаржник, зазначено, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь- яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
24. У постанові Верховного суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21, на яку також посилається скаржник у касаційній скарзі, викладено правову позицію: "При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу".
25. Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Подібний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.
26. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спор. Подібний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 18.01.2023 у справі № 910/3334/22, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.
27. Колегія суддів наголошує, що, встановлюючи відповідачу заборони на відчуження спірних земельних ділянок, які належать відповідачу на праві власності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про існування в такому випадку прямого зв`язку між обраним Прокурором заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги про зобов`язання повернути земельні ділянки, оскільки встановлення заборони на відчуження має стосуватися лише майна, належного до предмета спору, а спірні земельні ділянки якраз і є предметом спору, тобто тим матеріально-правовим об`єктом, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
28. Отже, висновок суду апеляційної інстанції відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18.08.2022 у справі № 72з-22 та від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21, від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 18.01.2023 у справі № 910/3334/22, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.
29. Матеріали свідчать, що право власності ТОВ "ФКМ-1" на спірні земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, які просить розірвати Прокурор у позові з похідною вимогою про повернення земельних ділянок, були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Таким чином, власник має право за своєю волею визначати фактичну та юридичну долю речі. Одним із видів визначення такої фактичної та юридичної долі речі є відчуження свого майна, тобто обставина, яка припиняє право власності у конкретного суб`єкта (власника) на об`єкт права власності.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано зазначив, що подальше можливе відчуження відповідачем спірних земельних ділянок та внесення змін до державних реєстрів щодо нового власника не тільки може утруднити виконання судового рішення, але і може позбавити ефективного механізму захисту своїх прав територіальну громаду міста Харкова, в інтересах якої прокурор звернувся з позовом до суду.
Наявність у відповідача правомочностей власника спірного майна свідчить про можливість у будь-який момент (в тому числі під час розгляду судом позову Прокурора, але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися цим майном на користь третіх осіб, що може призвести до неможливості виконання рішення в цій справі про зобов`язання повернути земельні ділянки (у разі задоволення такого позову).
За наведених умов вимога щодо обов`язкового надання позивачем доказів на підтвердження намірів відповідача про відчуження спірного майна, враховуючи наявність у нього права розпорядитися ним у будь-який момент, свідчила б про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (подібний за змістом висновок викладений, зокрема, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
30. Верховний Суд вважає необґрунтованими аргументи скаржника про те, що обраний спосіб забезпечення не тільки не сприяє уникненню труднощів при виконанні рішення суду у випадку задоволення позову, а взагалі не надає можливості виконати таке рішення, оскільки застосовані судом апеляційної інстанції заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і спрямовані на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення.
Відповідно до частини 7 статті 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Тобто, жоден учасник справи не позбавлений можливості звернутись до суду з вмотивованим клопотанням про скасування заходів забезпечення позову. Зокрема, Прокурор може звернутись до суду з клопотанням про скасування заходу забезпечення позову для виконання рішення.
31. Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм статей 136 137 140 ГПК України в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.08.2022 у справі № 72з-22 та від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21, від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19, від 08.09.2020 у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 № 921/40/20, № 381/4019/18, від 18.01.23 № 910/3334/22, оскільки в кожній з наведених скаржником справ питання забезпечення позову вирішувалося в конкретному випадку, в залежності від того з якими позовними вимогами (майнового чи немайнового характеру) звернувся позивач (чи має намір звернутися), який вид забезпечення позову він обрав, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту предмету спору, а також чи є доцільним та необхідним забезпечення позову у визначений заявником спосіб, що залежить від встановлених під час розгляду справ фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, та їх оцінки у кожному конкретному випадку в межах дискреційних повноважень судів.
При цьому відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин конкретної справи.
32. Доводи скаржника про те, що оскаржувана постанова має бути скасована через неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 319 321 Цивільного кодексу України та принципу прав: "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet" - "ніхто не може передати іншому більше прав на річ, ніж має сам", оскільки суд дійшов помилкового висновку про зникнення обов`язку будівництва ТРЦ у разі відчуження земельних ділянок та не врахував висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20, колегія суддів вважає недоречними, оскільки у справі № 911/1278/20 Велика Палата Верховного Суду мала відповісти на питання щодо визначення моменту переходу права власності на рухоме майно (транспортні засоби) від продавця до покупця за позовом про визнання права власності та зняття арешту, висновки Верховного Суду не стосувалися питання застосування заходів забезпечення позову.
33. Отже, врахувавши положення статей 136 139 140 ГПК України, надавши оцінку поданій прокурором заяві, апеляційний господарський суд встановив, що відчуження відповідачем спірних земельних ділянок протягом розгляду цієї справи унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів територіальної громади, за захистом яких Прокурор звернувся до суду та, що заявлені заходи забезпечення позову відповідають заходам забезпечення позову, встановленим у статті 137 ГПК України, предмету позову, принципам розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та будуть спрямовані на забезпечення ефективного захисту прав територіальної громади в обраний прокурором спосіб у разі задоволення цього позову. Разом з тим невжиття заявлених заходів забезпечення позову ускладнить відновлення порушених прав територіальної громади в разі задоволення позову, зокрема з урахуванням того, що очікувано виникають побоювання, що повно захистити інтереси територіальної громади в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду буде неможливо.
Апеляційний господарський суд (на відміну від суду першої інстанції) також дійшов правильного висновку, що вжиті заходи забезпечення позову жодним чином не обмежують права та законні інтереси ані відповідача, ані інших осіб, адже вони не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, мають тимчасовий характер та не позбавляють відповідача права на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджають займатися господарською діяльністю як такою взагалі, в той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критерієм розумності, обґрунтованості та адекватності.
34. У зв`язку з викладеним вище Верховний Суд дійшов висновку про те, що вжиті судом апеляційної інстанції заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а тому немає підстав для задоволення касаційної скарги.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
35. Згідно з частинами 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
36. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
37. Згідно з частиною 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
38. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку апеляційного господарського суду про наявність достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому наразі немає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваної постанови.
Розподіл судових витрат
39. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКМ-1" залишити без задоволення.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 у справі № 922/4132/23 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай