№ 922/728/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/728/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Харківської міської ради

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"

до Харківської міської ради

про стягнення коштів у розмірі 242 890,31 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (далі - ПАТ "Харківенергозбут", позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (далі - Харківська міська рада, відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про закупівлю (постачання електричної енергії споживачу) від 30.12.2022 № 1-23 у сумі 231 964, 08 грн, пені за період з 25 серпня 2023 року по 30 листопада 2023 року у сумі 9 279, 96 грн, 3% річних за період з 25 серпня 2023 року по 30 листопада 2023 року у сумі 780, 47 грн, інфляційних втрат за період з жовтня 2023 року по листопад 2023 року у сумі 865, 80 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 (суддя Аюпова Р.М.) позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Харківської міської ради на користь ПАТ "Харківенергозбут" заборгованість за спожиту електричну енергію за договором про закупівлю (постачання електричної енергії споживачу) від 30.12.2022 № 1-23 в розмірі 231 964, 08 грн; стягнуто з Харківської міської ради на користь ПАТ "Харківенергозбут" пеню за період з 25 серпня 2023 року по 30 листопада 2023 року в розмірі 9 279, 96 грн; 3 % річних за період з 25 серпня 2023 року по 30 листопада 2023 року в розмірі 780, 47 грн; інфляційні втрати за період з жовтня 2023 року по листопад 2023 року в розмірі 865, 80 грн; судовий збір в розмірі 2 914, 68 грн.

2. Стислий виклад судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 (колегія суддів у складі: Крестьяніков О.О., Мартюхіна Н.О., Пуль О.А.) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 у справі № 922/728/24.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

Харківська міська рада просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 та направити справу для продовження розгляду до Східного апеляційного господарського суду та відкриття провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Скаржник, зокрема, зазначає про те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме статтю 261 ГПК України.

5. Доводи інших учасників справи

ПАТ "Харківенергозбут" надіслало 05.09.2024 відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника, просить залишити оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін та відмовити в задоволенні касаційної скарги. ПАТ "Харківенергозбут" у своєму відзиві на касаційну скаргу зазначає, зокрема, що вказані скаржником підстави пропуску строку є виключно проблемою внутрішньої організації роботи скаржника, які не можна вважати належними доказами того, що пропуск на апеляційне оскарження відбувся з незалежних від нього причин.

6. Заяви/клопотання

Від Харківської міської ради до Верховного Суду 03.09.2024 через Електронний суд надійшла заява про зупинення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024.

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Ураховуючи, що ГПК України не містить приписів щодо строків розгляду клопотання про зупинення виконання судового рішення, беручи до уваги дату надходження матеріалів справи до Верховного Суду (25.09.2024), а також можливість учасників справи подати відзиви на касаційну скаргу та/або письмові пояснення та/або заперечення, колегія суддів доходить висновку, що клопотання розглянуто з дотриманням розумних строків.

Від ПАТ "Харківенергозбут" до Верховного Суду 11.09.2024 через Електронний суд надійшли заперечення на заяву про зупинення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024.

Згідно з частиною першою статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Отже стаття 332 ГПК України передбачає можливість зупинення виконання (дії) не будь-якого рішення суду, а лише того, що оскаржується.

Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання з огляду на те, що відповідно до частини першої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Верховний Суд зауважує, що предметом касаційного оскарження у цій справі є ухвала Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 у справі № 922/728/24.

Верховний Суд виходить з того, що рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 не є предметом касаційного оскарження у цій справі, а тому в силу приписів статті 332 ГПК України не є таким, що оскаржується, і його виконання не може бути зупинене в порядку цієї статті.

Враховуючи вище викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Харківської міської ради про зупинення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.08.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради в порядку письмового провадження; витребувано матеріали справи № 922/728/24 Господарського суду Харківської області. Згідно з інформацією автоматизованої бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" матеріали справи № 922/728/24 надійшли до Верховного Суду 25.09.2024, у зв`язку з чим справу розглянуто у розумні строки після надходження матеріалів справи на запит до суду касаційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, з`ясуванню підлягає питання щодо наявності чи відсутності поважних причин пропуску встановленого законодавством строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду та правомірності застосування судом апеляційної інстанції зазначеної процесуальної норми.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п.40, 41, від 03.04.2008).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви № 17160/06 та N 35548/06, п. 34, від 20.06.2011).

Згідно з частиною першою статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України (частина третя статті 256 ГПК України).

За змістом статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Положення ГПК України не визначають вичерпного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Отже, строк на апеляційне оскарження може бути поновлений за обґрунтованою заявою учасника провадження і лише з поважних причин, визнаних такими судом. У кожному конкретному випадку суд встановлює на підставі належних, допустимих та достовірних доказів поважність причин пропуску скаржником строку та ухвалює рішення щодо його поновлення чи відмову у його поновленні. Таким чином, саме на скаржника покладено обов`язок довести суду наявність поважних причин пропуску строку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, зокрема, в ухвалі про залишення без руху апеляційної скарги відповідача, рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 у справі №922/728/24 доставлено до електронного кабінету Харківської міської ради 08.05.2024 о 23:44 год. З огляду на положення частин шостої та сьомої статті 242 ГПК України, судове рішення вважається врученим відповідачу 09.05.2024. Таким чином, відповідно до положень статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду мала бути подана до 29.05.2024. Проте, з апеляційною скаргою до суду Харківська міська рада звернулася лише 02.07.2024, тобто з істотним пропуском встановленого строку на апеляційне оскарження.

Крім того, суд зазначив, що введення в країні воєнного стану суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів влади. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

При цьому, відсутність електроенергії та відсутність інтернет зв`язку не можуть бути основною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки вони не мають постійного та безперервного характеру, а тому не доводять фактичну неможливість подання апеляційної скарги в строк, передбачений статті 256 ГПК України.

Вказані відповідачем обставини внутрішньої організації роботи працівників (скорочення чисельності працівників відповідача, навантаження представників відповідача по судових справах) не є виключними за своїм характером, та такими, що об`єктивно доводять неможливість своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою у визначений законом строк.

Отже, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем підстави пропуску строку для подання апеляційної скарги не можуть бути визнані поважними.

Окрім того, апеляційним господарським судом було встановлено, що до апеляційної скарги заявником не були додані докази на підтвердження повноважень самопредставництва.

З огляду на вказане, апеляційну скаргу Харківської міської ради залишено без руху; встановлено Харківській міській раді десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом надання їй можливості звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строків на апеляційне оскарження, вказавши інші підстави для поновлення строку, а також надання доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу; попереджено, що наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, передбачені статтями 174 260 261 ГПК України.

16.07.2024 від Харківської міської ради надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази на підтвердження повноважень представника на подання апеляційної скарги. Також у заяві про усунення недоліків міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження заявник апеляційної скарги посилається, зокрема, на обставини блекауту в період березень - травень 2024 року, а в подальшому постійні тривалі відключення електроенергії та відсутність інтернет зв`язку в місті, які вплинули на функціонування інформаційних систем Харківської міської ради та її виконавчих органів, в тому числі електронного документообігу міської ради, електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), повноцінного доступу до них, обробки даних. Як стверджує відповідач, саме через порушення функціонування інформаційних систем в період блекауту судові документи у справі №922/728/24 (та в інших справах в цей період) не були отримані та зареєстровані міською радою належним чином та направлені до належного виконавця. Ці обставини не залежали від волі відповідача, вплинули на обізнаність та можливість представництва інтересів міської ради у цій справі в період блекауту, постійного відключення електроенергії, відсутності інтернету з 11.03.2024 відкриття провадження у справі до 08.05.2024 - прийняття судового рішення, що і стало причиною пропуску строку апеляційного оскарження. Вказаними обставинами, відповідач також пояснює не забезпечення подання відзиву та доказів у справі до суду першої інстанції, відслідковування стану та результату розгляду справи, ознайомлення з текстом судового рішення. В подальшому відновлення роботи системи, за його твердженням, зумовило накопичення великої кількості сповіщень, що об`єктивно унеможливлювало їх оперативне опрацювання та створювало істотні труднощі для своєчасного вчинення процесуальних дій та в деяких випадках призвело до пропуску процесуальних строків, в тому числі строків апеляційного оскарження.

Вищевказані обставини, за твердженням відповідача, підтверджують необізнаність Харківської міської ради про розгляд справи №922/728/24 Господарським судом Харківської області з самого початку та прийняте 08.05.2024 судове рішення, що унеможливило подання апеляційної скарги у встановлені строки.

Як стверджує відповідач, про існування вказаного судового рішення Харківській міській раді стало відомо після заблокування рахунків Харківської міської ради та звернення стягнення заборгованості на користь ПАТ "Харківенергозбут". В ході з`ясування причин міська рада за номером справи №922/728/24 ознайомилась з текстом рішення суду, що оскаржується; юридичним департаментом невідкладно здійснено запити до виконавчих органів міської ради стосовно предмету спору, підстав для здійснення апеляційного оскарження судового рішення. Опрацювання матеріалів та підготовка апеляційної скарги відповідно до статті 258 ГПК України зайняли певний час. Крім того, відповідач акцентує увагу, що зменшення чисельності співробітників юридичного департаменту міської ради, додатково суттєво уповільнюють роботу та не дають можливості працювати у звичайному повноцінному режимі та забезпечити подачу апеляційної скарги в межах процесуальних строків.

Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в обґрунтування причин пропуску строку на подання апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, зокрема, що заявник не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих заходів, які б об`єктивно вказували на наявність непереборних обставин, що заважали йому вчасно підготувати та подати апеляційну скаргу. При цьому, відповідач у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке міститься у заяві про усунення недоліків посилається фактично на ті самі обставини (блекаут, відсутність електроенергії, інтернет зв`язку, що вплинуло на функціонування інформаційних систем, зменшення чисельності співробітників юридичного департаменту), які були викладені в апеляційній скарзі і яким вже надано оцінку судом апеляційної інстанції в ухвалі про залишення її без руху.

Суд апеляційної інстанції зазначив, зокрема й таке:

- введення в країні воєнного стану суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів влади. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку;

- посилання заявника лише на загальновідомі обставини довготривалого відключення електроенергії та відсутність інтернету, не можуть бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги без надання відповідних доказів того, як саме ці обставини вплинули на роботу відповідача та обумовили пропуск строку на подання апеляційної скарги;

- відсутність електроенергії та відсутність інтернет зв`язку не можуть бути основною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки вони не мають постійного та безперервного характеру, а тому не доводять фактичну неможливість подання апеляційної скарги в строк, передбачений статтею 256 ГПК України;

- виникнення організаційних складнощів у вигляді скорочення чисельності працівників відповідача є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

- відповідачем не доведено ні обставини скорочення чисельності працівників юридичного департаменту відповідача, ні порушення функціонування інформаційних систем Харківської міської ради, як і того, що ці обставини вплинули на строки звернення з апеляційною скаргою.

- відповідачем не наведено обставини, які зумовлені та пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, що не залежали від волі особи та унеможливили своєчасне, у встановлений процесуальним законом строк, подання апеляційної скарги та не додано жодних належних доказів на підтвердження наявності непереборних обставин, які у взаємозв`язку з тривалим відключенням електроенергії та скороченням працівників відділу перешкоджали йому звернутись до суду з апеляційною скаргою у строк, установлений ГПК України.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо відмови у відкритті провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 у справі з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України.

Врахувавши встановлені у справі обставини та доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, діяв відповідно до вимог ГПК України та у межах повноважень, передбачених процесуальним законом, з огляду на таке.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку, в розумінні статті 86 ГПК України, вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню із скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Звернення з апеляційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений в апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Пропуск процесуального строку - є юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є змагальність сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з вимогами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів також наголошує, що вирішення питання про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Верховний Суд також звертає увагу, що суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Саме лише посилання заявника у клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку на введення воєнного стану на території України, оголошення "повітряної тривоги", блекаут, відсутність електроенергії, скорочення чисельності працівників не є безумовним доказом наявності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи вищевикладене, як органи державної влади, що утримуються за рахунок державного бюджету, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлено законом у рівні умови, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу може призвести до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Пунктом 4 частиною першою статті 261 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, суд апеляційної інстанції мав передбачені процесуальним законодавством підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження у порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України дійшла висновку, що ухвала Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі прийнята відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм процесуального права і підстави для її зміни або скасування відсутні.

Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не отримали підтвердження під час касаційного перегляду судового рішення та не можуть бути підставою для скасування ухвали апеляційного господарського суду.

За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно застосував пункт 4 частини першої статті 261 ГПК України, оскільки відповідач не довів існування поважних причин, що зумовили пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та об`єктивно свідчили би про неможливість своєчасного звернення з апеляційною скаргою.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням наведених у цій постанові міркувань, беруться до уваги Верховним Судом.

Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії", заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2020 №4241/03, §54, ЄСПЛ) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують того, що ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм процесуального права, а отже підстав для її зміни чи скасування немає.

10. Судові витрати

Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі № 922/728/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова