№ 922/739/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 922/739/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - 1 - Гімонової К.Е.,

- 2 - не з`явився,

- 3 - не з`явився,

- 4 - не з`явився,

- 5 - не з`явився,

- 6 - не з`явився,

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Сервіс"

на рішення Господарського суду Харківської області

(головуючий - Добреля Н.С., судді - Лавренюк Т.А., Новікова Н.А.)

від 13.09.2021

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Білоусова Я.О., судді - Тарасова І.В., Фоміна В.О.)

від 10.02.2022,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Сервіс"

до 1) Приватного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Зодчі-7",

3) Товариства з обмеженою відповідальністю СП "Агро-Дарина",

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона "Спецмонтажналадка",

5) Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Контракт-Проект",

6) Фізичної особи-підприємця Оттича Ігоря Михайловича,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради,

про стягнення 19 498 074,48 грн збитків,

В С Т А Н О В И В:

у березні 2021 року ТОВ "Інвест Фінанс Сервіс" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про солідарне стягнення з ПрАТ "Карлівський машинобудівний завод", ТОВ Будівельна компанія "Зодчі-7", ТОВ СП "Агро-Дарина", ТОВ "Пересувна механізована колона "Спецмонтажналадка", ТОВ фірма "Контракт-Проект" та ФОП Оттич І.М. збитків в розмірі 19 498 074,48 грн.

Підставою для звернення позивача до суду з позовом стали дії відповідачів щодо порушення технологічних вимог при виготовленні, монтажі силосів зерноочисного-сушильного комплексу в с. Нижня Сироватка Сумського району Сумської області, внаслідок чого відбувся розрив силосів моделі СМВУ.275.17.В12.А.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.09.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2022, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовані тим, що позивачем не доведено усіх складових цивільного праворушення для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

У червні 2022 року ТОВ "Інвест Фінанс Сервіс" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. Стверджує, що судами порушено статтю 86, частину 5 статті 236, частину 4 статті 238, статті 281 282 ГПК України щодо обсягу наведення судами мотивів урахування чи відхилення аргументів учасників справи;

- статті 2 7 13 14 73 74 76 86 99 101 104 236 238 282 ГПК України, статті 55 129 Конституції України, статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 59 Закону № 2210, відповідно до яких суди зобов`язані досліджувати та надавати оцінку усім наданим сторонами доказам;

- статті 236 238 281 282 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок недослідження судами наданих сторонами доказів та заяв по суті справи (місцевий суд протиправно відмовив у призначенні судової експертизи за наявності заяви позивача про це, а апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги виконану на замовлення позивача експертизу).

Також скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано статтю 269 ГПК України без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17.

У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Карлівський машинобудівний завод" вважає рішення Господарського суду Харківської області та постанову Східного апеляційного господарського суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін.

10.08.2022 до Верховного Суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що представник позивача адвокат Драчук І.Я. не може з`явитись у судове засідання 10.08.2022 у Верховний Суд у зв`язку з захворюванням на гостре респіраторне захворювання COVID-19.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з такої, зокрема, підстави: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Отже, якщо сторона має намір взяти участь у судовому засіданні, але не має можливості взяти участь у першому засіданні, він має повідомити суд про причини неявки. У випадку визнання таких причин поважними суд може відкласти розгляд справи.

Позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду. Враховуючи те, що суду не надано доказів захворювання представника позивача адвоката Драчука І.Я., а ТОВ "Інвест Фінанс Сервіс" не було позбавлене можливості забезпечити участь в цьому судовому засіданні іншого свого представника відповідно до вимог ст. 56 ГПК України, то підстави для визнання причин неявки представника ТОВ «Інвест Фінанс Сервіс» в судове засідання Верховного Суду 10.08.2022 поважними та відкладення розгляду справи з цієї причини відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача-1, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень (п. п. 1 та 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як зазначає позивач, 26.04.2017 між ТОВ "ТД "Аліанс-Мєдіа" (іпотекодавець) та ТОВ "Інвест Фінанс Сервіс" (іпотекодержатель) укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно з яким іпотекодавець передає, а іпотекодержатель набуває право власності на належне іпотекодавцю нерухоме майно, а саме: виробничу базу, яка знаходиться за адресою: Сумська область, Сумський район, село Нижня Сироватка, вул. Сумська, буд. 41.

У п. 4 договору наведено опис майна та наявних на ньому об`єктів.

31.07.2017 між ТОВ "Інвест Фінанс Сервіс" як орендарем та Нижньосироватською сільською радою як орендодавцем було укладено договір оренди землі, згідно з яким орендодавець на підставі рішення 7 сесії 7 скликання Нижньосироватської сільської ради надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка розташована в с. Нижня Сироватка, вул. Сумська, 41 Сумського району Сумської області на території Нижньосироватської сільської ради.

Згідно з умовами договору оренди землі орендарю передається земельна ділянка комунальної власності загальною площею 2,8010 га для експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд переробної, машинобудівної та іншої промисловості. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, які належать орендарю на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.04.20217 № 167.

На виконання умов договору оренди землі між позивачем та Нижньосироватською сільською радою було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

16.10.2018 на території зерноочисного сушильного комплексу за адресою: с. Нижня Сироватка, вул. Сумська, 41 Сумського району Сумської області під час експлуатації відбувся розрив силосів моделі СМВУ.275.17.В12.А.

Обстеженням технічного стану конструкцій силосу № 7 зерноочисного-сушильного комплексу в с. Нижня Сироватка, 41 Сумського району Сумської області (технічне обстеження ОБ-28-18) встановлено його непридатність до подальшої експлуатації.

Обстеженням технічного стану конструкцій силосу № 8 зерноочисного-сушильного комплексу в с. Нижня Сироватка, 41 Сумського району Сумської області (технічне обстеження ОБ-27-18) встановлено його аварійний стан.

Обстеженням технічного стану конструкцій силосу № 9 зерноочисного-сушильного комплексу в с. Нижня Сироватка, 41 Сумського району Сумської області (технічне обстеження ОБ-29-18) встановлено його аварійний стан.

Обставини руйнації силосів, які, на думку позивача, сталися внаслідок дій відповідачів щодо порушення інструкцій та технологічних вимог щодо виготовлення, монтажу силосів, стали підставою для звернення ТОВ «Інвест Фінанс Сервіс» як власника силосів до суду з позовом у справі про стягнення збитків з відповідачів, якими, за твердженням позивача, виконувалися роботи щодо проектування, виробництва, монтажу силосів, а також здійснювався авторський та технічний нагляд їх будівництва.

За твердженнями позивача, руйнація силосів сталася з вини:

- генерального проектувальника - ТОВ фірма «Контракт-проект», який допустив помилки в розрахунках проекту силосів, що призвело до його руйнування при експлуатації;

- виробника силосів - ПрАТ «Карлівський машинобудівний комбінат», який неякісно виготовив комплектуючі до силосів;

- монтажних організацій: ТОВ БК «Зодчі-7», ТОВ СП «Агро-Дарина», ПрАТ «Карлівський машинобудівний комбінат», ТОВ ПМК «Спецмонтажналадка», які допустили неякісне збирання конструкцій силосів;

- осіб, що здійснювали авторський та технічний нагляд при здійсненні монтажу (збирання) силосів - ТОВ фірма «Контракт-проект» та ФОП Оттич І.М.

З постановлених у справі рішень вбачається детальне дослідження судами зібраних у справі доказів та аргументації сторін щодо обставин будівництва зерноочисно-сушильного комплексу в с. Нижня Сироватка, 41, Сумського району Сумської області, його ушкодження.

Господарськими судами встановлено, що 24.03.2010 між ТОВ СП «Агро-Дарина» та ТОВ «ТД «Аліанс-Медіа» було укладено договір поставки продукції №31/10, згідно з яким постачальник (ТОВ СП «Агро-Дарина») прийняв на себе зобов`язання виготовити та відвантажити (передати у власність) продукцію, що зазначена у специфікаціях до договору.

ТОВ СП «Агро-Дарина» в повному обсязі виконало свої зобов`язання за договором №31/10 від 24.03.2010 та своєчасно здійснило поставку обладнання, а ТОВ «ТД «Аліанс-Медіа» в повному обсязі здійснило розрахунки за договором, на підтвердження чого надано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.10.2010 по 30.09.2010 та акт взаємних розрахунків за період з 01.01.2010 по 30.06.2010.

02.07.2010 між ТОВ «ТД «Аліанс-Медіа» (замовник), ТОВ БК «Зодчі-7» (генпідрядник) та ТОВ СП «Агро-Дарина» (субпідрядник) було укладено договір генерального підряду 82/10 на монтаж обладнання та пусконалагоджувальні роботи, згідно з яким предметом договору є монтаж обладнання та металоконструкцій на об`єкті: зерноочисний-сушильний комплекс в с. Нижня Сироватка, Сумська область, Сумський район.

Відповідно до п. 1.2 договору підрядник доручив, а субпідрядник прийняв на себе зобов`язання у встановлені договором строки, на власний ризик, власними силами виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи, що зазначені у додатках до договору (кошторисах на виконання робіт), включаючи роботи, які можуть бути необхідні додатково. Склад та об`єм робіт можуть бути переглянуті у процесі виконання робіт за договором. У такому випадку зміни та доповнення до договору погоджуються сторонами в установленому порядку.

Згідно з п. 9.1 договору здавання-приймання робіт здійснюється шляхом підписання сторонами акту здавання-приймання виконаних робіт (форма КБ-2), акту виконання пусконалагоджувальних робіт у відповідності з графіком виконання робіт та про вартість робіт (форма КБ-3).

ТОВ СП «Агро-Дарина» здійснило монтаж трьох силосів СМВУ 275.17.В12 (п. 20 специфікації), а також двох силосів С7К450 з конусним днищем (п. 7 специфікації).

24.03.2010 між ТОВ «ТД «Аліанс-Медіа» (замовником) та ТОВ фірма «Контракт-проект» (виконавцем) було підписано контракт №01-10, згідно з яким замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов`язання своїми силами та засобами виготовити проектні роботи: робочий проект зерноочищувального-сушильного комплексу в с. Нижня Сироватка Сумського району Сумської області.

19.08.2010 на виконання контракту №01-10 між замовником ТОВ «ТД «Аліанс-Медіа» та виконавцем ТОВ фірма «Контракт-проект» підписано акт здавання-приймання виконаних робіт за контрактом № 01-10.

Відповідно до специфікації, що виготовлена ТОВ фірма «Контракт-проект», силоси для сухого зерна з аероднищем на 10 тис. тон (СМВУ 275.17.В.12) у кількості 3 шт. виготовляє ПрАТ "Карлівський машинобудівний завод".

У паспорті силосу СМВУ 20882249.001.ПС зазначено, що виробником силосу є ПрАТ «Карлівський машинобудівний завод».

Як вбачається з Інструкції з монтажу силосів СМВУ, що затверджена директором ПрАТ «Карлівський машинобудівний завод», розробником конструкції силосів є підприємство «ПроектКонтракСервіс».

У паспорті силосу у розділі «Гарантії постачальника» зазначено, що монтаж силосу здійснюється у відповідності з Інструкцією під наглядом спеціаліста, представника організації розробника силосу, тобто підприємством «ПроектКонтракСервіс».

09.06.2010 між ТОВ «ТД «Аліанс-Медіа» та ТОВ фірма «Контракт-проект» було укладено договір № 01-10/АН на виконання авторського нагляду за будівництвом об`єкту, згідно з яким ТОВ фірма «Контракт-проект» прийняло на себе зобов`язання здійснювати авторський нагляд за ходом будівельних робіт об`єкту замовника, а саме: реконструкція зерноочищувально-сушильного комплексу в с. Нижня Сироватка Сумського району Сумської області, а ТОВ «ТД «Аліанс-Медіа» прийняло на себе зобов`язання оплатити надані виконавцем послуги у розмірі та в порядку, що зазначені в договорі.

Пунктом 1.2 договору № 01-10/АН від 09.06.2010 передбачено, що виконавець здійснює авторський нагляд об`єкта у відповідності до вимог, що викладені в діючому законодавстві (Закон України «Про архітектурну діяльність», ДБН А.2.2-4-2003 «Положення про авторський нагляд за будівництвом будинків і споруд») та у даному договорі.

Зобов`язання сторін за договором № 01-10/АН від 09.06.2010 виконані в повному обсязі, на підтвердження чого надало акт №1 від 10.12.2010 здавання-приймання виконаних робіт за договором №01-10/АН від 09.06.2010.

Докази здійснення ФОП Оттич І.М. технічного нагляду за виконанням будівельних робіт зерноочищувально-сушильного комплексу в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до наданої позивачем копії договору підряду, підписаного між ТОВ «ТД «Аліанс-Медіа» та ЗАТ «ПМК «Спецмонтажналадка», договір не стосується проектування, будівництва і збирання силосів. Предмет договору - роботи з газозабезпечення зерносушок ЗШ-1500.

Договір субпідряду від 01.08.2010, підписаний між ТОВ «ТД «Альянс-Медіа», ТОВ БК «Зодчі-7» та ЗАТ «ПМК «Спецмонтажналадка» не стосується проектування, будівництва і збирання силосів. Предмет договору - монтаж системи водогону, пожежогасіння на зерноочищувально-сушильному комплексі.

На підтвердження обставин руйнації силосів та вини у цьому відповідачів позивачем до суду надано копію звіту Сумського державного університету про науково-дослідну роботу "Моделювання руйнівного навантаження металевого силосу СМВУ 275.17.В12" від 20.12.2018, у якому зазначено, що:

- збирання конструкції виконано хибно: відсутність передування гофрованих листів з різних боків при з`єднуванні призводить до зниження практичної здатності до передачі зусилля зсуву в 2,23 рази через зменшення кількості поверхонь та послаблення структури сполучення елементів контакту. Це спричиняє перевищення граничних колових зусиль в усіх розглянутих випадках навантаження і має призводити до руйнування болтових з`єднань конструкції в області перевищення у 2-му та 3-му ярусах;

- наслідком є складений обмежений (стиснений) контакт тіл болтів та прилягаючих хвиль гофрів металевих оболонок, що призводить до вибирання робочих зазорів через проковзування у з`єднанні. Це в свою чергу суттєво збільшує нелінійні деформації оболонки силосу через нерівномірність розподілу областей, що ковзають, - конструкція «грає» і створюються перенапружені взаємно скомпенсовані області;

- великі колові переміщення, що зазнає конструкція під час експлуатації, погіршують роботу конструкції з точки зору малоциклової міцності - створюються передумови для росту тріщин від втоми. Зони особливого ризику, джерело цих переміщень - пластично деформовані перенапружені області болтового з`єднання і особливо з боку приєднаних споруд, що працюють в умовах вібрації;

- асиметричність навантаження підвищує навантаженість кожного елемента споруди при номінальному зниженні вмістимості зернової маси. Так очікуване перевантаження гофрованої металевої оболонки може сягати 8,4% при асиметричному навантаженні порівняно з симетричним - слід розвантажувати через усі розгрузні люки тільки при значному попередньому розвантаженні через центральний. Руйнування відбулося в області, що відповідає максимальному тиску зернової маси ІІ-го варіанту навантаження силосу;

- вплив можливої просадки фундаменту подібним до асиметрії навантаження і погіршує роботу конструкції;

- підняття пристінкової висоти зернової маси навіть при симетричному способі навантаження на 16,5% призводить до підвищення, максимальних еквівалентних напружень до 15,2 %;

- рекомендовано складання конструкції оболонки силосу зі збереженням пар тертя (за монтажною документацією) та розвантаження за симетричною схемою через центральний розгрузний люк якомога повніше.

Позивачем також було надано копію висновку експертно-економічного дослідження №177/19 від 07.10.2019 відповідно до якого, в об`ємі наданих документів підтверджується збиток завданий ТОВ «Інвест Фінанс Сервіс» в розмірі 20 333 885,23 грн, з яких витрати на відновлення силосів №7, №8, демонтаж силосу №9, заходи зі збереження зерна поклажодавців за період з листопада 2018 року по липень 2019 року складають 11 091 934,81 грн; вартість комплекту обладнання силосу моделі СМВУ.275.17.В12А та витрат на здійснення будівельно-монтажних робіт - 8 406 139,67 грн; недоотриманий дохід (упущена вигода) ТОВ «Аліанс-Медіа ЛТД» внаслідок руйнування силосу №9 складає 835 810,75 грн.

Суди відхилили висновок експертно-економічного дослідження №177/19 від 07.10.2019 науково-дослідницького центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, висновок Центру судової експертизи експертних досліджень № 001-КВВ/21 від 06.08.2021, оскільки у висновку експертно-економічного дослідження №177/19 від 07.10.2019 відсутнє застереження, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок (ч. 7 ст. 98 ГПК України) та не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду (ч. 5 ст. 101 ГПК України).

Зі змісту висновку Центру судової експертизи експертних досліджень № 001-КВВ/21 від 06.08.2021 судами встановлено, що інформація про конструкції силосів взята експертом Контимировою В.В. із обстежень технічного стану конструкцій силосів, які були проведені у 2018 році на замовлення позивача експертом Піталенко В.В. Експерт надав свої відповіді по суті експертного дослідження виключно на підставі наданих позивачем документів, без проведення безпосереднього дослідження об`єкту експертизи - конструкцій силосів. Експертиза була проведена без залучення інших осіб (відповідачів).

На підтвердження спричинення збитків позивачем до матеріалів справи, окрім копій звіту про науково-дослідну роботу моделювання руйнівного навантаження силосу СМВУ 275 17 В12 від 2018 року, висновку експертно-економічного дослідження №177/19 від 07.10.2019 також надано такі документи (у копіях): договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.04.2017; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; договір оренди землі від З1.07.2017 з актом про передачу та прийом земельної ділянки; акт готовності об`єкта до експлуатації; договір підряду між ТОВ «ТД «Аліанс-Медіа» та ЗАТ «ПМК «Спецмонтажналадка»; паспорт силосу СМВУ 20882249.001.ПС; інструкцію з монтажу силосу типу СМВУ, обстеження технічного стану конструкцій силосу №8 зерноочисно-сушильного комплексу ОБ-27-18 від 2018 року; обстеження технічного стану конструкцій силосу №7 зерноочисно-сушильного комплексу ОБ-28-18 від 2018 року; обстеження технічного стану конструкцій силосу №9 зерноочисно-сушильного комплексу ОБ-29-18 від 2018 року; договір субпідряду від 01.08.2010.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.05.2021 витребувано у ТОВ "Інвест Фінанс Сервіс" оригінали наведених вище документів для огляду в судовому засіданні 05.06.2021.

Зі змісту протоколу судового засідання від 02.06.2021 вбачається, що позивачем було надано частину оригіналів документів, витребуваних судом, а саме:

- договір оренди землі від З1.07.2017,

- обстеження технічного стану конструкцій силосу №8 зерноочисно-сушильного комплексу в с. Нижня Сироватка, 41, Сумського району Сумської області, ОБ-27-18 від 2018 року,

- обстеження технічного стану конструкцій силосу №7 зерноочисно-сушильного комплексу в с. Нижня Сироватка. 41, Сумського району Сумської області, ОБ-28-18 від 2018 року,

- обстеження технічного стану конструкцій силосу №9 зерноочисно-сушильного комплексу в с. Нижня Сироватка, 41, Сумського району Сумської області, ОБ-29-18 від 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.06.2022 за клопотанням позивача продовжено строк на подання оригіналів документів до 09.06.2021.

Проте, у встановлені судом строки, оригінали інших документів, витребуваних судом, позивачем надано не було.

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Частиною 6 ст. 91 ГПК України унормовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

За таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій, керуючись ст. 91 ГПК України, при вирішенні спору не взяли до уваги надані позивачем копії документів, оригінали яких не були надані до суду.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного з вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи на підставі доказів у порядку статті 86 ГПК України.

Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Отже, в силу ст. 74 ГПК України твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема, в контексті наявності самого факту понесення ним збитків як такого та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку між такою поведінкою та заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягала доведенню позивачем перед судом. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Виходячи з власної оцінки зібраних у справі доказів та у зв`язку з відхиленням судами частини наданих позивачем документів у копіях, зокрема висновків експертів про обставини та причини руйнації силосів, визначення розміру збитків (висновки Центру судової експертизи експертних досліджень № 001-КВВ/21 від 06.08.2021 та експертно-економічного дослідження №177/19 від 07.10.2019) господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено всіх необхідних складових цивільного правопорушення, наявність яких є необхідною для настання такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Інших доказів на підтвердження збитків, а саме: доказів витрат на відновлення силосів №7, №8, демонтаж силосу №9, заходів зі збереження зерна поклажодавців за період з листопада 2018 року по липень 2019 року (договорів, доказів виконаних робіт/ наданих послуг, здійсненої оплати за цими договорами тощо) позивачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до частини 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Окремо необхідно зазначити, що позивач (ТОВ "Інвест Фінанс Сервіс") звернувся до суду з вимогами про стягнення збитків, посилаючись на обставини набуття ним у власність виробничої бази, яка знаходиться за адресою: Сумська область, Сумський район, село Нижня Сироватка, вул. Сумська, буд. 41 (іпотекодержатель) на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.04.2017 між ТОВ "ТД "Аліанс-Мєдіа" (іпотекодавець) та ТОВ "Інвест Фінанс Сервіс" (іпотекодержатель).

Але, позивачем не надані будь-які докази, які б свідчили про те, що між позивачем та відповідачами існували договірні відносини щодо поставки та монтажу пошкоджених силосів № 7, 8 та 9, і що відповідачі не виконали або неналежним чином виконали взяті на себе зобов`язання перед позивачем.

Стверджуючи, що ТОВ "Інвест Фінанс Сервіс" є власником виробничої бази, яка знаходиться за адресою: Сумська область, Сумський район, село Нижня Сироватка, вул. Сумська, буд. 41, частина якої (силоси) була зруйнована, позивач надав до суду копію витягу з реєстру прав на нерухоме майно від 02.03.2021, відповідно до якого власником виробничої бази і орендарем земельної ділянки за адресою с. Нижня Сироватка, вул. Сумська, буд. 41 є не позивач, а третя особа - ТОВ «Рента млин» (код ЄДРПОУ 43579743).

Тобто ТОВ "Інвест Фінанс Сервіс" не доведено, що на момент подання позову та прийняття рішень у справі позивач взагалі був власником пошкоджених силосів та має право заявляти вимоги про відшкодування збитків.

З огляду на вищевикладене, господарські суді дійшли заснованого на законі висновку, що позивачем не доведено факт завдання йому збитків, їх розмір, протиправний характер поведінки відповідачів і причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідачів і шкідливими наслідками.

У касаційній скарзі позивач вказує, що апеляційний суд в порушення вимог процесуального закону безпідставно не прийняв до уваги висновок експерта Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України №195/21 від 18.10.2021.

Згідно з нормами частин першої та третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Відповідний висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/24991/15, від 11.06.2019 у справі №906/353/17, від 05.12.2018 у справі № 910/7190/18, від 08.09.2020 у справі №927/761/19, від 21.06.2018 у справі № 906/612/17, від 03.11.2021 у справі №915/951/20.

Водночас, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 ГПК України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Наведений висновок послідовно викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 21.01.2021 у справі № 908/3359/19, від 03.11.2021 у справі № 915/951/20.

Таким чином, відсутність існування висновку експерта Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України №195/21 від 18.10.2021 станом на момент прийняття рішення господарським судом першої інстанції (13.09.2021) виключає прийняття апеляційним судом вказаного доказу, у зв`язку з чим відповідні доводи скаржника є безпідставними.

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 щодо застосування статті 269 ГПК України також є безпідставними, оскільки Верховний Суд у наведених постановах не викладав висновок про можливість прийняття апеляційним судом на стадії апеляційного розгляду нових доказів, які не існували на момент прийняття рішення господарським судом першої інстанції.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до ст. 300 ГПК України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, що стали підставою для відмови у задоволенні позову.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Сервіс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 13.09.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2022 у справі № 922/739/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді С. Бакуліна

О. Кролевець