ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/829/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульський Г. М. головуючий, Краснов Є. В., Рогач Л. І.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційні скарги Акціонерного товариства ?Оператор газорозподільної системи ?Харківгаз?
на постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 (колегія суддів у складі: Терещенко А. І. головуючий, Тихий П. В., Плахов П. В.)
за скаргою Акціонерного товариства ?Оператор газорозподільної системи ?Харківгаз?
на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Акціонерного товариства ?Оператор газорозподільної системи ?Харківгаз?
про стягнення суми,
ВСТАНОВИВ:
1.Обставини справи
1.1.Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.09.2022 відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Акціонерного товариства ?Оператор газорозподільної системи ?Харківгаз? про стягнення 343 317,20 грн.
1.2.Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
1.3.На виконання наведеної постанови суду апеляційної інстанції видано відповідні накази.
1.4.Акціонерне товариство ?Оператор газорозподільної системи ?Харківгаз? (далі боржник) подало до суду скарги (вх. № 31442/24, № 31443/24) на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича (далі приватний виконавець) щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 04.12.2024 № № 76706836, 76705736.
1.5.Скаргу обґрунтовано, зокрема, тим, що АТ ?Харківгаз? є юридичною особою, частка держави у статутному капіталі якого перевищує 25 відсотків (керуючий рахунками в цінних паперах Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі АРМА), управитель від АРМА АТ ?ДАТ ?Чорноморнафтогаз?), а тому з урахуванням приписів частини другої статті 5 Закону України ?Про виконавче провадження? дії приватного виконавця щодо прийняття до виконання заяв стягувача та винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 04.12.2024 № № 76706836, 76705736 (далі - постанови) є противоправними та незаконними, у зв`язку із чим підлягають скасуванню.
2.Короткий зміст судових рішень
2.1.Ухвалами Господарського суду Харківської області від 09.01.2025 (суддя Кухар Н. М.), скарги боржника на дії приватного виконавця задоволено; визнано неправомірними дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчих проваджень № 76706836, № 76705736; визнано протиправними та скасовано постанови.
2.2.Судові рішення, з урахуванням постанови Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 903/62/23 мотивовані тим, що під час здійснення процедури управління активами повноваження власника реалізуються саме АРМА, а майно та корпоративні права фактично перебувають у його власності та повертаються власнику лише після відповідного рішення прокурора чи суду. Отже, з урахуванням вимог частини другої статті 5 Закону України ?Про виконавче провадження? приватний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження та здійснювати виконавчі дії щодо майна боржника, оскільки частка держави в статутному капіталі з урахуванням їх перебування в управлінні АРМА складає більше 25 %.
2.3.Оскаржуваними постановами Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2025, вказані ухвали суду першої інстанції скасовані та ухвалено нові рішення, яким у задоволенні скарг на дії приватного виконавця відмовлено.
2.4.Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів того, що в статутному капіталі боржника наявна частка держави, тому приватний виконавець має право здійснювати примусове виконання рішення суду у цій справі. При цьому апеляційний господарський суд, посилаючись на приписи Закону України ?Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів?, зауважив, що АРМА активи прийнято саме в управління, а не як помилково зазначає боржник, що АРМА набула права на цінні папери та права за ними.
3.Короткий зміст касаційних скарг та позиція інших учасників справи
3.1.У касаційних скаргах заявник просить скасувати вище вказані постанови суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвали суду першої інстанції.
3.2.На обґрунтування касаційних скарг заявник посилався на те, що оскаржувані постанови суду прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційних скарг вказує, що виконання рішення суду у цій справі не підвідомче приватному виконавцю відповідно до статті 5 Закону України ?Про виконавче провадження?. При цьому боржник зазначає, що його корпоративні права є активами, переданими в управління АРМА відповідно до ухвал слідчого судді, а суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваних постанов не урахував правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 16.04.2024 у справі № 922/331/23, від 18.06.2024 у справі № 922/1297/23, від 19.12.2024 у справі № 903/62/23, в яких суд касаційної інстанції зазначив, що зміст управління активами є тотожним змісту права власності.
3.3.Подані позивачем письмові пояснення від 13.06.2025 не можуть бути прийняті до розгляду виходячи із наступного.
3.4.Частиною першою статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
3.5.У даній справі ухвалами Верховного Суду від 07.04.2025 учасникам справи було встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 22.04.2025. Проте письмові пояснення, які за своєю суттю є відзивом, надіслані засобами електронного зв`язку 13.06.2025, тобто поза межами зазначеного строку.
3.6.Згідно частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
3.7.Відповідно до положень частини 1 статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
3.8.Отже поза межами вказаного строку право на подачу письмових пояснень, які за своєю суттю є відзивом, відсутнє.
3.9.На підставі викладеного, письмові пояснення залишені судом без розгляду, оскільки вони були подані після закінчення строку, наданого для їх подання, без наявності поважних причин.
4.Мотивувальна частина
4.1.Апеляційний суд встановив, що звертаючись до приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач в заяві зазначив про те, що з інформації з сайту https://spending.gov.ua/ боржник має рахунок відкритий у банківській установі, що розташована у м. Києві, а саме, поточний рахунок відкритий у АТ "Банк "Кліринговий дім". Також було зазначено, що на виконанні у приватного виконавця знаходяться на виконанні інші виконавчі документи за якими боржником є Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", тому даний виконавчий документ, на думку стягувача, підлягає виконанню за місцем знаходження інших виконавчих документів.
4.2.При цьому апеляційний суд встановив, що згідно з доданим витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи боржника, що міститься у відкритому доступі у полі Перелік засновників (учасників) юридичної особи зазначено: акціонери згідно до реєстру власників цінних паперів, громадяни України, розмір частки (учасника): 3640462,00. Інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи: відсутня фізична особа, яка володіє 25 відсотків статутного капіталу. У розділі "Центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа публічного права або який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі" - також відомості відсутні. Отже, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не міститься інформація про наявність у статутному капіталі боржника частки держави, яка перевищує 25 відсотків.
4.3.Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.4.Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
4.5.Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
4.6.Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України ?Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів?.
4.7.Інститут приватної виконавчої діяльності запроваджений із введенням з 05.10.2016 в дію Закону України ?Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів?.
4.8.Як зазначено у статті 5 Закону України ?Про виконавче провадження?, приватний виконавець не має права здійснювати примусове виконання рішень, за якими боржником є юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків.
4.9.Згідно з частинами першою, другою статті 24 Закону України ?Про виконавче провадження? виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
4.10.Згідно з частиною другою статті 25 Закону України ?Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів? приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
4.11.Відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України (пункт 4 частини 2 статті 23 Закону України ?Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів?).
4.12.Відповідно до частини першої статті 27 Закону України ?Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів? фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України ?Про виконавче провадження?.
4.13.Правовий аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що прийняття державним чи приватним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції, а приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. При цьому місце виконання виконавчого документу визначається за критеріями, зазначеними у частині другій статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", до яких законодавець відносить: (1) місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, (2) місцезнаходження боржника - юридичної особи, (3) місцезнаходження майна боржника.
4.14.Зі змісту частин першої, другої статті 24 Закону України ?Про виконавче провадження? та статті 25 Закону України ?Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів?, вбачається, що виконавець (державний/приватний) має право прийняти до виконання подані йому виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване: для державного виконавця у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби; для приватного виконавця - у межах виконавчого округу, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця.
4.15.Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
4.16.Грошові кошти в розумінні глави 13 Цивільного кодексу України є майном.
4.17.Враховуючи викладене, та беручи до уваги, що стягувачем до заяви про відкриття виконавчого провадження було надано докази на підтвердження знаходження майна боржника (у даному випадку наявність відкритого банківського рахунку) у виконавчому окрузі міста Києва, відсутні порушення приватним виконавцем вимог щодо територіальності під час відкриття ним виконавчих проваджень, оскільки сама по собі наявність рахунку боржника в банківській установі, місцезнаходженням якої є місто Київ, є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження і при цьому, ключовим моментом у вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження є надання стягувачем доказів існування рахунків боржника, з яких йому стало відомо про такі існуючі рахунки боржника.
4.18.Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суд від 18.12.2023 року у справі № 917/1285/21.
4.19.Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що у справі відсутні докази того, що в статутному капіталі боржника наявна частка держави.
4.20.Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення скарг, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.
4.21.Колегія суддів погоджується з наведеним висновком апеляційного суду, оскільки із встановлених ним обставин справи вбачається, що приватний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, що виключало правові підстави для скасування прийнятих ним постанов.
4.22.Посилання заявника на постанову Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 903/62/23 є безпідставним, оскільки постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.05.2025 у справі № 903/421/24, до якої зупинявся розгляд справи № 922/829/22, здійснено відступ від правового висновку, який викладено у постанові Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 903/62/23.
4.23.У пункті 56 постанови від 18.12.2023 у справі № 917/1285/21 Верховний Суд виснував, що ключовим моментом у вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження є надання стягувачем доказів існування рахунків боржника, з яких йому стало відомо про такі існуючі рахунки боржника.
4.24.Таким чином, доводи касаційних скарг висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваних постанов суду не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 300 ГПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
4.25.Інші доводи касаційних скарг не дають підстав для скасування оскаржуваних постанов суду, оскільки зводяться до власного тлумачення заявником норм законодавства та необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
4.26.Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1). Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ч. 2).
4.27.Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
4.28.Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
4.29.Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
4.30.Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
4.31.Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
4.32.За вказаних обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування постанов суду та задоволення касаційних скарг немає.
4.33.Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційних скарг належить покласти на заявника.
Керуючись статтями 240 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Акціонерного товариства ?Оператор газорозподільної системи ?Харківгаз? залишити без задоволення, а постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі № 922/829/22, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає
ГоловуючийГ. М. Мачульський
СуддіЄ. В. Краснов
Л. І. Рогач