ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 922/957/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача (прокуратури) - Голуба Є. В. (посвідчення від 11.01.2020 № 054750),
відповідача-1 - не з`явилися,
відповідача-2 - Скринніка І. А. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2021 (суддя Жиляєв Є. М.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 (головуючий - Істоміна О. А., судді Барбашова С. В., Гребенюк Н. В.) у справі
за позовом керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави
до: 1) Харківської міської ради,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аклор"
про визнання незаконними та скасування рішень.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У березні 2021 року керівник Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова (далі - Прокурор, позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (далі - Харківська міськрада, Міськрада, відповідач-1) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Аклор" (далі - ТОВ "Аклор", Товариство, відповідач-2) про: 1) визнання незаконним та скасування підпунктів 4.1, 4.2 пункту 4 додатку № 1 до рішення 35 сесії Харківської міськради 7 скликання "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" від 22.04.2020 № 2089/20 (далі - рішення Харківської міськради від 22.04.2020 № 2089/20, оспорюване рішення від 22.04.2020); 2) визнання незаконним та скасування підпунктів 1.1- 1.5 пункту 1 додатку № 1 до рішення 37 сесії Харківської міськради 7 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" від 19.08.2020 № 2230/20 (далі - рішення Харківської міськради від 19.08.2020 № 2230/20, оспорюване рішення від 19.08.2020), з посиланням на положення статей 79 83 116 124 134 135 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 21 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 6, 16 Закону України "Про оренду землі", статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 11 Закону України "Про будівельні норми", статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) згідно з оспорюваними рішеннями від 22.04.2020 та від 19.08.2020 Міськрада незаконно надала Товариству в оренду земельну ділянку площею 1,1601 га, кадастровий номер 6310138500:07:001:0093, розташовану за адресою: м. Харків, проспект Маршала Жукова, 2-Б (Немишлянський район) (далі - спірна земельна ділянка), на неконкурентних засадах (без проведення земельних торгів), оскільки її надано для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, а не для обслуговування та експлуатації належних відповідачу-2 нежитлових будівель літ. "Г- 1", літ. "Д- 1", літ. "Е- 1", "Ж- 1", розташованих за адресою: м. Харків, проспект Маршала Жукова, 2-Б, які (нежитлові будівлі) оспорюваними рішеннями передбачено знести; 2) Товариство отримало земельну ділянку площею, яка в 115 разів перевищує площу нежитлових будівель.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.06.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2021, у позові відмовлено.
4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 4 21 172 ЦК України, статей 12, 19, 20, 791 83 122- 124 134 135 152 ЗК України, статей 16, 24, 26, 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 20, 34 Закону України "Про державний земельний кадастр", статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 16 Закону України "Про оренду землі", статті 50 Закону України "Про землеустрій", статей 13 14 74 86 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на недоведеність позивачем належними і допустимими доказами наявності передбачених законом підстав для продажу права оренди спірної земельної ділянки на конкурентних засадах (земельних торгах), оскільки: 1) оспорювані рішення прийнято органом місцевого самоврядування на підставі чинного законодавства, в інтересах територіальної громади міста та в межах наданих повноважень; 2) чинними положеннями законодавства, Державними будівельними нормами "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92", затвердженими наказом Держкоммістобудування України від 17.04.1992 № 44; Державними будівельними нормами ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій, затвердженими наказом Мінрегіонбуду України від 26.04.2019 № 104, Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173; Державні будівельні норми "Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005", затвердженими наказом Держбуду України від 18.05.2005 № 80, не визначено нормативів розміру та меж земельних ділянок, не визначено площі відведеної земельної ділянки в залежності від площі споруд, що на ній знаходяться; 3) Прокурор не надав жодних доказів на підтвердження необхідності використання Товариством меншого розміру земельної ділянки для обслуговування належного йому об`єкта нерухомості, не ініціював питання щодо визначення такого розміру шляхом проведення експертизи в досудовому порядку або на стадії судового розгляду справи, а також не навів жодних порушень чинного законодавства при затвердженні проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, наявності недоліків або неточностей у розробленому проекті землеустрою, невідповідності такого проекту землеустрою вимогам законодавства та нормативно-правових актів; 4) зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земель оборони), здійснюється її власником (користувачем) самостійно, а в цьому випадку відбулася зміна виду використання спірної земельної ділянки її користувачем в межах однієї категорії земель, а не її використання не за цільовим призначенням.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме статей 120 122 124 134 ЗК України, статей 328 377 658 ЦК України, статті 6 Закону України "Про оренду землі", статей 2, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 4 5 13 14 73 74 76- 81 86 236 ГПК України, наголошуючи, що:
1) суди не врахували висновків щодо застосування положень статей 122 124 134 135 ЗК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 922/443/20, від 14.03.2019 у справі № 915/182/17, від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19, від 31.03.2021 у справі № 922/1431/20, від 20.04.2021 у справі № 909/1345/14;
2) суди не врахували висновків щодо застосування норм статей 120 134 ЗК України та статті 377 ЦК України у подібних правовідносинах, наведених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 592/6097/15-ц та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г, від 22.03.2018 у справі № 910/13129/17, від 05.09.2018 у справі № 910/1356/13; від 14.03.2019 у справі № 915/182/17, від 06.11.2019 у справі № 910/23595/17;
3) суди не врахували висновків щодо застосування статті 13 ГПК України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18;
4) суди не врахували висновку щодо застосування статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 922/476/20;
5) суди не врахували висновку щодо застосування статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", викладеного у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19, від 20.05.2020 у справі № 911/1902/19, від 28.05.2020 у справі № 910/5902/18;
6) суди не врахували висновку щодо застосування статті 658 ЦК України, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 523/9111/17;
7) оскільки особа, яка придбала нерухоме майно, відповідно до частини 2 статті 134 ЗК України має право на придбання на позаконкурентних засадах (без проведення земельних торгів) прав саме на земельну ділянку (її частину), право на яку мав попередній власник нерухомості та яке перейшло до цього нового власника нерухомості саме з метою, пов`язаною з обслуговуванням (експлуатацією) відповідної нерухомості, розташованої на цій земельній ділянці, то місцевим та апеляційним господарськими судами не враховано, що згідно з оспорюваними рішеннями Харківська міськрада всупереч вимогам статей 124 134 135 ЗК України надала Товариству земельну ділянку не для обслуговування нежитлових будівель літ. "Г- 1", літ. "Д- 1", літ. "Е- 1", "Ж- 1", а для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури на проспекті Маршала Жукова, 2-Б. Таким чином, у силу статей 124 134 ЗК України ТОВ "Аклор" мало право лише за результатами проведених земельних торгів отримати спірну земельну ділянку з метою будівництва нового об`єкта (житлового комплексу) за рахунок знесення належних йому на праві власності чотирьох нежитлових будівель, які станом на 02.06.2021 було знищено, що вбачається з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.06.2021 №№ 263415305, 263415205, 263415051, 263414688;
8) надання Міськрадою Товариству в користування земельної ділянки площею, яка в 115 разів перевищує площу вказаних нежитлових будівель та за умови їх знесення, тобто саме з метою нового будівництва, відбулося без дотримання процедури проведення земельних торгів, визначеної статтями 134 135 ЗК України;
9) з витягу з Державного земельного кадастру від 16.04.2013 № НВ-6300106702013 про земельну ділянку, кадастровий номер 6310138500:07:001:0093, вбачається, що датою державної реєстрації спірної земельної ділянки є 16.04.2013, а згідно з додатком до цього витягу - кадастровим планом земельної ділянки виявлено відсутність на ній нежитлових будівель літ. "Г- 1", літ. "Д- 1", літ. "Е- 1", "Ж- 1";
10) суди не надали мотивованої оцінки аргументам позивача про розташування об`єктів нерухомого майна літ. "Г- 1", літ. "Д- 1", літ. "Е- 1", "Ж- 1" поза межами контуру земельної ділянки, кадастровий номер 6310138500:07:001:0093, а також про несформованість земельної ділянки саме під зазначеними будівлями станом на дату укладення договорів купівлі-продажу від 22.01.2020 №№ 101, 102, 103, 104 та від 23.01.2020 №№ 128, 129, 130, 131, оскільки за змістом вказаних договорів та відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначені об`єкти нерухомого майна розташовані за іншою адресою, а саме на проспекті Петра Григоренка (Маршала Жукова), 2-К у м. Харкові, тоді як спірна земельна ділянка, кадастровий номер 6310138500:07:001:0093, розташована на проспекті Петра Григоренка (Маршала Жукова), 2-Б у м. Харкові, в зв`язку з чим Міськрада в позаконкурентний спосіб надала Товариству в оренду спірну земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Харків, проспект Петра Григоренка (Маршала Жукова), 2-Б, на підставі зареєстрованого за ТОВ "Аклор" права власності на нежитлові будівлі літ. "Г- 1", літ. "Д- 1", літ. "Е- 1", "Ж- 1", які знаходяться поза межами спірної земельної ділянки, сформованої ще в 2013 році;
11) 17.05.2019, тобто станом на момент державної реєстрації за громадянкою ОСОБА_1 права власності на нежитлові будівлі літ. "Г- 1", літ. "Д- 1", літ. "Е- 1", "Ж- 1", розташовані за адресою: м. Харків, проспект Петра Григоренка (Маршала Жукова), 2-К, а також станом на момент укладення між нею (продавець) і ТОВ "Аклор" (покупець) договорів купівлі-продажу від 22.01.2020 №№ 101, 102, 103, 104 та від 23.01.2020 №№ 128, 129, 130, 131 спірна земельна ділянка, розташована за адресою: м. Харків, проспект Петра Григоренка (Маршала Жукова), 2-Б, все ще перебувала у постійному користуванні Державного підприємства "Льодові Арени", оскільки відповідно до пункту 5.1 рішення Харківської міськради від 22.04.2020 № 2092/20 "Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань" скасовано пункт 1 додатку 1 до рішення Харківської міськради від 22.05.2013 № 1139/13 та припинено Державному підприємству "Льодові Арени" право постійного користування земельною ділянкою площею 1,1601 га, кадастровий номер 6310138500:07:001:0093 (номер запису про речове право від 25.06.2013 № 14204490), на проспекті Маршала Жукова, 2-Б, для будівництва тренувальної бази для забезпечення проведення матчів фінальної частини Чемпіонату Європи- 2015 з баскетболу, в зв`язку з добровільною відмовою землекористувача (лист від 30.04.2014 № 166);
12) суди не дослідили зібрані у справі докази щодо знищення об`єктів нерухомого майна літ. "Г- 1", літ. "Д- 1", літ. "Е- 1", "Ж- 1", розташованих на проспекті Петра Григоренка (Маршала Жукова), 2-К у м. Харкові.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. ТОВ "Аклор" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Верховного Суду від 10.01.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 у справі № 922/957/21 та призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 08.02.2022.
9. 20.01.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ "Аклор" про зупинення провадження у справі № 922/957/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Верховного Суду у справі № 925/1133/18, яке (клопотання) обґрунтовується наявністю, на думку скаржника, подібності правовідносин у справах № 922/957/21 та № 925/1133/18, при розгляді яких спірним є питання щодо визначення прокурором свого правового статусу як самостійного позивача та дотримання процедури, передбаченої абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Проте колегія суддів залишає зазначене клопотання без задоволення з огляду на таке.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
Передаючи справу № 925/1133/18 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 07.07.2021 виходила з того, що прокурор при зверненні з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради та визнання недійсними змін до договору оренди землі вказав, що є позивачем, оскільки Черкаська міська рада - один із співвідповідачів, рішення якого оскаржується через його невідповідність нормам чинного законодавства. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто навів підставу для представництва інтересів держави. З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Черкаську міську раду одним з співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування рішення цього органу, то у прокурора відсутній обов`язок з дотримання процедури, передбаченої абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме щодо необхідності попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта. У зв`язку з цим колегія суддів у справі № 925/1133/18 визнала за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 908/1664/19 про те, що визначення прокурором свого правового статусу як самостійного позивача не нівелює його обов`язку дотримання процедури, передбаченої абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
З аналогічних мотивів (у частині розширеного предмета позову) виходив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду при вирішенні питання про зупинення провадження у справі № 922/1156/21.
Натомість колегія суддів враховує викладений у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 висновок про те, що прокурор оскаржив рішення Коблівської сільради, саме тому визначивши останню відповідачем, він мав підстави звернутися до суду як позивач, вважаючи, що відсутній орган, який може захистити інтереси держави. Проте за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Оскільки у межах розгляду справи № 922/957/21 не виникав та наразі не вирішується спір про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки чи змін до нього, що виключає можливість визначення Прокурором Харківської міськради (видавника оспорюваних правових актів індивідуальної дії) позивачем за позовною вимогою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання ТОВ "Аклор" про зупинення провадження у справі № 922/957/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
10. Згідно з пунктами 4.1, 4.2 додатку № 1 до рішення Харківської міськради від 22.04.2020 № 2089/20 надано ТОВ "Аклор" дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення земельної ділянки (кадастровий номер 6310138500:07:001:0093) площею 1,1601 га із земель територіальної громади м. Харкова для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури на просп. Маршала Жукова, 2-Б. Будівництво об`єкта виконати з урахуванням знесення нежитлових будівель літ. "Г- 1", літ. "Д- 1", літ. "Е- 1", "Ж- 1", в межах земельної ділянки (кадастровий номер 6310138500:07:0001:0093), які належать ТОВ "Аклор" на праві приватної власності.
11. Рішенням Харківської міськради від 19.08.2020 № 2230/20 надано ТОВ "Аклор" в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310138500:07:001:0093) площею 1,1601 га із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури на просп. Маршала Жукова, 2-Б до 01.07.2022, з урахуванням знесення нежитлових будівель літ. "Г- 1", літ. "Д- 1", літ. "Е- 1", "Ж- 1".
12. Підпунктами 1.1- 1.5 пункту 1 додатку № 1 до оспорюваного рішення від 19.08.2020: затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення земельної ділянки (кадастровий номер 6310138500:07:001:0093) із земель територіальної громади м. Харкова для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури на просп. Маршала Жукова, 2-Б;
змінено цільове призначення земельної ділянки (кадастровий номер 6310138500:07:001:0093) на "для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури";
змінено вид використання земельної ділянки (кадастровий номер 6310138500:07:001:0093) на "для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури";
надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310138500:07:001:0093) площею 1,1601 га із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури на просп. Маршала Жукова, 2-Б до 01.07.2022; будівництво об`єкта виконати з урахуванням знесення нежитлових будівель літ. "Г- 1", літ. "Д- 1", літ. "Е- 1", "Ж- 1", в межах земельної ділянки (кадастровий номер 6310138500:07:001:0093), які належать ТОВ "Аклор" на праві приватної власності.
належність на праві власності ТОВ "Аклор" (код ЄДРПОУ 41705703) нежитлових будівель літ. "Ж- 1" загальною площею 23,8 м2, літ. "Е- 1" загальною площею 25,3 м2, літ. "Д- 1" загальною площею 26,2 м2, літ. "Г- 1" загальною площею 25 м2, розташованих на просп. Петра Григоренка (Маршала Жукова), 2-К у м. Харкові, підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.03.2021.
13. Згідно з пояснювальною запискою до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Харків, проспект Маршала Жукова, 2-Б за відомостями з Державного земельного кадастру, а адреси будівель: проспект Петра Григоренка, 2-К за відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не співпадають, однак відповідно до схематичних планів земельних ділянок у відповідних технічних паспортах зрозуміло, що будівлі розташовані в межах земельної ділянки, кадастровий номер 6310138500:07:001:0093, за адресою: м. Харків, проспект Маршала Жукова, 2-Б. Метою розробки документації із землеустрою є зміна цільового призначення земельної ділянки з "для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови" - код КВЦПЗ 03.15 на "для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури" - код КВЦПЗ 02.10.
Позиція Верховного Суду
14. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
15. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про недоведеність позивачем належними і допустимими доказами наявності передбачених законом підстав для продажу права оренди спірної земельної ділянки на конкурентних засадах (земельних торгах), оскільки Прокурор не надав жодних доказів на підтвердження необхідності використання Товариством меншого розміру земельної ділянки для обслуговування належного йому об`єкта нерухомості, не ініціював питання щодо визначення такого розміру шляхом проведення експертизи в досудовому порядку або на стадії судового розгляду справи, а також не навів жодних порушень чинного законодавства при затвердженні проекту землеустрою спірної земельної ділянки, наявності недоліків або неточностей у розробленому проекті землеустрою, невідповідності такого проекту землеустрою вимогам законодавства та нормативно-правових актів.
16. Проте колегія суддів вважає передчасним зазначений висновок судів попередніх інстанцій та водночас погоджується з твердженням скаржника про неврахування судами під час ухвалення оскаржуваних рішення та постанови висновків щодо застосування норм статей 124 134 ЗК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 922/443/20, з огляду на таке.
17. Частиною 2 статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.
18. Зокрема, відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
19. У пунктах 76- 85 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 922/443/20 зі спору, що виник з подібних правовідносин, сформульовано такий правовий висновок щодо питання застосування статей 124 134 ЗК України:
"Виходячи із системного аналізу положень частини 2 статті 124 і абзацу 2 частини 2 статті 134 ЗК України незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.
Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів. Верховний Суд звертається до власних правових висновків у постановах від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 у справі № 910/10500/19.
Отже, ТОВ "Бротей" мав право звернутися до Ради з метою формування та отримання в користування без проведення земельних торгів тільки земельної ділянки виключно для обслуговування та експлуатації належних йому на праві власності об`єктів нерухомого майна, розташованих на такій земельній ділянці.
Натомість спірну земельну ділянку надано ТОВ "Бротей" не для обслуговування розташованих на ній об`єктів нерухомого майна, а для будівництва житлового комплексу, тобто для будівництва нового об`єкта, а безпосередньо визначеною Радою умовою надання земельної ділянки було знесення існуючих об`єктів нерухомості, які належать ТОВ "Бротей".
Апеляційним судом також встановлено, що на момент придбання ТОВ "Бротей" за договорами купівлі-продажу від 01.03.2018 та від 02.03.2018 об`єктів нерухомого майна земельна ділянка під нерухомим майном відповідача-2 не була сформована.
Однак формування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:004:0013, визначення її площі та державна реєстрація здійснювались на підставі заяви ТОВ "Бротей" та за проектом землеустрою, розробленим і затвердженим на підставі оспорюваних рішень Ради, за яким відведення земельної ділянки здійснювалось не для мети, що пов`язана з розміщенням об`єктів нерухомого майна, а для будівництва нового об`єкта нерухомості - житлового комплексу, при цьому за умови знесення вже існуючих (придбаних ТОВ "Бротей") об`єктів.
Отже, враховуючи положення частини 2 статті 124 і абзацу 2 частини 2 статті 134 ЗК України спірна земельна ділянка могла бути сформована та надана відповідачу-2 в оренду з метою нового будівництва виключно за результатами проведення земельних торгів.
За встановлених обставин справи наміри Ради та ТОВ "Бротей" очевидно були спрямовані на передачу останньому земельної ділянки для нового будівництва, а наявність на земельній ділянці об`єктів нерухомості використано лише як формальний привід для уникнення проведення процедури земельних торгів.
За таких обставин законним та обґрунтованим є висновок апеляційного суду про принципову неможливість формування спірної земельної ділянки з метою передачі її в користування відповідачу-2 для нового будівництва в обхід процедури земельних торгів.
Порушення встановленого наведеними вище нормами земельного законодавства порядку формування земельної ділянки з метою оформлення права користування нею в обхід встановленої законом процедури очевидно свідчить про незаконність оспорюваних рішень Ради, які в цілому є складовими процедури формування земельної ділянки".
20. Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
21. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
22. Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
23. Перевіряючи застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд звертає увагу на те, що обмежившись передусім посиланням на невизначеність чинним законодавством нормативів розміру та меж відведеної земельної ділянки в залежності від площі споруд, що на ній знаходяться, та зумовлену цим недоведеність Прокурором необхідності використання Товариством меншого розміру земельної ділянки для обслуговування належного йому об`єкта нерухомості, суди попередніх інстанцій ухилилися від надання оцінки тим істотним обставинам, на існуванні яких наполягає позивач в аспекті регулювання нормами статей 124 134 ЗК України спірних правовідносин надання в оренду земельної ділянки для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.
24. На порушення положень статей 86 236 269 282 ГПК України місцевий та апеляційний господарські суди не надали належної оцінки доводам скаржника про те, що оскільки особа, яка придбала нерухоме майно, відповідно до частини 2 статті 134 ЗК України має право на набуття на позаконкурентних засадах (без проведення земельних торгів) прав саме на земельну ділянку (її частину), право на яку мав попередній власник нерухомості і яке перейшло до цього нового власника нерухомості саме з метою, пов`язаною з обслуговуванням (експлуатацією) відповідної нерухомості, розташованої на цій земельній ділянці, то згідно з оспорюваними рішеннями Харківська міськрада всупереч вимогам статей 124 134 135 ЗК України надала Товариству спірну земельну ділянку не для обслуговування нежитлових будівель літ. "Ж- 1", літ. "Е- 1", літ. "Д- 1", літ. "Г- 1", розташованих на проспекті Маршала Жукова, 2-К у м. Харкові, а для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури на проспекті Маршала Жукова, 2-Б у м. Харкові. Таким чином, у силу статей 124 134 ЗК України ТОВ "Аклор" мало право лише за результатами проведених земельних торгів отримати спірну земельну ділянку з метою будівництва нового об`єкта (житлового комплексу) за рахунок знесення належних йому на праві власності чотирьох нежитлових будівель, які станом на 02.06.2021 було знищено, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.06.2021 №№ 263415305, 263415205, 263415051, 263414688.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 922/938/21 зі спору, що виник з подібних правовідносин за участю тих самих сторін.
25. Усупереч вимогам процесуального закону суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи залишили поза увагою ті обставини, що спірна земельна ділянка площею 1,1601 га на час набуття Товариством у власність нежитлових будівель літ. "Ж- 1", літ. "Е- 1", літ. "Д- 1", літ. "Г- 1" (22- 23.01.2020) ще не була сформована, оскільки її формування, у тому числі визначення площі, а також її реєстрація в Державному земельному кадастрі здійснювалися на підставі заяви ТОВ "Аклор" у порядку відведення земельної ділянки саме за проектом землеустрою (зі зміною цільового призначення), розробленим та затвердженим на підставі оспорюваних рішень Харківської міськради, згідно з яким відведення спірної земельної ділянки передбачено не для мети, пов`язаної з розміщенням на ній об`єктів нерухомого майна, які належать відповідачу-2, а для будівництва нового об`єкта нерухомого майна - багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, за умови знесення зазначених нежитлових будівель.
26. Крім того судами попередніх інстанцій не спростовано доводів позивача про те, що з витягу з Державного земельного кадастру від 16.04.2013 № НВ-6300106702013 про земельну ділянку, кадастровий номер 6310138500:07:001:0093, вбачається, що датою державної реєстрації спірної земельної ділянки є 16.04.2013, а згідно з додатком до цього витягу (кадастровим планом земельної ділянки) виявлено відсутність на ній нежитлових будівель літ. "Г- 1", літ. "Д- 1", літ. "Е- 1", "Ж- 1".
Як наслідок, суди не надали оцінки та належним чином не відхилили аргументи позивача про розташування об`єктів нерухомого майна літ. "Г- 1", літ. "Д- 1", літ. "Е- 1", "Ж- 1" поза межами земельної ділянки, кадастровий номер 6310138500:07:001:0093, а також про несформованість земельної ділянки саме під зазначеними будівлями станом на дату укладення договорів купівлі-продажу від 22.01.2020 №№ 101, 102, 103, 104 та від 23.01.2020 №№ 128, 129, 130, 131, оскільки за змістом вказаних договорів та відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначені об`єкти нерухомого майна розташовані за іншою адресою, а саме на проспекті Петра Григоренка (Маршала Жукова), 2-К у м. Харкові, тоді як спірна земельна ділянка, кадастровий номер 6310138500:07:001:0093, розташована на проспекті Петра Григоренка (Маршала Жукова), 2-Б у м. Харкові, в зв`язку з чим Міськрада в позаконкурентний спосіб надала в оренду Товариству спірну земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Харків, проспект Петра Григоренка (Маршала Жукова), 2-Б, на підставі зареєстрованого за ТОВ "Аклор" права власності на нежитлові будівлі літ. "Г- 1", літ. "Д- 1", літ. "Е- 1", "Ж- 1", які знаходяться поза межами спірної земельної ділянки, сформованої ще в 2013 році.
27. Місцевий та апеляційний господарські суди помилково залишили поза увагою твердження скаржника про те, що 17.05.2019, тобто станом на момент державної реєстрації за громадянкою ОСОБА_1 права власності на нежитлові будівлі літ. "Г- 1", літ. "Д- 1", літ. "Е- 1", "Ж- 1", розташовані за адресою: м. Харків, проспект Петра Григоренка (Маршала Жукова), 2-К, а також станом на момент укладення між нею (продавець) і ТОВ "Аклор" (покупець) договорів купівлі-продажу від 22.01.2020 №№ 101, 102, 103, 104 та від 23.01.2020 №№ 128, 129, 130, 131спірна земельна ділянка, розташована за адресою: м. Харків, проспект Петра Григоренка (Маршала Жукова), 2-Б, все ще перебувала у постійному користуванні Державного підприємства "Льодові Арени", оскільки згідно з пунктом 5.1 рішення Харківської міськради від 22.04.2020 № 2092/20 "Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань" скасовано пункт 1 додатку 1 до рішення Харківської міськради від 22.05.2013 № 1139/13 та припинено Державному підприємству "Льодові Арени" право постійного користування земельною ділянкою площею 1,1601 га, кадастровий номер 6310138500:07:001:0093 (номер запису про речове право від 25.06.2013 № 14204490), на проспекті Маршала Жукова, 2-Б, для будівництва тренувальної бази для забезпечення проведення матчів фінальної частини Чемпіонату Європи- 2015 з баскетболу, в зв`язку з добровільною відмовою землекористувача (лист від 30.04.2014 № 166).
28. Суди також належним чином не відхилили доводи скаржника про те, що надання Міськрадою Товариству в користування земельної ділянки площею, яка в 115 разів перевищує площу нежитлових будівель літ. "Г- 1", літ. "Д- 1", літ. "Е- 1", "Ж- 1" та за умови їх знесення, тобто саме з метою нового будівництва, відбулося без дотримання процедури проведення земельних торгів, визначеної статтями 134 135 ЗК України.
29. Наведене в сукупності свідчить про неповне з`ясування судами фактичних обставин справи, що, в свою чергу, свідчить про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
30. Разом з тим зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет і підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
31. При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
32. У зв`язку з наведеним вище касаційна інстанція відхиляє безпідставні посилання скаржника на неврахування висновків щодо застосування положень статей 120 122 124 134 135 ЗК України, статті 377 ЦК України та статті 13 ГПК України, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2019 у справі № 915/182/17, від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19, від 31.03.2021 у справі № 922/1431/20, від 20.04.2021 у справі № 909/1345/14, від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г, від 22.03.2018 у справі № 910/13129/17, від 05.09.2018 у справі № 910/1356/13, від 06.11.2019 у справі № 910/23595/17, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 592/6097/15-ц і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, оскільки за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями спірні правовідносини в цій та зазначених справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору.
33. Крім того, колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неврахування висновків щодо застосування положень статей 2, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 922/476/20, від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19, від 20.05.2020 у справі № 911/1902/19, від 28.05.2020 у справі № 910/5902/18, а також висновку щодо застосування статті 658 ЦК України, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 523/9111/17, оскільки неподібність правовідносин у зазначених справах зі спірними земельними правовідносинами зумовлена тим, що в рамках розгляду вказаних справ виникали та вирішувалися спори про припинення права власності на об`єкт самочинного будівництва, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, витребування іпотечного майна та спадкового майна (квартири) з чужого незаконного володіння відповідно, тоді як в цій справі виник спір щодо передачі в оренду земельної ділянки під забудову, а не щодо реєстрації речових прав на земельну ділянку чи інше нерухоме майно. При цьому в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 523/9111/17 взагалі не міститься висновку щодо застосування статті 658 ЦК України, на чому безпідставно наполягає скаржник.
Водночас Верховний Суд наголошує, що всупереч презумпції правомірності правочину, закріпленій статтею 204 ЦК України, та імперативним вимогам частини 3 статті 300 ГПК України (щодо недопустимості зміни предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції) скаржник у поданій касаційній скарзі передчасно порушує питання про невідповідність укладених між громадянкою ОСОБА_1 і ТОВ "Аклор" договорів купівлі-продажу від 22.01.2020 №№ 101, 102, 103, 104 та від 23.01.2020 №№ 128, 129, 130, 131 положенням статті 658 ЦК України, тоді як визнання зазначених правочинів недійсними може бути предметом іншого позовного провадження.
34. Колегія суддів ураховує, що вміщений в оскаржуваних рішенні та постанові висновок місцевого та апеляційного господарських судів про недоведеність позивачем належними і допустимими доказами наявності передбачених законом підстав для продажу права оренди спірної земельної ділянки на конкурентних засадах (земельних торгах) є передчасним, оскільки не відповідає правовому висновку, сформульованому у пунктах 76- 85 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 922/443/20 (зі спору, що виник з подібних правовідносин), суть якого полягає в тому, що з урахуванням положень частини 2 статті 124 і абзацу 2 частини 2 статті 134 ЗК України спірна земельна ділянка могла бути сформована та надана відповідачу-2 в оренду з метою нового будівництва виключно за результатами проведення земельних торгів.
35. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
36. Оскільки скаржник належним чином обґрунтував і довів наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу, то оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
37. З мотивів, наведених у пунктах 19, 23- 29 цієї постанови, Верховний Суд відхиляє викладені у відзиві на касаційну скаргу доводи відповідача-2 як необґрунтовані.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
38. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
39. За наведених обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог не відповідає положенням статей 86 236 269 ГПК України, оскільки, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про необґрунтованість позовних вимог.
40. Отже, зазначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримали підтвердження під час касаційного провадження, що у розумінні пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу в сукупності з відсутністю всебічного, повного та об`єктивного дослідження судами зібраних у справі доказів є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
41. Згідно з частиною 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
42. Зважаючи на те, що порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права допустили суди першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваних рішення та постанови і передачі справи на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
43. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.
Розподіл судових витрат
44. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, то з урахуванням статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 у справі № 922/957/21 скасувати.
Справу № 922/957/21 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай