24.12.2024

№ 924/198/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 924/198/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Cтратієнко Л. В., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Грязнов В. В., Мельник О. В. , Розізнана І. В.

від 07.10.2019

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует»

про визнання недійсним рішення загальних зборів від 03.02.2017 в частині та стягнення 170 798,33 грн

за участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача: Сіпайло Л. І.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

- визнати недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» від 03.02.2017 в частині визначення розміру вартості частки у майні товариства, яка підлягає їй до виплати;

- стягнути з відповідача 170 798,33 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що визначений загальними зборами відповідача у спірному рішенні від 03.02.2017 розмір вартості частки позивача в статутному капіталі товариства, яка підлягає виплаті позивачу з огляду на її вихід зі складу учасників товариства, є заниженим, був визначений з порушенням встановленого чинним законодавством та статутом відповідача порядку: лише виходячи з розміру статутного капіталу товариства без урахування дійсної вартості належного відповідачу на праві власності нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі площею 544,2 кв м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та гаража, розташованого по АДРЕСА_2. За підрахунками позивача вартість її частки в майні Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» становить 170 798,33 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 3.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует», затвердженого 15.07.1994, до складу засновників Товариства входять громадяни України - постійні працівники державного виробничого комерційного підприємства побутового обслуговування «Силует», а також особи, що прирівняні до них, які підписали установчий договір.

01.12.2008 загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» затвердили зміни та доповнення до статуту, зокрема внесли зміни до пункту 7.3. статуту. Згідно з пунктом 7.3. статуту в редакції з рахуванням внесених змін статутний фонд Товариства складає 17 976,00 грн та розділений на 11 часток. Зокрема, частка ОСОБА_1 (позивач) становить 1 193 грн.

22.11.2016 ОСОБА_1 подала Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» нотаріально посвідчену заяву-повідомлення про вихід зі складу учасників Товариства, в якій просила провести з нею розрахунки та сплатити їй вартість частини майна Товариства, пропорційну її частці у статутному капіталі Товариства відповідно до пункту 8.6. статуту.

Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» прийняли рішення, оформлене протоколом № 1 від 03.02.2017, яким зокрема вирішили вважати ОСОБА_1 такою, що вийшла з Товариства з 22.11.2016, та виплатити ОСОБА_1 вартість частини майна відповідно до її частки в статутному капіталі Товариства (6,66%) в розмірі 1 193,00 грн.

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует», в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 15.05.2019, яку Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 16.05.2018 прийняв до розгляду, просила: визнати недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» від 03.02.2017 в частині визначення розміру вартості частки у майні товариства, яка підлягає їй до виплати; стягнути з відповідача 170 798,33 грн.

За твердженням позивача визначений загальними зборами відповідача у спірному рішенні від 03.02.2017 розмір вартості частки позивача у майні товариства, яка підлягає виплаті позивачу з огляду на її вихід зі складу учасників товариства, є заниженим, був визначений з порушенням встановленого чинним законодавством та статутом відповідача порядку: виходячи з розміру статутного капіталу товариства без урахування дійсної вартості належного відповідачу на праві власності нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі площею 544,2 кв м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та гаража, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Хмельницької області рішенням від 13.07.2018 позов задовольнив частково: визнав недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» від 03.02.2017 в частині визначення розміру вартості частки у майні Товариства, яка підлягає до виплати ОСОБА_1 , а також стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» на користь ОСОБА_1 вартість частки в сумі 4 222,44 грн та 1 825,33 грн витрат зі сплати судового збору. У частині стягнення 166 575,89 грн у задоволенні позову відмовив.

Місцевий господарський суд виходив з того, що спірне рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» в частині визначення розміру вартості частки у майні товариства, що підлягає виплаті ОСОБА_1 , порушує права та законні інтереси позивача як учасника товариства, який вибув, на отримання вартості частини майна товариства в розмірі, визначеному відповідно до чинного законодавства, оскільки загальні збори учасників відповідача в порушення частини 2 статті 148 Цивільного кодексу України в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, статей 12, 54 Закону України «Про господарські товариства» в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, частини 1 статті 66, статті 139 Господарського кодексу України та пункту 8.6. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» визначили розмір вартості частини майна, що підлягала виплаті позивачу, виходячи із статутного капіталу товариства без урахування вартості активів товариства, тобто вартості усього майна, що належить товариству.

Задовольняючи частково позовну вимогу про стягнення з відповідача 170 798,33 грн вартості частки у майні товариства місцевий господарський суд виходи з того, що розмір вартості частки у майні товариства, що підлягає виплаті позивачу при виході з товариства, визначається виходячи з вартості чистих активів товариства на кінець звітного періоду, зазначеної у балансі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» станом на 31.12.2016, та не може визначатися з ринкової вартості окремо визначеного майна без урахування іншого майна відповідача за відсутності згоди останнього. Суд самостійно визначив розмір частки, яка підлягає виплаті позивачу при виході із товариства, який за розрахунком суду склав 4 222,44 грн.

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 07.10.2019 скасував рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.07.2018 в частині відмови у стягнені з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» на користь ОСОБА_1 166 575,89 грн вартості частки в майні товариства. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» на користь ОСОБА_1 166 575,89 грн вартості частки в майні товариства та 2 498,64 грн витрат зі сплати судового збору. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» в дохід Державного бюджету України 2 498,64 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги. В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14, виходив з того, що в даному випадку розмір вартості частки у майні товариства, що підлягає виплаті позивачу при виході з товариства, необхідно визначати на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, оскільки особа, яка виходить зі складу учасників товариства, має право вимагати проведення з нею розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а вимоги позивача ґрунтуються на здійсненні з ним розрахунку, виходячи саме з ринкової вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует». За висновком суду позивач довів дійсну ринкову вартість майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует», яка підтверджується висновком судового експерта № 09/18 від 15.03.2018 у судовій справі № 924/22/18, який суд визнав належним та допустимим доказом у справі на підтвердження вартості нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» станом на дату подання позивачем заяви про вихід зі складу учасників.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.07.2018 залишити в силі.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. За твердженням скаржника суд апеляційної інстанції:

- дійшов помилкового висновку про доведеність позивачем дійсної ринкової вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» на підставі висновку експерта № 09/18 від 15.03.2018, який, за твердженням скаржника, не є належним та допустимих доказом у справі;

- не врахував, що призначена ним судова експертиза для визначення дійсної ринкової вартості майна відповідача не була проведена у зв`язку з відмовою позивача у справі оплатити проведення цієї експертизи;

- не врахував, що висновок експерта № 09/18 від 15.03.2018, а також інші докази у справі: технічні паспорти на гараж по АДРЕСА_2 та на приміщення по АДРЕСА_1 виготовлені не на дату виходу позивача зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» та на замовлення осіб, які не є учасниками цієї справи;

- не врахував, що у висновку № 09/18 від 15.03.2018 експерт не досліджував та не враховував дані балансу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» на кінець звітного періоду на дату виходу позивача зі складу учасників Товариства, не вирішував питання визначення вартості частки учасника;

- не врахував висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 18.11.2014 у справі № 3-182гс14;

- врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що у зазначеній справі № 925/1165/14 порушення корпоративних прав позивача було доведено висновком проведеної у справі судової експертизи, в якій була, зокрема, визначена частка майна учасника, який вийшов зі складу учасників товариства, а в матеріалах цієї справі № 924/198/18 відсутні висновки експерта та інші належні та допустимі докази щодо дійсної (ринкової) вартості активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует».

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як правильно встановив суд апеляційної інстанції спірні правовідносини між сторонами у справі з приводу виплати позивачу частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует», пропорційну його частці у статутному капіталі Товариства виникли у листопаді 2016 року, з огляду на що суд апеляційної інстанції при вирішення спору у цій справі правильно застосував норми цивільного законодавства, чинні станом на час виникнення спірних правовідносин.

Стаття 116 Цивільного кодексу України та стаття 10 Закону України «Про господарські товариства» (тут і далі по тексту - в редакції, чинній на дату виникнення між сторонами спірних правовідносин) передбачають зокрема право учасників товариства на вихід в установленому порядку з товариства.

Відповідно до статті 148 Цивільного кодексу України в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв`язку з виходом учасником із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 (позивач) реалізувала своє право на вихід з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» шляхом подання 22.11.2016 Товариству нотаріально посвідченої заяви-повідомлення про вихід зі складу учасників Товариства, в якій просила провести з нею розрахунки та сплатити їй вартість частини майна Товариства, пропорційну її частці у статутному капіталі Товариства. Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми побутового обслуговування «Силует» прийняли рішення, оформлене протоколом № 1 від 03.02.2017, яким зокрема вирішили вважати ОСОБА_1 такою, що вийшла з Товариства з 22.11.2016, та виплатити ОСОБА_1 вартість частини майна відповідно до її частки в статутному капіталі Товариства (6,66%) в розмірі 1 193,00 грн.

Згідно зі статтею 54 Закону України «Про господарські товариства» в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Відповідно до частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

За змістом частини 1 статті 66 та статті 139 Господарського кодексу України майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті учаснику, який виходить з товариства, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній частці учасника в статутному капіталі товариства.

За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої учасник, який виходить з товариства, має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14.

Як встановили суди попередніх інстанцій відповідно до пункту 7.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» (в редакції станом на 18.12.2008) майно товариства - це основні фонди і оборотні кошти, а також інші цінності, включаючи майнові права, які належать йому на праві власності, і вартість яких відображена у самостійному балансі товариства.

Згідно з пунктом 8.6. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» при виході учаснику виплачується вартість частини майна пропорційна його частці у статутному фонді товариства. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов із товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Однак, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, учасники Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» на загальних зборах, що відбулися 03.02.2017, на яких було прийняте спірне рішення, в порушення частини 2 статті 148 Цивільного кодексу України в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, статті 54 Закону України «Про господарські товариства» в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, частини 1 статті 66, статті 139 Господарського кодексу України та Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» визначили розмір вартості частини майна, що підлягала виплаті позивачу при виході з товариства, виходячи лише із статутного капіталу товариства без урахування вартості чистих активів товариства. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій правильно визнали недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует», оформлене протоколом № 1 від 03.02.2017, в частині визначення розміру вартості частки, яка підлягала виплаті ОСОБА_1

ОСОБА_1 , звертаючись із позовною заявою у цій справі (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) просила стягнути з відповідача вартість частини майна Товариства пропорційно її частці в статутному капіталі Товариства, виходячи з вартості чистих активів Товариства, (тобто активів за вирахуванням поточних зобов`язань), однак з урахуванням ринкової, а не балансової вартості нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует». При цьому позивач не погоджувалась із визначеною Товариством у фінансовому звіті за 2016 рік балансовою вартістю належної відповідачу нежитлової будівлі площею 544,2 кв м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, а також зазначала про неврахування Товариством у звіті ринкової вартості іншого об`єкту нерухомості, а саме: гаража, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 який на праві власності належить відповідачу.

Як встановили суди попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» станом на дату виходу позивача зі складу учасників Товариства було власником зазначених об`єктів нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі площею 544,2 кв м, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 та гаража, розташованого по АДРЕСА_2, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 19.12.2017, копією свідоцтва від 26.07.2011 про право власності Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» на нерухоме майно (гараж) та витягом про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (гараж).

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції розглядаючи позовну вимогу про стягнення з відповідача вартості частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» пропорційно частці позивача в статутному капіталі Товариства, правильно врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14, щодо необхідності визначення вартості частини майна Товариства на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства у разі якщо учасник, який вийшов з товариства, вимагає проведення з ним розрахунків у такий спосіб.

При цьому, зокрема для визначення дійсної (ринкової) вартості активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» з урахуванням зобов`язань Товариства суд апеляційної інстанції у цій справі двічі призначав судові експертизи, проведення яких доручав Хмельницькому відділенню Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз та Незалежному інституту судових експертиз. Однак призначені судом апеляційної інстанції судові експертизи не були проведені, оскільки експертам не були надані всі необхідні для надання висновку документи та проведення експертиз не були оплачені.

Як вбачається суд апеляційної інстанції при розрахунку вартості частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует», що підлягає виплаті позивачу з огляду на її вихід зі складу учасників Товариства, взяв до уваги наявний в матеріалах справи наданий позивачем в якості доказу дійсної (ринкової) вартості нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» висновок експерта № 09/18 від 15.03.2018.

З огляду на непроведення у справі судових експертиз, відсутність в матеріалах справи інших доказів дійсної (ринкової) вартості нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует», а також доказів в спростування визначеної у висновку експерта № 09/18 від 15.03.2018 дійсної (ринкової) вартості нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует», суд апеляційної інстанції правильно визнав цей висновок належним та допустимим доказом у справі.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до висновку експерта № 09/18 від 15.03.2018 ринкова вартість нежитлової будівлі площею 544,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становить 2 201 549 грн, а ринкова вартість гаража, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - 314 003,00 грн.

Отже суд апеляційної інстанції при здійсненні розрахунку вартості частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует», що підлягає виплаті позивачу пропорційно його частці у статутному капіталі Товариства, врахував визначену у наданому позивачем висновку експерта № 09/18 від 15.03.2018 загальну суму ринкової вартості двох зазначених вище об`єктів нерухомого майна Товариства, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14.

Господарський суд Хмельницької області рішенням від 13.07.2018 позов задовольнив частково: визнав недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми побутового обслуговування «Силует» від 03.02.2017 в частині визначення розміру вартості частки у майні Товариства, яка підлягає до виплати ОСОБА_1 , а також стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми побутового обслуговування «Силует» на користь ОСОБА_1 вартість частки в сумі 4 222,44 грн. У частині стягнення 166 575,89 грн у задоволенні позову відмовив.

За результатом розгляду справи в апеляційному порядку Північно-західний апеляційний господарський суд оскаржуваною постановою скасував рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 166 575,89 грн вартості частки в майні товариства та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» на користь ОСОБА_1 166 575,89 грн вартості частки в майні товариства, а в решті рішення місцевого господарського суду залишив без змін.

Отже з резолютивної частини постанови апеляційного господарського суду вбачається, що за результатом розгляду справи в апеляційному порядку вартість частки в майні товариства, що підлягає виплаті позивачу, була стягнута в повному розмірі, заявленому позивачем до стягнення, що свідчить про те, що суд апеляційної інстанції погодився з наведеним позивачем розрахунком вартості частки в майні товариства, який був здійснений позивачем, виходячи з вартості чистих активів відповідача, визначених у фінансовому звіті Товариства (балансі станом на 31.12.201), однак з урахуванням ринкової, а не балансової вартості нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует». Тобто суд апеляційної інстанції при здійсненні розрахунку вартості майна відповідача, з якої слід розрахувати вартість частки позивача, врахував, крім ринкової вартості об`єктів нерухомості відповідача також і вартість активів відповідача, що відображена у фінансовому звіті суб`єкта малого підприємництва (баланс станом на 31.12.2016).

Відповідно до пункту 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частин 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дату ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови у цій справі, у мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Однак суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині оскаржуваної постанови в обґрунтування обставин щодо розміру вартості майна відповідача, з якої слід розраховувати частку позивача, послався лише на наданий позивачем висновок експерта № 09/18 від 15.03.2018. Посилання на фінансовий звіт Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» (баланс станом на 31.12.2016) мотивувальна частина оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не містить, хоча, як вбачається з розрахунку суми, яку суд апеляційної інстанції стягнув з відповідача, суд апеляційної інстанції врахував зазначений звіт. Жодної правової оцінки щодо належності та допустимості цього доказу по справі суд апеляційної інстанції не надав. Суд апеляційної інстанції також залишив поза увагою та не надав належну правову оцінку і наявній в матеріалах справи довідці Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» від 05.11.2018 щодо основних засобів Товариства станом на 01.01.2017 за звітний період 2016 рік.

З огляду на викладене обставину щодо розміру вартості майна відповідача, з якої слід розраховувати частку позивача в майні Товариства, що підлягає виплаті позивачу, не можна визнати такою, що була з достовірністю встановлена судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів.

Передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Встановлення зазначених обставин, оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в суді касаційної інстанції та є підставою для скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно з частинами 3, 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на те, що апеляційний господарський суд допустив порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи по суті позовних вимог, враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене вище, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи та докази, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Крім того при новому розгляді справи суд апеляційної інстанції з метою забезпечення єдності судової практики має врахувати висновки Верховного Суду, викладені в постанові колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.01.2020 у справі № 924/27/18, відповідачем в якій є також Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма побутового обслуговування «Силует» та правовідносини в якій є аналогічними правовідносинам у цій справі, а також врахувати обставини, встановлені господарськими судами у зазначеній справі щодо Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма побутового обслуговування «Силует», відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

9. Судові витрати.

Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а справа передається на новий розгляд до апеляційного господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» задовольнити частково.

2. Постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у справі № 924/198/18 скасувати.

3. Справу № 924/198/18 передати на новий розгляд до Північно-Західного апеляційного господарського суду.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець