ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 924/418/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицької Н. О. - головуючого, Кушніра І. В., Мачульського Г. М.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.09.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 у справі
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Ізяславтепломережа"
про стягнення пені у сумі 145 007,38 грн, 3% річних у сумі 176 685,08 грн та інфляційних втрат у сумі 637 210,03 грн.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") подано позов до комунального підприємства "Ізяславтепломережа" (далі - КП "Ізяславтепломережа") про стягнення пені у сумі 145 007,38 грн, 3 % річних у сумі 176 685,08 грн та інфляційні втрати у сумі 637 210,03 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує ,що АТ "НАК "Нафтогаз України" та КП "Ізяславтепломережа" 12.09.16 укладено договір № 2384/1617-ТЕ-34 купівлі - продажу природного газу, на виконання якого Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 13 455 081,29 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу. Позивач наголошує на тому, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1 договору, а саме розрахувався за поставлений природний газ у сумі 11 079 298,56 грн, сума основного боргу за спірним правочином складає 2 375 782,73 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.09.2019 у справі № 924/418/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019, у задоволені позову відмовлено.
4. Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, обґрунтовано тим, що підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі купівлі - продажу природного газу) порядок розрахунків, а отже відсутні правові підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
5. 12.09.2016 між АТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник/позивач) та КП "Ізяславтепломережа" (споживач/відповідач) був укладений договір № 2384/1617-ТЕ-34 купівлі - продажу природного газу (далі - договір, а.с.17-25), згідно розділу 1 якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач в свою чергу зобов`язувався оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений АТ "НАК "Нафтогаз України" на митну територію України).
6. У розділі 2 договору сторони також погодили, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) природний газ обсягом до 2435,0 тис. куб. метрів у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): жовтень - 184,0; листопад - 360,0; грудень - 448,0; січень - 528,0;, лютий - 480.0; березень - 435,0. Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором, повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 цього договору.
7. Постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; імпортованого природного газу (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, що ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України) - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. (розділ 3 договору).
8. Пунктом 5.1 договору передбачено, що регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 р. № 758. Ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4 942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять грн. 40 коп.).
9. Відповідно до пункту 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100- відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором. Сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим.
10. Оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія статті 19 Закону України "Про теплопостачання"; 2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; 3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку у разі коли на споживача не поширюється дія статті 19 Закону України у частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості споживача за цим договором, 5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника. (пункт 6.2 договору).
11. Відповідно до пунктів 8.1-8.2 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку У країни, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.
12. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором. (пункт 8.3 договору).
13. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу 01 жовтня 2016 р. до 31 березня 2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Договір підписаний представниками та скріплений печатками сторін. (пункт 12 договору).
14. Також між сторонами підписано ряд Додаткових угод до договору, зокрема Додаткову угоду № 1 від 12.09.2016 р., № 2 від 12.09.2016 р., якими внесено зміни до договору щодо обсягів природного газу, що поставляється, порядку та умов пер6едачі природного газу, ціни газу, відповідальності сторін та строку дії договору.
15. Крім того, між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Хмельницькій області, Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації, комунальним підприємством "Ізяславтепломережа" та національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" з метою погашення взаємної заборгованості укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України від 17.01.2017 № 191 на суму 4596088,99 грн (у тому числі 4 021 741,03 грн за договором від 12.09.2016 № 2384/1617-ТЕ-34), від 17.01.2017 № 12 на суму 1 600 000 грн, від 02.09.2017 № 803 на суму 1 950 0000 грн, від 02.09.2017 № 804 на суму 833 545,36 грн, від 14.03.2017 № 1576 на суму 195 539,23 грн, від 10.11.2017 на суму 1 000 000 грн, від 13.12.2017 № 4260 на суму 2 375 782 ,73 грн.
16. Вказаними рішеннями сторонами погоджено, що предметом такого рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".
17. Згідно з розділом 2 сторони погоджують перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання Сторонами Спільного протокольного рішення. Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України Стороні 1 у сумі вказаній у протокольному рішення з приміткою "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20". Сторона 1 перераховує на рахунок Сторони 2 кошти із записом у графі "призначення платежу" "за тепло із вказівкою на розрахунковий місяць 2016, 2017 року ", Постанова Уряду від 11.01.2005 №20". Сторона 2 перераховує Стороні 3 кошти за пільги та субсидії із записом у графі "призначення платежу" "за тепло із вказівкою на розрахунковий місяць 2016, 2017 року", Постанова Уряду від 11.01.2005 №20". Сторона 3 перераховує Стороні останній кошти за природний газ за 2016, 2017 роки згідно з договором від 12.09.2016 № 2384/1617-ТЕ-34 із записом у графі "призначення платежу" "Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20, дата і номер Спільного протокольного рішення за природний газ за 2016, 2017 рік. Сторона остання перераховує кошти до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
18. У розділі 3 визначено, що з метою реалізації цього Спільного протокольного рішення Сторони зобов`язуються, в тому числі, перерахувати кошти наступній Стороні, а Сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.
19. У пункті 4 спільного протокольного рішення зазначено, що сторони, що підписали це спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 № 20 та Порядку проведення розрахунків за невиконання своїх зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.
20. За пунктом 5.2 спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням.
21. Як встановлено судами обох інстанцій, позивачем на виконання умов договору та взятих на себе зобов`язань у період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 13 455 081,29 грн, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.
22. Натомість, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань, оплату за переданий природний газ здійснив частково в розмірі 11 079 298,56 грн, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 2 375 782,73 грн.
23. Враховуючи викладене, акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до суду про стягнення з комунального підприємства "Ізяславтепломережа" основного боргу в розмірі 2 375 782,73 грн, а також пені в розмірі 145 007,38 грн, 3% річних в розмірі 176 685,08 грн та інфляційні втрати в розмірі 637 210,03 грн.
24. Під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем сплачено основний борг у сумі 2 375 782,73 грн, відповідно ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 09.09.2019 провадження у справі № 924/418/19 закрито в частині позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" до КП "Ізяславтепломережа" про стягнення 2 375 782,73 грн основного боргу у зв`язку з відсутністю предмета спору.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
25. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.09.2019 і постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 у справі № 924/418/19, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
26. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій неповно та неправильно встановили обставини, що мають значення для справи, зазначивши, що підписанням спільного протокольного рішення та укладання договору про організацію взаєморозрахунків змінило строки та порядок розрахунків, не відповідають умовам пункту 6.1 спірного договору. Однак, під час розгляду цієї справи слід керуватися саме умовами договору, яким передбачено порядок відповідальності за неналежне виконання зобов`язань. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 N 853 внесено зміни до пункту 20 Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу із спеціальними обов`язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій (зокрема, доповнено абзацом "сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень відповідно до Порядку не змінює строків та умов розрахунків за цим договором").
Доводи інших учасників справи
27. У відзиві на касаційну скаргу КП "Ізяславтепломережа" вказує на помилковість доводів скаржника та просить залишити без змін рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.09.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 у справі № 924/418/19.
Позиція Верховного Суду
28. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.
29. За змістом статті 300 ГПК України у редакції Закону України від 18.12.2019
№ 390-IX, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 12.09.2016 позивач продав відповідачу природний газ на загальну суму 13 455 081,29 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу.
31. Відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань, оплату за переданий природний газ здійснив частково у сумі 11 079 298,56 грн, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 2 375 782,73 грн.
32. Водночас між головним управлінням Державної казначейської служби України в Хмельницькій області, Департаментом фінансів ХОДА, комунальним підприємством "Ізяславтепломережа" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" з метою погашення взаємної заборгованості укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України у тому числі від 13.12.2017 № 4260 на суму 2 375 782,73 грн.
33. Під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем сплачено основний борг у сумі 2 375 782,73 грн, відповідно ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 09.09.2019 провадження у справі № 924/418/19 закрито в частині позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" до КП "Ізяславтепломережа" про стягнення 2 375 782,73 грн основного боргу у зв`язку з відсутністю предмета спору. Зокрема, судом першої інстанції досліджено, що відповідно до наданих відповідачем копій платіжних доручень №250 від 17.05.2019 року на суму 450000. 00 грн., №259 від 27.05.2019 року на суму 300000, 00 грн., №261 від 29.05.2019 року на суму 250 000. 00 грн., №19 від 29.05.2019 року на суму 372 495. 62 грн., №273 від 31.05.2019 року на суму 200000. 00 грн.; №277 від 05.06.2019 року на суму 400 000. 00 грн.: №283 від 07.06.2019 року на суму 130863. 69 грн., №1 від 26.06.2019 року на суму 270 823.42 грн., від 05.07.2019 на суму 1600 грн., всього: 2 375 782,73 грн. відповідач сплатив заборгованість за договором від 12.09.2016 року №2384/1617-ТЕ-34. При цьому суд також звертає увагу на те, що відповідач здійснював оплату частини коштів субсидованого населення відразу після надходження коштів на казначейський рахунок відповідача з державного бюджету, чим і зумовлено сплату відповідачем коштами більшої суми у певні місяці та меншої - у наступні.
34. Разом з тим, АТ "НАК "Нафтогаз України" просить суд за порушення виконання грошового зобов`язання стягнути з КП "Ізяславтепломережа" 145 007,38 грн пені, 176 685,08 грн відсотків річних та 637 210,03 грн інфляційних втрат.
35. Відповідно до статей 11 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
36. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
37. За змістом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
38. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
39. За змістом статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
40. Згідно з положеннями статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
41. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
42. Статтею 7 Господарського кодексу України визначено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
43. Згідно з положеннями частин 1-3 статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
44. Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні. Таке регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".
45. Аналіз змісту цього Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
46. Згідно з пунктом 1.2 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію від 03.08.2015 № 493/688, розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.
47. Усі учасники розрахунків зобов`язані забезпечувати підписання спільних протокольних рішень на проведення розрахунків протягом 2 робочих днів з дня отримання таких спільних протокольних рішень (пункт 1.5 зазначеного вище Порядку).
48. З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу.
49. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
50. Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонам на підставі укладених між ними договорів.
51. Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, як то Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.
52. Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.
53. Тобто, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, від 11.03.2020 у справі № 925/1299/18.
54. Крім того, з наведеного убачається, що підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до Порядку № 20, сторони спірного договору погодили зміну строків та умов розрахунків за ним, а тому посилання скаржника на редакцію пункту 6.1 договору купівлі-продажу природного газу, як на підтвердження доводів щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій, є хибним та таким, що не підтверджує наявності підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій.
55. З огляду на викладене, колегія суддів не має підстав вважати, що доводи відповідача не були досліджені судами попередніх інстанцій, а матеріали справи свідчать, що суди всебічно, повно і об`єктивно дослідили наявні у справі докази як в цілому, так і кожний доказ окремо, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.09.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 у справі № 924/418/19 немає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд
56. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
57. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу у редакції Закону України від 18.12.2019 № 390-IX суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
58 Беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, не отримали підтвердження, не спростовують висновків судів, тому підстав для скасування рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.09.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 у справі № 924/418/19 немає.
59. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі рішення та постанову необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Розподіл судових витрат
60. Оскільки підстав для скасування рішення і постанови у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.09.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 у справі № 924/418/19 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді І. В. Кушнір
Г. М. Мачульський