16.04.2024

№ 924/831/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 924/831/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Львов Б.Ю.

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

третьої особи - Губарева О.М. (довіреність від 14.09.2018 № 4/2018);

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області та Міністерства внутрішніх справ України

на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.02.2020 та

постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2020

за позовом Хмельницької міської ради

до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області

про зобов`язання Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу Хмельницької міської ради у сумі 951 012,80 грн,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство внутрішніх справ України;

Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

1.1. Хмельницька міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області (далі - управління МВС України у Хмельницької області, відповідач) про зобов`язання відповідача, в особі ліквідаційної комісії, включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу у розмірі 951 012,80 грн, що становить заборгованість по договору № 1/27 від 31.03.2008 зі змінами, внесеними додатковими угодами від 29.10.2008, від 19.03.2012 та від 25.12.2014, як визнану.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у відповідача наявні невиконані зобов`язання за договором від 31.03.2008 № 1/27 щодо відшкодування вартості загальної площі виділених йому позивачем в борг квартир. Вказану заборгованість ліквідаційна комісія УМВС України у Хмельницької області безпідставно відмовилась включити до проміжного ліквідаційного балансу, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

2. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Справа розглядалася судами неодноразово.

2.2. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.03.2018 у справі № 924/831/17 у задоволенні позовних вимог Хмельницької міської ради відмовлено з підстав неукладеності договору від 31.03.2008 №1/27 та у зв`язку з цим відсутністю виникнення у відповідача зобов`язань щодо включення вимог позивача до ліквідаційного балансу, а також вибуттям квартир, які були предметом договору у власність громадян.

2.3. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.03.2018 залишено без змін.

2.4. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.08.2018 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.03.2018 у справі №924/831/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

2.5. Приймаючи постанову Верховним Судом, зокрема, зазначено, що суди пославшись на те, що вказаний договір, всупереч вимог законодавства не був нотаріально посвідчений, не врахували положень статті 220 ЦК України (далі - ЦК України) відповідно до якої, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Крім того вказано, що встановивши факт виконання позивачем зобов`язань за договором від 31.03.2008 № 1/27 в частині передачі відповідних квартир, суди не вирішили які наслідки настають у разі недійсності правочину (повернення одержаного на виконання такого правочину в натурі або вартості того, що одержано), та яким чином це впливає на права позивача щодо включення його вимог до проміжного ліквідаційного балансу відповідача.

2.6. Також судом зазначено, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що на підставі договору від 31.03.2008 № 1/27 у відповідача не виникло зобов`язань з відшкодування вартості відповідних квартир, з посиланням на те, що такі квартири були передані безпосередньо у власність громадян, оскільки суди не надали оцінки усім наявним у матеріалах справи доказам, зокрема: листу управління МВС України у Хмельницькій області від 30.01.2008 № 14/54; спільному рішенню адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії управління МВС України у Хмельницькій області від 24.12.200; листу управління МВС України в Хмельницькі області від 07.11.2008 за № 14/380; спільному рішенню адміністрації профкому та житлово-побутової комісії управління МВС України у Хмельницькій області від 06.11.2008; розпорядженню заступника начальника управління МВС України у Хмельницькій області від 03.12.2008.

2.7. За наслідками нового розгляду справи № 924/831/17 рішенням Господарського суду Хмельницькій області від 11.03.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2019, позов Хмельницької міської ради задоволено. Зобов`язано управління МВС України у Хмельницькій області в особі ліквідаційної комісії, включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу Хмельницької міської ради в сумі 951 012,80 грн, що становить заборгованість по договору від 31.03.2008 № 1/27 зі змінами, внесеними додатковими угодами від 29.10.2018, від 19.03.2012 та від 25.12.2014, як визнану.

2.8. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.03.2019 у справі № 924/831/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

2.9. Приймаючи постанову Верховним Судом, зокрема, зазначено, що розглядаючи спір, перш за все, суди мали встановити правову природу договору з урахуванням якої визначається нормативне регулювання спірних правовідносин, з послідуючим визначенням обсягу прав та обов`язків сторін, а також момент укладення договору.

2.10. Верховний суд вказав, що за наявності дотримання умов укладення договору, вказаний договір є таким, що створює, за наслідком свого укладення, для його сторін певний обсяг прав та обов`язків, в тому числі для відповідача обов`язок з повернення рівноцінних квартир, а у випадку неможливості повернення компенсації їх вартості, тоді як за відсутності дотримання умов його укладення - настають правові наслідки передбачені частиною 1 статті 220 ЦК України з урахуванням яких право позивача підлягає захисту в порядку статті 1212 ЦК України, та у разі неможливості повернення майна - у відповідності із нормами передбаченими статтями 22 623 ЦК України.

2.11. Крім того, приймаючи постанову від 19.09.2019 Верховний Суд вказував, що судами не надано належної оцінки розміру заявленого позивачем відшкодування вартості квартир. Зокрема, за умовами пункту 4.1 договору при неможливості повернути рівноцінні квартири, сторона - 2 зобов`язується компенсувати стороні - 1 вартість вказаних у пункті 2.1.1 загальної площі квартир, з розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 кв. м.

2.12. За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2020 (суддя Димбовський В.В.), яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 (колегія суддів у складі: Бучинська Г.Б., Василишин А.Р., Олексюк Г.Є.) позовні вимоги задоволено. Зобов`язано управління МВС України у Хмельницькій області в особі ліквідаційної комісії, включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу Хмельницької міської ради у розмірі 951 012,80 грн, як визнану. Стягнуто з управління МВС України у Хмельницькій області на користь позивача 14 265,20 грн витрат по сплаті судового збору.

2.13. Рішення суду першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що договір № 1/27 та додаткові угоди до нього вчинено у простій письмовій формі, нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію зазначеного договору та додаткових угод до нього не було здійснено, а тому даний договір є нікчемним в силу закону і не породжує прав та обов`язків для сторін. З огляду на норми Першого протоколу Конвенції (право мирно володіти своїм майном), позицію ЄСПЛ, суди дійшли висновку, що виключається можливість застосовувати наслідки недійсності нікчемного правочину, в тому числі - позбавляти осіб житла, які його отримали від позивача саме з ініціативи відповідача та повертати їх позивачу внаслідок нікчемної угоди. Враховуючи факт подальшого визнання відповідачем кредиторських вимог позивача, як компенсації вартості квартир, отриманих колишніми працівниками відповідача та з урахуванням положень 104 - 112 ЦК України, суди дійшли висновку, що у відповідача виник обов`язок по включенню до проміжного ліквідаційного балансу кредиторської вимоги позивача, а тому вимога про зобов`язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника визнаних ним вимог є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

2.14. При цьому, судами зазначено, що сам по собі факт обґрунтування позовних вимог, у тому числі, договором (з додатковими угодами), який даним рішенням визнано нікчемним, не впливає на обов`язок відповідача компенсувати органу місцевого самоврядування вартості квартир отриманих за даним договором, сума яких була визначена з врахуванням середньої ринкової ціни 1 кв. м площі згідно з даними спеціально уповноваженого органу - Хмельницького бюро технічної інвентаризації.

2.15. Враховуючи те, що Верховний Суд у постанові від 03.05.2018 у справі № 924/478/16 зробив висновок на основі попередньо встановлених судами обставин, про визнання ліквідаційною комісією відповідача вимоги про передачу однокімнатної та двокімнатної квартири, або компенсації вартості загальної площі вказаних квартир та з врахуванням положень 104 - 112 ЦК України, у відповідача виник обов`язок по включенню до проміжного ліквідаційного балансу кредиторської вимоги позивача.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1. 21.07.2020 управління МВС України у Хмельницькій області не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення та постанову суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

3.2. 14.09.2020 Міністерством внутрішніх справ України також подано касаційну скаргу, у якій просить: рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 зі справи скасувати ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

4. Аргументи учасників справи

4.1. Аргументи касаційної скарги

4.1.1. Відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, встановивши нікчемність договору № 26/08/2016-2 на підставі частин першої та другої статті 228 ЦК України, застосував норму права про нікчемність договору без урахування висновків Верховного Суду, викладених щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 910/7407/18, зокрема, не враховано висновків, що правочин (договір), у якому відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо) є неукладеним. Не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

4.1.2. На думку відповідача судами попередніх інстанцій зроблено помилковий висновок, що з урахуванням обставин досягнення між сторонами згоди стосовно всіх істотних умов договору, обставин підписання договору обома сторонами та обставин виконання позивачем зобов`язань за ним, договір від 31.03.2008 № 1/27 є укладеним.

4.1.3. Управління МВС України у Хмельницької області також вважає, що судами попередніх інстанцій було порушено приписи статей 73 74 77 236 238 ГПК України щодо всебічного повного і об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності. Крім того, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 29.03.2018 у справі № 924/831/17 повернуто позивачеві надмірно сплачений судовий збір у розмірі 12 665,20 грн та встановлено, що вказана позовна заява містить вимоги немайнового характеру, однак при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 14 265,20 грн (як за майнову вимогу), а суд апеляційної інстанції, в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України, незаконно залишив вказане рішення без змін.

4.1.4. Відповідач також вказує на те, що висновки суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ґрунтуються лише на припущеннях суду щодо намірів позивача обґрунтувати свої позовні вимоги про включення кредиторських вимог на суму 951 012,80 грн, які начебто є заборгованістю у зв`язку із невиконанням відповідачем нікчемного договору, що в свою чергу також свідчить про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

4.1.5. Касаційна скарга Міністерства внутрішніх справ України мотивована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкових висновків щодо виконання позивачем, у спосіб визначений законом, умов договору від 31.03.2008 № 1/27, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази такого виконання. На думку скаржника позивачем було передано квартири, які є предметом договору у приватну власність окремих осіб. Судами при ухваленні рішення про задоволення позовних вимог не взято до уваги, що договір, який за висновком суду є нікчемним, не може створювати юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

4.1.6. На думку заявника, правові наслідки такого правочину настають лише у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституція), тобто ніяким чином не може покладати на відповідача обов`язок щодо включення кредиторських вимог позивача до проміжного ліквідаційного балансу. При ухваленні спірних судових рішень, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вийшов за межі позовних вимог чим порушив норми процесуального права та ухвалив незаконне рішення.

4.2. Доводи інших учасників.

4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач доводи касаційної скарги не визнає і погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції, а також просить рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5.1. Судами встановлено, що 24.12.2007 на спільному засіданні адміністрації управління МВС України в Хмельницькій області, профкому та житлово-побутової комісії управління МВС України в Хмельницькій області вирішено надати ОСОБА_1 - пенсіонеру управління звільнену, окрему, однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , про що свідчить витяг із протоколу №4. Також зазначено, що квартира знаходиться у власності управління МВСУ в Хмельницькій області. Надається по загальній черзі, на квартирному обліку з 15.07.1989, знімається з обліку (т. 1 а.с. 25).

5.2. Відповідно до виписки з протоколу спільного засідання адміністрації та профкому управління МВС Хмельницької області від 15.07.1989, ОСОБА_1 поставлено на квартирний облік (т. 1 а.с. 31).

5.3. Управлінням МВС в Хмельницькій області видана картка облікових даних ОСОБА_1 - пенсіонера управління МВС України в Хмельницькій області, який стоїть на обліку в управлінні МВСУ в Хмельницькій області; дата прийняття на облік - 15.07.1989; адреса житлової площі, яка надається: АДРЕСА_1 , житловою площею 17,0 кв.м ( т.1 а.с. 20).

5.4. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями листом від 30.01.2008 за № 14/54 управління МВС в Хмельницькій області звернулося до Хмельницької міської ради з проханням затвердити рішення спільного засідання адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії управління МВС в Хмельницькій області від 24.12.2007 №4 про виділення квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить до комунальної власності, пенсіонеру управління МВСУ в Хмельницькій області Максимчуку В.Д. та видати ордер. У вказаному листі управління МВС в Хмельницькій області зазначало, що взамін буде повернено однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 після завершення будівництва та здачі в експлуатацію житлового будинку (т. 1 а.с. 23).

5.5. За результатами розгляду вказаного листа завідуючий відділом обліку та розподілу житлової площі у листі від 12.02.2008 за № 12-0678-02-09 повідомив начальника управління МВС в Хмельницькій області, що питання про виділення житла ОСОБА_1 буде винесено на розгляд виконавчого комітету після укладення договору між управлінням МВС України у Хмельницькій області та виконавчим комітетом Хмельницької міської ради про виділення в борг вказаної однокімнатної квартири АДРЕСА_1 із зазначенням в договорі характеристики і термінів повернення квартири управлінням (т. 1 а.с. 24).

5.6. Судами встановлено, що 31.03.2008 представниками Хмельницької міської ради (Сторона 1) та управління МВС України у Хмельницькій області (Сторона 2) підписано договір № 1/27, предметом якого є визначення умов та термінів повернення квартири для Сторони 2, якій виділяється в борг однокімнатна квартира.

5.7. Відповідно до умов договору, Хмельницька міська рада виділяє в борг управлінню однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 30,9 кв. м, житловою площею - 17,0 кв. м.

5.8. Сторона 2 зобов`язується повернути міській раді до 31.12.2011 однокімнатну квартиру № 112 по вул. Лісогринівецькій, 16, загальною площею 46,3 кв. м, житловою площею - 19,38 кв. м. (п. 2.2 договору).

5.9. За умовами пункту 4.1 договору, при неможливості повернути рівноцінну однокімнатну квартиру, Сторона 2 зобов`язується компенсувати Стороні 1 вартість вказаної в п. 2.1.1 квартири з розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 кв. м загальної площі до 31.12.2011.

5.10. Судами також встановлено, що в подальшому, рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 24.04.2008 №461 "Про надання житлової площі громадянам міста" затверджено спільне рішення адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії про надання ОСОБА_1 , пенсіонеру УМВС України в Хмельницькій області житла - однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 30,9 кв. м, житловою площею - 17,0 кв. м., сім`я - 2 чол. На квартирному обліку по місцю роботи з 15.07.1989 року. Проживає в трикімнатній квартирі АДРЕСА_5 , де залишається проживати сім`я сина. Квартира виділена управлінню МВС у Хмельницькій області виконавчим комітетом згідно договору від 31.03.2008 №1/27, надається по черзі, знімається з квартирного обліку (т. 1 а.с. 27).

5.11. Листом від 04.08.2008 № 12-3859-02-09 (т. 1 а.с. 32) позивач у відповідь на звернення відповідача щодо поліпшення житлових умов ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 33) повідомив начальника управління МВС України в Хмельницькій області, що для поліпшення житлових умов ОСОБА_2 управлінню в борг може бути виділена двокімнатна квартира АДРЕСА_6 , за умови укладення договору про повернення рівноцінної квартири.

5.12. Додатковою угодою від 29.10.2008 внесено зміни до п.п. 2.1.1, 2.2.1, 4.1 договору від 31.03.2008 № 1/27, за умовами якої: "Сторона 1 виділяє в борг Стороні 2 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 30,9 кв. м, житловою площею - 17,0 кв. м. та двокімнатну квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 71,21 кв. м, житловою площею - 36,2 кв. м. Сторона 2 зобов`язується повернути Стороні 1 до 31.12.2011 однокімнатну квартиру однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 46,3 кв. м, житловою площею - 19,38 кв. м. та двокімнатну квартиру АДРЕСА_11 , загальною площею 55,74 кв. м, житловою площею - 30,99 кв. м. При неможливості повернути рівноцінні квартири, Сторона 2 зобов`язується компенсувати Стороні 1 вартість вказаних у підпункті 2.1.1 загальної площі квартир, з розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 кв. м до 31.12.2011" (т. 1 а.с. 15).

5.13. Згідно витягу з протоколу від 06.11.2008 за № 5 спільного засідання адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії управління УМВС України в Хмельницькій області, вирішено надати ОСОБА_2 - пенсіонеру УМВСУ двокімнатну квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 71,21 кв. м, житловою площею - 36,2 кв. м. Також зазначено, що Міська рада виділила УМВС України в Хмельницькій області вказану квартиру в борг. Квартира надається по черзі на квартирному обліку з 26.03.2001, знімається з обліку (т. 1 а.с. 34).

5.14. Листом від 07.11.2008 за № 14/380 Управління МВС України в Хмельницькій області звернулось до Хмельницької міської ради з проханням затвердити зазначене рішення спільного засідання адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії УМВС від 06.11.2008 за №5 щодо пенсіонера Головатюка В.П. та видати ордер (т. 1 а.с. 32).

5.15. Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 13.11.2008 за № 1285 "Про надання житлової площі громадянам міста" затверджено рішення адміністрацій та профспілкових комітетів підприємств, установ, організацій міста, зокрема, про надання ОСОБА_2 - пенсіонеру управління МВС України в Хмельницькій області житлової площі - двокімнатної квартири АДРЕСА_6 , загальною площею 71,21 кв. м, житловою площею - 36,2 кв. м. Квартира належить територіальній громаді міста, виділена управлінню МВС України в Хмельницькій області згідно договору від 31.03.2008 за №1/27, надається по черзі, знімається з обліку (т. 1 а.с. 36).

5.16. Судами встановлено, що відповідно до виписки з протоколу спільного засідання адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії управління УМВС в Хмельницькій області від 26.03.2001 за № 1 ОСОБА_2 поставлено на квартирний облік за попереднім місцем роботи при апараті УМВСУ у зв`язку із відсутністю мінімального розміру житлової площі на кожного члена сім`ї (т. 1 а.с. 30).

5.17. Управлінням МВС в Хмельницькій області видана картка облікових даних ОСОБА_2 - пенсіонера УМВС України в Хмельницькій області, який стоїть на обліку в Управлінні МВСУ в Хмельницькій області; дата прийняття на облік - 26.03.2001; адреса житлової площі, яка надається - АДРЕСА_6 , житловою площею 36,2 кв. м, загальною площею 71,21 кв. м (т. 1 а.с. 35).

5.18. Розпорядженням Управління МВС в Хмельницькій області від 03.12.2008 за № 8 задоволено заяву ОСОБА_2 на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_6 , житловою площею 36,2 кв. м, загальною площею 71,21 кв. м та передачу квартири (т. 1 а.с. 42).

5.19. Рішенням Хмельницької міської ради від 31.03.2010 за № 36 "Про затвердження договору від 31.03.2008 № 1/27 та додаткової угоди до договору від 29.10.2008 № 1/27", за результатами розгляду пропозиції міського голови, затверджено договір від 31.03.2008 за № 1/27 та додаткову угоду до договору від 29.10.2008 №1/27 про виділення в борг управлінню МВС України в Хмельницькій області однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 30,9 кв. м, житловою площею - 17,0 кв. м. та двокімнатної квартири АДРЕСА_6 , загальною площею 71,21 кв. м, житловою площею - 36,2 кв. м (т. 1 а.с. 71).

5.20. Судами також встановлено, що 19.03.2012 між Стороною 1 та Стороною 2 підписано додаткову угоду №2 до договору, якою погодили: "Повернути Стороні 1 до 31.12.2014 однокімнатну квартиру однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 46,3 кв. м, житловою площею - 19,38 кв. м. та двокімнатну квартиру АДРЕСА_11 , загальною площею 55,74 кв. м, житловою площею - 30,99 кв. м. При неможливості повернути рівноцінні квартири, Сторона 2 зобов`язується компенсувати Стороні 1 вартість вказаних у підпункті 2.1.1 загальної площі квартир, з розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 кв. м до 31.12.2014".

5.21. 25.12.2014 між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору, якою внесли зміни в частині терміну виконання зобов`язання за договором до 31.12.2015.

5.22. Наказом Міністерства внутрішніх справ від 30.10.2015 за №1310 "Про затвердження голів ліквідаційних комісій територіальних органів МВС по Хмельницькій області" затверджено головою ліквідаційної комісії управління МВС України в Хмельницькій області Семенишина Миколу Олександровича.

5.23. 02.11.2015 Семенишиним М. О., як головою ліквідаційної комісії, підписано наказ № 1806, про затвердження складу ліквідаційної комісії управління МВС України в Хмельницькій області, в тому числі, - заступника голови ліквідаційної комісії тимчасово виконуючого обов`язки заступника начальника УМВС України в Хмельницькій області - полковника міліції Гонтара Володимира Семеновича.

5.24. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.10.2016 за № 1048 внесено зміни до пункту 2 наказу МВСУ від 30.10.2015 за № 1310 та викладено його в новій редакції: "Затвердити з 03.10.2016 заступника начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області - начальника кримінальної поліції полковника поліції Остапчука Василя Васильовича головою ліквідаційної комісії, у тому числі управління МВСУ в Хмельницькій області".

5.25. Судами встановлено, що 01.12.2015 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 02-15-1720 передати однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 46,3 кв. м, та двокімнатну квартиру АДРЕСА_11 , загальною площею 55,74 кв. м, або компенсувати вартість загальної площі вищевказаних квартир із розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 кв. м житла (т. 1 а.с. 18).

5.26. Відповідач 05.01.2016 листом за № 10/121/11-2016 повідомив позивача, що для можливості погашення дебіторської заборгованості, яка виникла при завершенні будівництва 130-квартирного житлового будинку по вул. Лісогринівецька 16, у м. Хмельницькому перед підрядною організацією, а також для можливості здачі в експлуатацію вищевказаного житлового будинку в запланований термін, замовником будівництва - відділом капітального будівництва УМВСУ в Хмельницькій області здійснено реалізацію квартири № 112 у житловому будинку за вказаною адресою. Також вказував, що будівництво житлового будинку по АДРЕСА_11, в якому знаходиться двокімнатна квартира № 77 загальною проектною площею 55,74 кв. м - припинено замовником будівництва ПВП "Добробут СП", а тому виконати умови договору неможливо. У вказаному листі відповідач також вказував, що сума невиконаних зобов`язань перед міською радою станом на грудень 2015 року складає 748 769,52 грн (із розрахунку вартості 1 кв. м загальної площі житла, опосередкована вартість якого по Хмельницькій області складає 7 338 грн) та повідомив позивача, що у зв`язку із ліквідацією УМВС України в Хмельницькій області та ВКБ УМВСУ в Хмельницькій області 07.12.2015 до МВС України подано клопотання про виділення коштів для можливості виконання взятих на себе зобов`язань перед Хмельницькою міською радою (т. 1 а.с. 19).

5.27. 28.03.2016 позивач № 02-15-493 звернувся до відповідача, в якому просив голову комісії з припинення відповідача повідомити чи визнані його вимоги за договором від 31.03.2008 № 1/27 та чи включені вказані вимоги до ліквідаційного балансу управління МВС у Хмельницькій області (т. 1 а.с. 20).

5.28. Відповідач листом від 17.05.2016 за № 372/121/31-2016 повідомив Хмельницького міського голову, що ліквідаційною комісією визнані вимоги Хмельницької міської ради щодо передачі Хмельницькій міській раді однокімнатної квартири № 112 по вул. Лісогринівецькій, 16, загальною площею 46,3 кв. м, та двокімнатної квартири АДРЕСА_11 , загальною площею 55,74 кв. м, або компенсації вартості загальної площі вищевказаних квартир. На даний час вирішується членами ліквідаційної комісії питання про внесення відповідних змін до ліквідаційного балансу управління МВС України у Хмельницькій області (т. 1 а.с. 21).

5.29. Судами встановлено, що згідно інформації наданої Хмельницьким бюро технічної інвентаризації [лист від 18.05.2016 за № 4245/01-14 (т. 1 а.с. 50)] станом на 01.05.2016 орієнтовна середня ринкова вартість 1 кв. м житла у м. Хмельницькому становить: мікрорайон Озерна - в районі: вул. Лісогринівецької - 8 310,00 грн (330 у. о.) новобудови; мікрорайон Озерна - в районі вул. Лісогринівецької - 10 580,00 грн (420 у. о.) житловий стан; Ближні Гречани - в районі вул. Курчатова - 7 230,00 грн (287 у. о.) новобудови; Ближні Гречани - в районі вул. Курчатова - 11 160,00 грн (443 у. о.) житловий стан.

5.30. Судами також встановлено, що станом на 01.01.2008 квартира за АДРЕСА_1, перебувала у комунальній власності та була вільною [лист Житлово-експлуатаційної контори № 3 м. Хмельницького від 19.07.2016 за № 188 (т. 1 а.с. 28)].

5.31. 19.07.2017 позивач листом № 02-14-904 звернувся до відповідача у якому просив повідомити, чи включені до ліквідаційного балансу управління МВС України у Хмельницькій області кредиторські вимоги Хмельницької міської ради по договору від 31.03.2008 за № 1/27 [з змінами, внесеними додатковими угодами від 29.10.2008, від 19.03.2012 і від 25.12.2014] (т. 1 а.с. 22).

5.32. У відповідь на вказане звернення, відповідач листом від 18.08.2017 за № 42/10 (т. 1 а.с. 135) повідомив Хмельницького міського голову, що вимоги позивача не включені до проміжного ліквідаційного балансу управління МВС України у Хмельницькій області, а лист від 17.05.2016 за № 372/121/31-2016 не може вважатися підтвердженням визнання кредиторських вимог, оскільки підписаний не уповноваженим на це членом ліквідаційної комісії.

5.33. Судами встановлено, що згідно інформаційних довідок від 23.08.2017 № 95452662 та від 23.08.2017 № 95452473, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відсутні відомості щодо речових прав на нерухоме майно - квартири за адресами: АДРЕСА_11 та АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 47-48).

5.34. Згідно інформаційних довідок від 23.08.2017 № 95452216 та від 23.08.2017 № 95451834 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, квартира за адресою: АДРЕСА_6 зареєстрована на праві спільною часткової власності між громадянами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ; квартира за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована на праві приватної спільної часткової власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 43- 46, 49).

5.35. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Хмельницька міська рада 27.05.2016 зверталась до суду з позовною вимогою про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області 951012,8 грн. основного боргу, 51354,6 грн. інфляційних втрат, 11021,33 грн. 3% річних, 157112,52 грн пені (справа №924/478/16), обґрунтовуючи позов невиконанням УМВС України у Хмельницькій області умов договору №1/27 від 31.03.2008 (з урахуванням змін, внесених до нього додатковими угодами від 29.10.2008, 19.03.2012 та 25.12.2014).

5.36. Судами встановлено, що позивач у 2016 році звертався до суду з позовом до управління МВС України у Хмельницькій області заборгованості в розмірі 951 012,8 грн у зв`язку із невиконанням управління МВС України у Хмельницькій області умов договору від 31.03.2008 за №1/27 (з урахуванням змін, внесених до нього додатковими угодами від 29.10.2008, 19.03.2012 та 25.12.2014).

5.37. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.07.2017 у справі № 924/478/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 та постановою Верховного Суду від 03.05.2018 у задоволенні позовних вимог Хмельницької міської ради до управління МВС України у Хмельницькій області заборгованості в розмірі 951 012,8 грн відмовлено повністю. Рішення у справі № 924/478/16 мотивовано тим, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права та встановлено, що належним способом захисту прав позивача у даному випадку є вимога про зобов`язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника визнаних ним вимог, а не про стягнення з відповідача грошових коштів.

5.38. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на наявність у відповідача зобов`язання за договором від 31.03.2008 № 1/27 щодо відшкодування вартості загальної площі виділених позивачем йому в борг квартир, яку ліквідаційна комісія управління МВС України у Хмельницької області безпідставно відмовилась включити до проміжного ліквідаційного балансу.

5.39. Предметом судового розгляду у даній справи є вимога позивача про зобов`язання управління МВС в Хмельницькій області, в особі ліквідаційної комісії, включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу в розмірі 951 012,80 грн. обґрунтована укладенням між сторонами договору від 31.03.2008 за №1/27, який не виконано зі сторони відповідача в частині повернення ним рівноцінних квартир, що є, на думку позивача, підставою для відшкодування вартості неповернутих квартир.

5.40. Приймаючи рішення у справі господарський суд першої інстанції виходив із того, що договір № 1/27 та додаткові угоди до нього вчинено у простій письмовій формі, нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію зазначеного договору та додаткових угод до нього не було здійснено, а тому даний договір є нікчемним в силу закону і не породжує прав та обов`язків для сторін. Встановивши обставини щодо передання позивачем квартир, які є предметом договору № 1/27, саме колишнім працівникам відповідача - пенсіонерам управління МВС України в Хмельницькій області, саме за заявами відповідача (в тому числі - з відповідним гарантуванням подальшої передачі квартири з аналогічними характеристиками з власності відповідача у власність позивача) та з наступним зняттям таких осіб із спеціальної черги (обліку) на житло для колишніх працівників (пенсіонерів) управління МВС України в Хмельницькій області, суд застосував наслідки його нікчемності, передбачені статтею 216 ЦК України щодо повернення майна отриманого за таким договором.

5.41. Встановивши, обставини щодо набуття у приватну власність вказаних квартир, суд першої інстанції керуючись нормами Першого протоколу Конвенції (право мирно володіти своїм майном), позицію ЄСПЛ, дійшов висновку, що виключається можливість застосовувати наслідки недійсності нікчемного правочину, в тому числі - позбавляти осіб житла, які його отримали від позивача саме з ініціативи відповідача та повертати їх позивачу внаслідок нікчемної угоди, дійшов висновку щодо обов`язку відповідача відшкодувати вартість вказаних квартир, за ціною, що діє на момент відшкодування.

5.42. Суд апеляційної інстанції, переглянувши рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін вказував на помилковість висновків суду першої інстанції щодо можливість застосування реституції до даних правовідносин. Враховуючи встановлення судами обставин недотримання сторонами вимог укладання договору (нотаріальне посвідчення та державна реєстрація договору та додаткових угод до нього не здійснена), дійшов висновку, щодо нікчемності договору та у зв`язку із чим настання правових наслідків передбачених частиною першою статті 220 ЦК України та вказував, що на захист прав позивача підлягає в межах визначених статтями 1212 1213 ЦК України розділу (інститут придбання майна без достатньої правової підстави) сторона, що одержала майно без правової підстави, повинна повернути його в натурі, а у разі неможливості - відшкодувати його вартість, яка визначається судом на момент розгляду спору про його повернення, як про це було вказано у постанові Верховного суду від 19.09.2019 у дані справі.

5.43. Оскільки в подальшому відповідачем не визнано кредиторських вимог позивача, як компенсацію вартості квартир, отриманих колишніми працівниками відповідача та з урахуванням положень 104 - 112 ЦК України, суди дійшли висновку, що у відповідача виник обов`язок по включенню до проміжного ліквідаційного балансу кредиторської вимоги позивача, а тому вимога про зобов`язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника визнаних ним вимог є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

5.44. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції також надав оцінку доводам відповідача щодо підписання листів від 05.01.2016 та від 17.05.2016 (у яких відповідачем визнано кредиторські вимоги позивача) не головою ліквідаційної комісії Семенишиним М.О., а іншим працівником - Гонтарем В.С. , який не був уповноважений на підписання таких листів та вказав, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що заступник голови ліквідаційної комісії Гонтар В.С., який підписав вказані листи не мав відповідних повноважень на час їх підписання. При цьому, на вказаних листах зазначена посада особи підписанта, а саме - голова ліквідаційної комісії.

5.45. Суди також дійшли висновку, що оскільки відповідно до Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" та Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об`єктів з комунальної у державну власність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 передбачено алгоритм передачі об`єктів з комунальної у державну власність та з державної власності у комунальну відбувається лише на підставі акту, який складається і підписується спеціально створеною для цього комісією (ст.ст. 6, 7 Закону) та не передбачено такого порядку передачі майна за договором, правовідносини які виникли між сторонами за своєю правовою природою є цивільними і регулюються нормами Цивільного кодексу України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

6.1. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

6.2 Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у оскаржуваному судовому рішенні.

6.3. У касаційній скарзі управління МВС України у Хмельницькій області вказувало на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, встановивши нікчемність договору № 26/08/2016-2 на підставі частин першої та другої статті 228 ЦК України, застосував норму права про нікчемність договору без урахування висновків Верховного Суду, викладених щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 910/7407/18, зокрема, не враховано висновків, що правочин (договір), у якому відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо) є неукладеним. Не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

6.4. Пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України визначено, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

6.5. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій встановили факт нікчемності договору № 1/27 та додаткових угод до нього (вчинено у простій письмовій формі, нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію зазначеного договору та додаткових угод до нього не було здійснено) та з огляду на норми Першого протоколу Конвенції, позицію ЄСПЛ, суди дійшли висновку, що виключається можливість застосовувати наслідки недійсності нікчемного правочину, у тому числі - позбавляти осіб житла, які його отримали з ініціативи відповідача від позивача та повертати їх позивачу, внаслідок нікчемної угоди. Судами встановлено, факт подальшого визнання відповідачем кредиторських вимог позивача, як компенсації вартості квартир, отриманих колишніми працівниками відповідача та з урахуванням положень 104 - 112 ЦК України, суди дійшли висновку, що у відповідача виник обов`язок по включенню до проміжного ліквідаційного балансу кредиторської вимоги позивача, а тому вимога про зобов`язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника визнаних ним вимог є обґрунтованою.

6.6. При цьому, судами зазначено, що сам по собі факт обґрунтування позовних вимог, у тому числі, договором (з додатковими угодами), який даним рішенням визнано нікчемним, не спростовує ту обставину, що внаслідок дій відповідача, у останнього виник обов`язок по компенсації органу місцевого самоврядування коштів вартості квартир, сума яких була визначена з врахуванням середньої ринкової ціни 1 кв. м площі згідно з даними спеціально уповноваженого органу - Хмельницького бюро технічної інвентаризації.

6.7. Як свідчать встановлені судами обставини, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини за договором, предметом якого є зобов`язання з передачі квартир в обмін на повернення згодом рівноцінних квартир, а у випадку неможливості такого повернення відшкодування їх вартості згідно з умовами договору.

6.8. Таким чином, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить в собі елементи як договору міни, оскільки згідно зі статтею 715 ЦК України за договором міни кожна з сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар, так і договору купівлі-продажу, оскільки за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

6.9. Відповідно до статті 716 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а згідно із статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

6.10 Статтею 220 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

6.11. У відповідності до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

6.12. Судами встановлено, що договір від 31.03.2008 за №1/27 та додаткові угоди до нього вчинено у простій письмовій формі, нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію зазначеного договору та додаткових угод до нього сторонами не було здійснено. Судами також встановлено, відсутність у матеріалах справи доказів щодо вжиття сторонами заходів до визнання договору дійсним через ухилення другої сторони від його нотаріального посвідчення.

6.13. Отже, з урахуванням встановлених обставин, судами на підставі положень статті 220 ЦК України, встановлено нікчемність даного договору в силу закону, як такого, що не породжує будь-яких прав та обов`язків сторін.

6.14. Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

6.15. Відповідно до статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у випадку неможливості такого повернення (зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі) необхідно відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

6.16. Реституція як спосіб захисту порушеного права застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

6.17. Отже, у зв`язку із викладеним, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, щодо застосування наслідків нікчемності цього правочину (двосторонньої реституції), направлено на повернення сторін у первісний стан та призведе до відновлення або іншого ефективного захисту прав позивача.

6.18. Натомість суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків, що у зв`язку з нікчемністю договору за яким позивач передав квартири та урахуванням встановлення обставин щодо відсутності розрахунку відповідачем за отримані квартири, як було обумовлено сторонами, відповідач зобов`язаний відшкодувати вартість квартир на підставі статей 1212 1213 ЦК України, як таких що були набуті безпідставно.

6.19. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів, вважає, що суди дослідивши наявні у матеріалах справи докази, встановивши нікчемність договору від 31.03.2008 № 1/27, за яким позивач передав квартири, з урахуванням обставин щодо виконання позивачем умов договору (передачі квартир) встановивши факт відсутності розрахунку відповідачем за отримані квартири, як було обумовлено сторонами, дійшли правомірного висновку, що отримані відповідачем квартири, підлягають поверненню.

6.20. Також, враховуючи встановлені судами обставини, що спірні квартири перебувають у власності фізичних осіб, з огляду на норми Першого протоколу Конвенції, позицію ЄСПЛ, суди дійшли правомірного висновку, неможливості у даному випадку застосовування наслідків недійсності нікчемного правочину, у тому числі - позбавляти осіб житла, які його отримали з ініціативи саме відповідача та повертати їх позивачу, а тому дійшли вірного висновку щодо відшкодування їх вартості, в порядку частини першої статті 216 ЦК України.

6.21. З урахуванням обставин, встановлених у справі № 924/478/16, що відповідачем, в подальшому визнано кредиторські вимоги позивача, як компенсацію вартості квартир, отриманих колишніми працівниками відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що з урахуванням положень 104 - 112 ЦК України, у відповідача виник обов`язок по включенню до проміжного ліквідаційного балансу кредиторської вимоги позивача та правомірно задовольнили вимоги про зобов`язання відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги з відшкодування вартості квартир, як визнані.

6.22. Підсумовуючи наведене, колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що суди попередніх інстанцій інстанції за результатами розгляду справи та оцінки наявних у матеріалах справи доказів, прийняли судове рішення відповідно до висновків викладених у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у даній справі.

6.23. Щодо посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 910/7407/18, суд касаційної інстанції зазначає таке.

6.24. Так, у постанові Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 910/7407/17, на яку посилається скаржник, зазначено, що суди попередніх інстанцій встановивши, що оспорюваний договір є недійсним внаслідок порушення законодавства в процесі його укладення, а саме: підписання його неуповноваженою особою, відсутності фактичних дій сторін спрямованих на його реалізацію, наявності заборони щодо відчуження зазначеного майна в силу вимог Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації' , тобто встановлено обставини щодо не досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору та вчинення сторонами правочину фактичних дій, спрямованих на його реалізацію.

6.25. Таким чином, колегія суддів зазначає, що посилання скаржника в касаційній скарзі на постанову в іншій справі не може бути взято до уваги, оскільки така постанова прийнята за іншої, ніж у даній справі, фактично-доказової бази, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за інших поданих сторонами та оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення.

6.26. Водночас, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

6.27. Враховуючи викладене, у контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та справі № 910/7407/19, на яку посилається скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження прийнятих у справі судових рішень, є подібними.

6.28. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

6.29. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою управління МВСУ України у Хмельницькій області, колегія суддів на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою управління МВС України у Хмельницької області на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 у справі № 924/831/17.

7. Щодо касаційної скарги Міністерства внутрішніх справ України

7.1. У касаційній скарзі Міністерство внутрішніх справ України зазначає, що попередні судові інстанції здійснили порушення норм процесуального права, передбачені частиною третьою статті 310 ГПК - не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимих доказів. Касаційний господарський суд, оцінюючи наявність підстав для перегляду в касаційному порядку касаційної скарги Міністерства Внутрішніх справ України, зауважує, що пункт 1 частини третьою статті 310 ГПК аргументи щодо недослідження судом зібраних у справі доказів можуть розглядатися як підстава для скасування судового рішення лише за умови наявності висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

7.2. Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

7.3. Однак Міністерство внутрішніх справ України не посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

7.4. З огляду на викладене Касаційний господарський суд може розглянути касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України лише в частині доводів про те, що попередні судові інстанції встановили обставини, що мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 287, пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України), але зі змісту касаційної скарги не вбачається, які саме докази, покладені в основу оскаржуваних судових рішень, позивач вважає недопустимими.

7.5. Всі інші аргументи касаційної скарги знаходяться поза межами компетенції суду касаційної інстанції відповідно до положень статті 300 ГПК України.

7.6. За таких обставин касаційна скарга Міністерства внутрішніх справ України не підлягає задоволенню.

7.7. Відповідно до положень ГПК України провадження за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України закриттю не підлягає. Як зазначено у цій постанові суд касаційної інстанції з огляду на вказані позивачем підстави касаційного оскарження дійшов висновку, що його касаційна скарга не підлягає задоволенню.

7.8. Отже, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Міністерство внутрішніх справ України.

7.9. Поряд із цим, як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 29.03.2018, встановлено, що судовий збір, який підлягає до сплати позивачем за звернення до суду із даним позовом, становить 1 600,00 грн. Вказаною ухвалою також встановлено, що позивачем при поданні позову, сплачено судовий збір в розмірі 14 265,20 грн та повернуто позивачу надмірно сплачений судовий збір у розмірі 12 665,20 грн.

7.10. Натомість, як вбачається із пункту 3 резолютивної частини рішення суду першої інстанції, яке залишено без змін постановою апеляційного суду, за результатами розгляду позовних вимог суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 14 265,20 грн. За результатами розгляду позовних вимог у даній справі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.

7.11. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

7.12. Отже, з метою дотримання принципу процесуальної економії, касаційний суд вважає за можливе виправити арифметичну помилку допущену судом першої інстанції у пункті 3 резолютивної частини рішення та змінити пункт 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2020. Викласти його такій редакції: "Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 7, код 08592336) на користь Хмельницької міської ради (м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3, код 33332218) 1 600,00 грн (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) витрат по сплаті судового збору".

Керуючись статтями 234 235 296 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою управління МВС України у Хмельницької області на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 зі справи № 924/831/17 закрити.

2. Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2020 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 у справі № 924/831/17 залишити без змін.

4. Змінити пункт 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2020 та викласти його такій редакції: " Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 7, код 08592336) на користь Хмельницької міської ради (м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3, код 33332218) 1 600,00 грн (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) витрат по сплаті судового збору".

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Б. Львов