ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 925/1109/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенця В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Забеліної О.О.
за участю представників:
Позивача: Васьківський Л.М.
Відповідача: не з`явився
Третьої особи: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020
(головуючий - Майданевич А.Г., судді Сулім В.В., Ткаченко Б.О.)
та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2020
(суддя Васянович А.В.)
у справі №925/1109/19
за позовом Приватного акціонерного товариства "Азот"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Променерго-Ресурс"
про визнання відсутнім права та припинення дії, яка порушує право,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Публічне акціонерне товариство ?Азот? (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до публічного акціонерного товариства ?По газопостачанню та газифікації ?Черкасигаз? (далі - відповідач), з урахуванням змінених позовних вимог, про визнання відсутнім права у відповідача здійснювати заходи з припинення та/або обмеження газопостачання позивачу за дорученням Товариства з обмеженою відповідальністю "Променерго-Ресурс" (далі- ТОВ "Променерго-Ресурс") б/н від 28.08.2019 та припинення дій відповідача, які направлені на припинення та/або обмеження газопостачання позивачу за дорученням ТОВ "Променерго-Ресурс" б/н від 28.08.2019.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що припинення газопостачання, як відповідальність за порушення споживачем строку розрахунків за спожитий природний газ, може здійснити тільки діючий постачальник газу, який поставляє газ споживачу, на підставі укладеного з ним договору на постачання природного газу та в межах строку його дії. У зв`язку з тим, що ТОВ "Променерго-Ресурс", за дорученням якого діяв відповідач, не є діючим постачальником природного газу позивачу, тому відповідач не мав права здійснювати заходи, направлені на припинення/обмеження газопостачання позивачу за дорученням.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.02.2020, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 , позов задоволено частково. Визнано відсутність права у ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" здійснювати заходи з припинення та/або обмеження газопостачання ПАТ "Азот" за дорученням ТОВ"Променерго-Ресурс" б/н від 28.08.2019. У задоволенні інших вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат
4. Судові рішення мотивовані тим, що ТОВ "Променерго-Ресурс" протягом 2019 року не було постачальником природного газу для позивача, а тому не мало права ініціювати будь-які дії, направлені на припинення постачання природного газу для позивача. Отже, позовні вимоги в частині визнання відсутнім права у відповідача здійснювати заходи з припинення та/або обмеження газопостачання позивачу, за дорученням ТОВ"Променерго-Ресурс" б/н від 28.08.2019, є обґрунтованими.
5. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про припинення дій відповідача, що направлені на припинення та/або обмеження газопостачання позивачу, за дорученням ТОВ "Променерго-Ресурс" б/н від 28.08.2019, суд вказав, що такий спосіб захисту в даному випадку не є ефективним, оскільки не призведе до фактичного відновлення права позивача, зважаючи на те, що вказана вимога направлена на захист права у майбутньому.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів
6. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині задоволених позовних вимог, просить скасувати прийняті у справі судові рішення в цій частині та прийняти нове рішення про відмову у позові.
7. Посилаючись на п. 3 частини 2 ст. 287 ГПК України, скаржник зазначає, що відсутній правовий висновок щодо питання застосування ст. 55 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 4 ГПК України, ст.ст. 15 16 ЦК України, тоді як судами неправильно застосовано положення вказаних норм.
8. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що визнання відсутнім права у відповідача здійснювати заходи з припинення та/або обмеження газопостачання позивачу, за дорученням ТОВ ?Променергоресурс?, жодним чином не призведе до поновлення права позивача своєчасно отримувати природний газ належної якості та кількості.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
9. Позивачем надано суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому позивач посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених відповідачем у касаційній скарзі, та водночас, вказуючи на законність та обґрунтованість судових рішень у справі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.04.2017 року між Публічним акціонерним товариством ?Азот? (змінено назву на Приватне акціонерне товариство "Азот")(споживач) та публічним акціонерним товариством ?По газопостачанню та газифікації ?Черкасигаз? (змінено назву на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз") (оператор газорозподільної системи, далі оператор ГРМ) укладено типовий договір розподілу природного газу, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498, шляхом підписання позивачем заяви-приєднання до умов даного договору (далі - договір).
11. Пунктом 1.1 договору передбачено, що типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
12. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Обов`язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ.
13. Згідно з пунктом 3.1 договору санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим договором. Наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача (його постачальника) доводиться до відома оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку оператором ГТС, а до відома споживача - його постачальником.
14. За наявності підтвердженого обсягу природного газу споживача та відсутності простроченої заборгованості за цим договором оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить споживачу, до межі балансової належності його об`єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газ (пункт 3.2 договору).
15. Пунктом 7.2 договору передбачено, що оператор ГРМ має право, зокрема, не здійснювати фактичний розподіл природного газу споживачу або обмежити його у порядку та на підставах, передбачених цим договором.
16. У пункті 8.3 договору визначено, що оператор ГРМ не несе відповідальність за припинення (обмеження) розподілу природного газу споживачу, якщо такі заходи здійснені за вимогою його постачальника, що має підтверджуватися відповідними документами.
17. Оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем, у тому числі у разі, зокрема, подання споживачем або його постачальником (який уклав з оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання (підпункт 3 пункт 9.1 договору).
18. 28.08.2019 ТОВ "Променерго-Ресурс" звернулось із дорученням №б/н до АТ "Черкасигаз", в якому доручило провести роботи з припинення газопостачання АТ "Азот" з 03.09.2019, у зв`язку із заборгованістю за спожитий природний газ АТ "Азот", за договорами на постачання природного газу №Г-16/006 від 23.12.2016, №Г-17/005 від 30.01.2017 та №Г-17/0063 від 24.02.2017.
19. 30.08.2019 позивач отримав від відповідача повідомлення про припинення газопостачання №548 від 29.08.2019, в якому підприємству запропоновано у термін до 7:00 годин 05.09.2019 самостійно відключити газоспоживне обладнання від газових мереж газоспоживання і підготувати його до пломбування. Підставою для припинення транспортування газу є виконання доручення ТОВ "Променерго-Ресурс" від 28.08.2019, у зв`язку із заборгованістю позивача за спожитий природний газ, вказаному товариству.
20. 02.09.2019 позивач направив відповідачу лист №221-1-26/25-1688, в якому вказав про незаконність повідомлення про припинення газопостачання, у зв`язку з тим, що протягом 2019 року постачальником природного газу для ПрАТ "Азот" є ТОВ "Хім-Трейд". Відтак, лише ТОВ "Хім-Трейд" має законне право звертатись до АТ "Черкасигаз" з дорученням про припинення газопостачання.
21. 03.09.2019 відповідач направив позивачу лист №1678/29, в якому відхилив доводи позивача та повідомив про намір вчиняти дії, направлені на припинення газопостачання підприємства. Крім того, відповідач зазначив, що право стосовно ініціювання/вжиття заходів з припинення або обмеження, в установленому порядку, постачання природного газу споживачу, надається будь-якому постачальнику природного газу, перед яким існує заборгованість щодо споживача.
Позиція Верховного Суду
22. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, заперечення відзиву, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
23. Причиною виникнення спору у справі стало питання наявності/відсутності права у відповідача здійснювати заходи з припинення та/або обмеження газопостачання позивачу за дорученням ТОВ "Променерго-Ресурс? та припинення дій відповідача, які направлені на припинення та/або обмеження газопостачання позивачу за дорученням ТОВ "Променерго-Ресурс"
24. Відповідно до частини 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
25. Згідно з ч. 1 ст. 509 та ст. 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
26. Положеннями ст. ст. 11 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
27. Як встановлено судами, між позивачем і відповідачем укладено договір розподілу природного газу.
28. Предметом вказаного договору є порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
29. Правовідносини між оператором ГРМ і споживачами природного газу врегульовано, Цивільним і Господарським кодексами України, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем), Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила постачання природного газу), Законом України "Про ринок природного газу" та Порядком пооб`єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1687 від 08.12.2006 (далі - Порядок пооб`єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам)(далі всі положення законодавства в редакції чинній на момент виникнення правовідносин між сторонами справи).
30. Статтею 1 Закон України "Про ринок природного газу" визначено:
- оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників);
- постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу;
- постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів;
- споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
31. Згідно з пунктом 5 Правил постачання природного газу діючий постачальник - постачальник природного газу, з яким укладено договір постачання природного газу і який постачає природний газ споживачу;
новий постачальник - постачальник природного газу, з яким споживач, що має діючого постачальника, уклав договір постачання природного газу та який буде здійснювати постачання природного газу у періоді, наступному після періоду постачання природного газу діючим постачальником.
32. Згідно ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу". постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами;
33. Аналогічні положення закріплено і у Правилах постачання природного газу.
34. Згідно договору укладеного сторонами, оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Обов`язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ (пункт 2.1, 2.2 договору).
35. Санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим договором. Наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача (його постачальника) доводиться до відома оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку оператором ГТС, а до відома споживача - його постачальником (п. 3.1 договору).
36. За наявності підтвердженого обсягу природного газу споживача та відсутності простроченої заборгованості за цим договором оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить споживачу, до межі балансової належності його об`єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу (пункт 3.2 договору).
37. Також договором визначено, що оператор ГРМ має право, зокрема, не здійснювати фактичний розподіл природного газу споживачу або обмежити його у порядку та на підставах, передбачених цим договором. Оператор ГРМ не несе відповідальність за припинення (обмеження) розподілу природного газу споживачу, якщо такі заходи здійснені за вимогою його постачальника, що має підтверджуватися відповідними документами(п.7.2., 8.3.).
38. Процедуру припинення (обмеження) газопостачання підприємствам - споживачам природного газу у разі порушення ними строку розрахунків за спожитий природний газ або за надані послуги з його транспортування регулює Порядок пооб`єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам.
39. Порядком пооб`єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, визначено: - цей Порядок визначає процедуру припинення (обмеження) газопостачання підприємствам - споживачам природного газу у разі порушення ними строку розрахунків за спожитий природний газ або за надані послуги з його транспортування, відмови від зменшення обсягу газоспоживання та переходу на роботу з використанням резервних видів палива згідно з графіками, затвердженими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, на період різких похолодань, а також відбору природного газу за відсутності у споживачів планового обсягу поставки природного газу на поточний місяць, який виділяється постачальником згідно з договором на постачання споживачу природного газу. (пункт 1).
40. Згідно п. 2 Порядку пооб`єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, газопостачання може бути припинено (обмежено) споживачем або газодобувним, газорозподільним, газотранспортним підприємством, уповноваженим Міненерговугіллям на припинення (обмеження) газопостачання споживачам;
41. Пункт 3 зазначеного порядку визначено, що газодобувне, газорозподільне, газотранспортне підприємство з власної ініціативи у разі порушення споживачем строку розрахунків за спожитий природний газ (коли зазначене підприємство є його постачальником) або за надані послуги з його транспортування припиняє або обмежує газопостачання, а у випадку відсутності у споживача ліміту природного газу припиняє газопостачання згідно з умовами договору на транспортування газу;
В іншому разі припинення (обмеження) газопостачання здійснюється за дорученням постачальника на підставі укладеного з ним договору.
42. Також, підпунктом 3 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що оператор ГРМ в установленому законом порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у томі числі побутового споживача) з дотриманням Правил безпеки системи газопостачання та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, зокрема у випадку подання споживачем або його постачальником (який уклав з оператором ГРМ договір про виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання.
43. Відповідно до пункту 13 розділу II Правил постачання природного газу постачальник має право ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу в разі: проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором.
44. Проаналізувавши положення вищезазначеного законодавства можна дійти висновку, що ініціювання припинення газопостачання належить саме постачальнику відповідних послуг, який, на момент звернення з заявою про припинення газопостачання перебуває у договірних правовідносинах із споживачем.
45. Судами встановлено, що 28.08.2019 ТОВ "Променерго-Ресурс" звернулось із дорученням №б/н до відповідача, в якому доручило провести роботи з припинення газопостачання позивачу, з 03.09.2019, у зв`язку із заборгованістю позивача за спожитий природний газ, за договорами на постачання природного газу №Г-16/006 від 23.12.2016, №Г-17/005 від 30.01.2017 та №Г-17/0063 від 24.02.2017.
46. 30.08.2019 позивач отримав від відповідача повідомлення про припинення газопостачання №548 від 29.08.2019, в якому підприємству запропоновано у термін до 7:00 годин 05.09.2019 самостійно відключити від газових мереж газоспоживне обладнання і підготувати його до пломбування. Підставою для припинення транспортування газу є виконання доручення ТОВ "Променерго-Ресурс".
47. 02.09.2019 позивач направив відповідачу лист №221-1-26/25-1688, в якому вказав про незаконність повідомлення про припинення газопостачання, у зв`язку з тим, що протягом 2019 року постачальником природного газу позивачу є ТОВ ?Хім-Трейд?. Відтак, лише ТОВ ?Хім-Трейд? має законне право звертатись до відповідача з дорученням про припинення газопостачання.
48. 03.09.2019 відповідач направив позивачу лист №1678/29, в якому повідомив про намір вчиняти дії, направлені на припинення газопостачання підприємству.
49. Суди проаналізувавши надані сторонами докази встановили, що всі договори, які було укладено між ТОВ "Променерго-Ресурс" та позивачем на постачання природного газу, припинили свою дію, тобто ТОВ "Променерго-Ресурс", на момент ініціювання припинення постачання природного газу позивачу, не є постачальником природного газу для нього. Тоді як, з січня 2019 року постачальником природного газу позивачу є ТОВ ?Хім-Трейд?, що підтверджується відповідними договорами.
50. З урахуванням вищезазначених положень законодавства та встановлених судами обставин справи, суди дійшли висновку, що ТОВ "Променерго-Ресурс" протягом 2019 року не було постачальником природного газу для позивача, тому не мало права ініціювати припинення постачання природного газу для останнього, єдиним підприємством, яке було наділено таким правом, є діючий постачальник природного газу позивачу ТОВ "Хім-Трейд", отже є обґрунтованими вимоги про те, що у відповідача відсутнє право здійснювати заходи з примусового припинення та/або обмеження газопостачання АТ "Азот" за дорученням ТОВ "Променерго-Ресурс".
51. Зважаючи на вищезазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову щодо визнання відсутнім права у відповідача здійснювати заходи з припинення та/або обмеження газопостачання позивачу за дорученням ТОВ"Променерго-Ресурс" б/н від 28.08.2019.
52. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
53. Судові рішення у справі відповідачем оскаржуються в частині задоволених позовних вимог, а тому, в частині відмови у позові, зважаючи на положення ст. 300 ГПК України, судові рішення касаційним судом не переглядаються.
54. Касаційне провадження у справі відкрито, на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
55. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
56. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
57. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
58. Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, необхідно зазначити таке.
59. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судові рішення у даній справі прийнято з порушенням положень ст. 55 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 4 ГПК України, ст.ст. 15 16 ЦК України, при цьому відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норм у подібних правовідносинах.
60. Як вказувалось, причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності права у відповідача здійснювати заходи з припинення та/або обмеження газопостачання позивачу за дорученням ТОВ"Променерго-Ресурс" б/н від 28.08.2019.
61. Частиною другою статті 20 ГК України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав.
62. Тобто, зазначена норма закріплює право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів. Вказаний спосіб захисту є важливим елементом права на захист, оскільки визнання наявності або відсутності прав є необхідною передумовою для визнання правомірності поведінки порушника права.
63. Розпорядження своїм правом на захист є засадничим принципом цивільного, господарського законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
64. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
65. Частиною другою статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
66. При цьому відповідно до статті 14 ГПК України суд здійснює розгляд справи виключно в межах заявлених позовних вимог і не наділений повноваженнями щодо самостійної зміни замість позивача підстав або предмета позову, а вправі лише надати правову кваліфікацію спірним правовідносинам в межах заявлених підстав та предмета позову.
67. Водночас, частини перша, третя і четверта статті 13 ГПК України регламентують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
68. Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
69. У частині 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
70. Згідно з частиною 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
71. Частина 1 статті 237 ГПК України визначає, що при ухваленні рішення суд вирішує такі питання, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;
4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
72. Частина 2 статті 237 ГПК України встановлює, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
73. Отже, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статті 74 ГПК України, зобов`язаний довести наявність порушених його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.
74. Господарський суд, відповідно до статті 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
75. Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
76. При цьому, колегія суддів зазначає, що усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
77. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Вказані висновки також містять постанови Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 06.02.2019 №922/587/18, від 21.01.2019 № 902/794/17.
78. Отже, враховуючи наведені вище норми, колегія суддів зазначає, що при вирішенні спору по суті, суди здійснюють оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням, в порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, з огляду на їх достатність/вірогідність і взаємний зв`язок у їх сукупності. В наступному, виходячи із обставин установлених під час розгляду справи, суд визначає, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
79. Так, суди розглядаючи справу виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично - доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, та відповідним матеріально правовим обґрунтуванням. Матеріали справи та зміст судових рішень, свідчить про те, що суди з достовірністю встановили обставини справи та надали їм належну правову кваліфікацію, з урахуванням положень Кодексу газорозподільних систем, Правил постачання природного газу, Закону України "Про ринок природного газу" та Порядку пооб`єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, та дійшли обґрунтованого висновку, що право на ініціювання припинення газопостачання належить саме діючому постачальнику. Тоді як, в даному випадку, ініціатором процедури припинення транспортування виступило ТОВ Проенерго-Ресурс", яке, на момент звернення з такою вимогою до оператора ГРМ, не було постачальником природного газу позивачу, а тому відповідач, перш ніж надсилати повідомлення позивачу, про припинення транспортування природного газу, був зобов`язаний пересвідчитися у достатності підстав для припинення транспортування газу, відповідно до положень вищезазначеного законодавства.
80. Судами обґрунтовано зазначено, що відповідач надіславши позивачу повідомлення від 29.08.2019, в якому запропонував у термін до 05.09.2019 самостійно припинити споживання газу та підготувати газоспоживне обладнання до опломбування, фактично заявив про право вимагати припинення газопостачання позивачу. При цьому, судами правильно враховано, що вказане повідомлення, зважаючи на положення Кодексу газорозподільних систем, Правил постачання природного газу, Закону України "Про ринок природного газу", є обов`язковим для виконання позивачем.
81. Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про те, що вказане повідомлення відповідача фактично позбавляє споживача правової визначеності з питань наявності у нього законного права передбаченого, зокрема, п.4 ч.1 ст.13 Закону України "Про ринок природного газу" своєчасно отримувати природний газ належної якості та кількості, відповідно до умов укладених договорів на постачання та транспортування газу.
82. Таким чином, оскільки судами під час розгляду справи було встановлено, що у відповідача відсутнє право здійснювати заходи з примусового припинення та/або обмеження газопостачання позивачу, за дорученням саме ТОВ "Променерго-Ресурс" б/н від 28 .08.2019, касаційний суд дійшов висновку, що в даному випадку судами підставно застосовано положення ч. 2 ст. 20 ГК України, та визначено, що позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права.
83. З урахуванням зазначеного, посилання скаржника на неправильне застосування положень ст. 55 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 4 ГПК України, ст.ст. 15 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, є недоречним, оскільки висновки судів попередніх інстанції їм не протирічать, оскільки, вказаних висновків суди дійшли зважаючи на предмет і підстави позову, встановлені судами обставини справи та відповідні положення законодавства, що регулюють правовідносини з постачання, транспортування природного газу.
84. При цьому, касаційна інстанція наголошує, що підставами касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
85. З огляду на викладене, зважаючи, що судом касаційної інстанції не було встановлено неправильного застосування судами норм матеріального права, судові рішення у справі прийнято з дотриманням відповідних процесуальних положень, тоді як доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки зібраних у справі доказів, що відповідно до ст. 300 ГПК України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність правових підстав для викладення правового висновку щодо питання застосування норм права, зазначених скаржником у касаційній скарзі.
86. Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
87. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
88. У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
89. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
90. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
91. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні. Зазначене є запорукою ухвалення судом справедливого рішення, яке відповідатиме принципу верховенства права.
92.Таким чином, доводи, викладені у касаційній скарзі, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються доводами наведеними у даній постанові.
93. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, отже, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є безпідставною, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
94. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
95. У частині 1 статті 309 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
96. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів наведених у касаційній скарзі, зазначає, що касаційна скарга Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз" не підлягає задоволенню, а постанова Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2020 підлягають залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
97. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних судових рішення немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 129 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2020 у справі №925/1109/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді Н.М. Губенко
В.І. Студенець