ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 925/1242/15(925/751/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
боржника: Лойфер А.О. (ліквідатор), Костогриз О.П., Шульгін Є.Г.,
відповідача: Конопатський О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 (колегія суддів у складі: Пантелієнко В.О., Гарник Л.Л., Остапенко О.М.)
та рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2022 (суддя Боровик С.С.)
у справі №925/1242/15(925/751/20)
за позовом Фізичної особи - підприємця Костогриза Олександра Петровича в особі ліквідатора арбітражного керуючого Лойфера Антона Едуардовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейс"
про стягнення 1916533,91 грн.
у межах справи №925/1242/15
за заявою Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області
до Фізичної особи - підприємця Костогриза Олександра Петровича
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Хід розгляду справи
1. Державна податкова інспекція у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області звернулася до господарського суду із заявою про відкриття провадження про банкрутство Фізичної особи - підприємця Костогриза Олександра Петровича (далі - Боржник).
2. Постановою Господарського суду Черкаської області від 12.08.2015 порушено провадження у справі №925/1242/15 про банкрутство Боржника, визнано Боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
Стислий зміст позову
3. У межах зазначеної справи про банкрутство Боржник у особі ліквідатора звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейс" (далі - Відповідач) про стягнення 1916533,91 грн, у тому числі 811701,50 грн заборгованості з оплати фактично виконаних будівельних робіт, 79277,39 грн заборгованості з оплати будівельних матеріалів, 731531,99 грн пені, 213834,93 грн інфляційних втрат, 80188,10 грн 3% річних.
4. Позов мотивований посиланням на обставини невиконання Відповідачем своїх зобов`язань з оплати робіт, виконаних на підставі укладеного між ним та Боржником договору будівельного підряду №1 від 21.06.2012 (далі - Договір).
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
5. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.09.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022, позов задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Боржника 845467,20 грн, у тому числі 766189,81 грн заборгованості з оплати фактично виконаних будівельних робіт, 79277,39 грн заборгованості з оплати будівельних матеріалів, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
6. Судові рішення мотивовані встановленням обставин виконання Боржником робіт, а також придбання ним та передачі Відповідачеві будівельних матеріалів, які оплачені Відповідачем не в повному обсязі. При цьому суди врахували обставини чинності Договору, який у судовому порядку недійсним не визнавався.
7. Водночас суди відхилили позовні вимоги про стягнення з Відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних та пені, які нараховані Боржником за період, що передує даті, з якої починається прострочення Відповідача.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
8. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 845467,20 грн, у тому числі 766189,81 грн заборгованості з оплати фактично виконаних будівельних робіт, 79277,39 грн заборгованості з оплати будівельних матеріалів, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
9. Касаційна скарга мотивована наявністю підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на неправильне застосування судами положень статті 264 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №523/10225/15-ц.
10. Відповідач вважає, що позов у цій справі був заявлений після спливу позовної давності за відсутності підстав для її переривання, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
11. Боржник подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
12. На думку Боржника, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог є правильними по суті та законними, відповідають завданню господарського судочинства, а Відповідач не навів достатніх підстав для їх скасування та ухвалення нового рішення.
13. Зокрема, Боржник вважає, що Відповідач посилається на постанову Верховного Суду, спірні правовідносини в якій не є подібними до цієї справи.
14. Також Боржник зазначає, що позов заявлений ним у межах позовної давності, яка перервалася на підставі листа від 01.06.2018. Водночас Боржник посилається на наявність поважних причин пропуску позовної давності.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
15. Між Відповідачем (замовник) та Боржником (підрядник) укладено договір будівельного підряду №1 від 21.06.2012 (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов`язався на свій ризик виконати з власних матеріалів або матеріалів замовника та здати замовнику в установлені Договором строки будівельні роботи у відповідності до Договору та додатків до нього на об`єкті: "Реконструкція існуючої будівлі з розміщенням в ній швейної майстерні з індивідуального пошиття одягу по вул. Лесі Українки 6/2 в м. Черкаси", а замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані підрядником роботи на умовах, передбачених Договором.
16. Згідно з пунктом 2.1. Договору загальна вартість робіт за Договором складається з вартості всіх робіт, виконуваних згідно з договірними цінами до Договору, які є невід`ємною частиною Договору.
17. Сторони узгодили, що загальна вартість робіт за договором складає 3455547,59 грн.
18. Взаєморозрахунки між сторонами проводяться за фактично виконані обсяги робіт, з урахуванням усунення недоліків за рахунок підрядника, або шляхом попередньої оплати на підставі договору. Розрахунок за фактично виконані роботи замовник проводить протягом п`яти банківських днів після підписання останнього акту здачі-приймання виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін. Оплата за виконані роботи здійснюється замовником згідно з фактично виконаними та прийнятими обсягами робіт на основі договірної ціни (п.п. 12.1, 12.2, 12.3 Договору).
19. Порядок здачі-приймання закінчених робіт узгоджений сторонами у розділі 13 Договору. Щомісячно до 25 числа звітного місяця підрядник передає замовнику наступну документацію: акт здачі-приймання виконаних робіт КБ-2в, довідку про вартість виконаних робіт по формі КБ-3, відомість ресурсів, акт на виконані скриті роботи та ін. Передача-приймання виконаних робіт відповідно до Договору оформляється сторонами шляхом підписання акту здачі-приймання виконаних робіт КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 протягом п`яти днів з моменту закінчення робіт та надання підрядником вказаних актів замовнику на підпис (п. 13.1 Договору).
20. Між сторонами підписано 57 актів здачі-приймання виконаних робіт КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 за період липень-грудень 2012 року на загальну суму 2485924,81 грн.
21. Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №22/51-16-17 від 16.06.2017, призначеної у справі №925/1879/15, підтверджено виконання робіт на суму 2444701,50 грн та не підтверджено виконання будівельних робіт на суму 41223,31 грн.
22. Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 25.10.2021 №1351/20-23, 1427-1428/21-23, яка була призначена у справі ухвалою суду від 19.10.2020, вартість фактично виконаних Боржником робіт із будівництва (реконструкції) за Договором становить (з ПДВ) 2399189,81 грн.
23. Також Боржник придбав та передав Відповідачу будівельні матеріали на загальну суму 79277,39 грн, що підтверджується актом приймання-передачі матеріалів від 24.10.2012.
24. Відповідач сплатив Боржнику за виконані роботи 1633000,00 грн.
25. Боржник в особі ліквідатора звернувся до Відповідача з претензією №02-02/04 від 06.04.2020 про погашення заборгованості, в якій викладена вимога про сплату вартості фактично виконаних за Договором робіт та вартості будівельних матеріалів. Відповідач отримав зазначену претензію, але не виконав зобов`язання.
Позиція Верховного Суду
26. Керуючись вимогами статей 14 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
27. Згідно з положеннями статей 2 4 5 Господарського процесуального кодексу України, статей 15 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
28. Зокрема, одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом є примусове виконання обов`язку в натурі (ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України). Положення наведеної норми кореспондуються з частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України.
29. При цьому відповідно до вимог глави 19 Цивільного кодексу України можливість захисту в судовому порядку цивільного права обмежена позовною давністю, адже згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
30. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
31. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Зокрема, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ст.ст. 257 261 Цивільного кодексу України).
32. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Крім того, положеннями статей 263 264 Цивільного кодексу України передбачено зупинення та переривання позовної давності у відповідних випадках.
33. Як вбачається зі змісту позовної заяви у цій справі, предметом спору є вимога Боржника про стягнення з Відповідача заборгованості з оплати фактично виконаних будівельних робіт, заборгованості з оплати будівельних матеріалів, пені, інфляційних втрат та 3% річних.
34. Дослідивши надані учасниками справи докази, суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини невиконання Відповідачем обов`язку перед Боржником з оплати виконаних робіт та придбаних будівельних матеріалів, а отже й визнали доведеною наявність спірної заборгованості в частині заявленої до стягнення суми (766189,81 грн заборгованості з оплати фактично виконаних будівельних робіт, 79277,39 грн заборгованості з оплати будівельних матеріалів).
35. Звертаючись з касаційною скаргою на судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволення вказаних позовних вимог, Відповідач не спростовує наведені висновки щодо наявності спірного зобов`язання у відповідній частині, а також порушення у зв`язку з невиконанням такого зобов`язання прав Боржника, за захистом яких він звернувся до суду з позовом у цій справі.
36. Натомість Відповідач посилається на неправильне застосування судами положень статті 264 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо її застосування, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №523/10225/15-ц.
37. Щодо наведеного посилання Відповідача Верховний Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі №904/3405/19 виснувала про відступлення від висновку, сформульованого у вказаній постанові у справі №523/10225/15-ц (який процитований Відповідачем у касаційній скарзі) про те, що позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві, що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Тобто висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 24.04.2019 у справі №523/10225/15-ц, наразі є неактуальними в наведеній частині.
38. Однак Верховний Суд враховує, що окрім відступлення від вказаного висновку, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі №904/3405/19, як і в постанові від 24.04.2019 у справі №523/10225/15-ц, зауважила на передбачені статтею 267 Цивільного кодексу України наслідки спливу позовної давності, застосування якої є проявом принципу правової визначеності, що забезпечує стабільність цивільних відносин у суспільстві.
39. Водночас з мотивувальних частин оскаржуваних рішення та постанови в цій справі Верховний Суд вбачає, що не зважаючи на наявність заяви Відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності, заявленої у відзиві на позов від 30.09.2020, суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили обставини щодо початку перебігу позовної давності, наявності чи відсутності її спливу на момент звернення з позовом, зокрема з урахуванням наявності чи відсутності передбачених законом підстав для висновку про її зупинення чи переривання.
40. Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає передчасним висновок судів першої та апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог, адже він не ґрунтується на належному виконанні вимог статей 86 236 269 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки наявних у справі та додатково поданих доказів, всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, через неврахування судами заяви Відповідача про застосування позовної давності та ненадання жодної правової оцінки викладеним у ній доводам та запереченням Боржника на таку заяву (в разі їх наявності).
41. Такі порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи. Зокрема, Верховний Суд не може надати правову оцінку викладеним у касаційній скарзі доводам щодо відсутності правових підстав для переривання позовної давності у зв`язку з попередніми зверненням Боржника з відповідними позовами, доводам Боржника щодо переривання позовної давності через визнання боргу Відповідачем, а також щодо наявності поважних причин пропуску строку, адже обставини, на яких ґрунтуються наведені аргументи не були встановлені судами попередніх інстанції на підставі дослідження наявних у справі доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
42. Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до положень статей 300 310 Господарського процесуального кодексу України рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог (яка оскаржена Відповідачем у касаційному порядку), з переданням справи в зазначеній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
43. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
44. Під час нового розгляду справи судам необхідно взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку обґрунтованості заяви Відповідача про застосування позовної давності та запереченням Боржника на таку заяву.
45. У решті судові рішення підлягають залишенню без змін, адже в касаційному порядку не оскаржені.
Розподіл судових витрат
46. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейс" задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 та рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2022 у справі №925/1242/15(925/751/20) скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 845467,20 грн. У цій частині справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 та рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2022 у справі №925/1242/15(925/751/20) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді О. Банасько
В. Пєсков