№ 925/1299/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 925/1299/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 (колегія суддів: Дідиченко М. А., Жук Г. А., Мартюк А. І.) і рішення Господарського суду Черкаської області від 16.04.2019 (суддя Скиба Г. М.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьгаз Збут"

про стягнення 533 836,84 грн пені та 3 % річних за невиконання умов Договору,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьгаз Збут" (далі - ТОВ "Уманьгаз Збут") про стягнення 533 836,84 грн, з яких: 439 630,34 грн пені, 94 206,50 3 % річних.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ "НАК "Нафтогаз України", зазначає, що ТОВ "Уманьгаз Збут" порушено умови Договору купівлі-продажу природного газу від 22.08.2016 № 16-463-Н (далі - Договір) щодо порядку і строків оплати товару.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.04.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у справі № 925/1299/18, у задоволенні позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" до ТОВ "Уманьгаз Збут" відмовлено у повному обсязі.

2.2. Судові рішення господарських судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що розрахунки за поставлений природний газ за Договором здійснювалися ТОВ "Уманьгаз Збут" двома способами: шляхом укладення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України та шляхом здійснення перерахунків сум коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання згідно з нормативами розподілу коштів. Господарськими судами зазначено, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Тому, зважаючи на відсутність можливості у ТОВ "Уманьгаз Збут" впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з АТ "НАК "Нафтогаз України" за поставлений природний газ, господарські суди дійшли висновку про відсутність можливості застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді нарахування пені та 3% річних.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 і рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.04.2019 у справі № 925/1299/18, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося АТ "НАК "Нафтогаз України" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 і рішення Господарського суду Черкаської області від 16.04.2019 у справі № 925/1299/18 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. На думку скаржника, господарськими судами неправильно застосовано положення статей 526 630 610 611 612 625 629 654 Цивільного кодексу України, положення статей 193 216-217 231 264-265 Господарського кодексу України та порушено норми процесуального права, а саме положення статей 73 74 76 78 116 238 236 317 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що умовами Договору передбачено, що укладення спільних протокольних рішень в будь-якому випадку не змінює строків, порядку розрахунків.

4. Розгляд касаційної скарги та установлені судами обставини

4.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

4.2. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 22.08.2016 між АТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) і ТОВ "Уманьгаз Збут" (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 16-463-Н, який був підписаний разом з протоколом розбіжностей.

4.3. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору, Продавець зобов`язався передати у власність Покупцеві у 2016-2017 роках природний газ, а Покупець зобов`язався прийняти і оплатити газ на умовах Договору. Природний газ, що передається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.

4.4. Згідно з пунктом 2.1 Договору (у редакції додаткової угоди № 3) Продавець передає Покупецю з 01.10.2016 по 31.03.2017 природний газ обсягом до 57 326,685 тис. куб. метрів.

4.5. Відповідно до п. 3.2 Договору (у редакції додаткової угоди № 1) приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці постачання, оформляється актом приймання-передачі.

4.6. Пунктом 6.1 Договору (у редакції додаткової угоди № 1) передбачено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати протягом місяця поставки.

4.7. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу. Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі ненадання Покупцем Продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяця купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

4.8. Відповідно до пункту 7.2 Договору (у редакції додаткової угоди № 1) у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 Договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

4.9. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що на виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 342 982 539,57 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу в період жовтень 2016 року - березень 2017 року, а саме:

- від 31.10.2016 - 5968,724 тис. куб. м газу на суму 35 537 305,20 грн;

- від 30.11.2016 - 9015,427 тис. куб. м газу на суму 53 677 131,12 грн;

- від 31.12.2016 - 11090,756 тис. куб. м газу на суму 66 033 473,96 грн;

- від 31.01.2017 - 12951,778 тис. куб. м газу на суму 77 113 850,06 грн;

- від 28.02.2017 - 10361,659 тис. куб. м газу на суму 61 692 488,75 грн;

- від 31.03.2017 - 8217,828 тис. куб. м газу на суму 48 928 290,48 грн.

4.10. Господарські суди установили, що станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ відсутня, що підтверджується бухгалтерською довідкою позивача. При цьому, останній платіж відповідача за спожитий газ за договором позивач отримав 12.06.2017.

4.11. Також господарські суди попередніх інстанцій установили, що із розрахунку позивача убачається та підтверджується відповідачем, що оплата за отриманий газ була здійснена в повному обсязі шляхом часткового щоденного перерахування коштів на рахунок позивача в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств в уповноважених банках згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України № 792 та частково за рахунок коштів Державного бюджету, отриманих на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України.

4.12. Господарськими судами констатовано, що спільні протокольні рішення були укладені між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Черкаській області, Департаментом фінансів Черкаської облдержадміністрації, ТОВ "Уманьгаз Збут" та АТ "НАК "Нафтогаз України".

4.13. Відповідно до розділу 1 цих протокольних рішень, предметом спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

4.14. Розділом 3 протокольних рішень передбачено, що з метою реалізації цього спільного протокольного рішення сторони зобов`язуються: забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з "Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію", затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688; перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів у процесі реалізації цього спільного протокольного рішення; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою цим спільним протокольним рішенням.

4.16. Сторони, що підписали спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 № 20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов`язань за Спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України (розділ 4 спільних протокольних рішень).

4.17. Посилаючись на те, що оплату за переданий газ відповідач здійснив з порушенням строків, встановлених Договором, позивач звернувся із цим позовом та просив стягнути з відповідача 439 630,34 грн пені та 94 206,50 грн 3% річних за період прострочення.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Переглянувши оскаржувані у справі постанову і рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

5.2. Предметом позову у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 533 836,84 грн, з яких 439 630,34 грн пені, 94 206,50 3 % річних за неналежне виконання умов Договору купівлі-продажу природного газу від 22.08.2016 № 16-463-Н щодо порядку і строків оплати товару.

5.3. Відповідно до статей 11 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

5.4. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

5.5. За змістом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

5.6. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

5.7. За змістом статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

5.8. Згідно з положеннями статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

5.9. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

5.10. Статтею 7 Господарського кодексу України визначено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

5.11. Згідно з положеннями частин 1-3 статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

5.12. Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні. Таке регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Порядок).

5.13. Аналіз змісту цього Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

5.14. Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, затверджено наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688, (далі- Порядок проведення розрахунків).

5.15. Порядок проведення розрахунків визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

5.16. Згідно з пунктом 1.2 Порядку проведення розрахунків, розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

5.17. Усі учасники розрахунків зобов`язані забезпечувати підписання спільних протокольних рішень на проведення розрахунків протягом 2 робочих днів з дня отримання таких спільних протокольних рішень (пункт 1.5).

5.18. З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу.

5.19. Судами установлено, що у даному спорі між учасниками розрахунків, якими, зокрема, є позивач та відповідач, на відшкодування пільг та субсидій було підписано спільні протокольні рішення, на підставі яких позивачу було відшкодовано (перераховано) за природний газ плату в загальній сумі 298 400 000,00 грн.

5.20. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

5.21. Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонам на підставі укладених між ними договорів.

5.22. Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, як то Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

5.23. Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

5.24. Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 не змінює строків та умов розрахунків за Договором.

5.25. Тобто, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований Договором, порядок розрахунків. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 21.03.2019 у справі № 905/1100/18, від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, від 28.11.2019 у справі № 905/1101/18.

5.26. Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що, проводячи розрахунки за надані послуги у визначений у Порядку спосіб, сторонами було змінено порядок і строки виконання відповідачем грошових зобов`язань, які зазначені у Договорі.

5.27. Ураховуючи викладене, правильним є висновок судів про відсутність прострочення оплати за природний газ в цій частині та вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних щодо прострочення сплати суми у розмірі 298 400 000,00 грн є безпідставними та правомірно відхилені.

5.28. При цьому, судами установлено, що відповідно до пункту 6.2 Договору оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

5.29. Одночасно господарськими судами установлено, що інша частина вартості поставленого газу в сумі 44 582 539,59 грн була оплачена відповідачем шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок позивача відповідно до алгоритму розподілу коштів, який встановлений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2516 від 30.09.2015.

5.30. Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурними підрозділами.

5.31. Для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов`язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів. Уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України.

5.32. Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України.

5.33. Постановою Кабінету Міністрів України № 792 від 30.09.2015 р. "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ" затверджено "Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ", та "Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ".

5.34. Відповідно до зазначених нормативних актів постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу (газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов`язків (оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, в порядку, визначеному Національним банком.

Газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання для виконання покладених на них спеціальних обов`язків щодо постачання та продажу природного газу. При цьому, якщо для певної категорії (групи) споживачів встановлено ціни, які відрізняються від звичайних чи ринкових цін, газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають в установах уповноваженого банку окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання для кожної такої категорії (групи) споживачів.

Газопостачальні підприємства і оптові продавці обумовлюють у відповідному договорі про відкриття банківського рахунка право уповноваженого банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ, без застосування платіжних вимог.

Уповноважений банк подає Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями.

Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств і оптових продавців подається уповноваженим банком до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на затвердження та доводиться до відома Національного банку, підприємств поштового зв`язку, а також споживачів та інших учасників розрахунків шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України та розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Газопостачальні підприємства інформують упродовж 10 робочих днів від дня відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

Газопостачальні підприємства укладають у двомісячний строк із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів за спожитий природний газ виключно на такий рахунок.

Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

У разі припинення (закінчення строку виконання) спеціальних обов`язків газопостачальних підприємств і оптових продавців газопостачальні підприємства і оптові продавці закривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку. Про закриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання уповноважений банк у дводенний строк письмово повідомляє Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

5.35. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2516 від 30.09.2015 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) було затверджено Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, відповідно до якого цей алгоритм встановлює порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, що надходять за використаний природний газ від побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності), виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для релігійних організацій та надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а також механізм розрахунку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки (далі - газопостачальні підприємства), нормативів перерахування коштів на поточні рахунки операторів газотранспортної та газорозподільних систем, газопостачальних підприємств та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам (далі постанова НКРЕКП № 2516 від 30.09.2015).

5.36. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що розподіл коштів від населення проведений відповідно до:

- постанови НКРЕКП № 1818 від 10.10.2016 про затвердження змін до нормативів перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, відкритих в установах уповноважених банків, що надійшли від категорії споживачів "побутові споживачі та релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності)", на жовтень 2016 року;

- постанови НКРЕКП № 1992 від 11.11.2016 про затвердження змін до нормативів перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, відкритих в установах уповноважених банків, що надійшли від категорії споживачів "побутові споживачі та релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності)", на листопад 2016 року;

- постанови НКРЕКП № 2053 від 25.11.2016 про затвердження нормативів перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, відкритих в установах уповноважених банків, що надійшли від категорії споживачів "побутові споживачі та релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності)", на грудень 2016 року;

- постанови НКРЕКП № 2132 від 06.12.2016 про затвердження змін до нормативів перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, відкритих в установах уповноважених банків, що надійшли від категорії споживачів "побутові споживачі та релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності)", на грудень 2016 року;

- постанови НКРЕКП № 47 від 19.01.2017 про затвердження нормативів перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, відкритих в установах уповноважених банків, що надійшли від категорії споживачів "побутові споживачі та релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності)", на січень 2017 року;

- постанови НКРЕКП № 192 від 14.02.2017 про затвердження нормативів перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, відкритих в установах уповноважених банків, що надійшли від категорії споживачів "побутові споживачі та релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності)", на лютий 2017 року;

- постанови НКРЕКП № 295 від 21.03.2017 р. про затвердження нормативів перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, відкритих в установах уповноважених банків, що надійшли від категорії споживачів "побутові споживачі та релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності)", на березень 2017 року

5.37. Також господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідачем було відкрито поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, які надходять за спожитий природний газ від населення, і які розподіляються банком відповідно до визначеного алгоритму без участі відповідача. Водночас, при ухваленні оскаржуваних судових рішень, судами враховано, що основна частина вартості поставленого газу (41 868 127,55 грн) була перерахована відповідно до визначеного алгоритму вчасно, що підтверджується бухгалтерською довідкою позивача.

5.38. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, оскільки державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 906/278/18, від 24.07.2019 у справі № 918/553/18, від 17.12.2019 у справі № 922/932/19, від 20.02.2020 у справі № 924/235/19.

5.39. За таких установлених обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені та 3 % річних.

5.40. Доводи скаржника наведеного не спростовують. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 526 630 610 611 612 625 629 654 Цивільного кодексу України, положень статей 193 216-217 231 264-265 Господарського кодексу України та норм процесуального права, а саме положення статей 73 74 76 78 116 238 236 317 Господарського процесуального кодексу України.

Зміст касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій. При цьому, доводи скаржника стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.41. Також аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій у вказаній справі.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що постанова і рішення господарських судів попередніх інстанцій у цій справі ухвалені із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

6.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 925/1299/18.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 і рішення Господарського суду Черкаської області від 16.04.2019 у справі № 925/1299/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв