№ 925/1577/20(925/291/23)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 925/1577/20(925/291/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полтава Банк"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 (колегія суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, Отрюх Б.В., Остапенко О.М.)

у справі №925/1577/20(925/291/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 14" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни

до 1) Приватного підприємства "Автоком центр"; 2) Приватного підприємства "Іріда"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп"; 2) Приватного виконавця Плесюк Олексія Степановича,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1 ,

про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів

в межах справи №925/1577/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 14"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи

1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023 у справі №925/1577/20(925/291/23) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір комісії №7720 від 17.10.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ "Колос 14") та Приватним підприємством "Автоком центр" (далі - ПП "Автоком центр"). Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу №7720 від 17.10.2020, укладений між ПП "Автоком центр" та Приватним підприємством "Іріда" (далі - ПП "Іріда"). Зобов`язано ПП "Іріда" повернути ТОВ "Колос 14" транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель PAJERO 2.5 TD універсал-В, 2013 року випуску, колір чорний, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 . Здійснено розподіл судових витрат.

2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023 залишено без змін.

3. Господарські суди дійшли висновку, що оспорювані договори мають ознаки фраудаторних та підлягають визнанню недійсними на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 і ч. 3 ст. 13 ЦК України. У зв`язку із цим, господарські суди застосували наслідки недійсності правочинів.

4. Постановою Верховного Суду від 16.05.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 та рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023 залишено без змін.

5. У вересні 2024 року Акціонерне товариство "Полтава-Банк" (далі - АТ "Полтава-Банк") звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023 та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

6. В обґрунтування права на апеляційне оскарження судового рішення, скаржник посилається на те, що він є заставодержателем спірного майна на підставі договору застави від 31.03.2021, який укладений в забезпечення виконання кредитного договору №4984 від 31.03.2021 між банком та ПП "Іріда". Вважає, що оскаржуваним рішенням порушується його право як заставодержателя на першочергове задоволення вимог за рахунок заставного майна.

Стислий виклад ухвали суду апеляційної інстанції

7. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Полтава-Банк" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023 закрито.

8. Ухвала господарського суду апеляційної інстанції мотивована тим, що АТ "Полтава-Банк" не є стороною у цій справі, а рішенням суду не було вирішено питання про права та обов`язки вказаного товариства.

9. Щодо доводів скаржника про те, що він є заставодержателем спірного майна на підставі договору застави від 31.03.2021, який укладений в забезпечення виконання кредитного договору №4984 від 31.03.2021 між банком та ПП "Іріда", то суд апеляційної інстанції з посиланням на ст. 27 Закону України "Про заставу" дійшов висновку про те, що застава спірного майна зберігає свою силу і в даному випадку, а відтак права та охоронювані законом інтереси АТ "Полтава-Банк" як заставодержателя не порушуються.

10. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що АТ "Полтава-Банк" не набуло процесуального права оскаржувати судові рішення у цій справі в порядку ст. 254 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) як особа, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

11. АТ "Полтава-Банк" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 про закриття апеляційного провадження, а справу направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду апеляційної скарги АТ "Полтава-Банк" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023 у справі №925/1577/20(925/291/23).

12. Підставою для касаційного оскарження скаржник вказує порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права (абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України).

13. Також скаржник у касаційній скарзі зазначає обставини, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зокрема, вказує, що судом апеляційної інстанції не було враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 08.08.2024 у справі №917/1500/18(917/1371/21), від 09.03.2023 у справі №925/162/20, від 30.07.2019 у справі №903/825/18 щодо застосування норм справа у подібних правовідносинах. Скаржник вказує, що судом апеляційної інстанцій не було враховано правові висновки в подібних справах - №925/1577/20(925/1268/23), №925/1577/20(925/1269/23) між тими ж сторонами та аналогічних обставин справи.

14. Також скаржник зауважує, що судове рішення у цій справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочину шляхом зобов`язання ПП "Іріда" повернути спірне майно ТОВ "Колос 14", використовується ліквідатором банкрута як головний аргумент для скасування обтяження за договором застави від 31.03.2021.

15. Скаржник вказує, що ліквідатор ТОВ "Колос 14" спочатку звернувся із клопотанням до Господарського суду Черкаської області про скасування обтяження майна АТ "Полтава-банк", зареєстроване на підставі договору застави (наразі призначено до розгляду в суд апеляційної інстанції), а потім з позовною заявою до Господарського суду Черкаської області про усунення перешкод у здійснені власником розпорядження своїм майном, яка перебуває на розгляді в суді першої інстанції.

16. На думку скаржника, повернення до ліквідаційної маси банкрута ТОВ "Колос 14" майна ПП "Іріда" перешкоджає реалізації заставодержателем АТ "Полтава-банк" свого переважного права на звернення стягнення на заставлене майно та, як наслідок, створює перешкоди і фактично унеможливлює задоволення АТ "Полтава-банк" своїх забезпечених майнових вимог як заставодержателя майна ПП "Іріда" за рахунок заставленого майна, що порушує принципи Закону України "Про заставу" та Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

17. Також скаржник вважає, що судом першої інстанції порушено ч. 1 ст. 51 ГПК України та протиправно не залучено АТ "Полтава-Банк" до участі у справі.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

18. До Верховного Суду від ТОВ "Колос 14" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Носань Н.С. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач із посиланням на правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 - без змін.

19. Позивач вважає, що ПП "Іріда" свідомо ухиляється від виконання судового рішення, що набрало законної сили, та вчиняє злочин, передбачений ч. 3 ст. 382 Кримінального кодексу України, або АТ "Полтава-Банк" діє в інтересах ПП "Іріда" та недобросовісно зловживає наявним процесуальним інструментарієм для повторного перегляду судового рішення, що вже набрало законної сили.

20. На думку позивача, суть апеляційної скарги зводиться виключно до проведення правової переоцінки вже досліджених правовідносин між сторонами, що не може бути достатньою підставою для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, беручи до уваги принцип "суд знає закони", та належність правової оцінки правовідносин до виключної дискреції суду, який розглядає справу.

21. Позивач вказує, що договір купівлі-продажу транспортного засобу №7720 від 17.10.2020 є правовстановлюючим документом ПП "Іріда", на підставі якого приватне підприємство набуло у власність вказаний транспортний засіб, однак з моменту визнання цього договору недійсним це підприємство втратило право власності на дане майно, а тому в силу положень ст. 4 Закону України "Про заставу", ст. 576 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), воно не може бути предметом застави.

22. Позивач зауважує, що оскільки ПП "Іріда" ніколи не набувало прав власника на це майно, то в силу положень ст. 583 ЦК України, ст. 11 Закону України "Про заставу", передане ПП "Іріда" в заставу банку майно не може бути предметом застави, оскільки заставодавець не є власником стосовно нього.

23. У відзиві зазначено, що на момент вчинення правочину, який є предметом спору у цій справі, будь-яких правовідносин ПП "Іріда" із АТ "Полтава-Банк" не існувало, даний правочин не може породжувати будь-яких юридичних наслідків, в тому числі в частині використання предмета правочину для передачі в заставу.

24. На думку позивача, ПП "Іріда" як сторона договору застави №121 від 31.03.2021 та відповідач в межах даного позовного провадження безпосередньо володіло інформацією про передачу спірного майна в заставу, усвідомлюючи, що рішення в цій справі може вплинути на обов`язки підприємства стосовно АТ "Полтава-Банк", зокрема може мати наслідком пред`явлення вимог до нього від АТ "Полтава-Банк", всупереч ч. 1 ст. 51 ГПК України будь-яких дій для повідомлення суду та інших учасників справи про передачу спірного майна в заставу АТ "Полтава-Банк" не здійснило ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

25. Отже, позивач вважає, що доводи АТ "Полтава-Банк" в частині порушення судом першої інстанції положень ст. 51 ГПК України та не залученні банку до участі у справі є безпідставними, оскільки суд не знав і не міг знати про передачу ПП "Іріда" спірної сільськогосподарської техніки в заставу банку, якщо власне самим підприємством про це суд повідомлено не було.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

26. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час постановлення ухвали про закриття апеляційного провадження на рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання недійсним договорів та застосування наслідків недійсності правочинів шляхом зобов`язання ПП "Іріда" повернути спірне майно ТОВ "Колос 14", за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але вважає, що судове рішення стосується її прав, інтересів та (або) обов`язків.

27. Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

28. Частиною 2 ст. 129 Конституції України передбачено, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією з основних засад судочинства.

29. Частиною 1 ст. 17 ГПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

30. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

31. За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 272 ГПК України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

32. Отже, у разі подання апеляційної скарги не учасником справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції перш за все має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.

33. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним. Така правова позиція послідовно та неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 10.09.2020 та від 23.11.2020 у справі №914/1643/19, від 05.11.2020 у справі №912/837/19, від 20.09.2021 у справі №910/6681/20, від 19.01.2023, від 18.09.2023 у справі №914/1334/20, від 04.10.2023 у справі №910/1005/23, від 16.10.2023 у справі №914/794/21, від 12.03.2024 у справі №910/6180/20, від 17.05.2024 у справі №910/5094/23, від 22.05.2024 у справі №910/4552/23, від 10.06.2024 у справі №910/4552/23.

34. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.05.2020 у справі №904/897/19, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст.ст. 17 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

35. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи із зазначеного вище, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної (касаційної) скарги.

36. Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не береться до уваги.

37. Наведене у повній мірі відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі №908/1141/15-г, від 17.10.2022 у справі №904/6084/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №916/4093/21.

38. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

39. Верховний Суд неодноразово наголошував, що встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в інакшому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника у справі судом першої інстанції не вирішувалися) апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, незалежно від того, чи розглядалися відповідні доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи (правова позиція, яка викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №910/10364/16, від 28.08.2023 у справі №910/15967/21, від 14.09.2023 у справі №910/17544/20).

40. З`ясовуючи питання про те, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, суд апеляційної інстанції встановив такі обставини:

- у справі, яка розглядається, предметом спору є вимоги про визнання недійсними договорів комісії та купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочинів шляхом зобов`язання ПП "Іріда" повернути транспортний засіб ТОВ "Колос 14",

- цей позов заявлений та розглянутий в межах справи №925/1577/20 про банкрутство ТОВ "Колос 14" з метою повернення майна банкрута в ліквідаційну масу, відчуженого на підставі недійсного правочину, укладеного з метою виведення майнових активів з власності боржника;

- задовольняючи вимоги, господарський суд виходив з того, що оспорювані договори укладені у "підозрілий період" (протягом трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Колос 14"); спірний договір купівлі-продажу укладений між пов`язаними особами; станом на дату укладення оспорюваних договорів ТОВ "Колос 14" мало кредиторську заборгованість перед ТОВ "Олімп". Отже, господарські суди дійшли висновку, що оспорювані договори мають ознаки фраудаторних та підлягають визнанню недійсними на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 і ч. 3 ст. 13 ЦК України;

- після укладення недійсного правочину купівлі-продажу, майно боржника було передано в заставу АТ "Полтава-Банк" на підставі договору застави від 31.03.2021, який укладений в забезпечення виконання кредитного договору №4984 від 31.03.2021 між банком та ПП "Іріда";

- станом на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу, дійсність якого є предметом даного позову, АТ "Полтава-Банк" не було учасником спірних правовідносин, оскільки оспорюваний правочин був укладений між ТОВ "Колос 14" та ПП "Іріда";

- зміст оскаржуваного рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023, а саме його мотивувальна та резолютивна частини не містять будь-яких висновків, суджень або посилань суду на права, інтереси та обов`язки АТ "Полтава-Банк";

- рішенням суду першої інстанції у справі не розглядалося питання щодо дійсності/недійсності договору застави від 31.03.2021, який укладений між банком та ПП "Іріда";

- спір у справі, що переглядається, виник стосовно прав та обов`язків юридичних осіб - ТОВ "Колос 14" та ПП "Автоком центр", ПП "Іріда";

- суд першої інстанції у рішенні від 10.10.2023 не надавав правової оцінки правам та обов`язкам АТ "Полтава-Банк", а також його правовідносинам з ТОВ "Колос 14" та ПП "Іріда".

41. Отже, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що АТ "Полтава-Банк" не набуло права на оскарження судового рішення, оскільки питання про його права, інтереси та (або) обов`язки у рішенні суду першої інстанції від 10.10.2023 не вирішувалися; ні в мотивувальній, ні в резолютивній частинах судового рішення не містить жодних висновків щодо прав та обов`язків цього товариства і останнє не є безпосереднім учасником відповідних правовідносин та не є стороною оспорюваних у цій справі договорів.

42. Верховний Суд наголошує, що зв`язок між оскаржуваним судовим рішенням та правами, інтересами та/або обов`язками скаржника має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним, а тому доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст. 254 ГПК України є безпідставними.

43. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "Полтава-Банк" на рішення суду першої інстанції у цій справі.

44. Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права та ухвалено незаконне судове рішення, яким не усунуто порушення законних прав та інтересів скаржника, Верховним Судом відхиляються.

45. Верховний Суд вважає безпідставними доводи скаржника про використання ліквідатором банкрута рішення у цій справі як головного аргументу для скасування обтяження за договором застави від 31.03.2021; а також про те, що повернення до ліквідаційної маси банкрута ТОВ "Колос 14" майна ПП "Іріда" перешкоджає реалізації заставодержателем АТ "Полтава-банк" свого переважного права на звернення стягнення на заставлене майно та, як наслідок, створює перешкоди і фактично унеможливлює задоволення АТ "Полтава-банк" своїх забезпечених майнових вимог як заставодержателя майна ПП "Іріда" за рахунок заставленого майна, що порушує принципи Закону України "Про заставу", Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", оскільки наведені твердження скаржника ніяким чином не можуть спростувати висновків суду про фраудаторність оспорюваних правочинів.

46. Верховний Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що на відміну від законодавства, яке діє "erga omnes" (щодо всіх, тобто з дією на невизначене коло суб`єктів), судове рішення у приватноправовому спорі, як правило, діє "inter partes" (тобто з правовими наслідками тільки для сторін у справі). Судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі в цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову про зобов`язання виконання умови договору стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб.

47. Схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №504/2457/15-ц, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 (пункт 10.28) та від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункт 70), у постановах Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі №6-1цс15, від 16.09.2015 у справі №6-1203цс15, у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №910/16133/16, від 20.02.2019 у справі №916/1689/17 та від 07.02.2024 у справі №5023/3214/11.

48. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм процесуального права, як необхідної передумови скасування прийнятого судового рішення.

49. Щодо твердження скаржника про те, що судом апеляційної інстанції не було враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 08.08.2024 у справі №917/1500/18(917/1371/21), від 09.03.2023 у справі №925/162/20, від 30.07.2019 у справі №903/825/18 щодо застосування норм справа у подібних правовідносинах.

50. Так, у справі №917/1500/18(917/1371/21) предметом спору було визнання недійсним договору застави рухомого майна та скасування в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна державної реєстрації рухомого майна та обтяження, а АТ "Полтава-Банк" було одним з відповідачів у справі як сторона договору, який був предметом оспорення, тобто у наведеній справі взагалі не вирішувалося питання щодо застосування вимог ст.ст. 17 254 ГПК України, а вирішувався спір по суті.

51. У справі №925/162/20 предметом оскарження у суді касаційної інстанції були судові рішення у справі про неплатоспроможність фізичної особи, якими було затверджено план реструктуризації боргів боржника - фізичної особи.

52. У справі №903/825/18 предметом касаційного оскарження була ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2019, якою апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Альфа-Банк" на ухвалу господарського суду першої інстанції від 12.11.2018 про вжиття заходів забезпечення закрито з посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України. Скасовуючи наведену ухвалу та направляючи справу до господарського суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, Верховний Суд вказав, що предметом переданого на вирішення суду спору є стягнення грошових коштів на значну суму, які становлять заборгованість за договором позики від 01.12.2016. Верховний Суд дійшов висновку про те, що не зважаючи на те, що скаржник формально не є учасником спірних правовідносин, які випливають з договору позики 01.12.2016, проте винесена з метою забезпечення даного позову ухвала суду про накладення арешту на заставлене майно боржника очевидно та безпосередньо впливає на майновий інтерес заставодержателя цього майна, який у такому випадку позбавляється можливості реалізувати набуте за договорами застави та іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна у встановленому законом порядку. При цьому, скаржник обґрунтовуючи наявність процесуального права на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі, зазначив про те, що на підставі укладених з відповідачем ще в 2013 році договорів застави та іпотеки він є заставодержателем усього майна відповідача, на яке накладено арешт за спірною ухвалою.

53. Отже, у справі №903/825/18 в апеляційному порядку оскаржувалася ухвала про забезпечення позову, якою накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, яке належало на праві приватної власності відповідачу, предметом позову було стягнення заборгованості, тобто предметом спору не було визнання недійсним договору як правовстановлюючого документа, згідно з яким відповідач набув у власність оспорюване майно на відміну від обставин справи, що переглядається; а договори застави та іпотеки у справі №903/825/18 укладені раніше договору позики, на підставі якого виникли грошові зобов`язання між сторонами. Тоді як у справі, що переглядається, на момент вчинення правочину, який є предметом спору у цій справі, будь-яких правовідносин ПП "Іріда" із АТ "Полтава-Банк" не існувало.

54. Зважаючи на це, Верховний Суд констатує, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до даної справи.

55. Скаржник вказує, що судом апеляційної інстанцій не було враховано правові висновки в подібних справах - №925/1577/20(925/1268/23), №925/1577/20(925/1269/23) між тими ж сторонами та аналогічних обставин справи.

56. Верховний Суд констатує, що наведені справи у суді касаційної інстанції не переглядалися, тобто відсутній висновок, викладений у постанові Верховного Суду щодо застосування норм справа у подібних правовідносинах, який не застосував суд апеляційної інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні.

57. Крім того, відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості до якого є відкритими, у судах першої та апеляційної інстанцій у наведених справах розглядаються спори за участю ТОВ "Колос" та ПП "Іріда" про визнання недійсними правочинів ТОВ "Колос" щодо продажу товариством ПП "Іріда" належної товариству сільськогосподарської техніки та застосування наслідків цих правочинів. При цьому, у цих справах задоволені клопотання АТ "Полтава-банк" та залучено АТ "Полтава-банк" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

58. Водночас у справі, що переглядається, ні банк, ні сторони справи, зокрема відповідач, з яким банк уклав договір застави, відповідного клопотання до суду не подавали.

59. Крім того, Верховний Суд зазначає, що на захист прав АТ "Полтава-банк" від настання наслідків ухвалення рішення у цій справі законодавцем запровадженні положення ч. 2 ст. 51 ГПК України, згідно з якими у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони.

60. Враховуючи викладене, оскаржуване АТ "Полтава-банк" в апеляційному порядку за правилами ст. 272 ГПК України рішення суду першої інстанцій не є тим рішенням, що ухвалено про права, інтереси та (або) обов`язки вказаного товариства у розумінні ст.ст. 51, 254 та ч. 1 ст. 272 ГПК України, а суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження за скаргою АТ "Полтава-банк" на оскаржуване ним рішення першої інстанції у цій справі.

61. З урахуванням зазначеного, викладені доводи скаржника, наведені як підстава скасування оскаржуваної ухвали, не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції та не можуть бути самостійною підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження у справі, оскільки не знайшли свого підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

63. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції, - без змін.

Судові витрати

64. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полтава Банк" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі №925/1577/20(925/291/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков