ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 925/597/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 (судді: Козир Т. П., Коробенко Г. П., Яковлєв М. Л.) і рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2019 (суддя Скиба Г. М.)
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" у справі
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії - Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Кратос"
про стягнення 340 346,38 грн штрафних санкцій,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У червні 2018 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії - Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз" в особі філії - Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз") звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом (з урахуванням змін) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Кратос" (далі - ТОВ "ВІК "Кратос") про стягнення 219 815,41 грн пені та 120 530,97 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовано простроченням виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю робіт від 28.11.2016 № 1611000855 (далі - договір від 28.11.2016).
1.2. Заперечуючи проти позову, ТОВ "ВІК "Кратос" акцентувало на відсутності його вини у здійсненні поставок і виконанні робіт із порушенням визначених у спірному договорі строків; наголосило, що прострочення виконання зобов`язань за договором від 28.11.2016 відбулося виключно у зв`язку зі зміною специфікації та номенклатури замовленого обладнання і простроченням оплати здійснених поставок. Відповідач також просив урахувати положення статті 233 Господарського кодексу України та зменшити розмір санкцій.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.04.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ВІК "Кратос" на користь АТ "Укртрансгаз" в особі філії - Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" 170 173,19 грн санкцій і 2 552,60 грн судового збору. У решті позову відмовлено.
2.2. Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач порушив визначені у договорі строки поставки обладнання та виконання робіт, що є підставою для стягнення штрафних санкцій. Однак установивши, що термін прострочення виконання зобов`язання не є значним, доказів завдання позивачеві збитків у зв`язку із таким простроченням у матеріалах справи немає, натомість матеріали справи свідчать, що відбулося прострочення кредитора у розрахунках із боржником (виконавцем робіт), суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 50 %, тому позов задовольнив частково.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій в частині зменшення суми штрафних санкцій, АТ "Укртрансгаз" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 і рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2019 в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Скаржник вважає судові рішення у зазначеній частині такими, що ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального права (статей 526, 530, 546, 549, 550, частини 3 статті 551, статей 552 610 611 612 Цивільного кодексу України, статей 173 174 193 230 231 232 233 Господарського кодексу України) та порушенням норм процесуального права (статей 7 73 74 76-79 86 91 236 Господарського процесуального кодексу України); наголошує на відсутності підстав для зменшення суми штрафних санкцій та стверджує, що заявлені до стягнення пеня і штраф не є надмірними, зменшення суми неустойки призводить до порушення прав позивача.
3.2. Від ТОВ "ВІК "Кратос" відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши оскаржені у справі рішення і постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
4.2. Як установили господарські суди попередніх інстанцій та свідчать матеріали справи, 28.11.2016 між позивачем - замовником і відповідачем - підрядником укладено договір про закупівлю робіт, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик власними та залученими силами і засобами виконати відповідно до умов цього договору встановлення газового обладнання (ремонт пунктів вимірювання витрат газу на ГРС Барського ЛВУМГ Вінницької області), лот № 2 - Ремонт пункту вимірювання витрат газу на ГРС "Вишневчик", а замовник зобов`язується на умовах договору прийняти виконані роботи та сплатити їх вартість.
Згідно з пунктом 3.1 зазначеного договору ціна цього договору становить 7 306 495,63 грн, у тому числі ПДВ (20 %) - 1 217 749,27 грн, згідно з договірною ціною (додаток № 3), яка є його невід`ємною частиною.
Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункт 3.2 договору від 28.11.2016).
У пунктах 5.1, 5.2 цього договору сторони домовилися, що строк виконання робіт - із моменту укладення договору до 30.10.2017, згідно з календарним графіком виконання робіт (додаток № 5), який є невід`ємною частиною договору. Строк поставки устаткування - до 31.08.2017.
За змістом пункту 7.3 спірного договору за порушення строків виконання зобов`язань підрядник сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт (обладнання), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від зазначеної суми.
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017; закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за їх порушення, яке мало місце під час дії договору (пункт 11.1 договору від 28.11.2016).
У додатку № 5 до спірного договору "Календарний графік виконання робіт" сторони погодили строки виконання відповідачем робіт і поставки обладнання за договором, а саме: виконання робіт із розробки та погодження проектної документації - до кінця травня 2017 року; виконання будівельно-монтажних робіт - до кінця жовтня 2017 року; постачання обладнання - до кінця серпня 2017 року.
30.08.2017 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, згідно з якою внесли зміни до договору, зокрема стосовно заміни обладнання і зменшення вартості робіт; строків виконання робіт і поставки устаткування (календарні графіки виконання робіт), передбачених у договорі, сторони не змінили.
Суди попередніх інстанцій установили, що відповідач поставив обладнання на загальну суму 6 596 999,60 грн після визначеної у договорі дати, згідно з видатковою накладною від 21.09.2017 № 1 на суму 5 417 000,00 грн із простроченням у 20 календарних днів і згідно з видатковою накладною від 25.04.2018 № 3 на суму 1 179 999,60 грн із простроченням на 236 календарних днів.
У претензії від 24.10.2017 позивач вимагав від відповідача сплатити пеню та штраф за порушення договірних зобов`язань із поставки устаткування в сумі 254 659,95 грн.
У листі від 25.10.2017 № 1710/042 відповідач запропонував позивачеві внести зміни до договорів про закупівлю робіт та збільшити термін поставки, посилаючись на те, що зміна обладнання, яка відбулася на підставі додаткових угод від 30.08.2017, передбачає затрати часу на проведення комплексу заходів щодо внесення змін до кошторисної і проектної документації, а також на замовлення виробникові заміненого обладнання.
Позивач у відповіді від 07.11.2017 № 2301ВИХ-17-1078 на зазначений лист поінформував відповідача, що для з`ясування правомірності продовження строків виконання робіт необхідно дослідити фактичну та дійсну наявність документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження.
У листі від 30.11.2017 № 1711/015 відповідач запропонував позивачеві укласти додаткові угоди про внесення змін до договорів про закупівлю робіт від 28.11.2016 № 1611000854, від 28.11.2016 № 1611000855, від 28.11.2016 № 1611000856, від 23.01.2017 № 1701000905 стосовно визначення нових строків виконання робіт, поставки устаткування (календарних графіків виконання робіт) (при цьому у тексті додаткової угоди до договору № 1611000855 було допущено описку та помилково зазначено номер 1611000853).
Позивач у листі від 18.12.2017 № 2301ВИХ-17-1382 відхилив пропозиції відповідача щодо внесення змін до договорів про закупівлю робіт від 28.11.2016 № 1611000854, від 28.11.2016 № 1611000855, від 28.11.2016 № 1611000856, від 23.01.2017 № 1701000905 щодо визначення нових строків виконання робіт, поставки устаткування (календарних графіків виконання робіт).
Згідно з претензією від 02.02.2018 № 2301ВИХ-18-180 позивач вимагав у відповідача сплатити пеню та штраф за порушення договірних зобов`язань з поставки устаткування в сумі 490 544,23 грн.
Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 12.12.2018, задоволено позов ТОВ "ВІК "Кратос" до АТ "Укртрансгаз" в особі філії - Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" та внесено з 01.12.2017 зміни до чотирьох договорів, у тому числі до договору про закупівлю робіт від 28.11.2016 № 1611000855 (спірний договір).
Згідно із цією постановою, зокрема, викладено відповідні пункти договору в такій редакції:
п. 5.1. "Строк виконання робіт - з моменту укладання договору до 31.05.2018, згідно з календарним графіком виконання робіт (Додаток № 5-а), який є невід`ємною частиною договору";
п. 5.2. "Строк поставки устаткування - до 31.12.2017";
п. 11.1. "Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.07.2018. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору";
п. 13.5. викладено в такій редакції: "Додаток № 5-а - Календарний графік виконання робіт".
5.2. Припинено дію додатку № 5 "Календарний графік виконання робіт".
5.3. Викладено календарний графік робіт у редакції додатку № 5-а до договору про закупівлю робіт від 28.11.2016 № 1611000855, згідно з яким:
складання, погодження та затвердження технічного завдання (ТЗ) на розробку проектної документації на стадії "Робочий проект" (РП) виконується протягом листопада - грудня 2016 року;
розробка та погодження проектної документації виконується протягом грудня 2016 року - травня 2017 року;
проведення експертизи проектної документації виконується протягом лютого - липня 2017 року;
поставка обладнання виконується протягом липня - грудня 2017 року.
Під час вирішення спору у справі № 925/597/18, яку розглядає Верховний Суд, попередні судові інстанції установили, що відповідач порушив строки поставки та виконання робіт за договором від 28.11.2016, що є підставою для покладення на відповідача відповідальності у виді нарахування і стягнення штрафних санкцій.
4.3. Предметом позову у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 219 815,41 грн пені та 120 530,97 грн штрафу за період із 01.06.2017 по 01.11.2018.
Відповідач, у свою чергу, заперечував проти позову; просив зменшити штрафні санкції.
Ці вимоги місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив частково.
За змістом касаційної скарги АТ "Укртрансгаз" оскаржує судові рішення лише в частині зменшення суми штрафних санкцій на 50 %.
4.4. Згідно зі статтями 610 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У частині 1 статті 230 Господарського кодексу України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
4.5. Попередні судові інстанції, дослідивши наявні у справі докази та обставини справи в їх сукупності, перевіривши доводи сторін, урахувавши наведені положення законодавства, встановивши наявність обставин, які мають істотне значення для визначення розміру штрафних санкцій та їх зменшення у цьому випадку, зокрема, беручи до уваги те, що термін прострочення виконання відповідачем зобов`язання не є значним, доказів завдання позивачеві збитків у зв`язку із таким простроченням у матеріалах справи немає, позивач не зазнав значних негативних наслідків у своїй господарській діяльності, натомість, як свідчать матеріали справи та установили суди, у цьому випадку відбулося прострочення кредитора (позивача) у розрахунках із боржником (виконавцем робіт), дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, і доводи, викладені у касаційній скарзі наведеного не спростовують.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. З огляду на викладене, беручи до уваги, що питання про зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто з урахуванням сукупності з`ясованих ним обставин, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів, і суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність тих обставин, з якими положення законодавства (стаття 551 Цивільного кодексу України, стаття 233 Господарського кодексу України) у наведеному випадку пов`язують можливість зменшення розміру санкцій, зважаючи на те, що суди дотрималися принципу збалансованості інтересів сторін під час вирішення питання щодо зменшення суми штрафних санкцій, колегія суддів не виявила правових підстав для скасування оскаржених судових рішень і задоволення касаційної скарги.
Наведені у касаційній скарзі АТ "Укртрансгаз" посилання на постанови Верховного Суду у справах № 910/22964/17, № 925/1641/17 колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки зазначені постанови Верховний Суд прийняв за інших фактичних обставин, установлених судами, залежно від яких суд і застосував норми матеріального і процесуального права.
Аргументи скаржника, наведені у касаційній скарзі, про порушення судами попередніх інстанцій положень статей 7 73 76-79 86 236 Господарського процесуального кодексу України щодо повного, всебічного і об`єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності, не отримали підтвердження під час касаційного перегляду.
5.2. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 08.02.2020, яка діяла на час відкриття касаційного провадження у цій справі), в якій визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 цього Кодексу).
5.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України (у зазначеній редакції) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.4. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 і рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2019 у справі № 925/597/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді К. М. Пільков
Ю. Я. Чумак