№ 925/740/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 925/740/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючого), Ємця А. А., Колос І. Б.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЛАК»,

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЛАК»

про забезпечення позову до подання позову; особа, щодо якої заявник просив суд застосувати заходи забезпечення позову - Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаський м`ясокомбінат»,

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІЛАК» (далі - ТОВ «ЛІЛАК», заявник) звернулося до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просило суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Черкаський м`ясокомбінат» (далі - ТОВ «Черкаський м`ясокомбінат») в межах ціни позову у розмірі 4 114 012,18 грн, які знаходяться (обліковуються) на всіх рахунках ТОВ «Черкаський м`ясокомбінат» в усіх банківських установах або інших кредитно - фінансових установах на території України.

Заявник зазначав, що має намір звернутися до суду з позовом про стягнення 4 114 012,18 грн заборгованості, яка складається в тому числі з штрафних санкцій та 3% річних, а підставою позову буде неналежне виконання ТОВ «Черкаський м`ясокомбінат» умов договору поставки від 22.03.2024 №22/03-2024.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник послався на те, що:

- ТОВ «Черкаський м`ясокомбінат» належним чином не виконувало умови договору поставки №22/03-2024, у зв`язку з чим, а також з урахуванням часткового повернення товару та часткових оплат за отриманий товар, виникла заборгованість у розмірі 4 114 012,18 грн, яка складається в тому числі зі штрафних санкцій та 3% річних. Крім того, ТОВ «Черкаський м`ясокомбінат» не заперечує щодо наявності основного боргу, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків;

- під час підготовки позовної заяви представником ТОВ «ЛІЛАК» встановлено, що в провадженні судів перебувають та винесені рішення у справах, відповідачем в яких виступає ТОВ «Черкаський м`ясокомбінат», а саме: справа № 925/560/24 за позовом ва з обмеженою відповідальністю «Євро-Комерс» до ТОВ «Черкаський м`ясокомбінат» про стягнення заборгованості у розмірі 1 102 451,83 грн та справа № 925/1601/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве Науково-Виробниче підприємство «АРІС» ЛТД до ТОВ «Черкаський м`ясокомбінат» про стягнення заборгованості у розмірі 645 451,36 грн, а тому це свідчить про обґрунтоване припущення існування загрози невиконання рішення суду в майбутньому, оскільки грошові кошти, що будуть надходити на рахунки відповідача не будуть спрямовані, на думку ТОВ «ЛІЛАК», на сплату заборгованості за договором поставки від 22.03.2024 №22/03-2024.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 (суддя Васянович А. В.) задоволено заяву ТОВ «ЛІЛАК» про вжиття заходів забезпечення позову.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «Черкаський м`ясокомбінат» в межах ціни позову в розмірі 4 114 012,18 грн., які знаходяться (обліковуються) на всіх рахунках ТОВ «Черкаський м`ясокомбінат» в усіх банківських установах або інших кредитно - фінансових установах на території України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 (колегія суддів у складі: Козир Т. П., Мальченко А. О., Агрикова О. В.) задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Черкаський м`ясокомбінат»; скасовано ухвалу Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024; відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що заявником до заяви про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, ухиляння відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а доводи позивача зводяться виключно до припущень про таку можливість, які ґрунтуються на порушенні відповідачем строків оплати товару та наявності інших судових спорів, що саме по собі не може свідчити про ухилення відповідача від сплати коштів у випадку задоволення позову, враховуючи те, що, як зазначив сам заявник, у заяві про забезпечення позову, ТОВ «Черкаський м`ясокомбінат» не заперечує проти наявності суми основного боргу, що підтверджується актом звірки розрахунків, і ТОВ «Черкаський м`ясокомбінат» здійснювались дії щодо проведення оплати вартості отриманого товару. Відтак, подана заявником заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб на даній стадії судового процесу.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

ТОВ «ЛІЛАК» звернулося із касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 скасувати; ухвалити нове рішення, яким залишити в силі ухвалу Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 у справі № 925/740/24.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення скаржник послався на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Скаржник вважає, що за відсутності належних доказів суд апеляційної інстанції, у порушення статті 236 ГПК України задовольнив апеляційну скаргу та скасував ухвалу суду першої інстанції від 11.06.2024 про забезпечення позову. На переконання скаржника, ТОВ «Черкаський м`ясокомбінат» у апеляційній скарзі не навів та не підтвердив доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність скасування заходів забезпечення позову щодо останнього. Також апеляційним судом не враховано висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05.07.2024 у справі № 910/6287/23.

Скаржник зазначив, що при задоволенні апеляційної скарги про скасування заходів забезпечення позову суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції порушив норми статті 136 ГПК України, оскільки, вжив заходи забезпечення позову, які порушують справедливий баланс інтересів учасників спірних правовідносин, за відсутності належно обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

На переконання скаржника, доводи, які викладені в апеляційній скарзі про те, що вжиті судом заходи не є розумними, адекватними, співмірними - є безпідставними, оскільки блокування одного рахунку не призвело до істотного ускладнення господарської діяльності ТОВ «Черкаський м`ясокомбінат». Крім того, твердження відповідача про те, що забезпечення позову призведе до зриву виконання державних контрактів не відповідає дійсності, оскільки відповідач свій обов`язок щодо поставки товару перед Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» виконав.

5. Доводи інших учасників справи

ТОВ «Черкаський м`ясокомбінат» надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника, просить залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу ТОВ «ЛІЛАК» - без задоволення.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову та ухвалено нове рішення, згідно з яким у задоволенні заяви ТОВ «ЛІЛАК» про забезпечення позову відмовлено.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при ухвалені оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої та частин другої, четвертої, чотирнадцятої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

Частиною першою статті 138 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Кюблер проти Німеччини»).

Колегія суддів звертається до правової позиції, яка викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 46-48 виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Колегія суддів виходить з того, що статті 138 136 ГПК України передбачає право особи у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову подати до суду заяву про забезпечення позову, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

Втім, під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. У спорах майнового характеру про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73 74 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду і чинними нормами ГПК, вирішуючи питання про забезпечення позову, суди перевіряють, а заявник відповідно повинен навести суду достатні підстави для застосування того чи іншого виду забезпечення позову, надати відповідні докази на їх підтвердження та відповідність основним критеріям.

У цій справі заявник звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову до подання позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «Черкаський м`ясокомбінат» в межах ціни позову в розмірі 4 114 012,18 грн, які знаходяться (обліковуються) на всіх рахунках вказаного товариства в усіх банківських установах або інших кредитно-фінансових установах на території України, з посиланням на наявність заборгованості за договором поставки та на наявність заборгованості у ТОВ «Черкаський м`ясокомбінат» перед двома іншими його контрагентами. У своїй заяві ТОВ «ЛІЛАК» також звертає увагу суду на те, що предметом майбутнього позову буде стягнення заборгованості у загальній сумі 4 114 012,18 грн за порушення ТОВ «Черкаський м`ясокомбінат» умов договору поставки.

Суд першої інстанції, розглянувши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, дійшов висновку про задоволення вказаної заяви. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що у цьому випадку невжиття заходів забезпечення позову може суттєво ускладнити виконання рішення суду (у разі задоволення позову в майбутньому), а тому заява ТОВ «ЛІЛАК» про вжиття судом відповідних заходів є достатньо обґрунтованою.

Апеляційний господарський суд не погодився з таким висновком суду першої інстанції, та зазначив про те, що заявник(всупереч положенням статей 76-79 ГПК України) не надав суду доказів, на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, ухиляння відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а доводи позивача зводяться виключно до припущень про таку можливість, які ґрунтуються на порушенні відповідачем строків оплати товару та наявності інших судових спорів, що саме по собі не може свідчити про ухилення відповідача від сплати коштів у випадку задоволення позову, враховуючи те, що як зазначив сам заявник у заяві про забезпечення позову, відповідач не заперечує проти наявності суми основного боргу, що підтверджується актом звірки розрахунків, і відповідачем здійснювались дії по проведенню оплати вартості отриманого товару.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що подана заявником заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб на даній стадії судового процесу.

Суд апеляційної інстанції хоч і ґрунтував свої висновки на дослідженні обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову, втім із встановлених судом апеляційної інстанції обставин вбачається, що доводи заявника не є такими, які переконливо свідчать про фактичне встановлення достатньо обґрунтованого припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути або зменшитися за кількістю на момент виконання рішення (в разі задоволення позову), а в розумінні положень статей 136 137 ГПК України саме таке припущення є умовою застосування заходів забезпечення позову в спорі майнового характеру.

В цій конкретній справі, слід врахувати, що заявник просив суд застосувати заходи забезпечення позову до подання позову, тобто, суд при розгляді заяви про вжиття заходів до забезпечення позову оцінює міру вірогідності, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Втім, встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо не заперечення ТОВ «Черкаський м`ясокомбінат» про наявності суми основного богу та часткової сплати заборгованості ТОВ «Черкаський м`ясокомбінат» не можуть свідчити про вчинення ТОВ «Черкаський м`ясокомбінат» дій спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань, а отже щодо ймовірності існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, Судом не встановлено порушення судом апеляційної інстанції попередніх інстанцій норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухваленого судового рішення, а відтак підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Верховний Суд, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, звертає увагу на те, що вагомим, ключовим і вирішальним є те, що у цьому конкретному випадку заява про забезпечення позову подана заявником до подання позовної заяви, що зумовлює дослідженню та оцінки судом вагомості обставин, на які посилається заявник як на підставу своїх вимог.

Аналіз висновків, яких дійшов суд апеляційної інстанції у справі, що переглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

Інші доводи скаржника, також не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, носять декларативний характер, направлені на переоцінку встановлених обставин, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування цього судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати скаржнику, що він був почутий.

Доводи, викладені у відзиві, беруться до уваги Верховним Судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін, як такої, що ухвалена із додержанням норм процесуального права.

9. Судові витрати

Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЛАК» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 у справі № 925/740/24 (якою скасовано ухвалу Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 про забезпечення позову) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя І. Колос